Рішення

від 25.06.2020 по справі 922/528/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/528/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Федоровій К.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Приватного підприємства "Вімар-Трейд", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газтехбуд", м. Харків (перший відповідач); ФО ОСОБА_1 , м. Харків (другий відповідач); ФО ОСОБА_2 , м. Харків (третій відповідач) про стягнення 834234,80 грн. за участю представників учасників справи:

позивача - не з`явився

першого відповідача - не з`явився

другого відповідача - не з`явився

третього відповідача - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "Фінансова компанія "Інтерес Груп", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ "Газтехбуд" (перший відповідач), ФО ОСОБА_1. (другий відповідач) та ФО ОСОБА_2. (третій відповідач), в якому просить суд стягнути з відповідачів солідарно на свою користь загальну суму заборгованості за кредитним договором №11/01-К від 16.11.2017 у розмірі 834234,80 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання першим відповідачем вказаного кредитного договору та ігнорування другим та третім відповідачами виконання умов договорів поруки №11/02-П від 16.11.2017 та №11/01-П від 16.11.2017 відповідно.

Ухвалою суду від 10.03.2020 позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 30.04.2020 була задоволена заява Приватного підприємства "Вімар-Трейд" про заміну сторони правонаступником та замінено кредитора (позивача) Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Українська фінансова об`єднана група" (нова назва ТОВ "Фінансова компанія "Інтерес Груп") (код ЄДРПОУ 40884515) на його правонаступника - Приватне підприємство "Вімар-Трейд" (код ЄДРПОУ 35244951).

Рух справи висвітлено у відповідних ухвалах суду.

Представники сторін у судове засідання не з`явилися. Про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, відповідно до ст.ст. 120, 121 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представників сторін за наявними у ній матеріалами, оскільки вони містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд встановив наступне.

16.11.2017 між ТОВ "ФК "Інтерес Груп" (кредитодавець) та ТОВ "Газтехбуд" (позичальник) був укладений договір надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №11/01-К, відповідно до п. 1.1 якого кредитодавець згідно положень цього договору надає позичальнику фінансовий кредит (надалі - "кредит") на наступних умовах: сума кредиту: 500 000,00 (п`ятсот тисяч) грн.; строк кредиту: 12 (дванадцять) місяців, а саме з " 16" листопада 2017 року по " 15" листопада 2018 року; вид кредиту (кредитна програма): поповнення обігових коштів; цільове призначення кредиту за цим договором: поповнення обігових коштів та оплата комісійної винагороди за надання кредиту, що передбачена в п. 1.2. цього договору; дата видачі кредиту: 16 листопада 2017 року; плата за користування кредитом: а) позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю всю суму кредиту та сплатити проценти за користування кредитом не пізніше зазначеного в цьому договорі строку; б) позичальник сплачує кредитодавцю проценти за користування кредитом у розмірі 36 % річних.

Відповідно до п. 1.2 договору, комісійна винагорода за надання кредиту становить 1% від суми кредиту (надалі - "комісійна винагорода"). Оплата такої комісійної винагороди здійснюється одноразово за рахунок наданого кредиту шляхом утримання кредитодавцем суми комісійної винагороди під час надання кредиту.

Згідно п. 1.3 договору, укладений сторонами договір є комплексним і містить як норми відповідно до чинного законодавства України, що регулюють правовідносини між сторонами, пов`язані з кредитуванням, так і норми щодо забезпечення виконання зобов`язань позичальника перед кредитором.

У п. 1.4 договору сторони обумовили, що орієнтовна сукупна вартість кредиту за цим договором становить 29,76 % в процентному значенні та 148792,50 грн. у грошовому виразі, та складається з платежів: погашення основної суми кредиту - 500 000,00 (п`ятсот тисяч) грн.; проценти за користування кредитом - 143792,50 (сто сорок три тисячі сімсот дев`яносто дві грн. 50 коп.) грн.; комісійна винагорода за надання кредиту - 5000,00 (п`ять тисяч) грн.; на користь третіх осіб, пов`язаних із: страхуванням - за рахунок позичальника, послугами нотаріусів - за рахунок позичальника, іншими послугами (біржові збори, послуги реєстраторів, оцінювача, тощо) - за рахунок позичальника.

