Рішення

від 30.06.2020 по справі 902/148/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" червня 2020 р. Cправа № 902/148/20

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Тварковського А.А. ,

за участю секретаря судового засідання Німенко О.І.,

представника позивача - Гирі А.В.,

у відсутності представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом : Приватного підприємства "Ветерина" (вул. Автобазівська, буд. 3-Б, м. Полтава, 36008)

до : Приватного підприємства "ЛАН-ІНВЕСТ-АГРО" (вул. Центральна, буд. 24, с. Гайове, Барський район, Вінницька область, 23012)

про стягнення 241737,97 грн,

В С Т А Н О В И В :

Приватним підприємством "Ветерина" подано позов до Приватного підприємства "ЛАН-ІНВЕСТ-АГРО" про стягнення 271737,97 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на укладений з відповідачем Договір поставки товару №834 від 23.09.2019 (далі - Договір), відповідно до умов якого Приватне підприємство "Ветерина" (Постачальник, позивач) зобов`язалося на умовах договору передати у власність Приватного підприємства "ЛАН-ІНВЕСТ-АГРО" (Покупець, відповідач) товар (обладнання), а Покупець зобов`язався прийняти і своєчасно оплатити такий товар.

Як стверджує позивач, Приватне підприємство "Ветерина" виконало свої зобов`язання щодо поставки товару, однак відповідачем не виконано умови вказаного Договору в частині оплати поставленого товару у повному обсязі у визначений строк.

Внаслідок порушення відповідачем зобов`язання, позивач звернувся із позовом до суду про стягнення з Приватного підприємства "ЛАН-ІНВЕСТ-АГРО" 271737,97 грн, з яких 200200 грн - основного боргу, 14199,46 грн - пені, 1513,77 грн - 3% річних, 55346,4 грн - штрафу, 478,34 грн - інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 24.02.2020 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/148/20 в порядку загального позовного провадження та призначено у ній підготовче засідання на 10.03.2020.

Під час підготовчого провадження у справі, строк якого ухвалою суду від 09.04.2020 судом з власної ініціативи продовжено на 30 днів, позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог (вих. №62 від 03.04.2020), яку прийнято судом до розгляду та розцінено як заяву про закриття провадження у справі у зв`язку з частковою сплатою заборгованості, що є предметом даного спору, після відкриття провадження у справі.

Таким чином, ухвалою суду від 09.04.2020 закрито провадження у справі в частині стягнення з відповідача 30000 грн основного боргу. При цьому, позивач підтримав позовні вимоги в частині стягнення 241737,97 грн, з яких: 170200 грн - основного боргу, 14199,46 грн - пені, 1513,77 грн - 3% річних, 55346,4 грн - штрафу, 478,34 грн - інфляційних втрат.

В ході проведення судового розгляду на підставі клопотань представника позивача їй було забезпечено участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції через Полтавський районний суд Полтавської області, про що постановлено відповідні ухвали.

Виконавши завдання підготовчого провадження, судом закрито дану стадію господарського процесу та призначено справу до розгляду по суті на 23.04.2020, а згодом розгляд справи відкладено до 02.06.2020, потім до 30.06.2020.

У судове засідання 30.06.2020 з`явилася представник позивача в режимі відеоконференції через Полтавський районний суд Полтавської області, відповідач явки уповноваженого представника не забезпечив. Останній про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що стверджується рекомендованим поштовим повідомленням про вручення відповідної ухвали суду, яке наявне у матеріалах справи.

Представник позивача заявлений позов підтримала у повному обсязі з підстав та обставин викладених у позовній заяві з урахуванням закриття провадження у справі в частині 30000 грн основного боргу. При цьому 30.06.2020 на електронну адресу суду надійшла письмово викладена промова представника позивача у судових дебатах, у якій наголошено, що частковою сплатою заборгованості відповідач визнав факт поставки товару за видатковою накладною №1733 від 30.09.2019. Окремо представник позивача вказує на практику Верховного Суду щодо можливості застосування у межах одного виду відповідальності різного набору санкцій (штрафу та пені) та на відсутність підстав щодо зменшення судом розміру неустойки.

Відзиву відповідача на позовну заяву матеріали справи не містять .

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представника позивача, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

23.09.2019 між Приватним підприємством "Ветерина" (Постачальник, позивач) та Приватним підприємством "ЛАН-ІНВЕСТ-АГРО" (Покупець, відповідач) укладено Договір №834 поставки товару (Договір), відповідно до п.1.1. якого на умовах цього Договору Постачальник зобов`язується передати Покупцеві у власність, а Покупець зобов`язується прийняти і своєчасно оплатити, обладнання та інше, в подальшому - товар, а саме: Установка доїльна 2АДСН з автоматом промивки (150 голів) в кількості 1 шт.

Загальна сума Договору складає 475200,00 грн (чотириста сімдесят п`ять тисяч двісті гривень 00 коп.) з урахуванням ПДВ (п. 2.1. Договору).

За умовами п. 3.1. Договору Товар, визначений в п. 1.1. цього Договору постачається на підставі видаткових накладних, складених Постачальником.

Пунктом 3.2. Договору сторони визначили умови поставки: доставка Товару за рахунок Постачальника до складу Покупця.

Відповідно до п. 3.1. Договору встановлено терміни поставки Товару: Товар поставляється Постачальником протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту здійснення Покупцем попередньої оплати вказаної в п. 4.3.1. Договору.

Згідно з пунктом 4.3. Договору встановлено умови оплати - Відповідач зобов`язується сплатити грошові кошти за поставлений товар в наступному порядку:

4.3.1. Перший платіж від загальної суми Договору (відповідно до п. 2.4.) в розмірі 50%, що складає - 237600,00 грн (двісті тридцять сім тисяч шістсот гривень 00 коп.) з урахуванням ПДВ - сплатити протягом 7 (семи) банківських днів з дня виставлення Постачальником рахунку-фактури Покупцю.

4.3.2. Другий платіж від загальної суми Договору (відповідно до п. 2.4.) в розмірі, що складає - 79200,00 грн (сімдесят дев`ять тисяч двісті гривень 00 коп.) з урахуванням ПДВ, Покупець повинен сплатити Постачальнику в строк до 31.10.2019.

4.3.3. Третій платіж від загальної суми Договору (відповідно до п. 2.4.) в розмірі, що складає - 79200,00 грн (сімдесят дев`ять тисяч двісті гривень 00 коп.) з урахуванням ПДВ, Покупець повинен сплатити Постачальнику в строк до 30.11.2019.

4.3.4. Четвертий платіж від загальної суми Договору (відповідно до п. 2.4.) в розмірі що складає - 79200,00 грн (сімдесят дев`ять тисяч двісті гривень 00 коп) з урахуванням ПДВ, Покупець повинен сплатити Постачальнику в строк до 31.12.2019.

Пунктом 4.4. Договору сторони погодили безготівкову форму розрахунків.

Відповідно до п. 6.2. Договору за невиконання Покупцем своїх зобов`язань щодо своєчасної оплати товару, Покупець сплачує Постачальнику, за кожен календарний день прострочення, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, чинної протягом відповідного періоду, за кожний день затримки від суми заборгованості, та штраф у розмірі 0.3% за кожний день затримки оплати Товару від суми заборгованості.

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення печатками Сторін і діє до 31.12.2019, а в частині зобов`язань за цим Договором, які є невиконаними на зазначену дату, - до повного виконання Сторонами зобов`язань за Договором (п.10.1. Договору).

На виконання умов Договору позивач виставив відповідачу рахунок на оплату №1780 від 23.09.2019 на суму 475200 грн.

Факт поставки товару (Установки доїльної 2 АДСН з автоматом промивки (на 150 голів) загальною вартістю 475200 грн підтверджується обопільно підписаною та скріпленою печатками сторін видатковою накладною №1733 від 30.09.2019, довіреністю №17 від 30.09.2019 та товарно-транспортною накладною №Р1733 від 30.09.2019.

Разом з тим відповідач взяті на себе зобов`язання за Договором щодо оплати товару станом на дату подання позову виконав частково в сумі 275000 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: №109 від 08.10.2019, №112 від 10.10.2019, №178 від 05.12.2019, №197 від 20.12.2019, №7 від 29.01.2020. При цьому після відкриття провадження у справі відповідачем добровільно сплачено основний борг в сумі 30000 грн, що підтверджується платіжним дорученням №27 від 24.03.2020.

Таким чином, як свідчать матеріали справи, станом на дату прийняття рішення у справі непогашеним залишається основний борг в розмірі 170200 грн, позаяк доказів погашення вказаної суми відповідач не надав.

Окремо слід зазначити, що у призначенні платежу в платіжному дорученні №27 від 24.03.2020 вказано: "За доїльну установку з-но дог №834 від 23.09.2019 в т.ч ПДВ - 5000,00 грн".

Отже, вказана оплата з визначеним призначенням платежу є додатковим підтвердженням зі сторони відповідача факту укладення Договору між сторонами та факту отримання Приватним підприємством "ЛАН-ІНВЕСТ-АГРО" обумовленого товару за Договором.

Несплата відповідачем наявної заборгованості за Договором слугувала підставою звернення позивача з даним позовом до суду.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень ст.ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно з ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, матеріалами справи підтверджується, що відповідачем, в порушення прийнятих на себе зобов`язань за Договором не було здійснено остаточної оплати вартості поставленого позивачем товару на суму 170200 грн.

Оскільки позивачем заявлено до стягнення основний борг в розмірі 170200 грн грн, суд дійшов висновку про задоволення позову щодо суми основного боргу у вказаному розмірі.

Окрім суми боргу позивачем заявлено до стягнення 14199,46 грн - пені, 1513,77 грн - 3% річних, 55346,4 грн - штрафу, 478,34 грн - інфляційних втрат за Договором №834 поставки товару від 23.09.2019.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п. 6.2. Договору сторони погодили, що за невиконання Покупцем своїх зобов`язань щодо своєчасної оплати товару, Покупець сплачує Постачальнику, за кожен календарний день прострочення, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, чинної протягом відповідного періоду, за кожний день затримки від суми заборгованості, та штраф у розмірі 0.3% за кожний день затримки оплати Товару від суми заборгованості.

Разом з тим проаналізувавши вказаний пункт Договору, суд приходить до висновку, що обумовлений за Договором штраф у розмірі 0.3% за кожний день затримки оплати Товару від суми заборгованості за своєю правовою природою є пенею, позаяк визначений у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто, в даному випадку має місце фактично подвійне нарахування пені, яка визначена у різному розмірі (у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України та у розмірі 0.3% за кожний день прострочення).

Отже, пунктом 6.2. Договору сторони встановили відповідальність за невиконання Покупцем своїх зобов`язань щодо своєчасної оплати товару у вигляду подвійного стягнення одного й того ж виду неустойки в різному розмірі, що є неприпустимим, оскільки одночасне застосування одного виду цивільно-правової за одне й те саме порушення свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. При цьому суд не спростовує твердження позивача з посиланням на практику Верховного Суду щодо можливості одночасного стягнення зі сторони, яка порушила господарське зобов`язання за договором штрафу та пені, оскільки у випадках порушення господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України.

Однак, при визначенні у Договорі штрафу сторони не врахували приписи ч.2 ст. 549 Цивільного кодексу України, відповідно до якої штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, визначивши штрафом нарахування у розмірі 0.3% за кожний день затримки оплати Товару від суми заборгованості, що відповідає визначенню пені згідно з ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України.

Окремо суд наголошує, що принцип свободи договору належить до загальних засад цивільного законодавства, закріплених у ст. 3 ЦК України, та є одним із принципів здійснення суб`єктивних цивільних прав. При цьому в межах свободи договору дозволено все те, що не суперечить Закону, а в даному пункт 6.2. Договору в частині визначення штрафу суперечить ч.2 ст. 549 Цивільного кодексу України, що у разі його одночасного застосування із визначеною сторонами пенею призведе до порушення положень ст. 61 Конституції України.

Таким чином, у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача 55346,4 грн штрафу слід відмовити.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат за допомогою програми "ЛІГА.ЗАКОН", суд дійшов висновку, що здійснений позивачем розрахунок не перевищує розрахунку суду.

Таким чином, з відповідача підлягають стягненню, окрім суми основного боргу, 14199,46 грн - пені, 1513,77 грн - 3% річних, 478,34 грн - інфляційних втрат внаслідок прострочення виконання зобов`язання за Договором.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За приписами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Всупереч наведеним вище нормам відповідач не подав до суду жодних доказів в спростування позовних вимог щодо стягнення заборгованості за Договором, в т.ч. доказів погашення заборгованості.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову Приватного підприємства "Ветерина" з мотивів, наведених вище.

В силу приписів ст.129 ГПК України витрати на судовий збір підлягають віднесенню на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, на відповідача покладаються витрати по сплаті судового збору в сумі 2795,87 грн, а витрати в сумі 830,2 грн залишаються за позивачем.

Окрім того, з огляду на заявлення представником позивача до закінчення судових дебатів у справі клопотання про надання доказів понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення рішення у справі, суд дійшов висновку про встановлення строку позивачу для подання таких доказів та про призначення судового засідання відповідно до ч. 2 ст. 221 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 221, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "ЛАН-ІНВЕСТ-АГРО" (вул. Центральна, буд. 24, с. Гайове, Барський район, Вінницька область, 23012; ідентифікаційний код 36967794) на користь Приватного підприємства "Ветерина" (вул. Автобазівська, буд. 3-Б, м. Полтава, 36008; ідентифікаційний код 37592248) 170200 грн - основного боргу, 14199,46 грн - пені, 1513,77 грн - 3% річних, 478,34 грн - інфляційних втрат та 2795,87 грн - витрат зі сплати судового збору.

3. У задоволенні позову в частині стягнення 55346,4 грн - штрафу відмовити, у зв`язку з чим витрати на сплату судового збору в сумі 830,2 грн залишити за позивачем.

4. Відповідно до ст. 221 ГПК України для вирішення питання про витрати позивача на професійну правничу допомогу призначити судове засідання на 09:30 год. 06.07.2020 .

5. Для подання до суду доказів про понесені витрати на професійну правничу допомогу встановити позивачу строк до початку судового засідання . Зобов`язати позивача у цей же строк надіслати належним чином завірені копії вказаних доказів відповідачу.

6. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

7. Відповідно до положень ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

За приписами ч.4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України (із доповненнями, внесеними відповідно до Закону України від 30.03.2020 N 540-IX) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

8. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 06 липня 2020 р.

Суддя А.А. Тварковський

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу - вул. Автобазівська, буд. 3-Б, м. Полтава, 36008;

3 - відповідачу - вул. Центральна, буд. 24, с. Гайове, Барський район, Вінницька область, 23012.