Постанова

від 24.06.2020 по справі 808/4630/14

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

24 червня 2020 року м. Дніпросправа № 808/4630/14

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Олефіренко Н.А., Шальєвої В.А., секретар судового засідання - Лащенко Р.В., за участі представника відповідача - Гришун О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16.09.2014 року в адміністративній справі №808/4630/14 (суддя у 1 інстанції Недашківська К.М.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніверс" до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніверс" звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області, в якому просило:

- визнати протиправними дії відповідача щодо проведення позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ Юніверс (код ЄДРПОУ 22159959), за результатами якої складено акт перевірки від 23.06.2014 року за №651/08-28-22-12/22159959;

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 09.07.2014 року №0002492212 та №0002482212.

В обґрунтування позовних зазначалося, що відповідач, не маючи законних підстав для проведення виїзної документальної перевірки, необґрунтовано, незаконно та виключно на свій розсуд дійшов висновку про порушення ТОВ Юніверс вимог Податкового кодексу України, що призвело до заниження ним податкових зобов`язань з податку на прибуток та податку на додану вартість. Позивач вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення суперечать приписам частини 3 статті 2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладають на платника податків додатковий обов`язок по сплаті грошового зобов`язання на користь Державного бюджету України, а тому підлягають скасуванню. Так, позивач посилається на безпідставність висновків контролюючого органу про непідтвердженість реальності господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ Техносфера 2000 , оскільки за даними операціями товар був поставлений, оплату здійснено у повному обсязі, господарські операції відображені в первинних документах бухгалтерського та податкового обліку, відбулись реально і спричинили зміни у стані та структурі активів учасників таких операцій, товар використовується в межах господарської діяльності платника податків.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року позов задоволено частково, а саме: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів в Запорізькій області 09 липня 2014 року №0002492212 та №0002482212. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування обставин у справі, просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову - про відмову у задоволенні позову.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.09.2015 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (правонаступником якої є Головне управління ДФС у Запорізькій області) залишено без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2014 р. у справі №808/4630/14 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 25.02.2020 року у справі №808/4630/14 (№К/9901/27312/18) касаційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області задоволено частково. Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2015 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Направляючи справу до суду апеляційної інстанції, Верховний Суд у вказаній постанові зазначив, що суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, не надав будь-якої правової оцінки вироку Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 21.10.2014 року у справі №336/7607/14, яким ОСОБА_1 (директора ТОВ Техносфера-2000 ) було визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України. Поверховий підхід та неповнота при з`ясуванні обставин справи вимагають повторного і більш ретельного дослідження їх судом апеляційної інстанції.

Так, від скаржника надійшло клопотання про заміну відповідача - Головне управління ДФС у Запорізькій області на правонаступника - Головне управління ДПС у Запорізькій області.

Дослідивши подане клопотання, колегія суддів вважає за необхідним його задовольнити.

Згідно з абз. 6 п. 2 Постанови КМУ №1200, Державна фіскальна служба продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики у сфері державної митної справи, державної політики з адміністрування єдиного внеску, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску до завершення здійснення заходів з утворення Державної податкової служби. Державної митної служби та центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов`язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об`єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 537 від 19.06.2019 року Про утворення територіальних органів Державної податкової служби , постановлено наступне. Утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 1. Реорганізувати деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 2. Установити, що територіальні органи Державної фіскальної служби, які реорганізуються, продовжують здійснювати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної податкової служби та центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов`язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об`єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України. Визначити територіальні органи Державної податкової служби правонаступниками майна, прав та обов`язків територіальних органів Державної фіскальної служби, що реорганізуються згідно з пунктом 2 цієї постанови, у відповідних сферах діяльності.

31.07.2019 року проведено державну реєстрацію юридичної особи Головного управління ДПС у Запорізькій області, про що до Єдиного державного реєстру внесено запис 1 1031020000047257.

Наказом ГУ ДПС у Запорізькій області №10 від 29.08.2019 року Про початок діяльності ГУ ДПС у Запорізькій області , Головним управлінням ДПС у Запорізькій області розпочато виконання функцій повноважень Головного управління ДФС у Запорізькій області, що припиняється.

Відповідно до ч.1 ст.52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про заміну Головного управління ДФС у Запорізькій області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Запорізькій області.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, подав клопотання про зупинення провадження у справі до відміни карантину, у задоволені якого відмовлено ухвалою суду від 24.06.2020 року.

Представник відповідача у судовому засіданні просив задовольнити апеляційну скаргу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як слідує з матеріалів справи, Інспекцією була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ Техносфера-2000 за період з 01.07.2011р. по 31.07.2013р., результати якої оформлені актом № 651/08-28-22-12/22159959, за висновками якого Товариством були порушені вимоги пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, а саме - занижено податок на прибуток на загальну суму 21832,00 грн., в тому числі по періодах: за 1 квартал 2012 року в сумі 16981,00 грн.; за півріччя 2012 року в сумі 21832,00 грн.; за 3 квартали 2012 року в сумі 21832,00 грн.; за 2012 рік в сумі 21832,00 грн.; вимоги пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, а саме - занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 20792,00 грн., у тому числі по періодам: за лютий 2012 року в сумі 12178,00 грн.; за березень 2012 року в сумі 3994,00 грн., за квітень 2012 року в сумі 4620,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 01.07.2011р. по 31.07.2013р. встановлено їх завищення на загальну суму 103961,00 грн. по взаємовідносинах з ТОВ Техносфера-2000 та встановлено завищення податкового кредиту по податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ Техносфера-2000 в загальній сумі 20792,00 грн. у зв`язку з тим, що згідно постанови СУ ФР ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32013080020000030 від 10.04.2013р., порушеному за частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України, відносно невстановлених осіб, які вчинили фіктивне підприємництво, тобто придбали суб`єкт підприємницької діяльності ТОВ Техносфера-2000 з метою прикриття незаконної діяльності та надавали податкову вигоду третім особам, а допитаний в ході досудового слідства директор ТОВ Техносфера-2000 повідомив, що посадовою особою на підприємстві став за грошову винагороду та фінансово-господарської діяльності на підприємстві не здійснював.

На підставі вказаного акта перевірки Інспекцією були прийняті податкові повідомлення-рішення форми Р від 09.07.2014р. №0002492212, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на 27290,00 грн., у тому числі: 21832,00 грн. - за основним платежем, 5458,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); №0002482212, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 25990,00 грн., у тому числі: 20792,00 грн. - за основним платежем, 5198,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції зазначив, що у відповідача відсутні підстави для поширення на позивача негативних наслідків у випадку порушення податкового законодавства ТОВ "Техносфера-2000" по взаємовідносинах з іншими контрагентами. Реальність здійснення господарських операцій позивача по взаємовідносинах з ТОВ "Техносфера-2000" підтверджуються матеріалами справи та не спростовано відповідачем. ТОВ "Техносфера-2000" на час здійснення господарських операції з позивачем перебував на обліку як платник податку на додану вартість, тому позивач правомірно відніс 137 649,00грн. до податкового кредиту.

Колегія суддів з вказаними висновками суду першої інстанції не погоджується, з огляду на наступне.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені у статті 44 Податкового кодексу України.

Згідно з абзацами першим, другим пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Згідно з абзацами 1, 2 підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) постачання товарів - це будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. З метою застосування терміна постачання товарів електрична та теплова енергія, газ, пар, вода, повітря, охолоджене чи кондиційоване, вважаються товаром.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом а пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Право на формування податкових вигод виникає у покупця за наявності сукупності обставин та підстав, однією із яких є ділова мета.

Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

За статтею 42 Господарського кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

В свою чергу, стаття 551 Господарського кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) містить ознаки (критерії), за якими юридична особа чи діяльність фізичної особи - підприємця можуть бути визнані фіктивними, тобто такими, в яких зовнішня організаційно-правова форма не відповідає її суті та меті створення.

Ознаки фіктивності мають бути доведені належними, допустимими і достовірними доказами, поняття, джерела і характеристики яких наведені у Главі 5 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній від 15.12.2017р.).

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній від 15.12.2017р.) докази оцінюються та мають ґрунтуватися на безпосередньому, повному, всебічному та об`єктивному їх дослідженні.

Як слідує з матеріалів справи, СУ ФР ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області проводилось досудове розслідування по кримінальному провадженню №32013080020000030 від 10.04.2013р. за ч. 2 ст. 205 КК України, відносно невстановлених осіб, які вчинили фіктивне підприємництво, тобто придбали суб`єкт підприємницької діяльності - ТОВ Техносфера-2000 (код за ЄДРПОУ 30493167) з метою прикриття незаконної діяльності, а саме надавали податкову вигоду третім особам.

В ході досудового слідства встановлено та допитано директора ТОВ Техносфера-2000 ОСОБА_1 , який повідомив, що посадовою особою на підприємстві став за грошову винагороду та фінансово-господарської діяльності на підприємстві не здійснював.

Згідно з протоколу допиту свідка від 27.03.2014р. ОСОБА_1 став директором ТОВ Техносфера- 2000 за матеріальну винагороду, с контрагентами ТОВ Техносфера-2000 він не зустрічався та переговори на поставку продукції та послуг не організовував, товар (послуги) контрагентам ТОВ Техносфера-2000 не поставляв, не приймав участь у фінансово-господарській діяльності ТОВ Техносфера-2000 .

За вказаним кримінальним провадженням Шевченківським районним судом м. Запоріжжя 21.10.2014 року було винесено вирок у справі № 336/7607/14-к та визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення , передбаченого ч.2ст.205 КК України.

В вказаному вироку, зокрема, зазначеного про ухилення від сплати податків директора ТОВ Техносфера- 2000 при діяльності з контрагентами у період часу з 01.07.2011 року по 30.06.2012 року, серед яких є ТОВ Юніверс на суму 20792,16 грн., яка донарахована спірним податковим повідомленням - рішенням.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 13.01.2015 року вказаний вирок залишений без змін, а апеляційна скарга обвинуваченого без задоволення.

Відповідно до ч.4 ст. 72 КАС України (в редакції, чинній до 15.12.2017 року) вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою.

Аналогічна за своєю суттю норма знайшла відображення і в редакції, чинній з 15.12.2017 року, зокрема згідно ч.б ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Як свідчать обставини справи, підприємство знаходилось поза межами контролю формального (номінального) директора, а від імені контрагента невідомі особи лише оформляли відповідні документи. Номінальний директор нікого не уповноважував на вчинення дій від імені Товариства, немає відомостей щодо уповноваження інших осіб на вчинення дій від імені Товариства.

Згідно з правової позиції Верховного Суду України, висловленій в постановах від 22.11.2016р. у справі №21-243а16 (№826/11397/14) та від 14.06.2016р. у справі №21-1318а16 (826/14268/14), відповідно до якої первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та витрат платника податків, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у здійсненні господарських операцій, не можуть вважатися належно оформленими звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Крім того, первинні документи, виписані від імені осіб, які заперечують здійснення господарської діяльності, а також заперечують підписання будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту, а також формування витрат на підставі таких документів є безпідставним.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27.03.2018р. у справі № 2а-1670/5096/12 (К/9901/12890/18), від 30.01.2018р. у справі № 2а-0870/6083/11 (К/9901/541/18), а також у постанові Верховного Суду України від 14.03.2017р. у справі №21-15ІЗаІб.

Отже, враховуючи те, що фіктивність ТОВ Техносфера 2000 встановлена вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя 21.10.2014 року який набрав законної сили та який відповідно до вимог ч. 6 ст. 78 КАС України має преюдиційне значення для вирішення цієї адміністративної справи, відображення позивачем у податковому обліку розглядуваних операцій є безпідставним.

Також, колегія суддів приймає до уваги постанову Верховного Суду від 17.12.2019 року у справі М813/8346/13-а по взаємовідносинам з тим самим контрагентом (ТОВ Техносфера 2000 ) та з посиланням на вирок Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21.10.2014 року по справі М336/7607/14-к, в якій, зокрема, Верховним Судом зроблено висновок про нереальність господарських операцій та підтверджено правомірність податкових повідомлень - рішень.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку про реальність господарських взаємовідносин позивача з ТОВ Техносфера 2000 , а тому спірні податкові повідомлення-рішення є правомірними та не підлягають задоволенню.

Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 317, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16.09.2014 року в адміністративній справі №808/4630/14 - задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16.09.2014 року в адміністративній справі №808/4630/14 - скасувати.

У задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніверс" - відмовити.

Вступна та резолютивна частини постанови складені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 24 червня 2020 року, в повному обсязі постанова складена відповідно до ст.243 КАС України.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в порядку та строки передбачені ст.329 КАС України.

Головуючий - суддя С.В. Білак

суддя Н.А. Олефіренко

суддя В.А. Шальєва