Постанова

від 23.06.2020 по справі 521/17221/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/3987/20

Номер справи місцевого суду: 521/17221/17

Головуючий у першій інстанції Плавич І. В.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.2020 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Таварткіладзе О.М.,

суддів: Заїкіна А.П., Погорєлової С.О.,

за участю секретаря судового засідання: Томашевської К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Гаврилюк Юлії Ігорівни на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 03 вересня 2019 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів та стягнення додаткових витрат на дитину,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на утримання дитини та стягнення додаткових витрат.

Позовна заява мотивована тим, що позивач та відповідач мають спільну дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Шлюб між сторонами розірвано, дитина проживає разом з позивачем.

Заочним рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 11 лютого 2008 року з відповідача на користь позивача стягуються аліменти на утримання дитини у твердій грошовій сумі 1500 грн на місяць до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Проте цих коштів, як зазначає позивач не вистачає для гармонійного розвитку дитини.

Дочка є інвалідом дитинства, хворіє на дитячий церебральний параліч з проявами епілепсії, у зв`язку з чим потребує особливих умов догляду та розвитку, постійного нагляду лікарів, регулярного проведення профілактичних та лікувальних процедур.

Посилаючись на вказані обставини, а також й на те, що позивач не приймає участі у додаткових витратах на дитину, просила збільшити розмір аліментів, які стягуються заочним рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 11 лютого 2008 року з 1500 грн до 10 000 на місяць, починаючи з дня звернення до суду та до досягнення дитиною повноліття, а також просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь половину понесених додаткових витрат на лікування дитини, що складає 28 891,51 грн.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 03 вересня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму додаткових витрат на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 19 618,43 гривень. У задоволенні решти вимог ОСОБА_1 , в тому числі щодо збільшення розміру аліментів, відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник ОСОБА_1 адвокат Гаврилюк Юлія Ігорівна подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 03 вересня 2019 року в частині відмови в задоволенні вимог про збільшення розміру аліментів скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Належним чином повідомлені учасники справи до судового засідання, призначеного на 23.06.2020 року на 16.00 годину не з`явилися.

Від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Гаврилюк Ю.І. надійшла заява про розгляд справи за її відсутності.

Від відповідача заяв та клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України не явка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників.

Враховуючи наведене колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за відсутності належним чином повідомлених сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення на таких підставах.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволенні вимог про збільшення розміру аліментів, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів, а судом не встановлено обставин, які свідчать про настання обставин передбачених статтею 192 СК України для зміни (збільшення) розміру аліментів, які стягнуті за рішенням суду, яке вступило в законну силу.

Колегія суддів звертає увагу на наступне.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої-другої статті 27 Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150. 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Відповідно до положень статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України , розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне покращення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для вимоги про збільшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

Звертаючись до суду з позовом про зміну (зменшення) розміру аліментів, позивач посилалася на інфляцію та підвищення цін на лікування та медикаменти, а також, що тих аліментів, що сплачуються відповідачем ОСОБА_2 , не достатньо для задоволення потреб дитини з лікування та реабілітації. Водночас позивач посилалась, що є непрацездатною, оскільки в неї народилась друга дитина, яка також потребує матеріального утримання.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що позивачем не надано доказів, а судом не встановлено обставин значного покращення матеріального стану платника аліментів.

Так, з представлених позивачем документів, вбачається, що відповідач працював моряком (капітаном) на суднах іноземних судновласників за межами України, як на час визначення розміру аліментів у 2004 році, так і на час зміни розміру аліментів за рішенням суду у 2008 році. При цьому позивач зазначає, що відповідач отримував дохід під час перебування у рейсі 1925 євро щомісяця.

Враховуючи наведені позивачем обґрунтування та представлені докази перебування відповідача у трудових відносинах з іноземними судновласниками та відсутність належних доказів щодо покращення майнового стану відповідача після визначення в судовому порядку розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини у 2008 року (в порядку збільшення розміру аліментів, встановлених у 2004 році), висновок районного суду про відмову у задоволенні вимог про збільшення розміру аліментів відповідає встановленим у справі обставинам і доводами апеляційної скарги не спростовується.

