Постанова

від 02.07.2020 по справі 540/201/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2020 р.м.ОдесаСправа № 540/201/20 Головуючий в 1 інстанції: Войтович І.І.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

доповідача, судді - Димерлія О.О.

суддів - Єщенка О.В., Танасогло Т.М.

за участю секретаря - Пономарьової Н.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні, в режимі відео конференції, в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області Автономної Республіки Крим та м. Севастополя на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 27 березня 2019 за адміністративним позовом Приватного підприємства Дніпротранс до Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області Автономної Республіки Крим та м. Севастополя про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вказаним вище адміністративним позовом та, вказав на те, що висновки викладені в акті перевірки не відповідають дійсності, а прийняті рішення необґрунтовані та виписані в порушення діючого законодавства, просив суд: скасувати повністю податкові повідомлення-рішення від 13 січня 2020 №0000050522, №0000023307.

За наслідками розгляду адміністративного позову Херсонським окружним адміністративним судом 27 березня 2020 ухвалено рішення про задоволення адміністративного позову.

Суд першої інстанції визнав протиправним та скасував податкові повідомлення-рішення видані Головним управлінням Державної податкової служби у Херсонській області Автономної Республіки Крим та м. Севастополя (надалі - Головне управління, відповідач) від 13 січня 2020 за №0000050522, яким визначено грошове зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 255481 грн. 25 коп., у тому числі за основним платежем в сумі 204385 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 51096 грн. 25 коп. та податкове повідомлення-рішення №0000023307 від 13 січня 2020, яким визначено грошове зобов`язання з податку на доходи платника податку у вигляді заробітної плати у сумі 310 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 0 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 510 грн.

Приймаючи означене рішення суд попередньої інстанції виходив з того, що на підтвердження фактичного виконання господарських операцій між ПП Дніпротранс (надалі - Підприємство, позивач) та ТОВ Торгопт-Ника , ТОВ Укрстройагропроект позивачем подано до суду копії договорів та належним чином оформлені первинні документи, які були складені в процесі виконання цих договорів (рахунки, видаткові накладні, податкові накладні, сертифікати якості, платіжні доручення, виписки банку, товарно-транспортні накладні), які у достатній мірі відображають зміст господарських операцій та їх вартісні показники. Вказані господарські операції мали реальну господарську мету щодо забезпечення діяльності підприємства та отримання прибутку. Придбане дизельне пальне було використане в межах господарської діяльності в оподатковуваних операціях. Контрагенти позивача на момент здійснення відповідних господарських операцій (та станом на час розгляду справи) мали/мають статус юридичної особи і були/є зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з визначенням видів діяльності, які відповідали предмету договорів та мали/мають відповідний статус платників податку на додану вартість, що підтверджується наданими суду копіями запитів.

Також суд вказав на неможливість прийняття в якості доказів наданої відповідачем податкової інформації наявної в інформаційно-аналітичних базах та даних державних реєстрів. Хибним є, на переконання суду першої інстанції, і перекладання податковим органом відповідальності яку повинен нести контрагент Підприємства за невиконання своїх податкових зобов`язань.

Щодо вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким визначено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, Херсонський окружний адміністративний суд в рішенні зазначив про те, що Головне управління не надало достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтується його висновки, і не довів правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення.

В апеляційній скарзі (т. 2 а.с. 1 - 10) Головне управління, не обґрунтовуючи вимог та не зазначаючи того у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження судом першої інстанції доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права, скопіювавши, майже дослівно, за виключенням найменування суду та вимог до суду апеляційної інстанції, заперечення на позов (т. 1 а.с. 155 - 166), просить скасувати рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 27 березня 2020 по справі №540/201/20.

У відзиві на апеляційну скаргу Підприємство спростовує доводи апеляційної скарги, вказуючи на законність ухваленого рішення та просить його залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та зважаючи на з`ясовані обставини, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Перевіряючи повноту з`ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.

