Постанова

від 02.07.2020 по справі 280/700/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

02 липня 2020 року м. Дніпросправа № 280/700/19 (СН/280/64/19)

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),

суддів: Добродняк І.Ю., Суховарова А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу Апеляційного суду Запорізької області

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2020 року (головуючий суддя Бойченко Ю.П., повний текст складено 06.04.2020р.) у справі №280/700/19 (СН/280/64/19) за позовом ОСОБА_1 до Апеляційного суду Запорізької області, Державної судової адміністрації України про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила:

визнати протиправними дії Апеляційного суду Запорізької області в частині визначення розміру надбавки позивачу за вислугу років у період з 01.04.2002 по 31.12.2005, з 01.01.2007 по 31.12.2007, з 22.05.2008 по 31.12.2011 тільки у відсотках від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, та бездіяльності, що полягала у не проведенні нарахування та виплати надбавки за вислугу років до заробітної плати за період у відповідності до ч. 4 ст. 44 Закону України «Про статус суддів» ;

зобов`язати Апеляційний суд Запорізької області перерахувати та виплатити (з урахуванням різниці виплаченої суми) позивачу надбавку за вислугу років за періоди з 01.04.2002 по 31.12.2005, з 01.01.2007 по 31.12.2007, з 22.05.2008 по 31.12.2011 в розмірі, визначеному ч. 4 ст. 44 Закону України «Про статус суддів» з урахуванням окладу, доплати за кваліфікаційний клас, премій всіх видів, надбавки за виконання особливо важливої роботи, додаткового посадового окладу до щорічної відпустки, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, інших нарахувань, та індексації доходу з урахуванням компенсації відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» ;

зобов`язати Апеляційний суд Запорізької області нарахувати та виплатити за період з 01.04.2002 по 31.12.2005, з 01.01.2007 по 31.12.2007, з 22.05.2008 по 31.12.2011 включно заробітну плату за час відпустки, допомогу по тимчасовій непрацездатності та матеріальні допомоги на вирішення соціально-побутових питань з врахуванням донарахованої надбавки за вислугу років за вказані періоди включно, з урахуванням компенсації відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» ;

зобов`язати Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування Апеляційному суду Запорізької області з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, кошти для проведення виплати

недоплаченої позивачу заробітної плати з розрахунку надбавки за вислугу років згідно ч. 4 ст. 44 Закону України «Про статус суддів» з урахуванням окладу, доплати за кваліфікаційний клас, премій всіх видів, надбавки за виконання особливо важливої роботи, додаткового посадового окладу до щорічної відпустки, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, інших нарахувань, та індексації доходу з урахуванням компенсації відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» за періоди з 01.04.2002 по 31.12.2005, з 01.01.2007 по 31.12.2007, з 22.05.2008 по 31.12.2011;

зобов`язати Апеляційний суд Запорізької області та Державну судову адміністрацію України надати звіт про виконання судового рішення в місячний строк з моменту набрання законної сили.

В обґрунтування заявлених вимог посилалась на те, що на день звільнення з посади судді їй не виплачена заробітна плата в повному обсязі відповідно до вимог Закону України «Про статус суддів» . Вказувала, що за розрахунками Апеляційного суду Запорізької області при визначенні заробітної плати позивачці, у порушення вимог статті 44 Закону України «Про статус суддів» , надбавка за вислугу нараховувалася у відсотках без урахування сум премій, інших виплат, тобто не від загальної суми щомісячного заробітку, а лише від посадового окладу (з урахуванням надбавки за кваліфікаційний клас). Вважала такі дії протиправними, із посиланням на норми Конституції України, Закону України «Про статус суддів» , рішення Конституційного Суду України просила задовольнити позовні вимоги, а також наголошувала, що у відповідності до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10.04.2019, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 24.07.2019, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Постановою Верховного Суду від 04.10.2019 рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10.04.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24.07.2019 у справі №280/700/19 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Підставою для повернення справи на новий розгляд стало те, що спір у цій справі розглянуто судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження, що, з урахуванням статусу позивача (службова особа, яка займає відповідальне та особливо відповідальне становище), є порушенням процесуальних норм.

