Вирок

від 03.07.2020 по справі 495/2071/16-к

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-кп/813/1134/20

Номер справи місцевого суду: 495/2071/16-к

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.07.2020 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуюча суддя ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретарів судового засідання ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

прокурора ОСОБА_8 ,

обвинуваченого ОСОБА_9 ,

захисників: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

потерпілих: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ,

цивільних позивачів: ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги потерпілих: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , в інтересах малолітньої ОСОБА_21 , ОСОБА_14 , цивільних позивачів: ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 на вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 18.10.2019 у кримінальному провадженні №12015160240002981, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.10.2015, відносно:

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,якийнародився вм.Білгород-ДністровськийОдеськоїобласті,громадянинаУкраїни,звищою освітою, одруженого, не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

яким його визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 276 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 9 (дев`ять) років.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_9 в строк відбутого покарання час його попереднього ув`язнення в даному кримінальному провадженні в період з 17 жовтня 2015 року до дня набрання вироком законної сили, у співвідношенні одного дня попереднього ув`язнення двом дням позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_9 рахується з 17 жовтня 2015 року.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_9 залишено попередній тримання підвартою, з подальшим утриманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».

Цивільний позов ОСОБА_16 до МПП «УЮТ-СЕРВІС», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, ОСОБА_9 , про стягнення спричиненої матеріальної та моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто з Малого приватного підприємства «УЮТ-СЕРВІС» на користь ОСОБА_16 , спричинену матеріальну шкоду в розмірі 23243 (двадцять три тисячі двісті сорок три) грн., а також моральну шкоду в розмірі 150000 (сто п`ятдесят тисяч) грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_16 відмовлено.

Цивільний позов ОСОБА_22 до МПП «УЮТ-СЕРВІС», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, ОСОБА_9 , про стягнення спричиненої матеріальної та моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто з Малого приватного підприємства «УЮТ-СЕРВІС» на користь ОСОБА_22 , спричинену матеріальну шкоду в розмірі 83800 (вісімдесят три тисячі вісімсот) грн., а також моральну шкоду в розмірі 300000 (триста тисяч) грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_22 відмовлено.

Цивільний позов ОСОБА_17 до МПП «УЮТ-СЕРВІС», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, ОСОБА_9 , про стягнення спричиненої матеріальної та моральної шкоди задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з Малого приватного підприємства «УЮТ-СЕРВІС» на користь ОСОБА_17 , спричинену матеріальну шкоду в розмірі 17415 (сімнадцять тисяч чотириста п`ятнадцять) грн., а також моральну шкоду в розмірі 250000 (двісті п`ятдесят тисяч) грн.

Цивільний позов ОСОБА_23 до МПП «УЮТ-СЕРВІС», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, ОСОБА_9 , про стягнення спричиненої матеріальної та моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто з Малого приватного підприємства «УЮТ-СЕРВІС» на користь ОСОБА_23 , спричинену матеріальну шкоду в розмірі 25532 (двадцять п`ять тисяч п`ятсот тридцять дві) грн., а також моральну шкоду в розмірі 300000 (триста тисяч) грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_23 відмовлено.

Цивільний позов ОСОБА_24 до МПП «УЮТ-СЕРВІС», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, ОСОБА_9 , про стягнення спричиненої матеріальної та моральної шкоди задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з Малого приватного підприємства «УЮТ-СЕРВІС» на користь ОСОБА_24 , спричинену матеріальну шкоду в розмірі 22665 (двадцять дві тисячі шістсот шістдесят п`ять) грн., а також моральну шкоду в розмірі 268000 (двісті шістдесят вісім тисяч) грн.

Цивільний позов ОСОБА_14 до МПП «УЮТ-СЕРВІС», треті особи, які не заявляють самостійних вимог, ОСОБА_9 , ОСОБА_25 , про стягнення спричиненої матеріальної та моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто з Малого приватного підприємства «УЮТ-СЕРВІС» на користь ОСОБА_14 , спричинену матеріальну шкоду в розмірі 73762 (сімдесят три тисячі сімсот шістдесят дві) грн., а також моральну шкоду в розмірі 250000 (двісті п`ятдесят тисяч) грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_14 відмовлено.

Цивільний позов ОСОБА_20 до МПП «УЮТ-СЕРВІС», треті особи, які не заявляють самостійних вимог, ОСОБА_9 , ОСОБА_25 , про стягнення спричиненої моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто з Малого приватного підприємства «УЮТ-СЕРВІС» на користь ОСОБА_20 , спричинену моральну шкоду в розмірі 250000 (двісті п`ятдесят тисяч) грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_20 відмовлено.

Цивільний позов ОСОБА_19 до МПП «УЮТ-СЕРВІС», треті особи, які не заявляють самостійних вимог, ОСОБА_9 , ОСОБА_25 , про стягнення спричиненої моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто з Малого приватного підприємства «УЮТ-СЕРВІС» на користь ОСОБА_19 , спричинену моральну шкоду в розмірі 250000 (двісті п`ятдесят тисяч) грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_19 відмовлено.

Цивільний позов ОСОБА_26 до МПП «УЮТ-СЕРВІС», треті особи, які не заявляють самостійних вимог, ОСОБА_9 , ОСОБА_25 , про стягнення спричиненої матеріальної та моральної шкоди задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з Малого приватного підприємства «УЮТ-СЕРВІС» на користь ОСОБА_26 , спричинену майнову шкоду в розмірі 28950(двадцятьвісім тисячдев`ятсот п`ятдесят)грн. та моральну шкоду в розмірі 100000 (сто тисяч) грн.

Цивільний позов ОСОБА_15 до МПП «УЮТ-СЕРВІС», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, ОСОБА_9 , про стягнення спричиненої матеріальної та моральної шкоди задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з Малого приватного підприємства «УЮТ-СЕРВІС» на користь ОСОБА_15 , спричинену майнову шкоду в розмірі 4728 (чотири тисячі сімсот двадцять вісім) грн. та моральну шкоду в розмірі 100000 (сто тисяч) грн.

В задоволенні цивільного позову ОСОБА_27 , до ОСОБА_9 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, Мале приватне підприємство «УЮТ-СЕРВІС», про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 61752 грн., а також моральної шкоди в розмірі 330000 грн. відмовлено.

Роз`яснено ОСОБА_27 про право звернутися з відповідними позовними вимогами в порядку цивільного судочинства до належного відповідача.

В задоволенніцивільного позову ОСОБА_28 , до ОСОБА_9 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, Мале приватне підприємство «УЮТ-СЕРВІС», про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 122065 грн., а також моральної шкоди в розмірі 500000 грн. відмовлено.

Роз`яснено ОСОБА_28 про право звернутися з відповідними позовними вимогами в порядку цивільного судочинства до належного відповідача.

В задоволенніцивільного позову потерпілої ОСОБА_13 до ОСОБА_9 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, Мале приватне підприємство «УЮТ-СЕРВІС», про стягнення на користь малолітньої ОСОБА_21 матеріальної шкоди у вигляді щомісячних платежів в розмірі 9070 грн., починаючи з 17 жовтня 2015 року на строк інвалідності останньої, та моральної шкоди в розмірі 700000 грн.; на користь ОСОБА_13 матеріальної шкоди в розмірі 43940 грн., а також моральної шкоди в розмірі 500000 грн. відмовлено.

Роз`яснено ОСОБА_13 про право звернутися з відповідними позовними вимогами в порядку цивільного судочинства до належного відповідача.

В задоволенніцивільного позову ОСОБА_12 до ОСОБА_9 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, Мале приватне підприємство «УЮТ-СЕРВІС», про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 12510 грн., а також моральної шкоди в розмірі 1000000 грн. відмовлено.

Роз`яснено ОСОБА_12 про право звернутися з відповідними позовними вимогами в порядку цивільного судочинства до належного відповідача.

В задоволенніцивільного позову ОСОБА_18 до ОСОБА_9 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, Мале приватне підприємство «УЮТ-СЕРВІС», про стягнення моральної шкоди в розмірі 1000000 грн. відмовлено.

Роз`яснено ОСОБА_18 про право звернутися з відповідними позовними вимогами в порядку цивільного судочинства до належного відповідача.

В задоволенніцивільного позову ОСОБА_29 до ОСОБА_9 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, Мале приватне підприємство «УЮТ-СЕРВІС», про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 10850 грн., а також моральної шкоди в розмірі 50000 грн. відмовлено.

