Постанова

від 01.07.2020 по справі 183/3653/16

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

01 липня 2020 року

м. Київ

справа № 183/3653/16

провадження № 61-26035 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів : Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю Агро-Віта 2000 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу, представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,

на постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Каратаєвої Л. О., Пищиди М. М., від 15 березня

2018 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) Агро-Віта 2000 , в якому просила розірвати договір оренди землі від 12 березня 2012 року, укладений між нею та ТОВ Агро-Віта 2000 , зареєстрований відділом Держкомзему у Новомосковському районі Дніпропетровської області в державному реєстрі земель 24 вересня 2012 року за №122328604000-177.

Позовні вимоги обґрунтовані тим , що згідно з державним актом на право приватної власності на землю серії IV-ДП № 049972, виданим Новомосковською районною державною адміністрацією 28 листопада

2002 року, їй на праві приватної особистої власності належить земельна ділянка площею 5,700 га (кадастровий номер земельної ділянки 1223286000-02-010-0059), що розташована на території Попасненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

12 березня 2012 року між нею (орендодавцем) та ТОВ Агро-Віта 2000 (орендарем) укладено договір оренди землі (далі - договір), зареєстрований у відділі Держкомзему у Новомосковському районі Дніпропетровської області 24 вересня 2012 року за № 122328604000-177. Сторонами в договорі погоджено, що орендна плата за землю вноситься

у строк до 31 грудня поточного року.

Згідно з пунктом 5 договору відповідач зобов`язався сплачувати їй щорічно орендну плату у грошовій формі у розмірі 4% від грошової оцінки землі, що на момент укладання договору становить суму у розмірі 5 001,00 грн, а також проводити безкоштовну поставку однієї тонни соломи до садиби орендодавця, оранку та культивацію присадибної ділянки орендодавця

до 0,40 га. Договором передбачено, що у випадку прийняття відповідними державними органами нормативних документів про підвищення вартості орендної плати за земельну ділянку розмір орендної плати може бути збільшено на підставі рішення орендаря, прийнятого у формі наказу без укладення додаткової угоди до договору. Крім того, у випадку погодження сторін, орендна плата може вноситися у тому числі і у відробітковій формі, за якою види, обсяги, строки і місце надання послуг, види, обсяги, строки

і місце виконання робіт визначаються та погоджуються за усною домовленістю сторін й підтверджуються актами передачі-прийняття виконаних робіт чи наданих послуг, підписання яких сторонами і є таким додатковим погодженням.

У період з 2013 по 2015 роки за оренду земельної ділянки відповідачем їй виплачено орендну плату у грошовій формі у сумі 16 138,95 грн, з яких: за 2013 рік - 5 001,00 грн; за 2014 рік - 5 001,00 грн; за 2015 рік - 6 136,95 грн.

Вважала, що дане нарахування проводилося відповідачем з порушенням умов договору оренди, оскільки пунктом 6 цього договору передбачено, що обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням індексації, яку не враховано відповідачем і з урахуванням нормативної грошової оцінки належної їй земельної ділянки, орендна плата повинна бути виплачена їй у розмірі 16 298,68 грн, з яких:

за 2013 рік - 5 016,52 грн; за 2014 рік - 5 016,52 грн; за 2015 рік - 6 265,64 грн. Внаслідок цього, виникла заборгованість з орендної плати на 23 червня 2016 року становить 159,73 грн.

Також відповідачем у період з 2013 по 2016 рік взагалі не виконувалися взяті на себе зобов`язання щодо безкоштовної поставки однієї тонни соломи до садиби орендодавця, послуги по обробітку присадибної ділянки орендодавця до 0,40 га (оранка та культивація). Невиплата орендної плати

у вигляді безкоштовної поставки соломи та послуг по обробітку присадибної ділянки орендодавця для неї є важливим та необхідним, оскільки вона проживає в сільській місцевості, має підсобне господарство (утримує велику рогату худобу, свиней, птицю та іншу худобу) та присадибну ділянку, на якій вирощує сільськогосподарську продукцію для власного споживання. Саме за рахунок ведення підсобного сільськогосподарського виробництва вона забезпечує себе та свою родину, як продуктами харчування так і коштами (за рахунок реалізації надлишків сільськогосподарської продукції).

