Постанова

від 02.03.2021 по справі 380/842/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2021 року

м. Київ

справа № 380/842/20

адміністративне провадження № К/9901/36293/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду в касаційній інстанції адміністративну справу № 380/842/20

за адміністративним позовом Учбово-виробничого багатопрофільного колективного підприємства Інстром до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості,

за касаційною скаргою Галицької митниці Держмитслужби на рішення Львівського окружного адміністративного суду (головуючий суддя: О. Р. Кравців) від 16 квітня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: Т. В. Онишкевич, І. М. Обрізко, Л. П. Іщук) від 01 липня 2020 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У січні 2020 року Учбово-виробниче багатопрофільне колективне підприємство Інстром (далі - Підприємство) звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості Галицької митниці Держмитслужби (далі - Митниця):

№ UA 209000/2019/201387/2 від 30 серпня 2019 року; № UA 209000/2019/201370/2 від 27 серпня 2019 року; № UA 209000/2019/201379/2 від 28 серпня 2019 року; № UA 209000/2019/201378/2 від 28 серпня 2019 року; № UA 209000/2019/201372/2 від 27 серпня 2019 року; № UA 209000/2019/201371/2 від 27 серпня 2019 року; № UA 209000/2019/201369/2 від 27 серпня 2019 року; № UA 209000/2019/201363/2 від 27 серпня 2019 року; № UA 209000/2019/201361/2 від 27 серпня 2019 року; № UA 209000/2019/201351/2 від 22 серпня 2019 року; № UA 209000/2019/201346/2 від 21 серпня 2019 року; № UA 209000/2019/201340/2 від 20 серпня 2019 року; № UA 209000/2019/201320/2 від 17 серпня 2019 року; № UA 209000/2019/201341/2 від 20 серпня 2019 року; № UA 209000/2019/201336/2 від 20 серпня 2019 року; № UA 209000/2019/201337/2 від 20 серпня 2019 року; № UA 209000/2019/201329/2 від 19 серпня 2019 року; № UA 209000/2019/201321/2 від 19 серпня 2019 року;

№ UA 209000/2019/201432/2 від 09 вересня 2019 року; № UA 209000/2019/201433/2 від 09 вересня 2019 року; № UA 209000/2019/201417/2 від 05 вересня 2019 року; № UA 209000/2019/201415/2 від 05 вересня 2019 року; № UA 209000/2019/201416/2 від 05 вересня 2019 року; № UA 209000/2019/201412/2 від 05 вересня 2019 року; № UA 209000/2019/201394/2 від 02 вересня 2019 року; № UA 209000/2019/201402/2 від 02 вересня 2019 року; № UA 209000/2019/201401/2 від 02 вересня 2019 року; № UA 209000/2019/201399/2 від 02 вересня 2019 року; № UA 209000/2019/201392/2 від 02 вересня 2019 року; № UA 209000/2019/201391/2 від 02 вересня 2019 року; № UA 209000/2019/201538/2 від 30 вересня 2019 року; № UA 209000/2019/201527/2 від 30 вересня 2019 року; № UA 209000/2019/201525/2 від 30 вересня 2019 року; № UA 209000/2019/201522/2 від 27 вересня 2019 року; № UA 209000/2019/201519/2 від 26 вересня 2019 року; № UA 209000/2019/201518/2 від 26 вересня 2019 року; № UA 209000/2019/201509/2 від 24 вересня 2019 року; № UA 209000/2019/201499/2 від 24 вересня 2019 року; № UA 209000/2019/201490/2 від 23 вересня 2019 року; № UA 209000/2019/201478/2 від 19 вересня 2019 року; № UA 209000/2019/201471/2 від 18 вересня 2019 року; № UA 209000/2019/201473/2 від 18 вересня 2019 року; № UA 209000/2019/201472/2 від 18 вересня 2019 року; № UA 209000/2019/201468/2 від 17 вересня 2019 року; № UA 209000/2019/201460/2 від 16 вересня 2019 року; № UA 209000/2019/201455/2 від 16 вересня 2019 року; № UA 209000/2019/201458/2 від 16 вересня 2019 року; № UA 209000/2019/201453/2 від 13 вересня 2019 року; № UA 209000/2019/201449/2 від 12 вересня 2019 року; № UA 209000/2019/201448/2 від 12 вересня 2019 року; № UA 209000/2019/201447/2 від 11 вересня 2019 року; № UA 209000/2019/201437/2 від 10 вересня 2019 року; № UA 209000/2019/201435/2 від 09 вересня 2019 року; № UA 209000/2019/201427/2 від 09 вересня 2019 року;

№ UA 209000/2019/201540/2 від 01 жовтня 2019 року; № UA 209000/2019/201548/2 від 03 жовтня 2019 року; № UA 209000/2019/201568/2 від 08 жовтня 2019 року; № UA 209000/2019/201565/2 від 08 жовтня 2019 року; № UA 209000/2019/201564/2 від 08 жовтня 2019 року; № UA 209000/2019/201569/2 від 08 жовтня 2019 року; № UA 209000/2019/201573/2 від 09 жовтня 2019 року; № UA 209000/2019/201575/2 від 10 жовтня 2019 року; № UA 209000/2019/201577/2 від 11 жовтня 2019 року; № UA 209000/2019/201578/2 від 11 жовтня 2019 року; № UA 209000/2019/201595/2 від 11 жовтня 2019 року; № UA 209000/2019/201599/2 від 15 жовтня 2019 року; № UA 209000/2019/201598/2 від 15 жовтня 2019 року; № UA 209000/2019/201603/2 від 15 жовтня 2019 року; № UA 209000/2019/201615/2 від 16 жовтня 2019 року; № UA 209000/2019/201617/2 від 16 жовтня 2019 року; № UA 209000/2019/201618/2 від 16 жовтня 2019 року; № UA 209000/2019/201622/2 від 17 жовтня 2019 року; № UA 209000/2019/201621/2 від 17 жовтня 2019 року; № UA 209000/2019/201624/2 від 17 жовтня 2019 року; № UA 209000/2019/201625/2 від 18 жовтня 2019 року; № UA 209000/2019/201632/2 від 21 жовтня 2019 року; № UA 209000/2019/201633/2 від 21 жовтня 2019 року; № UA 209000/2019/201637/2 від 21 жовтня 2019 року; № UA 209000/2019/201647/2 від 22 жовтня 2019 року; № UA 209000/2019/201650/2 від 22 жовтня 2019 року; № UA 209000/2019/201654/2 від 23 жовтня 2019 року; № UA 209000/2019/201658/2 від 24 жовтня 2019 року; № UA 209000/2019/201659/2 від 24 жовтня 2019 року; № UA 209000/2019/201660/2 від 24 жовтня 2019 року; № UA 209000/2019/201663/2 від 25 жовтня 2019 року; № UA 209000/2019/201673/2 від 28 жовтня 2019 року; № UA 209000/2019/201674/2 від 28 жовтня 2019 року; № UA 209000/2019/201669/2 від 28 жовтня 2019 року; № UA 209000/2019/201686/2 від 29 жовтня 2019 року; № UA 209000/2019/201697/2 від 31 жовтня 2019 року;

№ UA 209000/2019/201703/2 від 01 листопада 2019 року; № UA 209000/2019/201711/2 від 04 листопада 2019 року; № UA 209000/2019/201710/2 від 04 листопада 2019 року; № UA 209000/2019/201716/2 від 04 листопада 2019 року; № UA 209000/2019/201722/2 від 05 листопада 2019 року; № UA 209000/2019/201728/2 від 06 листопада 2019 року; № UA 209000/2019/201726/2 від 06 листопада 2019 року; № UA 209000/2019/201736/2 від 08 листопада 2019 року; № UA 209000/2019/201738/2 від 08 листопада 2019 року; № UA 209000/2019/201758/2 від 12 листопада 2019 року; № UA 209000/2019/201763/2 від 13 листопада 2019 року; № UA 209000/2019/201769/2 від 14 листопада 2019 року; № UA 209000/2019/201770/2 від 14 листопада 2019 року; № UA 209000/2019/201776/2 від 15 листопада 2019 року; № UA 209000/2019/201781/2 від 18 листопада 2019 року; № UA 209000/2019/201782/2 від 18 листопада 2019 року; № UA 209000/2019/201799/2 від 19 листопада 2019 року; № UA 209000/2019/201809/2 від 21 листопада 2019 року; № UА 209000/2019/201814/2 від 22 листопада 2019 року; № UА 209000/2019/201815/2 від 22 листопада 2019 року; № UA 209000/2019/201816/2 від 22 листопада 2019 року; № UA 209000/2019/201825/2 від 25 листопада 2019 року; № UA 209000/2019/201838/2 від 26 листопада 2019 року; № UA 209000/2019/201847/2 від 26 листопада 2019 року; № UA 209000/2019/201846/2 від 26 листопада 2019 року; № UA 209000/2019/201845/2 від 26 листопада 2019 року; № UA 209000/2019/201837/2 від 26 листопада 2019 року; № UA 209000/2019/201863/2 від 28 листопада 2019 року; № UA 209000/2019/201870/2 від 29 листопада 2019 року; № UA 209000/2019/201871/2 від 29 листопада 2019 року;

№ UA 209000/2019/201878/2 від 02 грудня 2019 року; № UA 209000/2019/201879/2 від 02 грудня 2019 року; № UA 209000/2019/201880/2 від 02 грудня 2019 року; № UA 209000/2019/201890/2 від 03 грудня 2019 року; № UA 209000/2019/201893/2 від 03 грудня 2019 року; № UA 209000/2019/201891/2 від 03 грудня 2019 року; № UA 209000/2019/201898/2 від 04 грудня 2019 року; № UA 209000/2019/201902/2 від 05 грудня 2019 року; № UA 209000/2019/201901/2 від 05 грудня 2019 року; № UA 209000/2019/201906/2 від 06 грудня 2019 року; № UA 209000/2019/201905/2 від 06 грудня 2019 року.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та НМР Group укладено контракт щодо купівлі одягу, взуття, речей, що були у використанні (секонд-хенд). За результатами виконання контракту та при ввезенні на митну територію України товару позивачем при митному оформленні подано усі необхідні первинні документи, що підтверджують його вартість. Не погоджуючись із заявленою митною вартістю, відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товару на суму 3839232,86 грн. Витребування відповідачем додаткових документів до митного оформлення, відсутність вказівки які саме документи не дають можливості встановити таку вартість, а також застосування відповідачем саме резервного методу при визначенні митної вартості, позивач вважає неправомірним. У зв`язку з тим, що вказане створює для позивача обставини за яких йому слід сплатити суттєво вищу суму митних платежів, що, як вказує позивач, порушує його право на майно, Учбово-виробниче багатопрофільне колективне підприємство Інстром звернулося до суду із цим позовом.

3. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2020 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2020 року, позов задоволено.

4. Не погоджуючись з рішеннями суддів першої та апеляційної інстанцій, 28 грудня 2020 року відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2020 року та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

5. Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, встановлено десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу.

6. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку попереднього розгляду справи.

7. Станом на час розгляду справи письмового відзиву на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає її розгляду по суті.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між Підприємством (Покупець) і компанією НМР Group (Рига, Латвія) (Продавець) було укладено контракт № INM.HMP.08 від 02 серпня 2019 року, за умовами якого Продавець продає, а Покупець купує одяг, взуття, речі, що були у використанні (секонд хенд), кількість та асортимент яких вказуються у інвойсах. Платежі покупцем здійснюються у Євро або доларах США. Оплата за товар, проданий за цим контрактом, повинна здійснюватися переказом грошових коштів на рахунок продавця на умовах передоплати або за фактично поставлений товар. Передоплата за партію товару здійснюється на підставі інвойсу виставленого продавцем.

9. 05 серпня 2019 року Підприємство отримало комерційну пропозицію від компанії НМР Group щодо несортованого вживаного одягу (категорії І, ІІ, ІІІ, знезаражений) за ціною 1,2 долара США; вживане взуття (категорії І, ІІ, ІІІ, знезаражене) за ціною 1,22 долара США; вживані пухові ковдри, штори, постільна білизна, несортовані (знезаражені) ціною 1,2 долара США. Умови поставки СРТ (перевезення оплачене до) Київ, яка була ним схвалена.

10. Придбаний Підприємством товар було поставлено на митну територію України і для його митного оформлення Митниці було подано ВМД ІМ 40: UA209140/2019/175437 від 30 серпня 2019 року; UA209140/2019/174089 від 28 серпня 2019 року; UА209140/2019/174513 від 28 серпня 2019 року; UA209140/2019/174506 від 28 серпня 2019 року; UA209140/2019/174106 від 28 серпня 2019 року; UA209140/2019/174099 від 28 серпня 2019 року; UA209140/2019/174037 від 27 серпня 2019 року; UA209140/2019/173972 від 27 серпня 2019 року; UA209140/2019/173961 від 27 серпня 2019 року; UA209140/2019/172623 від 22 серпня 2019 року; UA209140/2019/172271 від 21 серпня 2019 року; UA209140/2019/171839 від 20 серпня 2019 року; UA209140/2019/171864 від 20 серпня 2019 року; UA209140/2019/171820 від 20 серпня 2019 року; UA209140/2019/171835 від 20 серпня 2019 року; UА209140/2019/171550 від 19 серпня 2019 року; UA209140/2019/171473 від 19 серпня 2019 року; UA209140/20l9/171155 від 19 серпня 2019 року; UA209140/2019/178595 від 09 вересня 2019 року; UA209140/2019/178651 від 09 вересня 2019 року; UA209140/2019/177399 від 05 вересня 2019 року; UA209140/2019/177384 від 05 вересня 2019 року; UA209140/2019/177389 від 05 вересня 2019 року; UA209140/2019/177288 від 05 вересня 2019 року; UA209140/2019/176235 від 02 вересня 2019 року; UA209140/2019/176277 від 02 вересня 2019 року; UA209140/2019/176251 від 02 вересня 2019 року; UA209140/2019/176218 від 02 вересня 2019 року; UA209140/2019/176206 від 02 вересня 2019 року; UA209140/2019/176163 від 02 вересня 2019 року; UА209140/2019/186401 від 30 вересня 2019 року; UA209140/2019/186321 від 30 вересня 2019 року; UA209140/2019/186196 від 30 вересня 2019 року; UA209140/2019/185431 від 27 вересня 2019 року; UA209140/2019/184840 від 26 вересня 2019 року; UA209140/2019/184788 від 26 вересня 2019 року; UA209140/2019/184160 від 24 вересня 2019 року; UA209140/2019/183860 від 24 вересня 2019 року; UA209140/2019/183669 від 23 вересня 2019 року; UA209140/2019/182167 від 19 вересня 2019 року; UA209140/2019/181865 від 18 вересня 2019 року; UA209140/2019/181872 від 18 вересня 2019 року; UA209140/2019/181859 від 18 вересня 2019 року; UA209140/2019/181564 від 17 вересня 2019 року; UА209140/2019/181564 від 17 вересня 2019 року; UА209140/2019/181066 від 16 вересня 2019 року; UA209140/2019/181154 від 16 вересня 2019 року; UA209140/2019/180438 від 13 вересня 2019 року; UA209140/2019/179828 від 13 вересня 2019 року; UA209140/2019/179778 від 12 вересня 2019 року; UA209140/2019/179373 від 11 вересня 2019 року; UA209140/2019/179004 від 10 вересня 2019 року; UA209140/2019/178703 від 10 вересня 2019 року; UA209140/2019/178541 від 09 вересня 2019 року; UA209140/2019/186783 від 01 жовтня 2019 року; UA209140/2019/187622 від 03 жовтня 2019 року; UA209140/2019/189437 від 08 жовтня 2019 року; UA209140/2019/189423 від 08 жовтня 2019 року; UA209140/2019/189414 від 08 жовтня 2019 року; UA209140/2019/189440 від 08 жовтня 2019 року; UA209140/2019/189880 від 09 жовтня 2019 року; UA209140/2019/190335 від 10 жовтня 2019 року; UA209140/2019/190627 від 11 жовтня 2019 року; UA209140/2019/190783 від 11 жовтня 2019 року; UA209140/2019/190901 від 11 жовтня 2019 року; UA209140/2019/191747 від 15 жовтня 2019 року; UA209140/2019/191740 від 15 жовтня 2019 року; UA209140/2019/191823 від 15 жовтня 2019 року; UA209140/2019/192310 від 16 жовтня 2019 року; UА209140/2019/192381 від 16 жовтня 2019 року; UА209140/2019/192418 від 16 жовтня 2019 року; UА209140/2019/192671 від 17 жовтня 2019 року; UA209140/2019/192703 від 17 жовтня 2019 року; UA209140/2019/192913 від 17 жовтня 2019 року; UA209140/2019/193289 від 18 жовтня 2019 року; UA209I40/2019/193967 від 21 жовтня 2019 року; UA209140/2019/193961 від 21 жовтня 2019 року; UA209140/2019/194083 від 21 жовтня 2019 року; UA209140/2019/194594 від 22 жовтня 2019 року; UA209140/2019/194642 від 22 жовтня 2019 року; UA209140/2019/194987 від 23 жовтня 2019 року; UА209140/2019/195364 від 24 жовтня 2019 року; UA209140/2019/195411 від 24 жовтня 2019 року; UA209140/2019/195434 від 24 жовтня 2019 року; UА209140/2019/195769 від 25 жовтня 2019 року; UA209140/2019/196627 від 28 жовтня 2019 року; UA209140/2019/196640 від 28 жовтня 2019 року; UA209140/2019/196592 від 28 жовтня 2019 року; UA209140/2019/197041 від 29 жовтня 2019 року; UA209140/2019/197953 від 31 жовтня 2019 року; UA209140/2019/198371 від 01 листопада 2019 року; UA209140/2019/199092 від 04 листопада 2019 року; UA209140/2019/199053 від 04 листопада 2019 року; UA209140/2019/199109 від 04 листопада 2019 року; UA209140/2019/199539 від 05 листопада 2019 року; UA209140/2019/199918 від 06 листопада 2019 року; UA209140/2019/199885 від 06 листопада 2019 року; UA209140/2019/200700 від 08 листопада 2019 року; UA209140/2019/200789 від 08 листопада 2019 року; UА209140/2019/201817 від 12 листопада 2019 року; UA209140/2019/202209 від 13 листопада 2019 року; UA209140/2019/202617 від 14 листопада 2019 року; UA209140/2019/202633 від 14 листопада 2019 року; UA209140/2019/203144 від 15 листопада 2019 року; UA209140/2019/204029 від 18 листопада 2019 року; UA209140/2019/203882 від 18 листопада 2019 року; UA209140/2019/204541 від 19 листопада 2019 року; UA209140/2019/205201 від 21 листопада 2019 року; UA209140/2019/205714 від 22 листопада 2019 року; UA209140/2019/205732 від 22 листопада 2019 року; UA209140/2019/205912 від 22 листопада 2019 року; UA209140/2019/206514 від 25 листопада 2019 року; UA209140/2019/207106 від 26 листопада 2019 року; UA209140/2019/207147 від 26 листопада 2019 року; UA209140/2019/207141 від 26 листопада 2019 року; UA209140/2019/207144 від 26 листопада 2019 року; UA209140/2019/207028 від 26 листопада 2019 року; UA209140/2019/208060 від 28 листопада 2019 року; UA209140/2019/208480 від 29 листопада 2019 року; UA209140/2019/208576 від 29 листопада 2019 року; UA209140/2019/209257 від 02 грудня 2019 року; UA209140/2019/209236 від 02 грудня 2019 року; UA209140/2019/209347 від 03 грудня 2019 року; UA209140/2019/209784 від 03 грудня 2019 року; UA209140/2019/209810 від 03 грудня 2019 року; UA209140/2019/209796 від 03 грудня 2019 року; UA209140/2019/210186 від 04 грудня 2019 року; UA209140/2019/210608 від 05 грудня 2019 року; UA209140/2019/210598 від 05 грудня 2019 року; UA209140/2019/211000 від 06 грудня 2019 року; UA209140/2019/210981 від 02 грудня 2019 року.

11. Усі вказані вище декларації стосувалися митного оформлення товарів за кодами 6309000020 Одяг, що був у використанні, для подальшого використання з текстильних матеріалів (SecondHand) - 3-ї, 2-ї, 1-ї категорії: футболки, сорочки, блузки, светри, штани, шкарпетки, верхній одяг, куртки, джинсовий одяг, верхній зимовий одяг. Ступінь зношеності не перевищує 28% . Задекларована вартість за одиницю 1,2 USD; за кодом 6309000010 взуття, що було у користуванні, для подальшого використання, зимове, весняно-осіннє та літнє, 1-ї, 2-ї, 3-ї категорії. Ступінь зношення не перевищує 28% . Задекларована вартість за одиницю 1,22 USD; за кодом 6309000090 Речі вживані несортовані, з текстильних матеріалів в асортименті: ковдри, дорожні пледи, білизна, скатертини, фіранки та ін. Ступінь зношеності не перевищує 28% . Задекларована вартість за одиницю 1,2 USD.

12. Одночасно, на виконання вимог частини другої статті 53 Митного кодексу України, позивачем до митного оформлення було надано митному органу документи, зазначені у графі 44 цих митних декларацій Додаткова інформація/Подані документи/Сертифікати і дозволи , а також у доповненнях до вказаної графи, а саме: сертифікати якості, рахунки-фактури, автотранспортні накладні; декларації про походження товару, зовнішньоекономічний договір №INM.HMP.08 від 08 лютого 2019 року; заяву у вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари, що включені до Зеленого переліку відходів, не підпадають під дію пунктів 6 33 Положення про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх утилізацією/видаленням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 липня 2000 року № 1120; сертифікати дезінфекції; копії митних декларацій країни відправлення (до частини декларацій).

13. Митна вартість імпортованих товарів Підприємством була заявлена за основним методом за ціною договору, тобто 1,2 долари США за несортований вживаний одяг; 1,22 доларів США за вживане взуття та 1,2 долари США за вживані пухові ковдри, штори, постільну білизну.

14. Відповідачем шляхом формування електронного повідомлення відповідно до частини третьої-четвертої статті 53 Митного кодексу України запропонував позивачу подати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, зокрема:

якщо рахунки сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації вказаного товару;

виписку з бухгалтерської документації; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та кількісні характеристики товарів підготовлені експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;

каталоги, специфікації, прайс-листи, переклади документів відповідно до статті 254 Митного кодексу України;

транспортні (перевізні документи), якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на оплату транспортування від продавця товару українському перевізнику);

висновки про якісні та вартісні характеристики товарів підготовлені спеціальними експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

15. Також декларанту роз`яснено можливість надати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, однак позивач додаткових документів не надав.

16. Відтак, Митниця прийняла оспорювані рішення про коригування митної вартості товарів, відповідно до яких за кодами товару 639000020, 6309000010 та 6309000090 було визначено вартість 1,4401 доларів США за одиницю товару.

17. При цьому, у спірних рішеннях зазначено про визначення митної вартості товару за резервним методом та про неможливість застосування інших методів визначення митної вартості з причини відсутності у органу доходів і зборів та декларанта необхідної інформації. Джерелом інформації для визначення митної вартості відповідно до оскаржуваних рішень слугували митні декларації UA209140/2019/209535 від 03 грудня 2019 року; UA209140/2019/167765 від 07 серпня 2019 року; UA209140/2019/186802 від 01 жовтня 2019 року.

18. Позивач не погодився із рішеннями Митниці та, скориставшись приписами частини 7 статті 55 Митного кодексу України щодо випуску товарів у вільний обіг, звернувся до адміністративного суду із цим позовом за захистом своїх прав.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

19. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що подані Підприємством при митному оформленні відомості підтверджені документально та визначені кількісно; достовірність заявлених у при митному оформленні даних не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин купівлі-продажу відповідного товару за контрактами, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними чи за своїм змістом не відповідають дійсним обставинам, про які вказав декларант. Сумніви Митниці щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на її припущеннях. Ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатньою підставою для застосування іншого методу визначення митної вартості. Наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, однак така інформація не є підставою для прийняття рішень про коригування митної вартості товару.

20. При цьому апеляційний суд наголошує, що відповідач не надав суду доказів звернення до спеціалізованого підрозділу ДФС для визначення митної вартості, а також не повідомив суд які саме дані спеціалізованих програмно-інформаційних комплексів Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС або цінову інформацію, отриману в рамках домовленостей, укладених між ДФС та об`єднаннями імпортерів і виробників, використано.

21. Одночасно апеляційний суд акцентував увагу на тому, що митним органом не було надано доказів про врахування реального стану товару при здійсненні митного контролю та визначенні його митної вартості.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

22. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суддів першої та апеляційної інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

23. Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі є пункти 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме суд не дослідив зібрані у справі докази, зокрема, контракт від 02/08/2019 № INM.HMP.08 пунктом 5.2, якого передбачено можливу передоплату за товар та факт неподання платіжних доручень про оплату за товар до митного оформлення із врахуванням позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 12 березня 2019 року у справі № 810/5792/15 та від 09 квітня 2019 року у справі № 826/15850/15, яка стосується застосування положень частини другої, третьої статті 53 Митного кодексу України та наявності обґрунтованих сумнівів у заявленій митній вартості товарів та підстав для витребування додаткових документів.

24. Скаржник наголошує на тому, що позивачем не надано до митного оформлення основний документ, що підтверджує митну вартість - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

25. При цьому, відповідач, наводить доводи аналогічні доводам відзиву на позовну заяву, апеляційної скарги, здійснює виклад обставин та надає їм відповідну оцінку, цитую норми процесуального та матеріального права, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваними судовими рішеннями, а тому повторному зазначенню не потребують.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

26. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.

27. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

28. Відповідно до статті 49 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

29. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

30. За правилами частин першої, другої статті 51 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

31. Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

32. Згідно з частиною четвертою цієї статті у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

33. За правилами пункту 2 частини шостої статті 54 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

34. Відповідно до частини першої статті 57 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

35. Положеннями частин другої, третьої та четвертої статті 57 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

36. За приписами частини восьмої статті 57 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

37. Системний аналіз наведених правових норм свідчить, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов`язок доведення митної вартості товару лежить на позивачі. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

38. Разом з тим, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

39. У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

40. Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивачем під час проходження процедури митного оформлення товарів, надано до органу доходів і зборів документально підтверджені дані про ціну договору. Ці дані містилися у документах, поданих за переліком, передбаченим частинами першою, другою, третьою статті 53 Митного кодексу України, та не мали розбіжностей у числових значеннях, що підтверджують складові митної вартості товарів.

41. Суди попередніх інстанцій доречно звернули увагу на те, що виходячи із приписів частини другої статті 55 Митного кодексу України та вимог наказу Міністерства фінансів України № 598 від 24 травня 2012 року Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства.

42. Разом з тим, в основу оскарження судових рішень скаржник у касаційній скарзі зазначає, що ним поставлено під сумнів митну вартість товару у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують оплату товару.

43. Так, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості. Згідно з частиною сьомою статті 58 Митного кодексу України платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно).

44. Водночас, за умовами контракту 02/08/2019 № ІHM.НМР.08 оплата за товар повинна здійснюватися переказом грошових коштів на рахунок продавця на умовах передоплати або за фактично поставлений товар. Оскільки на момент митного оформлення ввезеного на митну територію України позивачем товару оплата за нього проведена не була, то платіжні доручення про оплату товару митниці не подавались.

45. Ухвалюючи рішення, суди виходили з того, що у розумінні статті 53 Митного кодексу України банківські платіжні документи можуть підтверджувати митну вартість товарів лише в тому випадку, якщо на момент митного оформлення товару декларантом оплачено рахунок за такий товар; відсутність в поданих декларантом документах відомостей щодо термінів оплати, не підтверджує неможливість визнання задекларованої митної вартості за ціною договору, та не може бути обґрунтуванням для прийняття рішення про коригування митної вартості; дана обставина сама по собі не є доказом, що обґрунтовує митну вартість товару.; тобто, строк оплати за товар не впливає на визначення митної вартості товару.

46. Разом із тим, підставою для коригування відповідачем митної вартості товару слугувала інформація з електронної бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС України щодо митного оформлення ідентичних товарів з вищим рівнем митної вартості.

47. Однак формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

48. Ураховуючи наведене, суди дійшли висновку, що надані декларантом документи є достатніми для визначення митної вартості товару за ціною договору та в повній мірі підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару; відсутність в рішеннях про коригування митної вартості товарів посилання на належні та допустимі докази того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

49. Відповідно до частин першої-третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

50. Зазначеним приписам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

51. Висновки судів попередніх інстанцій, є результатом оцінки наявних у їх розпорядженні доказів. Суд касаційної інстанції не може не погодитись із нею, оскільки така оцінка судами попередніх інстанцій дана з дотриманням вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування всіх обстави справи на підставі належних та допустимих доказів.

52. Доводи відповідача про неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи. Водночас у касаційній скарзі відсутні доводи щодо порушення норм процесуального права, встановлення якого є безумовною підставою для скасування оскаржуваних судових рішень відповідно до вимог частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України.

53. Так, підставою для відкриття касаційного провадження слугували посилання скаржника на застосування судами норми матеріального права, зокрема частини другої, третьої статті 53 Митного кодексу України, без врахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постановах Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 810/5792/15 та від 09 квітня 2019 року у справі № 826/15850/15, з цитуванням окремих витягів з їх тексту, але без будь-якого обґрунтування подібності правовідносин із загальним посиланням на ухвалення судами попередніх інстанцій рішень з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.

54. Наведені скаржником витяги з постанови Верховного Суду стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів та не містять будь-якого правового висновку стосовно конкретної норми права, яка на думку скаржника застосована неправильно. А тому, посилання скаржника в цій частині не узгоджуються з наведеною скаржником підставою касаційного оскарження судових рішень - пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України. В цілому його доводи зводяться до опису встановлених судами у цій справі обставин та їх переоцінки, що виходить за межі повноважень касаційного суду.

55. Підставою касаційного оскарження скаржник визначає ще й пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначаючи, що суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили зібрані у справі докази

56. Разом з тим, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

57. Враховуючи те, що скаржником не наведено належного обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень, про що зазначено вище, ця умова не може бути перевірена.

58. З урахуванням встановлених в цій справі обставин та правового регулювання спірних правовідносин Суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги відповідача, рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права і дотриманням норм процесуального права, що є підставою для залишення їх без змін.

59. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

60. При цьому, з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

61. Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

62. Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

63. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина третя статті 343 та частина перша статті 350 КАС України).

Керуючись статтями 341, 343, 345, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2020 року у справі № 380/842/20 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов