Рішення

від 03.07.2020 по справі 751/875/20

ІЧНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Ічнянський районний суд Чернігівської області

Справа № 751/875/20

№ 2/733/310/20

Рішення

Іменем України

"03" липня 2020 р. Ічнянський районний суд Чернігівської області

в складі :

головуючого судді Т.В. Карапиш

при секретарі В.Ю. Донченко

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ічня цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Ічнянської районної державної адміністрації, Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області та Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди в розмірі 55200 гривень 00 копійок,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди в розмірі 55200 гривень 00 копійок, мотивуючи тим, що вона являється потерпілою внаслідок аварії на ЧАЕС. Постановою Ічнянського районного суду Чернігівської області від 18 липня 2013 року зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення Ічнянської районної державної адміністрації провести нарахування та виплату компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування за період з 18 жовтня 2012 року по 27 жовтня 2012 року в розмірі 2500 гривень 00 копійок відповідно до ст. 48 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи . На підставі даної постанови Ічнянським районним судом Чернігівської області 05 травня 2014 року був виданий виконавчий лист № 733/1486/13-а, на підставі якого 16 травня 2014 року заступником начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГУЮ у Чернігівській області відкрито виконавче провадження № 43344426. Згідно постанови відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГУЮ у Чернігівській області від 04 жовтня 2019 року про закриття виконавчого провадження вищевказана постанова Ічнянського районного суду Чернігівської області була виконана за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою. У зв`язку з тим, що рішення суду довгий час не виконувалось, оскільки тривалість судового і виконавчого провадження становить понад 6 років, позивачка вимушена була звертатися в різні державні органи з приводу вищевказаного питання. Враховуючи вищевказане, а також глибину завданих душевних страждань, позивачці державою заподіяна моральна шкода, яку остання оцінила у 55200 гривень. Наголошує, що несвоєчасна виплата компенсації на оздоровлення, яка повинна була виплатитись у 2014 році, а фактично була виплачена лише у 2019 році, являє собою допомогу на оздоровлення і покликана сприяти поповнення її здоров`я, що свідчить про серйозний характер її душевних страждань. У зв`язку із діями відповідачів по невиконанню довгий час постанови суду стан здоров`я позивачки є не стабільним, а тому вона вимушена звертатись до суду та повторно просити захист в судовому порядку, зобов`язавши відповідачів відшкодувати моральну шкоду, заподіяну тривалим невиконанням судового рішення та стягнути за рахунок Державного бюджету України моральну шкоду в розмірі 55 200 гривень, шляхом безспірного списання коштів Державною казначейською службою України з єдиного казначейського рахунку України.

В судове засідання позивачка не з`явилась , але надала суду заяву про розгляд справи без її участі, свої позовні вимоги підтримала повністю та просила їх задовольнити з підстав, вказаних в позовній заяві.

Представник УСЗН Ічнянської РДА А.П. Породько в судове засідання не з`явився, але надав суду відзив на позов, в якому заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні, так як Управління виконало постанову Ічнянського районного суду Чернігівської області від 18 липня 2013 року в частині зобов`язання здійснити ОСОБА_1 виплату компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування в сумі 2500 грн., про що було повідомлено Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області. УСЗН не має можливості виконати дану постанову суду про зобов`язання здійснити виплату вищевказаних коштів ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що бюджетні призначення на забезпечення виконання судових рішень за програмами соціального захисту учасників ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у Державному бюджеті на 2014-2016 роки не передбачені, видатки на зазначені цілі не затверджувались у кошторисах розпорядників бюджетних коштів та у відповідних паспортах бюджетних програм. Таким чином, Управління жодним чином не перешкоджало та не затягувало виконання постанови суду від 18 липня 2013 року, а тому вина в заподіянні позивачці матеріальної та моральної шкоди відсутня. До того ж останньою не надано жодних документальних доказів в обґрунтування наявності моральної шкоди та її розміру, в зв`язку з чим просив відмовити в задоволенні позову.

