Постанова

від 06.07.2020 по справі 925/1230/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" липня 2020 р. Справа№ 925/1230/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Мартюк А.І.

Зубець Л.П.

при секретарі судового засідання Позюбан А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОСЕНС ГРУП" на рішення Господарського суду Черкаської області від 12.02.2020

у справі № 925/1230/19 (суддя Дорошенко М.В.)

за позовом Фермерського господарства "В`язівок - Агро"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОСЕНС ГРУП"

про стягнення 744 617, 13 грн

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство "В`язівок - Агро" звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОСЕНС ГРУП" про стягнення 744 617, 13 грн (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 19.11.2019).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань згідно договору поставки від 16.10.2018 №ДП_16102018 в частині оплати вартості поставленого товару. Крім того на суму заборгованості позивачем нараховано пеню та 3% річних.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 12.02.2020 року у справі № 925/1230/19 позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "АГРОСЕНС ГРУП" на користь ФГ "В`язівок - Агро" - 555 000,00 грн основного боргу, 170 800,34 грн пені, 18 816,79 грн 3 % річних та 11169,26 грн витрат на сплату судового збору.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд, встановивши наявність заборгованості відповідача за договором поставки, керуючись приписами ст. ст. 525, 526, 530, 625 ЦК України, ст. ст. 173, 193, 216 ГК України, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ "АГРОСЕНС ГРУП" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 12.02.2020 року у справі № 925/1230/19 в частині стягнення 170800,34 грн пені, 18816,79 грн 3 % річних та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ФГ "В`язівок - Агро" в частині стягнення пені та 3 % річних та розподілити судові витрати.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення є необґрунтованим та незаконним в частині стягнення пені та річних. Так, скаржник зазначає, що в матеріалах справи відсутня вимога позивача про сплату відповідачем штрафних санкцій та 3% річних, а тому, на переконання сторони, суд не мав права стягувати вказані суми. Крім того відповідач, посилаючись на приписи ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України вказує на те, що в матеріалах справи наявний лист ТОВ "АГРОСЕНС ГРУП" від 17.05.2019, в якому відповідач визнає заборгованість за договором та просить надати можливість здійснити погашення заборгованості за графіком у зв`язку з падінням ринку реалізації соєвої муки та наявністю дебіторської заборгованості.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.03.2020, справа № 925/1230/19 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Калатай Н.Ф., Зубець Л.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2020 у справі № 925/1230/19 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "АГРОСЕНС ГРУП" на рішення Господарського суду Черкаської області від 12.02.2020; запропоновано учасникам справи подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання та повідомлено строки на їх подання.

Позивач не скористався своїм правом, передбаченим ч.1 ст. 263 ГПК України, та не подав суду письмового відзиву на апеляційну скаргу, що у відповідності до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення першої інстанції в апеляційному порядку.

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.04.2020, у зв`язку з перебуванням судді Калатай Н.Ф. на лікарняному, для розгляду справи № 925/1230/19 сформовано колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Алданова С.О. (головуючий), Мартюк А.І., Зубець Л.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2020 справу № 925/1230/19 прийнято до провадження визначеним складом суду, розгляд справи призначено на 26.05.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2020 розгляд справи відкладено на 06.07.2020.

Представники сторін в судове засідання 06.07.2020 не з`явились, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення та виписка з пошукової системи відстеження поштових відправлень А.Т Укрпошта , згідно яких позивачем отримано кореспонденцію суду 02.06.2020, а представником відповідача - 12.06.2020. Клопотань та заяв до початку судового розгляду справи від учасників справи не надходило, про поважність причин неприбуття в судове засідання не повідомлялось.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з п. 3 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення, зокрема, є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Частиною 7 статті 242 ГПК України унормовано, що у разі якщо судове рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.

За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на рішення суду, враховуючи те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін, які належним чином повідомлені про судовий розгляд справи апеляційним господарським судом.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених скаржником доводів та вимог, виходячи з наступного.

16.10.2018 між ФГ "В`язівок - Агро" (продавець за договором, позивач у справі) та ТОВ "АГРОСЕНС ГРУП" (покупець за договором, відповідач у справі) укладено договір поставки №ДП_16102018 (далі - договір), згідно з п.1.1 якого продавець зобов`язався поставити та передати у власність покупця сільськогосподарську продукцію (сою), а покупець зобов`язався прийняти товар та сплатити його вартість в порядку та на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п. 1.2 договору асортимент, кількість товару та ціни вказуються у накладних, що засвідчують передачу-приймання товару від продавця покупцю та є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 1.3 договору право власності на товар, переходить від продавця до покупця в момент підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної.

Ціна за кожну партію, кількість наданого покупцю товару визначається у видаткових накладних (п. 3.2 договору).

Пунктом 3.3 договору визначено, що покупець здійснює оплату окремих партій товару на підставі рахунків-фактур або видаткових накладних протягом 3 банківських днів з моменту отримання товару в розмірі 80%, решта 20% оплачується протягом 1 банківського дня після підтвердження реєстрації продавцем податкової накладної в Єдиному державному реєстрі податкових накладних згідно з чинним законодавством.

В п.7.2 договору сторонами узгоджено, що у разі невчасної оплати за товар покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставоки НБУ від суми неоплаченого товару за кожен день прострочення.

