Ухвала

від 24.12.2020 по справі 280/2094/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

24 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 280/2094/19

адміністративне провадження № К/9901/33975/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І. В.,

суддів - Шишова О. О., Яковенка М. М.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06 липня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2020 року у справі №280/2094/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Варга до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

у с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю Варга (далі - ТОВ Варга , позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - ГУ ДФС у Запорізькій області, відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10 січня 2019 року №0000311404 про застосування штрафу в сумі 34071,85 грн за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов`язань та штрафних санкцій за порушення вимог валютного законодавства, визначених п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, ст. 4 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР.

На обґрунтування позовних вимог в позовній заяві (уточненій) зазначає, що відповідачем порушено приписи ст. 42 Податкового кодексу України, а саме завчасно не повідомлено платника податків про проведення щодо нього документальної позапланової невиїзної перевірки, оскільки про проведення перевірки позивача повідомлено лише після її початку, але й після проведення, поштою 09 січня 2019 року (копія доказів отримання - копія конверту надається), отже фактично документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ Варга як захід податкового контролю не відбулась, що призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої. Щодо встановленого актом порушення вказує, що між ТОО АстанаПромНефть та ТОВ Варга відповідно до контракту від 05 вересня 2017 року №05-09-17 підписаний акт звірки про зарахування сум та закриття контракту. Зауважує, що станом на 03 червня 2018 року відбулось надходження валютних коштів, таким чином станом на 04 червня 2018 року не обліковується прострочена дебіторська заборгованість ТОО АстанаПромНефть , Казахстан (Продавець) перед ТОВ Варга , у зв`язку з порушенням покупцем строку повернення порожніх цистерн, що потягнуло за собою штрафні санкції від Вантажовідправника (ПАО Роснефть ) на адресу продавця. Так, продавець перевиставив покупцю штраф в сумі 124000,00 або 1747,83 євро, тому відповідно до акту виконаних робіт від 26 листопада 2018 року між ТОО АстанаПромНефть та ТОВ Варга відповідно до додатку до договору від 18 червня 2018 року №1 до контракту від 05 вересня 2017 року №05-09-17 було здійснене зарахування сум валютних коштів та закриття контракту. На підставі вищевказаного, просить визнати як неправомірне та скасувати оскаржене податкове повідомлення-рішення від 10 січня 2019 року №0000311404 про застосування до позивача штрафу в сумі 34071,85 грн.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 06 липня 2020 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2020 року, позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з вказаною касаційною скаргою.

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України, за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Проаналізувавши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням відповідає стаття 14 Закону України Про судоустрій і статус суддів .

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до пункту 6 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З огляду на обставини, встановлені судовими рішеннями, предметом спору у цій справі є визнання протиправним та скасування рішення контролюючого органу, на підставі якого може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (34071,85 грн < 192100,00 грн).

Отже, ця адміністративна справа підпадає під критерій, встановлений пунктом 6 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, для визначення справи незначної складності.

Оцінивши характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників, встановивши, що предмет спору не віднесений до переліку справ, які підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження, колегія суддів вважає, що ця справа є справою незначної складності.

Випадків, які б виключали можливість застосування положень пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, не вбачається. У касаційній скарзі таких застережень не міститься.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах Леваж Престасьон Сервіс проти Франції ( Levages Prestations Services v. France ) від 23 жовтня 1996 року, заява №21920/93; Гомес де ла Торре проти Іспанії ( Brualla Gomes de la Torre v. Spain ) від 19 грудня 1997 року, заява №26737/95).

На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем розумних обмежень в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06 липня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2020 року у справі №280/2094/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Варга до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Дашутін

Судді О. О. Шишов

М. М. Яковенко