Ухвала

від 03.07.2020 по справі 910/8030/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

03.07.2020Справа № 910/8030/20

Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М., розглянувши без виклику представників сторін

позовну заяву Степанівської селищної ради Сумського району Сумської області, Сумська область, Сумський район, с. Степанівка

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український дистрибуційний центр", м. Київ

про стягнення 39 867,84 грн, -

ВСТАНОВИВ:

09.06.2020 року Степанівська селищна рада Сумського району Сумської області (позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український дистрибуційний центр" (відповідач) про стягнення 39 867,84 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконано своє зобов`язання з внесення орендної плати за користування у період з червня 2019 року по лютий 2020 року орендованою згідно Договору оренди земельної ділянки від 29.12.2016 земельною ділянкою з кадастровим номером 5924755800:02:003:1109 площею 0,7320 га.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2020 відкрито провадження у справі №910/8030/20, розгляд її вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та визначено сторонам строки для подання заяв по суті спору.

26.06.2020 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Український дистрибуційний центр" надійшло клопотання про залишення позовної заяви Степанівської селищної ради Сумського району Сумської області без руху на підставі ч. 11 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з тим, що позивачем не було долучено до позовної заяви обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються.

Крім того, 26.06.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю "Український дистрибуційний центр" було подано до суду клопотання про передачу позовної заяви Степанівської селищної ради Сумського району Сумської області за виключною підсудністю до іншого суду, яка обґрунтована тим, що спір у даній справі виник з нерухомого майна, яке розташоване у Сумській області.

Розглянувши в порядку письмового провадження клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Український дистрибуційний центр" про передачу справи до іншого суду, суд прийшов до висновку про необхідність відмовити в його задоволенні з огляду на наступне.

Предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості по сплаті орендних платежів за користування нерухомим майном згідно з договором оренди.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 27 Господарського процесуального кодексу України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходженням юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

У частині 1 статті 29 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

За приписами частини третьої статті 30 Господарського процесуального кодексу України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Отже, до спорів, що виникають з приводу нерухомого майна, відносяться спори, вимоги за якими безпосередньо стосуються об`єкта нерухомого майна, і не відносяться спори, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов`язань за договором, незалежно від того, що такий договір укладений щодо нерухомого майна. До таких позовів застосовуються загальні правила підсудності.

За таких обставин правила виключної підсудності не поширюються на спір щодо стягнення заборгованості по сплаті орендної плати за користування нерухомим майном.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що на спір у даній справі, переданий на розгляд до Господарського суду міста Києва, не поширюються правила виключної підсудності, визначені частиною третьою статті 30 Господарського процесуального кодексу України.

До того ж, суд не вбачає правових підстав для передання даної справи до іншого суду на підставі положень частини п`ятої статті 29 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів, з огляду на наступне.

Статтею 29 вказаного Кодексу визначено випадки підсудності справ за вибором позивача, в той час як відповідач не наділений правом на обрання суду, який здійснюватиме розгляд спору. Водночас, позивачем було подано позов до Господарського суду міста Києва.

Здійснивши аналіз умов договору оренди, суд дійшов висновку, що договір оренди не містить прямої вказівки на місце виконання, а виконання договору оренди орендарем полягає у сплаті орендної плати, що виконується за місцезнаходженням орендаря.

Аналогічна правова позиція щодо підсудності спору про стягнення орендної плати за договором оренди нерухомого майна викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №921/613/17-г/17 та від 03.06.2020 у справі №903/432/18.

Щодо посилань відповідача у своєму клопотанні на постанови Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №460/4286/16-ц, від 16.05.2018 у справі №640/16548/16-ц, від 25.05.2020 у справі №643/4348/18, від 11.07.2019 у справі №462/7217/18 та від 17.10.2019 у справі №461/6956/17, в яких викладено висновок, що спори про стягнення орендної плати за договором оренди нерухомого майна підсудні суду за місцезнаходженням такого майна, то суд дані правові висновки Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду не застосовує, оскільки, по-перше, наведені висновки були сформовані касаційним судом за результатом розгляду цивільних спорів щодо боржників фізичних осіб, що не є подібними правовідносинами до правовідносин у даній господарській справі щодо стягнення орендної плати за договором оренди, які регулюються Господарським кодексом України, та очевидно, що такі висновки сформовані щодо застосування норм Цивільного процесуального кодексу України, в той час як Господарський суд міста Києва під час розгляду справи №910/8032/20 керується та застосовує положення Господарського процесуального кодексу України.

Окрім того, постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №460/4286/16-ц, від 16.05.2018 у справі №640/16548/16-ц, від 25.05.2020 у справі №643/4648/18, від 11.07.2019 у справі №462/7217/18 та від 17.10.2019 у справі №461/6956/17, є прийнятими раніше за постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №921/613/17-г/17 та від 03.06.2020 у справі №903/432/18, а тому суд під час вирішення тотожних спорів має враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.

У зв`язку з наведеним, суд відмовляє Товариству з обмеженою відповідальністю "Український дистрибуційний центр" у задоволенні клопотання про передачу позовної заяви Степанівської селищної ради Сумського району Сумської області за виключною підсудністю до іншого суду.

Щодо клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Український дистрибуційний центр" про залишення позовної заяви Степанівської селищної ради Сумського району Сумської області без руху на підставі ч. 11 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з тим, що позивачем не було долучено до позовної заяви обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються, то суд також відмовляє у даному клопотанні відповідача, оскільки позивачем долучено до позовної заяви акт звіряння розрахунків, підписаний бухгалтером Степанівської селищної ради Сумського району Сумської області, з якого чітко вбачається розрахунок ціни позову.

В свою чергу, вимоги Господарського процесуального кодексу України не встановлюють обов`язку подання до суду окремого документу із назвою "розрахунок суми, що стягується" та допускають викладення такого розрахунку як в змісті позовної заяви та і в іншому документі, долученому до позовної заяви.

За таких обставин, клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Український дистрибуційний центр" про передачу справи за виключною підсудністю до іншого суду та про залишення позовної заяви без руху задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 27, 29, 30, 31, 176, 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Український дистрибуційний центр" про передачу позовної заяви Степанівської селищної ради Сумського району Сумської області за виключною підсудністю до іншого суду відмовити.

2. У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Український дистрибуційний центр" про залишення позовної заяви Степанівської селищної ради Сумського району Сумської області без руху відмовити.

3. Звернути увагу сторін, що строки на подання заяв по суті спору встановлені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 15.06.2020 у справі №910/8030/20.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції.

Суддя C.М. Морозов