Роз`яснено ОСОБА_29 про право звернутися з відповідними позовними вимогами в порядку цивільного судочинства до належного відповідача.

В задоволенніцивільного позову ОСОБА_30 до ОСОБА_9 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, Мале приватне підприємство «УЮТ-СЕРВІС», про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 10290 грн., а також моральної шкоди в розмірі 75000 грн. відмовлено.

Роз`яснено ОСОБА_31 про право звернутися з відповідними позовними вимогами в порядку цивільного судочинства до належного відповідача.

В задоволенніцивільного позову ОСОБА_32 до ОСОБА_9 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, Мале приватне підприємство «УЮТ-СЕРВІС», про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 23700 грн., а також моральної шкоди в розмірі 200000 грн. відмовлено.

Роз`яснено ОСОБА_33 про право звернутися з відповідними позовними вимогами в порядку цивільного судочинства до належного відповідача.

В задоволенніцивільного позову ОСОБА_34 до ОСОБА_9 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, Мале приватне підприємство «УЮТ-СЕРВІС», про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 11976 грн., а також моральної шкоди в розмірі 200000 грн. відмовлено.

Роз`яснено ОСОБА_35 про право звернутися з відповідними позовними вимогами в порядку цивільного судочинства до належного відповідача.

Провадження із розглядупозову Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» до Малого приватного підприємства «УЮТ-СЕРВІС», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, ОСОБА_9 про стягнення спричиненої матеріальної шкоди в розмірі 1110022 грн. закрито.

Роз`яснено ДП «АМПУ» про право звернутися з відповідними позовними вимогами в порядку господарського судочинства.

Вироком вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат,-

встановив:

Зміст оскарженого судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.

Вироком районного суду ОСОБА_9 визнаний винуватим в тому, що 17 жовтня 2015 року ОСОБА_9 , будучи заступником директора Малого приватного підприємства «УЮТ-СЕРВІС», код ЄДРПОУ 30209844, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , (далі МПП «УЮТ-СЕРВІС»), та судноводієм належного зазначеному підприємству маломірного (малого) судна «Иволга», регістровий номер 3-805004, порушив вимоги нормативно-правових актів, якими регламентуються правила безпеки руху та експлуатації водного транспорту чим створив небезпеку для життя та спричинення загибелі людей за наступних обставин.

Близько 06 години 17 жовтня 2015 року судноводій ОСОБА_9 , перебуваючи біля гідротехнічної споруди металевого пірсу біля зруйнованого причалу №6 «Затока», інв. №20055, розташованого по вул. Лиманській Центрального р-ну смт. Затоки Білгород-Дністровського р-ну Одеської обл., який не було допущено до експлуатації, оскільки, в установленому законом порядку свідоцтво про його реєстрацію та дозвіл на його експлуатацію не оформлювалися, на судні «Иволга», з метою надання послуг з морської риболовлі в районі Дністровської банки та отримання більшого прибутку прийняв на борт судна 40 пасажирів, а саме: ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_29 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_26 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_32 , ОСОБА_16 , ОСОБА_34 , ОСОБА_15 , а також в якості членів екіпажу: ОСОБА_70 , ОСОБА_71 та ОСОБА_72 , які не є штатними членами екіпажу судна, не мали відповідних документів про кваліфікацію та підготовку з безпеки, не знали своїх обов`язків та не були підготовленими до дій в умовах надзвичайних ситуацій.

Зазначена кількість прийнятих ОСОБА_9 на борт судна «Иволга» пасажирів перевищила його допустиму пасажиромісткість, яка відповідно до технічного формуляра малого судна №103-1-505-12, виданого Регістром судноплавства України 01 червня 2012 року, складає 12 пасажирів та 3 члени екіпажу.

В подальшому судноводій ОСОБА_9 прийняв від пасажирів оплату за надання послуг з морської риболовлі і при цьому, перед виходом в море суднову роль не оформив, список пасажирів не склав, інструктаж для них з техніки безпеки та правил поведінки на воді не провів, інформацію про наявність, розташування рятувальних засобів та правила користування ними у випадку надзвичайної ситуації, не надав.

Судноводій ОСОБА_9 без оформлення судна адміністрацією (чергово-вахтовою службою) пункту базування та, відповідно, за відсутності дозволу на вихід в море, без проведення інструктажу з правил безпеки, перевищуючи максимально допустиму пасажиромісткість судна та, незважаючи на штормові умови і можливість за цих обставин безпечного керування судном, мобільним телефоном проінформував старшого прикордонного наряду «Пост технічного спостереження» з місцем дислокації - портопункт «Бугаз-12» на ділянці відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_73 , про вихід технічно справного, придатного до плавання судна «Иволга» (документи, що підтверджують технічну придатність судна до експлуатації видані класифікаційним товариством РСУ) за маршрутом: «Білгород-Дністровський Дністровська банка» із виходом у Чорне море, після чого близько 06 години 30 хвилин відійшов від причалу за вказаним маршрутом.

Близько 15 години 30 хвилин цієї ж доби, через неврахування судноводієм ОСОБА_9 погодних, місцевих гідрологічних, навігаційних умов плавання, відсутності достатніх навичок плавання на попутній хвилі, значного перевищення максимально дозволеної кількості пасажирів, відсутності кваліфікованого екіпажу, не проведення герметизації, перевищення швидкості у штормових умовах судно «Иволга», проходячи по морському каналу (буй №6) акваторії Чорного моря, в районі Цареградського гирла, поблизу смт. Затоки Білгород-Дністровського р-ну Одеської обл., на відстані близько 350-400 метрів від берегової лінії, на попутному хвилюванні, втратило керованість, розвернулося лагом до хвиль, від удару яких накренилося та перекинулося через правий борт.

Внаслідок зазначеного пасажири та члени екіпажу судна опинилися у воді без індивідуальних рятувальних засобів, оскільки судноводієм не було прийнято своєчасних заходів до їх підготовки та використання. Судно залишилося на плаву в перекинутому стані таким чином, що кормова частина опинилася під водою, а носова частина судна над водою.

Після перекидання судна «Иволги» команда і пасажири, знаходячись без рятувальних засобів у холодній воді, в умовах шторму, на значній відстані від берегу опинилися в умовах, що створило небезпеку для їх життя. Проте пасажири розкрили рятувальний пліт, який знаходився на судні і 13 осіб забралися на нього. Також судном «УНА-6473», яке вийшло на рятування, було піднято з води на борт 8 осіб, у тому числі і ОСОБА_9 . Прикордонним катером «Вельбот-8», який також вийшов на допомогу, врятовано 1 особу. Усього, з урахуванням членів екіпажу врятувалися 22 особи.

20 пасажирів судна «Иволга», а саме: ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_76 , ОСОБА_77 , ОСОБА_78 , ОСОБА_79 , ОСОБА_80 , ОСОБА_81 , ОСОБА_82 , ОСОБА_83 , ОСОБА_84 , ОСОБА_85 , ОСОБА_86 , ОСОБА_87 , ОСОБА_88 , ОСОБА_89 , ОСОБА_90 , ОСОБА_91 , ОСОБА_92 , ОСОБА_93 загинули внаслідок утоплення у воді, а тіла ОСОБА_94 та ОСОБА_95 до теперішнього часу не знайдені.

Вимоги апеляційних скарг.

Цивільний позивач ОСОБА_18 не оспорюючи вирок в частині доведеності вини обвинуваченого, правильності кваліфікації його дій, призначеного судом покарання, просить оскаржений вирок скасувати в частині цивільного позову, задовольнити її цивільний позов до обвинуваченого та стягнути з нього 1000000 грн. моральної шкоди.

Вважає, що районний суд не обґрунтував своє рішення щодо відмови в задоволенні позову, не зазначивши в мотивувальній частині жодних висновків щодо необґрунтованості чи безпідставності заявлених позивачем вимог про стягнення моральної шкоди з обвинуваченого.

Потерпілий ОСОБА_12 не оспорюючи вирок в частині доведеності вини обвинуваченого, правильності кваліфікації його дій, призначеного судом покарання, просить оскаржений вирок скасувати в частині цивільного позову, задовольнити його цивільний позов до обвинуваченого, стягнути з нього 1000000 грн. моральної шкоди та 12510 грн. матеріальної шкоди у вигляді витрат на поховання.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що районний суд не обґрунтував своє рішення щодо відмови в задоволенні позову, не зазначивши в мотивувальній частині жодних висновків щодо необґрунтованості чи безпідставності заявлених позивачем вимог про стягнення моральної шкоди з обвинуваченого, також районним судом не враховано понесені цивільним позивачем витрати на поховання, а також спричинений моральний біль, пов`язаний зі смертю брата.

Потерпіла ОСОБА_13 в інтересах малолітньої ОСОБА_21 не оспорюючи вирок в частині доведеності вини обвинуваченого, правильності кваліфікації його дій, призначеного судом покарання, просить оскаржений вирок скасувати в частині цивільного позову, задовольнити її цивільний позов повністю, стягнути на користь малолітньої ОСОБА_21 матеріальної шкоди у вигляді щомісячних платежів в розмірі 9070,42 грн, починаючи з 17 жовтня 2015 року на строк інвалідності останньої, та моральної шкоди в розмірі 700000 грн; на користь ОСОБА_13 матеріальної шкоди в розмірі 43940,03 грн, а також моральної шкоди в розмірі 500000 грн.

Вказує, що висновки районного суду про те, що ОСОБА_9 є неналежним відповідачем, не відповідають фактичним обставинам справи, так як під час судового розгляду не встановлено, що ОСОБА_9 в день трагедії перебував в трудових відносинах з МПП «УЮТ-СЕРВІС», а навпаки доведено, що він експлуатував судно як фізична особа з власних матеріальних мотивів.

Цивільні позивачі ОСОБА_19 та ОСОБА_20 просять оскаржений вирок скасувати в частині цивільного позову, задовольнити їх цивільні позови до обвинуваченого, стягнути з нього 1000000 грн. моральної шкоди.

Вимоги апеляційних скарг обґрунтовують тим, що районний суд не врахував те, що обвинувачений тривалий час не визнавав своєї вини, затягував розгляд справи, не відшкодував спричинену злочином шкоду.

Вважають, що судом не враховано підвищену суспільну небезпеку злочину, де потерпілими є 43 особи, з яких 22 померли, не враховано також позицію потерпілих, які просили призначити максимальне покарання, передбачене частиною санкції статті та моральні страждання, спричинені їм злочином.

Потерпіла ОСОБА_14 просить оскаржений вирок скасувати в частині призначеного обвинуваченому покарання та ухвалити в цій частині свій вирок, яким призначити ОСОБА_9 покарання за ч. 3 ст. 276 КК України у виді 10 років позбавлення волі. Мотивує свої апеляційні вимоги тим, що внаслідок злочинних дій обвинуваченого загинуло 22 особи, він тривалий час не визнав своєї вини, всіляко затягував розгляд кримінального провадження у районному суді, з метою уникнути від відповідальності за вчинене, не розкаявся у вчиненому, не відшкодував шкоди потерпілим. Вважає, що районний суд не врахував в повному обсязі суспільної небезпеки вчиненого злочину, наслідком якого стало створення небезпеки для життя 43 осіб, позицію потерпілих і прокурора, які просили призначити обвинуваченому максимальну міру покарання 10 років.

Також в апеляційні скарзі потерпіла просить змінити вирок в частині задоволення цивільного позову та стягнути з Малого приватного підприємства «УЮТ-СЕРВІС» на її користь 73762 грн. матеріальної шкоди та 1000000 грн. - моральної шкоди.

Вказує, що судом не враховано належним чином підвищену суспільну небезпеку вчиненого обвинуваченим злочину, та моральні страждання, які були їй спричинені цим злочином, оскільки її чоловік загинув.

Заперечення на апеляційні скарги.

Від захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_11 надійшло заперечення на апеляційні скарги потерпілої ОСОБА_14 , цивільних позивачів ОСОБА_19 та ОСОБА_20 , в якому зазначає, що вказані апеляційні скарги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Вважає рішення районного суду щодо міри покарання та цивільних позовів обґрунтованим, вмотивованим та законним.

Позиції учасників судового розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, виступ обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисників адвокатів ОСОБА_10 і ОСОБА_11 , які заперечували проти задоволення апеляційних скарг потерпілих та цивільних позивачів; потерпілих та цивільних позивачів, які підтримали вимоги апеляційних скарг; виступ прокурора, яка підтримала апеляційні скарги потерпілих та цивільних позивачів; дослідивши матеріали провадження та вимоги апеляційних скарг, апеляційний суд доходить таких висновків.

Мотиви апеляційного суду.

Щодо меж апеляційного розгляду.

Відповідно до вимог діючого кримінального процесуального законодавства, у випадках, коли апеляційний суд відповідно до ст. 420 КПК України, ухвалює свій вирок лише щодо частини обвинувачення, яке має окрему кримінально-правову кваліфікацію, він цим вироком частково скасовує вирок суду першої інстанції з погіршенням становища засудженого, а іншим процесуальним документом ухвалою вирішує інші апеляційні вимоги.

Згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Вимоги апеляційних скарг щодо вирішення цивільних позовів у справі, вирішенні шляхом постановлення апеляційним судом окремого судового рішення у виді ухвали.

Доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого йому злочину та правильність його кваліфікації за ч. 3 ст. 276 КК України не оспорюється, а тому апеляційним судом вирок районного суду в цій частині не переглядається.

Щодо неправильногозастосування законуУкраїни прокримінальну відповідальність та невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Статтею 2ККУкраїнипередбачено,щопідставоюкримінальної відповідальностієвчиненняособою суспільнонебезпечногодіяння,якеміститьсклад злочину,передбаченогоцимКодексом. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Положення ст. 2 КПК України визначають завдання кримінального судочинства, відповідно до яких одне з завдань це забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У відповідності до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно зі ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Статтею 65 КК України передбачено, що суд призначає покарання з урахуванням характеру та ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

З оскарженого вироку вбачається, що суд першої інстанції, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_9 , не в повній мірі дотримався вищевказаних вимог Закону.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_9 , суд першої інстанції у вироку зазначив в якості обставин, які пом`якшують покарання те, що обвинувачений раніше не судимий, публічно вибачився в суді перед потерпілими. У вироку також зазначено про відсутність обставин, які обтяжують покарання.

Районним судом прийнято до уваги визнання обвинуваченим своєї вини, часткове добровільне відшкодування шкоди, спричиненої потерпілому ОСОБА_16 ; перебування на утриманні у обвинуваченого батька - особи з інвалідністю 2 групи (т.2 а.с.45); позитивну характеристику обвинуваченого за місцем проживання (т.6 а.с.256); його не перебування на медичних диспансерних обліках (т.6 а.с.257); наявність власної сім`ї (т.6 а.с.258); офіційне працевлаштування (т.6 а.с.280-282), а також встановлених під час судового розгляду обставин порушень правил безпеки судноплавства, окрім обвинуваченим, судновласником судна «Иволга» МПП «УЮТ-СЕРВІС», службовими особами Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті, Служби капітана Білгород-Дністровського морського порту, Державної прикордонної служби України, Білгород-Дністровської районної державної адміністрації, Затоківської селищної ради, Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», Філії «Морська пошуково-рятувальна служба» Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», а також старшим помічником капітана земснаряду «Меотида», жоден з яких фактично не притягнуті до кримінальної відповідальності, але своїми діяннями сприяли настанню розглядуваної аварійної морської події, в зв`язку з чим прийшов до висновку, що зазначені обставини не дозволяють застосувати до обвинуваченого після призначення покарання положення ст. ст.75 і 76 КК України та обумовлюють необхідність його подальшої ізоляції від суспільства, з призначенням покарання у виді позбавлення волі на тривалий, але не на передбачений вищою межею ч. 3 ст. 276 КК України строк.

Апеляційний суд не погоджується з таким висновком районного суду, оскільки це не в повній мірі відповідає характеру та ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі винуватого.

Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суду необхідно виходити з класифікації злочинів, а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення, зокрема форми вини, мотиву і мети, способу, стадії вчинення, кількості епізодів злочинної діяльності, ролі кожного зі співучасників.

Ці вимоги закону суд першої інстанції не виконав.

Оскільки співрозмірність призначеного обвинуваченому покарання не відповідає тяжкості злочину та його наслідкам.

Переглядаючи вирок в межах апеляційної скарги потерпілої, апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо можливості призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_9 на строк, менший, ніж передбачено вищою межею ч. 3 ст. 276 КК України, та вважає, що призначене судом покарання не може в повній мірі забезпечити виправлення і перевиховання обвинуваченого.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 276 КК України, за який пердбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років, і яке за критерієм ступеню тяжкості відноситься до тяжких злочинів.

Як убачається з вироку суду ОСОБА_9 , будучи працівником водного транспорту, порушив правила безпеки руху та експлуатації транспорту, що створило небезпеку для життя людей та спричинило загибель людей, що свідчить про грубе порушення обвинуваченим правил експлуатації водного транспорту та неповагу обвинуваченого до норм моралі та права.

Апеляційний суд не погоджується із висновками районного суду щодо наявності такої пом`якшуючої покарання обставини як повне визнання своєї вини обвинуваченим, оскільки із матеріалів справи убачається, що районним судом тривалий час розглядалась справа, так як обвинувачений не визнав себе винуватим в інкримінованому йому злочині. Визнав себе винуватим ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого йому злочині лише під тиском зібраних доказів його винуватості. Спричинену кримінальним правопорушенням шкоду потерпілим він також не визнав і не відшкодував.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що у обвинуваченого відсутнє добровільне визнання своєї вини, що свідчить про відсутність усвідомлення обвинуваченим усієї тяжкості та незаконності його діянь, а також щирого жалю по відношенню до вчинених ним дій, а тому призначене судом першої інстанції покарання обвинуваченому, на переконання апеляційного суду, не відповідає меті виправлення обвинуваченого.

Судом першої інстанції не в повній мірі прийнято до уваги те, що внаслідок грубого порушення ОСОБА_9 правил експлуатації водного транспорту постраждало 43 особи, 22 особи - загинули.

З огляду на характер вчиненого злочину, наслідки у вигляді створення небезпеки для життя 43 осіб, з яких 22 особи загинули, а також позиції прокурора та потерпілих, які вважали, що обвинуваченому необхідно призначити максимальне покарання, передбачене ч. 3 ст. 276 КК України, апеляційний суд вважає, що призначене судом першої інстанції покарання в силу своєї м`якості не відповідає його меті, встановленій в ст. 50 КК України.

На переконання апеляційного суду, дані про особу ОСОБА_9 , з урахуванням конкретних обставин вчинення ним злочину, наслідків злочину - у вигляді спричинення небезпеки для життя 43 осіб та смерті 22 осіб, свідчать про високу суспільну небезпеку обвинуваченого, а також неможливість його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів без реального відбування ним покарання у виді позбавлення волі в максимальних межах строку, передбаченого ч. 3 ст. 276 КК України.

За таких обставин доводи апеляційної скарги потерпілої ОСОБА_14 відносно неправильного застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність в частині неправильного визначення міри покарання ОСОБА_9 , є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

З урахуванням наведеного, вирок суду першої інстанції на підставі ч. 2 ст.409,ст.414КПКУкраїни в частині призначеного обвинуваченому покарання підлягає скасуванню з ухваленням за правилами п. 2 ч. 1, ч. 2 ст.420КПКУкраїни апеляційним судом у цій частині свого вироку.

На підставі вищевикладеного, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_14 задовольнити частково, оскаржений вирок скасувати в частині призначеного обвинуваченому ОСОБА_9 покарання і ухвалити свій вирок.

Висновки апеляційного суду щодо апеляційних скарг потерпілих щодо невірного вирішення судом першої інстанції цивільних позовів викладені в окремій ухвалі.

Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 409, 414, 420, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,-

ухвалив:

Апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_14 задовольнити частково.

Вирок Суворовськогорайонного судум.Одеси від18жовтня 2019року відносно ОСОБА_9 - скасувати в частині призначеного йому покарання.

Ухвалити в цій частині свій вирок, яким ОСОБА_9 призначити покарання за ч. 3 ст. 276 КК України у виді 10 (десяти) років позбавлення волі.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Вирок набирає законної сили і підлягає виконанню негайно після його проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення, а засудженим, який тримається під вартою в той самий строк, з дня вручення йому копії вироку.

Копію вироку негайно вручити учасникам судового розгляду.

Судді Одеського апеляційного суду:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4