Постанова

від 30.06.2020 по справі 5011-43/12756-2012

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" червня 2020 р. Справа№ 5011-43/12756-2012

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Грека Б.М.

суддів: Копитової О.С.

Отрюха Б.В.

за участюсекретаря судового засідання Ковган О.І. за участю представниківвідповідно до протоколу судового засідання від 30.06.2020 розглянувши апеляційну скаргуОСОБА_1 на ухвалуГосподарського суду міста Києва від 19.02.2020 у справі№5011-43/12756-2012 за позовомОСОБА_1 доТовариства з обмеженою відповідальністю Женева пробанкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2020 (суддя Омельченко Л.В.) скарги ОСОБА_1 від 20.10.2016 та від 18.09.2019 на дії (бездіяльність) ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю Женева арбітражного керуючого Олефіренка О.І. - відхилено. Затверджено звіт ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Олефіренка О.І. щодо нарахування та виплати грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками ліквідаційної процедури Товариства з обмеженою відповідальністю Женева за період з 10.11.2015 по 18.12.2019 у сумі 315 606, 53 грн., з яких 308 675, 64 грн. - основна винагорода та 6 930, 89 грн. - понесенні під час ліквідаційної процедури витрати.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь арбітражного керуючого Олефіренка Олександра Івановича суму основної грошової винагороди та витрат ліквідатора банкрута у сумі 257 850, 53 грн. за період здійснення повноважень ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю Женева з 10.11.2015 по 18.12.2019; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Бета Семінал на користь арбітражного керуючого Олефіренка Олександра Івановича суму основної грошової винагороди та витрат ліквідатора банкрута у розмірі 53 716, 24 грн. за період здійснення повноважень ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю Женева з 10.11.2015 по 18.12.2019; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Про Кредит Банк на користь арбітражного керуючого Олефіренка Олександра Івановича суму основної грошової винагороди та витрат ліквідатора банкрута у розмірі 4 039, 76 грн. за період здійснення повноважень ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю Женева з 10.11.2015 по 18.12.2019. Крім того, постановлено

Також постановлено затвердити звіт ліквідатора банкрута та ліквідаційний баланс у справі № 5011-43/12756-2012 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Женева ; скасувати мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, введений Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2012; уважати Товариство з обмеженою відповідальністю Женева таким, що не має боргів і може продовжувати свою підприємницьку діяльність.

Крім того, постановлено Державному реєстратору за місцем знаходження боржника внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис про закриття провадження у справі № 5011-43/12756-2012 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Женева ; копію ухвали направити учасникам провадження у справі, арбітражному керуючому Олефіренку О.І., державному органу з питань банкрутства, державній виконавчій службі за місцезнаходженням боржника та Державному реєстратору за місцезнаходженням боржника для вчинення дій відповідно до Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців . Провадження у справі № 5011-43/12756-2012 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Женева постановлено закрити.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.02.2020 та прийняти нове рішення, яким задовольнити клопотання комітету кредиторів, усунути від виконання обов`язків ліквідатора Олефіренка О.І. та призначити ліквідатором банкрута Попадюка І.В.

Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 23.04.2020 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: Грек Б.М. (головуючий, суддя-доповідач), Отрюх Б.В., Пантелієнко В.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2020 розгляд апеляційної скарги залишено без руху.

14.05.2020 Північним апеляційним господарським судом винесена ухвала про відкриття провадження у справі № 5011-43/12756-2012 та призначено розгляд на 16.06.2020.

12.06.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю Бета Семінал надійшла заява про відвід судді Пантелієнка В.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2020 суддю Пантелієнка В.О. відведено від розгляду справи № 5011-43/12756-2012, матеріали справи передано для визначення складу судової колегії.

Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 18.06.2020 для розгляду справи № 5011-43/12756-2012 визначено колегію суддів у складі: Грек Б.М. (головуючий, суддя-доповідач), судді: Копитова О.С., Отрюх Б.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2020 прийнято справу № 5011-43/12756-2012 до провадження у складі колегії суддів: головуючого судді - Грека Б.М., судді: Отрюх Б.В., Копитова О.С. та призначено розгляд апеляційної скарги на 30.06.2020.

Учасники справи про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. Разом з тим, в судовому засіданні 30.06.2020 були присутні лише представники апелянта, ОСОБА_2 та арбітражний керуючий Олефіренко О.І. Інші учасники справи в судове засідання не з`явились.

Судом враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що учасники у справі не були позбавлені права та можливості ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд вважає за можливе здійснювати розгляд скарги, так як сторони належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, учасниками якої вони є, а часткова неявка не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що ухвала Господарського суду міста Києва від 19.02.2020 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

1. Короткий зміст обставин справи.

1.1. Фізична особа ОСОБА_1 (далі - Кредитор) звернувся до суду із заявою про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Женева (далі - Боржник) через неспроможність останнього сплатити борг.

1.2. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2012 порушено провадження у справі, і постановою цього ж суду від 21.11.2013 визнано боржника банкрутом.

1.3. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2018 за наслідками розгляду звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута було затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, закрито провадження у справі № 5011-43/12756-2012 про банкрутство Боржника, відновлено підприємницьку діяльність Боржника, направлено ухвалу про закриття провадження та відновлення платоспроможності Боржника до державного реєстратора для внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

1.4. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2019, залишеною без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.07.2019, апеляційну скаргу Кредитора на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.07.2018 було задоволено, ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.07.2018 року скасовано, справу повернуто до Господарського суду міста Києва для подальшого розгляду на стадію ліквідаційної процедури.

