Постанова

від 25.06.2020 по справі 908/2511/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2020 року м.Дніпро Справа № 908/2511/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Березкіної О.В., Антоніка С.Г.,

при секретарі судового засідання : Логвіненко І.Г.

представники сторін:

від позивача: Вагнер Д.В., довіреність № 1-2268 від 23.01.2020 р., адвокат;

від відповідача: Бондар С.О., ордер серія АР № 1010842 від 03.03.2020 р., адвокат;

від третьої особи-1: Остапенко В.М. адвокат, довіреність №14-201 від 17.05.2019 р.;

від третьої особи-2: Сосновська Н.В., довіреність №Др-215-1219 від 23.12.2019 р., адвокат;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Акімжилсервіс" та Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Запоріжгаз", м. Запоріжжя на рішення Господарського суду Запорізької області від 09.01.2020 року, ухвалене суддею Науменко А.О., повний текст якого складений 20.01.2020, у справі № 908/2511/19

за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз", м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Акімжилсервіс", Запорізька область, Якимівський район, смт. Якимівка

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Запоріжгаз", м. Запоріжжя

про зобов`язання повернути в натурі безпідставно набуте майно, стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Акімжилсервіс" повернути Акціонерному товариству "Укртрансгаз" в натурі безпідставно набуте майно - природний газ в обсязі 710,36 тис. куб. метрів; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Акімжилсервіс" на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" 4 747 009,11 грн, що є вартістю безпідставно набутого майна - природного газу в обсязі 710,36 тис. куб. метрів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у січні - березні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Акімжилсервіс", не зважаючи на відсутність у нього постачальника природного газу та будь яких-підстав для відбору газу з газотранспортної системи, безпідставно та без оформлення будь-яких договірних відносин з позивачем, здійснив відбір з газотранспортної системи 710,36 тис. куб. м природного газу, власником якого є АТ "Укртрансгаз". Для відбору відповідачем у січні - березні 2016 року природного газу з газотранспортної системи, оператором якої є Позивач, через газорозподільну систему, оператором якої є ПАТ "Запоріжгаз", Відповідач повинен був мати постачальника відповідних обсягів природного газу, а за його відсутності Відповідач не мав підстав здійснювати відбір природного газу та повинен був самостійно припинити газоспоживання, як це передбачено абз. 2 п. 3 глави 5 розділу VI Кодексу газотранспортної системи.

Господарським судом з власної ініціативи залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", та Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Запоріжгаз".

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 09.01.2020 у справі №908/2511/19 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Акімжилсервіс" на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" 4747009 грн 11 коп., що є вартістю безпідставно набутого майна - природного газу в обсязі 710,36 тис. куб. метрів та 71205 грн 14 коп. судового збору.

В частині позовних вимог щодо зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Акімжилсервіс" повернути Акціонерному товариству "Укртрансгаз" в натурі безпідставно набуте майно - природний газ в обсязі 710, 36 тис. куб. метрів та стягнення 71205 грн 13 коп. судового збору відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Акімжилсервіс" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, не з`ясування обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення, просить рішення господарського суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Також, не погодившись із вказаним рішенням, Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Запоріжгаз" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, зокрема в частині застосування строків позовної давності, не з`ясування обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення, просить рішення господарського суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Узагальнені доводи апеляційних скарг.

Судом невірно визначено Позивача, як власника природного газу. Вважають, що в силу вимог таких підзаконних актів як:

- Постанова Кабінету Міністрів України № 758 від 01.10.2015 "Про затвердження положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу";

- Постанова Кабінету Міністрів України № 705 від 25.07.2012 "Про визначення гарантованих постачальників природного газу";

- Розпорядження КМУ 1064-р від 07.10.2015 "Деякі питання опалювального сезону 2015/16 року"

постачальником природного газу для Товариства з обмеженою відповідальністю "Акімжилсервіс" був НАК "Нафтогаз України", в тому числі і у період з 01 січня 2016 року по 31 березня 2016 року.

Норми наведених законодавчих та підзаконних нормативних актів свідчать про те, що обсяги споживання природного газу Відповідачем не можуть бути кваліфіковані як несанкціонований відбір природного газу, а у разі виникнення будь-яких небалансів газу, такі обсяги повинні бути врегульовані споживачем із власним постачальником природного газу - Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", а не з газотранспортною організацією - AT "Укртрансгаз".

З вищенаведеного вбачається, що послугу транспортування газу Відповідачу до спірного періоду і у спірний період здійснював саме НАК "Нафтогаз України", а не Позивач.

Крім того, за даними перевірки, проведеної Управлінням східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області, було встановлено, що по бухгалтерському обліку ТОВ "Акімжилсервіс" обліковується кредиторська заборгованість перед НАК "Нафтогаз України" за спожитий природний газ у загальній сумі 3 196 874, 57 грн. в обсязі 710,360 тис, куб, м. за період з 01.01.2016 по 31.03.2016 року, з яких транспортування склало 310 007,42 грн.

Оскільки Відповідач не підключений безпосередньо до газової мережі Позивача, через що не є "прямим споживачем", то спірний природний газ, якщо і був отриманий у вказаному обсязі, Позивачем повинен був бути переданий Оператору газорозподільної системи, а ним, своєю чергою, вже Відповідачу. При цьому, доказів передачі природного газу між Оператором газотранспортної системи та Оператором газорозподільної системи (відповідних актів приймання-передача природного газу) до матеріалів справи надано.

Разом з тим, з наданого Позивачем реєстру обсягів газу вбачається, що відповідний обсяг природного газу був використаний Відповідачем як споживачем за договором з Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" із мереж Акціонерного товариства "Укртрансгаз".

Таким чином, позивачем не доведено безпідставність як передачі природного газу з його газотранспортної системи Відповідачу, так і безпідставність отримання цього газу останнім, що зумовлює неможливість задоволення заявлених позовних вимог та зобов`язання Відповідача повернути Позивачу майно (природний газ) на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України.

Суд безпідставно відхилив заяву Відповідача про застосування позовної давності, оскільки відповідно до матеріалів справи Позивач в якості обґрунтування своїх позовних вимог послався на лист ПАТ "Запоріжгаз" з доданими реєстрами обсягів природного газу, що були використані споживачами по договорах з НАК "Нафтогаз України" в розрізі кінцевих споживачів вих. № 31/4233 від 28.04.2016. Цей лист був отриманий AT "Укртрансгаз" 04.05.2016, що підтверджується відміткою за вхідним номером 2595/18. Тобто, починаючи з 04.05.2016 Позивач вже знав про використання Товариством "Акімжилсервіс" природного газу. А отже, у Позивача перебіг позовної давності почався після 04.05.2016.

Натомість, з позовною заявою до суду позивач звернувся лише у вересні 2019, тобто з пропуском строку позовної давності.

Однак, суд дійшов висновку про виникнення у Позивача права на подання позову після 28.04.2017 зі зміною редакції Кодексу ГТС, коли на Позивача були покладені обов`язки здійснювати алокацію обсягів природного газу і йому довелось усувати порушення Кодексу ГТС, що були допущені ПАТ "Запоріжгаз".

Позивач, Акціонерне товариство "Укртрансгаз", у відзиві на апеляційну скаргу просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Зазначає, що ТОВ "Акімжилсервіс", незважаючи на відсутність у нього постачальника природного газу та будь-яких підстав для його відбору з газотранспортної системи, безпідставно та без оформлення будь-яких договірних відносин з позивачем здійснив відбір 710,36 тис. куб. м. природного газу, що підтверджується звітом ПАТ "Запоріжгаз" про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках за січень - березень 2016 року.

Оскільки, виходячи з положень норм спеціального законодавства, Позивач намагався захистити свої порушені права ще з того часу як Відповідачем було здійснено несанкціонований відбір природного газу, та Позивачем було здійснено фізичне балансування, тому у встановленому порядку за утворений небаланс Позивачем були висунуті вимоги по оплаті: спочатку AT "НАК "Нафтогаз України", якого Позивач помилково вважав постачальником, потім AT "Запоріжгаз", як оператору газорозподільної системи, в межах комерційного балансування шляхом надання відповідної послуги, яка в результаті була залишена без задоволення, просить визнати причини пропущення Позивачем строку позовної давності поважними, а його майнове право таким, що підлягає захисту.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.02.2020 (у складі колегії суддів: Іванова О.Г. (головуючий, доповідач), Антоніка С.Г., Березкіної О.В.) відкрито апеляційне провадження за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Акімжилсервіс на рішення Господарського суду Запорізької області від 09.01.2020 у справі №908/2511/19; судове засідання призначено на 16.03.2020.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.02.2020 (у складі колегії суддів: Іванова О.Г. (головуючий, доповідач), Антоніка С.Г., Березкіної О.В.) від 03.03.2020 Акціонерному товариству "Оператор газорозподільної системи "Запоріжгаз" поновлено строк для оскарження рішення суду; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Запоріжгаз" на рішення Господарського суду Запорізької області від 09.01.2020 у справі №908/2511/19; зупинено дію оскаржуваного рішення на час розгляду апеляційної скарги; приєднано скаргу Третьої особи-2 до апеляційної скарги Відповідача для розгляду в одному апеляційному провадженні; розгляд справи призначено на 16.03.2020.

