Рішення

від 13.08.2020 по справі 910/8030/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.08.2020Справа № 910/8030/20 Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу

За позовом Степанівської селищної ради Сумського району Сумської області, Сумська область, Сумський район, с. Степанівка

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український дистрибуційний центр", м. Київ

про стягнення 39 867,84 грн, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

09.06.2020 року Степанівська селищна рада Сумського району Сумської області (позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український дистрибуційний центр" (відповідач) про стягнення 39 867,84 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконано своє зобов`язання з внесення орендної плати за користування у період з червня 2019 року по лютий 2020 року орендованою згідно Договору оренди земельної ділянки від 29.12.2016 земельною ділянкою з кадастровим номером 5924755800:02:003:1109 площею 0,7320 га.

Згідно з п. 2 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи.

Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами та запропоновано сторонам у встановлені судом строки подати відповідні заяви по суті.

Відповідач, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0105473276921 отримав ухвалу суду від 15.06.2020 про відкриття провадження у справі 22.06.2020.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі (ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України).

Тобто, з урахуванням викладених норм та дати отримання ухвали суду відповідачем, строк для подачі останнім відзиву на позовну заяву встановлено судом до 07.07.2020 року (включно).

Відповідач правом на подачу до суду відзиву на позов не скористався.

В той же час, 26.06.2020 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Український дистрибуційний центр" надійшло клопотання про залишення позовної заяви Степанівської селищної ради Сумського району Сумської області без руху на підставі ч. 11 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з тим, що позивачем не було долучено до позовної заяви обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються. А також 26.06.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю "Український дистрибуційний центр" було подано до суду клопотання про передачу позовної заяви Степанівської селищної ради Сумського району Сумської області за виключною підсудністю до іншого суду, яка обґрунтована тим, що спір у даній справі виник з нерухомого майна, яке розташоване у Сумській області.

Ухвалою від 03.07.2020 року у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Український дистрибуційний центр" про передачу позовної заяви Степанівської селищної ради Сумського району Сумської області за виключною підсудністю до іншого суду та у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Український дистрибуційний центр" про залишення позовної заяви Степанівської селищної ради Сумського району Сумської області без руху було відмовлено.

Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач не скористався наданими процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень ст. 165 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи та у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на позовну заяву до суду не подав, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.12.2016 року між позивачем (далі - орендодавець) та відповідачем (далі - орендар) було укладено Договір оренди земельної ділянки б/н (далі - Договір) відповідно до умов п. 1. якого орендодавець на підставі рішення 13 сесії 7 скликання Степанівської селищної ради від 11.11.2016 року Про затвердження технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, яка розташована за адресою: селище Степанівка, вул. Кооперативна 1, на території Степанівської селищної ради Сумського району Сумської області.

В оренду передається земельна ділянка для промислової діяльності загальною площею: 0,7320 га, кадастровий номер 5924755800:02:003:1109. (п. 2. Договору).

Договір укладено на 49 років. (п. 8. Договору).

Пунктом 9. Договору передбачено, що орендна плата встановлюється в розмірі 45 773,00 грн за рік, що становить 0,3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, згідно витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель населених пунктів Степанівської селищної ради від 09.11.2016 року за №3205/86-16.

Орендна плата вноситься на рахунок Степанівської селищної ради рівними частинами щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. (п. 11. Договору).

Цей Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. (п. 42. Договору).

Відповідно до Акту про передачу та прийом земельної ділянки від 29.12.2016 року сторони підтвердили передачу орендодавцем та прийняття орендарем земельної ділянки в оренду.

Як зазначає позивач, в період з червня 2019 року по лютий 2020 року відповідачем не здійснювалась сплата орендних платежів, у зв`язку з чим виникла заборгованість на загальну суму в розмірі 39 867,84 грн (по 4 429,76 грн щомісяця * дев`ять місяців за вказаний період).

Позивачем було направлено на адресу відповідача претензію №414-02-32 від 19.03.2020 року із розрахунком вказаної суми (відправлення №4230500215437 вручене відповідачу 27.03.2020 року).

За твердженням позивача відповідачем не було здійснено оплату орендних платежів за Договором, внаслідок чого позивач просить стягнути суму заборгованості в розмірі 39 867,84 грн в судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

В силу норм статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди, згідно якого в силу вимог статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Як встановлено частиною 1 статті. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до статті 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Статтею 286 ГК України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Згідно частини 1 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного між сторонами Договору відповідач починаючи з червня 2019 року по лютий 2020 року не здійснив сплату орендних платежів, по 4 429,76 грн щомісяця, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 39 867,84 грн.

Отже, з матеріалів справи вбачається, а відповідачем не спростовано, факт користування останнім земельною ділянкою в період з червня 2019 року по лютий 2020 року та не проведення відповідачем сплат орендних платежів.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов`язку з оплати орендних платежів за Договором, вимоги позивача про стягнення з відповідача основної суми заборгованості в розмірі 39 867,84 грн є доведеними та обґрунтованими.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За таких обставин, оцінивши подані докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв`язку із задоволенням позовних вимог, судовий збір позивача в розмірі 2 102,00 грн, покладається на відповідача.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Український дистрибуційний центр (ідентифікаційний код 37339531, адреса: 03115, місто Київ, проспект Перемоги, буд. 121В) на користь Степанівської селищної ради Сумського району Сумської області (ідентифікаційний код 04390148, адреса: 42305, Сумська область, Сумський район, с. Степанівка, вул. Центральна, буд. 46) суму основного боргу в розмірі 39 867,84 грн (тридцять дев`ять тисяч вісімсот шістдесят сім гривень 84 копійки) та судовий збір в розмірі 2 102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні 00 копійок).

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 та п. 17.5. розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.М. Морозов