Також колегія суддів звертає увагу, що на час визначення судом розміру аліментів, неповнолітня дитина ОСОБА_3 , 2003 року народження, в інтересах якої заявлявся позов про стягнення аліментів на її утримання, вже на той час мала вади здоров`я (ДЦП з проявами епілепсії) і була інвалідом дитинства. Доказів про погіршення стану здоров`я дитини, позивачем не надано.

Тому в цій частині висновок районного суду про недоведеність обставин, що підтверджують існування підстав для збільшення розміру аліментів в порядку ст. 192 СК України, позивачем не надано.

Інфляційні процеси в країні самі по собі не є підставою для зміни розміру аліментів на утримання дитини.

Підвищення цін на лікування та медикаменти, придбання яких є необхідним для підтримання здоров`я дитини у зв`язку з її хворобою або витрати для розвитку здібностей дитини є підставою для стягнення з батька, який є платником аліментів додаткових витрат відповідно до вимог ст.. 185 СК України.

Враховуючи наведене, висновки суду в цій частині відповідають встановленим у справі обставинам і засновані на законі.

Разом з тим, позивач вказувала, що вона перебуває у тимчасовій відпустці після народження дитини.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , а ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася ОСОБА_5 , батьками якої зазначені ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (т. 1 а. с. 104-105).

Таким чином, відбулася зміна у сімейному стані одержувача аліментів - матері неповнолітньої дитини, з якою проживає неповнолітня дитина.

Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану, як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.

При цьому, такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану.

Відповідно до ч.1 ст.81 СК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.80 цього Кодексу достатніми є доказами, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Враховуючи встановлені у справі фактичні обстави та дослідивши зібрані по справі докази, районний суд прийшов до обґрунтованого висновку про те, що позивач не надав суду доказів про перебування у відпустці по догляду за дитиною, на що вона посилалася в обґрунтування заявлених вимог та доказів на підтвердження покращення майнового стану платника аліментів, а суд здійснивши за клопотанням позивача необхідні витребування також не встановив таких обставин.

Сам по собі факт періодичного перетину відповідачем кордону не є беззаперечним доказом покращення його майнового стану з урахуванням того, що на час визначення аліментів в судовому порядку позивач працював моряком і його робота на суднах іноземних компаній також була пов`язана з працею за межами України, що обумовлювало періодичний перетин ним кордону України.

Апеляційним судом витребувані докази щодо доходів відповідача, які обліковуються в Україні.

Отримана з Пенсійного фонду України інформація про отриманий відповідачем розмір пенсії 1900 грн. щомісячно та заробітну плату до листопада 2019 року не свідчить про покращення його майнового стану достатнього для збільшення розміру аліментів в порядку ст. 192 СК України.

Доводи апеляційної скарги висновок районного суду не спростовують, зведені до переоцінки доказів, яким районним судом надано належну оцінку.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи, які є підставою для скасування рішення , не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, внаслідок чого апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Одночасно колегія суддів звертає увагу на таке.

Згідно з п.23 Постанови Пленуму ВСУ від 15 травня 2006 року №3 Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів , у випадку зміни розміру аліментів у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

В розумінні ст.. 198 СК України батьки зобов`язані утримувати повнолітніх непрацездатних дітей, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть надавати таку допомогу.

Тобто при досягненні повноліття дитиною, яка є непрацездатною в тому числі за станом здоров`я за наявності потреби в аліментах, стягувач аліментів вправі заявити новий позов про стягнення аліментів в порядку глави 16 СК України без потреби посилання на ст. 185 СК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 375, 382-384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Гаврилюк Юлії Ігорівни - залишити без задоволення.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 03 вересня 2019 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України .

Повний текст судового рішення складено: 02.07.2020 року.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: А.П. Заїкін

С.О. Погорєлова