Ухвала

від 06.07.2020 по справі 915/2105/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

06 липня 2020 року Справа № 915/2105/19

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В .,

за участю:

секретаря судового засідання Берко О.В.,

представника позивача: не з`явився,

представника відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

заяву Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" за вих.№09-01/915 від 24.06.2020 про відстрочення виконання рішення суду у справі

за позовом: Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, буд.6; ідент.код 20077720),

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль"

(54020, м.Миколаїв, вулиця Каботажний спуск, буд.18; ідент.код 30083966),

про: стягнення заборгованості у розмірі 15041818,55 грн.

Згідно заяви позивача про зменшення позовних вимог за вхід.№18427/19 від 02.12.2019: про стягнення заборгованості у розмірі 10566364,68 грн,-

в с т а н о в и в:

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 16.03.2020 у справі №915/2105/19, яке залишене без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2020, позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 7643235,59 грн основного боргу, 114680,79 грн пені, 558492,79 грн - 3% річних, 1217828,40 грн збитків від інфляції та 79247,74 грн судового збору, в решті вимог відмовлено.

23.06.2020 у даній справі видано відповідний наказ.

24.06.2020 Приватне акціонерне товариство "Миколаївська теплоелектроцентраль" звернулось до суду із заявою №09-01/915 від 24.06.2020 про відстрочення виконання рішення суду, в якій заявник просить відстрочити виконання рішення суду від 16.03.2020 у даній справі до 16.03.2021.

Ухвалою суду від 25.06.2020 розгляд заяви призначено на 06.07.2020.

Сторони явку повноважних представників у судове засідання 06.07.2020 не забезпечили незважаючи на належне повідомлення про дату, час та місце розгляду заяви.

Господарським судом також враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обов`язковою.

Клопотань про відкладення розгляду заяви від сторін не надходило.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомленні про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі, зокрема повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для розгляду заяви за відсутності представників сторін.

06.07.2020 судом було підписано вступну та резолютивну частини ухвали.

В обґрунтування своєї заяви ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" вказує на те, що станом на 19.06.2020 товариством частково погашений основний борг перед позивачем, і його залишок становить 1453878,66 грн. Однак, на даний час, виконання рішення суду в повному обсязі в значній мірі ускладнить фінансовий стан товариства та фактично призведе до нездатності здійснювати фінансове забезпечення виробничої діяльності останнього, зумовить проведення процедури банкрутства, що в свою чергу, враховуючи важливе соціальне значення товариства, є недопустимими заходами. У випадку виконання рішення в повному обсязі у міжопалювальний період зачіпаються не лише майнові інтереси товариства, а й інші інтереси, зокрема, можливість постачання теплової та електричної енергії, а також здійснення ремонтної компанії теплових мереж, необхідної для належного постачання теплової енергії в наступному опалювальному сезоні.

В підтвердження неспроможності на даний час у повному обсязі здійснювати платежі за енергоносії, відповідач надав звіти про фінансові результати за 2019 рік, з яких вбачається, що товариство зазнало збитку за звітний період у розмірі 46575000,00 грн, при тому, що статутний капітал становить 62513000,00 грн. Вагомою причиною неспроможності товариства сьогочасно виконати рішення в повному обсязі є непогашення споживачами теплової енергії всіх категорій боргу за поставлену теплову енергію.

Боржник вказує, що він є стратегічно важливим та соціально значимим теплопостачальним підприємством міста Миколаєва оскільки забезпечує теплом та гарячою водою житлові будинки та квартири, школи, дошкільні заклади, лікарні, установи і організації, що фінансуються з державного бюджету, а також до інших об`єктів. Основною метою та предметом діяльності товариства - є виробництво, транспортування та постачання теплової енергії споживачам міста Миколаєва. Іншої мети та предмету діяльності товариство не має та здійснює лише зазначений вище вид діяльності. Товариство забезпечує тепловою енергією більш ніж 40% споживачів теплової енергії міста Миколаєва. Основними споживачами теплової енергії є населення та бюджетні установи і організації, об`єкти соціальної сфери. Ці споживачі мають постійну заборгованість перед товариством за спожиту теплову енергію, при цьому технічна можливість відключення боржників у підприємства відсутня. Так, станом на 31.12.2019 заборгованість споживачів теплової енергії перед ПрАТ Миколаївська ТЕЦ складала 101385164,93 грн, заборгованість населення складає 91579879,03 грн, 6136399,35 грн - ЖБК та ОСББ, 6889,12 грн - борг релігійних організацій, заборгованість інших споживачів в сумі 3561024,18 грн та 100973,25 грн - це заборгованість бюджетних організацій.