У розділі 2 договору, сторони обумовили, що кредит, згідно до п. 1.1. цього договору, надається позичальнику в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів з поточного рахунку кредитодавця на поточний рахунок позичальника, зазначений в розділі 10 цього договору (за відповідною заявою позичальника). Днем надання кредиту вважається день перерахування грошових коштів з поточного рахунку кредитодавця на поточний рахунок позичальника. Днем повернення кредиту є день внесення суми кредиту та сплати процентів за користування ним в касу кредитодавця або день надходження коштів на поточний рахунок кредитодавця, що підтверджується випискою з поточного рахунку кредитодавця. Проценти за користування кредитом нараховуються щомісяця та обчислюються від суми кредиту, яка фактично знаходилась у користуванні позичальника за кожен календарний день користування кредитом з моменту надання кредиту до моменту повного повернення кредиту, при цьому день надання кредиту враховується, а день повернення кредиту не враховується. Платежі з повернення кредиту здійснюються згідно графіку платежів (додаток 1). Сплата процентів за користування кредитом здійснюється згідно графіку платежів (додаток 1).

Відповідно до п.п. 3.1 та 3.2 договору, кредит надається позичальнику на умовах строковості, повернення, цільового характеру використання, платності та забезпеченості. В якості забезпечення своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та неустойки (пені), а також інших витрат за цим договором, надається порука фізичної особи громадянина ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , паспорт: серія НОМЕР_2 , виданий Орджонікідзевським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області, 29 листопада 2001 року , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та порука фізичної особи громадянина ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , паспорт: серія НОМЕР_4 , виданий Московським МВ ХМУ УМВС України в Харківській області, 10 березня 1999 року , що проживає за адресою: АДРЕСА_2 , а також може бути надано додатково інші види забезпечення, не заборонені законодавством.

Відповідно до п. 4.2.3 договору, у разі несвоєчасного повернення позичальником обумовленої суми кредиту та нарахованих процентів за його користування позичальник повинен сплатити кредитодавцю неустойку, штраф у розмірі 5 (п`ять) процентів від суми платежу за кожний випадок прострочення, але не менше 50,00 (п`ятдесят гривень).

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками кредитодавця та позичальника (за наявності) дня його підписання сторонами на строк 12 (прописом: дванадцять місяців) та діє до „15" листопада 2018 року включно (п.6.1 договору).

16.11.2017 ТОВ "ФК "Інтерес Груп" виконало свої зобов`язання по наданню коштів, а ТОВ "Газтехбуд" отримав суму позики (кредиту) у повній сумі, що підтверджує платіжне доручення № 72 від 16.11.2017.

Крім того, на виконання умов кредитного договору щодо умов забезпечення кредиту, а саме п. 3.2. кредитного договору було укладено договори поруки, а саме:

- 16.11.2017 між ТОВ "ФК "Інтерес Груп" та ОСОБА_1 , в якості забезпечення зобов`язань позичальника за кредитним договором, Договір поруки № 11/02-П;

- 16.11.2017 між ТОВ "ФК "Інтерес Груп" та ОСОБА_2 , в якості забезпечення зобов`язань позичальника за кредитним договором, договір поруки № 11/01-П.

Відповідно до умов вказаних договорів поруки, поручитель зобов`язується солідарно та в повному обсязі відповідати перед кредитором за виконання боржником зобов`язань за кредитним договором, який було укладено між кредитором та боржником. Поручителю добре відомі і зрозумілі всі умови та зобов`язання боржника за кредитним договором, в тому числі: повернути кредитору кредит у сумі 500 000,00 (п`ятсот тисяч) гривень в строки, в порядку та на умовах, визначених кредитним договором. Сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі: 36 (тридцять шість) % річних та інші платежі в строки, в порядку та умовах, визначених кредитним договором; сплачувати неустойку (штраф, пеня, тощо) в розмірі: у випадку порушення позичальником строку сплати платежу, зазначеного в додатку №1 до кредитного договору, чи ануїтетного платежу у сумі меншій ніж передбачено додатку №1 до кредитного договору, поручитель зобов`язаний сплатити кредитодавцю штраф у розмірі 5 (п`ять) процентів від суми ануїтетного платежу за кожний випадок прострочення, але не менше 50,00 (п`ятдесят гривень). Остаточне погашення кредиту, процентів за його користування та інших платежів, визначених кредитним договором, здійснюється пізніше " 15" листопада 2018 року.

Відповідно до п. 3.1.1 договорів поруки, у випадку не виконання боржником зобов`язань за кредитним договором у встановлені строки, кредитор надсилає поручителю повідомлення з вимогою про виконання забезпеченого порукою зобов`язання боржника за кредитним договором. Датою пред`явлення кредитором вимоги про виконання зобов`язання боржника є день вручення кредитором вимоги особисто поручителю, або день здачі такої вимоги до установи зв`язку. До вимоги кредитора додається розрахунок суми заборгованості із зазначенням термінів оплати.

Згідно п.п. 5.1-5.2 договорів поруки, поручитель солідарно та у в повному обсязі несе відповідальність перед кредитором за виконання боржником зобов`язань за кредитним договором. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними перед кредитором до тих пір, поки всі зобов`язання за кредитним договором будуть виконані повністю.

Як зазначає позивач у позові, грошові кошти перший відповідач у встановлений договором строк не повернув. Керуючись умовами кредитного договору та сподіваючись на позасудовий спосіб врегулювання ситуації, що склалася, позивач неодноразово направляв листи-вимоги про виконання умов зобов`язання згідно кредитного договору (лист-вимога Вих. № 128/11-2018 від 26.11.18, лист-вимога Вих. №е 03/17-2019 від 06.03.19). Також, виконання взятих на себе згідно договорів поруки зобов`язань ігнорують перший та другий відповідачі (лист-вимога Вих. № 03/19-2019 від 06.03.19, лист-вимога Вих. № 130/11-2018 від 26.11.18, лист-вимога Вих. № 03/18-2019 від 06.03.19, лист-вимога Вих. № 129/11-2018 від 26.11.18).

Враховуючи те, що позивач передав першому відповідачу грошову суму коштів у розмірі 500 000,00 (п`ятсот тисяч) гривень у позику строком до 15 листопада 2018 року, починаючи з 16 листопада 2018 року відповідачі порушують обов`язок по виконанню грошового зобов`язання щодо повернення позивачу суми позики (боргу).

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст. 12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст. 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч. 1, 7 ст. 193 ГК України).

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зважаючи на ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 2 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або і, законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно до ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, господарський суд зазначає, що між сторонами виникли господарські зобов`язання, підставою яких є письмовий договір позики.

При цьому ТОВ "ФК "Інтерес Груп" виконано належним чином взяті на себе обов`язки та надано позику в сумі 500000,00 грн., про що свідчить досліджене вище платіжне доручення.

В свою чергу ТОВ "Газтехбуд", в порушення приписів ст.ст. 525, 526, 629, 1046, 1048, 1049 ЦК України та умов спірного договору вартість отриманої позики не повернуто, а також не сплачено проценти за позикою у сумі 258563,37 грн. (вірний розрахунок процентів надано позивачем), не дивлячись на те, що згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, ч.1 ст. 1048 ЦК України, ч.1 ст. 1049 ЦК України, строк повернення позики та сплати процентів настав.

Доказів неможливості виконання першим відповідачем з будь-яких причин умов договору матеріали справи не містять; договір позики, в якому передбачені всі істотні його умови, наразі є дійсним. А відтак перший відповідач, не повертаючи позивачу позичені грошові кошти, повністю порушив свої договірні зобов`язання.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини першого відповідача у неналежному виконанні свого обов`язку щодо повернення суми позики, а тому особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (ч. 1 ст. 614 ЦК України).

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

В силу ч.1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

За змістом п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В ст. 549 ЦК України надано визначення неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 4.2.3 договору, у разі несвоєчасного повернення позичальником обумовленої суми кредиту та нарахованих процентів за його користування позичальник повинен сплатити кредитодавцю неустойку, штраф у розмірі 5 (п`ять) процентів від суми платежу за кожний випадок прострочення, але не менше 50,00 (п`ятдесят гривень).

Перевіривши розрахунок штрафних санкцій, який здійснений позивачем, суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, здійснено позивачем арифметично вірно, а тому позовні вимоги в частині стягнення штрафних санкцій у розмірі 13873,76 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення 3% річних у розмірі 20968,19 грн. та інфляційних втрат в розмірі 50147,68 грн., суд зазначає наступне.

У ч.1 ст. 1050 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Перевіривши правильність нарахування інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, здійснено позивачем арифметично вірно, а тому позовні вимоги в частині стягнення інфляційних у розмірі 50147,68 грн. та 3% річних у розмірі 20968,19 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Згідно ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно ст. 543 ЦК України в разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Як зазначалося вище по тексту рішення, відповідно до умов укладених договорів поруки, поручитель зобов`язується солідарно та в повному обсязі відповідати перед кредитором за виконання боржником зобов`язань за кредитним договором, який було укладено між кредитором та боржником. Поручителю добре відомі і зрозумілі всі умови та зобов`язання боржника за кредитним договором, в тому числі: повернути кредитору кредит у сумі 500 000,00 (п`ятсот тисяч) гривень в строки, в порядку та на умовах, визначених кредитним договором. Сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі: 36 (тридцять шість) % річних та інші платежі в строки, в порядку та умовах, визначених кредитним договором; сплачувати неустойку (штраф, пеня, тощо) в розмірі: у випадку порушення позичальником строку сплати платежу, зазначеного в додатку №1 до кредитного договору, чи ануїтетного платежу у сумі меншій ніж передбачено додатку №1 до кредитного договору, поручитель зобов`язаний сплатити кредитодавцю штраф у розмірі 5 (п`ять) процентів від суми ануїтетного платежу за кожний випадок прострочення, але не менше 50,00 (п`ятдесят гривень). Остаточне погашення кредиту, процентів за його користування та інших платежів, визначених кредитним договором, здійснюється не пізніше "15" листопада 2018 року.

Згідно з ч. 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя. Для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання.

Як свідчать матеріали справи, кредитор звертався до поручителів з вимогою про сплату боргу. Проте, поручителі вимогу не задовольнили.

З огляду на солідарний обов`язок перед кредитором боржника за основним зобов`язанням з поручителями, кредитор має право вибору звернення з вимогою до них разом чи до будь-кого з них окремо.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачі відзивів на позовну заяву та будь-яких заперечень по суті спору не надали, тверджень позивача у встановленому законом порядку не спростували.

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", рішення від 10.02.2010).

Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, не спростованими відповідачами та визнаються судом такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідачів.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 610-612 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газтехбуд" (61106, м. Харків, пр. Московський, 283, кім. 2, код ЄДРПОУ 34329007); фізичної особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , ІПН НОМЕР_3 ); фізичної особи ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_4 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Приватного підприємства "Вімар-Трейд" (61033, м. Харків, вул. Саперна, 20, кв. 101, код ЄДРПОУ 35244951) - 490681,80 грн. заборгованості по кредиту, 258563,37 грн. заборгованості по відсоткам, 13873,76 грн. штрафу, 50147,68 грн. інфляційних втрат, 20968,19 грн. 3% річних та 12513,53 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, з урахуванням приписів п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.

Позивач - Приватне підприємство "Вімар-Трейд" (61033, м. Харків, вул. Саперна, 20, кв. 101, код ЄДРПОУ 35244951).

Перший відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Газтехбуд" (61106, м. Харків, пр. Московський, 283, кім. 2, код ЄДРПОУ 34329007).

Другий відповідач - фізична особа ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , ІПН НОМЕР_3 ).

Третій відповідач - фізична особа ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_4 , ІПН НОМЕР_1 ).

Повне рішення підписано 06 липня 2020 року.

Суддя О.В. Погорелова