Постанова

від 30.06.2020 по справі 671/642/19

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 671/642/19

Провадження № 22-ц/4820/235/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2020 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Купельського А.В. (суддя-доповідач),

Янчук Т.О., Ярмолюка О.І.,

секретар судового засідання Шевчук Ю.Г.

за участю учасників справи: представника відповідача адвоката Вароди П.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 25 жовтня 2019 року (суддя Павлова А.С.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача - ПП Волочиськ Вектра та ФОП ОСОБА_2 , про визнання права власності на 1/2 спільного майна подружжя та його поділ,

в с т а н о в и в :

У квітні 2019 року ОСОБА_1 , звертаючись до суду з вказаним позовом, зазначав, що з 31 травня 1997 року по 12 жовтня 2015 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.

У 2005 році позивачем за рахунок спільних коштів подружжя було створене ПП Волочиськ Вектра .

В 2010 році корпоративні права в підприємстві були передані ОСОБА_2 . Майно підприємства та статутний капітал не розділялись. На балансі підприємства рахується обладнання на загальну суму 406413 грн.

Розмір статутного капіталу ПП Волочиськ Вектра складав 1000 грн.

Відповідач ОСОБА_2 з 21.11.2012 зареєстрована фізичною особою-підприємцем і в своїй діяльності використовує технічне і інформаційне забезпечення, яке належить ПП Волочиськ Вектра і яке є спільним майном подружжя.

Між сторонами була усна домовленість, що керування приватним підприємством буде здійснювати ОСОБА_2 , а 50% прибутку, який належить позивачу, буде використовуватись як витрати на утримання їх спільної доньки ОСОБА_3 . Також позивач вказує, що він зробив ремонт та облаштував меблями квартиру, де відповідач проживає з донькою, та дозволив одноосібно користуватись побудованим сторонами гаражем та земельною ділянкою, приватизованою для будівництва гаража.

Проте, ОСОБА_2 , відмовляється від домовленостей, не визнає право позивача на 1/2 частку в майні та статутному капіталі підприємства, чим порушує майнові корпоративні права ОСОБА_1 .

У зв`язку з цим позивач із врахуванням уточнених позовних вимог просив суд стягнути з відповідача на його користь відшкодування 50% доходів, отриманих від діяльності ПП Волочиськ Вектра та ФОП ОСОБА_2 , а також судові витрати.

Ухвалою Волочиського районного суду Хмельницької області від 23 липня 2019 року залучено до справи в якості третіх осіб без самостійних вимог на стороні відповідача ПП Волочиськ Вектра та ФОП ОСОБА_2 , витребувано докази та частково прийнято уточнення позивача до позовної заяви.

Рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 25 жовтня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 5000 грн. сплачених нею судових витрат на професійну правничу допомогу.

Судовий збір в сумі 768 грн. 40 коп. компенсовано за рахунок держави у порядку, встановленому КМУ.

Не погоджуючись з цим рішенням, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовільнити позовні вимоги в повному обсязі.

Вважає вказане рішення незаконним, таким, що суперечить вимогам чинного законодавства, винесене в порушення норм процесуального та матеріального права.

Зазначає, що судом необґрунтовано зроблено висновок, що ФОП ОСОБА_2 і ПП Волочиськ Вектра у своїй діяльності не використовують перелічене у позовній заяві майно, хоча жодних доказів, які б це спростовували, відповідачем чи третіми особами не надано.

Відповідачем не надано жодних доказів, що отримані доходи від підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_2 витрачались відповідачем в інтересах сім`ї, тоді як суд дійшов помилкового висновку про зворотнє. Апелянт з приводу поділу майна між подружжям зазначає, що ВСУ висловив правову позицію у справі №6-1109цс15, де зазначив, що майно фізичної особи-підприємця може бути об`єктом спільної сумісної власності подружжя і предметом поділу між ними з урахуванням загальних вимог законодавства щодо критеріїв визначення спільного майна подружжя та способів поділу його між ними. Майно фізичної особи-підприємця (яке використовується для господарської діяльності фізичною особою-підприємцем) вважається спільним майном подружжя, як і інше майно, набуте в період шлюбу, за умови, що воно придбане за рахунок належних подружжю коштів. Якщо один з подружжя є учасником господарського товариства і вносить до його статутного капіталу майно, придбане за рахунок спільних коштів подружжя, то таке майно переходить у власність цього підприємства, а в іншого з подружжя виникає право вимоги виплати половини вартості внесеного майна або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства.

