Постанова

від 02.07.2020 по справі 520/11557/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2020 року

м. Київ

справа № 520/11557/18

адміністративне провадження № К/9901/30323/19/33771/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Желтобрюх І.Л., суддів: Білоуса О.В., Гімона М.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2019 року та додаткову постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року у справі №520/11557/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича Компанія Промелектро до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

установив:

У грудні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Виробнича Компанія Промелектро (далі - ТОВ ВК Промелектро , Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - ГУ ДФС у Харківській області), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 6 грудня 2018 року №00014211410 про нарахування штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів на загальну суму 1328404,50 грн. На обґрунтування позову Товариство вказувало, що спірне податкове повідомлення-рішення винесене без урахування наданих позивачем документів.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2019 року, позов Товариства задоволено в повному обсязі: скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 6 грудня 2018 року №00014211410; стягнуто з ГУ ДФС у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТОВ ВК Промелектро сплачений судовий збір в сумі 19926,07 грн та судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 50000,00 грн.

Додатковою постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року клопотання позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково: стягнуто на користь ТОВ ВК Промелектро за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Харківській області витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12000,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року та постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2019 року, вважаючи, що вони прийняті внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, відповідач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати прийняті судами рішення й ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити. Наголошує, що Товариством не було оприбутковано готівкові кошти в повній сумі в день їх одержання до каси, чим порушено вимоги податкового законодавства, натомість мотиви, з яких виходили суди при вирішенні спору, вважає безпідставними. Окрім того, звертає увагу, що суди не врахували відомості, які містяться у табелях обліку використаного робочого часу щодо бухгалтерів Товариства - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Окрім того, відповідач подав касаційну скаргу й на додаткову постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року, в якій просить скасувати означене рішення й відмовити у задоволенні клопотання Товариства про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Вважає, що позивачем значно завищено розмір витрат на правничу допомогу, понесених під час апеляційного перегляду справи.

Позивач скерував до суду відзиви на касаційні скарги, в яких просить залишити подані контролюючим органом скарги без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, як законні й обґрунтовані.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційних скарг, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Суди встановили, що посадовими особами ГУ ДФС у Харківській області проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання ТОВ ВК Промелектро податкового, валютного законодавства, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 1 січня 2015 року по 30 червня 2018 року, за результатами якої складено акт від 17 вересня 2018 року.

Перевіркою, серед іншого, встановлено порушення Товариством касової дисципліни, з чим позивач не погодився й 27 вересня 2018 року подав до ГУ ДФС у Харківській області заперечення на акт перевірки.

За результатами розгляду вказаних заперечень, 19 жовтня 2018 року ГУ ДФС у Харківській області прийнято наказ №7862 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ВК Промелектро за період діяльності з 1 січня 2015 року по 30 червня 2018 року. За наслідками перевірки відповідачем складено акт від 13 листопада 2018 року.

Перевіркою встановлено, серед іншого, порушення позивачем п. 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637, в результаті чого Товариством неоприбутковано готівку у таких розмірах: 2 лютого 2016 року 114530,05 грн, 7 грудня 2016 року - 138864,41 грн, 8 грудня 2016 року - 11604,88 грн, 19 грудня 2016 року 681,56 грн.

На підставі встановлених перевіркою порушень 6 грудня 2018 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №00014211410, яким Товариству нараховано штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів на загальну суму 1328404,50 грн.

Задовольняючи позов суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що позивач виконав умови оприбуткування готівки, передбачені пунктом 2.6 Положення №637, а податковим органом протиправно не враховані надані позивачем документи, які підтверджують факт перебування посадових осіб на своєму робочому місці з виконанням покладених на них посадових обов`язків.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до пункту 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 (чинного на час виникнення спірних правовідносин; далі - Положення №637) оприбуткування готівки - це проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій; каса - це приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів.

За приписами пункту 2.2 Положення №637 підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів.

Згідно з пунктом 2.6 Положення №637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Відповідно до пункту 3.3 Положення №637 приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами (додаток 2), підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства. Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником.

За приписами пункту 4.3 Положення №637 записи в касовій книзі проводяться касиром за операціями одержання або видачі готівки за кожним касовим ордером і видатковою відомістю в день її надходження або видачі. За відсутності руху готівки в касі протягом робочого дня записи в касовій книзі в цей день можуть не провадитися.

Податковою перевіркою виявлено неоприбуткування до каси готівки в розмірі 265680,90 грн у повній сумі її фактичного надходження у день одержання коштів. Так, згідно з наказами від 15 та 18 січня 2016 року, табелів обліку робочого часу за лютий 2016 року бухгалтер ТОВ ВК ПРОМЕЛЕКТРО ОСОБА_2 та головний бухгалтер ТОВ ВК ПРОМЕЛЕКТРО ОСОБА_1 перебували у щорічній відпустці з 25 січня 2016 року по 17 лютого 2016 року (включно). Таким чином, на переконання контролюючого органу, прибутковий касовий ордер від 2 лютого 2016 року №4 на суму 114530,05 грн не міг бути підписаний зазначеними посадовими особами раніше 18 лютого 2016 року (дати фактичного виходу на роботу посадових осіб).

Також, перевіркою встановлено, що згідно з наказом від 25 листопада 2016 року та табелем обліку робочого часу за грудень 2016 року головний бухгалтер ТОВ ВК ПРОМЕЛЕКТРО ОСОБА_1 перебувала у щорічній відпустці з 1 по 24 грудня 2016 року (включно), а тому прибуткові касові ордери від 7 грудня 2016 року №36 на суму 138864,41 грн, від 8 грудня 2016 року №37 на суму 11604,88 грн, від 19 грудня 2016 року №38 на суму 681,56 грн не могли бути підписані бухгалтером раніше 26 грудня 2016 року - дати фактичного виходу працівника на роботу.

У зв`язку з викладеним, відповідач дійшов висновку, що до касової книги ТОВ ВК ПРОМЕЛЕКТРО не оприбутковано готівкові кошти в розмірі 265680,90 грн у день їх одержання, чим порушено пункт 2.6 Положення №637.

Поряд із тим, як встановили суди попередніх інстанцій, що з метою виплати заробітної плати, лікарняних та грошових коштів для господарських потреб Товариства, головний бухгалтер ОСОБА_1 та бухгалтер ОСОБА_2 відкликались з відпусток, що підтверджується наказами Товариства від 1 та 16 лютого 2016 року, та від 7 й 16 грудня 2016 року.

Грошові кошти для виплати заробітної плати, лікарняних та грошових коштів для господарських потреб підприємства були отримані головним бухгалтером ОСОБА_1 в установі банку за чековою книжкою: 2 лютого 2016 року - 114530,05 грн на виплату заробітної плати, 7 грудня 2016 року - 138864,41 грн на виплату заробітної плати, 8 грудня 2016 року - 11604,88 грн на господарські витрати Товариства, 19 грудня 2016 року - 681,56 грн на виплату лікарняних.

Після отримання вказаних сум в установі банку, головним бухгалтером ОСОБА_1 було оприбутковано отримані суми до каси підприємства за прибутковими касовими ордерами 2 лютого 2016 року, 7 грудня 2016 року, 8 грудня 2016 року, 19 грудня 2016 року відповідно.

В свою чергу, після оприбуткування отриманих в установі банку сум до каси підприємства за прибутковими касовими ордерами, бухгалтером підприємства ОСОБА_2 було здійснено видачу готівки з каси підприємства за видатковими касовими ордерами.

Як встановили суди, до всіх видаткових ордерів додано відомість на видачу готівки, яка підписана працівниками ТОВ ВК Промелектро . Прибуткові касові ордери містять усі визначені законом обов`язкові реквізити, у тому числі підписи бухгалтера, дату складення, відомості про суму готівкових коштів, особу, від якої прийняті готівкові кошти, підставу для одержання готівки.

Доводи контролюючого органу фактично зводяться до того, що головний бухгалтер та бухгалтер підприємства позивача не мали можливості підписувати касові ордери, надані в якості підтвердження оприбуткування готівки, оскільки в дні вчинення підпису ці особи перебували у відпустці.

Водночас, як вже зазначалось, факт перебування бухгалтера ОСОБА_2 та головного бухгалтера ОСОБА_1 на робочому місці 2 лютого 2016 року, 7 грудня 2016 року, 8 грудня 2016 року та 19 грудня 2016 року, як і виконання їх посадових обов`язків щодо виплати заробітної плати та оприбуткування готівки, підтверджується наказами та заявами про відкликання з відпустки.

В контексті викладеного, суди обґрунтовано зазначили, що положення трудового законодавства не встановлюють заборони щодо відкликання працівників із відпусток за їх згодою. Більш того, як встановили суди, за дні, на які відкликалися із відпустки бухгалтери Товариства, цим особами у грудні місяці 2016 року надавалися дні відпочинку.

Також, оскільки кількість днів, протягом яких бухгалтери підприємства були відкликані із відпустки, співпадала з кількістю днів, на які цим особам надавалися дні відпочинку, суди дійшли висновку, що невнесення змін до табелю обліку робочого часу, на що звертав увагу контролюючий орган, не вплинуло на загальну кількість робочих днів цих осіб за відповідні місяці.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач виконав умови оприбуткування готівки, передбачені пунктом 2.6 Положення №637, а податковим органом, в свою чергу, протиправно не було враховано документи, які підтверджували факт перебування посадових осіб Товариства на робочому місці в дні підписання касових ордерів.

Касаційна скарга не містить інших обґрунтувань, ніж ті, які були висловлені відповідачем в судах першої та апеляційної інстанцій, і з урахуванням яких суди вже надавали правову оцінку встановленим у справі обставинам. Доводи заявника касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, натомість, такі зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи, що виходить за межі повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Що стосується додаткової постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року, якою стягнуто на користь ТОВ ВК Промелектро за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Харківській області витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12000,00 грн, колегія суддів виходить з наступного.

Представником позивача - адвокатом Біловусом Р.В. подано до суду апеляційної інстанції заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25000,00 грн. На підтвердження понесених в ході апеляційного перегляду справи витрат представником надано договір, укладений позивачем (Замовник) з ТОВ Юридична компанія Тацій і партнери (Виконавець) про надання правової допомоги №10 від 10 грудня 2018 року, акт прийому-передачі наданих послуг №10 від 10 вересня 2019 року та платіжне доручення №524 від 10 вересня 2019 року на суму 25000,00 грн із призначенням платежу оплата за надання професійної правничої допомоги у Другому апеляційному адміністративному суді у справі №520/11557/18 згідно з актом про надання послуг від 10 вересня 2019 року.

Дослідивши й проаналізувавши надані представником позивача докази на підтвердження обґрунтованості розміру витрат на правничу допомогу, апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви й стягнення на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 12000,00 грн (2000,00 грн - витрати на участь адвоката у судових засіданнях під час розгляду апеляційної скарги та 10000,00 грн - витрати на підготовку й подання адвокатом відзиву на апеляційну скаргу).

На переконання колегії суддів, при вирішенні заяви представника позивача апеляційним судом було перевірено співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та наданих адвокатом послуг, обсягом цих послуг, а також ціною позову, як цього вимагає частина п`ята статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційний суд навів мотиви, з яких він виходив при частковому задоволенні заяви, й такі заявником касаційної скарги не спростовані.

Більш того, клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідачем до суду апеляційної інстанції не заявлялось, як і не надавалось доказів неспівмірності таких витрат.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

У зв`язку з цим, касаційні скарги відповідача підлягають залишенню без задоволення, а оскаржувані ним рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року, постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2019 року та додаткова постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2019 року та додаткову постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року залишити без змін, а касаційні скарги Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.Л. Желтобрюх

Судді О.В. Білоус

М.М. Гімон