Постанова

від 24.06.2020 по справі 903/593/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2020 р. Справа№ 903/593/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Кравчука Г.А.

Агрикової О.В.

за участю секретаря судового засідання Денисюк І.Г.

за участю представників: згідно з протоколом судового засідання від 24.06.2020

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк"

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2019 (повний текст складено 28.12.2019)

та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.12.2019 (повний текст складено 28.12.2019)

у справі №903/593/19 (суддя Плотницька Н.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сан Енерджі Сістем"

до Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство "Ковельсільмаш"

про визнання недійсним договору та стягнення 9159820,55 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сан Енерджі Сістем" звернулось до Господарського суду Волинської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 05.09.2018 №1689/61.1 та стягнення 9159820 грн 55 коп. заборгованості, з яких 8000000 грн основного боргу, 216986 грн 30 коп. 3 % річних, 782863 грн 60 коп. інфляційних втрат та 159970 грн 65 коп. збитків.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 09.08.2019 справу №903/593/19 передано за встановленою підсудністю до Господарського суду міста Києва.

07.10.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про уточнення розміру позовних вимог, яка фактично є заявою про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд про визнати недійсним договору купівлі-продажу від 05.09.2018 № 1689/61.1, стягнути з відповідача 8000000 грн основного боргу, 216986 грн 30 коп. 3 % річних, 730166 грн 41 коп. інфляційних втрат та 159970 грн 65 коп. збитків.

Місцевим господарським судом прийнято заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог до розгляду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.12.2019 позов задоволено в повному обсязі. Визнано недійсним договір купівлі-продажу №1689/61.1 від 05.09.2018, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В.С. та зареєстрований в реєстрі за №3470, укладений між Публічним акціонерним товариством "Перший український міжнародний банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сан Енерджі Сістем". Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сан Енерджі Сістем" грошові кошти в сумі 8000000 (вісім мільйонів) грн, 216986 грн 30 коп. 3% річних, 730166 грн 41 коп. інфляційних втрат, 159970 грн 65 коп. збитків та витрати по сплаті судового збору у розмірі 138527 грн 85 коп.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що оскільки правочин за яким відповідач набув право власності на виробничий корпус №3 (А-2), розташований за адресою: Волинська область, м. Ковель, вул. Варшавська, буд. 1, реєстраційний номер 1636487107104, визнано недійсним, оспорюваний договір підлягає визнанню недійсним. Також судом визнано обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів, сплачених за недійсним правочином у розмірі 8000000 грн, 216986 грн 30 коп. 3 % річних, 782863 грн 60 коп. інфляційних втрат та 159970 грн 65 коп. збитків, які складаються з витрат, понесених позивачем на оплату нотаріальних послуг у розмірі 80000 грн та збору до Пенсійного фонду у розмірі 79970 грн 65 коп.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 28.12.2019 стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сан Енерджі Сістем" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 518576 грн 35 коп.