З матеріалів справи убачається, що рішенням Виконавчого комітету Херсонської місткої Ради № 9790 від 19 лютого 2003 Приватне підприємство Дніпротранс зареєстроване як суб`єкт господарювання.

Основним видом діяльності підприємства є перевезення вантажів морським та річковим транспортом. Перевезення здійснюються самохідними теплоходами (т/х Медногорск та т/х Лімба ), які є власністю ПП Дніпротранс .

Для виконання цілей господарської діяльності 19 жовтня 2015, між Підприємством та ТОВ Торгопт-Ника було укладено Договір № 19-10/2015 на поставку нафтопродуктів для суден, які є власністю Позивача. 25 січня 2016, ТОВ Торгопт-Ника в порту Ізмаїл, поставило позивачу дизельне пальне в кількості 30000,35 кг (або 36320,033 л) на т/х Медногорск .

Відносно цієї господарської операції Постачальником (ТОВ Торгопт-Ника ) Покупцю (ПП Дніпротранс ) були сформовані наступні документи: рахунок на оплату № СФ-0000010 від 25 січня 2016; видаткова накладна № РН-0000014 від 25 січня 2016; податкова накладна № 18 від 25 січня 2016 зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних; копія сертифікату відповідності від 10 листопада 2015; копія сертифікату якості палива від 10 листопада 2015; товарно-транспортна накладна № 25/01 від 25 січня 2016; платіжне доручення від 01 березня 2016 № 67 згідно до якого Підприємство перерахувало ТОВ Торгопт-Ника , за поставку пального кошти в розмірі 527366 грн. 88 коп. (в т.ч. ПДВ 87894 грн. 48 коп.).

05 лютого 2016, між позивачем та ТОВ Укрстройагропроект було укладено Договір № ДГ-0000020 купівлі-продажу нафтопродуктів.

На виконання вищевказаного договору, 19 лютого 2016, ТОВ Укрстройагропроект в порту Ізмаїл поставило позивачу дизельне пальне в кількості 20000 кг (або 23894 л) для т/х Медногорск

Фактичне здійснення наведеної вище господарської операції підтверджують наступні документи: рахунок на оплату №СФ-0000097 від 18 лютого 2016; видаткова накладна № РН-0000095 від 19 лютого 2016.; податкова накладна № 35 від 19 лютого 2016, зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних; копія сертифікату відповідності від 14 жовтня 2015; копія паспорту якості від 08 жовтня 2015; товарно-транспортна накладна № 0000000003 від 19 лютого 2016; платіжним дорученням № 111 від 07 квітня 2016, згідно до якого Підприємство перерахувало ТОВ Укрстройагропроект , за поставку пального, кошти в розмірі 334080 гри. (у т.ч. ПДВ 55680 грн.).

Виконуючи договір від 24 лютого 2016, ТОВ Укрстройагропроект в порту м. Херсон поставило позивачу дизельне паливо в кількості 30000 кг на т/х Лімба в порту.

Цю господарську операцію підтверджують: рахунок на оплату № СФ-0000098 від 23 лютого 2016 ; видаткова накладна № РН-0000096 від 24 лютого 2016; податкова накладна № 41 від 24 лютого 2016, зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до вимог законодавства; копія сертифікату відповідності від 14 жовтня 2015; копія паспорту якості від 08 жовтня 2015; товарно-транспортна накладна № 0000000004 від 24 лютого 2016; платіжне доручення № 153 від 28 квітня 2016 про перерахунок позивачем коштів у сумі 501120 грн. за поставку пального (у т.ч. ПДВ 83520 грн.)

З 27 листопада 2019 по 13 грудня 2019 Головним управлінням було проведено документальну планову виїзду перевірку Підприємства за період з 01 січня 2016 по 31 грудня 2018 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

В акті перевірки від 20 грудня 2019 №54/21-22-05-01/32391983 зазначено про наступні порушення: - пп.44.1, пп.44.2, пп.44.3 ст.44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 ПК України; ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ; п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 Зобов`язання , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 №20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 11 лютого 2000 №85/4306; п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 за №860/4153, в результаті чого Підприємством занижено податок на прибуток за 2016 рік на загальну суму 204385 гривень;

- пп. б п. 176.2 ст. 176 ПК України; в порушення Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 №4 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 січня 2015 за №111/26556, не відображено відомості про повернення безпроцентної позики директору з ознакою доходу 153 у Податкових розрахунках за формою 1 -ДФ.

