Постанова

від 02.07.2020 по справі 199/2343/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3706/20 Справа № 199/2343/19 Суддя у 1-й інстанції - Спаї В. В. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2020 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - Свистунової О.В.,

суддів - Красвітної Т.П., Єлізаренко І.А.,

за участю секретаря - Гулієва М.І.о.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 грудня 2019 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства "Каспій", територіальної громади міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради, треті особи: Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права користування житловим приміщенням, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, який в подальшому уточнювався, до Дочірнього підприємства "Каспій" (далі - ДП "Каспій"), територіальної громади міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради, треті особи: Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (далі - Регіональне відділення), про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права користування житловим приміщенням.

Позовна заява мотивована тим, що вона в період з 1993 року по 2009 рік перебувала у трудових відносинах з ВАТ "Дніпропетровська паперова фабрика", а після ліквідації з ТОВ "Дніпропетровська паперова фабрика".

Як працівника фабрики, позивачку та членів її сім`ї було вселено до кімнати АДРЕСА_1 , що є державним майном.

Приватизація ВАТ "Дніпропетровська паперова фабрика" здійснювалася центральним апаратом Фонду державного майна України. Проте, до статутного капіталу ВАТ "Дніпропетровська паперова фабрика" не увійшов державний житловий фонд, до складу якого входили житлові будинки, розташовані в м. Дніпропетровську за адресами: АДРЕСА_2; АДРЕСА_3 , 8 , 10, 12, 14; та гуртожиток по АДРЕСА_5 з об`єктами благоустрою (мощення, тротуари, озеленення).

Вищезазначений державний житловий фонд актом приймання-передачі від 15.06.1998 року був переданий на утримання (баланс) ДП "Каспій".

ДП "Каспій", як балансоутримувач гуртожитку, повинно було здійснювати утримання такого майна, укладати господарські договори із суб`єктами господарювання та комунальними службами щодо надання послуг з газо-, електро-, водо-, тепло-, постачання, вивезення побутових відходів, прибирання будинку та прибудинкової території. Кінцевими споживачами таких послуг є мешканці гуртожитку, які сплачують за це до ДП "Каспій" кошти згідно виставлених рахунків.

ОСОБА_1 , як наймач кімнати АДРЕСА_1 , починаючи з дня вселення до кімнати (04.03.1997) і до цього часу належним чином оплачує ДП "Каспій" кошти за житлово-комунальні послуги.

Позивачка вказувала, що при зверненні до суду із вказаним позовом, кадрові документи, з яких вбачається розселення мешканців у гуртожитку по АДРЕСА_5 , у т.ч. ордера на жилі приміщення та корінці до цих ордерів, знаходяться у ДП "Каспій", яке не відповідає на листи та не надає такі документи чи їх копії на вимогу наймачів.

Однак, починаючи з квітня 2018 року ДП "Каспій" не знаходиться за місцем своєї державної реєстрації, господарські договори із суб`єктами господарювання та комунальними службами не укладає, рахунки до сплати не виставляє, будь-які документи, у т.ч. довідки про склад сім`ї, не видає, картотеку персональних даних, зареєстрованих відповідно до чинного законодавства України осіб, до відповідних органів не надає; така бездіяльність балансоутримувача призвела до припинення газопостачання до котельної гуртожитку, (відключення від опалення), припинення електропостачання.

Як зазначалось позивачкою, їй було видано ордер на право вселення у кімнату АДРЕСА_1 , де вона і зареєструвала своє місце проживання, вселилася до зазначеного жилого приміщення та, відповідно, набула право користування ним. Під час вселення до житлового приміщення ОСОБА_1 було пред`явлено оригінал ордеру на жиле приміщення балансоутримувачу - ДП "Каспій", яке здійснює облік осіб, які проживають у гуртожитку, де він повинен зберігатися до цього часу.

Втім, надати мешканцям гуртожитку документи (ордер на житлове приміщення, договір найму житла тощо), необхідні для підтвердження займання ними житлових приміщень на законних підставах, ДП "Каспій" не бажає. На переконання позивачки, такі обставини призведуть до неможливості використати мешканцями гуртожитку свого конституційного право на житло і може стати підставою для їх виселення та неможливості реалізувати своє право.

Позивач вказувала, що іншого житла у неї та членів її сім`ї немає.

Ураховуючи викладене, позивачка просила суд: встановити факт, що має юридичне значення, а саме те, що вона вселилася та займає на законних підставах житлове приміщення АДРЕСА_1 , починаючи з 04.03.1997 року; визнати за нею право користування житловим приміщенням АДРЕСА_1 .

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 17.12.2019 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та висновки суду не відповідають встановленим обставинам.

У відзиві на апеляційну скаргу, третя особа Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях просить прийняти законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог чинного законодавства.

Відзив мотивований тим, що регіональним відділенням прийнято рішення щодо проведення позапланової перевірки об`єкту - гуртожитку по АДРЕСА_5 . З цього приводу листом від 21.02.2019 року № 11-10-01267 Регіональне відділення в черговий раз звернулось до керівництва ДП "Каспій" з вимогою надати кандидатуру для проведення перевірки, а також з проханням надати пакет документів необхідних для проведення перевірки. Однак, керівництво ДП "Каспій" не надало Регіональному відділенню будь-якої інформації і документів, необхідних для оформлення акту перевірки, а також проігнорувало звернення Регіонального відділення щодо участі у перевірці.

Регіональне відділення надіслано лист від 28.02.2019 року № 10-10-01451 до Амур-Нижньодніпровського ВП Дніпровського відділення поліції ГУНП в Дніпропетровській області з проханням призначити свого представника для забезпечення проведення перевірки гуртожитку 12.03.2019 року о 11:00 год. у присутності керівництва ДП "Каспій". На теперішній час ані відповіді, ані документів для проведення перевірки державного майна ДП "Каспій" не надало, та місцезнаходження керівництва ДП "Каспій" невідомо.

22 березня 2019 року було проведено нараду під головуванням секретаря Дніпровської міської ради з питання прийняття до комунальної власності територіальної громади м. Дніпро гуртожитку, розташованого по вулиці Каспійській, 16, за результатами якої Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради було надано доручення терміново вжити заходи по прийняттю до комунальної власності вказаного гуртожитку та підготувати проект відповідного рішення для розгляду на сесії Дніпровської міської ради цього питання.

Листом від 26.03.2019 року № 05-10-01946 Регіональне відділення на адресу секретаря Дніпровської міської ради надало копії листів: ліквідатора ВАТ "Дніпропетровська паперова фабрика" Морозова І.А. від 02.04.2010 року № б/н; від 12.03.2010 року № б/н; копію Акту передачі-приймання від 12.03.2010 року державного житлового фонду, що під час приватизації вилучався із статутного капіталу ВАТ "Дніпропетровська паперова фабрика" та перебуває на балансі ДП "Каспій".

З боку Регіонального відділення в рамках своїх повноважень виконуються всі заходи стосовно передачі до комунальної власності міста вище зазначеного гуртожитку.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини 2 статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції установлено та це підтверджується матеріалами справи, що позивачка в період з 1993 року по 2009 рік перебувала у трудових відносинах з ВАТ "Дніпропетровська паперова фабрика", а після ліквідації - з ТОВ "Дніпропетровська паперова фабрика", що підтверджується відповідними записами у трудовій книжці на ім`я ОСОБА_1 (а.с.41-43).

З 04.03.1997 місце проживання позивачки зареєстровано за адресою: АДРЕСА_6 (а.с.128). Як вказала позивачка в судовому засіданні, кімната № 28 зазначено помилково, оскільки фактично вона займає кімнату в„– 29 .

Відповідно до листа-відповіді КП "Жилсервіс-5" ДМР за вих. № 1573 від 28.11.2019 року, станом на 26.11.2019 року у гуртожитку по АДРЕСА_5 фактично мешкають, зокрема, позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (кількість членів родини 3).

Приватизація ВАТ "Дніпропетровська паперова фабрика" здійснювалася центральним апаратом Фонду державного майна України. Проте до статутного капіталу ВАТ "Дніпропетровська паперова фабрика" не увійшов державний житловий фонд, до складу якого входили житлові будинки, розташовані в м. Дніпропетровську за адресами: АДРЕСА_2; АДРЕСА_3; та гуртожиток по АДРЕСА_5 , з об`єктами благоустрою (мощення, тротуари, озеленення).

Актом приймання-передачі від 15.06.1998 року вищезазначений державний житловий фонд був переданий на утримання (баланс) ДП "Каспій" (а.с.26-28).

Як встановлено судом на підставі листа з Архівного управління Дніпропетровської міської ради від 12.02.2015 року № 3/38-07 п на адресу ТОВ "Дніпропетровська паперова фабрика з іноземними інвестиціями" про погодження місця зберігання документів у зв`язку з ліквідацією ТОВ "Дніпропетровська паперова фабрика з іноземними інвестиціями" (вул. Каспійська, 2, м. Дніпропетровськ) документи з кадрових питань (особового складу) ліквідованого ВАТ "Дніпропетровська паперова фабрика" (накази з кадрових питань та відомості нарахування заробітної плати) за 1944-2008 роки, які знаходилися на зберіганні у ТОВ "Дніпропетровська паперова фабрика з іноземними інвестиціями" за погодженням з архівним управлінням Дніпропетровської міської ради від 31.01.2012 року № 16-п передані на зберігання до ТОВ "Дніпровськпромбуд", розташованому за адресою: вул. Молодогвардійська, 12А, м. Дніпропетровськ.

Судом на підставі листа від 15.10.2109 року з ТОВ "Дніпровськпромбуд" встановлена відсутність ордерів на вселення працівників ВАТ "Дніпропетровська паперова фабрика" до кімнат гуртожитку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , та інших документів про розселення працівників, на зберігання до ТОВ "Дніпропетровськпромбуд" не передавалися.

Як встановлено судом на підставі витягу з Реєстру об`єктів права комунальної власності територіальної громади м. Дніпра та Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, який сформований станом на 18.10.2019 року, територіальна громада м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради є власником будівлі гуртожитку, розташованого за адресою: АДРЕСА_5 .

Підстава виникнення права власності - рішення виконкому Дніпровської міської ради від 23.04.2019 року № 394 та від 23.07.2019 року № 730, що підтверджується відповідним витягом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх безпідставності та недоведеності, прийшовши до висновку, що позивачка зі своєю родиною у складі 3 (трьох) чоловік набула права користування житловим приміщенням, про що свідчить реєстрація її місця проживання за певною адресою, користується ним, перешкоди в цьому їй не чиняться, вона там зареєстрована компетентними державними органами згідно з вимогами Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", тому додаткового встановлення фактів та визнання права такого права користування у судовому порядку не вимагається.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

За ч.1 ст. 127 ЖК УРСР (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки.

Порядок надання жилої площі в гуртожитках визначається законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР (ч.1 ст. 128 ЖК УРСР (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету і комітету комсомолу (ч.2 ст. 128 ЖК УРСР (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно ст. 129 ЖК УРСР (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства,установи,організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" сфера дії цього Закону поширюється на громадян та членів їхніх сімей, одиноких громадян, які не мають власного житла, не використали право на безоплатну приватизацію державного житлового фонду, на правових підставах, визначених цим Законом, вселені у гуртожиток та фактично проживають у гуртожитку протягом тривалого часу.

Для цілей цього Закону нижченаведені терміни вживаються в такому значенні: користування (використання) жилим приміщенням у гуртожитку на правових підставах, визначених цим Законом, - право користування (використання) жилим приміщенням у гуртожитку, на який поширюється дія цього Закону, що виникає на підставі: а) договору найму жилого приміщення, укладеного на підставі спеціального ордера, виданого згідно із статтею 129 Житлового кодексу Української РСР; б) договору оренди житла, укладеного згідно із статтями 810, 811-813 Цивільного кодексу України, - у випадках, визначених цим Законом (п.8 ч.1 ст. 1-1 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків").

Відповідно до Примірного положення про гуртожитки, затвердженого Постановою Ради Міністрів України від 03.06.1986 року № 208, це Примірне положення встановлює порядок надання жилої площі в гуртожитках підприємств, установ, організацій, користування цими гуртожитками та їх утримання. Гуртожитки призначаються для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання (ст. 1 та ст. 2).

Згідно зі ст. 9 та ст. 10 Примірного положення про гуртожитки жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету і комітету комсомолу.

На підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер (додаток), який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

Ордер може бути виданий лише на вільну жилу площу.

Жила площа в гуртожитках надається в порядку черговості, що визначається адміністрацією підприємства, установи, організації та профспілковим комітетом і комітетом комсомолу (п.11).

Вселення в гуртожиток робітників, службовців, студентів, учнів та інших громадян провадиться в установленому порядку завідуючим (директором) гуртожитком або працівником, який його заступає, на підставі виданого адміністрацією підприємства, установи, організації ордера.

Тому, хто вселяється в гуртожиток, вказується надана жила площа, видаються необхідний інвентар, постільні речі, перепустка на право входу в гуртожиток. Він повинен бути ознайомлений з правилами внутрішнього розпорядку, правами й обов`язками мешканців гуртожитку (п.14).

Таким чином, чинне законодавство пов`язує вселення у гуртожиток за умови дотримання певних дій: прийняття рішення про надання жилої площі в гуртожитку та видання адміністрацією підприємства (установи, організації) громадянинові спеціального ордеру, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

Судом апеляційної інстанції не було встановлено, яке суб`єктивне цивільне право (інтерес) ОСОБА_1 було порушене, не визнане чи оспорене, для того, щоб застосувати такий спосіб захисту, як визнання за нею право користування житловим приміщенням.

За змістом ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно положень ч.ч.1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК випадках.

Частиною 1 статті 19 ЦПК України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Стаття 12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Відповідно до ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів відповідно до ч.2 ст. 16 ЦК України можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Як установлено судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції, ОСОБА_1 було видано ордер на право вселення у кімнату АДРЕСА_1 , де вона і зареєструвала своє місце проживання, вселилася до зазначеного жилого приміщення та, відповідно, набула право користування ним. Під час вселення до житлового приміщення ОСОБА_1 було пред`явлено оригінал ордеру на жиле приміщення балансоутримувачу - ДП "Каспій", яке здійснює облік осіб, які проживають у гуртожитку.

Позивачка зі своєю родиною у складі 3 (трьох) чоловік набула права користування житловим приміщенням, про що свідчить реєстрація її місця проживання за певною адресою, користується ним, перешкоди в цьому їй не чиняться, вона там зареєстрована компетентними державними органами згідно з вимогами Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", тому додаткового встановлення фактів та визнання права такого права користування у судовому порядку не вимагається.

Доказів того, що ОСОБА_1 зверталася до компетентних органів щодо усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням та докази звернення щодо його приватизації, і їй було в цьому відмовлено, суду не було надано.

Згідно із частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Приведені в апеляційній скарзі доводи про те, що суд не дав оцінки наданих ним доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до рішення Проніна проти України № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006 року, п.1 статті 6 Конвенції (995_004) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), № 4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10.02.2010 року).

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що з`ясувавши в достатньо повному об`ємі права та обов`язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, колегія суддів проходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.

На підставі статті 141 ЦПК України, судові витрати понесені сторонами в зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.

Керуючись ст.ст. 259,268,374,375,381,382,383,384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 грудня 2019 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Головуючий О.В. Свистунова

Судді: Т.П. Красвітна

І.А. Єлізаренко