Постанова

від 06.07.2020 по справі 925/1456/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" липня 2020 р. Справа№ 925/1456/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Суліма В.В.

Ткаченка Б.О.

без виклику сторін

розглянувши матеріали апеляційної скарги Комунального підприємства "Теплокомуненерго" міста Монастирище

на рішення Господарського суду Черкаської області від 11.02.2020 (повний текст складено 28.02.2020)

у справі № 925/1456/19 (суддя Дорошенко М.В..)

за позовом Комунального підприємства "Теплокомуненерго" міста Монастирище

до Фізичної особи - підприємця Вдовенка Ігоря В`ячеславовича

про стягнення 24 642,23 грн.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Теплокомуненерго" міста Монастирище (далі також - позивач) звернулося до Господарського суду Черкаської області із позовною заявою до фізичної особи - підприємця Вдовенка Ігоря В`ячеславовича (далі також - відповідач) про стягнення 24 642,23 грн. майнової шкоди (збитків).

У позові позивач також просить господарський суд стягнути з відповідача на користь позивача 1921,00 грн. витрат на сплату судового збору.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 30.09.2019 по АДРЕСА_1 за відома відповідача та за його вказівкою проводилися земляні роботи з метою реконструкції (переобладнання тощо) розподільного електричного пункту шляхом прив`язки до нього трьох заблокованих тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності. В результаті виконання таких робіт було пошкоджено електричні кабелі, які живлять котельню позивача, що підтверджується актами від 30.09.2019 і від 16.01.2019. Вартість виконаних робіт з відновлення пошкоджених відповідачем двох електричних кабелів склала 24 642,23 грн., що й становить суму завданих позивачу збитків.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 11.02.2020 у справі № 925/1456/19 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням місцевого господарського суду, Комунальне підприємство "Теплокомуненерго" міста Монастирище звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить відкрити апеляційне провадження у справі, скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 11.02.2020 у справі № 925/1456/19 повністю і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов Комунального підприємства "Теплокомуненерго" міста Монастирище до Фізичної особи - підприємця Вдовенка Ігоря В`ячеславовича про стягнення 24 642,23 грн. нанесеної матеріальної шкоди (збитків) на рахунок № НОМЕР_1 АТ КБ Приватбанк , стягнути з Фізичної особи - підприємця Вдовенка Ігоря В`ячеславовича на користь Комунального підприємства "Теплокомуненерго" міста Монастирище понесені Підприємством витрати у вигляді сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 2 881,50 грн. на рахунок № НОМЕР_1 АТ КБ Приватбанк .

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

На думку скаржника, судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема, ст. 1166 ЦК України, оскільки позиція господарського суду першої інстанції про те, що позивачем не доказано протиправності поведінки відповідача і розміру заподіяної майнової шкоди, як елементів цивільно-правової відповідальності, є неправильним тлумаченням. Позивач не повинен доказувати наявність вини відповідача у заподіянні шкоди, навпаки, на відповідача покладено тягар доказування того, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Скаржник вважає, що висновки господарського суду про не доведення позивачем протиправності поведінки відповідача та розміру заподіяної позивачу майнової шкоди, є такими, що не відповідають обставинам справи, оскільки протиправна поведінка відповідача полягає у виконанні земляних робіт без дозволу та без погодження відповідними службами, про те, що відповідач не звертався з проханням отримати дозвіл на виконання земляних робіт і про те, що на заявлені ним будівельні роботи виконання земляних робіт не передбачено, в своїх листах згадували як Монастирищенська міська рада, так і завідувач сектору регіонального розвитку, містобудування та архітектури Монастирищенської райдержадміністрації (копії додано до позовної заяви), тобто, відповідач виконував земляні роботи, на виконання яких не отримав дозвіл та не погодив виконання таких робіт, зокрема, із власником електричних кабелів - позивачем, чим порушив низку нормативно-правових актів з охорони праці: постанову КМУ від 26.10.2011 № 1107 Про затвердження Порядку видачі дозволів на виконання на виконання робіт підвищеної небезпеки… , СНиП 3.02.01-87 Земляні споруди, основи і фундаменти , інші.

Скаржник вказує на те, що відповідач під звукозапис неодноразово підтверджував факт підтверджував факт пошкодження електричних кабелів позивача, тобто фактично підтверджував і нанесення позивачу майнової шкоди. Не заперечувалось відповідачем і виконання працівниками позивача робіт із відновлення цілісності пошкоджених кабелів, а реальні витрати, які було здійснено позивачем для відновлення цілісності електричних кабелів підтверджується платіжним дорученням про оплату позивачем послуг РЕМ на відновлення цілісності кабелів, кошторисом на виконані роботи та відомостями про збитки (реальні витрати позивача, які було здійснено на ліквідацію аварії).

Також скаржник вказує на те, що докази відсутності вини відповідача у матеріалах справи відсутні, в даному рішенні суд першої інстанції упускає обов`язок відповідача довести відсутність своєї вини у заподіянні шкоди позивачу, і навпаки, вказує на недостатність доказів наданих позивачем для підтвердження причетності відповідача до заподіяння позивачу майнової шкоди, чим порушив вказані принципи судочинства.

Відповідно до витягу із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.04.2020 справу № 925/1456/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Сулім В.В., Ткаченко Б.О.

Північний апеляційний господарський суд, визнав подані матеріали достатніми для відкриття апеляційного провадження. Заперечень проти відкриття апеляційного провадження на час постановлення ухвали до суду не надійшло.

Згідно з ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (Глава 1. Апеляційне провадження).

За правилами п. 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 3 ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" встановлено, що з 01.01.2019 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 1 921,00 грн.

Отже, малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує 192 100,00 грн. (1 921,00 грн.*100).

Враховуючи те, що позовна заява у справі № 925/1456/19 подана до Господарського суду Черкаської області 12.12.2019 та те, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення 24 642,23 грн., вказана справа, відповідно до приписів ГПК України, відноситься до малозначних справ.

Частиною 10 ст. 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Виходячи із зазначених правових норм, перегляд оскаржуваного рішення підлягає здійсненню без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020р. № 239, внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020р., № 23, ст. 8) - із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2020 р. № 215 слова і цифри "до 3 квітня 2020р." замінено словами і цифрами "до 24 квітня 2020р.".

Відповідно до підпункту 3 пункту 11 розділу І Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 розділ X Господарського процесуального кодексу України "Прикінцеві положення" доповнено пунктом 4 такого змісту:

"4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Теплокомуненерго" міста Монастирище на рішення Господарського суду Черкаської області від 11.02.2020 у справі № 925/1456/19 у визначеному складі колегії суддів. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Комунального підприємства "Теплокомуненерго" міста Монастирище на рішення Господарського суду Черкаської області від 11.02.2020 у справі № 925/1456/19 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

12.05.2020 від відповідача через відділ канцелярії суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого, відповідач заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити повністю, а рішення Господарського суду Черкаської області від 28.02.2020 без змін. Також відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вказує на те, що відповідач особисто не вчиняв дій спрямованих на пошкодження електричних кабелів, розпоряджень на проведення робіт, під час яких можливим би було пошкодження кабелів, не надавав, а у разі проведення відповідачем таких робіт і пошкодження кабелю, то відповідача уразило б струмом 10 тис. вольт.

Відповідач вказує на те, що 02.10.2019 до нього прибув представник позивача з претензіями про пошкодження кабелів, однак, відповідачем пояснено про наявність схеми розміщення будівель, погодженої з відповідними службами, на якій позначено кабелі, а в охоронній зоні позначених кабелів будь-яких робіт, в тому числі і земляних відповідачем не проводилось, під час виконання інших робіт кабелів не знайдено. 30.09.2019 відповідач на своїй ділянці не бачив осіб, зазначених в акті, датованому 30.09.2019, про акти від 30.09.2019 та від 16.10.2019 відповідач дізнався із додатків, доданих до позовної заяви.

Також відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вказує на те, що ямобур на базі Т-150, як це зазначено в акті від 16.10.2019, під час реконструкції будівлі відповідачем не використовувалось. Кабель не перебував в експлуатації багато років, тому, можливо, був пошкоджений раніше, до придбання відповідачем нерухомого майна.

18.05.2020 від позивача через відділ канцелярії суду надійшла відповідь на відзив, у якому позивач вказав на те, що нежитлова будівля РП з 12.04.2018 є власністю відповідача, отже, тільки за його відома і за його вказівкою могли виконуватись роботи на його приватній території. Щодо ураження електричним струмом, то пошкодження кабелів було виявлено при включенні кабельних ліній КЛ-1, КЛ-3, КЛ-4 для пуску котельні до початку опалювального сезону, а в між опалювальний період котельня позивача живиться електроенергією від РП-10кВ ПАТ Монастирищенський машинобудівний завод по КЛ-2 і саме тому при пошкодженні таких кабелів техніка та/або робітники відповідача не були уражені електричним струмом. Схема, яку додано відповідачем до відзиву, не погоджена позивачем, а також не погоджена ПАТ Монастирищенський машинобудівний завод , оскільки електричні кабелі, які було пошкоджено, належали ПАТ Монастирищенський машинобудівний завод (з 2015р. належать позивачу), прокладені, в тому числі і територією цього заводу, приміщення РП належало ПАТ Монастирищенський машинобудівний завод (з 12.04.2018 є власністю відповідача), тому, саме з позивачем, як власником пошкоджених електричних кабелів та ПАТ Монастирищенський машинобудівний завод , як колишнім власником приміщення РП та територією якого, зокрема, прокладено вказані електричні кабелі, не було погоджено як схеми розміщення будівель, так і не було погоджено проведення земляних робіт. Також позивач вказує на те, що відповідач не заперечує проведення робіт із викопуванням траншей та бетонування опорних труб для прив`язки трьох зблокованих споруд до РП лише на 50 см і не глибше, у зв`язку із чим просить апеляційний господарський суд перевірити зазначені твердження, як доказу проведення відповідачем земляних робіт. Відповідач був присутнім як при виконанні земляних робіт, в результаті яких було пошкоджено кабелі, знав про пошкодження таких кабелів, був присутнім при виконанні усіх дій, в тому числі і щодо відновлення цілісності електричних кабелів.

22.05.2020 від відповідача через відділ канцелярії суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких відповідач вказав на те, що позивач намагається відвернути увагу суду від тієї обставини, що ним не понесено фактичні (реальні) витрати, від подій, на які позивач посилається у позові, тобто позивачем не надано документів про сплату коштів, які підтверджують його реальні збитки.

12.06.2020 від позивача через відділ канцелярії суду надійшло клопотання про дослідження доказів, у якому позивач просить дослідити матеріали справи: платіжне доручення № 529 від 02.10.2019 про оплату позивачем послуг РЕМ на пошук і визначення місця пошкодження кабелів, кошторис на ремонтні роботи та відомості про збитки заподіяні аварією та дослідити докази відсутності вини відповідача у заподіянні шкоди позивачу в рамках матеріалів справи.

Щодо поданого позивачем клопотання про дослідження доказів, то апеляційний господарський суд вказує на те, що відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, тому вказане клопотання є безпідставним.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 № 500 продовжено дію адаптивного карантину до 31.07.2020.

Однак, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити, що саме по собі оголошення карантину не зупиняє роботи судів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.06.2020 у справі № 910/10006/19.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, дослідивши надані до матеріалів справи докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено господарським судом першої інстанції, на виконання рішення Монастирищенської міської ради від 16.09.2015 № 32-3 комісія Монастирищенської міської ради за актом приймання-передачі основних засобів (будівель, споруд, обладнання котельні, системи теплопостачання, транспортних засобів) та технічної документації від 27.11.2015 передала комунальному підприємству "Теплокомуненерго" міста Монастирище, а останнє прийняло у своє господарське відання ряд майнових об`єктів, у тому числі і трансформатори з кабельними лініями (електричними кабелями), що є предметом цього спору.

Згідно з інформаційної довідки від 11.11.2019 № 188219064 із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 12.04.2018 за відповідачем було зареєстроване право приватної власності на нежитлову будівлю (будівлю РП) загальною площею 168,3 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1517266171234 та на земельну ділянку площею 0,0553 га, кадастровий номер 7123410100:01:001:2096, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1516989671234, розташовані по АДРЕСА_1.

Так, 30.09.2019 головний архітектор Монастирищенського району ОСОБА_1, головний інженер позивача Понура С.К., заступник міського голови м. Монастирище ОСОБА_2. та інженер електротехнічної лабораторії Монастирищенського РЕМ ОСОБА_3. склали акт від 30.09.2019 про те, що цього числа приватний підприємець Вдовенко І.В. (відповідач) проводив земляні роботи по вул. Соборній та пошкодив 4 (чотири) кабелі напругою 10000В, що живлять котельню позивача. В даний час котельня знаходиться без живлення електроенергії.

В подальшому, 16.10.2019 комісія, утворена наказом позивача від 01.10.2019 № 43, у складі: голови комісії - головного інженера позивача - голови - Понури С.К., та членів комісії: майстра електродільниці позивача - Майстренка О . В. , начальника котельні позивача - Гаврющенка А.А. за результатами проведеного нею розслідування аварії, що сталася по АДРЕСА_1 склала акт розслідування аварії, що сталася 30.09.2019, у якому зазначила, зокрема, таке:

- аварія сталася на мережах комунального підприємства "Теплокомуненерго" м. Монастирище за адресою: АДРЕСА_1 (власник - Вдовенко Ігор В`ячеславович );

- характеристика місця, де сталася аварія: АДРЕСА_1 - нежитлова будівля (будівля РП). Нежитлова будівля розподільного електричного пункту (РП) належала (- ить) ПАТ "Монастирищенський машинобудівний завод";

- обставини, за яких сталася аварія: відповідачем (за його вказівкою та з його відома) проводилися роботи із прив`язки до РП трьох зблокованих тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності. Імовірно, саме при виконанні земляних робіт (буріння землі під стовпчики спеціальною технікою) або у зв`язку із проведенням таких робі і сталося пошкодження електричних кабелів. Комунальним підприємством проведено роботи із відновлення цілісності електричних кабелів;

- причини аварії: основна - технічна, супутні - інші технічні причини;

- шкідливий або небезпечний фактор - збитки, заподіяні майну (шкода);

- транспортні засоби, експлуатація яких призвела до аварії - ямобур на базі Т-150;

- свідки аварії: ОСОБА_1 - районний архітектор, ОСОБА_2. - заступник міського голови, ОСОБА_3. - інженер електромеханічної лабораторії Монастирищенського РЕМ;

- висновок комісії: відповідачем (за його вказівкою та з його відома) проводилися роботи із прив`язки до РП трьох зблокованих тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності. Паспортом прив`язки не передбачалося проведення земляних робіт. Проведення таких робіт було здійснено без відповідних дозволів, в результаті було пошкоджено електричні кабелі живлення котельні комунального підприємства "Теплокомуненерго" міста Монастирище. Останнім проведено роботи із відновлення цілісності електричних кабелів. Вартість робіт із відновлення цілісності електричних кабелів належить до відшкодування відповідачем.

Листом від 09.10.2019 № 544 Монастирищенська міська рада повідомила позивача, що відповідач звертався до міської ради про надання дозволу на виготовлення паспорта прив`язки трьох зблокованих тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності по АДРЕСА_1. Відповідно до ст. 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" тимчасова споруда виготовляється з полегшених будівельних конструкцій, встановлюється тимчасово без улаштування фундаменту та повинна мати не більше 30 квадратних метрів площі по зовнішньому контуру. Тобто, для постановки тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності виконувати земляні роботи не потрібно. Рішенням виконавчого комітету міської ради від 26.06.2019 № 94 відповідачу надано дозвіл на виготовлення паспорта прив`язки трьох зблокованих тимчасових споруд. За дозволом на проведення земляних робіт підприємець не звертався.

Також листом від 10.10.2019 № 79/11-14-1 завідувач сектору регіонального розвитку, містобудування та архітектури Монастирищенської райдержадміністрації повідомив позивача, що на підставі рішення Монастирищенської міської ради від 26.06.2019 № 94 виготовлено паспорт прив`язки трьох зблокованих тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності по АДРЕСА_1 від 02.08.2019 № 5. Відповідно до пункту 2 статті 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Паспортом прив`язки передбачено роботи з благоустрою, а саме покриття майданчика навколо споруд тротуарною плиткою. Проведення земляних робіт не передбачено.

Як зазначає позивач, на відновлення двох пошкоджених електричних кабелів він витратив 24 642,23 грн., які й становить суму завданих йому збитків, у тому числі: 7 025,23 грн. на оплату виконаних Монастирищенським РЕМ робіт з пошуку, визначення місця пошкодження кабелів та їх випробовування згідно з рахунком Монастирищенського РЕМ від 01.10.2019 № 95 і платіжним дорученням від 02.10.2019 № 529 на перерахування позивачем цієї суми коштів та 17 617,00 грн. на ремонтні роботи з відновлення двох пошкоджених кабелів згідно із зведеним кошторисним розрахунком вартості об`єкта будівництва від 04.10.2019 та локальним кошторисом на будівельні роботи № 2-1-1.

05.11.2019 позивач надіслав відповідачу досудове попередження від 05.11.2019 № 323 із вимогою в місячний термін відшкодувати позивачу майнову шкоду в розмірі 24 642,23 грн., однак, відповідачем вказану вимогу залишено без задоволення.

Частиною 1 статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи захисту цивільних прав та інтересів судом встановлені у ст.16 ЦК України, зокрема, одним із способів захисту є відновлення становища, яке існувало до порушення, а також відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

За приписами пункту 1 частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Главою 82 ЦК України врегульовано питання щодо відшкодування шкоди. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду встановлені в статті 1166 Цивільного кодексу України відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення майнової шкоди (збитків), потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками.

Відповідно до статті 1192 Цивільного кодексу України, з урахуванням обставин справи, суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі; розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 ЦК України необхідно довести такі факти:

а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії;

б) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов`язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом завдана шкода відшкодовується в повному обсязі (реальна шкода та упущена вигода);

в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди;

г) вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Однак, саме позивач повинен довести належними та допустимими доказами, що в результаті саме дій відповідача пошкоджено електричні кабелі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.

Натомість, як вірно встановлено господарським судом першої інстанції, у актах від 30.09.2019 та від 16.10.2019 фіксується факт пошкодження належних позивачу на праві господарського відання електричних кабелів. В акті від 30.09.2019 мова йде про пошкодження 4 кабелів, хоча як зазначено позивачем у позові стягувана сума збитків є витратами на відновлення лише 2 кабелів. В акті від 16.10.2019 кількість пошкоджених кабелів не зазначена. Обидва ці акти не містять опису характеру та ступені пошкоджень кабелів. Про фотографування пошкоджених кабелів під час встановленні факту їх пошкодження в актах від 30.09.2019 і від 16.01.2019 не згадується. Із самих же, наданих позивачем, фотографій з місця пошкодження кабелів не можливо встановити ким і коли вони були зроблені, а відповідно ї їх відношення до спірного випадку, тому ці фотографії не є належними доказами у справі.

Крім того, в акті від 16.10.2019, у п. 4, вказано що відповідачем (за його вказівкою та його відома) проводились роботи із прив`язки до РП трьох зблокованих тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності, ймовірно, саме при виконанні земляних робіт (буріння землі під стовпчики спеціальною технікою) або у зв`язку із проведенням таких робіт і сталось пошкодження електричних кабелів.

Однак, колегія суддів апеляційного господарського суду вказує на те, що зазначення у акті "ймовірного" пошкодження саме при виконанні земляних робіт або проведенням таких робіт, не є беззаперечним доказом того, що дані пошкодження виникли із вказаних обставин.

Так, акти від 30.09.2019 і від 16.10.2019 підтверджують факт заподіяння позивачу майнової шкоди пошкодженням його електричних кабелів. Утім відсутність у них даних про характер і ступінь цих пошкоджень, припущення, викладене у акті від 16.10.2019 про те, що ймовірно пошкодження виникли при виконанні земляних робіт або проведення таких робіт, унеможливлює встановлення способу та засобів (знарядь) пошкоджень і їх розмірів, що у свою чергу унеможливлює встановлення зв`язку пошкоджень з виконуваними відповідачем роботами і обсягів робіт і матеріалів, необхідних для відновлення кабелів.

Також апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду про те, що із актів від 30.09.2019 і від 16.10.2019 не вбачається коли саме в часі сталося пошкодження кабелів, оскільки станом на 30.09.2019 кабелі не були підключені до електроживлення і не використовувались позивачем, що також не заперечується останнім, а проведення 30.09.2019 на місці знаходження кабелів робіт не означає, що саме у цей день сталося пошкодження кабелів.

Крім того, кошторис на ремонтні роботи та відомості про збитки заподіяні аварією зазначених обставин не підтверджують.

Слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні докази залучення відповідача (його представників) до встановлення факту пошкодження кабелів і осіб, що це вчинили, чи доказів відмови відповідача від участі у цьому, крім того, у актах від 30.09.2019 і від 16.10.2019 відсутні будь-які відомості про осіб, які проводили роботи на місці знаходження кабелів, що унеможливлює встановлення зв`язку цих робіт з відповідачем, а саме що такі роботи проводилися безпосередньо відповідачем чи його працівниками.

Таким чином, апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що фактично доводи позивача про причетність відповідача до пошкодження електричних кабелів ґрунтуються лише на тому, що земельна ділянка, через яку пролягають ці кабелі і на якій розташовані розподільний електричний пункт (РП) і три зблоковані тимчасові споруди відповідача, належать останньому на праві власності, тобто, доводи позивача є лише припущенням, що не виключає можливість пошкодження кабелів не відповідачем і не звільняє позивача від доказування належними, допустимими, достовірними і вірогідними доказами причетності до цього саме відповідача.

Щодо платіжного доручення № 529 від 02.10.2019 колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що із нього вбачається сплата позивачем суми у розмірі 7 025,23 грн. натомість позивач просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду (збитків) на суму у розмірі 24 642,23 грн., а враховуючи викладене вище, вірогідність наданих позивачем доказів є недостатньою для підтвердження причетності відповідача до заподіяння позивачу майнової шкоди і її розміру.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 24 642,23 грн. матеріальної шкоди (збитків) є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню

Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

З огляду на вищевикладене, правові підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду Черкаської області від 11.02.2020 у справі 925/1456/19 та для задоволення апеляційної скарги Комунального підприємства "Теплокомуненерго", відсутні.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Скаржником у апеляційній скарзі не наведено порушень норм процесуального права, передбачених ч. 3 ст. 277 ГПК України, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Твердження апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду Черкаської області від 11.02.2020 у справі № 925/1456/19.

Скаржником, на підтвердження доводів щодо неправильного застосування норм процесуального та матеріального права, не наведено обставин, які б свідчили про наявність таких порушень.

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, скаржник не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 74, 76-79 ГПК України.

За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про відсутність правових підстав для заявлених позовних вимог відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування рішення місцевого суду не вбачається.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги - Комунальне підприємство "Теплокомуненерго", згідно із ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Теплокомуненерго" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 11.02.2020 у справі № 925/1456/19 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Комунальне підприємство "Теплокомуненерго".

4. Справу № 925/1456/19 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді В.В. Сулім

Б.О. Ткаченко