Постанова

від 17.06.2020 по справі 910/15133/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2020 р. м.Київ Справа№ 910/15133/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Дикунської С.Я.

Тищенко О.В.

за участю секретаря судового засідання Цибульського Р.М.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 18.06.2020

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Пролог Трейдінг

на рішення Господарського суду міста Києва

від 25.02.2020 (повний текст складено і підписано 12.03.2020)

у справі №910/15133/19 (суддя Ващенко Т.М.)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Пролог Трейдінг

до Міністерства оборони України

про визнання укладеною додаткової угоди

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю Пролог Трейдінг (далі- ТОВ Пролог Трейдінг, позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України (далі відповідач, Міністерство оборони України) про визнання додаткової угоди до Договору № 286/2/19/45 від 13.05.19. укладеною в редакції, викладеній в прохальній частині позовної заяви.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачем в порядку ст. 188 Господарського кодексу України належним чином повідомлено відповідача про необхідність укладення додаткової угоди та надано пропозицію внести зміни до договору, однак у встановлений строк не отримав відповіді від Міністерства оборони України, а тому позивач просив визнати укладеною додаткову угоду в судовому порядку.

Короткий зміст заперечень на позов

Відповідач проти позову заперечував, вказуючи на те, що з моменту укладення Договору у позивача було достатньо можливостей для повного та своєчасного виконання своїх зобов`язань щодо постачання товару. Пропозиція про продовження строків постачання отримана відповідачем лише 02.10.2019, тобто після закінчення строку постачання товару. Також, відповідач зазначав, що в даному випадку відсутні одночасно чотири умови, які визначені статтею 652 Цивільного кодексу України, за наявності яких можлива істотна зміна обставин та можливість зміни укладеного Договору.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.02.2020 у справі №910/15133/19 в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Пролог Трейдінг про визннання додаткової угоди укладеною в редакції позивача - відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано належних і допустимих доказів, на підтвердження наявності одночасно чотирьох умов, визначених в частині 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, відповідно до яких укладений між сторонами договір може бути змінений за рішенням суду. При цьому, наведені позивачем підстави для внесення змін до Договору за своєю природою не є об`єктивними обставинами, які унеможливлюють належне (своєчасне) виконання зобов`язань позивачем за Договором, а мають характер звичайних ризиків підприємницької діяльності.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач (ТОВ Пролог Трейдінг) звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить прийняти до розгляду апеляційну скаргу та відкрити апеляційне провадження, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2020 у справі №910/15133/19 повністю, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Пролог Трейдінг в повному обсязі, крім того, судові витрати зі сплати судового збору покласти на відповідача у справі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що:

- судом першої інстанції при вирішенні спору помилково не було застосовано до спірних правовідносин учасників спору ст. 188 Господарського кодексу України, як не враховано і наявність зміни обставин з огляду на приписи ст. 652 Цивільного кодексу України та п. 4 ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі»;

- лист № 228 від 19.09.2019 з пропозицією укласти додаткову угоду, залишено відповідачем без відповіді, а тому будь-яких зауважень щодо пропозиції про укладення додаткової угоди в редакції позивача відповідачем не висловлено у встановленому порядку, а тому суд першої інстанції не здійснивши правильну оцінку вказаної обставини ухвали судове рішення з порушенням ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України;

- судом першої інстанції безпідставно відхилено висновок Черкаської торгово-промислової палати № В-890 від 10.12.2019, яким підтверджено настання істотної зміни обставин, що є підставою для внесення змін до договору.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.04.2020, апеляційну скаргу ТОВ Пролог Трейдінг на рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2020 у справі №910/15133/19 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя - доповідач) Станік С.Р., судді: Дикунська С.Я., Тищенко О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Пролог Трейдінг на рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2020 у справі №910/15133/19 - залишено без руху, надано скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків, а саме: подати до Північного апеляційного господарського суду докази сплати судового збору в сумі 2881, 50 грн.

Через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги до якої долучено оригінал платіжного доручення №787 від 08.05.2020 про сплату судового збору в сумі 2 881,50 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2020 відкрито апеляційне провадження у справі №910/15133/19 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Пролог Трейдінг на рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2020, розгляд справи призначено в судовому засіданні 18.06.2020.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

В судове засідання 18.06.2020 з`явився представник позивача (скаржника), який просив скасувати рішення скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2020 у справі №910/15133/19 повністю, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Пролог Трейдінг в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 18.06.2020 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційної інстанції у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив, проте, згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

13.05.2019 між Міністерством оборони України (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Пролог Трейдінг (далі - постачальник) укладено Договір про постачання товарів для державних потреб матеріально-технічних засобів продовольчої служби (за кошти Державного бюджету України) № 286/2/19/45 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язується у 2019 році поставити Міністерству оборони України обладнання для закладів громадського харчування (39310000-8) (Лінія самообслуговування): Лот 1. Обладнання для їдалень (39312200-4), а саме, (Лінія самообслуговування на 500 чол.) (далі - товар), зазначений у специфікації, а замовник забезпечити приймання та оплату товару в кількості та у строки.

Ціна, кількість та строки постачання товару визначаються специфікацією, відповідно до якої постачанню підлягає обладнання для їдалень (39312200-4), (Лінія самообслуговування на 500 чол.) у кількості 52 шт. загальною вартістю 9103411,20 грн. у строк протягом 135 календарних днів з дати укладення Договору, в термін до 24.09.2019 включно (п. 1.2 Договору).

Згідно з п. 2.2 Договору військова частина (далі - одержувач замовника) розпочинає приймання товару при наявності у постачальника супровідних документів, що підтверджують його кількість та якість.

Відповідно до п. 2.3 Договору приймання товару за кількістю та якістю здійснюється у військовій частині одержувачем замовника у присутності уповноваженого представника постачальника.

Ціна цього Договору становить 9103411,20 грн. (п. 3.1 Договору).

Пунктом п. 5.1 Договору сторони погодили, що товар постачається на умовах DDP - склад замовника відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню торговельних термінів Інкотермс в редакції 2010 року згідно з положеннями Договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами, тощо.

Терміни постачання обладнання визначено у рознарядці Міністерства оборони України (Додаток № 13.1.1 до Договору), яка є невід`ємною частиною Договору.

Пунктом 5.2 Договору визначено, що місцем поставки товару є військові частини Збройних Сил України, зазначені у рознарядці Міністерства борони України згідно з розрахунком поставки та обов`язковим дотриманням передбачених нею вимог до асортименту, кількості, адреси одержувачів замовника та черговості відвантажень. Постачальнику надається право, за попередньою письмовою згодою замовника, на дострокове постачання товару в обсягах, передбачених Договором. Постачання товару одержувачу замовника постачальник зобов`язаний провести з обов`язковим виконанням передбачених вимог щодо асортименту, кількості, якості, черговості поставок у кожній відвантаженій партії. Витрати щодо перевезення товару до місця приймання одержувачем замовника несе постачальник. Розвантаження товару в місці приймання здійснюється одержувачем замовника.

Згідно з п. 5.3 Договору датою поставки товару вважається дата надходження товару до одержувача замовника, яка вказана в акті приймання-передачі.

Відповідно до п. 6.3.1 Договору постачальник зобов`язаний забезпечити постачання товар у строки, встановлені Договором.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2019 (включно), а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення (п. 11.1 Договору).

Згідно з п. 12.1 Договору зміни та доповнення до Договору вносяться тільки у письмовій формі шляхом укладення відповідних додаткових угод, які підписуються сторонами цього Договору та додаються до тексту, як невід`ємні його частини.

Додатком 13.1.1 до Договору сторонами викладено Рознарядку Міністерства оборони України за Специфікацією, якою зокрема узгоджено поставку товару у строк 135 календарних днів з дати укладення Договору (в термін до 24.09.2019 включно).

23.09.2019 позивач звернувся до відповідача із листом № 228 від 19.09.2019, у якому зазначив про наявність технічних причин у виробника ліній самообслуговування, в зв`язку з чим, просив відповідача укласти Додаткову угоду та продовжити строк постачання товару за Договором до 25.11.2019.

Позивач посилався на те, що лист № 228 від 19.09.2019 залишено відповідачем без відповіді, а тому будь-яких зауважень щодо пропозиції про укладення додаткової угоди в редакції позивача відповідачем не висловлено у встановленому порядку, і внаслідок чого позивач звернувся до суду першої інстанції з відповідним спором.

Відповідач в свою чергу, в обгрунтуванян заперечень, посилався на те, що з моменту укладення Договору у позивача було достатньо можливостей для повного та своєчасного виконання своїх зобов`язань щодо постачання товару. Пропозиція про продовження строків постачання отримана відповідачем лише 02.10.2019, тобто після закінчення строку постачання товару. Також, відповідач зазначав, що в даному випадку відсутні одночасно чотири умови, які визначені статтею 652 Цивільного кодексу України, за наявності яких можлива істотна зміна обставин та можливість зміни укладеного Договору.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Як вірно встановлено судом першої інстанції і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, укладений сторонами Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Главою 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно з ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Особливості укладання договорів за державним замовленням (державних контрактів) визначаються Законом України Про публічні закупівлі та Законом України Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони.

Пунктом 20 статті 1 Закону України Про публічні закупівлі визначено, що публічна закупівля - це придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з пунктом 5 статті 1 Закону України Про публічні закупівлі договір про закупівлю - це договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари.

Відповідно до п.4 ч.4 ст.36 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків продовження строку дії договору та виконання зобов`язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 Цивільного кодексу України).

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 631 Цивільного кодексу України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки.

Статтею 188 Господарського кодексу України визначено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Частиною 1 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1-2 статті 652 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

З урахуванням наведених приписів ст.188 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 651, ч. 1,2 ст. 652 Цивільного кодексу України, суд апеляційної інстанції зазначає, що наведені вимоги чітко визначають порядок внесення змін до договору, та передбачають, що таке внесення має відбуватися лише за згодою сторін угоди, а у випадку, коли певної згоди не досягнуто, заінтересована сторона вправі звернутися до суду, при умові одночасного існування чотирьох умов.

Існування одночасно умов, що відповідно до ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України - є необхідним для встановлення ускладнень у виконанні, достатніх для розірвання або зміни договору вимагає з`ясування змісту кожної окремо взятої умови.

Отже, суд апеляційної інстанції зазначає, що закон пов`язує можливість зміни договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України.

В обґрунтування істотної зміни обставин, позивач посилався на отримання ним від ТОВ Савін листа вих. № 923 від 18.09.2019, у якому зазначено, що в процесі виробництва ліній роздачі на 500 чоловік, замовлені позивачем за Договором № 5/19 від 18.03.2019, виникли непередбачені при укладенні договору, технічні причини.

Як свідчать матеріали справи та вірно встановлено судом першої інстанції, до вказаного листа контрагентом позивача не подано жодного доказу в підтвердження викладених в листі обставин, не вказано які саме технічні причини виникли, коли вони будуть усунуті, не подано доказів в підтвердження того що жодна з 52 ліній не була виготовлена за період з березня по вересень 2019 року за замовленням позивача. Також, у наведеному листі № 923 від 18.09.2019 мова йде по лінії роздачі, в той час як за Договором між позивачем та відповідачем предметом є постачання ліній самообслуговування.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції оцінивши в сукупності матеріали справи, дійшов висновку, що судом першої інстанції обгрунтовано не прийнято лист № 923 від 18.09.2019 в якості належного доказу існування зміни обставин за Договором.

Водночас, при підписанні умов Договору позивач був обізнаний про кінцеву дату поставки товару - 24.09.2019. (включно) та оцінив вказану обставину, з урахуванням того, що згідно з рознарядкою відповідача, початок строку поставки узгоджено саме від дати укладення відповідного договору, і який складає 135 календарних днів.

При цьому, матеріали справи не містять зауважень, письмових пропозицій тощо, щодо кінцевої дати постачання товару. Тобто, позивач, підписавши спірний Договір поставки, погодив всі істотні умови договору, обумовлені ст. 180 Господарського кодексу України.

Ч. 1 статті 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу і статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Юридична особа здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, а тому укладаючи спірний Договір з строком поставки до 24.09.2019, позивач повинен був оцінити погоджений сторонами строк виконання зобов`язання з поставки товару та відповідно об`єктивно оцінити можливість виконання такого зобов`язання у вказаний строк.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що п.4 ч.4 ст.36 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено підстави для зміни умов договору, укладеного внаслідок публічної закупівлі, зокрема, у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі.

При цьому, позивачем не було надано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції доказів в розумінні ст.ст. 76-77 Господарського процесуального кодексу України, доказів того, що запропоновані позивачем зміни щодо строку поставки товару не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі. При цьому, фіксування позивачем в проекті запропонованого договору суми у розмірі 9 103 411,20 грн., яка хоча і відповідає сумі Договору, проте, таке зазначення не є належним доказом в підтвердження того, що запропонований позивачем строк поставки не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції відхиляє як безпідставні та необгрунтовані доводи скаржника про те, що судом першої інстанції при вирішенні спору помилково не було застосовано до спірних правовідносин учасників спору ст. 188 Господарського кодексу України, ст. 652 Цивільного кодексу України та п. 4 ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки судом першої інстанції при вирішенні спору правильно застосовано до спірних правовідносин приписи наведених норм матеріального права.

Доводи скаржника про те, що лист № 228 від 19.09.2019 з пропозицією укласти додаткову угоду, залишено відповідачем без відповіді, а тому будь-яких зауважень щодо пропозиції про укладення додаткової угоди в редакції позивача відповідачем не висловлено у встановленому порядку, у зв`язку з чим суд першої інстанції не здійснивши правильну оцінку вказаної обставини ухвали судове рішення з порушенням ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України - судом апеляційної інстанції відхиляється як безпідставні та необґрунтовані, оскільки підставою для внесення будь-яких змін до істотних умов договору є наявність одночасно чотирьох умов, визначених в частині 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, відповідно до яких укладений між сторонами договір може бути змінений за рішенням суду, а не відсутність зауважень іншої сторони правочину щодо висловленої у листі пропозиції, що узгоджується з і приписами ст. 188 Господарського кодексу України.

Крім того, доводи скаржника про те, що суд першої інстанції безпідставно відхилено висновок Черкаської торгово-промислової палати № В-890 від 10.12.2019, яким підтверджено настання істотної зміни обставин, що є підставою для внесення змін до договору судом апеляційної інстанції відхиляються як підстава для скасування оскаржуваного рішення, з огляду на наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем надано експертний висновок Черкаської торгово-промислової палати № В-890 від 10.12.19., відповідно до якого, Черкаська торгово-промислова палата підтверджує настання істотної зміни обставин з технічних причин, які впливають на можливість виконання постачальником своїх обов`язків за Договором № 286/2/19/45 від 13.05.2019, укладеним між ТОВ Пролог Трейдінг та Міністерством оборони України, станом на 18.09.2019, які є підставою для внесення змін до Договору в частині продовження строку виконання зобов`язань щодо поставки товару, та які не призведуть до збільшення суми, зазначеної в Договорі, шляхом укладення додаткової угоди в порядку, передбаченому п. 12.1 Договору або в судовому порядку.

Згідно з пп. 2 п. 3 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Частиною 2 ст. 11 Закону України Про торгово-промислові палати України передбачено, що торгово-промислові палати мають право, зокрема, проводити за дорученням державних органів незалежну експертизу проектів нормативно-правових актів з питань економіки, зовнішньоекономічних зв`язків, а також з інших питань, що стосуються прав та інтересів підприємців; проводити на замовлення українських та іноземних підприємців експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість; Торгово-промислова палата України та торгово-промислові палати України залучаються до надання експертних висновків про походження товарів в тих випадках, коли відповідно до міжнародних договорів України повноваження видачі сертифікатів походження товарів надані митному органу, якщо інше не визначено такими міжнародними договорами. Порядок надання експертних висновків встановлюється Кабінетом Міністрів України; виконувати інші повноваження, що не суперечать законодавству України. Методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов`язковими для застосування на всій території України.

При цьому, особливості укладання договорів за державним замовленням (державних контрактів) визначаються Законом України "Про публічні закупівлі" та Законом України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони".

Пунктом 20 статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що публічна закупівля - це придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з пунктом 5 статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" , договір про закупівлю - це договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари.

Відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі", умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків продовження строку дії договору та виконання зобов`язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі.

Суд апеляційної інстанції дослідивши наявні матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що висновок Черкаської торгово-промислової палати, з урахуванням приписів п. 4 ч. 4 ст. 36 Закону України Про публічні закупівліта умов Договору, - не є підставою для внесення змін до Договору.

З огляду на положення зазначених правових норм, суд апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду справи дійшов висновку, що позивачем не надано належних і допустимих доказів, на підтвердження наявності одночасно чотирьох умов, визначених в частині 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, відповідно до яких укладений між сторонами договір може бути змінений за рішенням суду, як не надано і доказів в підтвердження того, що запропоновані позивачем зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі, що визначено спеціальною нормою закону - п.4 ч.4 ст.36 Закону України "Про публічні закупівлі".

При цьому наведені позивачем підстави для внесення змін до Договору за своєю природою не є об`єктивними обставинами, які унеможливлюють належне (своєчасне) виконання зобов`язань позивачем за Договором, а мають характер звичайних ризиків підприємницької діяльності.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/14628/17, постанові Верховного Суду від 25.09.2018 у справі №910/2659/18 та постанові Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 910/1338/19.

Крім того, позивачем не подано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції належних, допустимих доказів в розумінні ст. ст. 76-77 Господарського процесуального кодексу України виконання взятих на себе зобов`язань з поставки ліній самообслуговування.

З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що запропоновані позивачем зміни до Договору, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо посилань скаржника в апеляційній скарзі на постанову Верховного Суду від 05.12.2019 у справі № 911/531/19, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

У вказаній справі № 911/531/19 предметом позовних вимог було визнання укладеною між господарськими товариствами додаткової угоди до Договору про співробітництво у запропонованій позивачем редакції, а також зобов`язати надати доповнення до цієї додаткової угоди, і спір між сторонами стосувався укладення відповідного господарського договору, укладеного не за наслідками процедури закупівлі за Законом України "Про публічні закупівлі" і щодо якого були наявні заперечення відповідача щодо окремих умов Додаткової угоди, на відміну від обставин даної справи, де позивач заявив вимоги про визнання укладеною додаткової угоди до Договору, укладеного за наслідками процедури закупівлі згідно Закону України "Про публічні закупівлі". Отже, обставини справи у даній справі № 91015133/19 та справі № 911/531/19 є відмінними.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2020 у справі №910/15133/19 за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Пролог Трейдінг на рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2020 у справі №910/15133/19 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2020 у справі №910/15133/19 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю Пролог Трейдінг.

4. Матеріали справи №910/15133/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата підписання повного тексту постанови: 02.07.2020.

Головуючий суддяС.Р. Станік

СуддіС.Я. Дикунська

О.В. Тищенко