Ухвала

від 03.07.2020 по справі 160/7383/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

03 липня 2020 р.Справа №160/7383/20 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Неклеса О.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, в якій просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області щодо відмови в наданні ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , паспорт: серія НОМЕР_2 , виданий Криничанським РВ УМВС України Дніпропетровській області 21.02.2012 р. який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населеного пункту на території Світлогірської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області.

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , паспорт: серія НОМЕР_2 , виданий Криничанським РВ УМВС України Дніпропетровській області 21.02.2012 р. який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населеного пункту на території Світлогірської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області та надати відповідний дозвіл.

Разом із позовною заявою позивач звернувся із заявою про забезпечення позову, в якій просить заборонити Головному управлінню Держгеокадастру у Дніпропетровській області до розгляду його позовної заяви про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії по суті, вчиняти будь-які дії з розгляду заяв (клопотань) щодо затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність із кадастровими номерами (1222081000:01:001:0097 та 1222081000:01:001:0179).

В обґрунтування поданої заяви ОСОБА_1 зазначає, що 23 червня 2020 року прибувши до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області йому стало відомо, що останніми 29.05.2020 було прийнято наказ №4-7285/15-20-СГ про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Враховуючи те, що даний наказ прийнято з порушенням вимог Земельного кодексу України, п.2 Розпорядження Кабінету Міністрів від 19.08.2015 №898-р Про питання забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками та є таким, що порушує його Конституційне право, позивач вимушений звернутися до суду за захистом та відновленням свого порушеного права. Позивачу також стало відомо про те, що земельній ділянці, яка була вказана на графічному матеріалі та додана до клопотання, було присвоєно кадастровий номер (1222081000:01:001:0097 та 1222081000:01:001:0179). Також за наявною інформацією документація із землеустрою щодо спірної земельної ділянки вже подана до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області на затвердження. Затвердження даної документації створить перешкоди на шляху в отриманні земельної ділянки у власність та неможливості поновлення порушеного права за даним позовом, а також безнаказаність посадових осіб Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області. Порушення, які були допущені Головним управлінням під час розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є очевидними, оскільки у наказі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області №4-7285/15-20-СГ від 29.05.2020 не зазначено жодної підстави визначеної у ч. 6 ст.118 Земельного кодексу України та вимагають додаткові документи, інформацію, які прямо заборонені положенням даної статті. Також при розгляді клопотання Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області України було порушено положення п. 2 Розпорядження Кабінету Міністрів від 19.08.2015 №898-р Про питання забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками . Оскільки цим рішенням Уряду Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру, обласні та Київську міську державну адміністрацію зобов`язано забезпечити розгляд у першочерговому порядку звернень учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції щодо відведення їм земельних ділянок. Невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити та унеможливити виконання рішення суду, а також ускладнити у ефективному захисті та поновленні порушених прав.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд приходить до висновку про відмову в її задоволенні, на підставі наступного.

Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано главою 10 Кодексу адміністративного судочинства України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі.

Наявність такого інституту є однією з гарантій виконання постанови адміністративного суду і спрямовані на забезпечення принципу обов`язковості судових рішень.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог.

Суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, в певний період наявних в справі встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Тобто інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів позивача в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

На підставі пунктів 3, 4 частини 1 статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, суд відзначає, що обов`язок по доведенню та обґрунтуванню наявності відповідних підстав, покладається саме на позивача. Необґрунтоване вжиття таких заходів може призвести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося запобігти.

При цьому, також і відповідно до абз.2 п.17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008р. «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» , в ухвалі про забезпечення позову, суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

В обґрунтування поданої заяви ОСОБА_1 зазначає, що наказ №4-7285/15-20-СГ про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність прийнято з порушенням вимог Земельного кодексу України, п. 2 Розпорядження Кабінету Міністрів від 19.08.2015 №898-р Про питання забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками та є таким, що порушує його Конституційне право. Наголошує на тому, що земельній ділянці, яка була вказана на графічному матеріалі та додана до клопотання, було присвоєно кадастровий номер (1222081000:01:001:0097 та 1222081000:01:001:0179), а також зазначає, що за наявною інформацією документація із землеустрою щодо спірної земельної ділянки вже подана до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області на затвердження.

Із змісту заяви про забезпечення позову не вбачається, що дійсно існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або того, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також те, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконанням рішення суду.

Заява не підтверджена жодними доказами, в тому числі щодо необхідності докладання значних зусиль для відновлення порушених прав.

Суд критично оцінює посилання на те, що у випадку не вжиття заходів забезпечення позову поновлення порушених прав позивача стане не можливим, оскільки у разі прийняття відповідачем рішення про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою на зазначену вище земельну ділянку, та набуття його чинності, позивач не позбавлений права оскаржити таке рішення до суду.

Згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи від 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» (Заява № 11901/02) зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Суд звертає увагу на те, що наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дій та/або бездіяльності може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював особливу важливість принципу рівності сторін, як складової концепції справедливого судового розгляду та який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (рішення у справах «Кресс проти Франції» (Kress v. France), «Ф.С.Б. проти Італії» (F.C.B. v. Italy), «Т. проти Італії» (Т. v. Italy) та «Кайя проти Австрії» (Kaya v. Austria).

Необхідно звернути увагу на те, що у разі забезпечення позову, суд фактично надасть правову оцінку правомірності винесення оскаржуваних постанов до розгляду справи по суті, що у свою чергу не відповідає завданням адміністративного судочинства.

Як зазначає Верховний Суд у постанові від 17 жовтня 2018 року по справі №183/5864/17 забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Суд вважає, що доводи позивача не є достатньо обґрунтованими та змістовними для задоволення вказаної заяви, крім того вони не підтверджені належними доказами, в зв`язку із чим у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 150, 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 256 та 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Повний текст ухвали складено та підписано 03.07.2020 року.

Суддя О.М. Неклеса