Постанова

від 27.01.2021 по справі 697/655/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

27 січня 2021 року

м. Київ

справа № 697/655/17

провадження № 61-11701св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи: служба у справах дітей виконавчого комітету Канівської міської ради, Канівський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 26 лютого 2020 року у складі судді Льон О. М. та постанову Черкаського апеляційного суду від 01 липня 2020 року у складі колегії суддів: Карпенко О. В., Василенко Л. І., Бородійчука В. Г.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , треті особи: служба у справах дітей виконавчого комітету Канівської міської ради, Канівський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання батьківства, внесення відомостей до актового запису про народження дитини та стягнення аліментів.

Позов мотивовано тим, що з березня 2011 року позивачка проживала з ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу до травня 2013 року. Спочатку проживали за адресою матері відповідача, а потім перейшли жити до батька відповідача. У жовтні 2011 року, вказувала ОСОБА_1 , вона зрозуміла, що вагітна та повідомила про це відповідача, який заперечував проти народження дитини після чого спільне проживання було на деякий час припинено. Після народження ІНФОРМАЦІЯ_1 сина ОСОБА_4 , батьком якого є відповідач, вони проживали однією сім`єю у батька відповідача, вели спільне господарство та займалися вихованням сина до травня 2013 року. Під час розгляду справи про визнання заповіту недійсним, відповідач офіційно заявив, що він не є батьком її сина.

ОСОБА_1 просила визнати, що ОСОБА_2 є батьком

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та стягнути з

ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання дитини у розмірі 1/4 частини усіх видів доходів але не менше 30 % мінімального прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, починаючи з моменту звернення із даним позовом до суду та до досягнення дитиною повноліття.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 26 лютого 2020 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано ОСОБА_2 батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зобов`язано Канівський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) внести зміни до актового запису № 122 від 30 травня

2012 року, вчиненого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по

м. Каневу Канівського міськрайонного управління юстиції у Черкаській області про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: змінивши в графі відомості про батька - ОСОБА_5 на ОСОБА_2 .

Стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/6 частки від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % мінімального прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 13 березня 2017 року і до повноліття дитини.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на проведення експертизи у розмірі 6 620,70 грн, комісію банку за переказ готівки експертній установі у розмірі 79,45 грн, а всього витрат на суму 6 700,15 грн.

Судовий збір за позовну вимогу про стягнення аліментів компенсовано за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Компенсовано ОСОБА_1 за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України судовий збір за позовну вимогу про визнання батьківства у розмірі 640,00 грн.

Рішення в частині стягнення аліментів допущено до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду першої інстанції, зокрема, мотивоване тим, що враховуючи висновок експерта Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи № 205 від 16 травня 2017 року, відповідно до якого доведено біологічне батьківство ОСОБА_2 відносно дитини ОСОБА_5 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 , в сукупності із іншими доказами по даній справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання батьківства.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 01 липня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишено без задоволення.

Рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 26 лютого

2020 року залишено без змін.

Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

05 серпня 2020 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від

26 лютого 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 01 липня 2020 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивованапорушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 09 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Канівського міськрайонного суду черкаської області.

23 листопада 2020 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у близьких стосунках протягом певного проміжку часу, починаючи з березня 2011 до травня 2013 року.

У цей період ОСОБА_1 завагітніла та народила сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується відповідним свідоцтвом серії

НОМЕР_1 від 30 травня 2012 року, (том 1 а .с. 9). Батьками дитини зазначені: батько: ОСОБА_5 та мати: ОСОБА_1 .

Відомості про батька дитини записані відповідно до частини першої статті 135 СК України, тобто за вказівкою матері, що підтверджується відповідним актовим записом про народження за № 122 від 30 травня 2020 року (том 1 а. с. 31).

Відповідач ОСОБА_2 офіційно визнати дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 своїм сином відмовився.

Згідно висновку експерта Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи № 205 від 16 травня 2017 року молекулярно-генетичним дослідженням встановлено: вірогідність підтвердження біологічного батьківства ОСОБА_2 відносно ОСОБА_4 складає величину не менш ніж 99,99 % . (том 1 а. с. 73-76).

Вирішуючи спір щодо встановлення батьківства, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із висновку експерта Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи № 205 від

16 травня 2017 року, відповідно до якого доведено біологічне батьківство ОСОБА_2 відносно дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в сукупності із іншими доказами по даній справі.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних їх частинах відповідають.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних їх частинах ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Надаючи оцінку аргументам, наведеним у касаційній скарзі, Верховний Суд виходить із такого.

Відповідно до частини першої та другої статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України .

Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу (частина четверта статті 128 СК України)

Тлумачення статті 128 СК України свідчить, що закон не встановлює конкретного переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від даної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц (провадження № 61-6030св18) зазначено, що: доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи. Судово-генетична та судово-імунологічна експертизи у цій справі не проведені, проте, встановлено з підтвердженням належними і допустимими доказами походження ОСОБА_7 від позивача: сумісне проживання відповідача разом із позивачем без реєстрації шлюбу до і на момент народження дитини у квартирі батьків позивача, визнання позивачем дитини своєю .

Європейський суд з прав людини зауважив, що в ході національного розгляду суд призначив ДНК-тест з метою вирішення цього спору про батьківство. Тест продемонстрував, що відповідач був батьком дитини з ймовірністю 99,99 відсотків. Суд враховує, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (KALACHEVA v. RUSSIA, № 3451/05, § 34, ЄСПЛ, від 07 травня 2009 року).

За таких обставин суди попередніх інстанцій зробили обґрунтований висновок про задоволення позовних вимог про встановлення батьківства.

Колегія суддів відхиляє аргумент касаційної скарги про те, що висновок експерта не може бути прийнятий до уваги, так як цей висновок є недопустимим доказом, оскільки проведена з порушенням законодавства, оскільки судами попередніх інстанцій не встановлено, а відповідачем не доведено порушення під час проведення ДНК експертизи.

Аргумент касаційної скарги про те, що відповідач заявляв клопотання про проведення повторної судової молекулярно-генетичної експертизи, але у задоволенні клопотання було необґрунтовано відмовлено, колегія суддів відхиляє з таких підстав.

Відповідачем ОСОБА_2 неодноразово заявлялися клопотання про проведення повторної судово-медичної експертизи ДНК, які ухвалами Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 11 жовтня 2017 року,

16 листопада 2017 року, 09 січня 2018 року, 10 квітня 2018 року були задоволені, проте не були проведені з причин об?єктивного характеру, в тому числі через ненадання ОСОБА_2 біологічних зразків для дослідження.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 01 липня 2020 року в задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про призначення додаткової експертизи ДНК в Республіці Польща відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні клопотання, апеляційний суд вказав, що будь-яких об?єктивних правових передумов необхідності призначення та проведення по даній справі повторної або додаткової експертизи ДНК стороною відповідача не наведено.

Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам) (частина друга статті 113 ЦПК України).

За таких обставин, апеляційний суд правильно вважав, що підстави для проведення повторної експертизи відсутні.

Інші аргументи, наведені у касаційній скарзі, були предметом дослідження судом апеляційної інстанції та їм надана належна правова оцінка.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Статтею 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права .

У зв?язку з вищевикладеним, Верховний Суд констатує, що аргументи, викладені у касаційній скарзі є неприйнятними, та такими, що не спростовують висновки судів попередніх інстанцій, а відтак касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 26 лютого 2020 року та постанова Черкаського апеляційного суду від 01 липня 2020 року - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційної цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 26 лютого

2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 01 липня 2020 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев В. М. Коротун В. І. Крат