Серед іншого в акті також вказано про документування позивачем господарських операцій з придбання дизельного пального від контрагентів ТОВ Торгопт-Ника та ТОВ Укрстройагропроект без фактичного їх здійснення.

Підставою для такого висновку перевіряючи стала інформація, яка міститься в Єдиному реєстрі податкових накладних стосовно ТОВ Торгопт-Ника та ТОВ Укрстройагропроект про відсутність декларування ними в першому кварталі 2016 взаємовідносин з перевізниками дизельного пального ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Також в акті йдеться про не надання до перевірки сертифікату якості дизельного пального.

Зважаючи на вищевикладені висновки, контролюючим органом прийнято податкові повідомлення рішення від 13 січня 2020, а саме:

-№ 0000050522 позивачу визначено грошове зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 255481 грн. 25 коп., у тому числі за основним платежем в сумі 204385 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 51096 грн. 25 коп.;

- № 0000023307, яким Підприємству визначено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати в сумі 510 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 0 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 510 грн.

Згідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Частиною 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

Згідно зі ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до Національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або Міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

У Звіті про фінансові результати розкривається інформація про доходи, витрати, прибутки і збитки, інший сукупний дохід підприємства за звітний період.

Джерелом відомостей для заповнення Звіту про фінансові результати є дані регістрів бухгалтерського обліку, що містять інформацію про доходи, витрати, прибуток, збитки та сукупний дохід.

Отже формування витрат обумовлено фактичним придбанням товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності, а обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Відповідно до п. 2 ст. З Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно із пунктом 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Пунктом 44.2 ст. 44 ПК України передбачено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Статтею 16 ПК України, встановлено, що платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Системний аналіз наведених правових норм та викладені вище обставини справи і перелічені первинні документи, дають підстави для висновку, що наявність у податківців інформації про невиконання контрагентами позивача вимог податкового законодавства не спростовують встановленого судом першої інстанції факту реального здійснення Підприємством господарської операції. первинних документів стосовно здійснених господарських операцій. Висновки податківців викладені в акті перевірки про документування Підприємством господарських операцій з придбання дизельного пального від контрагентів ТОВ Торгопт-Ника та ТОВ Укрстройагропроект без фактичного їх здійснення не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом як першої так і апеляційної інстанції.

Твердження Головного управління, в запереченнях на позов та в апеляційній скарзі, про неможливість бункеровки суден паливом: 25 січня 2016, 19 лютого 2016 та 24 лютого2016 були перевірені під час розгляду справи Херсонським окружним адміністративним судом.

Судом першої інстанції було встановлено, що 28 грудня 2015 Т/х Медногорск (а не як вказано в Акті перевірки 18 січня 2016) по 25 січня 2016 виконав рейс за маршрутом Запорізький річковий порт з дозавантаженням в Херсонському річковому порту - порти Русе та Лом. Після вивантаження вантажу т/х Медногорск попрямував до порту Ізмаїл для відстою в зв`язку з погіршенням погодних умов і неможливості безпечного переходу морем.

25 січня 2016 т/х Медногорск прибув до порту Ізмаїл. З 25 січня 2016 до 11 лютого 2016 судно перебувало в порту Ізмаїл на приватній причальній стоянці 86-й км р. Дунай . 11 лютого 2016 т/х Медногорск було оформлено вихід судна з порту Ізмаїл.

З 15 лютого 2016 по 28 лютого 2016 т/х Медногорск виконував рейс за маршрутом Херсонський річковий порт - порт Лом. По шляху проходження до місця призначення, 19 лютого 2016 судно здійснило вхід до порту Ізмаїл (на приватну причальну стоянку 86-й км р. Дунай для виконання бункеровки паливом) та вихід з нього.

15 лютого 2016 судно вийшло з Херсонського річкового порту за маршрутом Херсон - Лом та було бункероване в порту Ізмаїл, так як це останній зручний для бункерування суден український порт за маршрутом.

Як доказ перебування т/х Лімба з 24 лютого 2016 по 09 березня 2016 в порту Херсон, капітану судна Службою капітана морського порту Херсон було видано Довідку № 209, в якій зазначена дата оформлення приходу судна в порт та дата оформлення виходу його з порту.

Таким чином, підчас судового засідання суду першої інстанції було встановлено факт фактичного виконання господарських операцій між ПП Дніпротранс та ТОВ Торгопт-Ника , ТОВ Укрстройагропроект . Про це вказують і надані до суду копії договорів та належним чином оформлені первинні документи, які були складені в процесі виконання цих договорів (рахунки, видаткові накладні, податкові накладні, сертифікати якості, платіжні доручення, виписки банку, ТТН), які у достатній мірі відображають зміст господарських операцій та їх вартісні показники. Проведені ПП Дніпротранс з ТОВ Торгопт-Ника та ТОВ Укрстройагропроект господарські операції мали реальну господарську мету щодо забезпечення діяльності підприємства та отримання прибутку. Дизельне паливо було використане в межах господарської діяльності в оподатковуваних операціях. Зазначене підтверджується і обставинами, і документами, які стали предметом перевірки.

Щодо контрагентів позивача - ТОВ Торгопт-Ника та ТОВ Укрстройагропроект , суд попередньої інстанції правильно зазначив, що станом на момент здійснення відповідних господарських операцій (та станом на час розгляду справи) мали/мають статус юридичної особи і були/є зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з визначенням видів діяльності, які відповідали предмету договорів та мали/мають відповідний статус платників податку на додану вартість, що підтверджується наданими суду копіями запитів. Податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах та даних державних реєстрів, не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів контрагентів Позивача та на результатах їх документальних перевірок, а тому не є належним доказом в розумінні норм процесуального законодавства.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме: платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно належного виконання контрагентами податкових зобов`язань.

Законодавством не передбачений обов`язок суб`єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагентів. Відомості, що є обов`язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, відповідно до принципу розумної обачності - це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність/відсутність реєстрації платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій.

За наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, певні недоліки товарно-транспортної накладної не можуть бути єдиною підставою для визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток. Податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах та даних державних реєстрів щодо права власності на майно та майнові права, не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів контрагентів позивача та на результатах їх документальних перевірок, а тому не є належним доказом в розумінні норм процесуального законодавства.

Суд апеляційної інстанції також визнає правильним висновок Херсонського окружного адміністративного суду про те, що певні недоліки у заповнення ТТН або ж відсутність ТТН, самі по собі, не вказують на безтоварність господарської операції.

Так в акті перевірки контролюючого органу зазначено, що товарно-транспортні накладні не відповідають вимогам Закону України від 05.04.2001 р. № 2344-ІІІ Про автомобільний транспорт та Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , неістотні недоліки у документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки, не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, що брала участь у здійсненні господарської операції та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, тощо.

Взагалі то, податковим законодавством не визначено товарно-транспортну накладну як обов`язковий безумовний доказ реальності здійснення господарської операції. Реальність господарської операції визначається фактом руху активів та зміною стану зобов`язань суб`єкта господарювання, а також наявністю інших юридичних фактів, що зумовлені, власне, результатами досягнення ділової мети у процесі здійснення законної підприємницької діяльності.

Отже, навіть відсутність ТТН на транспортування продукції не може автоматично свідчити про безтоварність господарської операції, за наявності інших належних доказів.

Зважаючи на викладені обставини та вимоги діючого законодавства, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність прийнятого контролюючим органом податкового повідомлення рішення від 13 січня 2020 за № 0000050522, яким Підприємству визначено грошове зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 255481 грн. 25 коп., у тому числі за основним платежем в сумі 204385 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 51096 грн. 25 коп.