16.03.2020 у судовому засіданні оголошено перерву до 06.04.2020.

Через запровадження постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року N211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", зі змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2020 року №215, на всій території України карантину із забороною, зокрема, проведення всіх масових заходів, та встановленням на період дії карантинних заходів на території України тимчасово особливого режиму роботи Центрального апеляційного господарського суду, на виконання рішення зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду, оформленого протоколом зборів суддів № 1 від 17.03.2020 та рішення зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду, оформленого протоколом зборів суддів № 3 від 31.03.2020, слухання справи не відбулось, а учасників справи попереджено, що про дату та час судового засідання вони будуть повідомленні додатково.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.05.2020 розгляд справи призначено у судове засідання на 03.06.2020.

В судовому засіданні 03.06.2020 оголошено перерву до 25.06.2020.

В судовому засіданні 25.06.2020 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг та заперечень проти них, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

27.04.2015 Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Продавець) та Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (Покупець, позивач у даній справі) укладено договір про закупівлю природного газу № 1504000825-ВТВ, відповідно до пункту 1.1. якого Продавець зобов`язався передати у власність Покупцеві у 2015 році природний газ (далі - газ), а Покупець прийняти та оплатити газ на умовах договору (т. 1 а.с. 10-14).

Газ, що продається за договором, використовується Покупцем виключно для забезпечення виробничо-технологічних витрат та власних потреб (пункт 1.2 договору).

Продавець передає Покупцеві у квітні-грудні 2015 газ в загальному обсязі 1 827 749,736 тис.куб.м. газу, у тому числі по місяцях та кварталах (тис.куб.м.): квітень 170 000,000, травень 170 000,000, червень 170 000,000, липень 160 000,000, серпень 170 000,000, вересень 170 000,000, жовтень 250 000,000, листопад 260 000,000, грудень 307 749,736 (пункт 2.1. договору).

Відповідно до пункту 2.6 договору Покупець зобов`язаний використовувати газ виключно з метою, що визначена в пункті 1.2 договору.

За умовами пункту 3.1. договору Продавець передає Покупцеві у загальному потоці імпортований газ (за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, газ ввезений на митну територію України Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" відповідно до зовнішньоекономічних контрактів) у пунктах приймання-передачі газу на газовимірювальних станціях, які знаходяться на кордоні України та інших країн або у пунктах приймання-передачі газу (пунктах виміру газу) на підземних сховищах газу (далі - ПСГ) Покупця, або в ПСГ.

Газ, що передається Продавцем Покупцю за договором, пройшов митний контроль і випущений у вільне використання на митній території України.

Право власності на газ переходить від Продавця до Покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ Покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов`язану з правом власності на газ.

Приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу оформлюється актом приймання-передачі газу (пункт 3.3. договору).

Відповідно до пункту 5.1. договору ціна за 1000 куб.м газу установлюється НКРЕКП на рівні граничного рівня цін на природний газ для промислових споживачів та інших суб`єктів господарювання і становить 7200,00 грн., без урахування податку га додану вартість, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ2%;

- податок на додану вартість за ставкою20%, якщо інша ставка податку не передбачена чинним законодавством.

До сплати ціна за 1000 куб.м газу, з урахуванням цільової надбавки144,00 грн. та ПДВ1468,80 грн. складає 8812,80 грн.

Виконуючи умови договору, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" у січні - березні 2016 року передано позивачеві природний газ в обсязі 489 003,275 тис. куб.м на загальну суму 3 724 594 497,32 грн., що підтверджується залученими до матеріалів справи актами приймання-передачі природного газу (т. 1 а.с. 15-18, 143-145).

У січні - березні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Акімжилсервіс" (Відповідач) відібрав з газотранспортної системи 710,36 тис. куб.м. природного газу (у січні 2016 - 320,66 тис. куб.м, у лютому 2016 - 205,764 тис. куб.м, у березні 2016 - 183,936 тис. куб. м), власником якого є АТ "Укртрансгаз" (т. 1 а.с. 19-24, 140-142).

Позивач вважає, що Відповідач набув природний газ у розмірі 710,36 тис. куб. м безпідставно, тому відповідно до ст .ст. 1212, 1213 ЦК України зобов`язаний повернути Позивачу безпідставно набуте майно або відшкодувати його вартість у разі неможливості повернення в натурі. Просить суд зобов`язати Відповідача повернути в натурі безпідставно набуте майно - природний газ в обсязі 710,36 тис. куб. м та стягнути його вартість у розмірі 4 747 009,11 грн.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення 4 747 009,11 грн., що є вартістю безпідставно набутого майна - природного газу в обсязі 710,36 тис. куб. метрів, господарський суд виходив з того, що ТОВ "Акімжилсервіс", незважаючи на відсутність у нього постачальника природного газу та будь-яких підстав для його відбору з газотранспортної системи, безпідставно та без оформлення будь-яких договірних відносин з Позивачем здійснив відбір належного Позивачу 710,36 тис. куб. м. природного газу.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання повернути в натурі безпідставно набуте майно - природний газ в обсязі - 710,36 тис. куб. метрів, господарський суд виходив з того, що Позивачем не доведено наявності газу та можливості його повернення в натурі, а також з того, що задоволення позову в повному обсязі призведе до подвійного стягнення боргу, що є неприпустимим.

Відмовляючи в задоволенні заяви Відповідача про застосування позовної давності до позовних вимог, господарський суд виходив з того, що АТ "Укртрансгаз", як оператор ГТС, алокацію фактичних обсягів природного газу почало здійснювати лише з 28.04.2017.

Лише після початку виконання функцій щодо здійснення алокації позивачем були виявлені порушення з боку АТ "Запоріжгаз" положень Кодексу ГТС при здійсненні алокації в частині необґрунтованого та безпідставного віднесення АТ "Запоріжгаз" обсягів споживання природного газу деякими споживачами, в т.ч. ТОВ "Акімжилсервіс", з ресурсу АТ "НАК "Нафтогаз України". Тому, у Позивача як у оператора ГТС виник обов`язок усунути недоліки саме з 28.04.2017, зокрема шляхом здійснення відповідних коригувань наданих послуг, та право на подання позову у даній справі після 28.04.2017.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно задоволення позовних вимог, крім висновків по заяві про застосування строків позовної давності з наступних мотивів.

Відповідно до ч.1 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в тpoзмірі, в строки та порядку передбачених договором.

Частиною другою статті 13 Закону України "Про ринок природного газу" визначені обов`язки споживача, зокрема, укласти договір про постачання природного газу, не допускати несанкціонованого відбору природного газу, припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів. У разі порушення або невиконання своїх обов`язків споживач несе відповідальність згідно із законом.

Згідно з п.1 розділу 2 Правил постачання природного газу, затверджених Постановою НКРЕКП № 2496 від 30.09.2015, встановлено, що підставою для постачання природного газу споживачу є:

- наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов;

- наявність підтвердженого обсягу природного газу на відповідний розрахунковий період для потреб споживача.

Пункт 2 зазначеного вище розділу передбачає, що постачання природного газу споживачу здійснюється за договором постачання природного газу, який укладається відповідно до вимог цього розділу, за яким постачальник зобов`язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для споживача об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

Цивільним кодексом України (далі - ЦК України) визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.п.1 п.2 ст.11).

У відповідності до п.1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Вимогами статті 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Отже, обов`язковою передумовою поставки природного газу споживачу є наявність укладеного з постачальником договору.

В свою чергу, в період січень-березень 2016 року між AT "НАК "Нафтогаз України" та ТОВ "Акімжилсервіс" були відсутні договірні відносини на постачання природного газу, у зв`язку з чим "НАК "Нафтогаз України" не мав підстав та не здійснював постачання газу Відповідачу у спірний період.

Відповідно до пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу газотранспортної системи несанкціонований відбір природного газу - відбір природного газу: за відсутності по суб`єкту ринку природного газу підтвердженої номінації (підтвердженого обсягу природного газу) на відповідний розрахунковий період; без укладення відповідного договору з постачальником ; шляхом самовільного під`єднання та/або з навмисно пошкодженими приладами обліку природного газу або поза охопленням приладами обліку; шляхом самовільного відновлення споживання природного газу.

Номінація - заявка замовника послуг транспортування, надана оператору газотранспортної системи стосовно обсягів природного газу, які будуть подані замовником послуг транспортування протягом доби до газотранспортної системи в точках входу та відібрані з газотранспортної системи в точках виходу, у тому числі у розрізі контрагентів (споживачів) замовника та їх точок комерційного обліку (за необхідності) (пункт 5 глави 1 розділу І Кодексу газотранспортної системи).

Несанкціонований відбір природного газу - відбір (споживання) природного газу з газорозподільної системи з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема цього Кодексу (пункт 4 глави 1 розділу І Кодексу газорозподільних систем).

В матеріалах справи наявні реєстри обсягів газу, що були використані споживачами по договорах з НАК "Нафтогаз України" через мережі AT "Запоріжгаз" в січні - березні 2016 року, в розрізі кінцевих споживачів, в яких зазначено, що оператором газорозподільної системи є AT "Запоріжгаз", а споживачем - ТОВ "Акімжилсервіс", обсяг згідно підтвердженої номінації - 0,000 тис. куб. м., обсяг згідно алокації - 320,660 тис. куб. м. (січень 2016 року), 205,764 тис. куб. м. (лютий 2016 року), 183,936 тис. куб. м. (березень 2016 року) що підтверджується п.п. 8, 22, 23 реєстрів.

Факт відібрання природного газу та його обсяг сторонами не заперечувався.

В той же час, Відповідачем не надано жодних доказів наявності у нього у січні - березні 2016 року будь-якого постачальника природного газу.

Та обставина, що у реєстрах, сформованих AT "Запоріжгаз", зазначено: "обсяги природного газу, що були використані споживачами по договорах з НАК "Нафтогаз України"" , не спростовує висновку господарського суду про фактичну відсутність між Відповідачем та НАК "Нафтогаз України" договорів поставки природного газу. Дану обставину (відсутність укладених договорів) підтвердили представники всіх сторін у судовому засіданні, примірники договорів суду не надано.

Таким чином, в період січень-березень 2016 року Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Акімжилсервіс" здійснив відбір 710,36 тис. куб.м. природного газу з газорозподільної системи без наявності укладеного на момент споживання договору поставки природного газу та підтвердженого постачальником обсягу споживання природного газу за вказаний розрахунковий період.

Третя особа-1 по справі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України" пояснив, що за відсутності укладеного договору з споживачами, відібраний з газотранспортної системи природний газ належить на праві власності Позивачу, а тому здійснивши відбір газу, право власності на який належить Позивачу, Відповідач безпідставно набув майно.

З урахуванням наведеного, оскільки Відповідачу в січні-березні 2016 року не було подано до газотранспортної системи жодного обсягу природного газу жодним постачальником, то відбір 710,36 тис. куб. м. природного газу Відповідачем був здійснений з обсягів природного газу, належного саме Позивачу, що був придбаний останнім за результатами проведення публічних закупівель та поданий до газотранспортної системи на виконання функцій Оператора ГТС.

Виходячи з наведеного, доводи ТОВ "Акімжилсервіс" стосовно відбору природного газу Відповідачем з ресурсу AT "НАК "Нафтогаз України" не відповідають дійсним обставинам справи та не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами.

Крім того, для відбору Відповідачем у січні - березні 2016 року природного газу з газотранспортної системи, оператором якої є Позивач, через газорозподільну систему, оператором якої є ПАТ "Запоріжгаз", Відповідач повинен був мати постачальника ввідних обсягів природного газу, а за його відсутності Відповідач не мав підстав здійснювати відбір природного газу та повинен був самостійно припинити власне газоспоживання, як це передбачено абз. 2 п.3 глави 5 розділу VI Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та послуг від 30.09.2015 № 2493, та п.10 розділу 2 Правил постачання природного газу,затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496.

Однак, ТОВ "Акімжилсервіс", незважаючи на відсутність у нього постачальника природного газу та будь-яких підстав для його відбору з газотранспортної системи, безпідставно та без оформлення будь-яких договірних відносин з позивачем здійснив відбір 710,36 тис. куб. м. природного газу, що підтверджується звітом ПАТ "Запоріжгаз" про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках за січень - березень 2016 року, в яких в графі "Фактично спожитий обсяг за місяць всього" по рядку "Категорія/Назва постачальника" вказано фактично відібрані відповідачем з газотранспортної системи обсяги природного газу,зокрема, в січні - березні 2016 року - 710,36 куб. метрів.

Відповідно до статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 № 742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року" для забезпечення безперебійного постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії для бюджетних установ, релігійних та інших організацій, надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та постачальникам природного газу до початку опалювального сезону 2016/17 року (далі - опалювальний сезон) видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені з ними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2016 № 357 "Про затвердження Примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії" (Офіційний вісник України, 2016 р., № 46, ст. 1666), та з дотриманням принципу недискримінації (пункт 1); операторам газорозподільних систем до початку опалювального сезону забезпечити постачання природного газу на джерела теплової енергії теплогенеруючих і теплопостачальних організацій (пункт 2).

Отже, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на підставі спеціальних підзаконних нормативних актів, якими є Положення та розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 №742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року", було зобов`язане видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені між ними , та постачати природний газ виробникам теплової енергії та теплопостачальним підприємствам, і це є обов`язком ПАТ "НАК "Нафтогаз України", а не правом (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.05.2018 у справі №926/680/17, від 21.03.2018 у справі №911/656/17 та від 04.08.2018 у справі №922/4187/17).

З огляду на встановлений спеціальним законодавством у сфері газопостачання механізм постачання природного газу, можливість відбору підприємствами теплокомуненергетики із газотранспортної системи погоджених у відповідних договорах з Компанією обсягів природного газу перебуває у безпосередній залежності від належного виконання Компанією своїх зобов`язань з підтвердження обсягів природного газу шляхом своєчасної видачі номінацій, тобто видача Компанією номінацій є однією з гарантій безперебійного постачання виробнику теплової енергії природного газу з метою виробництва теплової енергії в опалювальний сезон. Водночас, вказівка у розпорядженні на обов`язок надати номінації до початку опалювального сезону не свідчить про обмеження його періодом, який закінчується із початком опалювального сезону, оскільки полягає у забезпеченні належної підготовки до опалювального сезону та забезпечення природним газом протягом усього сезону (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 у справі №904/5621/17 та від 05.03.2019 у справі №923/351/18).

В той же час, оскільки в період січень-березень 2016 року між AT "НАК "Нафтогаз України" та ТОВ "Акімжилсервіс" не існувало жодних договірних відносини щодо постачання природного газу , то посилання заявників апеляційних скарг на зазначені вище нормативні акти та постанову Кабінету Міністрів України № 758 від 01.10.2015 "Про затвердження положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу"; постанову Кабінету Міністрів України № 705 від 25.07.2012 "Про визначення гарантованих постачальників природного газу"; розпорядження КМУ 1064-р від 07.10.2015 "Деякі питання опалювального сезону 2015/16 року", є безпідставним.

Згідно з ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Відповідно до цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Главою 83 ЦК України регулюють два види позадоговірних зобов`язань:

- зобов`язання, що виникають внаслідок безпідставного набуття майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої особи (потерпілого);

- зобов`язання, що виникають внаслідок безпідставного збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої особи (потерпілого).

Зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:

- по-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути з її володіння (так, Відповідач за спірний період січень, лютий, березень 2016 року набув природний газ у обсязі 710,36 тис. куб. метрів);

- по-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою (Відповідач здійснив відбір (споживання) природного газу з газотранспортної системи, тобто, з ресурсу Позивача);

- по-третє, обов`язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків (так, Відповідач, незважаючи на відсутність у нього постачальника природного газу та будь-яких підстав для його відбору з газотранспортної системи, безпідставно та без оформлення будь-яких договірних відносин з Позивачем здійснив відбір природного газу в обсязі 710,36 тис. куб. метрів).

З огляду на зазначене, здійснений Відповідачем відбір природного газу в обсязі 710,36 тис. куб. м. з ресурсу Позивача за відсутності у Відповідача постачальника природного газу за спірний період та будь-яких договірних відносин з Позивачем, вказує на наявність умов, що є правовою підставою для застосування ст. 1212 ЦК України.

Відповідно до ст. 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Виходячи з такого, Відповідач зобов`язаний повернути Позивачу безпідставно набуте майно, а саме, - природний газ в загальному обсязі 710,36 тис. куб. метрів.

У випадку, якщо буде встановлено відсутність у Відповідача безпідставно набутих обсягів природного газу, то Відповідач на підставах, передбачених ч. 2 ст. 1213 ЦК України, буде зобов`язаний відшкодувати вартість такого майна, що визначається на момент розгляду судом даної справи.

Згідно із статтею 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов`язку.

Оскільки між сторонами були відсутні договірні правовідносини, як не існували вони і між Відповідачем та Третьою особою-1 у спірний період, тому Відповідач безпідставно здійснив відбір газу в обсязі 710,36 тис. куб.м., що відповідно до ст.ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України породжує обов`язок останнього відшкодувати його вартість, внаслідок неможливості його повернення в натурі.

Таким чином, матеріали справи містять достатню кількість доказів, що підтверджують факт безпідставно набутого Відповідачем з газотранспортної системи природного газу, власником якого є Позивач, отже, посилання Відповідача на те, що суд пертої інстанції дійшов неправильного висновку стосовно безпідставного набуття ТОВ "Акімжилсервіс" природного газу є передчасними та необґрунтованим.

В той же час, колегія суддів погоджується з доводами заявників апеляційних скарг про пропуск Позивачем строку позовної давності з огляду на наступне.

Відповідачем подано заяву про застосування позовної давності до позовних вимог позивача.

Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За приписами п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" № 10 від 29.05.2013 за змістом ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Аналогічна позиція міститься також в постанові 14.08.2018 Верховного Суду у справі № 922/1425/17.

Таким чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст. 267 Цивільного кодексу України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.

Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами статті 261 Цивільного кодексу України, частина перша якої пов`язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться у статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Європейським судом з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошено, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"'; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгста інші проти Сполученого Королівства").

При цьому, позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення відповідного права можна було отримати раніше (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 907/50/16).

Встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування норм матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Це правило пов`язано не тільки із часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.

Визначення початку відліку позовної давності наведено у статті 261 ЦК України. Зокрема, відповідно до частини 1 цієї статті, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Аналіз положень статті 261 ЦК України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у заінтересованої сторони права на позов.

Отже, відповідно до Кодексу газотранспортної системи Позивач міг довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила відповідно до умов постачання газу згідно Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2493, за результатами розрахункового періоду січня 2016 року - у лютому 2016 року, за результатами розрахункового періоду лютого 2016 року - у березні 2016 року, за результатами розрахункового періоду березня 2016 року - у квітні 2016 року.

Відповідно до пункту 2.2 Постанови Пленуму ВГСУ № 10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов`язань, що з нього виникають (наприклад, у зв`язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків. Позовна давність за позовами, пов`язаними з простроченням почасових платежів (проценти за користування кредитом, орендна плата тощо), обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.

Так, відповідно до матеріалів справи Позивач в якості обґрунтування своїх позовних вимог послався на лист ПАТ "Запоріжгаз" з доданими реєстрами обсягів природного газу, що були використані споживачами по договорах з НАК "Нафтогаз України" в розрізі кінцевих споживачів вих. № 31/4233 від 28.04.2016. Цей лист був отриманий AT "Укртрансгаз" 04.05.2016, що підтверджується відміткою за вхідним номером 2595/18. Тобто, починаючи з 04.05.2016 Позивач вже знав про використання Товариством "Акімжилсервіс" природного газу. А отже, у Позивача перебіг позовної давності почався після 04.05.2016.

Натомість, з позовною заявою до суду позивач звернувся лише у вересні 2019, тобто з пропуском строку позовної давності.

Таким чином, висновок господарського суду про виникнення у Позивача права на подання позову після 28.04.2017, через зміну редакції Кодексу ГТС, коли на Позивача були покладені обов`язки здійснювати алокацію обсягів природного газу і йому довелось усувати порушення Кодексу ГТС, що були допущені ПАТ "Запоріжгаз", є безпідставним, оскільки про своє порушене право Позивач був обізнаний ще до внесення змін до Кодексу ГТС від 28.04.2017.

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 Цивільного кодексу України та вирішити питання про наслідки такого спливу, тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму Цивільного кодексу України.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч. 5 ст. 267 ЦК України).

Як зазначив Пленум Вищого господарського суду України у своїй постанові від 29.05.2013 №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 ЦК України, та у господарських відносинах (стаття 3 ГК України) (п.1.1 постанови). Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятої статті 267 цього Кодексу позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності (п. 2.2 постанови).

Таким чином, суд може визнати поважними причин пропуску позовної давності та поновити порушене право.

Як свідчать матеріали справи, Позивач захищає свої порушені права ще з того часу, як довідався про порушення свого права.

Вказане стало підставою для звернення до суду за захистом своїх порушених прав, які Позивач намагався захистити спочатку у передбачений нормами спеціального законодавства спосіб шляхом пред`явлення вимог по оплаті послуг балансування AT "НАК "Нафтогаз України" (справа № 910/10225/16), потім AT "Запоріжгаз" (справа №908/955/18).

До пред`явлення позову з вимогами до AT "Запоріжгаз" у справі № 908/955/18, у судових рішеннях по справі № 910/10225/16 судами вже було встановлено, що НАК "Нафтогаз України" не замовляв до транспортування природний газ та не був постачальником природного газу, в тому числі і для ТОВ "Акімжилсервіс".

Натомість, Позивач не позбавлений права продовжувати захищати свої порушені права іншими способами, встановленими нормами цивільного та господарського кодексів, враховуючи, що у спосіб, визначений нормами спеціального законодавства захистити своє порушене право Позивачу не вдається.

До того ж, колегія суддів приймає до уваги те, що до 28.04.2017 AT "Укртрансгаз" безпосередньо не розраховував місячний небаланс на підставі фактичних даних, одержаних у процесі алокації. Обов`язок щодо визначення обсягів газу у розрізі кожного замовника здійснювати міг виключно Оператор газорозподільних мереж.

Однак, як підтверджено матеріалами справи, у реєстрах, сформованих AT "Запоріжгаз", які листом № 31/4233 від 28.04.2016 надіслано на адресу Позивача, зазначено некоректну інформацію про використання споживачами (в тому числі й Відповідачем) обсягів природного газу, що були відібрані по договорах з НАК "Нафтогаз України".

Позивач мав бути обізнаним про відсутність у спірний період договірних правовідносини між сторонами, а також між Відповідачем та НАК "Нафтогаз України".

В той же час, лише отримавши з 28.04.2017 повноваження в частині функцій оператора ГТС, щодо здійснення процедури алокації і обсягів природного газу, отримавши всю необхідну актуальну інформацію від операторів ГРМ, Позивач вже на підставі первинних документів додатково дізнався про порушення свого права, щодо безпідставного набуття природного газу з ГТС всіма споживачами на території України і про осіб, які такі дії вчинили.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року) (п. 47 рішення) суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.

Враховуючи, що за статтею 1 Конституції України держава Україна є правовою державою у якій згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру, колегія суддів, з огляду на:

- незначний строк пропуску позовної давності;

- а також на те, що виходячи з положень норм спеціального законодавства Позивач намагався захистити свої порушені права ще з того часу як Відповідачем було здійснено несанкціонований відбір природного газу та Позивачем було здійснено фізичне балансування, тому у встановленому порядку за утворений небаланс Позивачем були висунуті вимоги по оплаті: спочатку AT "НАК "Нафтогаз України", якого Позивач помилково вважав постачальником, потім AT "Запоріжгаз", як оператору газорозподільної системи, в межах комерційного балансування шляхом надання відповідної послуги, яка в результаті була залишена без задоволення,

колегія суддів визнає причини пропущення позивачем строку позовної давності поважними, а його майнове право таким, що підлягає захисту.

Відповідно до пункту 1 частини першої та частини четвертої статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є нез`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

У зв`язку з порушенням норм матеріального права, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи (щодо заяви про застосування строків позовної давності), апеляційний господарський суд вважає необхідним частково задовольнити апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Акімжилсервіс" та Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Запоріжгаз" та змінити мотивувальну частину рішення господарського суду, виклавши його в редакції цієї постанови; решту рішення - залишити без змін.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на Відповідача та Третю особу-2 (заявників у скаргах) і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 277, 282-284 ГПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Акімжилсервіс", смт. Якимівка Запорізької області та Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Запоріжгаз", м. Запоріжжя на рішення Господарського суду Запорізької області від 09.01.2020 у справі №908/2511/19 - задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 09.01.2020 у справі № 908/2511/19 у мотивувальній частині (щодо висновків по заяві про застосування строків позовної давності) - змінити, виклавши в редакції цієї постанови.

Решту рішення Господарського суду Запорізької області від 09.01.2020 у справі №908/2511/19 - залишити без змін.

Судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Акімжилсервіс", смт. Якимівка Запорізької області та Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Запоріжгаз", м. Запоріжжя за подання апеляційних скарг на рішення суду покласти на заявників апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 06.07.2020.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя О.В. Березкіна

Суддя С.Г. Антонік