Представник ДКС України в судове засідання не з`явилась, але надала суду також відзив на позовну заяву в якому просила відмовити в задоволенні позовних вимог, мотивуючи тим, що казначейство жодних прав та інтересів позивачки не порушувало. Щодо виконання постанови Ічнянського районного суду Чернігівської області від 18 липня 2013 року зазначає, що згідно з приписами ч. 1 ст. 3 ЗУ Про гарантії держави щодо виконання судових рішень виконання рішень суду за бюджетною програмою КПКВ 3504040 Заходи щодо виконання рішень суду гарантовані державою , здійснюється Казначейством. На виконання виконавчого листа Ічнянського районного суду Чернігівської області № 733/1486/13-а кошти в сумі 2500 гривень перераховані ОСОБА_1 . Щодо вимог позивачки про відшкодування моральної шкоди вказує, що останньою не доведено причинно-наслідкового зв`язку між діями органів державної влади та погіршенням стану її здоров`я, обмеження спілкування з сім`єю, не надано жодного доказу на підтвердження душевних страждань. Також ОСОБА_1 не навела жодних доказів в обґрунтування моральної шкоди, не надала її розрахунку, не навела з яких міркувань виходила, визначаючи моральну шкоду у сумі 55200 гривень 00 копійок, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Представник Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області в судове засідання не з`явився , але надав суду відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позову, вважає його безпідставним, необгрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, вказуючи на те, що позивачкою не доведено факт заподіяння моральних чи фізичних страждань, спричинених відповідачем, наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями ГТУЮ у Чернігівській області, Відділу та наслідками, зазначеними ОСОБА_1 у позові. Позовна заява останньої обгрунтована лише тривалим виконанням судового та виконавчого проваджень. Також розмір моральної шкоди позивачкою не доведено і жодним чином не обргунтовано. Будь-які розрахунки і докази нею також не надані, а тому відсутні підстави для задоволення вимоги про стягнення моральної шкоди.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди в сумі 55200 гривень 00 копійок підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 являється особою, що потерпіла (евакуйована) внаслідок аварії на ЧАЕС і відноситься до 2-ї категорії, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 (а.с.11). Постановою Ічнянського районного суду Чернігівської області від 18 липня 2013 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2014 року (а.с.13), зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення Ічнянської районної державної адміністрації провести нарахування та виплату компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування за період з 18 жовтня 2012 року по 27 жовтня 2012 року в розмірі 2500 гривень 00 копійок відповідно до ст. 48 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (а.с.12). На підставі даної постанови Ічнянським районним судом Чернігівської області 05 травня 2014 року був виданий виконавчий лист № 733/1486/13-а, № 2-а/733/61/13 (а.с.14). 16 травня 2014 року заступником начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГУЮ у Чернігівській області відкрито виконавче провадження № 43344426 (а.с.15). Ухвалою Ічнянського районного суду Чернігівської області від 24 травня 2016 року було змінено спосіб і порядок виконання вищевказаної постанови суду від 18 липня 2013 року (а.с.16-17).

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Пунктом 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" встановлені гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження", а також особливості їх виконання.

Право на справедливий суд, гарантоване особі у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, розповсюджує дію і на стадію виконання судового рішення. Право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї із сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинно розглядатися як невід`ємна частина процесу в розумінні статті 6 Конвенції ( Іммобільяре Саффі проти Італії , заява 22774/93, 28.07.1999, § 63; Горнсбі проти Греції від 19.03.1997, § 40).

У пілотному рішенні Юрій Миколайович Іванов проти України (заява 40450/04, п. 46) Європейський суд з прав людини зазначив: ...що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання (див. рішення у справі Метаксас проти Греції (Metaxas v. Greece), N 8415/02, п.19, від 27 травня 2004 року; та у справі Лізанец проти України (Lizanets v. Ukraine), N 6725/03, п. 43, від 31 травня 2007 року). У п. 54 звернув увагу, що держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі Сокур проти України (Sokur v. Ukraine), N 29439/02, від 26 квітня 2005 року, і у справі Крищук проти України (Kryshchuk v .Ukraine), N1811/06, від 19 лютого 2009 року).

У пунктах 35, 38, 82 справи Бурмич та інші проти України Європейський суд вказує на справу Бурдов проти Росії (№2), в якій зокрема вказано: У випадку надмірної затримки у виконанні державою винесеного проти неї судового рішення, враховуючи те, що недотримання державою свого зобов`язання з повернення боргу після того, як заявник, пройшовши через судовий процес, домігся успіху, неминуче викликатиме у нього почуття розпачу .

Практика Європейського суду з прав людини визнає не отримані за рішенням суду кошти саме порушенням Протоколу 1 ( Бурдов проти Росії , Юрій Миколайович Іванов проти України , Агрокомплекс проти України ).

Згідно рекомендацій, викладених у Висновку Консультативної ради Європейських суддів №13 (2010) "Щодо ролі суддів у виконанні судових рішень" КРЄС вважає, що в державі, яка керується верховенством права, державні органи, насамперед, зобов`язані поважати судові рішення і якнайшвидше реалізувати їх "ex-officio". Виконання рішення повинно бути справедливим, швидким, ефективним і пропорційним. Тому для цього мають бути забезпечені необхідні кошти. Чіткі правові норми повинні визначати доступні ресурси, відповідальні органи та відповідну процедуру їх розподілу.

З матеріалів справи вбачається, що станом на 04 жовтня 2019 року позивачці було виплачено компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування за період з 18 жовтня 2012 року по 27 жовтня 2012 року в розмірі 2500 гривень 00 копійок (а.с.18-19).

До цього часу виплата даних коштів не була проведена, оскільки видатки на зазначені цілі не затверджувались у кошторисах розпорядників бюджетних коштів та у відповідних паспортах бюджетних програм.

Як наголосив Європейський суд з прав людини у рішенні, ухваленому 07 травня 2002 року у справі "Бурдов проти Росії", для держави є неприпустимим виправдання неможливості виконання судового рішення відсутністю належного фінансування.

Відповідно до ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Норми ст. 23 ЦК України вказують, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України.

Згідно із ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Норми ст. 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності держави за дії бездіяльності органів державної влади наявність вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про відшкодування шкоди.

Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої,членів її сім`ї чи близьких родичів.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Завдана позивачці моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв`язку з надмірно тривалим невиконанням державним виконавцем рішення суду, що є підставою для стягнення моральної шкоди.

Згідно зі ст. 56 Конституції України позивачка має право на відшкодування моральної шкоди за рахунок держави .

Отже, враховуючи тривале невиконання рішення суду, факт того, що позивачка є потерпілою внаслідок аварії на ЧАЕС 2 категорії, в зв`язку з чим потребує своєчасного та повного санаторно-курортного лікування та належного харчування, однак невиконання рішення суду позбавило її такої можливості на відновлення здоров`я з незалежних від неї причин, останній завдано значних душевних страждань, а тому виходячи з їх глибини, та беручи до уваги засади розумності та виваженості, суд визначає моральну шкоду в розмірі 15000 гривень 00 копійок.

На обґрунтування зазначених висновків суд вважає за можливе послатись також на практику розгляду справ Європейським судом з прав людини, рішення якого є джерелом права в Україні.

Зокрема в рішенні по справі Ромашов проти України від 27 липня 2004 року суд зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина суду. А оскільки п.1 ст.6 §1 Конвенції про права людини і основоположних свобод гарантує кожному право на суд, це право було б ілюзорним, якби правова система договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін.

Механізм виконання судових рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (бюджетних установ) визначається Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою КМУ від 3 серпня 2011 року № 845, у редакції постанови КМУ № 45 від 30 січня 2013 р.

Згідно з п. З Порядку рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів з попереднім інформуванням Мінфіну про стягнення коштів боржників у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Відповідно до пунктів 36-38 Порядку № 845 виконання зазначених судових рішень здійснюється Казначейством України. Для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету в Казначействі України відкривається в установленому порядку відповідний рахунок за бюджетною програмою.

Отже, стягнення зазначеної шкоди здійснюється з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання з рахунку призначеного для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів державної влади за бюджетною програмою.

Таким чином, суд вважає, що з врахуванням вимог розумності і справедливості, достатнім розміром відшкодування заподіяної позивачці моральної шкоди становить 15000 (п`ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.

Керуючисьст.ст.23,1167,1173,1174 ЦК України,ст.ст. 4, 10, 12, 23, 80, 81, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, ЗУ Про гарантії держави щодо виконання судових рішень , суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Ічнянської районної державної адміністрації, Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області та Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди в розмірі 55200 гривень 00 копійок задовольнити частково.

Стягнути з державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів державної влади, в розмірі 15000 (п`ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.

В задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідачі: Державна казначейська служба України, місце розташування: 01601, м. Київ, ул.. Бастіонна, 6, ЄДРПОУ 37567646.

Головне територіальне управління юстиції у Чернігівській області, адреса розташування: 14000, м. Чернігів, ул-т Миру, 43, ЄДРПОУ 34924518.

Управління соціального захисту населення Ічнянської районної державної адміністрації, місце розташування: 16703, м. Ічня, ул.. Воскресінська, 17 Чернігівська область, ЄДРПОУ 03196015.

Повне рішення складено 03 липня 2020 року.

Суддя Т. В. Карапиш