Невиконання відповідачем свого обов`язку щодо поставки соломи та обробітку присадибної ділянки (оранки, культивації) створило несприятливі умови для неї, а саме вона була вимушена нести додаткові витрати на обробіток землі та придбання соломи. Вказані факти вона розцінювала,

як систематичну несплату відповідачем орендної плати.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області у складі судді Парфьонова Д. О. від 24 січня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.Розірвано договір оренди землі від 12 березня

2012 року, який укладено між ОСОБА_1 та ТОВ Агро-Віта 2000 , зареєстровано відділом Держкомзему у Новомосковському районі Дніпропетровської області в державному реєстрі земель 24 вересня

2012 року за №122328604000-177.

Стягнуто з ТОВ Агро-Віта 2000 на користь ОСОБА_1 судові витрати

у розмірі 551,20 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що підставою для розірвання договору є систематична несплата відповідачем орендної плати позивачу, визначеної договором у формі оранки та культивації присадибної ділянки орендодавця та поставки однієї тонни соломи до садиби орендодавця за 2013-2014 роки, з урахуванням наявних у справі доказів, якими підтверджується наявність такої земельної ділянки та враховуючи ненадання суду доказів на підтвердження факту проведення оранки та культивації присадибної земельної ділянки протягом 2013-2015 років, поставки соломи протягом цього ж самого періоду.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 березня 2018 року рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 січня 2017 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд апеляційної інстанції мотивував судове рішення тим, що культивація присадибної ділянки орендодавця не входить ні до однієї з форм орендної плати, передбачених договором, а є додатковою безкоштовною послугою, яка не має грошової оцінки, за яку договором у разі ненадання передбачено грошову компенсацію. За таких обставин суд дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для розірвання укладеного сторонами договору оренди землі, оскільки відсутні зі сторони відповідача істотні порушення умов договору.

Крім того, відсутні підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, оскільки матеріали справи не містять доказів систематичної невиплати відповідачем орендної плати за договором. Доказів того,

що позивач зверталася до відповідача із заявами про необхідність безкоштовної поставки однієї тонни соломи із вказівкою адреси, до якої необхідно проводити таку поставку, або того, що позивач має у власності присадибну земельну ділянку, яку відповідач зобов`язався обробляти, матеріали справи не містять.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у травні 2018 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати й залишити в силі рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області

від 24 січня 2017 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду

від 24 травня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу № 183/3653/16 із Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У червні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

У квітні 2020 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 червня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що за змістом статей 21, 22 Закону України Про оренду землі у редакції, чинній на час укладення договору оренди землі, орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма

і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися

у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється, як правило, у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральній формі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.

Вказує, що посилання суду апеляційної інстанції на те, що культивація присадибної ділянки орендодавця не входить ні до однієї з форм орендної плати, передбачених договором, а є додатковою безкоштовною послугою, яка не має грошової оцінки, за яку договором у разі ненадання передбачено грошову компенсацію, є незаконними та необґрунтованими, не відповідає умовам договору. Крім того, обов`язок відповідача проводити безкоштовну поставку однієї тонни соломи до садиби орендодавця, оранку та культивацію присадибної ділянки орендодавця до 0,40 га, визначений умовами договору, а згідно з вимогами статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Вважає, висновок суду першої інстанції про систематичну несплату їй відповідачем орендної плати, визначеної договором у формі оранки та культивації присадибної ділянки, та поставки однієї тонни соломи до її садиби за 2013-2015 роки обґрунтованим, оскільки відповідач систематично не виконував своїх обов`язків за договором оренди земельної ділянки в частині невиплати орендної плати у натуральній та відробітковій формах, що є істотним порушенням умов договору.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно з державним актом на право приватної власності на землю

серії IV-ДП №049972, виданим Новомосковською районною державною адміністрацією 28 листопада 2002 року, ОСОБА_1 на праві приватної особистої власності належить земельна ділянка площею 5,700 га (кадастровий номер земельної ділянки 1223286000-02-010-0059), що розташована на території Попасненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області (а. с. 8).

12 березня 2012 року між ОСОБА_1 (орендодавцем) та ТОВ Агро-Віта 2000 (орендарем) укладено договір оренди землі, зареєстрований у відділі Держкомзему у Новомосковському районі Дніпропетровської області

24 вересня 2012 року за № 122328604000-177, відповідно до якого ОСОБА_1 передала належну їй земельну ділянку в оренду ТОВ Агро-Віта 2000 строком на сім років. Сторони погодили, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки на момент укладання договору становила -

125 025,00 грн (а. с. 9-12).

Згідно з пунктом 5 договору оренди за користування вказаною в договорі земельною ділянкою орендар нараховує орендодавцю щороку орендну плату грошовій формі у розмірі 4,00% (чотири відсотки) від грошової оцінки землі, згідно з Указом Президента України від 02 лютого 2002 року № 92

Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян-власників земельних ділянок та земельних часток (паїв) із змінами від 13 вересня 2002 року та Указу Президента України від 19 серпня 2008 року

№ 725/2008 Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв) , що становить 5 001,00 грн, а також проводить безкоштовну поставку однієї тонни соломи до садиби орендодавця, оранку та культивацію присадибної ділянки орендодавця до 0,40 га та сплачує за орендодавця податок з доходів фізичних осіб, нарахований на суму орендної плати за цим договором у розмірі та у порядку, встановленому законодавством. У випадку прийняття відповідними державними органами нормативних документів про підвищення вартості орендної плати за земельну ділянку сторони погодили, що розмір орендної плати може бути збільшено на підставі рішення орендаря, прийнятого у формі наказу без укладення додаткової угоди до цього договору.

Крім внесення орендної плати, орендар зобов`язується надавати орендодавцю матеріальну допомогу на поховання члена його сім`ї у розмірах та у порядку, установлених самим орендодавцем. За окремим додатковим погодженням сторін орендна плата може вноситися орендарем також у одній із наступних форм та розмірів: або у натуральній формі, яка здійснюється шляхом передачі сільськогосподарської продукції чи товарів за вартістю, яка відповідає розміру орендної плати у грошовій формі. Ціна продукції чи товарів погоджується сторонами окремо. Погодження цієї форми орендної плати (переліку товарів чи продукції, кількості, якості, ціни, місця, порядку, строків поставки тощо) здійснюється за усною домовленістю сторін й оформляється підписанням сторонами актів прийняття-передачі, товарних або товаротранспортних накладних. У свою чергу орендар гарантує поставку в рахунок виплати орендної плати орендодавцю зерна та іншої сільськогосподарської продукції за цінами реалізації на момент поставки; або відробітковій формі, за якою види, обсяги, строки і місце надання послуг, види, обсяги, строки і місце виконання робіт визначаються та погоджуються за усною домовленістю сторін й підтверджуються актами передачі-прийняття виконаних робіт чи наданих послуг, підписання яких сторонами і є таким додатковим погодженням. Відробіткова форма, оцінена у гривнях, не повинна перевищувати розмір грошової, згідно з цим договором. Форми орендної плати при виплаті також можуть бути поєднані (комбінована форма) в межах суми, що не перевищує розмір грошової форми орендної плати.

Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки здійснюється з урахуванням індексації (пункт 6 договору оренди).

Згідно з пунктом 7 договору оренди, орендна плата вноситься у такі строки: до 31 грудня поточного року. Орендна плата вноситься на рахунок орендодавця або сплачується в іншій формі, погодженій сторонами.

Пунктом 9 договору оренди передбачає, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент прострочення виконання зобов`язання за кожний день прострочення.

Пунктом 22 договору оренди віднесено до прав орендаря вимагати

від орендодавця своєчасного внесення орендної плати.

Згідно з довідки від 06 вересня 2016 року № 2-0916 ТОВ Агро-Віта 2000 на виконання договору сплачено на користь ОСОБА_1 орендну плату:

27 вересня 2013 року - 2000,00 грн, 19 листопада 2013 року - 3 002,00 грн (всього - 5 002,00 грн); 23 серпня 2014 року позивачу поставлено пшениці на суму 1920,00 грн та 09 грудня 2014 року виплачено 3 081,00 грн (всього 5 001,00 грн); 30 вересня 2015 року позивачу виплачено 1 760,00 грн,

25 грудня 2015 року - 4 363,00 грн, 25 грудня 2015 року -

35 грн (всього 6 158,00 грн) (а. с. 44-45).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі

в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої та другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 2 Закону України Про оренду землі у редакції, чинній на момент укладання договору, передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі статтею 13 вказаної редакції Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 15 Закону України Про оренду землі у редакції, чинній на момент укладання договору, істотними умовами договору оренди землі: є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно з положеннями статей 21, 22 зазначеної редакції Закону України

Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється, як правило, у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральній формі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.

Частиною першою статті 32 Закону України Про оренду землі у редакції, чинній на момент укладання договору, визначено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями

24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених

ЗК України та іншими законами України.

Відповідно до пункту д частини першої статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати .

Аналіз вище вказаних норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зроблено висновок, що частинами першою і другою статті 651 ЦК Українипередбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі , визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору , оскільки згідно зі статтею 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Встановивши неналежне виконання умов договору оренди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Агро-Віта 2000 , суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про задоволення позову.

Судом встановлено, що відповідачем не здійснено оранку і культивацію присадибної ділянки орендодавця та поставки 1 тонни соломи до садиби орендодавця, що відповідачем не заперечується, зазначаючи, що це не є обов`язковим.

Проте, пунктом 5 договору оренди земельної ділянки визначено, що основним складовим орендної плати за вказаним договором є: орендна плата у грошовій формі 4,00 % від грошової оцінки землі, безкоштовна поставка однієї тонни соломи до садиби орендодавця, оранка та культивація присадибної ділянки орендодавця до 0,40 га.

Висновок суду апеляційної інстанції про те, що оранка та культивація присадибної ділянки орендодавця не входить ні до однієї з форм орендної плати, передбачених договором, а є додатковою безкоштовною послугою, спростовуються змістом самого договору (пункт 5) та положеннями

статті 15та розділу 3 Закону України Про оренду землі . У порушення умов вказаного договору, орендарем здійснювалася орендна плата лише у грошовій формі, а орендна плата у частині оранки та/або культивації присадибної ділянки позивача й поставки однієї тонни соломи до садиби не здійснювалася, що свідчить про систематичну несплату у цій частині орендної плати, визначеної договором.

Тому відмова відповідача від надання послуг із завезення соломи, оранки та культивації земельної ділянки є істотною обставиною для розірвання договору або укладення його на інших мовах.

Аналогічний правовий висновок щодо невиконання ТОВ Агро-Віта 2000 умов договорів оренди, викладений у постанові Верховного Суду

від 11 вересня 2019 року у справі № 183/1754/16-ц, провадження

61-25323 св 18.

Апеляційний суд дійшов помилкового висновку, що систематична несплата орендної плати у відробітковій та натуральній формі (оранка, культивації присадибної земельної ділянки та поставка однієї тонни соломи до садиби орендодавця) не є істотними порушеннями умов договору через відсутність звернення позивача до відповідача із вимогами про їх виплату, оскільки такі звернення не передбачені умовами договору, у той час, як відповідач взяв на себе такі зобов`язання за договором, а договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України ).

Доказів того, що ТОВ Агро-Віта 2000 здійснювало дії щодо належного виконання спірного договору оренди у вказаній частині, але позивач відмовився приймати належне його виконання, відповідач суду не надав, що є його процесуальним обов`язком.

Апеляційний суд не надав належної правової оцінки змісту пункту 5 договору, а розтлумачив його на власний розсуд, при цьому обґрунтував своє судове рішення припущеннями, що заборонено частиною шостою статті 81 ЦПК Українипро те, що орендодавець повинен був вчинити додаткові дії для отримання визначеної сторонами орендної плати у повному обсязі, що не передбачено умовами спірного договору.

Таким чином, неналежне виконання умов договору, а саме часткове невиконання обов`язку зі сплати орендної плати також є порушенням умов договору оренди земельної ділянки, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена у подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, у порушення статей 89, 263-264, 382 ЦПК України апеляційний суд на зазначені вище положення закону уваги не звернув, не з`ясував належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог,

що має суттєве значення для правильного вирішення спору, не надав належної правової оцінки доводам і доказам сторін .

Вказане свідчить, що апеляційним судом безпідставно скасовано рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права, судове рішення апеляційного суду згідно зі статтею 413 ЦПК України підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв`язку із цим з ТОВ Агро-Віта 2000 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 1 102,41 грн на відшкодування судового збору, сплаченого нею за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 141, 400, 402, 409, 413, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , задовольнити.

Постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 березня

2018 року скасувати й залишити в силі рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 січня 2017 року .

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Віта 2000 на користь ОСОБА_1 1 102,41 грн на відшкодування судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Б. І. Гулько Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк