Ухвала

від 29.07.2020 по справі 925/1456/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

29 липня 2020 року

м. Київ

Справа № 925/1456/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В.В. - головуючого, Васьковського О.В., Огородніка К.М.

розглянувши матеріали касаційної скарги Комунального підприємства "Теплокомуненерго" м. Монастирище

на постанову Північного апеляційного господарського суду

від 06.07.2020

та на рішення Господарського суду Черкаської області

від 11.02.2020

у справі № 925/1456/19

за позовом Комунального підприємства "Теплокомуненерго" м. Монастирище

до Фізичної особи - підприємця Вдовенка Ігоря В`ячеславовича

про стягнення 24 642,23 грн,-

ВСТАНОВИВ:

14.07.2020 Комунальне підприємство "Теплокомуненерго" м. Монастирище звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою № 182 від 14.07.2020 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2020 та на рішення Господарського суду Черкаської області від 11.02.2020 у справі № 925/1456/19, підтвердженням чого є відтиск календарного штемпелю відділення поштового зв`язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Комунального підприємства "Теплокомуненерго" м. Монастирище у справі № 925/1456/19 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Васьковського О.В., судді - Огородніка К.М., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 21.07.2020.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 925/1456/19 за касаційною скаргою Комунального підприємства "Теплокомуненерго" м. Монастирище № 182 від 14.07.2020 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2020 та на рішення Господарського суду Черкаської області від 11.02.2020, виходячи з наступного.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом частини 7 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

У пункті 1 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2020 установлено у розмірі 2 102,00 грн.

Предметом позову у справі № 925/1456/19 є стягнення майнової шкоди (збитків) в розмірі 24 642,23 грн, що становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (210 200,00 грн - станом на 2020 рік), а тому у розумінні Господарського процесуального кодексу України ця справа є малозначною.

Крім того, Господарським судом Черкаської області ухвалою від 16.12.2019 призначено дану справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з огляду на те, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У касаційній скарзі № 182 від 14.07.2020 Комунальне підприємство "Теплокомуненерго" м. Монастирище зазначає, що дана справа має виняткове значення для скаржника, адже пошкодження комунікацій останнього носить уже масовий характер і може призвести не тільки до нанесення непоправних фінансових збитків, а і у разі пошкодження газових мереж, до техногенної катастрофи у межах міста.

Вищевказані доводи касаційної скарги щодо наявності підстав для відкриття касаційного провадження у справі № 925/1456/19 за касаційною скаргою Комунального підприємства "Теплокомуненерго" м. Монастирище № 182 від 14.07.2020, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду оцінює критично, оскільки зазначені доводи ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені належними та допустимими доказами. Сама лише вказівка на те, що справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу без належного такого обґрунтування та за відсутності належних та допустимих доказів, не може бути визнана судом підставою, що підпадає під дію підпункту "в" пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

При цьому, як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" [рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57)].

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Подана касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності втрутитися у зміст рішень, ухвалених судами попередніх інстанцій, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішень судів попередніх інстанцій тільки через те, що такі рішення оскаржено і скаржник вважає їх незаконними.

Інших доводів, що підпадають під дію підпунктів "а", "б", "в", "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, у підтвердження наявності підстав для відкриття касаційного провадження у даній справі скаржником не наведено.

З урахуванням наведеного, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 925/1456/19 за касаційною скаргою Комунального підприємства "Теплокомуненерго" м. Монастирище № 182 від 14.07.2020 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2020 та на рішення Господарського суду Черкаської області від 11.02.2020.

На підставі викладеного та керуючись статтями 12, 163, 234, 235, 287, пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 925/1456/19 за касаційною скаргою Комунального підприємства "Теплокомуненерго" м. Монастирище № 182 від 14.07.2020 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2020 та на рішення Господарського суду Черкаської області від 11.02.2020.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Білоус

Судді О.В. Васьковський

К.М. Огороднік