Додаткове рішення мотивоване тим, що розмір заявлених витрат на відшкодування адвокатських послуг є співрозмірним із ціною позову та ступенем складності справи, а тому підлягає задоволенню у розмірі 518576 грн 35 коп.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями суду, Акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2019 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.12.2019 у справі №903/593/19, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні вимог та ухвалити нове додаткове рішення, яким відмовити ТОВ "Сан Енерджі Сістем" у задоволенні заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому, скаржник вказує, що в момент вчинення правочину оскаржуваний договір відповідав всім вимогам чинного законодавства, передбаченим для договорів купівлі-продажу нерухомого майна; так, договір укладено з дотриманням передбаченої законодавством форми (у письмовій формі та нотаріально посвідчено), сторонами погоджено всі істотні умови договору, у зв`язку з укладенням договору здійснені всі необхідні реєстраційні дії; договір повністю виконаний сторонами. Скаржник звертає увагу на те, що обставини, на які посилається позивач (ухвала Господарського суду Волинської області від 31.10.2018 у справі №5004/1671/12) не існували на момент укладення оскаржуваного договору та виникли пізніше, у зв`язку з чим не можуть бути підставою для визнання договору купівлі-продажу недійсним. Також скаржник вказує, що судом першої інстанції не з`ясовано обставини невиконання ухвали Господарського суду Волинської області від 31.10.2018 у справі №5004/1671/12 щодо витребування з незаконного володіння TOB "Сан Енерджі Сістем" спірного об`єкта нерухомості, що призвело до фактичного подвійного стягнення на користь позивача (не повернувши отримане за договором майно, позивач вимагає повернення грошових коштів, що призведе до ситуації, коли позивач матиме у власності як нерухоме майно, отримане в результаті укладення оскаржуваного договору купівлі-продажу, так і кошти, сплачені ним за таким договором). При цьому скаржник стверджує, що у разі повернення грошових коштів TOB "Сан Енерджі Сістем", сплачених за договором купівлі-продажу, та не здійснення реєстрації права власності на спірне майно за ПАТ "Ковельсільмаш", AT "ПУМБ" втратить право на задоволення своїх грошових вимог, як забезпеченого кредитора за рахунок іпотечного майна банкрута, а тим самим залишиться без коштів та без предмета забезпечення. Також відповідач стверджує про відсутність фактів безпідставного одержання, збереження та користування відповідачем чужими грошовими коштами, а також прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, що виключає застосування до даних правовідносин положень ч. 2 ст. 1214, ч. 2 ст. ч. 2 ст. 625 ЦК України. Крім того, скаржник звертає увагу на те, що місцевим господарським судом допущено грубе порушення норм процесуального права, що полягає у невідповідності проголошеної вступної та резолютивної частин рішення від 16.12.2019 повному тексту рішення, складеному 28.12.2019. Так, відповідно до протоколу судового засідання від 16.12.2019 та звукозапису, 16.12.2019 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі №903/593/19, яким позовні вимоги ТОВ "Сан Енерджі Сістем" задоволено частково , а саме: визнано недійсним договір купівлі-продажу №1689/61.1 від 05.09.2018, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В.С. та зареєстрований в реєстрі за №3470, укладений між Публічним акціонерним товариством "Перший український міжнародний банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сан Енерджі Сістем". Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сан Енерджі Сістем" грошові кошти в сумі 8000000 (вісім мільйонів) грн, 216986 грн 30 коп. 3% річних, 424175,10 грн інфляційних втрат , 159970 грн 65 коп. збитків та витрати по сплаті судового збору у розмірі 136606,85 грн. Однак, 28.12.2019 складено та оприлюднено повне рішення у справі №903/593/19, у відповідності до якого позовні вимоги ТОВ "Сан Енерджі Сістем" задоволено повністю , а саме: визнано недійсним договір купівлі-продажу №1689/61.1 від 05.09.2018, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В.С. та зареєстрований в реєстрі за №3470, укладений між Публічним акціонерним товариством "Перший український міжнародний банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сан Енерджі Сістем". Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сан Енерджі Сістем" грошові кошти в сумі 8000000 (вісім мільйонів) грн, 216986 грн 30 коп. 3% річних, 730166,41 грн інфляційних втрат, 159970 грн 65 коп. збитків та витрати по сплаті судового збору у розмірі 136606,85 грн. Стосовно вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Сан Енерджі Сістем" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, відповідач зазначив, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу адвоката є необґрунтованими та завищеними; позивачем фактично не понесено витрат, які він заявляє до стягнення. При цьому, скаржник зазначив, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними та неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2019 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.12.2019 у справі №903/593/19; призначено розгляд апеляційної скарги.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду та додаткове рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування рішення суду є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства.

У відзиві на апеляційну скаргу третя особа просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування рішення суду є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства. При цьому, третьою особою зазначено, що на даний час ПАТ "Ковельсільмаш" без будь-яких обмежень володіє та користується об`єктом нерухомості, що був предметом спірного договору - виробничий корпус №3 лит.А-2, розташований за адресою Волинська область, м. Ковель, вул. Варшавська, буд. 1 (реєстраційний номер 1636487107104); тобто, позивачем самостійно виконана ухвала Господарського суду Волинської області від 31.10.2018 у справі №5004/1671/12 щодо повернення майна боржнику, в той час як державна реєстрація права власності ПАТ "Ковельсільмаш" на зазначений об`єкт нерухомості, відбудеться після усунення перешкод для цього в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Крім того, третя особа вважає, що наявність, або відсутність державної реєстрації права власності ПАТ "Ковельсільмаш" на зазначений об`єкт нерухомості, в порядку виконання судового рішення у справі №5004/1671/12, не стосується предмету спору в судовій справі №903/593/19, та не може впливати на зміст судового рішення в ній. Також третя особа вказує, що на даний час належним чином захищені майнові права ПАТ "ПУМБ" в якості кредитора, вимоги якого забезпечені майном боржника, яке буде реалізоване в межах провадження справи про банкрутство ПАТ "Ковельсільмаш" відповідно до приписів Кодексу України з процедур банкрутства, з подальшим погашенням вимог забезпеченого кредитора за рахунок отриманих від продажу коштів.

У запереченнях на відзиви на апеляційну скаргу позивача та третьої особи відповідачем викладено обставини аналогічні тим, які зазначено в апеляційній скарзі.

В судове засідання апеляційної інстанції 24.06.2020 представник третьої особи не з`явився; учасники у справі належним чином повідомлені про місце, дату і час судового розгляду, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення сторонам, третій особі.

25.05.2020 до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання Публічного акціонерного товариства "Ковельсільмаш", в якому третя особа просила здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності її представника, посилаючись на неможливість взяти участь у розгляді справи.

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що явка представників учасників справи в судові засідання не була визнана обов`язковою, судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду апеляційної скарги у даній справі за відсутності представника третьої особи.

Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2020 відмовлено у задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" про зупинення провадження у справі №903/593/19 до вирішення Господарським судом Волинської області питання щодо призначення нового ліквідатора у справі №5004/1617/12 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Ковельсільмаш" та клопотання Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" про зупинення провадження у справі №903/593/19 до прийняття остаточного рішення у справі №520/10137/19 за позовом ОСОБА_1 до Дисципліраної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, визнання незаконним та скасування наказу і рішення.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2019 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.12.2019 у справі №903/593/19, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні вимог та ухвалити нове додаткове рішення, яким відмовити ТОВ "Сан Енерджі Сістем" у задоволенні заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти апеляційної скарги, просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення суду - без змін.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду підлягає скасуванню, додаткове рішення - частковому скасуванню, виходячи з наступних підстав.

05.09.2018 між Публічним акціонерним товариством "Перший український міжнародний банк", як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сан Енерджі Сістем", як покупцем, укладено договір купівлі-продажу №1689/61.1, відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупцеві об`єкт нерухомості, основні характеристики якого наведено в п. 2 даного договору, а покупець зобов`язується прийняти нерухоме майно і сплатити продавцеві договірну ціну за нього у порядку та строки, визначені пунктами 9 та 10 цього договору.

Відповідно до пункту 2 договору нерухомим майном, що є предметом купівлі-продажу за даним договором є виробничий корпус № 3 (А-2), загальною площею 69682,2 (шістдесят дев`ять тисяч шістсот вісімдесят дві цілих дві десятих) кв.м., що розташований за адресою: Волинська обл., м. Ковель, вул. Варшавська (вул. Желябова), будинок 1.

Згідно з пунктом 3 договору нерухоме майно розташоване на земельній ділянці площею 482840 кв. м., кадастровий номер 0710400000:13:004:0002.

За умовами пункту 9 договору договірна ціна нерухомого майна становить 8000000 (вісім мільйонів) гривень, в тому числі ПДВ 2935,30 гривень.

Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В.С. та зареєстрований в реєстрі за №3470.

На виконання пунктів 1, 12.1, 13.2 укладеного між сторонами договору купівлі-продажу №1689/61.1 від 05.09.2018, продавець передав, а покупець прийняв нерухоме майно, а саме виробничий корпус № 3 (А-2), загальною площею 69682,2 кв.м., що розташований за адресою: Волинська обл., м. Ковель, вул. Варшавська (вул. Желябова), будинок 1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1636487107104, що підтверджується актом приймання-передачі нерухомого майна від 05.09.2018, який є додатком №1 до договору купівлі-продажу №1689/61.1 від 05.09.2018.

05.09.2018 проведено державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Сан Енерджі Сістем" на виробничий корпус № 3 (А-2), про що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В.С. внесено відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (номер запису про право власності: 27778024).

На виконання умов вказаного договору позивач сплатив на користь позивача 8000000 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень від 14.08.2018 №1 та від 04.09.2018 №3.

Предметом спору у даній справі є визнання недійсним договору купівлі-продажу від 05.09.2018 №1689/61.1 та стягнення8000000 грн основного боргу, 216986 грн 30 коп. 3 % річних, 730166 грн 41 коп. інфляційних втрат та 159970 грн 65 коп. збитків.

Позов мотивований тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства передав у власність Товариства з обмеженою відповідальністю "Сан Енерджі Сістем" на підставі договору купівлі-продажу від 05.09.2018 №1689/61.1 об`єкт нерухомості, право власності на яке він оформив у незаконний спосіб, що встановлено ухвалою Господарського суду Волинської області від 31.10.2018 № 5004/1671/12, залишеною без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.02.2019 №5004/1671/12 та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.06.2019 №5004/1671/12, у зв`язку з чим договір купівлі-продажу від 05.09.2018 № 1689/61.1 підлягає визнанню недійсним. Також, позивач просить суд на підставі пункту 1 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача на свою користь 8000000 грн, які були сплачені за договором купівлі-продажу № 1689/61.1 від 05.09.2018; на підставі частини 2 статті 216 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача на свою користь 159970 грн 65 коп. збитків, що складаються з 80000 грн витрат, понесених позивачем на оплату нотаріальних послуг та 79970 грн 65 коп. збору до Пенсійного фонду; у відповідності до ст. 625 ЦК України стягнути з відповідача на свою користь 216986 грн 30 коп. 3 % річних та 730166 грн 41 коп. інфляційних втрат.

Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності до норми 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, є визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 20 ГК України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; іншими способами, передбаченими законом.

У відповідності до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За приписами частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною першою статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України унормовано, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Дослідивши зміст спірного договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 658 Цивільного кодексу України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

З приписів вказаних норм права вбачається, що набуття права власності здійснюється на підставах, що не заборонені законом, право власності вважається набутим правомірно, якщо незаконність набуття права власності не встановлена судом, а у разі коли судом встановлено незаконність набуття права власності, правомочності такого набувача щодо права власності втрачаються з моменту набуття такого права.

Колегією суддів встановлено, що ухвалою Господарського суду Волинської області від 31.10.2018 у справі № 5004/1671/12, залишеною без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.02.2019 та постановою Верховного Суду від 12.06.2019, заяву ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Ковельсільмаш" арбітражного керуючого Сисуна Олександра Ігоровича про визнання недійсним одностороннього правочину, вчиненого кредитором банкрута - Публічним акціонерним товариством "Перший український міжнародний банк", витребування з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Сан Енерджи Систем" виробничого корпусу №3 А-2, розташованого за адресою: Волинська область, м. Ковель, вул. Варшавська, буд. 1, та визнання права власності Публічного акціонерного товариства "Ковельсільмаш" на зазначений об`єкт нерухомості, задоволено. Визнано односторонній правочин, вчинений Публічним акціонерним товариством "Перший український міжнародний банк" шляхом оформлення права власності на виробничий корпус №3 А-2, розташований за адресою: Волинська область, м. Ковель, вул. Варшавська, буд. 1, реєстраційний номер 1636487107104 недійсним. Витребувано з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Сан Енерджи Систем" об`єкт нерухомості, а саме: виробничий корпус № 3 А-2, розташований за адресою: Волинська область, м. Ковель, вул. Варшавська, буд. 1, реєстраційний номер 1636487107104. Визнано право власності Публічного акціонерного товариства "Ковельсільмаш" на об`єкт нерухомості, а саме: виробничий корпус № 3 А-2, розташований за адресою: Волинська область, м. Ковель, вул. Варшавська, буд. 1, реєстраційний номер 1636487107104.

Судами встановлено, що вчинений Публічним акціонерним товариством "Перший український міжнародний банк" односторонній правочин з переходу права власності на виробничий корпус № 3 А-2, розташований за адресою: Волинська область, м. Ковель, вул. Варшавська, буд. 1, від Публічного акціонерного товариства "Ковельсільмаш" до Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк", є таким, що вчинений всупереч приписів статей 38, 42, 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що призвело до порушення майнових прав банкрута та кредиторів. Отже, Ухвалою Господарського суду Волинської області від 31.10.2018 у справі №5004/1671/12 встановлено незаконність набуття Публічним акціонерним товариством "Перший український міжнародний банк" права власності на виробничий корпус №3 А-2, розташований за адресою: Волинська область, м. Ковель, вул. Варшавська, буд. 1.

Частиною 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

З огляду на викладене, враховуючи те, що правочин за яким відповідач набув право власності на виробничий корпус № 3 (А-2), розташований за адресою: Волинська область, м. Ковель, вул. Варшавська, буд. 1, реєстраційний номер 1636487107104, визнано недійсним, договір купівлі-продажу №1689/61.1 від 05.09.2018, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В.С., та зареєстрований в реєстрі за №3470, відповідно до умов якого відповідач передав у власність позивача виробничий корпус №3 (А-2), розташований за адресою: Волинська обл., м. Ковель, вул. Варшавська (вул. Желябова), будинок 1, підлягає визнанню недійсним.

Доводи відповідача стосовно того, що на момент укладення оскаржуваного договору купівлі-продажу № 1689/61.1 від 05.09.2018 відповідач був власником нерухомого майна правомірно відхилено місцевим господарським судом, оскільки ухвалою Господарського суду Волинської області від 31.10.2018 у справі №5004/1671/12 встановлені обставини щодо незаконності набуття відповідачем права власності на об`єкт нерухомого майна, який був предметом договору купівлі-продажу № 1689/61.1 від 05.09.2018.

Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Згідно з частино1 статті 236 Цивільного кодексу України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Твердження відповідача про те, що підставою недійсності правочину є недодержання саме в момент вчинення правочину вимог, встановлених частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України, також відхиляються судом, оскільки судом встановлено, що на момент вчинення правочину відповідач передав позивачу нерухоме майно, яке було набуто відповідачем у незаконний спосіб.

Посилання відповідача на те, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, тобто наслідком є двостороння реституція також відхиляються судом, оскільки ухвалою Господарського суду Волинської області від 31.10.2018 у справі №5004/1671/12, залишеною без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.02.2019 та постановою Верховного Суду від 12.06.2019, витребувано з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Сан Енерджи Систем" об`єкт нерухомості, а саме: виробничий корпус № 3 А-2, розташований за адресою: Волинська область, м. Ковель, вул. Варшавська, буд. 1, реєстраційний номер 1636487107104, який був предметом договору купівлі-продажу № 1689/61.1 від 05.09.2018.

Також безпідставними є доводи скаржника про те, що задоволення позову без з`ясування судом першої інстанції обставин невиконання ухвали Господарського суду Волинської області від 31.10.2018 у справі №5004/1671/12 щодо витребування з незаконного володіння TOB "Сан Енерджи Систем" спірного об`єкта нерухомості, призвело до фактичного подвійного стягнення на користь позивача, оскільки виконання судового рішення у справі №5004/1671/12 не стосується предмету спору у даній справі (№903/593/19) та не може впливати на зміст судового рішення в ній.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що вимоги ПАТ "ПУМБ" обліковуються в реєстрі кредиторів ПАТ "Ковельсільмаш" як такі, що забезпечені майном боржника, а саме об`єктом нерухомості, що було витребувано з незаконного володіння ТОВ "Сан Енерджи Систем" та було предметом оспорюваного договору.

З огляду на вищенаведене, позовна вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 05.09.2018 №1689/61.1 визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Відповідно до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Пунктом 1 частини 3 вказаної статті визначено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Згідно з ч. 1 ст. 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Отже, набуте стороною майно (грошові кошти) за правочином, який в подальшому було визнано судом недійсним, є безпідставно отриманим та підлягає поверненню іншій стороні на підставі ст. 1212 ЦК України.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №910/9072/17.

Як встановлено вище, на виконання умов договору купівлі-продажу №1689/61.1 від 05.09.2018 позивач сплатив на користь позивача 8000000 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 14.08.2018 №1 та від 04.09.2018 №3.

Відтак, відповідач зобов`язаний повернути позивачу грошові кошти, сплачені за недійсним правочином, з огляду на що позовна вимога про стягнення з відповідача 8000000 грн визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 2 статті 216 Цивільного кодексу України якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Відповідно частин 1-3 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

В пунктах 11.1. та 11.2 договору купівлі-продажу №1689/61.1 від 05.09.2018 сторонами погоджено, що послуги нотаріуса за нотаріальне посвідчення цього договору сплачує покупець. Збір до Пенсійного фонду у розмірі 1 % від ціни продажу нерухомого майна сплачує покупець.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи довідки приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського В.С., виданої Товариству з обмеженою відповідальністю "Сан Енерджі Сістем", за вчинення нотаріальних дій (посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна, яким є виробничий корпус № 3 (А-2), загальною площею 69682,2 кв.м., що розташований за адресою: Волинська обл., м. Ковель, вул. Варшавська (вул. Желябова), будинок 1)) отримано плати у розмірі 80000 (вісімдесят тисяч) грн без ПДВ.

Здійснення оплата позивачем збору до Пенсійного фонду у розмірі 79970 грн 65 коп. - 1% від вартості придбаного нерухомого майна підтверджується наявною в матеріалах справи копією квитанції від 05.09.2018 №0001358.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків, які складаються з витрат, понесених позивачем на оплату нотаріальних послуг у розмірі 80000 грн та збору до Пенсійного фонду у розмірі 79970 грн 65 коп., є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Стаття 625 Цивільного кодексу України поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, тому у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних та інфляційні втрати від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного суду від 10.04.2018 №910/10156/17.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів вважає, що даний розрахунок є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства, а тому, з урахуванням факту порушення відповідачем грошового зобов`язання, позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача 216986 грн 30 коп. 3 % річних та 730166 грн 41 коп. інфляційних втрат.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 216986 грн 30 коп. 3 % річних та 730166 грн 41 коп. інфляційних втрат, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегією суддів встановлено, що місцевим господарським судом порушено норми процесуального права, що полягає у невідповідності проголошеної вступної та резолютивної частин рішення суду від 16.12.2019 повному тексту рішення суду, складеному 28.12.2019. Так, відповідно до протоколу судового засідання від 16.12.2019 та звукового запису судового засідання від 16.12.2019, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду у справі №903/593/19, у відповідності до якої позовні вимоги ТОВ "Сан Енерджі Сістем" задоволено частково , а саме: визнано недійсним договір купівлі-продажу №1689/61.1 від 05.09.2018, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В.С. та зареєстрований в реєстрі за №3470, укладений між Публічним акціонерним товариством "Перший український міжнародний банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сан Енерджі Сістем". Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сан Енерджі Сістем" грошові кошти в сумі 8000000 (вісім мільйонів) грн, 180164 грн 38 коп. 3% річних , 424175,10 грн інфляційних втрат , 159970 грн 65 коп. збитків; повернути ТОВ "Сан Енерджі Сістем" судовий збір в розмірі 22791,48 грн. При цьому, 28.12.2019 складено та оприлюднено повний текст рішення суду у справі №903/593/19, у відповідності до якого позовні вимоги ТОВ "Сан Енерджі Сістем" задоволено повністю , а саме: визнано недійсним договір купівлі-продажу №1689/61.1 від 05.09.2018, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В.С. та зареєстрований в реєстрі за №3470, укладений між Публічним акціонерним товариством "Перший український міжнародний банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сан Енерджі Сістем". Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сан Енерджі Сістем" грошові кошти в сумі 8000000 (вісім мільйонів) грн, 216986 грн 30 коп. 3% річних , 730166,41 грн інфляційних втрат , 159970 грн 65 коп. збитків та витрати по сплаті судового збору у розмірі 136606,85 грн .

