Постанова

від 01.07.2020 по справі 380/842/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2020 рокуЛьвівСправа № 380/842/20 пров. № А/857/6227/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Обрізка І.М., Іщук Л.П.,

з участю секретаря судових засідань Гром І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2020 року у справі за позовом Учбово-виробничого багатопрофільного колективного підприємства Інстром до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості,

суддя у І інстанції Кравців О.Р.,

час ухвалення рішення 10 год 11 хв,

місце ухвалення рішення м. Львів,

дата складення повного тексту судового рішення 24 квітня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

27 січня 2020 року Учбово-виробниче багатопрофільне колективне підприємство Інстром (далі - Підприємство) звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості Галицької митниці Держмитслужби (далі - Митниця):

№ UA 209000/2019/201387/2 від 30 серпня 2019 року;

№ UA 209000/2019/201370/2 від 27 серпня 2019 року;

№ UA 209000/2019/201379/2 від 28 серпня 2019 року;

№ UA 209000/2019/201378/2 від 28 серпня 2019 року;

№ UA 209000/2019/201372/2 від 27 серпня 2019 року;

№ UA 209000/2019/201371/2 від 27 серпня 2019 року;

№ UA 209000/2019/201369/2 від 27 серпня 2019 року;

№ UA 209000/2019/201363/2 від 27 серпня 2019 року;

№ UA 209000/2019/201361/2 від 27 серпня 2019 року;

№ UA 209000/2019/201351/2 від 22 серпня 2019 року;

№ UA 209000/2019/201346/2 від 21 серпня 2019 року;

№ UA 209000/2019/201340/2 від 20 серпня 2019 року;

№ UA 209000/2019/201341/2 від 20 серпня 2019 року;

№ UA 209000/2019/201336/2 від 20 серпня 2019 року;

№ UA 209000/2019/201337/2 від 20 серпня 2019 року;

№ UA 209000/2019/201329/2 від 19 серпня 2019 року;

№ UA 209000/2019/201321/2 від 19 серпня 2019 року;

№ UA 209000/2019/201320/2 від 17 серпня 2019 року;

№ UA 209000/2019/201432/2 від 09 вересня 2019 року;

№ UA 209000/2019/201433/2 від 09 вересня 2019 року;

№ UA 209000/2019/201417/2 від 05 вересня 2019 року;

№ UA 209000/2019/201415/2 від 05 вересня 2019 року;

№ UA 209000/2019/201416/2 від 05 вересня 2019 року;

№ UA 209000/2019/201412/2 від 05 вересня 2019 року;

№ UA 209000/2019/201394/2 від 02 вересня 2019 року;

№ UA 209000/2019/201402/2 від 02 вересня 2019 року;

№ UA 209000/2019/201401/2 від 02 вересня 2019 року;

№ UA 209000/2019/201399/2 від 02 вересня 2019 року;

№ UA 209000/2019/201392/2 від 02 вересня 2019 року;

№ UA 209000/2019/201391/2 від 02 вересня 2019 року;

№ UA 209000/2019/201538/2 від 30 вересня 2019 року;

№ UA 209000/2019/201527/2 від 30 вересня 2019 року;

№ UA 209000/2019/201525/2 від 30 вересня 2019 року;

№ UA 209000/2019/201522/2 від 27 вересня 2019 року;

№ UA 209000/2019/201519/2 від 26 вересня 2019 року;

№ UA 209000/2019/201518/2 від 26 вересня 2019 року;

№ UA 209000/2019/201509/2 від 24 вересня 2019 року;

№ UA 209000/2019/201499/2 від 24 вересня 2019 року;

№ UA 209000/2019/201490/2 від 23 вересня 2019 року;

№ UA 209000/2019/201478/2 від 19 вересня 2019 року;

№ UA 209000/2019/201471/2 від 18 вересня 2019 року;

№ UA 209000/2019/201473/2 від 18 вересня 2019 року;

№ UA 209000/2019/201472/2 від 18 вересня 2019 року;

№ UA 209000/2019/201468/2 від 17 вересня 2019 року;

№ UA 209000/2019/201460/2 від 16 вересня 2019 року;

№ UA 209000/2019/201455/2 від 16 вересня 2019 року;

№ UA 209000/2019/201458/2 від 16 вересня 2019 року;

№ UA 209000/2019/201453/2 від 13 вересня 2019 року;

№ UA 209000/2019/201449/2 від 12 вересня 2019 року;

№ UA 209000/2019/201448/2 від 12 вересня 2019 року;

№ UA 209000/2019/201447/2 від 11 вересня 2019 року;

№ UA 209000/2019/201437/2 від 10 вересня 2019 року;

№ UA 209000/2019/201435/2 від 09 вересня 2019 року;

№ UA 209000/2019/201427/2 від 09 вересня 2019 року;

№ UA 209000/2019/201540/2 від 01 жовтня 2019 року;

№ UA 209000/2019/201548/2 від 03 жовтня 2019 року;

№ UA 209000/2019/201568/2 від 08 жовтня 2019 року;

№ UA 209000/2019/201565/2 від 08 жовтня 2019 року;

№ UA 209000/2019/201564/2 від 08 жовтня 2019 року;

№ UA 209000/2019/201569/2 від 08 жовтня 2019 року;

№ UA 209000/2019/201573/2 від 09 жовтня 2019 року;

№ UA 209000/2019/201575/2 від 10 жовтня 2019 року;

№ UA 209000/2019/201577/2 від 11 жовтня 2019 року;

№ UA 209000/2019/201578/2 від 11 жовтня 2019 року;

№ UA 209000/2019/201595/2 від 11 жовтня 2019 року;

№ UA 209000/2019/201599/2 від 15 жовтня 2019 року;

№ UA 209000/2019/201598/2 від 15 жовтня 2019 року;

№ UA 209000/2019/201603/2 від 15 жовтня 2019 року;

№ UA 209000/2019/201615/2 від 16 жовтня 2019 року;

№ UA 209000/2019/201617/2 від 16 жовтня 2019 року;

№ UA 209000/2019/201618/2 від 16 жовтня 2019 року;

№ UA 209000/2019/201622/2 від 17 жовтня 2019 року;

№ UA 209000/2019/201621/2 від 17 жовтня 2019 року;

№ UA 209000/2019/201624/2 від 17 жовтня 2019 року;

№ UA 209000/2019/201625/2 від 18 жовтня 2019 року;

№ UA 209000/2019/201632/2 від 21 жовтня 2019 року;

№ UA 209000/2019/201633/2 від 21 жовтня 2019 року;

№ UA 209000/2019/201637/2 від 21 жовтня 2019 року;

№ UA 209000/2019/201647/2 від 22 жовтня 2019 року;

№ UA 209000/2019/201650/2 від 22 жовтня 2019 року;

№ UA 209000/2019/201654/2 від 23 жовтня 2019 року;

№ UA 209000/2019/201658/2 від 24 жовтня 2019 року;

№ UA 209000/2019/201659/2 від 24 жовтня 2019 року;

№ UA 209000/2019/201660/2 від 24 жовтня 2019 року;

№ UA 209000/2019/201663/2 від 25 жовтня 2019 року;

№ UA 209000/2019/201673/2 від 28 жовтня 2019 року;

№ UA 209000/2019/201674/2 від 28 жовтня 2019 року;

№ UA 209000/2019/201669/2 від 28 жовтня 2019 року;

№ UA 209000/2019/201686/2 від 29 жовтня 2019 року;

№ UA 209000/2019/201697/2 від 31 жовтня 2019 року;

№ UA 209000/2019/201703/2 від 01 листопада 2019 року;

№ UA 209000/2019/201711/2 від 04 листопада 2019 року;

№ UA 209000/2019/201710/2 від 04 листопада 2019 року;

№ UA 209000/2019/201716/2 від 04 листопада 2019 року;

№ UA 209000/2019/201722/2 від 05 листопада 2019 року;

№ UA 209000/2019/201728/2 від 06 листопада 2019 року;

№ UA 209000/2019/201726/2 від 06 листопада 2019 року;

№ UA 209000/2019/201736/2 від 08 листопада 2019 року;

№ UA 209000/2019/201738/2 від 08 листопада 2019 року;

№ UA 209000/2019/201758/2 від 12 листопада 2019 року;

№ UA 209000/2019/201763/2 від 13 листопада 2019 року;

№ UA 209000/2019/201769/2 від 14 листопада 2019 року;

№ UA 209000/2019/201770/2 від 14 листопада 2019 року;

№ UA 209000/2019/201776/2 від 15 листопада 2019 року;

№ UA 209000/2019/201781/2 від 18 листопада 2019 року;

№ UA 209000/2019/201782/2 від 18 листопада 2019 року;

№ UA 209000/2019/201799/2 від 19 листопада 2019 року;

№ UA 209000/2019/201809/2 від 21 листопада 2019 року;

№ UА 209000/2019/201814/2 від 22 листопада 2019 року;

№ UА 209000/2019/201815/2 від 22 листопада 2019 року;

№ UA 209000/2019/201816/2 від 22 листопада 2019 року;

№ UA 209000/2019/201825/2 від 25 листопада 2019 року;

№ UA 209000/2019/201838/2 від 26 листопада 2019 року;

№ UA 209000/2019/201847/2 від 26 листопада 2019 року;

№ UA 209000/2019/201846/2 від 26 листопада 2019 року;

№ UA 209000/2019/201845/2 від 26 листопада 2019 року;

№ UA 209000/2019/201837/2 від 26 листопада 2019 року;

№ UA 209000/2019/201863/2 від 28 листопада 2019 року;

№ UA 209000/2019/201870/2 від 29 листопада 2019 року;

№ UA 209000/2019/201871/2 від 29 листопада 2019 року;

№ UA 209000/2019/201878/2 від 02 грудня 2019 року;

№ UA 209000/2019/201879/2 від 02 грудня 2019 року;

№ UA 209000/2019/201880/2 від 02 грудня 2019 року;

№ UA 209000/2019/201890/2 від 03 грудня 2019 року;

№ UA 209000/2019/201893/2 від 03 грудня 2019 року;

№ UA 209000/2019/201891/2 від 03 грудня 2019 року;

№ UA 209000/2019/201898/2 від 04 грудня 2019 року;

№ UA 209000/2019/201902/2 від 05 грудня 2019 року;

№ UA 209000/2019/201901/2 від 05 грудня 2019 року;

№ UA 209000/2019/201906/2 від 06 грудня 2019 року;

№ UA 209000/2019/201905/2 від 06 грудня 2019 року.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2020 року у справі № 380/842/20 позов було задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив із того, що подані Підприємством при митному оформленні відомості підтверджені документально та визначені кількісно; достовірність заявлених у при митному оформленні даних не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо непідтвердження обставин купівлі-продажу відповідного товару за контрактами, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними чи за своїм змістом не відповідають дійсним обставинам, про які вказав декларант. Сумніви Митниці щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на її припущеннях. Ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатньою підставою для застосування іншого методу визначення митної вартості. Наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, однак така інформація не є підставою для прийняття рішень про коригування митної вартості товару.

У апеляційній скарзі Митниця просила скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позову Підприємства. Свої вимоги обґрунтовує тим, що подані Підприємством під час митного оформлення товару документи містили ряд розбіжностей.

Зокрема, у інвойсах було зазначено умови поставки: СРТ Київ, а у CMR Місце розвантаження зазначено Львів, Київ , що свідчить про те, що за маршрутом Львів-Київ мав бути укладений новий договір на перевезення з іншим замовником, іншими відправником та одержувачем.

У контракті від 02/08/2019 № INM.HMP.08 передбачено, що оплата повинна здійснюватися на умовах передоплати або за фактично переданий товар, однак жоден із наданих Підприємством документів не містив чітко визначених термінів оплати.

Сертифікат дезінфекції має дату, проставлену друкованими засобами 22 липня 2016 року, 14 січня 2019 року. На кожному документі дата видачі, наближена до дати поставки, написана від руки, та зазначений номер інвойсу, що викликає запитання яким чином реквізити інвойсу були відомі на момент видачі сертифікату.

За результатами вивчення висновку експертного товарознавчого дослідження від 16 серпня 2019 року №19/1/297 було встановлено, що дослідження проведено без огляду майна згідно із його описом, зазначеним у наданих документах. Висновок виданий на конкретну партію товару, ціни, зазначені у висновку, актуальні станом на серпень 2019 року. Тому застосовувати цей висновок для підтвердження вартісних характеристик товару даної партії некоректно.

Зважаючи на виявлені розбіжності декларанту було надіслано вимогу про надання додаткових документів, однак таких органу доходів і зборів надано не було.

Відтак, Митницею прийнято рішення про відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та винесено рішення про коригування митної вартості товарів.

Джерелом інформації для коригування митної вартості слугували декларації МД UА209140/2019/209535 від 03 грудня 2019 року, UA209140/2019/167765 від 07 серпня 2019 року, UA209140/2019/186802 від 01 жовтня 2019 року, коригування не проводилося.

Відтак, посадові особи Митниці при здійсненні контролю митної вартості імпортованого Підприємством товару діяли в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України.

У відзиві на апеляційну скаргу Підприємство просило апеляційний суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. При цьому звертає увагу на те, що відповідно до практики Верховного Суду строк оплати за товар не впливає на визначення митної вартості товару.

Задекларована митна вартість визначалась декларантом на підставі положень контракту INM.HMP.08 від 02 серпня 2019 року, положень відповідних інвойсів. Вартість товару відображена у митних деклараціях країни відправлення, що долучались при поданні первинних митних декларацій.

Відповідно до контракту INM.HMP.08 від 02 серпня 2019 року умови поставки визначено СРТ Київ, що означає включення у ціну товару вартості поставки товару до місця відвантаження.

Як проведення дезінфекції партії товару, так і його поставка здійснювалося компанією НМР Group Ltd, що є стороною контракту № INM.HMP.08 від 02 серпня 2019 року. Вона здійснює попередню підготовку товару до поставки, у тому числі здійснює його дезінфекцію та оформлює сертифікат дезінфекції. Видача інвойсу та присвоєння йому номера здійснюється після досягнення домовленостей щодо поставки з конкретним покупцем. Ці дії жодним чином не пов`язані часовими рамками із здійсненням дезінфекції партії товару та оформлення сертифікату дезінфекції. Окрім того, такі обставини не стосується неможливості визнання задекларованої митної вартості за основним методом та не впливають на числові значення заявленої до митного оформлення Позивачем митної вартості експортованих товарів.

Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Суть недоліків у оформленні документів, на які посилається Митниця, були розкриті лише у відзиві на позовну заяву та не вказані у самих рішеннях, що оспорюються.

У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів має також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України (далі - МК) не передбачено. У ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Представник Митниці у ході апеляційного розгляду підтримав вимоги, викладені у апеляційній скарзі. Вважає оскаржуване рішення суду першої інстанції незаконним та просив його скасувати, відмовивши у задоволенні позову Підприємства.

Представник Підприємства у судовому засіданні апеляційного суду підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу Митниці, яку просив залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції, між Підприємством (Покупець) і компанією НМР Group (Рига, Латвія) (Продавець) було укладено контракт № INM.HMP.08 від 02 серпня 2019 року, за умовами якого Продавець продає, а Покупець купує одяг, взуття, речі, що були у використанні (секонд хенд), кількість та асортимент яких вказуються у інвойсах. Платежі покупцем здійснюються у Євро або доларах США. Оплата за товар, проданий за цим контрактом, повинна здійснюватися переказом грошових коштів на рахунок продавця на умовах передоплати або за фактично поставлений товар. Передоплата за партію товару здійснюється на підставі інвойсу виставленого продавцем.

05 серпня 2019 року Підприємство отримало комерційну пропозицію від компанії НМР Group щодо несортованого вживаного одягу (категорії І, ІІ, ІІІ, знезаражений) за ціною 1,2 долара США; вживане взуття (категорії І, ІІ, ІІІ, знезаражене) за ціною 1,22 долара США; вживані пухові ковдри, штори, постільна білизна, несортовані (знезаражені) ціною 1,2 долара США. Умови поставки - СРТ (перевезення оплачене до) Київ, яка була ним схвалена.

Придбаний Підприємством товар було поставлено на митну територію України і для його митного оформлення Митниці було подано ВМД ІМ 40:

UA209140/2019/175437 від 30 серпня 2019 року;

UA209140/2019/174089 від 28 серпня 2019 року;

UА209140/2019/174513 від 28 серпня 2019 року;

UA209140/2019/174506 від 28 серпня 2019 року;

UA209140/2019/174106 від 28 серпня 2019 року;

UA209140/2019/174099 від 28 серпня 2019 року;

UA209140/2019/174037 від 27 серпня 2019 року;

UA209140/2019/173972 від 27 серпня 2019 року;

UA209140/2019/173961 від 27 серпня 2019 року;

UA209140/2019/172623 від 22 серпня 2019 року;

UA209140/2019/172271 від 21 серпня 2019 року;

UA209140/2019/171839 від 20 серпня 2019 року;

UA209140/2019/171864 від 20 серпня 2019 року;

UA209140/2019/171820 від 20 серпня 2019 року;

UA209140/2019/171835 від 20 серпня 2019 року;

UА209140/2019/171550 від 19 серпня 2019 року;

UA209140/2019/171473 від 19 серпня 2019 року;

UA209140/20l9/171155 від 19 серпня 2019 року;

UA209140/2019/178595 від 09 вересня 2019 року;

UA209140/2019/178651 від 09 вересня 2019 року;

UA209140/2019/177399 від 05 вересня 2019 року;

UA209140/2019/177384 від 05 вересня 2019 року;

UA209140/2019/177389 від 05 вересня 2019 року;

UA209140/2019/177288 від 05 вересня 2019 року;

UA209140/2019/176235 від 02 вересня 2019 року;

UA209140/2019/176277 від 02 вересня 2019 року;

UA209140/2019/176251 від 02 вересня 2019 року;

UA209140/2019/176218 від 02 вересня 2019 року;

UA209140/2019/176206 від 02 вересня 2019 року;

UA209140/2019/176163 від 02 вересня 2019 року;

UА209140/2019/186401 від 30 вересня 2019 року;

UA209140/2019/186321 від 30 вересня 2019 року;

UA209140/2019/186196 від 30 вересня 2019 року;

UA209140/2019/185431 від 27 вересня 2019 року;

UA209140/2019/184840 від 26 вересня 2019 року;

UA209140/2019/184788 від 26 вересня 2019 року;

UA209140/2019/184160 від 24 вересня 2019 року;

UA209140/2019/183860 від 24 вересня 2019 року;

UA209140/2019/183669 від 23 вересня 2019 року;

UA209140/2019/182167 від 19 вересня 2019 року;

UA209140/2019/181865 від 18 вересня 2019 року;

UA209140/2019/181872 від 18 вересня 2019 року;

UA209140/2019/181859 від 18 вересня 2019 року;

UA209140/2019/181564 від 17 вересня 2019 року;

UА209140/2019/181564 від 17 вересня 2019 року;

UА209140/2019/181066 від 16 вересня 2019 року;

UA209140/2019/181154 від 16 вересня 2019 року;

UA209140/2019/180438 від 13 вересня 2019 року;

UA209140/2019/179828 від 13 вересня 2019 року;

UA209140/2019/179778 від 12 вересня 2019 року;

UA209140/2019/179373 від 11 вересня 2019 року;

UA209140/2019/179004 від 10 вересня 2019 року;

UA209140/2019/178703 від 10 вересня 2019 року;

UA209140/2019/178541 від 09 вересня 2019 року;

UA209140/2019/186783 від 01 жовтня 2019 року;

UA209140/2019/187622 від 03 жовтня 2019 року;

UA209140/2019/189437 від 08 жовтня 2019 року;

UA209140/2019/189423 від 08 жовтня 2019 року;

UA209140/2019/189414 від 08 жовтня 2019 року;

UA209140/2019/189440 від 08 жовтня 2019 року;

UA209140/2019/189880 від 09 жовтня 2019 року;

UA209140/2019/190335 від 10 жовтня 2019 року;

UA209140/2019/190627 від 11 жовтня 2019 року;

UA209140/2019/190783 від 11 жовтня 2019 року;

UA209140/2019/190901 від 11 жовтня 2019 року;

UA209140/2019/191747 від 15 жовтня 2019 року;

UA209140/2019/191740 від 15 жовтня 2019 року;

UA209140/2019/191823 від 15 жовтня 2019 року;

UA209140/2019/192310 від 16 жовтня 2019 року;

UА209140/2019/192381 від 16 жовтня 2019 року;

UА209140/2019/192418 від 16 жовтня 2019 року;

UА209140/2019/192671 від 17 жовтня 2019 року;

UA209140/2019/192703 від 17 жовтня 2019 року;

UA209140/2019/192913 від 17 жовтня 2019 року;

UA209140/2019/193289 від 18 жовтня 2019 року;

UA209I40/2019/193967 від 21 жовтня 2019 року;

UA209140/2019/193961 від 21 жовтня 2019 року;