Стосовно вимоги позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 13 січня 2020 за № 0000023307, яким визначено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати в сумі 510 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 0 гри. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 510 грн., суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

В акті перевірки (пп. 3.6.2.1. п. 3.6.2. розділу 3.6) контролюючим органом зазначено: Перевіркою дотримання встановленого порядку заповнення Податкового розрахунку, достовірності, повноти відображення в ньому відповідних відомостей встановлено: у податковому розрахунку (форма 1-ДФ) не відображено відомості про повернення безпроцентної позики директору за номером облікової картки платника податку з ознакою доходу 153 , що є порушенням пп."б" п. 176.2 ст. 176 ПК України, Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 № 4 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 січня 201 5 за № 111/26556 .

Підпунктом "а", "б" 176.2 ст. 176 ПК України передбачено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані:

- своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;

- подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

У свою чергу підпунктом 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що поворотна фінансова допомога це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

Судом першої інстанції, на підставі матеріалів справи встановлено, що в перевіреному періоді (з 01 січня 2016 по 31 грудня 2018, включно) Підприємство надало директору (він же й засновник) безпроцентну поворотну фінансову допомогу в загальному розмірі 1010000 грн., а саме: в 4 кварталі 2016 р. 710000 грн.; в 1 кварталі 2017 р. 100000 грн.;в 2 кварталі 2017 170000 грн.; в 3 кварталі 2017 30000 грн.

Надання позики було відображено позивачем в податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (надалі - Форма № 1-ДФ) за відповідні періоди.

Починаючи з 4 кварталу 2017 року і до 4 кварталу 2018 року включно, директору позика не надавалася. В цей період він повертав Підприємству отримані запозичені кошти.

Зазначаючи про помилковість тверджень Головного управління про необхідність відображення суми безпроцентної позики, яка поверталась директором Позивачу в податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (Форма № 1-ДФ), суд вказав на те, що з ознакою доходу 153 відображається сума поворотної фінансової допомоги, яка надається або повертається податковим агентом (в даному випадку - ПП Дніпротранс ) платнику податку з доходів фізичних осіб (в даному випадку - директор), але ніяк не навпаки. В цьому конкретному випадку повернена Підприємству сума поворотної фінансової допомоги не повинна відображатися в Формі № 1-ДФ.

Крім того, як правильно зазначив суд попередньої інстанції, згідно до п. 119.2 ст. 119 ПК України передбачено, що підставою для відповідальності платника податку за вказаними нормами ПК України є неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками вказаного податкового розрахунку, при умові, якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку.

Тому податкове повідомлення - рішення від 13 січня 2020 № 0000023307, яким Приватному підприємству визначено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати в сумі 510 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 0 гри. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 510 грн., цілком обґрунтовано визнано Херсонським окружним адміністративним судом протиправним та скасовано.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 308 КАС України: 1. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявних у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

2. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права .

Головне управління в апеляційній скарзі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 27 березня 2020 по справі №540/201/20 не обґрунтувало своїх вимог та не зазначило того у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження судом першої інстанції доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права.

Суд апеляційної інстанції під час розгляду справи не встановив порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.

Херсонським окружним адміністративним судом правильно застосовані норми матеріального і процесуального права і вірно встановлено фактичні обставини справи та надана їм правова оцінка.

Рішення суду першої інстанції викладено достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми законів України та відповідають чинному законодавству.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки базуються на невірному трактуванні Головним управлінням фактичних обставин норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не убачається.

Керуючись: ст. ст. 293, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області Автономної Республіки Крим та м. Севастополя - залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 27 березня 2019 за адміністративним позовом Приватного підприємства Дніпротранс до Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області Автономної Республіки Крим та м. Севастополя про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - без змін.

Постанова суду набирає законної сили негайно після її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду на протязі тридцяти днів з дня отримання сторонами повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлено 06 липня 2020.

Суддя-доповідач:

Судді: