Рішення

від 06.07.2020 по справі 400/1297/20

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

06 липня 2020 р.справа № 400/1297/20

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в спрощеному позовному провадженні з повідомленням учасників справи, в письмовому провадженні, розглянув адміністративну справу

за позовомпозивач 1: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 позивач 2: ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 позивач 3: ОСОБА_3 , АДРЕСА_3 позивач 4: ОСОБА_4 , АДРЕСА_4 позивач 5: ОСОБА_5 , АДРЕСА_5 позивач 6: ОСОБА_6 , АДРЕСА_5 позивач 7: ОСОБА_7 , АДРЕСА_6

до відповідачаНовокостянтинівської сільської ради Братського району Миколаївської області, вул. Миру, 44, с. Новокостянтинівка, Братський район, Миколаївська область, 55482

провизнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (надалі - позивачі) через представника Якименко О.В. звернулись з позовом до Новокостянтинівської сільської ради Братського району Миколаївської області (надалі - відповідач або Сільрада), в якому просять суд:

1) визнати протиправним та скасувати рішення Сільради від 29 листопада 2019 р. "Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства" (надалі - Рішення № 1), в частині відмови в надані таких дозволів позивачам;

2) зобов`язати Сільраду прийняти рішення про надання позивачам дозволів на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Сільради, відповідно до графічних матеріалів, на яких зазначено бажане розташування земельної ділянки.

Також, позовна заява містить клопотання про встановлення судового контролю за виконанням рішення в даній адміністративній справі, шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про його виконання.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним: в листопаді 2019 р. позивачі через представника подали до Сільради клопотання про надання їм дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, до яких були додані всі документи, подання яких передбачено ст. 118 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України). Розглянувши клопотання, Сільрада прийняла спірне Рішення № 1, яким відмовила в наданні таких дозволів з мотивів невідповідності місця розташування земельних ділянок, зазначених позивачами в графічних матеріалах, цільовому призначенню та принципам землеустрою. На переконання позивачів, відмова в наданні дозволів з таких підстав не передбачена ст. 118 ЗК України. Крім того, позивачі вказують на непослідовність відповідача, так як їм відомо, що іншій особі надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою, за рахунок земельної ділянки, вказаної ними у клопотаннях. Ефективним способом захисту прав у спірних правовідносинах позивачам вбачається покладення на відповідача обов`язку надати відповідні дозволи.

Відповідач позов не визнав, у відзиві просив відмовити в його задоволенні. Так, ним була проведена інвентаризація земельних ділянок в межах Сільради, за наслідками якої встановлено, що земельна ділянка, за рахунок якої позивачі бажають реалізувати своє право на отримання у власність земельної ділянки, переважно складається з багаторічних насаджень та має інший код Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженого наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 23 липня 2010 р. № 548, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1 листопада 2010 р. за № 1011/18306 (надалі - КВЦПЗ), що виключає її надання позивачам для ведення особистого селянського господарства (а. с. 140-143).

Представник позивачів подав клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яке в наступному відкликав та просив суд розглянути справу в письмовому провадженні (а. с. 135, 155).

Відповідач свого представника в судове засідання не направив.

Згідно з ст. 205 ч. 9 Кодексу адміністративного судочинства (надалі - КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

На підставі цієї норми, суд розглядає справу за відсутності представників сторін, в письмовому провадженні, на підставі поданих сторонами доказів.

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

5 листопада 2019 р. позивачі через представника надіслали до Сільради клопотання про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, КВЦПЗ 01.03, за рахунок земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 4821483400:02:000:0424 (а. с. 13-14, 26-27, 38-39, 50-51, 63-64, 74-75, 85-86).

29 листопада 2019 р. Сільрада на сорок третій позачерговій сесії сьомого скликання прийняла Рішення № 1, яким розглянула 67 клопотань про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства, в тому числі і клопотання позивачів, та відмовила в наданні таких дозволів (а. с. 101-109).

Відмовляючи в наданні позивачам дозволів, відповідач послався на невідповідність місця розташування земельної ділянки, вказаної ними в графічних матеріалах, цільовому призначенню та принципам землеустрою.

Разом з Рішенням № 1, 2 грудня 2019 р. відповідач надіслав представнику позивачів лист, яким повідомив про відмову в наданні дозволів на розроблення проектів землеустрою "… у зв`язку неузгодженістю цільового призначення земельної ділянки з вимогами технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення комунальної власності…" . Зокрема в листі зазначено, що земельна ділянка площею 134,8336 га, за рахунок якої позивачі мають намір отримати у власність земельні ділянки площею 2 га, складається з: 127,3999 га - багаторічні насадження, 3,8047 га - пасовища, 3,1276 га - лісові насадження, 0,5014 - землі під ґрунтовими дорогами. Також відповідач вказав на те, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення мають використовуватись виключно в межах вимог щодо їх користування, що передбачено ст. ст. 31, 33-37 ЗК України (а. с. 99).

З наведено листа вбачається, що відповідач вважає, що так як позивачі бажають отримати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, код КВЦПЗ 01.03, а земельна ділянка з кадастровим номером 4821483400:02:000:0424 має код КВЦПЗ 16 "землі запасу", то в такому випадку відбудеться зміна цільового призначення земельної ділянки. Такі доводи відповідача суд знаходить помилковими.

Як слідує з матеріалів справи, у вересні 2019 р. Сільрада провела інвентаризацію земель, які знаходяться в її власності, згідно якої земельна ділянка загальною площею 134,8336 га, за КВЦПЗ відноситься до земель запасу резервного фонду та загального користування (секція К, код 16). Дана земельна ділянка складається з 127,3999 га багаторічних насаджень, 3,8047 га пасовищ, 3,1276 га лісових насаджень і 0,5014 земель під ґрунтовими дорогами (а. с. 144-148).

Стаття 19 ЗК України визначає, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Відповідно до ст. 22 ЗК України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства (ст. 22 ч. 3 п. "а" ЗК України).

Таким чином, земельна ділянка з кадастровим номером 4821483400:02:000:0424 відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення, до яких належать сільськогосподарські угіддя, які в свою чергу включають в себе багаторічні насадження. Такі землі можуть надаватись фізичним особам для ведення особистого селянського господарства.

З урахуванням наведеного, надання позивачам земель з багаторічними насадженнями для ведення ними особистого селянського господарства, здійснюється в межах єдиної категорії земель та в межах єдиного цільового призначення, а тому посилання відповідача на невідповідність цільового призначення земельної ділянки за результатами інвентаризації (землі запасу), клопотанням позивачів про надання їм земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, помилкові та не ґрунтуються на приписах вищепроаналізованого законодавства.

В той же час суд вважає, що позивачам має бути відмовлено в задоволенні позовних вимог, з огляду на таке.

Як визначено ст. 118 ч. 6, 7 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про землеустрій", документація із землеустрою (землевпорядна документація) - затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо; робочий проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів з використання та охорони земель, що включає розрахунки, опис, креслення технічних рішень, кошторис, реалізацію яких передбачається здійснити протягом строку, встановленого цим проектом.

Отже, проект землеустрою - це суто технічна документація і надання дозволу на його розробку не тягне для особи-заявника виникнення будь-яких прав на земельну ділянку, так як дозвіл на розробку проекту землеустрою - це лише один з етапів процесу отримання земельної ділянки у власність.

Згідно з ст. 118 ч. 7 абз. 2, 3 ЗК України, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

За приписами ст. 118 ч. 9 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (ст. 118 ч. 10 ЗК України).

Слід відмітити, що ЗК України не передбачає можливості оскарження бездіяльності відповідного органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність - в такому випадку особа наділяється правом самостійно замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, без попереднього отримання такого дозволу.

Так само закон не передбачає можливості оскарження і відмови в наданні такого дозволу - ЗК України закріплює тільки можливість оскарження відмови у передачі земельної ділянки у власність, що можливо лише на етапі затвердження проекту землеустрою.

Відповідно до ст. 242 ч. 5 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постанові Верховного Суду від 29 серпня 2019 р. у справі № 420/5288/18 висловлена така правова позиція: "Суд звертає увагу, що відповідно до статті 22 Закону України від 22.05.2003 № 858-IV "Про землеустрій" землеустрій здійснюється на підставі: а) рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою; б) укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою; в) судових рішень.

54. Таким чином, підставою для розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, окрім рішення про надання дозволу, може бути договір або судове рішення.

Таким чином, у разі протиправної бездіяльності відповідного органу у вигляді ненадання дозволу у належній формі на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у встановлений строк, відповідно до абзацу третього частини сьомої статті 118 ЗК України особа має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

60. З метою ефективного захисту прав людини у сфері земельних правовідносин та усунення необґрунтованих перешкод, Суд вважає, що зазначений підхід повинен застосовуватися і у випадку ухвалення протиправного рішення у вигляді незаконної відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

61. Аналогічний висновок правозастосування наведених норм матеріального права сформульовано й у постанові Верховного Суду від 11.04.2018, прийнятою за наслідками касаційного розгляду справи № 806/2208/17." .

З наведеної правової позиції Верховного Суду вбачається, що особа, зацікавлена в отриманні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, навіть після отримання негативного рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування, яке вона вважає протиправним, вправі самостійно замовити проект землеустрою та подати його на затвердження до відповідного суб`єкта і саме відмова в затвердженні проекту землеустрою, що фактично є відмовою в наданні у власність (користування) земельної ділянки, можуть бути предметом судового розгляду.

Суд не вбачає підстав для відступлення від послідовної правової позиції Верховного Суду, яка неодноразово висловлювалась ним у своїх постановах.

За таких обставин, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, так як позивачі звільнені від сплати судового збору на підставі ст. 5 ч. 1 п. 12 Закону України "Про судовий збір", а доказів понесення інших судових витрат сторони суду не подавали.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ,) ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ,) ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ,) ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ,) ОСОБА_5 ( АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ,) ОСОБА_6 ( АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 ,) ОСОБА_7 ( АДРЕСА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 ) до Новокостянтинівської сільської ради Братського району Миколаївської області (вул. Миру, 44, с. Новокостянтинівка, Братський район, Миколаївська область, 55482, ЄДРПОУ 04375955) відмовити.

2. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням вимог розділу VI п. 3 "Прикінцеві положення" КАС України.

Суддя А. О. Мороз