Рішення

від 06.07.2020 по справі 280/2094/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06 липня 2020 року Справа № 280/2094/19 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Варга

до Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

06 травня 2019 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Варга (далі - ТОВ Варга , позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - ГУ ДФС у Запорізькій області, відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000311404 від 10.01.2019 про застосування штрафу в сумі 34 071,85 грн. за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов`язань та штрафних санкцій за порушення вимог валютного законодавства, визначених п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, ст. 4 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті №185/94-ВР від 23.09.1994.

На обґрунтування позовних вимог в позовній заяві (уточненій) зазначає, що відповідачем порушено приписи ст. 42 Податкового кодексу України, а саме завчасно не повідомлено платника податків про проведення щодо нього документальної позапланової невиїзної перевірки, оскільки про проведення перевірки позивача повідомлено лише після її початку, але й після проведення, поштою 09 січня 2019 року (копія доказів отримання - копія конверту надається), отже фактично документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ Варга як захід податкового контролю не відбулась, що призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої. Щодо встановленого актом порушення вказує, що між ТОО АстанаПромНефть та ТОВ Варга відповідно до контракту №05-09-17 від 05.09.2017 підписаний акт звірки про зарахування сум та закриття контракту. Зауважує, що станом на 03.06.2018 відбулось надходження валютних коштів, таким чином станом на 04.06.2018 не обліковується прострочена дебіторська заборгованість ТОО АстанаПромНефть , Казахстан (Продавець) перед ТОВ Варга , у зв`язку з порушенням покупцем строку повернення порожніх цистерн, що потягнуло за собою штрафні санкції від Вантажовідправника (ПАО Роснефть ) на адресу продавця. Так, продавець перевиставив покупцю штраф в сумі 124 000 або 1747,83 євро, тому відповідно до акту виконаних робіт від 26.11.2018 між ТОО АстанаПромНефть та ТОВ Варга відповідно до додатку до договору №1 від 18.06.2018 до контракту №05-09-17 від 05.09.2017 було здійснене зарахування сум валютних коштів та закриття контракту. На підставі вищевказаного, просить визнати як неправомірне та скасувати оскаржене податкове повідомлення-рішення №0000311404 від 10.01.2019 про застосування до позивача штрафу в сумі 34 071,85 грн.

Ухвалою суду від 10.05.2019 позовну заяву залишено без руху на підставі ст.ст. 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та позивачу наданий строк для усунення недоліків позовної заяви. В межах встановленого строку позивачем недоліки усунуто.

Ухвалою суду від 18.06.2019 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання на 15 липня 2019 року. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідач позов не визнав, 08 липня 2019 року надав суду відзив (вх. №27925), у якому щодо фактичних обставин справи пояснює, що попередньо дату початку перевірки було узгоджено особисто з директором ТОВ Варга ОСОБА_1 . Так, директор підприємства 12.12.2018 з`явився до будівлі ГУ ДФС у Запорізькій області для отримання повідомлення № 305/08-01-14-04 від 11.12.2018 про проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ Варга , наказу № 4113 від 05.12.2018 про проведення такої перевірки, а також запрошення № 305/08-01-14-04 від 11.12.2018 на підписання акту про результати перевірки, проте після ознайомлення із вищезазначеними документами покинув кабінет, та більше до будівлі ГУ ДФС у Запорізькій області не повернувся, повідомлення, наказ та запрошення не підписав та копії не отримав, у зв`язку з чим складено акт від 12.12.2018 № 1763/08-01-14-04 про відмову від отримання таких документів, а вказані документи направлено на податкову адресу ТОВ Варга в порядку ст. 42 Податкового кодексу України. Щодо порушення питання в адміністративному позові ТОВ Варга про недотримання контролюючим органом вимог ст.ст. 81, 94 Податкового кодексу України стверджує, що такими нормами Кодексу регламентовано умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення позапланових виїзних та фактичних перевірок, тоді як перевірку було здійснено у відповідності до положень ст. 79 як документальну невиїзну, при організації якої було здійснено заходи щодо вручення наказу та письмового повідомлення про дату початку та місце її проведення. Вказує, що перевіркою встановлено порушення ст.2 Закону України від 23.09.1994 № 185/94-ВР Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті (із змінами та доповненнями), а саме: прострочені терміни розрахунків в іноземній валюті по імпортним операціям здійснено з перевищенням законодавчо встановленого 180-денного терміну, у періоді з 04.06.2018 по 12.12.2018 (192 дні). Наголошує, що до позову не надано товарносупровідний документ, який би підтвердив факт відправлення та отримання порожніх вагонів нерезидентом, з відповідними відмітками станцій навантаження/прикордонних відміток. Також незрозумілим залишається сума штрафних санкцій за несвоєчасне повернення порожніх цистерн, що сплачена авансовим платежем та відповідає сумі 2 235,17 дол. США., відповідно зі специфікаціями наданих до позову визначається штрафна санкція у розмірі 2000 російських рублів за кожну одиницю залізничного транспорту за кожні сутки, при цьому позивач не підтверджує жодним документом ні кількості цистерн ні строків простою. Таким чином, на думку відповідача, фактично по контракту № 05-09-17 від 05.09.2017 завершення імпортної операції не відбулося внаслідок надходження товару (фенольної смоли) в повному обсязі, оскільки нарахування ТОО АстанаПромНефть (Казахстан) штрафних санкцій за невиконання господарського зобов`язання ТОВ Варга не є чинником, що може вплинути на вартісні або кількісні показники імпортованого товару, та в розумінні п.1.9 Інструкції № 136 не є підставою для такого зменшення. На підставі вищевикладеного, просить в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

15 липня 2019 року підготовче засідання по справі відкладене на 31 липня 2019 року.

Відповідно до ухвали суду від 31.07.2019 провадження у справі зупинене за клопотанням представників сторін до 12 вересня 2019 року.

Представником позивача через канцелярію суду до матеріалів справи долучені відповідь на відзив (вх. №37694 від 11.09.2019) та доповнення до відповіді на відзив (вх. №41716 від 08.10.2019), у яких додатково зазначає, що позивачем було помилково зроблено посилання в позові на акт виконаних робіт від 26.11.2018 та претензію від 12.10.2018 ТОО АстанаПромНефть на адресу ТОВ Варга про сплату 124000 рублей або 1747,83 Євро за простій вагонів, для погашення боргу ПАО НК Роснефть , так як вони відносяться до іншого контракту. Крім цих вказаних документів, на всі інші документи посилання є вірними. Вказує, що з метою обґрунтування припущень відповідача щодо відсутності товарно-супровідних документів ТОВ Варга звернулось до керівника Станції Запоріжжя-вантажне Придніпровської залізниці для отримання актів загальної форми (форми ГУ-23) на віднесення на відповідальність власника за 2018 рік відповідно МД-2 з метою обґрунтування причини простою вагонів 509918595, 70718655, 50991793, 51542587, 50630045, відповідно до інформації в яких вагони внаслідок певних вказаних обставин, не розвантажувались вчасно, чим спричинений простій. Таким чином, затримка під розвантаження вагонів (цистерн) відбувалась не з вини ТОВ Варга , що спричинило порушення строку повернення порожніх цистерн, внаслідок чого було нараховано та утримано штрафні санкції по контракту від 05.09.2017 ТОО АстанаПромНефть , Казахстан. На підставі вищевикладеного, вважає, що позивачем не було порушено порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті при проведенні суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності експортно-імпортних операцій встановлених Законом України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті від 23.09.1994 №185/94-ВР, та за період з 04.06.2018 по 12.12.2018 не допущено термінів здійснення розрахунків в іноземній валюті, у зв`язку із чим просить адміністративний позов задовольнити.

У свою чергу, від представника відповідача надійшли заперечення на доповнення до відповіді на відзив (вх. №43785 від 22.10.2019), за змістом яких відповідач стверджує, що через якість копій не можливо встановити дати затримки, взагалі відсутні записи щодо найменування вантажу, кульковою ручкою дописані номери контейнерів. Крім того, в актах загальної форми наданими позивачем визначені строки затримання вагонів на станції навантаження, так відповідно до специфікацій № 1 до контракту №05-09- 17 від 05.09.2017, передбачено у разі перевищення нормованого часу користування вагонами, покупець зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 2000 рублів за кожну одиницю залізничного транспорту за кожну добу (у тому числі не повну добу), таким чином шляхом простих математичних дій сума штрафу повинна дорівнювати 44000 рублів, а ніяк ні 127397,15. Звертає увагу суду, що затримка вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення оформляється наказом залізниці, актом про затримку вагонів форми ГУ-23а, що складається станцією затримки вагонів і підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання актів, але не менше як двома особами відповідно до пункту 3 Правил складання актів. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" на станцію призначення, яка повинна інформувати вантажовласника про затримку вагонів з його вини шляхом вручення копії такого "Повідомлення..." не пізніше двох годин після його отримання станцією призначення. Вказує, що Акти за №3936,3889,14,131,3915 в описі обставин за якими складено акт вказано затримка вагонів з вини клієнта (вантажовласника), про що можна зробити висновок що акти повинні складатися за формою ГУ-23а, з усіма необхідними супровідними документами (наказом, повідомленням про затримання). На підставі наведених вище доводів, досліджених документів, вважає, що надані доповнення до відповіді на відзив та копії документів не спростовують порушення вказані в акті проведення перевірки від 21.12.2018 № 790/08-01-14-04/37591438 та не повинно звільняти ТОВ Варга від відповідальності за порушення строків розрахунків у сфері ЗЕД.

