Рішення

від 30.06.2020 по справі 921/297/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

46001, м.Тернопіль, вул.Кн.Острозького, 14а, тел.:0352520573, e-mail: inbox@te.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30 червня 2020 року м.Тернопіль Справа №921/297/20 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрусик Н.О.

розглянув справу

за позовом: Акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ", м.Київ

до відповідача: Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя, м.Тернопіль, в особі Технічного коледжу Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя, м.Тернопіль

про стягнення 2772,62грн

за участю представників:

позивача: не з`явився;

відповідача: Митник У.М., провідний юрисконсульт організаційно - юридичного відділу Університету, довіреність №2/28-152 від 20.01.2020;

Калушка В.П. директор, довіреність №2/28-865 від 27.05.2020;

Королюк Л.С., провідний юрисконсульт, довіреність №2/28-866 від 27.05.2020.

Зміст позовних вимог, позиція позивача.

Акціонерне товариство "НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ", м.Київ, звернулося 12.05.2020 (згідно накладної на поштове відправлення №0100180301334) до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя, м.Тернопіль, в особі Технічного коледжу Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя, м.Тернопіль, про стягнення 2772,62грн, з яких: 194,92грн - 3% річних та 2577,70грн пені, нараховані у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань в частині здійснення оплати за природний газ, поставлений у 2016 році відповідно до договору постачання природного газу №79/16-ТЕ-30 від 29.01.2016.

Обґрунтовуючи позов АТ "НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" посилається на порушення відповідачем умов п.6.1 договору від 29.01.2016 та приписів ст.20, ч.2 ст.193, ч.1 ст.218, ст.ст.216, 230, 231 ГК України, ст.ст.16, 525, 530, 549, 611, 625 ЦК України.

Заперечення відповідача.

Тернопільський національний технічний університет імені Івана Пулюя згідно поданого відзиву на позов №2/28-900 від 04.06.2020 (вх.№3491 від 05.06.2020) та його представник у судовому засіданні позовні вимоги заперечив, зазначивши, що Університет є неналежним відповідачем, адже правовідносини виникли з господарської діяльності Коледжу, з яким ПАТ НАК Нафтогаз України було укладено договір №79/16-ТЕ-30 від 29.01.2016; Університет не є стороною даного договору.

Відповідно до п.п.1.18, 1.19 Статуту Університету, п.п.1.9, 3.5, 3.7, 5.1.1, 5.2.3, 5.2.4, 8.1 Положення про Технічний коледж ТНТУ імені Івана Пулюя та приписів ч.3 ст.95 ЦК України Колеж є відокремленим структурним підрозділом Університету, має право здійснювати фінансово-господарську діяльність у межах та порядку, визначеному довіреністю Університету; вправі самостійно укладати цивільно-правові договори, господарські договори; несе відповідальність за дотримання своїх зобов`язань в межах делегованих йому прав фінансово-господарської діяльності, тому вважає, що позовні вимоги до Університету є безпідставними.

Окрім того, у письмових поясненнях №2/28-982 від 19.06.2020 (вх.№3896 від 22.06.2020) Університет зазначив, що так як природний газ було спожито виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та гарячої води населенню (п.1.2 договору №79/16-ТЕ-30 від 29.01.2016), а його вартість оплачено до 30.11.2016, тому відповідно до норм ч.3 ст.7 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , підстави для нарахування 3% річних та пені у позивача відсутні, що свідчить про безпідставність заявленого позову. При цьому, зіслався на судову практику, що регулює подібні правовідносини у справі №910/5759/19.

Технічний коледж Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя позовні вимоги заперечив. У відзиві на позов №2/19-189 від 04.06.2020 (вх.№3507 від 09.06.2020) позовні вимоги вважає безпідставними й такими, що суперечать чинному законодавству та умовам договору №79/16-ТЕ-30 про постачання природного газу від 29.01.2016; у задоволенні позовних вимог просив відмовити. Факт несвоєчасної оплати за поставлений природний газ пояснив затримкою в наданні розрахункових документів газопостачальною організацією - ТОВ Тернопільміськгаз . Також зазначив, що природний газ спожитий за спірним договором, використано Коледжем на опалення гуртожитків для учнів.

Процесуальні дії суду у справі.

Ухвалою суду від 21.05.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з призначенням судового засідання на 16.06.2020, котре відкладалося на 30.06.2020.

Представник позивача у судове засідання не з`явився. У клопотанні №14/4-б/н від 12.06.2020 (вх.№3658 від 12.06.2020), у зв`язку з введенням на території України карантинних обмежень, відсутністю регулярного транспортного зв`язку між містами Київ та Тернопіль, просив розгляд справи здійснювати без його участі.

Присутні в судовому засіданні представники відповідача підтримали наведені заперечення щодо позову.

Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені рівні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловленні своєї правової позиції у спорі та наданні відповідних доказів, що є підставою для розгляду справи по суті в даному судовому засіданні, з урахуванням клопотання позивача про розгляд справи без участі його предстанвика.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

29.01.2016 між Публічним акціонерним товариством Національною акціонерною компанією Нафтогаз України як Постачальником та Технічним коледжем Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя як Споживачем, було укладено договір постачання природного газу №79/16-ТЕ-30 (далі - договір), відповідно до умов якого (п.п.1.1, 1.2, пп.6 п.7.2, пп.2 п.7.4) Постачальник зобов`язався передати у власність Споживача у 2016 році природний газ, ввезений на митну територію України, а Споживач зобов`язався прийняти та оплатити його на умовах, визначених договором. З п.1.2 договору слідує, що газ постачається за цим договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

У пункті 2.1 договору передбачено обсяги газу, які підлягають передачі Споживачу у першому кварталі 2016 року (з 01.01.2016 по 31.03.2016).

Сторони домовилися що обсяги газу, що планується передати за цим договором можуть змінюватись сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку.

Так,згідно укладеної 31.03.2016 додаткової угоди №1 до договору загальні обсяги гау,які підлягають передачі Споживачу сторонами змінено та визначено в розмірі 15,095тис.м 3 (в договорі - 14,600 тис. куб.м.), загальною вартістю 37926,01грн з ПДВ.

Відповідно до пункту 3.4 договору приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу Споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу.

Споживач зобов`язаний надати Постачальнику не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, підписані та скріплені печатками Споживача два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу в розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість. Постачальник не пізніше 8-го числа повертає Споживачу один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надає в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п.3.5 договору).

Ціна за 1000 куб.м газу за цим договором в період з 01 січня 2016 року по 31 березня 2016 року (включно) для підприємств, які приєднані до газорозподільних мереж, становить 1770,74грн,крім того податок на додану вартість - 20%. До ціни газу додається тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами ПАТ Укртрансгаз - 323,00грн, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 387,60грн. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 2 093,74грн, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 2 512,49грн (пункт 5.2 договору).

За змістом пункту 6.1 договору оплата за природний газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу.

За порушення строків оплати поставленого Споживач зобов`язаний сплатити Постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (пункт 8.2 договору). Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлений у пункті 10.3 Договору тривалістю у 5 років.

Договір набув чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін та поширював свою дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 січня 2016 року і діяв в частині реалізації газу до 31 березня 2016 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.12 договору).

На виконання умов договору Публічне акціонерне товариство НАК Нафтогаз України передало, а Технічним коледжем Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя прийнято у лютому 2016 року - 10,642 тис. куб.м. газу, вартістю 26737,90грн (1770,74грн за 1000куб.м. газу та 323грн за транспортування) та в березні 2016 року - 4,453тис. куб.м. газу на загальну суму 11188,12грн (1770,74грн за1000куб.м. газу та 323грн за транспортування), що підтверджується Актами прийому-передачі газу від 29.02.2016, 31.03.2016, підписані представниками сторін та скріплені їх печатками. Вказаний факт сторонами не заперечується.

Як вбачається з виписки по банківському рахунку ПАТ НАК Нафтогаз України , відкритому у АТ Ощадбанк по платежах за договором №79/16-ТЕ-30 , відповідачем проведено оплату вартості спожитого природного газу 29.04.2016 на суму 26737,90грн та 29.07.2016 на суму 11188,12грн, тобто з порушенням строку оплати, встановленого у п.6.1 договору.

Таким чином, оплату газу, спожитого в лютому 2016 року Коледж здійснив 29.04.2016, а спожитого у березні 2016 року - 29.07.2016.

За порушення відповідачем грошового зобов`язання позивачем нараховано 2577,70грн пені та 194,92грн - 3% річних за період з 15.03.2016 по 28.04.2016 на суму 26737,90грн та за період з 15.04.2016 по 28.07.2016 на суму 11188,12грн, що є предметом позову та підставою звернення позивача до суду для примусового стягнення цих штрафних санкцій.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при ухваленні рішення.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, яка кореспондуються із статтею 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями статті 611 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України унормовано, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно з ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Судом встановлено, що на виконання умов договору №79/16-ТЕ-30 від 29.01.2016, протягом 2016 року ПАТ "НАК "Нафтогаз України" передано, Коледж прийнято природний газ на загальну суму 37926,02грн (у лютому 2016 року - 10,642тис.куб.м. природного газу на суму 26737,90грн та у березні 2016 року - 4,453 642тис.куб.м. природного газу на суму 11188,12грн), яку було сплачено відповідачем із порушенням встановлених договором строків, та повний розрахунок за отриманий за цим договором природний газ відповідачем було проведено лише 29.07.2016.

За умовами договору, оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу , остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем в порушення умов договору, було допущено прострочення проведення розрахунків за договором №79/16-ТЕ-30 від 29.01.2016 в частині оплати природного газу, спожитого у лютому та березні 2016року.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Викладене свідчить про необхідність врахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах.

Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (далі - Закон), який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення набрав чинності 30.11.2016 р.

Відповідно до приписів ст. 1 Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Згідно зі ст. 1 Закону процедура врегулювання заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості.

Згідно зі ст. 2 Закону дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Частиною 1 ст. 3 Закону передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Зі змісту з ст.ст. 4, 5, 6 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" вбачається, що до реєстру включаються вимоги саме за заборгованістю, у той час як ч. ст. 7 вказаного Закону визначає, що на заборгованість за природний газ, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 р. №93 затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром (далі - Порядок), який визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними.

Так, відповідно до пункту 14 Порядку, у реєстрі відображаються дані про підприємства. Зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню, згідно з Законом; обсяг не відшкодованої, станом на 01.01.2016 р. заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016 року.

Водночас, частиною 3 статті 7 Закону, якою врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються , а нараховані підлягають списанню, з дня набрання чинності цим Законом.

Отже, цією нормою законодавець передбачив можливість звільнення боржника від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання у сфері теплопостачання як у спосіб ненарахування йому неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на початкову заборгованість, так і у спосіб списання цих нарахувань. Право не нараховувати неустойку, інфляційні втрати, відсотки річних не ставиться у залежність від будь яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом.

Тобто, якщо заборгованість погашено до набрання чинності Законом України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , тоді положення статей 1, 2, 3 вказаного Закону не застосовуються. Відповідно, виконання цієї норми також не потребує включення підприємства до реєстру, оскільки за змістом Закону до реєстру включаються та процедурі врегулювання заборгованості підлягають не погашені суми боргу перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Зазначеної правової позиції дотримується Верховний Суд (постанови від 06.06.2018 у справі №925/770/17, від 01.04.2019 у справі №922/2784/18, від 16.01.2020 у справі №922/939/19, від 22.01.2020 у справі №917/602/19).

При цьому, додаткові умови, крім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , для звільнення боржника від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання у сфері теплопостачання (ненархування або списання сум неустойки, інфляційних нарахувань та відсотків річних) при відсутності кредиторської заборгованості на день набрання чинності законом, не вимагаються.

Як свідчать матеріали справи, за умовами укладеного договору, покупець отримав газ для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, а заборгованість, яка виникла в результаті порушення строків оплати за природний газ, поставлений відповідачу позивачем у 2016 році погашено повністю 29.07.2016, тобто до набрання чинності Законом України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплоенергуючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії .

Таким чином, до спірних правовідносин підлягають застосуванню імперативні приписи ч.3 ст.7 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , з огляду на вищевикладене суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для нарахування позивачем пені та 3% річних на суму заборгованості за зобов`язаннями та, відповідно, про відмову у задоволенні позовних вимог.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставин, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи норми статей 1, 2, 3, частини 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", встановлені обставини справи щодо остаточного погашення відповідачем заборгованості з оплати природного газу, спожитого у лютому та березні 2016 року до 30.11.2016, а також те, що Технічним коледжем (відповідачем) природний газ використовувався для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, що вбачається з п. 1.2 договору та актів приймання-передачі природного газу від 29.02.2016, 31.03.2016, суд вважає, що відповідача віднесено у спірний період до теплопостачальних організацій, що надає підстави для застосування до спірних правовідносин приписів Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії .

Оскільки заявлені до стягнення з відповідача 3 % річних та пені було нараховано на заборгованість, яку відповідач погасив до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", тому такі нарахування підлягають списанню в силу приписів частини 3 статі 7 зазначеного Закону.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Північного апеляційного господарського суду № 911/109/19 від 18.06.2019, № 920/787/18 від 02.04.2019, № 910/5759/19 від 25.11.2019, постановах Верховного Суду від 07.02.2018 у справі №927/1152/16, від 29.01.2019 у справі № 925/108/18, від 22.02.18 у справі №922/4355/14, від 24.04.2018 у справі №914/3118/16, від 26.04.2018 у справі №911/3945/16, від 02.05.2018 у справі №914/102/17, від 16.04.2018 у справі №905/375/17.

Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Оскільки заявлені до стягнення суми пені в розмірі 2577,70грн та 3% річних у розмірі 194,92грн Позивач не списав відповідно до вимог Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", заявивши вимоги про їх примусове стягнення в судовому порядку, суд визнає їх безпідставно заявленими, такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, тому до задоволення не підлягають.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, наведеного учасниками справи.

Посилання відповідача на те, що Тернопільський національний технічний університет імені Івана Пулюя не є учасником спірних правовідносинах і не може бути відповідачем у даному господарському спорі, суд оцінює критично, з огляду на таке.

Відповідно до ч.4 ст.64 Господарського кодексу України, підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Підприємства можуть відкривати рахунки в установах банків через свої відокремлені підрозділи відповідно до закону.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (Витяг №1006645834 від 18.05.2020) Технічний коледж (ідентифікаційний код 02549121) є відокремленим підрозділом Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя (ідентифікаційний код 05408102).

З пункту 1.1 Положення про Технічний коледж, затвердженого наказом №4/7-341 від 08.05.2018 вбачається, що Коледж є відокремленим структурним підрозділом Університету без права юридичної особи відповідно до Закону України Про вищу освіту з делегуванням йому зі сторони Університету окремих прав фінансово-господарської діяльності.

Наведене не заперечується, а навпаки підтверджено Університетом у відзиві на позов.

Згідно ст.95 ЦК України: філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи що їх створила, і діють неї підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності. Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру юридичних осіб.

Оскільки Технічний коледж Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя є відокремленим підрозділом Університету, не має статусу юридичної особи, останній не може бути самостійним учасником судового процесу, що вбачається з Положення, а вправі лише представляти інтереси юридичної особи, що її утворила, за наявності відповідних повноважень.

Отже, визначення позивачем у позові Тернопільський національний технічний університет імені Івана Пулюя в особі Технічного коледжу Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя узгоджується з приписами ст. 45 ГПК України.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати, що складаються із сплаченого позивачем судового збору в розмірі 2102грн, згідно ст.129 ГПК України, покладаються на позивача у справі, оскільки у задоволенні заявлених позовних вимог судом відмовлено.

Керуючись ст.ст.4, 11, 13, 42, 45, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 197, 219, 220, 222, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням гарантій, встановлених п.4 розділу Х Господарського процесуального кодексу України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 06.07.2020.

Суддя Н.О. Андрусик