Крім того, судом при винесенні рішення не взято до уваги вимоги ч. 1 ст. 69 СК України, згідно якої дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу, а лише зазначено, що шлюб розірвано, а отримані доходи від підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_2 витрачались відповідачем в інтересах сім`ї.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення як безпідставну, рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 25 жовтня 2019 року залишити без змін.

Зазначає, що у 2010 році ОСОБА_1 самостійно прийняв рішення про передачу своїх корпоративних прав у ПП Волочиськ Вектра в користь відповідача ОСОБА_2 . На той час між сторонами існувала домовленість, що відповідач ОСОБА_2 після досягнення їх спільною дочкою ОСОБА_3 повноліття передасть їй корпоративні права у ПП Волочиськ Вектра , що і було зроблено у 2015 році. У 2017 році ОСОБА_3 через виїзд за кордон в Республіку Польща на навчання прийняла рішення про передачу своїх корпоративних прав у ПП Волочиськ Вектра в користь відповідача ОСОБА_2 .

Відповідач ОСОБА_2 категорично стверджує, що на балансі ПП Волочиськ Вектра немає жодного із переліченого у позові майна. З приводу майна на балансі підприємства позивач ОСОБА_1 вводить суд в оману.

Відповідач зазначає, що майно фізичної особи-підприємця, яке використовується для господарської діяльності фізичною особою-підприємцем, вважається спільним майном подружжя, як і інше майно, набуте в період шлюбу, за умови, що воно придбане за рахунок належних подружжю коштів. ОСОБА_1 не було надано суду жодного доказу на підтвердження того, що ФОП ОСОБА_2 , а також ПП Волочиськ Вектра у своїй господарській діяльності використовують майно, перелічене у позовній заяві, є спільним сумісним майном подружжя.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Так, відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється судом не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до частини 1 статті 70 СК у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Порядок здійснення подружжям права спільної сумісної власності та право подружжя на розпорядження спільним сумісним майном визначено у статтях 63 , 65 СК України .

При цьому в разі передання подружжям свого спільного сумісного майна до статутного фонду приватного підприємства, заснованого одним із них, майно переходить у приватну власність цього підприємства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов`язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя (а не право власності на саме майно) або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства, або половини майна, що залишилось після ліквідації підприємства.

Дана позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 2 жовтня 2013 року № 6-79цс13.

Правовідносини щодо здійснення підприємницької діяльності фізичною особою врегульовані главою 5 ЦК України .

Згідно зі статтею 52 ЦК України фізична особа-підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Фізична особа-підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у спільній сумісній власності подружжя, яка належатиме йому при поділі цього майна.

Отже, майно фізичної особи-підприємця, яке використовується для господарської діяльності фізичною особою-підприємцем, вважається спільним майном подружжя, як і інше майно, набуте в період шлюбу, за умови, що воно придбане за рахунок належних подружжю коштів.

Зазначений правовий висновок висловлений у постанові Верховного Суду України № 6-21цс15 від 11 березня 2015 року, та підтриманий постановою Верховного Суду № 319/90/17-ц від 23 січня 2019 року.

Також у Рішенні Конституційного Суду України від 19 вересня 2012 року у справі № 1-8/2012 за конституційним зверненням приватного підприємства ІКІО щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 61 СК України при вирішенні питання відносно правового режиму майна фізичної особи - підприємця зазначено, що приватне підприємство (або його частина), засноване одним із подружжя, - це окремий об`єкт права спільної сумісної власності подружжя, до якого входять усі види майна, у тому числі вклад до статутного капіталу та майно, виділене з їх спільної сумісної власності.

Відповідно до частини 1 статті 8 Цивільного кодексу України , якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Спеціального закону, яким регулюється діяльність приватних підприємств, немає. Тому всі питання організації та діяльності приватних підприємств необхідно вирішувати виходячи з загальних норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України .

Статтею 113 Господарського кодексу України передбачено, що приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб`єкта господарювання - юридичної особи. Порядок організації та діяльності приватних підприємств визначається цим Кодексом та іншими законами.

За змістом статті 115 Цивільного кодексу України , статті 85 Господарського кодексу України та статті 12 Закону України Про господарські товариства власником майна, переданого господарському товариству у власність його учасниками як вклад до статутного (складеного) капіталу, є саме товариство, відчуження учасником товариства частки в статутному капіталі на користь іншої особи не припиняє права власності товариства на майно, яке обліковується на його балансі, у тому числі на внесені до статутного капіталу вклади учасників.

Грошові кошти, внесені одним з подружжя, який є учасником господарського товариства, у статутний капітал цього товариства за рахунок спільних коштів подружжя, стають власністю цього товариства, а право іншого з подружжя на спільні кошти трансформується у право вимоги на виплату частини вартості такого внеску або половини отриманого доходу від діяльності підприємства.

З положень частин 1, 2 статті 142 ГК України слідує, що прибуток (доход) суб`єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб`єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Склад валового доходу та валових витрат суб`єктів господарювання визначається законодавством. Для цілей оподаткування законом може встановлюватися спеціальний порядок визначення доходу як об`єкта оподаткування.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку.

Згідно з підпунктом 14.1.54 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді:

а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України;

б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів;

в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів;

г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України;

ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України;

д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов`язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов`язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо);

е) спадщини, подарунків, виграшів, призів;

є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору;

ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

Судом встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 31.05.1997 по листопад 2015 року, що підтверджується рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області про розірвання шлюбу від 12.10.2015. (а. с. 36).

У сторін є повнолітня донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 37).

14.12.2005 була проведена державна реєстрація приватного підприємства "Волочиськ Вектра" (код ЄДРПОУ 33978054), засновником якого був позивач ОСОБА_1 . Розмір статутного капіталу підприємства становить 1000 грн., і внесено його за рахунок спільних коштів подружжя.

В березні 2010 року корпоративні права в підприємстві були передані ОСОБА_2 . Вищевказане підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серія АОО НОМЕР_1 228232 від 14.12.2005, витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, статутом ПП Волочиськ Вектра (нова редакція зареєстрована 01.03.2010), а також визнається сторонами (а. с. 17, 18-19, 40-48).

Судом досліджено податкову декларацію про майновий стан і доходи ОСОБА_2 за 2012 рік, а також податкові декларації платника єдиного податку ФОП ОСОБА_2 за 2013-2018 роки та встановлено, що загальна сума задекларованих доходів ФОП ОСОБА_2 за 2012-2018 роки становила 2450384 грн. (а. с. 108-151, 167).

Встановлено, що виручка від реалізації продукції ПП Волочиськ Вектра в 2010 - 2011 роках становила 1490278 грн., кількість працівників підприємства коливалась від 6 до 9 чоловік, а внески на суму дивідендів не нараховувались, що підтверджується розрахунками сплати єдиного податку, поданими в органи Державної податкової інспекції відповідачем.

Податковими деклараціями за 2012-2018 роки доводиться, що ОСОБА_2 задекларувала загальну суму доходу ПП Волочиськ Вектра за період 2012-2018 роки у розмірі 3205216,19 грн.

ПП Волочиськ Вектра сплачувало податки за землю в 2011-2018 роках, відповідно до податкових декларацій з плати за землю, які містяться в матеріалах справи.

Отже, сукупний розмір задекларованого доходу ПП Волочиськ Вектра та ФОП ОСОБА_2 з 2010 по 2018 роки становить 7145878,19 грн.

Наявність у підприємства доходів та їх розмір позивач доводив виключно річними податковими звітами платника податків - ПП "Волочиськ Вектра" за 2010-2018 роки.

Згідно довідок ПП "Волочиськ Вектра" від 08.10.2019 станом на 08.10.2019 кількість оборотних коштів на рахунку підприємства становить 25505,40 грн., які йдуть на виробничі цілі, оплату заробітної плати, орендної плати землі, офісних приміщень та податків. За період з лютого місяця 2010 року і по теперішній час дивіденди засновникам з "ПП "Волочиськ Вектра" не виплачувалися (а. с. 168, 169).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що позивачем в ході судового розгляду справи, не доведено належними і допустимими доказами обґрунтованості заявлених позовних вимог. Суду не було надано жодного доказу на підтвердження того, що ФОП ОСОБА_2 , а також ПП "Волочиськ Вектра" у своїй господарській діяльності використовують майно перелічене у позовній заяві ОСОБА_1 , яке є спільним сумісним майном подружжя.

За висновками суду доходи, які отримувались кожним з подружжя під час перебування їх у шлюбних відносинах, припинених на підставі рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили 17.11.2015, витрачались в інтересах сім`ї та на її користь. Доказів, які б спростовували дане твердження, судом не встановлено.

За висновками суду розмір чистого доходу підприємства судом не встановлено через відсутність доказів на підтвердження такого.

Крім того, суду не надано доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 отримувала дивіденди від діяльності підприємства.

При ухваленні рішення суд також враховував практику Верховного Суду, зокрема, позиції викладені в постанові від 18.07.2018, справа № 209/974/15-ц.

Щодо позовної вимоги про стягнення на користь позивача половини доходів ПП "Волочиськ Вектра" суд у рішенні зазначив, що зміна складу учасників ПП "Волочиськ Вектра" в даній справі не впливає на правову природу її статутного капіталу і не є предметом розгляду в справі про поділ майна подружжя.

З таким висновком погоджується Хмельницький апеляційний суд.

Посилання апелянта, що судом необґрунтовано зроблено висновок, що ФОП ОСОБА_2 і ПП Волочиськ Вектра у своїй діяльності не використовують перелічене у позовній заяві майно, хоча жодних доказів, які б це спростовували, відповідачем чи третіми особами не надано, є безпідставним. У даній справі саме на позивача покладено обов`язок довести зазначені обставини у відповідності до ч. 1 ст. 13 ЦПК України.

Аналогічно безпідставними є твердження апелянта про те, що відповідачем не надано жодних доказів, що отримані доходи від підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_2 витрачались відповідачем в інтересах сім`ї, тоді як суд дійшов помилкового висновку про зворотнє.

Не може бути підставою для скасування рішення суду посилання апелянта на правову позицію ВСУ у справі №6-1109цс15, де зазначено, що майно фізичної особи-підприємця може бути об`єктом спільної сумісної власності подружжя і предметом поділу між ними з урахуванням загальних вимог законодавства щодо критеріїв визначення спільного майна подружжя та способів поділу його між ними, а майно фізичної особи-підприємця (яке використовується для господарської діяльності фізичною особою-підприємцем) вважається спільним майном подружжя, як і інше майно, набуте в період шлюбу, за умови, що воно придбане за рахунок належних подружжю коштів. Позивачем не доведено, що відповідач отримані доходи від підприємницької діяльності витрачала не в інтересах сім`ї, а перелічене у позовній заяві майно придбано за спільні кошти і використовувалось у підприємницькій діяльності.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом при винесенні рішення не взято до уваги вимоги ч. 1 ст. 69 СК України, згідно якої дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу, а лише зазначено, що шлюб розірвано, а отримані доходи від підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_2 витрачались відповідачем в інтересах сім`ї, є припущенням. Суд врахував зазначені вимоги законодавства. Між тим, позивач на надав доказів про наявність такого майна.

Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про обґрунтованість позову, а стосуються переоцінки доказів.

Доводи апеляційної скарги, ретельно досліджені судом, висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом допущені порушення матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору.

Оскільки судове рішення правильне, обґрунтоване, відповідає обставинам справи, постановлене з дотриманням вимог процесуального права, апеляційний суд не вбачає підстав для його скасування.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, Хмельницький апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 25 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення.

Повне судове рішення складено 3 липня 2020 року.

Судді А.В. Купельський

Т.О. Янчук

О.І. Ярмолюк