За наслідками нового розгляду справи рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2020 року позов задоволено частково, а саме:

визнано протиправними дії Апеляційного суду Запорізької області (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 162; код ЄДРПОУ 02891457) в частині визначення розміру надбавки ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за вислугу років у період з 01.04.2002 по 31.12.2005, з 01.01.2007 по 31.12.2007, з 22.05.2008 по 31.12.2011 у відсотках від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, та визнати протиправною бездіяльність Апеляційного суду Запорізької області (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 162; код ЄДРПОУ 02891457), що полягала у не проведенні нарахування та виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) надбавки за вислугу років до заробітної плати за період з 01.04.2002 по 31.12.2005, з 01.01.2007 по 31.12.2007, з 22.05.2008 по 31.12.2011 у відповідності до ч. 4 ст. 44 Закону України «Про статус суддів» ;

зобов`язано Апеляційний суд Запорізької області (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 162; код ЄДРПОУ 02891457) перерахувати та виплатити (з урахуванням різниці виплаченої суми) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) надбавку за вислугу років за періоди з 01.04.2002 по 31.12.2005, з 01.01.2007 по 31.12.2007, з 22.05.2008 по 31.12.2011 в розмірі, визначеному ч. 4 ст. 44 Закону України «Про статус суддів» , з урахуванням окладу, доплати за кваліфікаційний клас, премій всіх видів, надбавки за виконання особливо важливої роботи, додаткового посадового окладу до щорічної відпустки, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, інших нарахувань, та індексації доходу з урахуванням компенсації відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» ;

зобов`язано Апеляційний суд Запорізької області (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 162; код ЄДРПОУ 02891457) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за період з 01.04.2002 по 31.12.2005, з 01.01.2007 по 31.12.2007, з 22.05.2008 по 31.12.2011 включно заробітну плату за час відпустки, допомогу по тимчасовій непрацездатності та матеріальні допомоги на вирішення соціально-побутових питань з врахуванням донарахованої надбавки за вислугу років за вказані періоди включно, з урахуванням компенсації відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» .

За наслідками розгляду справи судом першої інстанції зроблено такі висновки.

Так суд зазначив, що у відповідності із Законом України Про статус суддів надбавка за вислугу років розраховується виходячи із загальної суми щомісячного заробітку судді. У свою чергу, заробітна плата судді складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. З цих підстав суд дійшов висновку про неправомірність дій відповідача щодо розрахунку надбавки за вислугу років виходячи лише із розміру посадового окладу та надбавки за кваліфікаційний клас, без урахування інших складових заробітної плати.

Також судом зроблено висновок про наявність підстав для перерахунку заробітної плати за час відпустки, допомоги по тимчасовій непрацездатності та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, оскільки вказані виплати взаємозалежні від заробітної плати судді, у зв`язку з чим з огляду на встановлення наявності підстав для здійснення перерахунку сум, які входять до складових заробітної плати, перерахунку підлягають також суми, які були обраховані на основі заробітної плати.

Суд першої інстанції зробив висновок про наявність підстав виплаті позивачці донарахованих сум з урахуванням компенсації відповідно до Закону України Про компенсацію громадянам частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати . При цьому, як зазначив суд першої інстанції, право на компенсацію втрати частини грошових доходів, у зв`язку з порушенням строків їх виплати, особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Не погодившись з рішенням суду, Апеляційний суд Запорізької області подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. Апеляційна скарга фактично обґрунтована незгодою з висновками суду першої інстанції щодо неправомірності визначення позивачці розміру надбавки за вислугу років. З цього приводу відповідач вказує на те, що така надбавка визначалася враховуючи вимоги Закону України Про статус суддів , Законів України Про Державний бюджет, постанови КМУ від 03 вересня 2005р №865 Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів , виходячи із розміру посадового окладу з урахуванням надбавки за кваліфікаційний клас, відповідно до затвердженого фонду заробітної плати та в межах кошторису. Крім цього, з цього приводу відповідач зазначає те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що у період з 01.04.2002 по 31.12.2005р. позивачці нараховувалася надбавка за вислугу років лише виходячи із посадового окладу та надбавки за кваліфікаційний клас. У спірному періоді, як зазначає відповідач, надбавка за вислугу років розраховувалася як з розміру посадового окладу з урахуванням надбавки за кваліфікаційний клас, так і з урахуванням інших доплат (надбавка за інтенсивність, надбавка за розширену зону, надбавка за високі досягнення). Не погоджується відповідач і з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав виплаті позивачці донарахованих сум з урахуванням компенсації відповідно до Закону України Про компенсацію громадянам частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати . З цього приводу відповідач зазначає те, що у відповідності до вимог вказаного Закону умовою для виплати компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Оскільки у спірному випадку таких доходів позивачці нараховано не було, то, за позицією відповідача, відсутні підстави для виплати такої компенсації. Також, як зазначає відповідач, позивачем пропущено строк звернення до суду із позовом, який, за його позицією, визначений ч.5 ст.122 КАС України.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст.311 КАС України.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що ОСОБА_1 перебувала на посаді судді Апеляційного суду Запорізької області з 01.04.2002 по 15.09.2016.

Відповідно до наказу голови Апеляційного суду Запорізької області від 29.04.2002 №40-5 позивачу встановлено з 01.05.2002 надбавку за третій кваліфікаційний клас, а з 10.01.2006 (відповідно до наказу від 10.01.2006 №4-1) - доплату за другий кваліфікаційний клас.

Відповідно до довідки про нараховану та виплачену заробітну плату судді ОСОБА_1 у період з квітня 2002 року по грудень 2005 року, заробітна плата позивача складалася з посадового окладу, надбавки за кваліфікаційний клас, надбавки за інтенсивність, надбавки за вислугу років. Крім того, позивачу виплачувалися надбавка за розширену зону, премії за місяць, премії до свят, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, на оздоровлення, інші доплати (відрядження, індексація).

При цьому, як вбачається із довідки, надбавку за вислугу років обчислено у розмірі 25% від посадового окладу та надбавки за кваліфікаційний клас.

Наказом голови Апеляційного суду Запорізької області від 09.10.2006 №136-к з 27.10.2006 позивачу встановлено надбавку за вислугу років у розмірі 30 % від посадового окладу, з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас.

Наказом голови Апеляційного суду Запорізької області від 19.10.2011 №207-к з 29.10.2011 надбавку за вислугу років збільшено до 40 % від посадового окладу, з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас.

Згідно розрахунків нарахованої заробітної плати у період з 01.01.2007 по 31.12.2007 заробітну плату нараховано ОСОБА_1 , виходячи із наступних складових: посадовий оклад; надбавка за кваліфікаційний клас; надбавка за вислугу років відповідно до Закону України "Про статус суддів" від 15.12.1992 №2862-ХІІ (оклад + клас х 30% ); індексація. Крім того, у лютому 2007 року позивачу нараховано та виплачено премію до свят та виробничу премію; у березні 2007 року - квартальну премію, лікарняний; у квітні 2007 року - відрядження; у травні 2007 року - виробничу премію; у червні 2007 року - премію до свят; у серпні 2007 року - додатковий посадовий оклад, премію до свят, премію, допомогу на соціально-побутові потреби, виплати на відпустку та відрядження; вересень 2007 року - премію квартальну, лікарняний; жовтень 2007 року - щомісячна премія, премія до свят; листопад 2007 року - щомісячну премію, відрядження; грудень 2007 року - щомісячну премію, квартальну премію, премію до свят.

Нарахування заробітної плати у період з 01.06.2008 по 31.12.2011 відбулося, виходячи із наступних складових: посадовий оклад, надбавка за кваліфікаційний клас, надбавка за вислугу років відповідно до Закону України "Про статус суддів" від 15.12.1992 року №2862-ХІІ (оклад + клас х30%), щомісячна премія, премій квартальних та до свят, додаткового посадового окладу, допомоги на соціально- побутові потреби.

Постановою Верховної Ради України від 08.09.2016 №1515-VІІІ відповідно до п. 9 ч. 5 ст. 126 Конституції позивача звільнено з посади судді Апеляційного суду Запорізької області у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Наказом голови Апеляційного суду Запорізької області від 15.09.2016 №76-к, відповідно до постанови Верховної Ради України від 08.09.2016 №1515-VІІІ, п. 1 ст. 120 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» позивача виключено зі складу суду у зв`язку із поданням заяви про відставку.

Не погоджуючись з діями відповідача щодо нарахування та виплати надбавки за вислугу років виходячи лише з розміру посадового окладу з урахуванням надбавки за кваліфікаційний клас, а не з загальної суми щомісячного заробітку, як це передбачено ч. 4 ст. 44 Закону України «Про статус суддів» , вважаючи, що відповідачем на день звільнення позивача з посади судді не виплачена заробітна плата в повному обсязі за період з 01.04.2002 до 31.12.2005, з 01.01.2007 до 31.12.2007 та з 22.05.2008 до 01.01.2012, ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою.

За наслідками перегляду справи суд апеляційної інстанції погоджується з висновкрм суду першої інстанції з огляду на таке.

Так, матеріальне забезпечення суддів, у спірних періодах, було врегульовано ст..44 Закону України Про статус суддів N 2862-XII.

Відповідно до ч.1 ст.44 Закону N 2862-XII ( в редакції Закону N 4015-12 від 24.02.94) заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок.

Отже, поняття заробітної плати є комплексним, але вичерпний перелік її складових, на час спірних відносин, Законом визначений не був.

Згідно із ч.4 ст.44 Закону N 2862-XII суддям виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: при стажі роботи понад 3 роки - 10 відсотків, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.

Отже у відповідності із положеннями вказаної норми права, щомісячна надбавка за вислугу років розраховувалася у відсотковому значення в залежності від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційній класи.

Оскільки поняття загальна сума щомісячного заробітку Законом N 2862-XII визначено не було, то суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу на те, що у рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 №9-рп/2013 у справі № 1-18/2013 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що під заробітною платою, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що при розрахунку надбавки за вислугу років враховується не лише посадовий оклад з урахуванням надбавки за кваліфікаційний клас, а усі виплати, на які суддя має право та які фактично йому виплачувалися.

Встановлені обставини також свідчать про те, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 №3235-IV змінено порядок нарахування надбавки за вислугу років та встановлено, що вказана надбавка розраховується у тих же відсотках, однак, не від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи, а від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.

Неконституційним Закон №3235-IV в частині виплати суддям щомісячної надбавки за вислугу років не визнавався, а тому у 2006 році щомісячна надбавка за вислугу років суддям мала виплачуватися у відсотках від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.

Але, як правильно зазначив суд першої інстанції, починаючи з наступного бюджетного року, з 01.01.2007, вищезгадана надбавка мала нараховуватися відповідно до частини четвертої статті 44 Закону № 2862-ХІІ.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VI від 28.12.2007 змінено порядок нарахування надбавки за вислугу років та встановлено, що вказана надбавка розраховується у тих же відсотках, однак, не від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи, а від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 справа № 1-28/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України також і положення пункту 61 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» , яким внесено зміни до ст. 44 Закону України «Про статус суддів» .

Таким чином, зміни до абзацу другого частини четвертої статті 44 Закону України «Про статус суддів» , внесені Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» , втратили чинність 22.05.2008.

Тобто, з 01.01.2008 по 22.05.2008 (дати винесення Рішення № 10-рп/2008) надбавка за вислугу років суддям мала виплачуватися у відсотках тільки від посадового окладу, з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.

Водночас, постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2008 № 19 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865» (яка набрала чинності з 01.03.2008), останню доповнено пунктом 2-2, яким передбачено, що суддям щомісяця виплачується надбавка за вислугу років у відсотках від посадового окладу з урахуванням надбавки за кваліфікаційний клас в таких розмірах: при стажі роботи понад три роки - 10 відсотків, понад п`ять років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків.

Таким чином, після 22.05.2008 - дати винесення Конституційним Судом України Рішення № 10-рп/2008, Закон № 2862-ХІІ і постанова № 865 по-різному врегульовували питання виплати суддям надбавки за вислугу років.

Встановивши такі обставини справи, суд першої інстанції правильно виходив із визначених у частині третій статті 7 КАС України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, та обґрунтовано зазначив, що при визначенні бази обчислення суддям набавки за вислугу років після 22.05.2008 - дати винесення Конституційним Судом України Рішення № 10-рп/2008 - слід застосовувати положення Закону № 2862-ХІІ, який має вищу юридичну силу, а не підзаконний нормативний акт - постанову № 865.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що в період з 01.04.2002 по 31.12.2005, з 01.01.2007 по 31.12.2007, з 22.05.2008 по 31.12.2011 надбавка за вислугу років повина була розраховуватися виходячи із загальної суми щомісячного заробітку, структуру якого становлять усі виплати, на які суддя має право та які фактично йому виплачувалися.

Встановивши те, що у вказаних періодах відповідачем надбавка за вислугу років розраховувалася не із загальної суми щомісячного заробітку, суд першої інстанції обґрунтовано визнав такі дії відповідача неправомірними.

В апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що у період з 01.04.2002 по 31.12.2005р. позивачці нараховувалася надбавка за вислугу років лише виходячи із посадового окладу та надбавки за кваліфікаційний клас.

З такими аргументами відповідача можливо погодитися з огляду на те, що дійсно при розрахунку надбавки за вислугу років, у вказаному періоді, відповідачем приймалися до уваги не лише посадовий оклад та надбавка за кваліфікаційний клас, а і інші надбавки, зокрема, надбавка за інтенсивність роботи, надбавка за розширену зону.

В той же час такі аргументи відповідача не свідчать про правомірність розрахунку надбавки за вислугу років у вказаному періоді, оскільки при її розрахунку відповідачем не було прийнято і інші виплати, які фактично отримувала позивачка, зокрема, премії.

Стосовно позовних вимог про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити за період з 01.04.2002 по 31.12.2005, з 01.01.2007 по 31.12.2007, з 22.05.2008 по 31.12.2011 заробітну плату за час відпустки, допомогу по тимчасовій непрацездатності та матеріальні допомоги на вирішення соціально-побутових питань з врахуванням донарахованої надбавки за вислугу років за вказані періоди, то суд першої інстанції правильно виходив з того, що вказані виплати взаємозалежні від заробітної плати судді, у зв`язку з чим з огляду на встановлення наявності підстав для здійснення перерахунку сум, які входять до складових заробітної плати (надбавка за вислугу років), перерахунку підлягають також суми, які були обраховані на основі заробітної плати.

Щодо аргументів позивача про відсутність правових підстав для виплати позивачці компенсації відповідно до Закону України Про компенсацію громадянам частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати , суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Зі змісту статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ) випливає, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.

У відповідності до статті 2 Закону №2050-ІІІ, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Стаття 3 Закону №2050-ІІІ встановлює, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Пункти 1, 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 відтворюють положення Закону №2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

У пункті 4 цього Порядку прописано, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів.

При цьому кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи та пов`язані з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Суд правильно звернув увагу на те, що використане у статті 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або такий, який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

З цих підстав судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про те, що зміст і правова природа спірних правовідносин, у розумінні положень статей 1- 3 вказаного Закону, дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Такий висновок суду першої інстанції узгоджується з правовою позицією, яка сформована Верховним Судом у постанові від 18.12.2018 у справі №816/301/16.

Щодо аргументів відповідача про пропуск позивачем строків звернення до суду слід зазначити те, що фактично спірні відносини між сторонами виникли з приводу правомірності обчислення та сплати заробітної плати, яку отримувала позивачка за час роботи на посаді судді.

Конституційний Суд України у рішенні від 15.10.2013 №9-рп/2013 (справа № 1-18/2013) дійшов висновку, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, що йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат. Також, працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Отже аргументи відповідача про пропуск позивачкою строків звернення із позовом до суду, є безпідставними.

Дослідивши зазначені обставини справи, аргументи відповідача, з якими останній пов`язує незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим підстав для його скасування не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст.316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Апеляційного суду Запорізької області залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2020 року у справі №280/700/19 (СН/280/64/19) - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, визначені ст.ст.328, 329 КАС України.

Повне судове рішення складено 02.07.2020р.

Головуючий - суддя Я.В. Семененко

суддя І.Ю. Добродняк

суддя А.В. Суховаров