Постанова

від 01.07.2020 по справі 587/1521/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

01 липня 2020 року

м. Київ

справа № 587/1521/17

провадження № 61-39659св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - Сумська місцева прокуратура,

відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Сумській області, ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника прокурора Сумської області на постанову Апеляційного суду Сумської області в складі колегії суддів: Біляєвої О. М., Кононенко О. Ю., Криворотенка В. І. від 30 травня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 року прокурор звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, посилаючись на те, що у квітні 2014 року до Головного управління Держземагенства у Сумській області звернувся ОСОБА_1 із заявами про передачу йому у користування земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства. За результатами розгляду вказаних заяв наказами Головного управління Держгеокадастру у Сумській області ОСОБА_1 було передано в оренду для фермерського господарства наступні земельні ділянки сільськогосподарського призначення на території Сумської сільської ради Сумського району Сумської області: під кадастровим номером 5924787300:02:0077:0090 площею 4,243 га, під кадастровим номером 5924787300:02:001:0093 площею 12,8164 га, під кадастровим номером 5924787300:08:001:0064 площею 1,6364 га, під кадастровим номером 5924787300:02:003:0110 площею 12,3786 га, під кадастровим номером 5924787300:02:007:0093 площею 5,6919 га, під кадастровим номером 5924787300:02:003:0027 площею 5,7400 га, під кадастровим номером 5924787300:02:007:0169 площею 57,7968 га, під кадастровим номером 5924787300:02:007:0087 площею 6,8961 га, під кадастровим номером 5924787300:02:007:0094 площею 10,4465 га. Загальна площа земельних ділянок становить 147,527 га. У подальшому, 21 лютого 2017 року між Головним управлінням Держгеокадастру в Сумській області та ОСОБА_1 було укладено 10 договорів оренди вищевказаних земельних ділянок строком на 7 років. Позивач посилається на те, що ОСОБА_1 у своїй заяві від 15 квітня 2014 року, наданій до Держземагенства, виявив бажання займатись фермерським господарством. Разом з тим, в цій заяві він належним чином не обґрунтував перспективи діяльності вказаного фермерського господарства, не зазначив кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне отримання земельних ділянок у власність. Крім того, в обґрунтуванні відповідач зазначив, що у його діда є фермерське господарство, за яким обліковується повний обсяг сільськогосподарської техніки, який необхідний для ведення робіт на переданих йому в оренду ділянках. Держземагенство відповідні заяви ОСОБА_1 розглянуло формально, ретельно не перевіривши та не надавши правову оцінку його реальним намірам щодо використання цих земельних ділянок саме для ведення фермерського господарства. Станом на 12 травня 2017 року ОСОБА_1 як фермер не зареєструвався, не є засновником фермерського господарства та з відповідними заявами не звертався, тобто упродовж майже 3 років з моменту прийняття рішень про надання в оренду земельних ділянок не створив фермерське господарство. Указане свідчить про відсутність реальних намірів у ОСОБА_1 на ведення фермерського господарства та вказує на наявність намірів отримати в користування земельні ділянки державної власності в обхід законодавства встановленої процедури. Посилаючись на вказані обставини позивач просив визнати незаконними та скасувати накази про передачу в оренду земельних ділянок, визнати недійсними договори оренди земельних ділянок.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 19 березня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачами були дотримані норми законодавства, що регулюють порядок звернення із заявою про надання в оренду земельних ділянок і розгляду такої заяви; передачі в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Сумської області від 30 травня 2018 року апеляційну скаргу заступника прокурора Сумської області задоволено частково. Рішення Сумського районного суду Сумської області від 19 березня 2018 року скасовано. Провадження у справі за позовом Сумської місцевої прокуратури до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, ОСОБА_1 про визнання незаконними і скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок - закрито.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що виниклий спір підвідомчий господарському суду.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

У липні 2018 року заступник прокурора Сумської області подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Апеляційного суду Сумської області від 30 травня 2018 року, у якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати зазначену постанову та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції при визначенні підсудності даної справи, не звернув уваги на визначений прокурором предмет позову щодо оспорювання правовідносин у момент набуття громадянином ОСОБА_1 прав на земельні ділянки, не надав правової оцінки тій обставині, що станом на час звернення прокурора до суду з позовом та на час відкриття провадження судом першої інстанції у даній справі ОСОБА_1 не був зареєстрований як фізична особа-підприємець, а також ним ще не було створено фермерське господарство, у зв`язку з чим він не мав статусу суб`єкта господарювання. Оспорені прокурором земельні правовідносини склались між органом державної влади та ОСОБА_1 , який у порядку реалізації своєї цивільної дієздатності, у момент видачі наказів та укладення договорів оренди набув відповідних прав та обов`язків, як фізична особа, тому даний спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

У серпні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу заступника прокурора Сумської області, у якому просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду без змін. Зазначає, що апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що зазначений спір підвідомчий господарському суду.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано зазначену цивільну справу № 587/1521/17 з Сумського районного суду Сумської області.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 червня 2020 року зазначену справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що наказами Держгеокадастру від 16 вересня 2014 року № 18-4350/16-14-СГ, № 18-4351/16-14-СГ, № 18-4352/16-14-СГ, № 18-4353/16-14-СГ, від 26 серпня 2016 року № 18-3179/16-16-СГ, № 18-3180/16-16-СГ, № 18-3181/16-16-СГ, № 18-3182/16-16-СГ, № 18-3183/16-16-СГ, № 18-3184/16-16-СГ затверджено проекти землеустрою щодо відведення та надання ОСОБА_1 в оренду 10 земельних ділянок загальною площею 147,527 га для ведення фермерського господарства, які розташовані на території Сумської сільської ради Сумського району.

На підставі цих наказів 21 лютого 2017 року Держгеокадастр і ОСОБА_1 уклали договори оренди земельних ділянок, відповідно до яких останньому надано в строкове платне користування 10 земельних ділянок для ведення фермерського господарства: площею 4,1243 га, кадастровий номер 5924787300:02:007:0090; площею 12,8164 га, кадастровий номер 5924787300:02:001:0093; площею 1,6364 га, кадастровий номер 5924787300:08:001:0064, площею 30,0000 га, кадастровий номер 5924787300:02:007:0226; площею 12,3786 га, кадастровий номер 5924787300:02:003:0110; площею 6,6919 га, кадастровий номер 5924787300:02:007:0093; площею 5,7400 га, кадастровий номер 5924787300:02:003:0227; площею 57,7968 га, кадастровий номер 5924787300:02:007:0169; площею 6,8961 га, кадастровий номер 5924787300:02:007:0087; площею 10,4465 га, кадастровий номер 5924787300:02:007:0094.

Право ОСОБА_1 на зазначені земельні ділянки зареєстровано 289 та 30 травня 2017 року відповідно до вимог статті 182 ЦК України.

ОСОБА_1 є засновником і власником фермерського господарства Перлина Сули , зареєстрованого 06 липня 2017 року як юридична особа, про що свідчить статут цього фермерського господарства і виписка з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги заступника прокурора Сумської області на постанову Апеляційного суду Сумської області від 30 травня 2018 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановленому законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно з частиною другою статті 4 ГПК України, юридичені особі та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підпиємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених заходів, спрямованих на запобігання правопорушення.

Статтею 20 ГПК України визначено особливості предметної та суб`єктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, та встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спори у справах щодо права власності чи іншого речового права на майно (в тому числі землю) крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

У справі, яка переглядається, прокурор звернувся до суду з цивільним позовом до фізичної особи та Держгеокадастру про визнання незаконними і скасування наказів про затвердження проектів землеустрою щодо відведення та надання ОСОБА_1 в оренду десяти земельних ділянок, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, наданих для фермерського господарства, укладених між відповідачами.

Згідно із частиною першою статті 1 Закону України Про фермерське господарство (в редакції, чинній на час укладення оспорюваних договорів та реєстрації фермерського господарства) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реаліацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради (частина перша статті 5, частина перша статті 7 Закону України Про фермерське господарство ).

Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом для државної реєстрації юридичнийх осіб (стаття 8 вказаного Закону).

Тобто, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Зі змісту положень статті 12 Закону України Про фермерське господарство вбачається, що земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства.

З аналізу статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону України Про фермерське господарство можна зробити висновок, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство реєструється в установоленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вони надавались.

Оскільки фермерські господарства є юридичними особами, їхні земельні спори з іншими юридичними особами, зокрема з органом державної влади, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, підвідомчі господарським судам.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц (провадження № 14-5цс18) та від 21 листопада 2018 року у справі № 272/1652/14-ц (провадження № 14-282цс18).

Тобто, якщо на момент відкриття провадження у справі щодо спору між органом державної влади чи місцевого самоврядування та, зокрема, фізичною особою, якій із земель державної або комунальної власності надана земельна ділянка для ведення фермерського господарства, фермерське господарство вже було зареєстрованим, то така справа має розглядатися за правилами господарського судочинства.

Проте, якщо на час звернення з позовом для вирішення спору про користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, фермерське господарство не зареєстроване, то стороною таких спорів є громадянин, якому надавалась земельна ділянка, а спір треба розглядати за правилами цивільного судочинства (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 677/1865/16-ц (провадження № 14-407цс18); від 21 листопада 2018 року у справі № 272/1652/14-ц (провадження № 14-282цс18); від 11 вересня 2019 року в справі № 620/371/17 (провадження № 14-296цс19); від 16 жовтня 2019 року в справі № 365/65/16-ц (провадження № 14-371цс19); в справі № 626/1055/17 (провадження № 14-399цс19) від 19 лютого 2020 року.

Апеляційний суд дійшовши висновку про те, що зазначений спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства не звернув уваги на те, що фермерське господарство зареєстроване відповідачем 06 липня 2017 року, а з указаним позовом прокурор звернувся до суду 12 червня 2017 року, тобто до реєстрації ОСОБА_1 фермерського господарства. Тому з огляду на те, що на дату подання позову ОСОБА_1 фермерське господарство не зареєстрував, спір, однією зі сторін якого є ОСОБА_1 як громадянин, якому надані земельні ділянки, треба розглядати за правилами цивільного судочинства

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Щодо передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

Заступник прокурора Сумської області просить передати зазначену справу на розгляд Великої палати Верховного Суду, з метою відступу від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 348/922/16-ц (провадження № 14-5цс18).

Аналіз клопотання заступника прокурора Сумської області про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду свідчить про відсутність передбачених пунктом 7 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, а тому колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні клопотання.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання заступника прокурора Сумської області про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.

Касаційну скаргу заступника прокурора Сумської області задовольнити.

Постанову Апеляційного суду Сумської області від 30 травня 2018 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун