Постанова

від 01.07.2020 по справі 697/655/17

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2020 року

м. Черкаси

Справа № 697/655/17 Провадження № 22-ц/821/834/20 Категорія: 310030000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої: Карпенко О.В.

суддів: Василенко Л.І., Бородійчука В.Г.

за участю секретаря: Анкудінова О.І.

учасники справи :

позивач: ОСОБА_1

відповідач : ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференціїапеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Ковтуна Андрія Володимировича на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 26 лютого 2020 року (ухваленого в приміщенні Канівського міськрайонного суду під головуванням судді Льон О.М, повний текст судового рішення складено 27 лютого 2020 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей виконавчого комітету Канівської міської ради, Канівський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання батьківства, внесення відомостей до актового запису про народження дитини та стягнення аліментів, -

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до Канівського міськрайонного суду Черкаської області із позовом до ОСОБА_2 треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей виконавчого комітету Канівської міської ради, Канівський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання батьківства, внесення відомостей до актового запису про народження дитини та стягнення аліментів, посилаючись в обґрунтування заявленого позову на те, що з березня 2011 року проживала з ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу до травня 2013 року. Спочатку проживали за адресою матері відповідача, а потім перейшли жити до батька відповідача. У жовтні 2011 року, вказує ОСОБА_1 , вона зрозуміла, що вагітна та повідомила про це відповідача, який заперечував проти народження дитини після чого спільне проживання було на деякий час припинено. Після народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , батьком якого є відповідач, вони проживали однією сім`єю у батька відповідача, вели спільне господарство та займалися вихованням сина до травня 2013 року. Під час розгляду справи про визнання заповіту недійсним, відповідач офіційно заявив, що він не є батьком її сина. Позивачка зазначає, що таке відношення батька до свого сина змусило її звернутися до суду із позовом про встановлення батьківства.

ОСОБА_1 просила суд постановити рішення, яким визнати, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та стягнути з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання дитини у розмірі ј частини усіх видів доходів але не менше 30% мінімального прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, починаючи з моменту звернення із даним позовом до суду та до досягнення дитиною повноліття.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 26 лютого 2020 року позов ОСОБА_1 - задоволено частково.

Визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Зобов`язано Канівський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) внести зміни до актового запису №122 від 30 травня 2012 року, вчиненого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Каневу Канівського міськрайонного управління юстиції у Черкаській області про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме: змінивши в графі відомості про батька - ОСОБА_4 на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% мінімального прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 13 березня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на проведення експертизи у розмірі 6620,70 грн., комісію банку за переказ готівки експертній установі в розмірі 79,45 грн., а всього витрат на суму 6700,15 грн.

Компенсовано ОСОБА_1 за рахунок держави у порядку, встановленому КМУ судовий збір за позовну вимогу про визнання батьківства у розмірі 640,00 грн.

Рішення суду в частині стягнення аліментів - допущене до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду першої інстанції, зокрема, мотивоване тим, що враховуючи висновок експерта Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи №205 від 16 травня 20017 року, відповідно до якого доведено біологічне батьківство ОСОБА_2 відносно дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в сукупності із іншими доказами по даній справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання батьківства.

У частині вирішення позовних вимог щодо стягнення аліментів суд першої інстанції керувався законодавчо закріпленим обов`язком батьків утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття, який покладається на них незалежно від того чи перебувають вони у шлюбі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі, поданій 24 березня 2020 року представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Ковтун А.В., посилаючись на те, що при винесенні оскаржуваного рішення, суд неповно встановив та дослідив обставини, які мають значення для справи, визнав встановленими недоведені обставини, що мають основоположне значення для справи, а також на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 26 лютого 2020 року і ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 повністю.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга, зокрема, мотивована тим, що процедура розгляду справи судом першої інстанції не була справедливою, суд не встановив повно, всебічно та об`єктивно фактичні обставини, що мають важливе значення для її правильного вирішення, порушив принцип змагальності та рівності сторін, які є елементами права на справедливий судовий розгляд. Також судом не враховано те, що відповідач звернувся з відповідним клопотанням до суду, однак ухвалами Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 15 січня 2020 року та 19 лютого 2020 року було відмовлено у задоволенні клопотання про проведення повторної чи додаткової експертизи ДНК, мотивуючи свою позицію наявністю відповідного експертного висновку, не зважаючи на те, що відповідач ставить під сумнів висновок експерта, на який посилається суд з підстав його правильності, об`єктивності та неупередженості.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Фактичні обставини справи встановлені судом першої інстанції

Судом встановлено та не заперечувалось сторонами у справі, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у близьких стосунках протягом певного проміжку часу, починаючи з березня 2011 до травня 2013 року.

У цей період ОСОБА_1 завагітніла та народила сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується відповідним свідоцтвом серії НОМЕР_1 від 30 травня 2012 року, (том 1 а.с.9). Батьками дитини зазначені: батько: ОСОБА_4 та мати: ОСОБА_1 .

Відомості про батька дитини записані відповідно до частини 1 статті 135 СК України, тобто за вказівкою матері, що підтверджується відповідним актовим записом про народження за № 122 від 30 травня 2020 року (том1 а.с. 31).

Відповідач ОСОБА_2 офіційно визнати дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 своїм сином відмовився.

Згідно висновку експерта Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи № 205 від 16 травня 20017 року молекулярно-генетичним дослідженням встановлено: вірогідність підтвердження біологічного батьківства ОСОБА_2 відносно ОСОБА_3 складає величину не менш ніж 99,99%. (том 1а.с.73-76)

ОСОБА_6 після припинення стосунків між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 постійно проживає із позивачкою, перебуває на її утриманні та потребує матеріальної допомоги із сторони батька - ОСОБА_2 .

Позиція Черкаського апеляційного суду

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши думку учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга, подана представником ОСОБА_2 - адвокатом Ковтуном Андрієм Володимировичем не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Відповідно до статті 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

У статті 125 СК України передбачено, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров`я про народження нею дитини.

Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.

Частиною першою статті 135 СК України визначено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Положеннями статті 128 СК України визначено, що за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.

Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.

Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них.

Доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства. Батьківство може бути визнано як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після народження дитини.

Нормами цивільно-процесуального закону визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доводів сторін по справі та доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору.

Європейський суд з прав людини зауважив, що в ході національного розгляду суд призначив ДНК-тест з метою вирішення цього спору про батьківство. Тест продемонстрував, що відповідач був батьком дитини з ймовірністю 99,99 відсотків. Суд враховує, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (Калачова проти Російської Федерації, № 3451/05, § 34,

від 07 травня 2009 року).

Висновком молекулярно-генетичного дослідження експерта Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи № 205 від 16 травня 2017 року підтверджена вірогідність біологічного батьківства ОСОБА_2 відносно дитини - ОСОБА_3 не менш ніж 99,99%. Таким чином, згідно Hummel K at all "Biostatistische Abstammugsbegutachung ІНФОРМАЦІЯ_5 " Stuttgart, 1971., біологічне батьківство ОСОБА_2 відносно ОСОБА_3 практично доведено.

Висновок експертизи необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи чи викликає сумніви в його правильності, судом не визнавався.

Не погоджуючись із вищевказаним висновком експерта ОСОБА_2 неодноразово заявлялось клопотання про проведення повторної та додаткових судово-медичної експертизи ДНК, які ухвалами Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 11 жовтня 2017 року, 16 листопада 2017 року, 09 січня 2018 року, 10 квітня 2018 року були задоволені, проте не були проведені з причин об`єктивного характеру, в тому числі через ненадання ОСОБА_2 біологічних зразків для дослідження.

Разом з тим, за приписами частин першої, третьої статті 12, статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно вимог статей 76, 77, 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Таким чином доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції принципів змагальності та рівності сторін є безпідставними.

Також є безпідставними посилання ОСОБА_2 у своїй апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що відповідно до даних, зазначених в індивідуальній картці вагітності, вбачається, що позивачка ОСОБА_1 завагітніла у другій декаді серпня 2011 року, в той час як відповідач з 22 червня по 30 серпня 2011 року перебував на заробітках у Російській Федерації, оскільки впорушення вимог статті 81 ЦПК України, яка покладає обов`язок на кожну сторону довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, із сторони ОСОБА_2 на адресу суду не було надано будь-яких об`єктивних доказів на підтвердження факту перебування відповідача за кордоном у період ймовірного зачаття дитини.

Ст. 51 Конституції України ст. 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 8 ЗУ Про охорону дитинства кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно з ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно положень ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Згідно вимог ст. 181 Сімейного кодексу України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Згідно ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

При визначенні розміру аліментів повинні бути враховані такі доходи платника аліментів як: основна заробітна плата, усі види доплат, надбавок до заробітної плати, премії та винагороди, пенсії, стипендії, допомоги по безробіттю, дивіденди та інші доходи, що передбачені Постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року №146 Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів в одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб .

Вирішуючи спір в частині стягнення аліментів, суд першої інстанції при визначенні конкретного розміру стягуваних із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , правильно врахував як стан здоров`я та матеріальне становище дитини, так і стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, а також інші обставини, що мають істотне значення.

Так , судом першої інстанції встановлено, що з відповідача ОСОБА_2 рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області № 2-1595/2009 від 25 грудня 2009 року стягнуто на користь ОСОБА_7 аліменти на сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та дочку ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до їх повноліття, починаючи з 04 грудня 2008 року, у зв`язку із чим суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про можливість стягнення із ОСОБА_2 аліментів на користь ОСОБА_1 на дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% мінімального прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 13 березня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття.

Враховуючи всі наявні матеріали справи та встановлені обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повністю врахував обставини, що в силу ст. 182 СК України повинні бути обов`язково враховані при визначенні конкретного розміру аліментів.

При визначенні конкретного розміру стягуваних аліментів, судом першої інстанції враховано потреби дитини з урахуванням її віку, матеріальне становище сторін, а також рівність обов`язку батьків по утриманню дитини.

Таким чином, оцінивши сукупність наявних по справі доказів, суд першої інстанції прийшов до аргументованого висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заявлених ОСОБА_1 позовних вимог.

У відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у апеляційній скарзі доводами не вбачає, оскільки її доводи суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст.ст. 258, 367,374, 375, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу, подану представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Ковтуном Андрієм Володимировичем - залишити без задоволення.

Рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 26 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей виконавчого комітету Канівської міської ради, Канівський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання батьківства, внесення відомостей до актового запису про народження дитини та стягнення аліментів - залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку із переглядом справи у суді апеляційної інстанції - залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.

Головуюча О.В. Карпенко

Судді В.Г. Бородійчук

Л.І. Василенко

(Повний текст постанови складено 03 липня 2020 року)