1.5. Оскарженою ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2020 скарги Кредитора на дії (бездіяльність) ліквідатора Боржника арбітражного керуючого Олефіренка О.І. (далі - Ліквідатор) - відхилено. Затверджено звіт Ліквідатора щодо нарахування та виплати грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками ліквідаційної процедури Боржника за період з 10.11.2015 по 18.12.2019 у сумі 315 606, 53 грн., з яких 308 675, 64 грн. - основна винагорода та 6 930, 89 грн. - понесенні під час ліквідаційної процедури витрати. Ухвалено стягнути з Кредитора на користь Ліквідатора суму основної грошової винагороди та витрат Ліквідатора у сумі 257 850, 53 грн. за період здійснення повноважень Ліквідатора Боржника з 10.11.2015 по 18.12.2019. Також ухвалено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Бета Семінал на користь Ліквідатора суму основної грошової винагороди та витрат Ліквідатора у розмірі 53 716, 24 грн. за період здійснення повноважень ліквідатора Боржника з 10.11.2015 по 18.12.2019; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Про Кредит Банк на користь Ліквідатора суму основної грошової винагороди та витрат Ліквідатора у розмірі 4 039, 76 грн. за період здійснення повноважень Ліквідатора Боржника з 10.11.2015 по 18.12.2019. Затверджено звіт Ліквідатора та ліквідаційний баланс про банкрутство Боржника. Скасовано мораторій на задоволення вимог кредиторів Боржника, введений Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2012. Ухвалено уважати Боржника таким, що не має боргів і може продовжувати свою підприємницьку діяльність. Доручено державному реєстратору за місцем знаходження Боржника внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис про закриття провадження у справі № 5011-43/12756-2012 про банкрутство Боржника. Провадження у справі № 5011-43/12756-2012 про банкрутство Боржника ухвалено - закрити.

2. Короткий зміст та обґрунтування оскарженого судового рішення.

2.1. Кредитором було подано до Міністерства юстиції України низку скарг на дії (бездіяльність) Ліквідатора, втім, за наслідками позапланових перевірок, які було проведено структурним підрозділом Міністерством юстиції України на підставі поданих скарг, були складені відповідні Акти про відсутність порушень у діяльності Ліквідатора.

Зазначені акти про відсутність порушень у діяльності Ліквідатора визнані судом належними доказами дотримання Ліквідатором своїх обов`язків, у тому числі і під час виконання ним повноважень ліквідатора Боржника.

2.2. За результатами невиїзної перевірки діяльності Ліквідатора в частині прийняття до свого відання майна Боржника, забезпечення його збереження та його продажу з метою погашення вимог кредиторів, встановлено відсутність в його діях порушень абзацу 13 статті 41 та частини 3 статті 98 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом .

Так, щодо порушення Ліквідатором положень статті 41 зазначеного Закону в частині не вжиття заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, суд дійшов висновків про спростування таких доводів укладенням договору відповідального зберігання з правом користування, направленням Ліквідатором 9-ти вимог про повернення нежитлового приміщення у місті Івано-Франківську, вжиттям Ліквідатором заходів щодо повернення на підставі рішення Апеляційного суду Тернопільської області від 15.01.2016 у справі №607/12654/15-ц нежитлового приміщення у місті Тернопіль, а також вжиттям Ліквідатором заходів щодо отримання майна і документації Боржника від попереднього арбітражного керуючого.

Суд також зазначив, що обґрунтування порушень Ліквідатором статті 41 зазначеного Закону в частині виявлення та повернення Боржнику сум дебіторської заборгованості спростовуються доказами подання Ліквідатором до Державної виконавчої служби заяв про виконання примусових рішень судів та перерахування коштів на користь Боржника.

Твердження про порушення Ліквідатором положень вказаної статті в частині аналізу фінансового становища Боржника спростовуються наявним у матеріалах справи Аналізом фінансово-господарського стану Боржника, який було здійснено Ліквідатором на підставі наявних у нього документів.

Доводи щодо порушення Ліквідатором положень зазначеної статті в частині формування ліквідаційної маси Боржника визнані судом безпідставними, з огляду на встановлені обставини справи.

Посилання на порушення Ліквідатором положень цієї статті в частині проведення інвентаризації майна Боржника спростовуються наявними у справі доказами, а передача на зберігання до архівної установи документів Боржника визнана судом передчасною, оскільки на момент подання скарг тривала ліквідаційна процедура і Боржник ліквідований не був.

2.3. Вимога про скликання зборів комітету кредиторів була подана не уповноваженою на це особою.

Суд також зазначив, що Протокол зборів комітету кредиторів Боржника від 25.11.2015 №25-1/2015 та Протокол зборів комітету кредиторів Боржника від 17.03.2016 №1-03/2016 були підписані представниками Кредитора за довіреністю. Втім, з цієї довіреності не вбачається повноважень зазначених представників на скликання зборів комітету кредиторів, голосування та прийняття рішення на зборах кредиторів, підписання протоколів зборів комітету кредиторів від імені Кредитора. Крім того, Кредитором та його представниками не було надано суду доказів щодо права скликання зборів комітету кредиторів, голосування та прийняття рішення на зборах кредиторів, підписання протоколів зборів комітету кредиторів від імені Кредитора.

2.4. З пояснень Ліквідатора вбачається, що на час проведення аукціону існували майнові спори щодо майна Боржника. Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на майно Боржника, яке могло бути продано як цілісний майновий комплекс, накладено іпотеку та обтяження. Отже, Ліквідатором було зазначено, що не є можливим продаж майна Боржника як цілісного майнового комплексу на вимогу комітету кредиторів за наявності вказаних іпотеки та обтяжень, а також незакінчених судових спорів стосовно майна, повернення та звільнення майна, яке входить до цілісного майнового комплексу, від обтяжень.

2.5. Стосовно проведення загальних зборів кредиторів та оформлення протоколів загальних зборів комітету кредиторів Боржника, на яких було визнано роботу Ліквідатора незадовільною, останній зазначив, що вказані рішення виконанню не підлягають, оскільки призведуть до порушення чинного законодавства. Так, питання, викладені в протоколі, на засіданні зборів комітету кредиторів Боржника учасниками не розглядалися, рішення по них на засіданні не приймалися, протокол був оформлений заздалегідь, до проведення самих зборів; комітет кредиторів зобов`язав Ліквідатора виконати попередні рішення, прийняті комітетом кредиторів Боржника щодо продажу майна останнього, проте не зазначив, які саме рішення, коли вони прийняті, та яким протоколом були оформлені. Ліквідатор звернув увагу на те, що з моменту його призначення та поновлення повноважень, жодних попередніх рішень щодо продажу майна Боржника комітетом за його участю та на його адресу не виносилося.

2.6. Щодо рішення комітету кредиторів про зобов`язання Ліквідатора реалізувати майно шляхом проведення аукціону (відкритих торгів), відповідно до умов договору на проведення та організацію відкритих торгів (аукціону), організатор аукціону - Південно-Західна універсальна товарна біржа, то на думку Ліквідатора організатором аукціону повинен бути призначений той, хто за результатами проведення конкурсу буде визнаний переможцем згідно з пунктом 6 статті 49, статті 51 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (чинного на момент виникнення спірних правовідносин). Ліквідатор відмовився діяти всупереч наведеним приписам Закону та укладати корупційні договори на проведення та організацію відкритих торгів (аукціону), на незаконну вимогу комітету кредиторів.

2.7. Щодо рішення комітету кредиторів про зобов`язання Ліквідатора реалізувати виявлене майно як цілісний майновий комплекс за початковою вартістю, що дорівнює сумі всіх кредиторських вимог, суд зазначив, що на думку Ліквідатора комітет кредиторів грубо порушив ст. 57 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , самостійно визначивши початкову вартість майна.

З врахуванням положень статті 49 та 51 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), суд дійшов висновку про безпідставність доводів стосовно того, що: Кредитором не було надано відповідних доказів прийняття Ліквідатором без погодження з комітетом кредиторів, на власний розсуд, рішення щодо проведення конкурсу з обрання кандидатури орендаря нежитлового приміщення у місті Івано-Франківськ; не було сформовано ліквідаційну масу, грошові вимоги кредиторів не погашено, та відсутність підстав вважати неналежним виконання покладених на Ліквідатора обов`язків і припинення його повноважень.

2.8. Щодо посилань Кредитора на порушення Ліквідатором норм статей 31, 39, 46 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом у зв`язку із його звернення до суду із клопотанням про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу без схвалення такого звіту комітетом кредиторів, суд зазначив, що з аналізу зазначених норм можна зробити висновок, що неприйняття комітетом кредиторів рішення щодо схвалення або погодження звіту арбітражного керуючого не позбавляє господарський суд права розглянути їх самостійно (постанова Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.07.2018 у справі № 5019/2862/11). Власник майна (учасник) Боржника не виявив бажання надавати безпосередньо Боржнику грошові кошти, достатні для задоволення всіх вимог кредиторів, та вирішив сам розрахуватися з кредиторами, а Ліквідатор не має права впливати на його волю, права та обов`язки.

Виконання зобов`язання перед кредитором шляхом внесення грошових коштів у депозит нотаріуса, - задоволення вимог кредитора у справі про банкрутство, що відповідає вимогам чинного законодавства (постанова Верховного Суду України від 09.07.2019 у справі № 5011-43/12756-2012).

Враховуючи приписи статей 3, 5, 85 Закону України "Про нотаріат", пункту 2.3 Глави 21 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, статті 599 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновків, що таке виконання зобов`язання, як внесення грошових коштів у депозит нотаріуса, перед кредитором - задоволення вимог кредитора у справі про банкрутство, відповідає вимогам чинного законодавства.

2.9. Чинним законодавством України не передбачено внесення ліквідатором банкрута змін або внесення відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Вказані повноваження віднесені до компетенції державних реєстраторів, які вносять відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на підставі рішення суду, направленого до них судом, що його постановив.

Згідно приписів чинного законодавства зміна учасників Товариства відбувається на підставі купівлі-продажу частки статутного капіталу та відповідно до укладеного між покупцем та продавцем договору купівлі-продажу такої частки.

Зміна даних учасників Боржника та його керівника відбулася на підставі Договору № 01 від 30.07.2018 купівлі-продажу частки у статутному капіталі Боржника та Договору № 01 від 29.08.2018 купівлі-продажу частки у статутному капіталі Боржника.

Укладення договору купівлі-продажу частки Боржника відбулося після набрання законної сили ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2018 про відновлення платоспроможності боржника та закриття провадження у справі №5011-43/12756-2012 про банкрутство Боржника та до відкриття апеляційного провадження з оскарження відповідної ухвали, тому в силу статті 204 Цивільного кодексу України вказані договори купівлі-продажу часток є дійсними.

2.10. Ліквідатор не є та не був учасником Боржника, натомість позивачами у справах щодо корпоративних прав товариства можуть бути тільки самі учасники товариства. При цьому, чинним законодавством встановлено, що для оскарження договору купівлі-продажу частки необхідно бути його стороною, або тим, чиї права та обов`язки були порушені, що унеможливлює бути позивачем у такій справі арбітражного керуючого.

Як учасник провадження у справі про банкрутство, арбітражний керуючий набуває такого статусу лише після прийняття судом відповідного процесуального документа.

Відтак, саме з цього моменту арбітражний керуючий (ліквідатор) має право здійснювати свої повноваження, визначені Законом про банкрутство, серед яких, проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута; формування ліквідаційної маси; подання до суду заяв про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вжиття заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; забезпечення збереження майна банкрута; ведення реєстру вимог кредиторів тощо. При цьому, ліквідатор у справі про банкрутство має самостійний статус як особа, що за рішенням суду зобов`язана належним чином виконувати свої повноваження в ході ліквідаційної процедури, зокрема ті, що направлені на формування ліквідаційної маси боржника, її оцінку, продаж тощо.

2.11. Зважаючи на викладене, місцевий господарський суд, посилаючись на приписи статті 8 Конституції України, норм Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), норм Кодексу України з процедур банкрутства (зокрема статті 13), статті 7 Закону України Про судоустрій і статус суддів , статей 2, 13, 43, 73, 74, 86 Господарського процесуального кодексу України, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов висновку, що скарги Кредитора на дії (бездіяльність) Ліквідатора задоволенню не підлягають.

2.12. Щодо звіту Ліквідатора про нарахування та виплату грошової винагороди та понесені витрати місцевий господарський суд зазначив, що Ліквідатор розпочав здійснювати повноваження з 10.11.2015 у відповідності до ухвали Господарського суду міста Києва від 10.11.2015.

З поданого Ліквідатором розрахунку до звіту вбачається, що за період з 10.11.2015 по 18.12.2019 виконання останнім повноважень, розмір його основної грошової винагороди складає 308 675,64 грн., а розмір понесених під час виконання повноважень витрат складає 6 930,89 грн. Отже, загальна сума його витрат та основної винагороди становить 315 606,53 грн.

При цьому, комітетом кредиторів не здійснювалось авансування витрат Ліквідатора, а також не здійснена виплата грошової винагороди та відшкодування понесених витрат.

Оскільки період здійснення Ліквідатором своїх повноважень охоплює час дії як Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом так і Кодексу України з процедур банкрутства, судом при розгляді поданого звіту про нарахування та виплату у грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат ліквідатора банкрута, враховувались положення чинного на теперішній час законодавства.

З наданих Ліквідатором письмових та усних пояснень вбачається, що в щомісячних звітах про проведену роботу, що подавалися суду та комітету кредиторів та які містяться в матеріалах справи, він просив голову комітету кредиторів та єдиного учасника комітету кредиторів - Кредитора створити фонд авансування оплати витрат по оплаті судових зборів, послуг та витрат арбітражного керуючого, прете вказані вимоги були залишені без задоволення.

Крім того, Ліквідатором було надано комітету кредиторів звіти про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування його витрат станом на 08.08.2019 та станом на 02.09.2019, в яких останній просив схвалити (погодити) звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат та схвалити (погодити) оплату грошової винагороди у розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання обов`язків.

Втім, від комітету кредиторів на адресу ліквідатора відповіді на вищезазначені запити отримано не було.

Судом встановлено, що звіти Ліквідатора про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат не були схвалені комітетом кредиторів.

Аналіз норм Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом дозволяє зробити висновок про те, що звіт арбітражного керуючого про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування його витрат повинен бути схвалений або погоджений комітетом кредиторів, а звіт за підсумками судових процедур (розпорядження майном, санації, ліквідації) - затверджений господарським судом.

Разом з тим, неприйняття комітетом кредиторів рішення щодо схвалення або погодження звіту арбітражного керуючого не позбавляє господарський суд права розглянути їх самостійно (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.07.2018 у справі № 5019/2862/11).

З врахуванням положень частини 2 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, розгляд справи здійснювався із застосуванням норм Кодексу України з процедур банкрутства.

Таким чином, місцевий господарський суд, посилаючись на приписи статей 41, 98, 115 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , пункту 3 частини 1 статті 12, статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства, а також виходячи з того, що відмова від авансування, відсутність майна у боржника або ж відсутність інших джерел для покриття витрат на виплату винагороди арбітражному керуючому можна розцінювати як примушування до безоплатної праці, що забороняється та прирівнюється до рабства у контексті статті 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та інших міжнародних актів (зокрема, Конвенції 1926 року про заборону рабства, Конвенції Міжнародної організації праці про примусову чи обов`язкову працю 1930 року ратифіковану Україною 10.08.56 року, Конвенції Міжнародної організації праці N 105 про скасування примусової праці 1957 року ратифіковану Україною 05.10.2000 року), резолюції Економічної і Соціальної Ради ООН (ЕКОСОС) 1996 року тощо) та суперечить статті 43 Конституції України, дійшов висновку про можливість затвердження поданого звіту Ліквідатора про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування його витрат із пропорційним стягненням з кредиторів банкрута сум основної грошової винагороди та витрат Ліквідатора за період здійснення ним повноважень з 10.11.2015 по 18.12.2019, виходячи з розрахунку, який був наданий Ліквідатором до вказаного звіту.

2.13. Щодо звіту Ліквідатора та закриття провадження у справі, місцевий господарський суд зазначив, що після завершення розрахунків з кредиторами, на виконання вимог чинного законодавства Ліквідатором було подано до Господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого було додано відомості за результатами інвентаризації майна боржника та перелік ліквідаційної маси банкрута; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів.

Згідно пункту 5 частини 1 статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство, якщо затверджено звіт керуючого санацією або ліквідатора в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Про закриття провадження у справі про банкрутство постановляється ухвала.

Зважаючи на встановлені обставини та наявні матеріали справи, місцевий господарський суд дійшов висновків про наявність правових підстав для затвердження звіту Ліквідатора та затвердження ліквідаційного балансу.

2.14. Щодо коштів, які були перераховані на депозитний рахунок приватного нотаріуса для погашення вимог Кредитора місцевий господарський суд зазначив, що в рамках судових проваджень по справах № 761/10053/18 та № 2-7811/11 були винесені судові рішення про стягнення з Кредитора на користь третіх осіб грошових коштів на загальну суму - 1 632 479, 96 грн.

У подальшому були відкриті виконавчі провадження: ВП №57757585, ВП №60127958 та ВП №40672820, на підставі яких державними виконавцями були виявлені та стягуються кошти з Кредитора, які знаходилися на депозитному рахунку приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Скульської Т.А.

Отже, судом було встановлено, що поряд із запереченням Кредитором факту погашення йому кредиторської заборгованості Боржником, останнім були погашені борги перед третіми особами за рахунок коштів, які були перераховані йому на депозитний рахунок приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Скульської Т.А.

2.15. Крім того, місцевий господарський суд зазначив, що клопотання представника Кредитора про відсторонення Ліквідатора та заява арбітражного керуючого Пападюка Ігоря Васильовича про участь у справі про банкрутство у зв`язку із затвердженням звіту ліквідатора та закриттям провадження у справі не підлягають розгляду.

3. Вимоги та зміст апеляційної скарги.

3.1. В своїй апеляційній скарзі Кредитор просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.02.2020 та прийняти нове рішення, яким задовольнити клопотання комітету кредиторів Боржника, усунути від виконання обов`язків Ліквідатора та призначити ліквідатором Боржника Попадюка І.В., усунувши Ліквідатора від виконання обов`язків.

3.2. Так, Кредитор зазначає, що місцевим господарським судом було проігноровано клопотання комітету кредиторів Боржника про відсторонення Ліквідатора та призначення ліквідатором арбітражного керуючого Попадюка І.В.

Згідно висновків Кредитора, цим суд допустив порушення норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення повністю.

3.3. Також Кредитор послався на невірне застосування місцевим господарським судом частин 1, 5 статті 65 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки, як зазначив Кредитор, Ліквідатором не було погашено вимоги кредиторів за рахунок майна Боржника.

3.4. Кредитор послався на невірне застосування місцевим господарським судом статті 62, частин 3, 4 статті 65 Кодексу України з процедур банкрутства. Як зазначено в апеляційній скарзі, у Боржника була ліквідаційна маса у формі нежитлового приміщення у місті Івано-Франківську, що вибуло з власності Боржника в період дії ухвали Господарського суду міста Києва від 09.07.2018, скасованої постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2019. Натомість, Ліквідатор не вживав жодних заходів з метою повернення даного майна до ліквідаційної маси Боржника, а суд не взяв до уваги доводи Кредитора щодо необхідності повернення майна до ліквідаційної маси в порядку статті 62 Кодексу України з процедур банкрутства.

3.5. Суд діяв упереджено, не надаючи належної правової оцінки поясненням Ліквідатора та беручи їх за основу, нехтуючи реальним розглядом скарг Кредитора на дії Ліквідатора.

3.6. Ліквідатор оголосив конкурс для визначення переможця оренди приміщення у місті Івано-Франківську, не прийнявши перед цим до свого відання майно Боржника. З переможцем конкурсу було підписано договір оренди, та ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2016, скасованою постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2017, з Боржника на користь переможця конкурсу було постановлено стягнути 45 000 грн. штрафу та 8 268 грн. судового збору, та усунути перешкоди в користуванні цим приміщенням.

Цим Ліквідатор, згідно висновків Кредитора, користуючись службовим становищем та грубо ним зловживаючи, умисно наніс збитки кредиторам та Боржнику, затягнув строки ліквідаційної процедури банкрутства Боржника, чим грубо порушив положення Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , оскільки не сформував ліквідаційну масу та не передав майно на реалізацію.

3.7. Судом при винесенні оскаржуваної ухвали не було досліджено питання законності вибуття майна з ліквідаційної маси Боржника, чим було порушено основоположні норми Кодексу України з процедур банкрутства щодо погашення кредиторських вимог за рахунок ліквідаційної маси банкрута.

4. Зміст заперечень відзиву Товариства з обмеженою відповідальністю Бета Семінал (один з кредиторів Боржника, із затвердженою судом вимогою до Боржника в сумі 331 822, 76 грн., далі - Товариство) на апеляційну скаргу.

4.1. До Товариства звернувся єдиний (на той момент) учасник (власник) Боржника (далі - Власник) з пропозицією задовольнити в повному обсязі усі вимоги Товариства та внести заборгованість через касу Товариства, на що останнє погодилось.

4.2. Згідно даних з ЄДРПОУ, Власнику належить частка, що дорівнює 200 000 грн., що складає 100% статутного капіталу Боржника.

4.3. 12.04.2018 до каси Товариства було внесено Власником кошти в сумі 331 822, 76 грн. з призначенням платежу - оплата кредиторської заборгованості Товариству. Таким чином, кредиторська заборгованість Боржника перед Товариством на суму 331 822, 76 грн. погашена в повному обсязі.

4.4. З матеріалів справи вбачається, що усім кредиторам по справі було повністю погашено кредиторську заборгованість Боржника також й перед іншими кредиторами: перед ПАТ Про Кредит Банк - шляхом перерахування 24 937, 03 грн. на рахунок банку; перед Кредитором - шляхом внесення 1 593 176 грн. на депозитний рахунок нотаріуса, відповідно статті 537 Цивільного кодексу України.

Відтак, Власнику вдалося повністю розрахуватись з усіма кредиторами та відновити платоспроможність Боржника.

4.5. Протягом усього періоду проведення ліквідаційної процедури Боржника у Товариства та АТ Про Кредит Банк не було жодних зауважень чи претензій до Ліквідатора.

4.6. Як вбачається з протоколу засідання комітету кредиторів від 20.01.2020, а також з клопотання Кредитора, рішення, прийняте на цьому засіданні, не виражає волю усіх членів комітету кредиторів, а є рішенням Кредитора. При цьому, таке рішення приймалось всупереч думці інших учасників комітету кредиторів, і по суті носить характер втручання в діяльність Ліквідатора, а оцінка Кредитором результатів його роботи є упередженою та необ`єктивною.

Таким чином, з врахуванням приписів статей 13, 28 Кодексу України з процедур банкрутства, статей 2, 13, 43 Господарського процесуального кодексу України, задоволення вимог Кредитора буде суперечити завданням господарського судочинства, не відповідатиме інтересам кредиторів та буде по своїй суті втручанням в роботу Ліквідатора, що порушує принцип незалежності арбітражного керуючого.

4.7. Скарга на дії (бездіяльність) Ліквідатора підписана не головою комітету кредиторів. До скарги Кредитора не застосовуються правила абзацу 3, 4 статті 28 Кодексу України з процедур банкрутства, а в матеріалах справи відсутнє клопотання саме комітету кредиторів, підписана уповноваженим представником комітету кредиторів, як сторони у справі, про відсторонення Ліквідатора.

Скарги представників Кредитора на дії (бездіяльність) Ліквідатора, а також клопотання представника Кредитора про відсторонення Ліквідатора, були підписані представниками Кредитора, а не уповноваженим на це комітетом кредиторів представником.

4.8. Жодна обставина порушення норм законодавства, на які посилається Кредитор в апеляційній скарзі, ним не доведена, за відсутності доказів в самій скарзі та матеріалах справи.

5. Зміст заперечень відзиву учасника (з 29.08.2019) Боржника ОСОБА_2 (далі - Учасник) (29.08.2018 загальними зборами учасників Боржника Протоколом № 9 від 29.08.2019 затверджено нову редакцію Статуту та змінено учасників Боржника - виключено учасника - Власника, та включено учасників ОСОБА_2 , ОСОБА_4 Згідно з Інформаційною довідкою Міністерства юстиції України, учасниками Боржника є дві фізичні особи: ОСОБА_4 та ОСОБА_2 ) на апеляційну скаргу.

5.1. Кредитору було повністю погашено кредиторську заборгованість на загальну суму 1 593 176 грн. шляхом внесення коштів на депозитний рахунок нотаріуса.

5.2. Кредиторська заборгованість Боржника перед Товариством на суму 331 822, 76 грн. погашена в повному обсязі і не оспорюється останнім.

5.3. Заборгованість Боржника перед ПАТ Про Кредит Банк погашена, та останній більше не має до Боржника ніяких фінансових претензій та вимог.

5.4. Стягнення з Кредитора коштів на загальну суму 1 632 479, 96 грн. відбувалось в рамках судових проваджень по справах №761/10053/18 та №2-7811/11 і було здійснено під час виконавчих проваджень ВП №57757585, ВП №60127958, ВП №40672820 шляхом стягнення виконавцями коштів Кредитора, які знаходились на депозитарному рахунку приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Скульської Т.А., в тому числі й покладених коштів з призначенням - погашення кредиторської заборгованості Кредитору Боржником.

5.5. Скарги представників Кредитора на дії (бездіяльність) Ліквідатора є необґрунтованими, не підтвердженими належними доказами та є такими, що подані з метою затягування розгляду справи.

6. Зміст заперечень відзиву Ліквідатора на апеляційну скаргу.

6.1 Клопотання про відсторонення Ліквідатора було подано саме представником Кредитора, а не комітетом кредиторів, у ньому відсутні посилання на комітет кредиторів та відсутні докази про надання повноважень комітетом кредиторів цьому представнику Кредитора підписувати та подавати будь-які документи від імені комітету кредиторів, відтак, до цього клопотання не можуть бути застосовані норми частини 4 статті 28 Кодексу України з процедур банкрутства.

6.2. Відповідно до протоколу засідання комітету кредиторів від 20.01.2020, в роботі комітету приймали участь представник Кредитора, та Ліквідатор, представник Боржника (з правом дорадчого голосу). Рішення на засіданні комітету кредиторів хоча й приймалося більшістю голосів членів комітету кредиторів, але це рішення не виражає волю усіх кредиторів, а саме: Товариства та ПАТ Про Кредит Банк , і є рішенням фактично особисто Кредитора, всупереч думці інших учасників комітету кредиторів.

6.3. Весь час виконання своїх повноважень Ліквідатор щомісяця звітував до суду та голови комітету кредиторів, був йому підзвітний, претензій щодо здійснення заходів ліквідаційної процедури від суду та кредиторів - Товариства та ПАТ Про Кредит Банк не було, а викладення представником Кредитора обставин здійснення Ліквідатором своєї діяльності не відповідає фактичним обставинам, а отже вимоги скарги є безпідставними.

6.4. Зважаючи на письмові заперечення Учасника, Товариства та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, діяльність представників Кредитора носить характер втручання в діяльність Ліквідатора, та є упередженою і необ`єктивною.

6.5. Представники Кредитора, як учасника провадження, не можуть діяти від імені комітету кредиторів як кредитор, якому належить право вирішального голосу в комітеті кредиторів.

6.6. Від двох кредиторів (Товариства та ПАТ Про Кредит Банк ) були подані до суду письмові заяви про повне погашення Боржником кредиторських вимог та відсутність до нього грошових претензій, а виконання зобов`язань перед кредитором шляхом внесення грошових коштів на депозит нотаріуса, як задоволення вимог кредитора у справі про банкрутство, повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

6.7. Завдяки інвестиціям учасників Боржника, останньому вдалось повністю розрахуватися з кредиторами та відновити свою діяльність, що підтверджується фактом затвердження судом звіту Ліквідатора і ліквідаційного балансу Боржника, та закриття провадження у справі про банкрутство Боржника.

6.8. Ліквідатор вчиняв дії стосовно повернення майна, а договір купівлі-продажу приміщення у місті Івано-Франківську є чинним в силу статті 204 Цивільного кодексу України.

6.9. Ухвала Господарського суду міста Києва від 03.11.2016 була частково скасована постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2017, в тому числі в частині стягнення з Боржника 45 000 грн. штрафу та 8 268 грн. судового збору, відтак не зрозуміло, які саме збитки та в якому розмірі ліквідатор наніс Боржнику та кредиторам, чим це доведено та якими доказами підтверджено.

6.10. Наразі Кредитор намагається затягнути розгляд справи, щоб завадити Боржнику відновити та продовжити свою господарську діяльність. Відтак, задоволення вимог Кредитора не буде відповідати завданням господарського судочинства.

7. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

7.1. Відповідно до приписів частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

7.2. Посилання Кредитора на те, що місцевим господарським судом було проігноровано клопотання комітету кредиторів Боржника про відсторонення Ліквідатора та призначення ліквідатором арбітражного керуючого Попадюка І.В. є безпідставним, оскільки місцевим господарським судом було прямо зазначено в оскарженій ухвалі, що клопотання представника Боржника про відсторонення Ліквідатора та заява арбітражного керуючого Пападюка Ігоря Васильовича про участь у справі про банкрутство не підлягають розгляду у зв`язку із затвердженням звіту ліквідатора та закриттям провадження у справі.

7.3. Апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити, що можливість застосування при вирішенні спору в даній справі одночасно норм Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) та Кодексу України з процедур банкрутства (чинного на момент винесення оскарженої ухвали) обумовлена приписами Перехідних положень цього Кодексу.

Так, відповідно частини 2 перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, з дня введення в дію Кодексу (котрий набрав чинності з 21.10.2019) визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно з пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство повинен здійснюватися відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону про банкрутство. Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах повинно здійснюватися відповідно до цього Кодексу (постанова Верховного Суду України у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.06.2020 у справі №910/12809/16).

7.4. Відповідно до частини 8 статті 26 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) до компетенції комітету кредиторів належить прийняття рішення, зокрема, про звернення до господарського суду з клопотанням про призначення арбітражного керуючого (керуючого санацією, ліквідатора), припинення повноважень арбітражного керуючого (керуючого санацією, ліквідатора) та про призначення іншого арбітражного керуючого (керуючого санацією, ліквідатора).

Згідно з частиною 12 статті 41 цього Закону, припинення судом повноважень ліквідатора і призначення нового може відбутися лише в разі невиконання або неналежного виконання ліквідатором своїх обов`язків, у двох випадках: за клопотанням комітету кредиторів або з власної ініціативи суду в порядку, встановленому цим Законом.

Це цілком кореспондується з приписами частини 3 статті 114 цього Закону, якою передбачено, що усунення арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від виконання ним своїх обов`язків здійснюється господарським судом за клопотанням комітету кредиторів, органу, уповноваженого управляти державним майном (для державних підприємств та підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків) або за власною ініціативою, в тому числі з причини невиконання або неналежного виконання обов`язків, покладених на арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та з інших причин, визначених цією статтею, перелік яких є вичерпним.

Аналогічні положення закріплені й в статті 28 Кодексу України з процедур банкрутства, згідно з частиною 4 якої комітет кредиторів має право в будь-який час звернутися до господарського суду з клопотанням про відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень незалежно від наявності підстав.

Таким чином, одним з ключових моментів процесу відсторонення судом арбітражного керуючого є звернення комітету кредиторів.

Разом з тим, як було встановлено та досліджено місцевим господарським судом, з врахуванням приписів статті 237, 241, частини 3 статті 244 Цивільного кодексу України, вимога про скликання зборів комітету кредиторів була подана не уповноваженою на це особою рішення на засіданні комітету кредиторів хоча й приймалося більшістю голосів членів комітету кредиторів, але це рішення не виражає волю усіх кредиторів, а є рішенням фактично особисто Кредитора, всупереч думці інших учасників комітету кредиторів, а скарга на дії Ліквідатора не підпадає під регулювання частини 4 статті 28 Кодексу України з процедур банкрутства.

7.5. Відповідно до положень частин 1, 5 статті 65 Кодексу України з процедур банкрутства, після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс. Якщо майна банкрута вистачило для задоволення вимог кредиторів у повному обсязі, він вважається таким, що не має боргів і може продовжувати свою підприємницьку діяльність. Господарський суд може постановити ухвалу про ліквідацію юридичної особи, що звільнилася від боргів, лише у разі, якщо залишок її майнових активів є меншим, ніж вимагається для продовження нею господарської діяльності згідно із законодавством.

Місцевим господарським судом було достеменно встановлено, та підтверджено наявними матеріалами справи в їх сукупності, що Боржник спромігся розрахуватися з кредиторами в повному обсязі та відновити свою діяльність.

Так, судом досліджено та встановлено, що після завершення розрахунків з кредиторами, на виконання вимог чинного законодавства Ліквідатором було подано до Господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого було додано відомості за результатами інвентаризації майна боржника та перелік ліквідаційної маси банкрута; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів.

Відтак суд, з урахуванням дослідження всіх обставин справи, прийняв рішення про затвердження звіту Ліквідатора банкрута та ліквідаційного балансу Боржника.

7.6. Місцевим господарським судом встановлено, що 29.08.2018 загальними зборами учасників Боржника затверджено нову редакцію Статуту та змінено учасників товариства, виключено учасника ОСОБА_6 та включено учасників ОСОБА_2 , ОСОБА_4 . Згідно з Інформаційною довідкою Міністерства юстиції України, учасниками Боржника є дві фізичні особи: ОСОБА_4 , та ОСОБА_2 .

Зазначене рішення загальних зборів та запис у відповідному реєстрі в судовому порядку не скасовувались, і є чинними, натомість питання чинності зазначених відомостей виходить поза межі предмету спору у даній справі.

7.7. Відповідно до частин 1, 2 статті 537 Цивільного кодексу України, боржник має право виконати свій обов`язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса, нотаріальної контори в разі: 1) відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов`язання; 2) ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку; 3) відсутності представника недієздатного кредитора. Нотаріус повідомляє кредитора у порядку, встановленому законом, про внесення боргу у депозит.

Згідно із пунктом 18 частини 1 статті 34 Закону України Про нотаріат нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії щодо прийняття у депозит грошових сум та цінних паперів.

Статтею 85 Закону України Про нотаріат передбачено, що нотаріус у передбачених законодавством України випадках приймає від боржника в депозит грошові суми і цінні папери для передачі їх кредитору. Про надходження грошових сум і цінних паперів нотаріус повідомляє кредитора і на його вимогу видає йому грошові суми і цінні папери. Прийняття нотаріусом грошових сум і цінних паперів провадиться за місцем виконання зобов`язання.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом Про нотаріат та іншими актами законодавства України (частина 1 статті 39 Закону України Про нотаріат ). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22.02.2012 за № 282/20595 (Порядок вчинення нотаріальних дій).

Згідно пункту 1.1. частини 1 Глави 21 Порядку вчинення нотаріальних дій, державні та приватні нотаріуси у випадках, передбачених законодавством України, приймають у депозит грошові суми та цінні папери.

Пунктами 1.2., 1.3. Порядку вчинення нотаріальних дій передбачено, що прийняття нотаріусом грошових сум і цінних паперів проводиться за місцем виконання зобов`язання. Прийняття грошових сум або цінних паперів у депозит для передавання кредитору здійснюється за відповідною заявою заінтересованої особи (боржника) або за заявою ліквідатора громадянина-підприємця, визнаного банкрутом. Заява реєструється нотаріусом у книзі вхідної кореспонденції і є підставою для вчинення нотаріальної дії.

Згідно пункту 2.2. Порядку вчинення нотаріальних дій, про надходження грошових сум і цінних паперів нотаріус повідомляє кредитора і на його вимогу видає йому належні грошові суми або цінні папери.

Відповідно до частини 9 статті 23 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) у процедурі розпорядження майном боржник має право на підставі ухвали господарського суду задовольнити всі вимоги конкурсних кредиторів за умови їх задоволення одночасно та в повному обсязі відповідно до реєстру вимог кредиторів.

Таким чином, виконання зобов`язання перед кредитором у справі про банкрутство шляхом внесення грошових коштів на депозит нотаріуса відповідає вимогам чинного законодавства (правова позиція Верховного Суду України у складі колегії Касаційного господарського суду, викладена у постанові від 27.02.2012 у справі №916/2600/16.

7.8. Кредитором не подано жодного допустимого та вірогідного доказу, в розумінні статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України, на підтвердження своїх посилань в апеляційній скарзі стосовно спричинення майнової шкоди Боржнику та кредиторам стягненням штрафу та судового збору ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2016.

7.9. Предметом провадження у справі про банкрутство є досягнення легітимної мети, визначеної законодавством, що регулює процедуру банкрутства, встановлює умови і порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів.

З системного аналізу положень Кодексу України з процедур банкрутства вбачається, що головними завданнями проведення цих процедур є насамперед відновлення платоспроможності господарюючого суб`єкта, і лише в разі повної неспроможності такого відновлення, застосування ліквідації - тобто проведення справедливого розподілу майна збиткового підприємства серед усіх суб`єктів права, чиї інтереси можуть бути зачеплені неплатоспроможністю.

При наявності сумнівів щодо введення ліквідаційної процедури суд не може приймати такого рішення, не дійшовши до внутрішнього переконання про однозначність рішення про банкрутство, оскільки визнання боржника банкрутом при наявності альтернативи буде суперечити принципу верховенства права, який гарантовано діє в Україні відповідно до Конституції.

При реалізації наданих Законом повноважень суд повинен керуватися принципами справедливості, розумності і доцільності, що має сприяти забезпеченню принципу верховенства права, гарантованого Конституцією України, який означає, що судова влада має реалізувати свої повноваження таким чином, щоб забезпечити реалізацію конституційних прав і свобод і не допустити надмірних обмежень та обтяжень як для боржника, так і для кредиторів, які у разі ліквідації не отримають матеріального задоволення своїх вимог.

7.10. Зважаючи на викладене, апеляційний господарський суд приходить до висновків, що доводи апеляційної скарги є надуманими, безпідставними, та такими, що суперечать фактичним обставинам справи.

Апелянт не спростував висновки місцевого господарського суду та не навів обґрунтування необхідності скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 19.02.2020.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Проніна та інші проти України" від 18.07.2006 зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може прийматись як вимоги подавати детальну відповідь на кожний аргумент.

У рішенні у справі "Сутяжник проти Росії" (заява № 8269/02) від 23.07.2009, Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що не може бути скасоване правильне по суті судове рішення та не може бути відступлено від принципу правової визначеності лише з підстав порушення незначних правил при розгляді та задля правового пуризму, судове рішення може бути скасоване лише з метою виправлення істотної судової помилки.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду ухвали судом апеляційної інстанції, скаржник не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України. Доводи скаржника спростовуються матеріалами справи та встановленими обставинами. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 282 Господарського процесуального кодексу України та нормами Кодексу України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.02.2020 року по справі №5011-43/12756-2012 залишити без змін.

Матеріали справи №5011-43/12756-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України та нормами Кодексу України з процедур банкрутства.

Головуючий суддя Б.М. Грек

Судді О.С. Копитова

Б.В. Отрюх

Повний текст складено 06.07.2020