Ухвала

від 01.07.2020 по справі 369/4989/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2020 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Київського апеляційного суду у складі:

Головуючого - ОСОБА_1.,

суддів - ОСОБА_2., ОСОБА_3.,

секретаря - ОСОБА_4.,

за участю:

адвокатів, які діють

в інтересах заявника

ТОВ «Пантера Плюс ЛТД» - ОСОБА_5.,

ОСОБА_6.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали клопотання за апеляційною скаргою заявника в особі директора ТОВ «Пантера Плюс ЛТД» - ОСОБА_7. на ухвалу слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 квітня 2020 року, якою накладено арешт на майно в рамках кримінального провадження №12020110200000288 від 16.01.2020 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.275, ч.1 ст.382 КК України,-

В С Т А Н О В И Л А :

27 квітня 2020 року до Києво-Святошинського районного суду Київської області надійшло клопотання прокурора Києво-Святошинської місцевої прокуратури ОСОБА_8. про арешт майна в рамках кримінального провадження №12020110200000288 від 16.01.2020 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190 КК України.

Ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 квітня 2020 рокуклопотання задоволено частково. Обґрунтовуючи своє рішення, слідчий суддя зазначив, що майно визнано речовим доказом і арешт майна необхідний з метою забезпечення збереження речових доказів.

На вказану ухвалу заявник в особі директора ТОВ «Пантера Плюс ЛТД» - ОСОБА_7. подав апеляційну скаргу в якій не погоджується з ухвалою. Зазначає, що земельна ділянка та нерухоме майно, що на ній знаходиться куплені ТОВ «Пантера Плюс ЛТД» законно, що підтверджується витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26.05.2020 року.

На думку апелянта, слідчим суддею не перевірено наявність достатніх підстав вважати, що власник земельної ділянки не має жодного відношення до кримінального правопорушення, яке розслідується, відсутність даних про оголошення будь-яким особам про підозру в рамках даного кримінального провадження. При цьому матеріали клопотання не містять жодних об'єктивних даних, що земельна ділянка є доказом кримінального правопорушення та відповідає критеріям ст.98 КПК України. Також вказує, що в ухвалі слідчого судді відсутнє чітке посилання на ст.170 КПК України щодо застосування процедури арешту майна.

Крім того, слідчим суддею не було оцінено розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для його власників або третіх осіб.

Тому, просить скасувати ухвалу слідчого судді від 28 квітня 2020 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання про арешт майна.

Також апелянт просить поновити строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді з урахуванням того, що клопотання про арешт майна розглянуто слідчим суддею без повідомлення власника майна.

Прокурор в судове засідання не з'явився, поважність причин своєї неявки суду не повідомив, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце апеляційного розгляду. Тому колегія суддів вирішила за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності прокурора, оскільки це не суперечить положенням ч.4 ст.405 КПК України.

Заслухавши:

- доповідача - суддю апеляційного суду;

- представників заявника, які просили задовольнити апеляційну скаргу;

- ознайомившись з матеріалами клопотаннята обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Згідно з вимогами ч.2 ст.395 КПК України ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення. Згідно частини 3 зазначеної статті, якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Відповідно до положень ч.1. ст.117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.

Оскільки з матеріалів апеляційної скарги вбачається, що судовий розгляд клопотання про арешт майна здійснювався без повідомлення представника заявника, тобто строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді заявником пропущено з поважних причин, у зв'язку з чим такий строк підлягає поновленню.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 16.01.2019 року до Києво-Святошинського ВП надійшла заява ОСОБА_9. про те, що під виглядом будівництва газозаправного пункту з порушенням правил, що стосуються безпечної експлуатації будівель, здійснюється самовільне будівництво автозаправочної станції без відповідних дозвільних документів, що за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Мила, вул. Комарова неподалік АЗС "UPG".

24 вересня 2019 року Державною архітектурно-будівельною інспекцією України ОСОБА_10. надано дозвіл на виконання будівельних робіт за № ІУ 113192671057. Відповідно до даного дозволу його надано на будівництво автомобільного газозаправного пункту. Однак із матеріалів вбачається, що фактично на зазначеній земельній ділянці здійснюється будівництво великого мультипаливного автозаправного комплексу, з порушеннями вимог чинного законодавства.

23 квітня 2020 року на підставі ухвали слідчого судді Києво-Святошинського районного суду від 01 квітня 2020 року проведено огляд земельної ділянки та будівель які знаходяться на ній з кадастровим номером 32224484400:09:005:5442 площею 0,297 га яка розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Мила. В ході огляду виявлено 5 паливно-роздавальних колонок які знаходяться під накриттям. Колонка № 1 містить надпис літерно-цифрового змісту «LPG2», «LPG1» та «Астра», колонка № 2 має аналогічний зміст як і колонка № 1, колонка № 3, 4, 5 має надпис літерного змісту «Shelf», нумерація колонок здійснювалася з права на ліво від проїжджої частини. Вищевказані паливно-роздавальні колонки визнано речовими доказами та опечатано смужкою червоно-білого кольору з метою їх збереження. Вищевказана ділянка з лівої сторони має 5 підземних резервуарів для зберігання палива, які визнано речовими доказами та опечатано бирками з підписами слідчого та понятих. Також в ході огляду за допомогою спеціалістів зафіксовано факт накладення оглядової земельної ділянки за кадастровим номером 32224484400:09:005:5442 на землі Служби автомобільних доріг, пляма накладення має розміри 12м х 21м х 12м х 23м.

Постановою слідчого СВ Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області ОСОБА_11 від 23.04.2020 року земельну ділянку з кадастровим номером 32224484400:09:005:5442, площею 0,297, визнано речовим доказом.

28 квітня 2020 року хвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області накладено арешт на земельну ділянку з кадастровими номером 3222484400:09:005:5442, площею 0,297 га, з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації будівель та споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, яка розташована у с. Мила Києво-Святошинського району Київської області, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Разом з тим, постановляючи ухвалу, слідчий суддя не в повній мірі дотримався вимог кримінального процесуального законодавства України, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст.94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону. Кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину.

Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Разом з цим, слідчим суддею не дотримано вимоги ч.4 ст.173 КПК України щодо застосування найменш обтяжливого способу арешту майна, який не призведе до інших наслідків, та не обґрунтовано необхідність накладення арешту на вказану земельну ділянку.

Зокрема, слідчим суддею накладено арешт на земельну ділянку з кадастровими номером 3222484400:09:005:5442, площею 0,297 га з метою забезпечення збереження речового доказу, оскільки вказане майно відповідає критеріям ст.98 КПК України.

Між тим, з огляду на наявні в матеріалах провадження дані у слідчого судді відсутні всі підстави для висновку про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.275, ч.1 ст.382 КК України.

Згідно п.7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Проте, на переконання колегії суддів, прокурор, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст.132 КПК України, не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні, а слідчий суддя, в свою чергу, у відповідності до ст.94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази з точки зору їх достатності та взаємозв'язку для прийняття законного рішення.

Колегія суддів звертає увагу, що земельна ділянка з кадастровими номером 3222484400:09:005:5442, площею 0,297 га належить на праві приватної власності ТОВ «Пантера Плюс ЛТД», що підтверджується договором купівлі-продажу нерухомого майна від 26.05.2020 року, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер витягу 210235418) від 26.05.2020 року.

Згідно підпункту 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Матеріали судового провадження не містять даних про те, що вищезазначений договір визнаний судом недійсним, а тому суд апеляційної інстанції вважає, що у даному кримінальному провадженні прокурор не довів необхідності у накладенні арешту на вказане майно, оскільки не доведено існування ризиків, передбачених абзацом 2 ч.1 ст.170 КПК України.

Також судом не враховано той факт, що 24.09.2019 року Державною архітектурно-будівельною інспекцією України ОСОБА_10. надано дозвіл на виконання будівельних робіт №ІУ 113192671057 по будівництву автомобільного газозаправного пункту за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Мила.

10 березня 2020 року стосовно вказаного об'єкта будівництва складено акт готовності об'єкта до експлуатації, який узгоджено між сторонами. При цьому органами держаного контролю видані необхідні дозвільні документи щодо функціонування автомобільного газозаправного пункту і об'єкт будівництва зданий в експлуатацію.

Відповідно до ч.2 ст.92 КПК України обов'язок доказування належності та допустимості доказів покладається на сторону, що їх подає.

Вказане свідчить про відсутність правових підстав для накладення арешту на майно з метою забезпечення кримінального провадження у вигляді збереження речового доказу, на які посилається орган досудового розслідування та слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі, оскільки прокурором не надано доказів на підтвердження вказаних обставин, а за наявних матеріалів дане твердження є передчасним та таким, що ґрунтується на припущеннях.

На підставі викладених обставин, які вказують на необ'єктивність судового розгляду, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала слідчого судді про арешт майна підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову в задоволенні клопотання прокурора Києво-Святошинської місцевої прокуратури ОСОБА_8. про арешт майна в рамках кримінального провадження №12020110200000288 від 16.01.2020 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.275, ч.1 ст.382 КК України, а саме: земельної ділянки з кадастровими номером 3222484400:09:005:5442, площею 0,297 га, у зв'язку з недоведеністю необхідності арешту майна.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.309, 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Поновити заявнику в особі директора ТОВ «Пантера Плюс ЛТД» - ОСОБА_7. строк апеляційного оскарження.

Апеляційну скаргу заявника в особі директора ТОВ «Пантера Плюс ЛТД» - ОСОБА_7., задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 квітня 2020 року, якою накладено арешт на майно в рамках кримінального провадження №12020110200000288 від 16.01.2020 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.275, ч.1 ст.382 КК України, а саме: на земельну ділянку з кадастровими номером 3222484400:09:005:5442, площею 0,297 га, з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації будівель та споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, яка розташована у с. Мила Києво-Святошинського району Київської області, що належить ОСОБА_10, в тому числі поділу та об'єднання земельної ділянки, скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора Києво-Святошинської місцевої прокуратури ОСОБА_8. про арешт майна в рамках кримінального провадження №12020110200000288 від 16.01.2020 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.275, ч.1 ст.382 КК України, а саме: земельної ділянки з кадастровими номером 3222484400:09:005:5442, площею 0,297 га, з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації будівель та споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, яка розташована у с. Мила Києво-Святошинського району Київської області, що належить ОСОБА_10, в тому числі заборони відчуження, розпорядження, а також поділу та об'єднання земельних ділянок, а також на виявлені в ході проведеного 23.04.2020 року огляду земельної ділянки з кадастровими номером 3222484400:09:005:5442, площею 0,297 га, паливно-роздавальні колонки (колонка №1 містить надпис літерно-цифрового змісту «LPG2», «LPG1» та «Астра», колонка №2 має аналогічний зміст як і колонка №1, колонка №3, 4, 5 має надпис літерного змісту «Shelf» та 5 (п'ять) підземних резервуарів для зберігання палива, із забороною їх використання.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3