Рішення

від 30.06.2020 по справі 913/325/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

30 червня 2020 року Справа № 913/325/20

Провадження №19/913/325/20

Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Фізичної особи - підприємця Єрьоміна Руслана Миколайовича ( АДРЕСА_1 )

до Комунального підприємства "Комбінат шкільного харчування" Сєвєродонецької міської ради (вул. Гоголя, 43, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404)

про стягнення 131483 грн 20 коп.

Суддя Господарського суду Луганської області Косенко Т.В.

Секретар судового засідання - Чигрина Є.Ю.

У засіданні брали участь:

від позивача - представник не прибув;

від відповідача - представник не прибув

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець Єрьомін Руслан Миколайович звернувся до Господарського суду Луганської області з позовом до Комунального підприємства "Комбінат шкільного харчування" Сєвєродонецької міської ради про стягнення коштів у розмірі 131483 грн 20 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором на закупівлю товару №39/2 від 23.01.2020 щодо повної оплати поставленого товару, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість.

Ухвалою суду від 01.06.2020 відкрито провадження у справі та судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 30.06.2020.

25.06.2020 від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву б/н від 24.06.2020, в якому він визнав позовні вимоги у повному обсязі.

Представники сторін в судове засідання 30.06.2020 не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд зазначає наступне.

23.01.2020 між Комунальним підприємством "Комбінат шкільного харчування" Сєвєродонецької міської ради (замовник, відповідач) та Фізичною особою - підприємцем Єрьоміним Русланом Миколайовичем (виконавець, позивач) укладено договір на закупівлю товару №39/2, відповідно до п.1.1 якого, виконавець зобов`язався у 2019 році поставити покупцю товар згідно Єдиного закупівельного словника ДК 021:2015 код 15330000-0 Оброблені фрукти та овочі (кабачки консервовані, огірки консервовані, томатна паста, ікра кабачкова, горошок зелений консервований, кукурудза консервована, повидло, сухофрукти), а замовник - прийняти та оплатити цей товар.

Кількість товару і ціна за одиницю, технічні вимоги визначаються у специфікації (Додаток 1 до цього договору), яка є невід`ємною частиною договору (п.1.3 договору).

Ціна цього договору без ПДВ становить 168160 грн 00 коп. (п.3.1 договору).

Розрахунки замовником проводяться протягом 15 календарних днів з дати поставки товару, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця (п.4.1 договору).

Відповідно до п.10.1 договору, останній набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2020, але в будь - якому випадку до повного виконання зобов`язань сторонами.

На виконання вказаних умов договору на закупівлю товару №39/2 від 23.01.2020 позивач передав, а відповідач прийняв товар на суму 160784 грн 00 коп., яку останній оплатив частково, що і стало підставою звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір.

Згідно з ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір на закупівлю товару №39/2 від 23.01.2020 є договором поставки, до якого слід застосовувати відповідні положення Господарського та Цивільного кодексів України.

Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення передбачені ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України.

Згідно ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч.1 ст.222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно зі ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, тобто - неналежне виконання.

Факт поставки позивачем товару відповідачеві підтверджується видатковими накладними №14111 від 23.01.2020 на суму 18175 грн 00 коп., №14112 від 23.01.2020 на суму 2053 грн 80 коп., №14115 від 27.01.2020 на суму 9072 грн 00 коп., №14119 від 12.02.2020 на суму 18000 грн 00 коп., №141121 від 12.02.2020 на суму 1467 грн 00 коп., №14124 від 17.02.2020 на суму 9072 грн 00 коп., №14125 від 17.02.2020 на суму 11454 грн 00 коп., №14127 від 18.02.2020 на суму 1760 грн 40 коп., №14130 від 20.02.2020 на суму 22356 грн 00 коп., №14133 від 20.02.2020 на суму 2880 грн 00 коп., №14137 від 24.02.2020 на суму 2347 грн 20 коп., №14140 від 27.02.2020 на суму 2347 грн 20 коп., №14141 від 27.02.2020 на суму 5500 грн 00 коп., №14144 від 28.02.2020 на суму 14136 грн 00 коп., №14146 від 02.03.2020 на суму 17344 грн 00 коп., №14148 від 02.03.2020 на суму 9750 грн 00 коп., №14150 від 06.03.2020 на суму 8375 грн 00 коп., №14156 від 11.03.2020 на суму 4694 грн 40 коп. Усього - 160784 грн 00 коп. (а.с.13-21).

Відповідач, в обумовлений п.4.1 договору строк, оплату поставленого позивачем товару здійснив частково в сумі 29300 грн 62 коп.

Згідно з актом звіряння взаємних розрахунків за період січень - березень 2020 року, підписаного між сторонами, станом на 01.04.2020 заборгованість на користь позивача складає 131483 грн 80 коп. (а.с.22).

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором в сумі 131483 грн 20 коп.

Частинами 1, 2, 4 ст.191 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Надаючи оцінку заяві відповідача про визнання позову, викладеній у відзиві на позовну заяву б/н від 24.06.2020, господарський суд, ураховуючи вищевикладені висновки про обґрунтованість позовних вимог, вважає, що таке визнання не суперечить закону та не порушує прав чи інтересів інших осіб.

Відтак позов підлягає задоволенню повністю.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.1 ст.130 ГПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Аналогічний припис міститься у ч. 3 ст.7 Закону України Про судовий збір .

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору у розмірі 1051 грн 00 коп.

Решта судових витрат позивача зі сплати судового збору у розмірі 1051 грн 00 коп. покладається на відповідача згідно ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.123, 129, 130, 232, 233, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Фізичної особи - підприємця Єрьоміна Руслана Миколайовича до Комунального підприємства "Комбінат шкільного харчування" Сєвєродонецької міської ради про стягнення 131483 грн 20 коп. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Комбінат шкільного харчування" Сєвєродонецької міської ради (вул. Гоголя, 43, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404, код ЄДРПОУ 32830931) на користь Фізичної особи - підприємця Єрьоміна Руслана Миколайовича ( АДРЕСА_1 , іпн НОМЕР_1 ) заборгованість у розмірі 131483 грн 20 коп., судовий збір у сумі 1051 грн 00 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Повернути з державного бюджету України Фізичній особі - підприємцю Єрьоміну Руслану Миколайовичу ( АДРЕСА_1 , іпн НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 1051 грн 00 коп., сплачений за квитанцією №4 від 25.05.2020.

Повернення судового збору здійснюється на підставі даного рішення, підписаного та засвідченого гербовою печаткою господарського суду.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 Господарського процесуального кодексу України та порядку, визначеному пп.17.5 п.17 ч.1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 06.07.2020.

Суддя Т.В. Косенко