Постанова

від 01.07.2020 по справі 460/1336/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2020 рокуЛьвівСправа № 460/1336/19 пров. № А/857/2108/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Обрізка І.М., Іщук Л.П.,

з участю секретаря судових засідань Гром І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на додаткове рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Укрцемремонт до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

суддя у І інстанції Друзенко Н.В.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Рівне,

дата складення повного тексту судового рішення 22 листопада 2020 року,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2019 року у справі № 460/1336/19 позов Товариства з обмеженою відповідальністю Укрцемремонт (далі - ТОВ) було задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного Управління ДФС у м. Києві (далі - ГУ ДФС) від 20 лютого 2019 року № 0202261514010, № 02032615140102, № 02042615140102, № 02052615140102, № 02072615140102 та стягнено на користь ТОВ витрати по сплаті судового збору в сумі 19210,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС.

До закінчення судових дебатів представником ТОВ на виконання вимог частини 3 статті 142 Кодексу адміністративного судочинства України було заявлено клопотання щодо відшкодування судових витрат у виді витрат на професійну правничу допомогу.

11 листопада 2019 ТОВ подано клопотання про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 40000 грн.

Додатковим рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2019 року було вирішено стягнути на користь ТОВ витрати на професійну правничу допомогу у сумі 20000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС.

При цьому суд першої інстанції виходив із того, що заявлений позивачем до відшкодування розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 40000 грн є неспівмірним із складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді та затраченим ним часом на надання таких послуг, а отже не відповідає критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру, а їх стягнення з відповідача становитиме надмірний тягар для державної установи.

У апеляційній скарзі ГУ ДФС просило скасувати додаткове рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2019 року у справі та у задоволенні клопотання ТОВ про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити повністю.

У обґрунтування свої вимог посилається на те, що позивачем не наведено обґрунтування витраченого часу та обсягів наданих послуг під час визначення суми гонорару. Окрім того, звертає увагу апеляційного суду на те, що виходячи із практики Європейського суду з прав людини заявник має право на відшкодування судових витрат та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ просило залишити оскаржуване додаткове рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. При цьому вважає, що скаржник наводить сумнівні твердження щодо відсутності обґрунтування позивачем витраченого часу та обсягу наданих правничих послуг під час визначення суми гонорару. Наполягає на тому, що подані ТОВ докази є належними та підтверджують реальні понесені витрати на послуги з надання правової допомоги, які за своєю структурою є обґрунтованими та співмірними зі складністю справи та ціною позову.

Учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, на виклик апеляційного суду не прибули, про причини неявки суд не повідомили, що відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до приписів частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із пунктом 1 частини 3 статті 132 цього Кодексу до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За правилами частини 1 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частиною 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до положень частини 5 статті 134 цього Кодексу розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Приписами частини 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно із частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За правилами частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З урахуванням наведених правових норм та на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу ТОВ надало суду першої інстанції копії:

договору № 19-03/06 від 06 березня 2019 року про надання правничої допомоги адвокатським бюро;

акту №18-11/06 прийому-передачі послуг до договору № 19-03/06 від 08 листопада 2019 року;

розрахунку № 1 суми гонорару адвокатським бюро за надану правничу допомогу від 06 березня 2019 року, у якому розмір гонорару визначено у сумі 40000,00 грн;

рахунку на оплату на суму 40000,00 грн та докази про проведення його оплати.

Відповідно до акту № 18-11/06 прийому-передачі послуг по справі № 460/1336/19 позивачу було надано такі послуги:

1) підготовка позовної заяви, в тому числі: складання письмової позовної заяви; аналіз та визначення переліку/обсягу доказів, які долучалися до позовної заяви, копіювання таких доказів (документів) відповідно до кількості учасників у справі; пошук та аналіз судової практики з подібних спорів, з метою відповідного використання в процесі доказування загальною вартістю 26000,00 грн (із розрахунку 13 год х 2000,00 грн/год);

2) підготовка відповіді на відзив, у тому числі: складання письмової відповіді на відзив, аналіз наданих відповідачем доказів, пошук та аналіз судової практики з подібних спорів, з метою спростування відповідних правових тверджень відповідача у його відзиві загальною вартістю 3000,00 грн. (із розрахунку 3 год х 1000,00 грн/год);

3) підготовка процесуальних клопотань у справі: клопотання про ознайомлення із матеріалами справи, про визнання наданих відповідачем доказів недопустимими, про виклик та допит свідків, про витребування доказів загальною вартістю 3000,00 грн (із розрахунку 3 год х 1000,00 грн/год);

4) представництво у суді, у тому числі: участь адвоката у підготовчому та судових засіданнях Рівненського окружного адміністративного суду, кількість судових засідань - 4, участь адвоката у процесі ознайомлення із матеріалами судової справи у приміщенні Рівненського окружного адміністративного суду - 1, загальною вартістю 8000,00 грн (із розрахунку 5 год х 1600,00 грн/год).

Суд першої інстанції з урахуванням наведених правових норм та фактичних обставин справи дійшов висновку, що оскільки адвокат Шевчук В.С. здійснював підготовку письмових заяв по суті та клопотання у справі, ознайомлювався із матеріалами справи і брав участь в судових засіданнях Рівненського окружного адміністративного суду загальною тривалістю 3 год 20 хв, то заявлені витрати на правничу допомогу у сумі 40000,00 грн є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим обсягом послуг, а їх стягнення з відповідача у такому розмірі становитиме надмірний тягар для державної установи. Відтак, було вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 20000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до приписів частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 3 статті 308 цього Кодексу встановлено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

На переконання апеляційного суду, матеріали справи підтверджують фактичне надання ТОВ професійної правничої допомоги на підставі договору № 19-03/06 від 06 березня 2019 року, за які позивачем було сплачено 40000 грн. Вказані обставини не спростовані відповідачем.

Наведені ГУ ДФС у апеляційній скарзі доводи суперечать матеріалам справи та не дають правових підстав для висновку про можливість відмови у задоволенні клопотання ТОВ про стягнення витрат на професійну правничу допомогу повністю.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи зазначене процесуальне питання, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 316, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а додаткове рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2019 року у справі № 460/1336/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції з урахуванням приписів пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді І. М. Обрізко Л. П. Іщук Постанова у повному обсязі складена 03 липня 2020 року.