Вказані обставини вказують на те, що оскаржуване рішення є неправосудним та незаконним, а тому підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються судом у відповідності до статті 129 ГПК України.

Стосовно вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Сан Енерджі Сістем" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, колегією суддів встановлено наступне.

17.07.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сан Енерджі Сістем" (клієнт за договором) та Адвокатським бюро "Куценко Олег" (бюро за договором) укладено договір про надання правничої допомоги № 05/19 (далі - договір), відповідно до умов якого бюро зобов`язується надавати клієнту правничу допомогу в судовій справі щодо визнання недійсним в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції договору купівлі-продажу від 05.09.2018 № 1689/61.1 нерухомого майна, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В.С., зареєстрований в реєстрі за № 3470 із застосуванням наслідків недійсності правочину та стягнення на користь клієнта витрат, пов`язаних з виконанням ним умов оспорюваного договору, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, а клієнт зобов`язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правничу допомогу, премію та оплатити фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених договором.

Відповідно до пункту 3.1. договору за надання правової допомоги клієнт сплачує бюро гонорар в розмірі 45000 грн.

Згідно з пунктом 3.2. договору гонорар, зазначений в п. 3.1. договору, сплачується клієнтом на рахунок бюро не пізніше десяти днів з дня ухвалення рішення по справі судом першої інстанції.

За умовами пункту 3.3. договору клієнт сплачує бюро премію в розмірі 50 (п`ятдесяти) відсотків від:

- суми стягнених на користь клієнта інфляційних втрат згідно встановленого індексу інфляції за весь час прострочення повернення основного боргу;

- суми стягнених на користь клієнта трьох процентів річних від простроченої суми основного боргу.

Під основним боргом розуміється сума витрат клієнта, пов`язаних з виконанням ним умов оспорюваного договору.

Пунктом 3.4. договору визначено, що премія зазначена в п. 3.3. договору сплачується клієнтом на рахунок бюро не пізніше десяти днів з дня закінчення строку на апеляційне оскарження рішення по справі, ухваленого судом першої інстанції. У разі оскарження рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, премія, зазначена в п. 3.3. договору, сплачується клієнтом на рахунок бюро не пізніше десяти днів з дня закінчення строку на касаційне оскарження рішення суду по справі. У разі оскарження рішення суду в касаційному порядку, премія, зазначена в п. 3.3. договору сплачується клієнтом на рахунок бюро не пізніше десяти днів з дня ухвалення Верховним судом рішення по справі.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до моменту виконання бюро всіх дій, необхідних для досягнення позитивного результату по справі пункт 4.1. договору).

13.12.2019 до місцевого господарського суду від позивача надійшла заява про відшкодування витрат на правничу допомогу, відповідно до якої заявник просив суд стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 518576 грн 35 коп., з яких 45000 грн гонорар, 365083 грн 20 коп. премії (50 % стягнених на користь клієнта інфляційних втрат) та 108493 грн 15 коп. премії (50 % стягнених на користь клієнта 3 % річних).

21.12.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якій відповідач просив відмовити у задоволенні заяви позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу. При цьому, відповідач посилався на те, що витрати на оплату правничої допомоги є необґрунтованими та завищеними; вказував на те, що вказані витрати фактично не понесені заявником.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положеннями статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Колегією суддів встановлено, що адвокатом Куценко О.В. на виконання умов договору про надання правничої допомоги №05/19 від 17.07.2019 під час розгляду справі в суді першої інстанції надано наступні послуги: підготовлено та подано місцевому господарському суду позовну заяву у даній справі, підготовлено та подано місцевому господарському суду заяву про зменшення позовних вимог, підготовлено та подано місцевому господарському суду відповідь на відзив відповідача; також адвокат Куценко О.В. приймав участь в судових засіданнях місцевого господарського суду у даній справі як представник позивача.

Таким чином, вищевикладеними обставинами підтверджується надання позивачу послуг правової допомоги у суді першої інстанції.

Водночас, суд апеляційної інстанції вважає, що справедливим і співмірним є зменшення розміру витрат на професійну правничу до 45000 грн.

Виходячи зі змісту положень частин 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.

Разом з тим поряд зі згаданим принципом змагальності сторін іншими основними засадами (принципами) господарського судочинства також є: верховенство права та пропорційність.

Відповідно до статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Отже, з урахуванням викладеного, виходячи зі змісту норм статей 3, 11, 15 Господарського процесуального кодексу України, питання про співмірність заявлених відповідачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права.

Відповідна правова позиція викладена також в постановах Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №909/731/18, від 26.06.2019 у справі №910/9241/18, від 05.08.2019 у справі №911/1563/18.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що заявлені відповідачем до відшкодування витрати у сумі 518576,35 грн на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді першої інстанції, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а тому вимоги про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сан Енерджі Сістем" підлягають частковому задоволенню в розмірі 45000 грн витрат. В іншій частині вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу не підлягають задоволенню.

Твердження відповідача про те, що вимога про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу не підлягають задоволенню, оскільки позивачем фактично не понесено витрат, які він заявляє до стягнення, є безпідставними, оскільки витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Аналогічні правова позиція викладена постанові Верховного суду від 03.10.2019 у справа №922/445/19.

За результатами перегляду даної справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" підлягає частковому задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2019 у справі №903/593/19 - скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.12.2019 у справі №903/593/19 - скасуванню в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу з Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сан Енерджі Сістем" в розмірі 473576,35 грн, з прийняттям в цій частині рішення про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Сан Енерджі Сістем"; в решті додаткове рішення залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на Акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк" у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 244, 267-270, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2019 у справі №903/593/19 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу №1689/61.1 від 05.09.2018, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В.С. та зареєстрований в реєстрі за №3470, укладений між Публічним акціонерним товариством "Перший український міжнародний банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сан Енерджі Сістем".

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" (вулиця Андріївська, 4, м. Київ, 04070, ідентифікаційний код 14282829) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сан Енерджі Сістем" (вулиця Олександрівська, 35, м. Запоріжжя, 69063, ідентифікаційний код 42370751) грошові кошти в сумі 8000000 (вісім мільйонів) грн 00 коп., 216986 (двісті шістнадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят шість) грн 30 коп. 3% річних, 730166 (сімсот тридцять тисяч сто шістдесят шість) грн 41 коп. інфляційних втрат, 159970 (сто п`ятдесят дев`ять тисяч дев`ятсот сімдесят) грн 65 коп. збитків та витрати по сплаті судового збору у розмірі 138527 (сто тридцять вісім тисяч п`ятсот двадцять сім) грн 85 коп.

Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.12.2019 у справі №903/593/19 скасувати в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу з Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" (вулиця Андріївська, 4, м. Київ, 04070, ідентифікаційний код 14282829) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сан Енерджі Сістем" (вулиця Олександрівська, 35, м. Запоріжжя, 69063, ідентифікаційний код 42370751) в розмірі 473576,35 грн.

В цій частині в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Сан Енерджі Сістем" відмовити.

В решті додаткове рішення залишити без змін.

Доручити суду першої інстанції видати відповідні накази з зазначенням необхідних реквізитів.

Матеріали справи №903/593/19 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано 06.07.2020.

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді Г.А. Кравчук

О.В. Агрикова