Крім того, за твердженням боржника, однією з причин несвоєчасних розрахунків за спожитий природний газ є тривале непогашення Державним підприємством Енергоринок заборгованості за відпущену товариством по договору №495/02 від 28.04.2001 до ОРЕ електроенергію. Так, відповідно довідки заборгованість ДП Енергоринок станом на 31.12.2017 перед товариством складала 56761690,32 грн, на 31.12.2018 - 60476174,80 грн, на 31.12.2019 борг складає 34665418,51 грн.

До того ж, боржник зазначає, що товариство відноситься до категорій найстаріших теплогенеруючих підприємств країни (більш 115 років існування) виняткове значення має технічний стан основних фондів товариства, технологічна застарілість основного обладнання та інших інженерних комунікацій носить затяжний характер, для підвищення енергоефективності та безаварійної роботи виробничого устаткування існує нагальна потреба в виконанні планових ремонтних робіт, системної реконструкції та модернізації енергетичного обладнання, що потребує залучення необхідних коштів. В зв`язку з необхідністю дотримання безперервності виробничого циклу та для підвищення забезпечення безаварійних умов роботи, товариством здійснюються додаткові незаплановані витрати на усунення аварійних ситуацій, які виникають на теплових мережах, саме при проведенні гідравлічних випробувань встановлюються технічні дефекти, усунення яких потребує залучення значних коштів для їх відновлення, оскільки фактично зазначене технологічне обладнання має завершальний нормативний строк експлуатації. Ці аварійні ситуації, які відбуваються в міжопалювальний період, фактично є форс-мажорними обставинами, оскільки обсяги поривів, в т.ч. витоків води, є непередбаченими, на ліквідацію яких приорітетно витрачаються значні фінансові ресурси підприємства.

Боржник вказує, що після закінчення опалювального сезону 2019-2020 років значно знизився рівень платежів від населення за спожиті послуги теплопостачання, а саме в цей період товариство здійснює ремонтні роботи, але у зв`язку з запровадженням карантинних заходів змушене було перейти на простої. ПрАТ Миколаївська ТЕЦ перебуває у скрутному фінансовому становищі, а тому з квітня по листопад за наказом №43 від 29.01.2020 всі працівники підприємства переведені на 4-х денний робочий тиждень.

Крім того, відповідно до п.13 постанови Кабінету Міністрів України №217 від 18.06.2014 Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу , всі надходження на спеціальний рахунок товариства, відкритий у вповноваженому банку для плати за теплову енергію від споживачів, розподіляються і першочергово перераховуються в частині вартості природного газу на спеціальний рахунок АТ НАК Нафтогаз України , а вже потім в частині виробництва, транспортування та постачання теплової енергії без урахування вартості природного газу - на поточний рахунок товариства. Тобто, левова частка коштів, які надходять від споживачів як плата за спожиту теплову енергію, вповноваженим банком відразу ж перераховується до АТ НАК Нафтогаз України як плата за природний газ, а товариству перераховується лише залишок від зазначених коштів, за рахунок яких останнє має змогу гасити борги.

Боржник вказує, що жодним чином не ухиляється від виконання рішення суду, а навпаки шукає способи погашення заборгованості перед позивачем, в тому числі і шляхом відстрочення виконання рішення суду, та враховуючи виключність наведених вище обставин, відстрочення виконання рішення для відповідача є необхідною умовою для повного погашення заборгованості перед позивачем.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані до заяви письмові докази, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються вимоги заяви, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч.1 ст.18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ст.326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст.331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Пунктом 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" встановлено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи , зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення , щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі "Шмалько проти України" (заява №60750/00) зазначено, що для цілей ст.6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17.05.2005 по справі "Чіжов проти України" (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії §1 ст.6 Конвенції.

Затримка у виконанні рішення може бути виправдана за виняткових обставин . Але затримка не повинна бути такою, що позбавляє сутності право, яке захищається п.1 ст.6 Конвенції ("Іммобільяре Саффі проти Італії", заява №22774/93, §74, ЄСПЛ 1999-V).

Під час прийняття рішення по даній справі та при розгляді даної заяви судом також досліджувався ступінь вини відповідача у виникненні спору.

Судом встановлено, що несвоєчасне погашення заборгованості перед стягувачем сталося не з вини боржника, оскільки єдиним джерелом для оплати спожитого газу є кошти, отримані в якості оплати за спожиту теплову енергію з боку населення, бюджетних установ та госпрозрахункових підприємств та субвенцій на погашення різниці у тарифах на теплову енергію, які до цього часу не відповідають фактичній собівартості теплової енергії.

Судом при розгляді заяви враховано, що основний борг за рішенням суду - 7643235,59 грн на момент звернення до суду з заявою про відстрочення виконання рішення в більшій його частині сплачений боржником та його залишок становить 1453878,66 грн, що підтверджується карткою рахунку №6315 сформованою за період: 01.06.2020 - 19.06.2020 (т.2 а.с.52), що свідчить про те, що боржник визнає наявність обов`язку виконання рішення по даній справі, не відмовляється та не ухиляється від такого виконання, а навпаки шукає способи погашення заборгованості перед позивачем.

Натомість, стягувачем не надано жодних доказів, які підтверджують понесенням ним збитків або можливості їх понесення у зв`язку з несвоєчасним виконанням боржником прийнятих на себе зобов`язань за спірним договором.

Наданий боржником Звіт про фінансові результати за 2019 рік та копія Балансу (Звіт про фінансовий стан) станом на 31.12.2019 (т.2 а.с.41,42) свідчать, що 2019 рік для відповідача закінчився із чистим фінансовим результатом у вигляді збитку в розмірі 46575000,00 грн, при тому, що статутний капітал становить 62513000,00 грн.

Вказані обставини, на думку суду, підтверджують відсутність можливості виконання рішення суду у даній справі на даний момент та свідчать про тяжке фінансове становище підприємства та реальну загрозу його банкрутства.

При розгляді заяви судом взято до уваги, що АТ "НАК "Нафтогаз України" має стратегічне значення для економіки і безпеки держави , однак, останнім не надано суду жодних доказів того, що його фінансовий стан є гіршим за фінансовий стан боржника .

Що стосується виробничої діяльності боржника, то основною метою та предметом діяльності ПрАТ Миколаївська ТЕЦ - є виробництво, транспортування та постачання теплової енергії споживачам міста Миколаєва. Іншої мети та предмету діяльності товариство не має та здійснює лише зазначений вище вид діяльності. Товариство забезпечує тепловою енергією більш ніж 40% споживачів теплової енергії міста Миколаєва. Таким чином, відповідач зобов`язаний здійснювати постачання теплової енергії незалежно від зовнішніх факторів, тому що його господарська діяльність направлена на забезпечення життєдіяльності міста.

Специфіка роботи підприємства полягає в тому, що основними споживачами теплової енергії є бюджетні підприємства та населення міста, які мають постійну значну заборгованість за спожиту теплову енергію. При цьому, відповідно до Інформації про заборгованість абонентів перед ПрАТ Миколаївська ТЕЦ станом на 01.06.2020 загальна сума заборгованості становить 79916075,84 грн, з яких: заборгованість основного споживача теплової енергії населення - 70337711,66 грн, бюджетні установи - 775914,14 грн, 5112602,68 грн - ЖБК та ОСББ, 6889,12 грн - борг релігійних організацій, заборгованість інших споживачів (промисловість) в сумі 3682958,24 грн (т.2 а.с.63).

До того ж, відповідно до довідки про заборгованості ДП Енергоринок станом на 31.05.2020 заборгованість ДП Енергоринок перед відповідачем складала 34665418,51 грн (т.2 а.с.62) та з 31.12.2019 не погашалась ДП Енергоринок .

В підтвердження максимального вчинення залежних від нього дій на погашення заборгованості перед позивачем, боржником надані суду докази здійснення претензійно-позовної роботи відносно абонентів-боржників, проводяться заходи направлені на примусове виконання судових рішень. Так, за інформацією відповідача (т.2 а.с.43) за 2019 рік ПрАТ Миколаївська ТЕЦ направлено 39810 попереджень боржникам на загальну суму 195175,57 тис. грн та 213 претензій на суму 6250,78 тис. грн, пред`явлено 394 позови на суму 4809,82 тис. грн.

Вказані обставини, на думку суду свідчать про те, що боржник не уникає від свого обов`язку перед стягувачем, шукає шляхи та вживає заходи для погашення боргу, однак у зв`язку з несприятливою фінансовою ситуацією в економіці держави в цілому, підвищення тарифів та низький рівень платоспроможності населення, не може виконати рішення суду негайно.

При цьому, згідно з Порядком розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків із гарантованим постачальником природного газу, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №217 від 18.06.2014, переважна більшість грошових коштів, що надійшли від споживачів, перераховуються відповідачем за спожитий природний газ на рахунок гарантованого постачальника природного газу ПАТ "НАК "Нафтогаз України", і в розпорядження відповідача не потрапляють.

За твердженням боржника, коштів, які надходять від споживачів, не вистачає для виконання в повному обсязі податкових зобов`язань, зобов`язань по виплаті заробітної плати, розрахунків за енергоносії, здійснення ремонтних та аварійно-відновлювальних робіт.

Судом також приймаються до уваги твердження боржника, що після закінчення опалювального сезону 2019-2020 років значно знизився рівень платежів від населення за спожиті послуги теплопостачання, а саме в цей період товариство здійснює ремонтні роботи, але у зв`язку з запровадженням карантинних заходів змушене перейти на простої, на підтвердження чого відповідачем надано копію наказів по підприємству №127 від 09.04.2020, №128 від 13.04.2020, №143 від 23.04.2020 (т.2 а.с.45-47). До того ж, з квітня по листопад всі працівники підприємства переведені на 4-х денний робочий тиждень за наказом №43 від 29.01.2020 (т.2 а.с.44), в зв`язку з необхідністю економії фонду оплати праці для своєчасної виплати заробітної плати працівникам.

За вказаних обставин, вжиття на даний час Державною виконавчою службою заходів по примусовому виконанню рішення суду по даній справі може призвести до блокування роботи підприємства та неможливості виконувати покладені на нього завдання. Поступове збільшення розміру збитків підприємства свідчить про наявність реальної загрози банкрутства підприємства, що, враховуючи соціальну значимість останнього, може призвести до негативних наслідків для споживачів теплової енергії - населення м.Миколаєва, лікувальних закладів, шкіл, інших об`єктів соціальної сфери міста, бюджетних установ та державних закладів. В свою чергу, в умовах існуючої соціальної напруги та суттєвого погіршення платоспроможності населення, такі дії можуть призвести до соціального вибуху.

Відповідно до приписів ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.

Оцінивши вказані обставини та проаналізувавши докази, надані боржником в обґрунтування своєї позиції, врахувавши інтереси стягувача, суд вважає, що соціальний статус боржника, його матеріальний стан, вжиття ним заходів до стягнення заборгованості з безпосередніх споживачів теплової енергії, погашення ним більшої частини основного боргу, відсутність вини у несвоєчасному погашенні заборгованості перед стягувачем та наявність реальної можливості виконати рішення суду одночасно в повному обсязі наприкінці опалювального сезону 2020-2021 років, надають суду достатньо підстав для задоволення заяви боржника про відстрочення виконання рішення - до 16.03.2021, оскільки в опалювальному сезоні 2020-2021 років відповідач матиме змогу накопичити на своєму рахунку кошти, які в більшій мірі надійдуть від споживачів теплової енергії (враховуючи більше надходження боржнику коштів саме в цей період), та здійснити добровільне погашення суми заборгованості наприкінці опалювального сезону 2020-2021 років.

Керуючись ст.ст.202, 234, 235, 331, п.4 Розділу Х "Прикінцеві положення" ГПК України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Заяву Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" за вих.№09-01/915 від 24.06.2020 про відстрочення виконання рішення суду - задовольнити.

2. Відстрочити виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.03.2020 у справі №915/2105/19 - до 16.03.2021.

Ухвала суду, у відповідності до ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Згідно ст.ст.254, 255 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України, з урахуванням п.4 Розділу Х "Прикінцеві положення" ГПК України (в редакції Закону України №540-ІХ від 30.03.2020) апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Згідно ст.257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвала оформлена у відповідності до ст.234 ГПК України

та підписано суддею 06.07.2020.

Суддя М.В. Мавродієва