Процесуальний строк, визначений ухвалою суду від 31.07.2019, неодноразово продовжувався судом за клопотанням сторін, зокрема, згідно з ухвалою суду від 12.09.2019 - до 23 жовтня 2019 року, ухвалою від 23.10.2019 - до 21 листопада 2019 року, ухвалою від 21.11.2019 - до 21 січня 2020 року.

У зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Запорізького окружного адміністративного суду Батрак І.В. та на підставі розпорядження керівника апарату від 31.01.2020 №61, проведено повторний розподіл частини справ, за результатами якого дана справа передана на розгляд судді Бойченко Ю.П.

Ухвалою суду від 31.01.2020 справа прийнята до свого провадження, розгляд справи розпочато спочатку та призначене підготовче засідання на 27 лютого 2020 року.

Згідно з ухвалою суду від 27.02.2020 вирішено закрити підготовче провадження у справі та призначити розгляд справи по суті на 01 квітня 2020 року.

Ухвалою суду від 01.04.2020 розгляд справи відкладено на 27 квітня 2020 року.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Представник відповідача у судове засідання також не з`явився, 27 квітня 2020 року надіслав клопотання (вх. №19385) про відкладення судового засідання на іншу дату, обґрунтоване установленим на усій території України карантином, яке він просить розглянути у порядку письмового провадження.

Ухвалою суду від 27.04.2020 у задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи вирішено відмовити.

За приписами ч. 6 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У відповідності до ч. 9 ст. 205 КАС України, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в справі матеріалами, в порядку письмового провадження.

На підставі приписів ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши та дослідивши надані документи, судом встановлені наступні обставини.

Згідно з офіційними відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ Варга (код ЄДРПОУ 37591438) є суб`єктом господарювання, офіційно зареєстрованим 15.03.2011 (номер запису: 1 103 102 0000 028999). Видами діяльності позивача є: Код КВЕД 19.10 Виробництво коксу та коксопродуктів (основний); Код КВЕД 19.20 Виробництво продуктів нафтоперероблення; Код КВЕД 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; Код КВЕД 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; Код КВЕД 46.72 Оптова торгівля металами та металевими рудами; Код КВЕД 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами; Код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; Код КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.

Так, між позивачем (далі - Покупець ) та ТОО АстанаПромНефть (Казахстан) ( далі - Продавець ) було укладено Контракт №05-09-17 від 05.09.2017, за умовами якого Продавець зобов`язується продати, а Покупець зобов`язується купити товар (далі -Продукція) протягом строку дії цього Контракту в порядку та на умовах, які передбачені цим Контрактом. Кількість, номенклатура, технічні характеристики Продукції, що поставляється (ДСТУ і ТУ заводу виробника), а також вартість Продукції, строки поставки і пункт призначення визначаються в цьому Контракті і Специфікаціях, які є додатками до Контракту, та оформлюються на кожну партію Продукції і є невід`ємними частинами Контракту. Валютою цього Контракту є долар США. Оплата продукції здійснюється Покупцем після підписання Сторонами Специфікацій, на окрему поставку Продукції банківським переказом у вигляді 100 % передплати (п. 1.1, 1.2, 4.1, 4.10). Крім того, п. 10.4, 10.7 Контракту передбачено, що у випадку затримки вагонів (контейнерів), які належать ТОО АстанаПромНефть (або іншому власнику) під відвантаженням вантажу Покупцем (вантажоотримувачем), Покупець сплачує Продавцю штраф у наступному розмірі: за першу-третю добу ~ 800 руб. за вагон, 190 руб. за 40-футовий контейнер і 100 руб. за 20-футовий контейнер; за четверту-сьому добу ~ 1600 руб. за вагон, 380 руб. за 40-футовий контейнер і 200 руб. за 20-футовий контейнер; за восьму і наступну добу ~ 2400 руб. за вагон, 570 руб. за 40-футовий контейнер і 400 руб. за 20-футовий контейнер. При цьому неповна доба враховується як повна. У випадку, якщо в результаті яких би то не було обставин власником контейнерів (вагонів) перевізником або іншими третіми особами до Покупця пред`являються штрафні санкції за порушення Покупцем (вантажоотримувачем) строку обороту контейнерів (вагонів) … Продавець направляє Покупцю вимогу про відшкодування цих штрафних санкцій, а Покупець зобов`язується визнати її та сплатити.

21 вересня 2017 року сторонами за зовнішньоекономічним договором була підписана Специфікація №1 на поставку 500,0 т продукту Смола фенольна , за ціною за тону 145,00 дол. США, на загальну вартість 72 500,00 дол. США.

На виконання контракту від 05.09.2017 ТОО АстанаПромНефть поставила товар на загальну суму 53 834,83 дол.США відповідно до митних декларацій МД-2:

№112080/2017/029074 від 29.12.2017 в кількості 54,615 т на 10 649,93 дол. США (вагон 509918595)

№112080/2017/029078 від 29.12.2017 в кількості 110,61т на 21 570,12 дол. США (вагони 70718665/ 50991793)

№112080/2018/0000024 від 03.01.2018 в кількості 110,845 т на 21 614,78 дол. США (вагони 51542587/ 50630045).

14 березня 2018 року на адресу ТОВ Варга ТОО АстанаПромНефть , Казахстан було електронною поштою направлено претензію вих. №09, якою повідомлено про прострочення надходження в пункт відправки вагонів до станції призначення ПАТ НК Роснефть , та нарахування 2 265,17дол США штрафів ТОО АстанаПромНефть Казахстан на адресу виробнику/вантажвідправнику.

В подальшому між контрагентами було укладено Додаткову угоду № 2 від 19.03.2018 до Додатку № 2 від 20.11.2017 Контракту № 05-09-17 від 05.09.2017, в якій зазначено, що у зв`язку з виробничою необхідністю сторони зменшують об`єм поставки продукції згідно з Додатком №2 до контракту з 300,00 т до 276,076 т, станом на 1 лютого 2018 року Продавець поставив, а покупець прийняв продукцію в об`ємі 276,076 т на суму 53 834,83 дол.США, внаслідок порушення Покупцем строку повернення порожніх цистерн, що призвело до штрафних санкцій від Вантажовідправника (ПАО ПК Роснефть ) на Продавця (ТОО АстанаПромНефть ) перевиставляє Покупцю штраф в сумі 2 265,17 дол.США. Відповідно до п. 4 Додаткової угоди сторони дійшли згоди, що у відповідності з п. 1, 2, 3 і Додатку №2 заборгованість сторін взаємно відсутня.

До матеріалів справи надано Акт виконаних робіт від 20.03.2018, згідно з яким станом на 1 лютого 2018 року Продавець виконав роботи на загальну суму 53 834,83 дол.США, у зв`язку з порушенням Покупцем строку повернення порожніх цистерн, які потягнули штрафі санкції від Вантажовідправника (ПАО НК РОСНЕФТЬ на адресу Покупця, Продавець пере виставив Покупцю штраф у сумі 2 265,17 дол. США.

Таким чином, відповідно до акту виконаних робіт від 20.03.2018 між ТОО АстанаПромНефть та ТОВ Варга відповідно до додатку до договору №2 від 19.03.2018 до контракту №05-09-17 від 05.09.2017 було здійснено зарахування сум валютних коштів та закриття контракту.

ГУ ДФС у Запорізькій області у зв`язку з отриманням інформації від ПАТ ПРИВАТБАНК про виявлені факти порушень валютного законодавства ТОВ Варга неодноразово надсилались на адресу підприємства запити про надання документів згідно з переліком щодо стану розрахунків в іноземній валюті по зовнішньоекономічному договору №05-09-17 від 05.09.2017, на які позивачем 27.07.2018, 25.09.2018, 18.10.2018 були надані відповіді разом із підтверджуючими документами.

05 грудня 2018 року ГУ ДФС у Запорізькій області винесений наказ №4113 про проведення документальної позапланової перевірки позивача.

Директор ТОВ Варга ОСОБА_1. 12.12.2018 з`явився до будівлі ГУ ДФС у Запорізькій області (за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 14. кабінет № 10) для отримання повідомлення № 305/08-01-14-04 від 11.12.2018 про проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ ВАРГА , наказу № 4113 від 05.12.2018 про проведення такої перевірки (з 12.12.2018 тривалістю 3 робочих дня), а також запрошення № 305/08-01-14-04 від 11.12.2018 на підписання акту про результати перевірки. Після ознайомлення із вищезазначеними документами директор підприємства відмовився від їх підписання та отримання, у зв`язку з чим складено акт від 12.12.2018 № 1763/08-01-14-04 про відмову від отримання таких документів.

Повідомлення про проведення перевірки № 305/08-01-14-04 від 11.12.2018, копія наказу на проведення документальної невиїзної перевірки № 4113 від 05.12.2018, також запрошення № 305/08-01-14-04 від 11.12.2018 на підписання акту про результати перевірки направлено на податкову адресу ТОВ Варга та вручені поштою його уповноваженому представнику 09 січня 2019 року, про що свідчить рекомендоване поштове повідомлення.

У період з 12.12.2018 по 14.12.2018 на підставі наказу від 05.122018 №4113 фахівцями ГУ ДФС у Запорізькій області була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ Варга з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин по зовнішньоекономічному імпортному контракту №05-09-17 від 05.09.2017, укладеного з нерезидентом ТОО АстанаПромНефть (Казахстан), за період з 27.11.2017 по 12.12.2018, за результатами якої складений відповідний акт від 21.12.2018 №790/08-01-14-04/37591438.