UA209140/2019/194083 від 21 жовтня 2019 року;

UA209140/2019/194594 від 22 жовтня 2019 року;

UA209140/2019/194642 від 22 жовтня 2019 року;

UA209140/2019/194987 від 23 жовтня 2019 року;

UА209140/2019/195364 від 24 жовтня 2019 року;

UA209140/2019/195411 від 24 жовтня 2019 року;

UA209140/2019/195434 від 24 жовтня 2019 року;

UА209140/2019/195769 від 25 жовтня 2019 року;

UA209140/2019/196627 від 28 жовтня 2019 року;

UA209140/2019/196640 від 28 жовтня 2019 року;

UA209140/2019/196592 від 28 жовтня 2019 року;

UA209140/2019/197041 від 29 жовтня 2019 року;

UA209140/2019/197953 від 31 жовтня 2019 року;

UA209140/2019/198371 від 01 листопада 2019 року;

UA209140/2019/199092 від 04 листопада 2019 року;

UA209140/2019/199053 від 04 листопада 2019 року;

UA209140/2019/199109 від 04 листопада 2019 року;

UA209140/2019/199539 від 05 листопада 2019 року;

UA209140/2019/199918 від 06 листопада 2019 року;

UA209140/2019/199885 від 06 листопада 2019 року;

UA209140/2019/200700 від 08 листопада 2019 року;

UA209140/2019/200789 від 08 листопада 2019 року;

UА209140/2019/201817 від 12 листопада 2019 року;

UA209140/2019/202209 від 13 листопада 2019 року;

UA209140/2019/202617 від 14 листопада 2019 року;

UA209140/2019/202633 від 14 листопада 2019 року;

UA209140/2019/203144 від 15 листопада 2019 року;

UA209140/2019/204029 від 18 листопада 2019 року;

UA209140/2019/203882 від 18 листопада 2019 року;

UA209140/2019/204541 від 19 листопада 2019 року;

UA209140/2019/205201 від 21 листопада 2019 року;

UA209140/2019/205714 від 22 листопада 2019 року;

UA209140/2019/205732 від 22 листопада 2019 року;

UA209140/2019/205912 від 22 листопада 2019 року;

UA209140/2019/206514 від 25 листопада 2019 року;

UA209140/2019/207106 від 26 листопада 2019 року;

UA209140/2019/207147 від 26 листопада 2019 року;

UA209140/2019/207141 від 26 листопада 2019 року;

UA209140/2019/207144 від 26 листопада 2019 року;

UA209140/2019/207028 від 26 листопада 2019 року;

UA209140/2019/208060 від 28 листопада 2019 року;

UA209140/2019/208480 від 29 листопада 2019 року;

UA209140/2019/208576 від 29 листопада 2019 року;

UA209140/2019/209257 від 02 грудня 2019 року;

UA209140/2019/209236 від 02 грудня 2019 року;

UA209140/2019/209347 від 03 грудня 2019 року;

UA209140/2019/209784 від 03 грудня 2019 року;

UA209140/2019/209810 від 03 грудня 2019 року;

UA209140/2019/209796 від 03 грудня 2019 року;

UA209140/2019/210186 від 04 грудня 2019 року;

UA209140/2019/210608 від 05 грудня 2019 року;

UA209140/2019/210598 від 05 грудня 2019 року;

UA209140/2019/211000 від 06 грудня 2019 року;

UA209140/2019/210981 від 02 грудня 2019 року.

Зазначені декларації було подано з метою митного оформлення товарів за кодами 6309000020 Одяг, що був у використанні, для подальшого використання з текстильних матеріалів (SecondHand) - 3-ї, 2-ї, 1-ї категорії: футболки, сорочки, блузки, светри, штани, шкарпетки, верхній одяг, куртки, джинсовий одяг, верхній зимовий одяг. Ступінь зношеності не перевищує 28% . Задекларована вартість за одиницю 1,2 USD; за кодом 6309000010 взуття, що було у користуванні, для подальшого використання, зимове, весняно-осіннє та літнє, 1-ї, 2-ї, 3-ї категорії. Ступінь зношення не перевищує 28% . Задекларована вартість за одиницю 1,22 USD; за кодом 6309000090 Речі вживані несортовані, з текстильних матеріалів в асортименті: ковдри, дорожні пледи, білизна, скатертини, фіранки та ін. Ступінь зношеності не перевищує 28% . Задекларована вартість за одиницю 1,2 USD.

Одночасно позивачем до митного оформлення було надано митному органу документи, зазначені у графі 44 цих митних декларацій Додаткова інформація/Подані документи/Сертифікати і дозволи , а також у доповненнях до вказаної графи, а саме: сертифікати якості, рахунки-фактури, автотранспортні накладні; декларації про походження товару, зовнішньоекономічний договір №INM.HMP.08 від 08 лютого 2019 року; заяву у вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари, що включені до Зеленого переліку відходів, не підпадають під дію пунктів 6 33 Положення про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх утилізацією/видаленням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 липня 2000 року №1120; сертифікати дезінфекції; копії митних декларацій країни відправлення (до частини декларацій).

Митна вартість імпортованих товарів Підприємством була заявлена за основним методом за ціною договору, тобто 1,2 долари США за несортований вживаний одяг; 1,22 доларів США за вживане взуття та 1,2 долари США за вживані пухові ковдри, штори, постільну білизну.

Відповідачем шляхом формування електронного повідомлення відповідно до частини 3-4 статті 53 МК запропонував позивачу подати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, зокрема:

якщо рахунки сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації вказаного товару;

виписку з бухгалтерської документації; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та кількісні характеристики товарів підготовлені експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;

каталоги, специфікації, прайс-листи, переклади документів відповідно до статті 254 МК;

транспортні (перевізні документи), якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на оплату транспортування від продавця товару українському перевізнику);

висновки про якісні та вартісні характеристики товарів підготовлені спеціальними експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Одночасно декларанту роз`яснено можливість надати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, однак позивач додаткових документів не надав.

Відтак, Митниця прийняла оспорювані рішення про коригування митної вартості товарів, відповідно до яких за кодами товару 639000020, 6309000010 та 6309000090 було визначено вартість 1,4401 доларів США за одиницю товару.

При цьому у оспорюваних рішеннях зазначено про визначення митної вартості товару за резервним методом та про неможливість застосування інших методів визначення митної вартості з причини відсутності у органу доходів і зборів та декларанта необхідної інформації. Джерелом інформації для визначення митної вартості відповідно до оскаржуваних рішень слугували митні декларації UA209140/2019/209535 від 03 грудня 2019 року; UA209140/2019/167765 від 07 серпня 2019 року; UA209140/2019/186802 від 01 жовтня 2019 року.

Позивач не погодився із рішеннями Митниці та, скориставшись приписами частини 7 статті 55 МК щодо випуску товарів у вільний обіг, звернувся до адміністративного суду із цим позовом за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із положеннями пункту 24 частини 1 статті 4 МК митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Відповідно до приписів статей 49, 50 МК митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно із частинами 4, 5 статті 58 МК митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Частиною 3 статті 318 МК встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Як визначено у статті 50 МК, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно із частиною 1 статті 51, частиною 1 та 2 статті 52 МК митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант який заявляє митну вартість товару зобов`язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно із частинами 1 та 2 статті 53 МК у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, що встановлені частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 3 статті 53 МК у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, які як: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Приписами частин 1 та 2 статті 54 МК передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини 5 вказаної статті МК органу доходів і зборів, з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, надано право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно із частиною 4 статті 53 МК у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина 6 статті 54 МК).

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина 7 статті 54 МК).

Відповідно до частини 1 статті 55 МК рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Приписами статті 57 МК передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Окрім того, відповідно до частини 6 статті 53 МК декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Разом із тим, на переконання апеляційного суду, наведені правові норми дають підстави для висновку, що органи доходів і зборів при реалізації свої повноважень щодо контролю за правильністю обчислення митної вартості декларантом мають право витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості, однак лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей через неповноту поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідність характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

При цьому наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою з огляду на те, що саме із цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування ним додаткових документів у декларанта та вчинення наступні дії, спрямованих на визначення дійсної митної вартості товарів.

