Постанова

від 25.06.2020 по справі 161/19133/17

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/19133/17 Головуючий у 1 інстанції: Івасюта Л. В. Провадження № 22-ц/802/445/20 Категорія: 32 Доповідач: Осіпук В. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2020 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Осіпука В. В.,

суддів - Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю.,

з участю секретаря судового засідання Лимаря Р. С.,

представника позивача Богачука Я. О. ,

представника відповідача ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Кріс-Віт Україна до Товариства з обмеженою відповідальністю Україна-Баїв , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання недійсними договорів оренди та скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно, зустрічним позовом ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю Кріс-Віт Україна про розірвання договорів оренди за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 січня 2020 року,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2017 року ТзОВ Кріс-Віт Україна звернулося до суду із позовом до ТзОВ Україна-Баїв , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання недійсними договорів оренди та скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Свої вимоги мотивувало тим, що основними видами діяльності ТзОВ Кріс-Віт Україна є вирощування сільськогосподарських культур. З метою здійснення статутної діяльності, товариство як орендар 30 квітня 2010 року уклало договори оренди розташованих у Луцькому районі Волинської області земельних ділянок з орендодавцями: ОСОБА_4 - договір оренди земельної ділянки НОМЕР_1 площею 2,69 га, кадастровий номер 0722884300:04:000:1343; ОСОБА_8 - договори оренди земельних ділянок № НОМЕР_3 площею 4,10 га, кадастровий номер 0722884300:04:000:1421, НОМЕР_2 площею 3,7 га, кадастровий номер 0722884300:04:000:1426. Строк дії оренди становив 10 років. Договори оренди є чинними.

Крім того позивач вказував, що йому стало відомо, про те, що ці ж самі земельні ділянки відповідачами було передані в оренду ТзОВ Україна-Баїв ; а саме: земельна ділянка ОСОБА_4 площею 2,69 га за договором оренди №1023 від 01.01.2016 р., співвласниками якої із зміненим кадастровим номером на 0722884300:04:000:1972 є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ; земельні ділянки площею 4,10 га, 3,7 га за договорами оренди №937, № 936 від 01.09.2015 р. власником яких зазначено ОСОБА_6 .

Посилаючись на вищевикладене та вважаючи своє право на володіння і користування орендованими земельними ділянками порушеним орендодавцями ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , які повторно передали в оренду ТзОВ Україна-Баїв земельні ділянки, позивач просив суд визнати ці договори недійсними та застосувати наслідки недійсності правочину, скасувавши державну реєстрацію речового права за цими договорами.

У лютому 2018 року ОСОБА_4 та ОСОБА_6 звернулися до суду із зустрічним позовом до ТзОВ Кріс-Віт Україна про розірвання договорів оренди.

Покликались на ті обставини, що 30 квітня 2010 року між ТзОВ Кріс-Віт Україна та орендодавцями ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , правонаступником якої є спадкоємець ОСОБА_9 були укладені договори оренди їх земельних ділянок, які знаходяться на території Одерадівської сільської ради Луцького району, Волинської області, за умовами яких, вони як орендодавці надали, а орендар товариство прийняло у строкове платне користування земельні ділянки для сільськогосподарського виробництва терміном на 10 (десять) років. Відповідно до умов цих договорів, орендар зобов`язаний був вносити орендну плату щорічно на протязі 2 місяців після закінчення кожного календарного року оренди, починаючи із другого року оренди. Протягом першого року оренди, орендна плата вноситься орендарем в грошовій формі у розрахунку 4% від оціночної вартості земельної ділянки за оренду протягом одного календарного року. Протягом наступних років орендна плата вноситься орендарем в формі: в натуральній с/г продукції, а саме: зерном, або в грошовій формі за згодою сторін. Орендна плата в натуральній формі вноситься в розмірі 850 кг пшениці за земельну ділянку.