За результатами перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем, зокрема, ст. 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , в частині недотримання законодавчо встановлених строків розрахунків по зовнішньоекономічному імпортному контракту №05-09-17 від 05.09.2017 з нерезидентом Компанією ТОО АстанаПромНефть (Казахстан) у періоді: з 04.06.2018 по 12.12.2018 (192 дні - по платежу 2 265,17 дол. США).

Вказані висновки гуртуються на тому, що на виконання контракту № 05-09-17 від 05.09.2017, укладеного з нерезидентом ТОО АстанаПромНефть (Продавець), ТОВ ВАРГА (Покупець) здійснено попередню оплату за смолу фенольну на загальну суму 56 100 дол. США: 1) 27.11.2017 згідно з платіжним дорученням № 181 у сумі 13 300 дол. США (граничний строк надходження товару 26.05.2018); 2) 27.11.2017 згідно з платіжним дорученням № 182 у сумі 15 000 дол. США (граничний строк надходження товару 26.05.2018); 3) 05.12.2017 згідно з платіжним дорученням № 184 у сумі 27 8300 дол. США (граничний строк надходження товару 03.06.2018). Поставка товару нерезидентом ТОО АстанаПромНефть (Казахстан) здійснено 29.12.2017 на загальну суму 53 834,83дол.США Отже, товар від нерезидента ТОО АстанаПромНефть (Казахстан) по імпортному контракту № 05-09-17 від 05.09.2017 (по оплаті 05.12.2017) ТОВ Варга не отримано в повному обсязі, сума за недопоставлений товар у розмірі 2 265,17 дол. США (56 100,00 - 53 834,83) нерезидентом на валютний рахунок ТОВ Варга не повернута. Згідно з Випискою з Журналу-ордеру і відомості по рахунку 632 Розрахунки з іноземними постачальниками ТОВ Варга за січень 2018 року дебіторська заборгованість по зовнішньоекономічному імпортному контракту № 05-09-17 від 05.09.2017, складає 2 265,17 дол. США, кредиторська заборгованість відсутня. Контракт не закрито. До перевірки не надано товарносупровідний документ, який би підтвердив факт відправлення порожніх вагонів підприємством та дату отримання порожніх вагонів нерезидентом. До перевірки позивачем не надано вимогу щодо сплати штрафних санкцій з розрахунком, відповідно до Специфікації №2 від 21.09.2017 у розмірі 2 000,00 рос. руб. За кожну одиницю залізничного транспорту за кожну добу на суму 2 265,17 дол. США.

На підставі Акту та вказаних порушень відповідачем 10.01.2019 прийняте податкове повідомлення-рішення форми С №0000311404, за яким до позивача застосовано пеню за платежем Пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконаних зобов`язань та штрафних санкцій за порушення вимог валютного законодавства у розмірі 34 071,85 грн.

Вказане рішення у той самий день направлені на адресу позивача та вручене поштою його уповноваженому представнику 22 січня 2019 року, про що свідчить лист Укрпошти від 07.03.2019 №20-14-К6147.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач оскаржив його у адміністративному порядку, подавши скаргу від 04.02.2019 №04/02, проте рішенням ДФС України від 05.04.2019 №16027/6/99-99-11-04-02-25 рішення відповідача залишене без змін, а скаргу підприємства - без задоволення.

Вважаючи прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення №0000311404 від 10.01.2019 протиправним позивач звернувся до суду із даним позовом про його скасування.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Податковий кодекс України).

У статті 1 Податкового кодексу України зазначено, що цей кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Стосовно посилання представника позивача на порушення контролюючим органом порядку проведення перевірки суд вважає за необхідне зазначити про таке.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно п.75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Приписами пп. 75.1.2 п. 75.1 ст.75 Податкового кодексу України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Положеннями пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України визначено, що документальна позапланова перевірка здійснюється у разі, якщо отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Отже, задля проведення позапланової перевірки за цією нормою необхідна сукупність наступних умов: отримання контролюючим органом податкової інформації, яка свідчить про порушення платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; направлення контролюючим органом такому платнику письмового запиту із зазначенням виявлених порушень, як в спірному випадку, податкового законодавства; не надання платником податків пояснень та їх документального підтвердження.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки (п.78.4 ст.78 Податкового кодексу України).

Особливості проведення документальної невиїзної перевірки передбачені ст. 79 Податкового кодексу України.

Згідно з п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Водночас, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові (п. 42.2 ст. 42 Податкового кодексу України).

Окрім того, незважаючи на проголошену пп. 79.3 ст. 79 Податкового кодексу України необов`язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній має право бути присутнім. Такий висновок узгоджується з приписами пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Податкового кодексу України.

Сам вид перевірки (позапланова невиїзна), без надання платнику податків права на подання відповідних пояснень та документів, що стосуються предмету перевірки, позбавляє контролюючий орган можливості об`єктивно здійснити аналіз законності діяльності такого платника й дійти обґрунтованих висновків стосовно податкового правопорушення.

Отже, документальна позапланова невиїзна перевірка платника податків проводиться виключно за наявності підстав для її призначення та рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, а право на проведення такої перевірки надається лише за умови повідомлення платника податку про таку перевірку та вручення копії наказу про проведення перевірки у спосіб, визначений законом, до її початку.

Із системного аналізу норм Податкового кодексу України випливає, що проведення перевірки як контрольного заходу передбачає такі етапи її проведення: встановлення підстав для проведення перевірки; прийняття контролюючим органом рішення про проведення перевірки, яке оформлюється наказом керівника (його заступником або уповноваженою особою) цього органу; допуск до перевірки; вивчення наданих платником податків документів та інших матеріалів; оформлення результатів перевірки.

У спірному випадку контролюючим органом отримано податкову інформацію від ПАТ ПРИВАТБАНК про виявлені факти порушень валютного законодавства ТОВ Варга .

При цьому, суд враховує, що предметом позову не є наказ про призначення податкової перевірки.

Суд не приймає посилання представника на приписи ст. 81, 94 Податкового кодексу України, оскільки цими нормами Кодексу регламентовано умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення позапланових виїзних та фактичних перевірок, натомість перевірку було здійснено у відповідності до положень ст. 79 Кодексу як документальну невиїзну, при організації якої було здійснено заходи щодо вручення наказу та письмового повідомлення про дату початку та місце її проведення.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною 2 ст. 74 КАС України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що директор ТОВ Варга ОСОБА_1. 12 грудня 2018 року з`явився до будівлі ГУ ДФС у Запорізькій області та ознайомився з повідомленням № 305/08-01-14-04 від 11.12.2018 про проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ ВАРГА , наказом № 4113 від 05.12.2018 про проведення такої перевірки (з 12.12.2018 тривалістю 3 робочих дня), запрошенням № 305/08-01-14-04 від 11.12.2018 на підписання акту про результати перевірки, однак від їх підписання та отримання останній відмовився, у зв`язку з чим складено акт від 12.12.2018 № 1763/08-01-14-04 про відмову від отримання таких документів. Доказів протилежного позивачем суду не надано та не наведено.

Відповідно до п. 42.2 ст. 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Крім того, у матеріалах справи наявні докази скерування контролюючим органом на адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення наказу та повідомлення про проведення перевірки, що відповідає вимогам податкового законодавства щодо належного повідомлення платника податків про проведення документальної перевірки.

Тому, суд відхиляє твердження позивача про невиконання відповідачем вимог щодо належного повідомлення про проведення перевірки в порушення п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України та як наслідок відсутності правових наслідків такої.

Крім того, процедурні порушення під час призначення та/або проведення перевірки контролюючим органом не можуть сприйматися як безумовне свідчення протиправності податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами документальної невиїзної перевірки. Вчинені контролюючим органом процедурні порушення під час призначення та проведення зазначеної перевірки підлягають оцінці і з огляду на те, наскільки вони вплинули на можливість платника податків захистити свої права, зокрема, щодо надання відомостей контролюючому органу задля правильного установлення обставин та обґрунтованості висновків, та чи призвели установлені процедурні порушення до необґрунтованості чи помилковості висновків контролюючого органу.

Така позиція суду касаційної інстанції узгоджується з позицією Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 21.02.2020 у справі №826/17123/18 (провадження № К/9901/25669/19), від 28.05.2020 у справі №818/532/16 (провадження №К/9901/28436/18).

Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо вчасності проведення розрахунків за зовнішньоекономічним імпортним контрактом суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ст. 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті від 23.09.1994 №185/94-ВР (чинного під час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 185/94-ВР) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву строк, передбачений частиною першою цієї статті, діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента. Строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України. Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Статтею 4 Закону визначено, що порушення резидентами, крім суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Отже, Закон №185/94-ВР встановлює відповідальність за порушення строків розрахунку в іноземній валюті (надходження виручки) за наслідками виконання зовнішньо-економічних контрактів, і єдиною підставою до звільнення від такої відповідальності визнає наявність висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Водночас, надходження валютної виручки на рахунок можливе лише за дійсним зобов`язанням і не очікується за припиненим.

А тому суд вважає за доцільне звернутися до загальних засад зобов`язального права та зауважити, що за своїм обсягом поняття виконання є дещо вужчим, ніж поняття припинення, оскільки останнє охоплює всі випадки ліквідації зобов`язально-правового зв`язку, незалежно від виконання раніше досягнутих домовленостей.

Відповідно до статей 627, 628 Цивільного кодексу України сторони вільні у виборі виду договору та його умов, а згідно зі ст. 629 цього Кодексу укладений договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Наведені вище норми цивільного законодавства в контексті спірних правовідносин кореспондуються із положеннями ч. 4 ст. 6 та ч. 1 ст. 14 спеціального Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність від 16.04.1991 №959-ХІІ, якими передбачено, що суб`єкти ЗЕД мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім прямо або у винятковій формі заборонених законами України. Крім того, всі суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.

Так, одним із способів припинення зобов`язань у цивільному праві є зарахування, при якому погашаються зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, або невстановлений, або визначений моментом пред`явлення вимоги (ст. 601 Цивільного кодексу України).

Аналогічні положення містяться в ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України, згідно з якою господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Не допускається зарахування вимог, щодо яких за заявою другої сторони належить застосувати строк позовної давності і строк цей минув, а також в інших випадках, передбачених законом.

Отже, залік (або зарахування) зустрічних однорідних вимог контрагентів є одним із законних засобів врегулювання сторонами своїх взаємних зобов`язань. Водночас, для проведення зарахування необхідна сукупність певних умов, а саме: вимоги повинні бути зустрічними (тобто такими, що випливають зі взаємних зобов`язань між двома особами) та однорідними (як правило, йдеться про взаємні вимоги грошових сум в одній і тій самій валюті); має настати строк виконання за всіма зустрічними вимогами.

Зарахування є односторонньою операцією, для якої достатньо заяви однієї сторони. Проте, воно може здійснюватися за згодою обох сторін - у разі підписання ними угоди про припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Відповідно, зарахування вважається вчиненим із дати підписання заяви однією стороною або угоди - обома.

Аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що випадки, у яких суб`єктам господарювання забороняється припиняти зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, мають бути визначені виключно в законах України. Однак, жодних обмежень на використання такого способу розрахунку за зовнішньо-економічними операціями законами України не передбачено.

Згідно з п. 1.11 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24 березня 1999 року № 136, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 28 травня 1999 року за № 338/3631 (надалі також - Інструкція № 136), яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин, експортна, імпортна операції можуть бути зняті з контролю за наявності належним чином оформлених документів про припинення зобов`язань за цими операціями зарахуванням, якщо: вимоги випливають із взаємних зобов`язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями; вимоги однорідні; строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред`явлення вимоги; між сторонами не було спору щодо характеру зобов`язання, його змісту, умов виконання тощо.

Таким чином, спеціальними законами, зокрема, Законом №959-ХІІ, Законом №185/94-ВР, Цивільним та Господарським кодексами України не заборонено, а окремими з них - навіть прямо передбачено зарахування зустрічних однорідних вимог як вид припинення зобов`язання за зовнішньоекономічними договорами.

Суд звертає увагу, що чинним законодавством також не заборонено та не обмежено законні форми розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, що не передбачають, власне, надходження іноземної валюти на рахунок резидента.

При цьому, виконання зобов`язань резидента України перед нерезидентом за зовнішньоекономічним контрактом шляхом зарахування зустрічних грошових вимог за наявності належним чином оформлених документів є підставою для зняття банком із контролю експортно-імпортної операції, вчинюваної ним відповідно до Інструкції №136.

З урахуванням наведеного документи про зарахування зустрічних вимог мають враховуватись при вирішенні спору щодо дотримання строків зарахування валютної виручки.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.01.2020 у справі №1340/3649/18, у постанові від 12.02.2020 у справі № 826/13613/17.

Відповідно до п. 3 Правил складання актів (стаття 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002, зареєстрованих Міністерстві юстиції України 8 липня 2002 року за №567/6855, вказано, що Акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності: затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства; затримки вагонів (контейнерів), пов`язаної з митним оформленням вантажу, а також затримки через недодання чи неналежне оформлення відправником документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил. Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами. Один примірник акта загальної форми, складеного під час перевезення, додається до перевізних документів, другий залишається на станції, яка його склала.

Відповідно до інформації вказаної в актах загальної форми на віднесення відповідальність залізниці (ГУ-23) вагони 509918595, 70718665, 50991793, 515412587, 50630045 внаслідок нижче вказаних обставин, не розвантажувались вчасно, чим спричинений простій, а саме :

Акт №3889 від 25.12.2017 - вагони №70718695, 50991793 вагони простоюють на коліях станції розмитнення в очікуванні розмитнення, дата початку затримки 25.12.2017 о 00.20, час початку затримки 25.12.2017 о 00:20 год;

Акт №3936 від 28.12.2017 - вагони №70718695, 50991793 вагони простоюють на коліях станції розмитнення в очікуванні розмитнення, дата початку затримки 25.12.2017р. о 00.20 (акт №3889), час закінчення затримки 29.12.2017 о 18:00 год;

Акт №3937 від 25.12.2017 - вагони №70718695, 50991793 вагони простоюють на коліях станції під вивантаження, через зайнятість локомотива станції, час початку затримки 29.12.2017 о 18.00 год;

Акт №3960 від 25.12.2017 - вагон №70718695 вагон простоює на коліях станції через зайнятість локомотиву станції, час початку затримки 29.12.2017 (акт №3937), час закінчення затримки 31.12.2017 о 15:00 год;

Акт №3915 від 28.12.2018р. - вагон №51542587, вагон простоює на станції розмитнення в очікуванні розмитнення, дата початку затримки 28.12.2017 о 07:15

Акт №1 від 02.01.2018 - вагон №50630045 вагон простоює на станції розмитнення в очікуванні розмитнення, дата початку затримки 02.01.2018;

Акт №13 від 03.01.2018 - вагон №51542587, вагон простоює на станції розмитнення в очікуванні розмитнення, дата початку затримки 28.12.2017 о 07:15 (акт №3915 від 28.12.2017), час закінчення затримки 03.01.2018 о 16.15 год;

Акт №14 від 03.01.2018 - вагон №50630045 вагон простоює на станції розмитнення в очікуванні розмитнення, дата початку затримки 28.12.2017 о 07:15 (акт №1 від 02.01.2018),затримка вагонів почалась 03.01.2018 о 16:15год;

Акт №15 від 03.01.2018 - вагони №50630045, №51542587 затримка вагонів почалась 03.01.2018 о 16.10 год;

Акт №16 від 03.01.2018р. - вагони №50630045, №51542587 затримка вагонів почалась 03.01.2018 о 17.20 год:

Таким чином, затримка під розвантаження вагонів (цистерн) відбувалась хоч і не з вини ТОВ Варга , однак спричинила порушення строку повернення порожніх цистерн, внаслідок чого у відповідності до умов п. 10.4 зовнішньоекономічного договору ТОО АстанаПромНефть нараховано та утримано штрафні санкції згідно з претензією вих. №09 від 14.03.2018, яку було електронною поштою направлено на адресу ТОВ Варга та долучено до матеріалів справи.

Аналіз наведених норм чинного законодавства дає можливість зробити висновок про те, що існують законодавчо визначені випадки припинення валютного контролю експортних та імпортних операцій без зарахування валютної виручки на банківський рахунок, і це не суперечить ст. 2 Закону №185/94-ВР.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у зв`язку з порушенням Покупцем строку повернення порожніх цистерн, що потягнуло за собою штрафні санкції від Вантажовідправника (ПАО Роснефть ) на адресу Продавця. Продавець перевиставив Покупцю штраф в сумі 124 000 або 1747.83 євро, тому відповідно до акту виконаних робіт від 26.11.2018р. між ТОО АстанаПромНефть та ТОВ Варга відповідно до додатку до договору №1 від 18.06.2018 до контракту №05-09-17 від 05.09.2017 було здійснено зарахування сум валютних коштів і закриття імпортного контракту.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, під час перевірки такі обставини були доведені позивачем до відома контролюючого органу і в наступному були надані відповідні підтверджуючі документи.

Таким чином, оскільки чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством передбачено право суб`єктів господарювання на застосування такої форми розрахунків як зарахування (залік) зустрічних однорідних (грошових) вимог та таке право не може бути скасоване підзаконними актами, суд виходить із того, що наявність належним чином складених документів про зарахування зустрічних вимог впливає на висновок про прошення строків зарахування валютної виручки.

Приймаючи до уваги вищенаведені фактичні обставини справи, та наведені норми законодавства, яке регулює порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті та встановлює порядок здійснення контролю за експортними та імпортними операціями, в редакції законів та нормативно-правових актів, які були чинними на момент виникнення спірних відносин, та враховуючи вищезазначені фактичні обставини справи суд вважає, що висновки про порушення позивачем валютного законодавства, зроблені відповідачем в Акті перевірки, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та в порушення вимог ч. 2 ст. 77 КАС України не були доведені суб`єктом владних повноважень, що свідчить про те, що відповідач під час прийняття такого рішення діяв не у спосіб, який визначено чинним законодавствам, що у свою чергу ї підставою для визнання такого рішення суб`єкта владних повноважень протиправним та його скасування.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності..

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність необхідної сукупності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду з даним позовом, позивачем було сплачено судовий збір в сумі 1 921,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №160 від 23.04.2019. За таких умов, судовий збір, сплачений позивачем, стягується відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - ГУ ДФС у Запорізькій області.

Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Варга задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управлінням ДФС у Запорізькій області №0000311404 від 10 січня 2019 року про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю Варга штрафу в сумі 34 071,85 грн. за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов`язань та штрафних санкцій за порушення вимог валютного законодавства, визначених п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, ст. 4 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті №185/94-ВР від 23.09.1994.

3. Судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) гривня 00 копійок присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Варга (69008, м. Запоріжжя, вул. Феодосійська, 3-А, код ЄДРПОУ 37591438) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення складено та підписано 06.07.2020.

Суддя Ю.П. Бойченко