Однак, витребуванню підлягають не всі документи, що передбачені приписами статті 53 МК, а лише ті, що надають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості. Відтак, ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення органом доходів і зборів іншої митної вартості лише тоді, коли подані декларантом документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Отже, на переконання апеляційного суду, митний орган зобов`язаний зазначати конкретні обставини, що викликали обґрунтовані сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, а також причини неможливості її перевірки на підставі наданих декларантом документів, обґрунтувавши як необхідність перевірки спірних відомостей, так і вказавши документи, надання яких може усунути такі сумніви.

Відтак, відсутність у рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про його протиправність.

Одночасно апеляційний суд звертає увагу на те, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Сам факт ненадання позивачем додатково затребуваних документів, які підтверджують митну вартість товару, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за обраним декларантом методом на підставі поданих документів, не є достатнім для висновку про наявність підстав для її коригування митним органом.

Доводи відповідача щодо оцінки ризиків при перевірці митної вартості товарів (наведені з посиланням на відповідні нормативні акти) апеляційний суд оцінює критично, оскільки спрацювання профілів ризиків автоматизованої системи аналізу та управління ризиками і наявність в базах митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари було розмитнено у попередні періоди за вищою митною вартістю, не може бути підставою для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості за відсутності інших законних підстав для витребування додаткових документів.

При цьому, виходячи із приписів частини 2 статті 55 МК та вимог наказу Міністерства фінансів України № 598 від 24 травня 2012 року Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства.

Суд першої інстанції доречно звернув увагу на те, виходячи із приписів частини 2 статті 55 МК та вимог наказу Міністерства фінансів України № 598 від 24 травня 2012 року Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства.

При цьому апеляційний суд наголошує, що відповідач не надав суду доказів звернення до спеціалізованого підрозділу ДФС для визначення митної вартості, а також не повідомив суд які саме дані спеціалізованих програмно-інформаційних комплексів Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС або цінову інформацію, отриману в рамках домовленостей, укладених між ДФС та об`єднаннями імпортерів і виробників, використано.

Одночасно апеляційний суд акцентує увагу на тому, що митним органом не було надано доказів про врахування реального стану товару при здійсненні митного контролю та визначенні його митної вартості.

Судом першої інстанції з урахуванням приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 6 статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів правомірно враховано висновки Верховного Суду у складі у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладені у постанові від 20 лютого 2018 року у справі № 803/49/16, відповідно до яких приписами статті 53 МК передбачено, що банківські платіжні документи можуть підтверджувати митну вартість товарів лише у тому випадку, якщо на момент митного оформлення товару декларантом оплачено рахунок за такий товар. При цьому відсутність в поданих декларантом документах відомостей щодо термінів оплати не підтверджує неможливість визнання задекларованої митної вартості за ціною договору та не може бути обґрунтуванням для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. Дана обставина сама по собі не є доказом, що обґрунтовує митну вартість товару. Тобто строк оплати за товар не впливає на визначення митної вартості товару.

Із тих же підстав апеляційний суд погоджується із врахуванням судом першої інстанції правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30 жовтня 2018 року у справі № 826/25605/15, відповідно до якої ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Окрім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що адміністративний суд, керуючись принципом верховенства права, має розглядати право не як закон чи систему нормативних актів, а як втілення справедливості. Суд має спрямовувати своє провадження на досягнення справедливості, що і є правосуддям.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97) Європейський суду з прав людини визначив, що …адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб`єкт владних повноважень .

Хоча ця справа стосується податкового спору, на переконання апеляційного суду, у ній закладено один з основних принципів забезпечення вирішення спорів у публічно-правовій сфері, зокрема, між суб`єктом приватного права і суб`єктом владних повноважень, який передбачає, що останній зобов`язаний забезпечити доведення в суді правомірності свого рішення, дії або бездіяльності, оскільки, в протилежному випадку, презюмується, що вони є протиправними.

У пункті 70 рішення Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справі Рисовський проти України Суд зазначив, що принцип належного урядування , зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків.

Водночас, апеляційний суд вважає за можливе врахувати позицію Європейського суду з прав людини, яку він висловив у справі Федорченко та Лозенко проти України (заява № 387/03, 20 вересня 2012 року, п.53), відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумними сумнівом , тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Таким чином, на переконання апеляційного суду, доводи Митниці висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного ним рішення суду та відмови у задоволенні позову Підприємства.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2020 року у справі № 380/842/20 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції з урахуванням приписів пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді І. М. Обрізко Л. П. Іщук Постанова у повному обсязі складена 03 липня 2020 року.