Оскільки відповідач ТзОВ Кріс-Віт Україна належним чином не виконує умови вказаних договорів, систематично не сплачує орендну плату за користування їх земельними ділянками, то просили суд розірвати договори оренди земельних ділянок: НОМЕР_1 від 30.04.2010 р., укладений між ТзОВ Кріс-Віт Україна та ОСОБА_4 , який 21.08.10 зареєстрований у Луцькому районному відділі ДП Центр ДЗК за №040907600043 (кадастровий номер земельної ділянки 0722884300:04:000:1972); № НОМЕР_3 від 30.04.2010 р., укладений між ТзОВ Кріс-Віт Україна та ОСОБА_8 , правонаступником якої є ОСОБА_6 , який 22.09.10 зареєстрований у Луцькому районному відділі ДП Центр ДЗК за №041007600093 (кадастровий номер земельної ділянки 0722884300:04:000:1421); № 88 від 30.04.2010 р. укладений між ТзОВ Кріс-Віт Україна та ОСОБА_8 , правонаступником якої є ОСОБА_6 , який 22.09.10 зареєстрований у Луцькому районному відділі ДП Центр ДЗК за № 041007600092 (кадастровий номер земельної ділянки 0722884300:04:000:1426)

25 жовтня 2018 року ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області зустрічний позов ОСОБА_4 та ОСОБА_6 до ТзОВ Кріс-Віт Україна про розірвання договорів оренди прийнято до розгляду із первісним позовом.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 жовтня 2018 року зустрічний позов ОСОБА_4 за її заявою залишено без розгляду.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 січня 2020 року первісний позов ТзОВ Кріс-Віт Україна до ТзОВ Україна Баїв , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання недійсними договорів оренди та скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно задоволено частково.

Визнано недійсними: договір оренди земельної ділянки №1023 від 01.01.2016р. (щодо земельної ділянки площею 2,69 га, кадастровий номер 0722884300:04:000:1972, адреса - с. Одеради Луцького району Волинської обл.), сторонами якого є ОСОБА_4 , як орендодавець і товариство з обмеженою відповідальністю Україна-Баїв ; договір оренди земельної ділянки №937 від 01.09.2015 (щодо земельної ділянки площею 4,10 га, кадастровий номер 0722884300:04:000:1421, адреса - с. Одеради Луцького району Волинської обл.), сторонами якого є ОСОБА_6 , як орендодавець і ТзОВ Україна-Баїв , як орендар; договір оренди земельної ділянки №936 від 01.09.2015 (щодо земельної ділянки площею 3,7 га, кадастровий номер 0722884300:04:000:1426, адреса - с. Одеради Луцького району Волинської обл.), сторонами якого є ОСОБА_6 , як орендодавець і ТзОВ Україна-Баїв , як орендар, та застосовано наслідки недійсності правочину, скасовано державну реєстрацію речового права за цими договорами (запис про речове право № 13513707 від 25.02.2016 р., № 13187907 від 04.02.2016 р., № 13203887 від 04.02.2016 р.).

У задоволенні первісного позову ТзОВ Кріс-Віт Україна до ОСОБА_5 про визнання недійсними договорів оренди та скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно відмолено.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 до ТзОВ Кріс-Віт Україна про розірвання договорів оренди відмовлено.

Стягнуто з ТзОВ Україна Баїв та ОСОБА_4 , ОСОБА_6 в користь ТзОВ Кріс-Віт Україна 4800 грн. судових витрат по сплаті судового збору.

Стягнуто з ТзОВ Україна Баїв в користь ТзОВ Кріс-Віт Україна 7000 гривень витрат за надання правничої допомоги.

Стягнуто з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 в користь ТзОВ Кріс-Віт Україна по 2500 грн. витрат на правничу допомогу.

У поданій апеляційній скарзі представник відповідача за первісним позовом ОСОБА_6 - ОСОБА_7 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив, рішення суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення, яким зустрічний позов задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, не надав належну правову оцінку зібраним доказам у їх сукупності та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у позові.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача за первісним позовом ОСОБА_10 , вважаючи оскаржуване рішення законним і обґрунтованим, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставиними справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач за первісним позовом ТзОВ Кріс-Віт Україна було позбавлено можливості користуватись орендованими земельними ділянками з вини їх орендодавця позивача ОСОБА_6 , який передав ці земельні ділянки в оренду іншій юридичній особі ТзОВ Україна-Баїв , шляхом укладення відповідних договорів. Тому, на думку суду, припинення виплати орендної плати, яка за своєю суттю є платою саме за фактичне користування землею, ТзОВ Кріс-Віт Україна є цілком обґрунтованим, та не може бути підставою для розірвання договорів оренди земельних ділянок, на що покликався у зустрічному позові ОСОБА_6 .

Такі висновки суду ґрунтуються на матеріалах справи та відповідають вимогам закону.

Встановлено, що з метою здійснення своєї діяльності сільськогосподарського виробництва ТзОВ Кріс-Віт Україна 30.04.2010 року уклало договори оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення строком на 10 років з ОСОБА_8 : № НОМЕР_3 площею 4,10 га, кадастровий номер 0722884300:04:000:1421; НОМЕР_2 площею 3,7 га, кадастровий номер 0722884300:04:000:1426, які знаходяться на території Одерадівської сільської ради Луцького району Волинської області. З моменту укладення договору оренди, вказані земельні ділянки знаходились у користуванні орендаря ТзОВ Кріс-Віт Україна . Після смерті орендодавця ОСОБА_8 , у порядку спадкування право власності на ці земельні ділянки з 5 серпня 2015 року набув відповідач за первісним позовом ОСОБА_6 . Після чого, зазначені земельні ділянки, без припинення дії попередніх договорів і відому їх орендаря ТзОВ Кріс Віт Україна ОСОБА_6 з 1 серпня 2015 року, на підставі новоукладених договорів оренди земельних ділянок № 936, 937 від 01 вересня 2015 року, були передані у користування іншому орендарю ТзОВ Україна-Баїв , про що проведено необхідний запис у державному реєстрі прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 1 Закону України Про оренду землі (далі - Закон), яка кореспондується з положеннями частини першої статті 93 ЗК України орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Частиною першою статті 2 Закону передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним Кодексом України, Цивільним Кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі статтею 13 Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 15 Закону істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно зі статтею 31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

На вимогу однієї із сторін договір, відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Положеннями статей 24, 25 Закону визначено права та обов`язки орендодавця і орендаря, а саме: орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати. Орендар, у свою чергу, має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження та зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.

Стаття 141 ЗК України передбачає таку підставу припинення права користування земельною ділянкою, як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Частиною другою статті 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Виходячи з системного аналізу наведених положень законодавства та враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, необхідно дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 762 ЦК України, наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Отже, наведена норма права визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно через обставини, за які орендар не відповідає.

З урахуванням викладеного, відсутність у ч. 6 ст. 762 ЦК України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством, і не пов`язано тільки з перешкоджанням самим орендодавцем орендарю в використанні переданого у майн(оренду) майна.

З наявних у матеріалах справи письмових доказів встановлено, що за 2015 рік відповідач ОСОБА_6 отримав 1870 грн. орендної плати від позивача ТзОВ Кріс-Віт Україна як орендаря земельних ділянок, про що свідчить його підпис на платіжній відомості за вересень 2015 року поставлений ним замість своєї матері в графі навпроти слів ОСОБА_8 . . Належність підпису ОСОБА_6 підтверджено висновком судово-почеркознавчої експертизи, від 16 вересня 2019 року, яка була проведена експертною установою на підставі ухвали суду від 25 жовтня 2018 року.

Крім того встановлено, що у подальшому орендна плата ТзОВ Кріс-Віт Україна не сплачувалась, оскільки товариство не користувалось вказаними земельними ділянками орендодавця ОСОБА_6 з вини останнього, який передав в оренду ці ж земельні ділянки іншому орендарю ТзОВ Україна-Баїв .

Також з матеріалі справи вбачається, що ТзОВ Кріс-Віт Україна щорічно подавало до податкового (фіскального) органу декларацію платника єдиного податку четвертої групи. Згідно затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 №578 форми цієї декларації, до неї додаються відомості про наявність у сільгоспвиробника власних чи орендованих земельних ділянок. Із копій цих відомостей за 2015-2019 роки слідує, що лише у 2015 році ТОВ Кріс-Віт Україна користувалося земельними ділянками, які належать ОСОБА_6 , однак за 2016-2019 роки ці ділянки відсутні в переліку використовуваних товариством.

Отже, встановивши наведені вище обставини справи та давши їм належну правову оцінку, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для розірвання спірних договорів оренди земельних ділянок, укладених з ТзОВ Кріс-Віт Україна , як про це просив позивач у зустрічному позові ОСОБА_6 .

Таким чином на думку апеляційного суду доводи апеляційної скарги є суб`єктивним тлумаченням апелянтом як обставин справи, так і норм діючого законодавства, які фактично відтворюють зміст позовних вимог та направлені на переоцінку доказів, яким суд дав належну правову оцінку, і на законність оскаржуваного рішення суду першої інстанції не впливають.

В решті рішення суду першої інстанції ніким із сторін цього спору не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції не переглядається.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення в оскаржуваній частині ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, і підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_6 - ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 січня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді