Постанова

від 01.07.2020 по справі 348/2524/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

01 липня 2020 року

м. Київ

справа № 348/2524/17

провадження № 61-14603св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивачі : ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач - Надвірнянська міська рада,

треті особи : Комунальне підприємство Надвірнянський житловик Надвірнянської міської ради, Обласне Комунальне підприємство Івано-Франківське бюро технічної інвентаризації , ОСОБА_3 , інтереси якого представляє законний представник, опікун неповнолітнього - ОСОБА_4 , Служба у справах дітей Надвірнянської районної державної адміністрації,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Надвірнянської міської ради, треті особи: Комунальне підприємство Надвірнянський житловик Надвірнянської міської ради, Обласне комунальне підприємство Івано-Франківське бюро технічної інвентаризації , ОСОБА_3 , інтереси якого представляє законний представник, опікун неповнолітнього - ОСОБА_4 , служба у справах дітей Надвірнянської районної державної адміністрації, про визнання відмови у приватизації житла неправомірною, зобов`язання Надвірнянської міської ради провести приватизацію житла і передати у власність житлове приміщення

за касаційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 17 квітня 2019 року у складі судді Грещук Р. П. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 25 червня 2019 року у складі колегії суддів: Бойчука І. В., Фединяка В. Д., Девляшевського В. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У грудні 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з указаним позовом, уточнивши який, просили визнати за ними право на приватизацію житлового будинку на АДРЕСА_1 ; визнати неправомірною відмову Надвірнянської міської ради Івано-Франківської області у здійсненні приватизації вказаного житлового будинку; зобов`язати Надвірнянську міську раду Івано-Франківської області провести приватизацію і передати у власність позивачів спірний будинок відповідно до Закону України Про приватизацію державного житлового фонду та Положення про порядок передачі квартир (будинків) жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396 (далі - Положення).

На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 посилалися на те, що у 1952 році ОСОБА_5 був наданий ордер № 314 на 23,6 кв. м житла, а в 1974 році видано ордер на 60,8 кв. м житла. Після смерті ОСОБА_5 будинок та договір найму було переоформлено на ОСОБА_1 .

Протягом років проживання та користування будинком позивачі сумлінно виконували всі обов`язки, що випливають з договору найму житла, за свої кошти здійснювали ремонт будинку та несли витрати з його утримання.

Однак Надвірнянська міська рада відмовила позивачам в приватизації житла у зв`язку з непридатністю будинку для проживання згідно з висновком на підставі акта обстеження будинку комісією Комунального підприємства Надвірнянський житловик (далі - КП Надвірнянський житловик ) від 07 серпня 2016 року. Вказує, що відмова в приватизації житла суперечить нормам чинного законодавства, яке регулює питання приватизації державного житлового фонду, його використання та утримання.

Висновок комісії про непридатність будинку для проживання і те, що будинок знаходиться на червоній лінії вулиці і дороги є безпідставним, оскільки комісія Виконавчого комітету Надвірнянської міської ради не розглядала подані

житлово-експлуатаційною організацією документи, не обстежувала стан будинку

та не перевіряла обґрунтованість висновків про неможливість або недоцільність

проведення капітального ремонту житлового будинку. Відмова у приватизації житла з підстав розташування будинку на червоній лінії вулиці і дороги є необґрунтованою, оскільки на момент будівництва будинку та введення його в експлуатацію він відповідав усім будівельним нормам, які діяли на той час.

Враховуючи наведене, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області рішенням від 17 квітня 2019 року в задоволенні позовних вимог відмовив.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що відповідно до Закону України Про приватизацію державного житлового фонду , Положення спірний будинок є непридатним для проживання, у ньому неможливо забезпечити безпечне проживання людей, позивачі не довели належними і допустимими доказами факт постійного проживання у цій квартирі (будинку), а також немає згоди тимчасово відсутніх членів сім`ї, за якими зберігається право на житло.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Івано-Франківський апеляційний суд постановою від 25 червня 2019 року рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 17 квітня 2019 року залишив без змін.

Апеляційний суд мотивував постанову тим, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї, їх узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій 29 липня 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять скасувати рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 17 квітня 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 25 червня 2019 року і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди неправильно застосували норми матеріального права, що регулюють питання приватизації житла та визнання житла непридатним для проживання, і порушили норми процесуального права стосовно допустимості та оцінки доказів.

Усупереч статті 7 ЖК України та Положенню про порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 26 квітня 1984 року № 189 (далі - Положення № 189) Надвірнянська міська рада зробила висновок про непридатність житла для проживання лише на підставі акта обстеження КП Надвірнянський житловик .

З метою з`ясування, яким чином проводилося обстеження житлового будинку АДРЕСА_1 , на адресу КП Надвірнянський житловик подано адвокатський запит від 18 серпня 2017 року. У відповідь на запит надійшов лист від 28 серпня 2017 року № 423, до якого було додано копію акта обстеження та супровідного листа до Надвірнянського МВК, з якого видно, що всупереч пункту 3 Положення № 189 обстеження вказаного житлового будинку проводилося без участі представників громадськості та мешканців цього будинку.

Враховуючи, що обстеження проводилося без присутності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які є мешканцями цього будинку, комісія не могла проводити обстеження всередині будинку, оскільки вхідні двері були замкнені. Таким чином, висновки комісії КП Надвірнянський житловик , які викладені в акті, є голослівними та необґрунтованими. До акта не додано жодних фотографій дефектів житлового будинку, які могли бути доказом того, що комісія дійсно проводила таке обстеження.

Висновок комісії КП Надвірнянський житловик про те, що ремонт будинку є недоцільним, жодним чином не обґрунтований, не перевірений ні Надвірнянським міськвиконкомом, ні Надвірнянською міською радою та не підкріплений техніко-економічним розрахунком.

При визначенні технічного стану будинку комісія, створена житлово- експлуатаційною організацією, а також комісія, створена виконавчим комітетом міської ради повинні були керуватися стандартом СОУ ЖКГ 75.11- 35077234.НННН:2009 Житлові будинки. Правила визначення фізичного зносу житлових будинків , затвердженим наказом Міністерства з питань житлово- комунального господарства України від 03 лютого 2009 року № 21.

Для висновку про недоцільність проведення капітального ремонту окремо необхідно було зробити техніко-економічний розрахунок капітального ремонту. І тільки в разі, якщо капітальний ремонт приміщення коштував би більше ніж купівля іншого аналогічного житла, такий капітальний ремонт може бути визнано недоцільним.

Оскільки досліджень та розрахунків проведено не було, висновки комісії КП Надвірнянський житловик та комісії виконавчого комітету про недоцільність

проведення капітального ремонту є безпідставними та голослівними.

Таким чином, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 є непридатним для проживання і в ньому не можна забезпечити безпечне проживання людей, є необґрунтованим ані з правової точки зору, ані з технічної точки зору і не відповідає обставинам справи.

Спірний будинок належить до комунального житлового фонду м. Надвірна і перебуває на балансі КП Надвірнянський житловик .

Надвірнянська міська рада у рішенні про відмову в дозволі на приватизацію житла від 30 червня 2017 року № 669-17/2017 вирішила забезпечити позивачів житлом, для чого закласти в бюджет на 2018 рік кошти на придбання квартири. Однак міська рада не зробила жодного практичного кроку для того, щоб забезпечити позивачів іншим житлом, зокрема коштів на придбання житла в бюджет міста Надвірна на 2019 рік не закладено.

Ураховуючи, що позивачі на законних підставах зареєстровані та постійно проживають у спірному будинку, відмова в приватизації займаного ними житла є неправомірною і такою, що порушує їхнє право на приватизацію.

24 вересня 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив Надвірнянської міської ради, мотивований тим, що касаційна скарга є необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню, судові рішення є законними, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним та об`єктивним дослідженням усіх доводів і доказів, що мають значення для справи.

Позовні вимоги позивачів є безпідставними і незаконними, оскільки відповідно до Закону України Про приватизацію державного житлового фонду та Положення цей будинок є непридатним для проживання, і в ньому неможливо забезпечити безпечне проживання людей. Також позивачі не довели належними і допустимими доказами факт постійного проживання у спірній квартирі (будинку) та немає згоди тимчасово відсутніх членів сім`ї, за якими зберігається право на житло.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 03 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області.

12 вересня 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 31 березня 2020 року справу призначено до

судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У АДРЕСА_1 знаходиться житловий будинок, який належить до комунального житлового фонду м. Надвірна і перебуває на балансі КП Надвірнянський житловик .

12 вересня 2016 року позивачі звернулися до Надвірнянської міської ради із заявою, у якій зазначили, що умови проживання в будинку є неприпустимими, будинок знаходиться в аварійному стані і непридатний для проживання.

Заяви позивачів неодноразово розглядали постійні депутатські комісії Надвірнянської міської ради за участю позивачів та їх представників.

На засіданнях постійних депутатських комісій був підтверджений незадовільний аварійний стан житлового будинку на АДРЕСА_1 , тому за висновками комісій було визнано недоцільним його реконструкцію і рекомендовано відмовити квартиронаймачам у приватизації будинку (акти від 07 серпня 2016 року та від 09 липня 2018 року)

Депутатські комісії рекомендували Надвірнянській міській раді забезпечити ОСОБА_2 та ОСОБА_1 житловою площею в однокімнатних квартирах, які віднайти у комунальному житловому фонді чи придбати у встановленому порядку.

Згідно з довідкою КП Надвірнянський житловик від 07 червня 2018 року № 1004 у вказаному будинку зареєстровані ОСОБА_1 як квартиронаймач та її племінниця ОСОБА_2 . Крім того, були зареєстровані брат позивача - ОСОБА_6 та сестра - ОСОБА_7 , які померли.

30 червня 2017 року Надвірнянська міська рада на пленарному засіданні сесії прийняла рішення № 669-17/2017, яким відмовила позивачам у приватизації житлового будинку АДРЕСА_1 . Рішення мотивоване заявами самих позивачів про те, що даний будинок знаходиться у непридатному для проживання стані, та актом обстеження будинку, згідно з яким встановлено, що спірний будинок непридатний для проживання.

26 квітня 2018 року рішенням Виконавчого комітету Надвірнянської міської ради № 48 створено комісію з обстеження стану житлового будинку на АДРЕСА_1 .

Після проведення 09 липня 2018 року обстеження будинку комісія склала акт, згідно з яким проведення капітального ремонту зазначеного будинку визнанонедоцільним та рекомендовано визнати його непридатним для проживання.

Висновки комісії, які відображені у вищеназваному акті, були внесені на засідання Виконкому Надвірнянської міської ради, який рішенням від 13 липня 2018 року № 68 визнав житловий будинок АДРЕСА_1 таким, що не відповідає санітарним і технічним вимогам та є непридатним для проживання. Після проведення відселення жильців будинку цей будинок вирішено знести. Вказане рішення позивачі не оскаржували, і воно є чинним.

Відповідно до Генерального плану міста Надвірна і затвердженого детального плану території вказаний житловий будинок знаходиться в червоній лінії вулиці та дороги, зокрема АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , оскільки розміщений фактично на перехресті цих вулиць і доріг.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності (статті 345 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки, секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Відповідно до Положення громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації.

Суди встановили, що позивачі звернулися до Надвірнянської міської ради із заявою про надання дозволу на приватизацію займаної ними квартири. Однак 30 червня 2017 року Надвірнянська міська рада на пленарному засіданні сесії прийняла рішення № 669-17/2017, яким відмовила їм у приватизації житлового будинку АДРЕСА_1 , оскільки будинок перебуває у незадовільному технічному та санітарному стані (аварійний будинок).

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам`яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, що перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані в зоні безумовного (обов`язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Встановивши, що позивачі зверталися до Надвірнянської міської ради із заявою, в якій зазначали, що умови проживання в спірному будинку є неприпустимими, будинок знаходиться в аварійному стані і непридатний для проживання; Виконавчий комітеті Надвірнянської міської ради рішенням від 13 липня 2018 року № 68 визнав будинок АДРЕСА_1 таким, що не відповідає санітарним і технічним вимогам та є непридатним для проживання, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Аргументи касаційної скарги висновки судів не спростовують, на їх законність не впливають, зводяться до незгоди з такими висновками та необхідності переоцінки фактичних обставин справи.

Крім того, доводи касаційної скарги є аналогічними доводам апеляційної скарги, яким суд апеляційної інстанції надав відповідну правову оцінку.

Суд касаційної інстанції наголошує, що відповідно до статті 400 ЦПК України Верховний Суд не здійснює переоцінку обставин, з яких виходив суд при вирішенні спору, оскільки повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з правлюдини (далі - ЄСПЛ), право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі Руїз Торіха проти Іспанії ). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі Гірвісаарі проти Фінляндії ).

Частиною першої статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі

колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 17 квітня 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 25 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун