Рішення

від 30.06.2020 по справі 569/5529/20

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/5529/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2020 року

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді - Тимощука О.Я.,

при секретарі - Рибачик О.О.,

за участю представника позивача - адвоката Овдійчук О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат та відсотків річних, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат та відсотків річних.

Свої вимоги позивач мотивувала тим, що 15 серпня 2014 року рішенням Апеляційного суду Рівненської області у цивільній справі №569/6965/13-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про стягнення коштів за попереднім договором апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково: рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 18 липня 2013 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за попереднім договором та стягнення з із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 20 тис. доларів США, в тому числі: 5 тис. доларів США - сума передоплати за попереднім договором; 5 тис. доларів США - сума штрафу; 10 тис. доларів США - сума повного розрахунку за придбання земельної ділянки - скасовано; позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за попереднім договором задоволено частково: стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачені нею на виконання попереднього договору від 18.05.2006 року кошти у сумі 196 375 грн. 29 коп. (сто дев`яносто шість тисяч триста сімдесят п`ять грн. 29 коп.) , що за офіційним курсом НБУ на день ухвалення рішення у грошовому еквіваленті відповідає 15 000 доларам США. В решті в позові в цій частині відмовлено. В решті рішення залишено без змін. Проте після набрання рішенням Апеляційного суду Рівненської області законної сили, тобто 15 серпня 2014 року, ОСОБА_2 суму заборгованості в повному обсязі не сплатив. Тому позивачем нараховано до стягнення з ОСОБА_2 відповідно до ст. 625 ЦК України за невиконання рішення Апеляційного суду Рівненської області від 15.08.2014 року три відсотки річних за період з 06.04.2017 року по 05.04.2020 року в сумі 13422,75 (тринадцять тисяч чотириста двадцять дві гривні 75 копійок) гривень та інфляційні втрати за період з 06.04.2017 року по 29.02.2020 року в сумі 39289,65 (тридцять дев`ять тисяч двісті вісімдесят дев`ять гривень 65 копійок) гривень.

Представник позивача - адвокат Овдійчук О.О. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, просить їх задоволити.

Відповідач в судове засідання не з`явився повторно, повідомлявся про час та дату розгляду справи належним чином, зокрема на судове засідання, яке було призначене на 26.05.2020 року, що підтверджується його підписом на довідковому листі до справи та на 30.06.2020 року телефонограмою. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Заслухавши думку представника позивача - адвоката Овдійчук О.О., дослідивши надані письмові докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що 15 серпня 2014 року рішенням Апеляційного суду Рівненської області у цивільній справі №569/6965/13-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про стягнення коштів за попереднім договором апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково: рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 18 липня 2013 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за попереднім договором та стягнення з із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 20 000 доларів США, в тому числі: 5 000 доларів США - сума передоплати за попереднім договором; 5 000 доларів США - сума штрафу; 10 000 доларів США - сума повного розрахунку за придбання земельної ділянки - скасовано; позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за попереднім договором задоволено частково: стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачені нею на виконання попереднього договору від 18.05.2006 року кошти у сумі 196 375 грн. 29 коп., що за офіційним курсом НБУ на день ухвалення рішення у грошовому еквіваленті відповідає 15 000 доларам США. В решті в позові в цій частині відмовлено. В решті рішення залишено без змін.

Вказаним рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 15.08.2014 року у цивільній справі №569/6965/13-ц встановлено наступне: 18 травня 2006 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено нотаріально посвідчений попередній договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до якого вони зобов`язувалися в строк до 01 травня 2008 року укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки.

Пунктом 2.3 попереднього договору передбачено ціну договору (вартість земельної ділянки) - 75 900 грн., що на день укладення цього договору становить еквівалент 15 000 доларів США.

За вказану земельну ділянку ОСОБА_3 передав ОСОБА_2 25 300 грн., що на день укладення цього договору становили еквівалент 5 000 доларів США, як передоплату, а 07 серпня 2006 року сплатив йому 50 600 грн., що на день укладення становили еквівалент 10 000 доларів США, що підтверджується заявою ОСОБА_2 від 07 серпня 2006 року про проведення з ним повного розрахунку.

26 червня 2007 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено тристоронню додаткову угоду до попереднього договору, посвідчену приватним нотаріусом, відповідно до якої ОСОБА_2 погодився на заміну ОСОБА_3 , як сторони покупця в попередньому договорі від 18 травня 2006 року на ОСОБА_1 , як нового покупця за умовами такого договору.

При цьому відповідно до п. 2 додаткової угоди, ОСОБА_3 передав ОСОБА_1 , всі свої права та обов`язки за попереднім договором від 18 травня 2006 року, а ОСОБА_1 відповідно їх прийняла. Також згідно з п. 3 додаткової угоди ОСОБА_1 сплатила ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 75 900 грн., що, як зазначено у додатковій угоді , становить еквівалент 15 000 доларів США.

Згідно з п. 5 додаткової угоди п. 1 попереднього договору було викладено в новій редакції та обумовлено укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки в строк не пізніше 07 серпня 2011 року.

Факт отримання вказаних сум ствердив ОСОБА_2 у судовому засіданні.

Стаття 635 ЦК України передбачає, що попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Виходячи з обставин справи та вимог закону, колегією суддів встановлено, що жодна із сторін не ухилялася від укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки і такий договір не міг бути укладений з причин, незалежних від їхньої волі.

У зв`язку з наведеним, вимоги позивачки в частині стягнення з ОСОБА_2 сплачених нею коштів, що складають ціну договору, який не був укладений, є обґрунтованими.

Разом з тим, при ухваленні рішення, суд 1-ї інстанції не звернув увагу на вимоги закону, зокрема на ст.ст. 192 , 524 , 533 ЦК України та стягнув з відповідача на користь позивачки кошти у доларах США, а не у гривнях, із визначенням грошового еквіваленту у доларах США на день ухвалення рішення.

Так, ст. 192 ЦК України передбачено, що законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.

Згідно зі ст. 524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Відповідно до ч. 2 ст. 533 ЦК України якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Виходячи з наведеного, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 20 000 доларів США із ухваленням в цій частині нового рішення у справі про часткове задоволення позову ОСОБА_1 та про стягнення на її користь з ОСОБА_2 сплачених нею коштів на виконання попереднього договору від 18.05.2006 року - у сумі 196 375 грн. 29 коп., що за офіційним курсом НБУ на день ухвалення рішення у грошовому еквіваленті відповідає 15 000 доларам США (100 доларів США= 1309, 1686 грн.) .

Відповідно до ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Тому суд погоджується з доводами позивача про те, що обставини, встановлені 15 серпня 2014 року рішенням Апеляційного суду Рівненської області у цивільній справі №569/6965/13-ц є преюдиційними, а тому не підлягають доказуванню: сума заборгованості ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 в розмірі 196 375 грн. 29 коп., що за офіційним курсом НБУ на день ухвалення рішення у грошовому еквіваленті відповідає 15000 доларам США, а також те, що рішення Апеляційного суду Рівненської області набрало законної сили 15 серпня 2014 року.

Також із матеріалів справи вбачається, що рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 27.07.2016 року у справі № 569/8700/16-ц позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 за період невиконання рішення Апеляційного суду Рівненської області від 15.08.2014 року у справі № 569/6965/13-ц три відсотки річних за період з 15.08.2014 по 16.06.2016 року в сумі 10 522,15 грн., інфляційні втрати за період з 15.08.2014 року по 31.05.2016 року в сумі 131 629,21 грн., збитки у вигляді курсової різниці в сумі 174 331,77 грн. та моральну шкоду в розмірі 5 000 гривень; стягнуто з ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь держави судовий збір в сумі 3214,83 грн. за подачу позовної заяви до суду та судовий збір в сумі 275,60 грн. за подачу до суду заяви про забезпечення позову.

Рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 08.12.2016 року апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 задоволено частково: рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 27.07.2016 року скасовано. Позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість - три відсотки річних за прострочення грошового зобов`язання за період з 15.08.2014 року по 16.06.2016 року в сумі 10518 грн. 07 коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено за безпідставністю; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені витрати по оплаті судового збору в розмірі 336 грн. 44 коп.; стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 7 571 грн. 73коп. в дохід держави за такими реквізитами: рахунок отримувача: 31215206780002; отримувач: УДКСУ у м. Рівному; банк отримувача: ГУ ДКСУ у Рівненській області; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38012714; код банку отримувача: 833017.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 серпня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Апеляційного суду Рівненської області від 08 грудня 2016 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення інфляційних втрат скасовано. Справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 31.10.2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 27 липня 2016 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення інфляційних втрат задоволено частково. Рішення суду першої інстанції в цій частині змінено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати за прострочення грошового зобов`язання за період з 15 серпня 2014 року по 31 травня 2016 року в сумі 131 798 (сто тридцять одна тисяча сімсот дев`яносто вісім) гривень 8 копійок.

У листопаді 2017 року до Верховного Суду України звернувся ОСОБА_2 із заявою про перегляд заочного рішення Рівненського міського суду від 27 липня 2016 року, рішення Апеляційного суду Рівненської області від 08 грудня 2016 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 серпня 2017 року з передбаченої пунктом 4 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України у редакції від 18 березня 2004 року № 1618-IV підстави перегляду судових рішень - невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме статей 533 , 536 , 625 Цивільного кодексу України .

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13.06.2018 року у справі №569/8700/16-ц, провадження № 61-6064зпв18 відмовлено у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення Рівненського міського суду від 27 липня 2016 року, рішення Апеляційного суду Рівненської області від 08 грудня 2016 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 серпня 2017 року.

Ухвалою Верховного Суду від 05.06.2019 року у справі №569/8700/16-ц заяву ОСОБА_1 про виправлення описки у вступній та резолютивній частинах постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 червня 2018 року задоволено. Виправлено у вступній та резолютивній частинах постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 червня 2018 року описку щодо особи, яка подала заяву про перегляд судових рішень на підставі пункту 4 частини першої статті 355 ЦПК України у редакції від 18 березня 2004 року №1618-IV, зазначивши такою особою ОСОБА_2 замість ОСОБА_1 .

Як встановлено судом, після набрання рішенням Апеляційного суду Рівненської області законної сили, тобто 15 серпня 2014 року, а також рішення Апеляційного суду Рівненської області від 08.12.2016 року та рішення Апеляційного суду Рівненської області від 31.10.2017 року ОСОБА_2 в повному обсязі не виконав, що ним також не заперечувалося в судовому засіданні 12.05.2020 року.

Зокрема, як встановлено рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 31.10.2017 року, яке має преюдиційне значення для розгляду даної справи, з банківської виписки з рахунку ОСОБА_1 у Рівненському обласному управлінні Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України від 27.07.2016 року вбачається, що відповідачем частково було погашено заборгованість, а саме: 07.08.2015 року 647,71 грн., 10.08.2015 року 1 500,00 грн., 27.08.2015 року 6 000,00 грн., 07.09.2015 року 495,10 грн., 16.10.2015 року 495,10 грн., 12.11.2015 року 510,02 грн., 18.11.2015 року 1 500,00 грн., 03.12.2015 року 1 500,00 грн., 07.12.2015 року 510,02 грн., 04.02.2016 року 654,81 грн., 02.03.2016 року 515,39 грн., 31.03.2016 року 515,39 грн., 28.04.2016 року 515,39 грн., 01.06.2016 року 563,60 грн.

Також судом встановлено, що з банківської виписки з рахунку ОСОБА_1 у Рівненському обласному управлінні Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України від 18.02.2020 року вбачається, що відповідачем також частково було погашено заборгованість після 01.06.2016 року, а саме: 29.06.2016 року 638,28 грн., 02.08.2016 року 872,19 грн., 29.08.2016 року 577,30 грн., 19.09.2016 року 753,06 грн., 17.10.2016 року 841,11 грн., 10.11.2016 року 888, 25 грн., 13.12.2016 року 990,80 грн., 18.01.2017 року 1060,53 грн., 23.02.2017 року 542,80 грн., 15.03.2017 року 552,49 грн.

Отже, судом встановлено, що станом на 06 квітня 2017 року ОСОБА_2 було сплачено для позивача в рахунок погашення заборгованості 23 639,34 грн. Відповідно, станом на 06 квітня 2017 року сума боргу відповідача перед позивачем за рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 15.08.2014 року у цивільній справі №569/6965/13-ц становила 172 735,95 (196375,29 - 23639,34) грн.

В той же ж час із матеріалів справи, зокрема, з банківської виписки з рахунку ОСОБА_1 у Рівненському обласному управлінні Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України від 18.02.2020 року вбачається, що відповідачем також частково було погашено заборгованість за рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 15.08.2014 року у цивільній справі №569/6965/13-ц після 06.04.2017 року, а саме: 26.04.2017 року 1 104,98 грн., 29.05.2017 року 914,61 грн., 30.06.2017 року 997,66 грн., 03.08.2017 року 1 026,30 грн., 06.09.2017 року 1 080,32 грн., 02.10.2017 року 1 176,34 грн., 02.11.2017 року 1 368,40 грн., 06.12.2017 року 1 131,63 грн., 28.12.2017 року 960,71 грн., 29.01.2018 року 900,34 грн., 15.02.2018 року 1 492,27 грн., 22.03.2018 року 1 086,94 грн., 19.04.2018 року 948,72 грн., 25.05.2018 року 1 116,86 грн., 25.06.2018 року 1 064,40 грн., 19.07.2018 року 1 338,25 грн., 17.08.2018 року 1 023,25 грн., 28.09.2018 року 2 122,92 грн., 22.10.2018 року 1 035,80 грн., 26.11.2018 року 943,50 грн., 13.12.2018 року 1 185,24 грн., 17.01.2019 року 1 340,24 грн., 07.02.2019 року 1 512,99 грн., 18.03.2019 року 1 218,39 грн., 16.04.2019 року 1 763,10 грн., 28.05.2019 року 1 040,17 грн., 24.06.2019 року 668,28 грн., 06.08.2019 року 989,26 грн., 10.10.2019 року 1 258,81 грн., 29.10.2019 року 952,74 грн., 20.11.2019 року 551,78 грн., 27.12.2019 року 874,99 грн., 13.02.2020 року 1 117,38 грн.

Статтею 625 ЦК визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62-97р ; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.1997 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України грошове зобов`язання може виникати з рішення суду. Відтак якщо певне зобов`язання згідно з рішенням суду є грошовим (наприклад, у зв`язку з прийняттям судового рішення про стягнення суми попередньої оплати), відповідальність за невиконання такого зобов`язання, яке виникло з рішення суду, настає на загальних підставах згідно з частиною другою статті 625 названого Кодексу.

Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 1 жовтня 2014 року розглянув справу № 6-113цс14, предметом якої був спір про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних за період невиконання судового рішення про відшкодування майнової та моральної шкоди.

При розгляді цієї справи Верховний Суд України зробив правовий висновок, відповідно до якого будь-яке зобов`язання, яке зводиться до сплати грошей, є грошовим зобов`язанням незалежно від правових підстав його виникнення і в разі його порушення підлягає застосуванню ч. 2 ст. 625 ЦК України.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Правовий аналіз положень ст.ст. 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).

У відповідності до положень ст. 526 ЦК України , зобов`язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 527 ЦК України , боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Крім того, відповідно до ст. 124 Конституції України, судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Як встановлено судом, відповідач в порушення ст. 124 Конституції не виконав рішення Апеляційного суду Рівненської області від 15.08.2014 року в повному обсязі.

Тому суд, перевіривши розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, зроблені позивачем, врахувавши суми погашення заборгованості відповідачем, прийшов до висновку, що підлягають до стягнення з ОСОБА_2 за невиконання рішення Апеляційного суду Рівненської області від 15.08.2014 року три відсотки річних за період з 06.04.2017 року по 05.04.2020 року в сумі 13 422,75 гривень, інфляційні втрати за період з 06.04.2017 року по 29.02.2020 року в сумі 39 289,65 гривень.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Оскільки судом було відстрочено сплату судового збору за подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову, то з відповідача в дохід державного бюджету підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви до суду у розмірі 840,80 гривень грн., а також 420,40 грн. відстроченого судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 11, 22, 526, 527, 533, 611, 623, 632, 625, 1167 ЦК України , ст.ст. 15 , 61, 141, 208 , 209 , 213 , 214 , 215 , 224 , 225 , 226 ЦПК України , суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) за невиконання рішення Апеляційного суду Рівненської області від 15.08.2014 року три відсотки річних за період з 06.04.2017 року по 05.04.2020 року в сумі 13 422 (тринадцять тисяч чотириста двадцять дві) гривні 75 копійок, інфляційні втрати за період з 06.04.2017 року по 29.02.2020 року в сумі 39 289 (тридцять дев`ять тисяч двісті вісімдесят дев`ять) гривень 65 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) в дохід державного бюджету судовий збір в розмірі 1 261,20 гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 02 липня 2020 року.

Суддя Рівненського

міського суду О.Я.Тимощук