13.03.2019 сторони підписали додаток №3 до договору від 16.10.2018, яким погодили поставку товару на умовах DAP - поставка до місця призначення за адресою: м. Городище, вул. Чехова, 41 за рахунок продавця.

У додатку №3 до договору від 16.10.2018 сторони визначили поставку 213,640 тонн (+/-5%) сої за ціною 9850 грн., в т.ч. ПДВ, за тонну на загальну суму 2104354 грн. в строк до 20.03.2019.

20.03.2019 сторони підписали додаток №4 до договору від 16.10.2018, яким погодили додаткову поставку товару на умовах DAP - поставка до місця призначення за адресою: м. Городище, вул. Чехова, 41 за рахунок продавця - 40,810 тонн (+/-5%) сої за ціною 9850 грн., в т.ч. ПДВ, за тонну на загальну суму 401978,50 грн. в строк до 22.03.2019.

На виконання договору від 16.10.2018 та додатків №3 і №4 до нього позивач за видатковими накладними від 13.03.2019 №РН0000001 на суму 397546,00 грн, від 13.03.2019 №РН0000002 на суму 390749,50 грн, від 14.03.2019 №РН0000003 на суму 278656,50 грн, від 14.03.2019 №РН0000004 на суму 248712,50 грн, від 16.03.2019 №РН0000005 на суму 389469,00 грн, від 16.03.2019 №РН0000006 на суму 399220,50 грн, від 20.03.2019 №РН0000007 на суму 401978,50 грн та від 28.03.2019 №РН0000009 на суму 98500,00 грн передав відповідачу, а останній прийняв у власність 264,450 тонн сої за ціною 9850 грн. за тону на загальну суму 2 604 832,50 грн з урахуванням ПДВ.

Оскільки за поставлений товар відповідач розрахувався частково, позивачем пред`явлено позов про стягнення з ТОВ "АГРОСЕНС ГРУП" заборгованості за договором від 16.10.2018 №ДП_16102018 в сумі 555 000,00 грн, на яку в порядку приписів ст. 625 ЦК України нараховано 3% річних в сумі 18816,79 грн та у відповідності до п. 7.2 договору нараховано пеню в сумі 170800,34 грн.

Цивільні зобов`язання виникають з підстав, передбачених ст. 11 ЦК України, зокрема з договорів та інших правочинів. Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У відповідності до ст. 173 ГК України, яка кореспондується з приписами ст. 509 ЦК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із зазначеною нормою кореспондується й ч. 1 ст. 193 ГК України, відповідно до якої суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачу згідно умов договору поставлено товар - сою на загальну суму 2 604 832,50 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими накладними та товарно-транспортними накладними (а.с. 12-27). Вказані первинні бухгалтерські документи, зокрема, містять підпис уповноваженої особи, яка отримала товар та відбиток печатки покупця - ТОВ "АГРОСЕНС ГРУП".

У відповідності до п. 3.3 договору, як вже зазначалось у даній постанові, покупець здійснює оплату окремих партій товару на підставі рахунків-фактур або видаткових накладних протягом 3 банківських днів з моменту отримання товару в розмірі 80%, решта 20% оплачується протягом 1 банківського дня після підтвердження реєстрації продавцем податкової накладної в Єдиному державному реєстрі податкових накладних згідно з чинним законодавством.

Податкові накладні на товар, переданий за видатковою накладною від 13.03.2019 №РН0000001 були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі податкових накладних 22.03.2019; за видатковою накладною від 13.03.2019 №РН0000002 - 25.03.2019; за видатковою накладною від 14.03.2019 №РН0000003 - 26.03.2019; за видатковою накладною від 14.03.2019 №РН0000004 - 27.03.2019; за видатковою накладною від 16.03.2019 №РН0000005 - 03.04.2019; за видатковою накладною від 16.03.2019 №РН0000006 - 04.04.2019; за видатковою накладною від 20.03.2019 №РН0000007 - 04.04.2019 і за видатковою накладною від 28.03.2019 №РН0000009 - 15.04.2019.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та сторонами не заперечується, за отриманий товар ТОВ "АГРОСЕНС ГРУП" розрахувалось частково, сплативши у період з 15.03.2019 по 04.10.2019 - 2 049 832,50 грн.

Беручи до уваги те, що відповідач у встановлений договором строк за поставлений товар розрахувався не в повному обсязі, а також з огляду на неподання апелянтом належних і допустимих доказів в спростування обставин виконання ним договірних зобов`язань в повному обсязі, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості за договором в сумі 555 000,00 грн (2604832,50 грн - 2049832,50 грн).

Нормами ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною 1 статті 216 ГК України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як вже зазначалось у даній постанові, за порушення договірних зобов`язань в частині оплати вартості поставленого товару, сторонами в п. 7.2 договору, узгоджено умову про нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставок НБУ від суми неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно поданого позивачем детального розрахунку пені та річних, проведеного з урахуванням п. 3.3, п. 7.2 договору та часткового погашення заборгованості по кожній окремо видатковій накладній, ФГ "В`язівок - Агро" нараховано 18816,79 грн 3% річних та 170800,34 грн пені.

Перевіривши вказаний розрахунок даної частини позовних вимог, суд апеляційної інтенції приходить до висновку, що він є арифметично вірним та таким, що відповідає матеріалам справи. А відтак висновок місцевого господарського суду щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення з ТОВ "АГРОСЕНС ГРУП" вищенаведених сум пені та 3 % річних є обґрунтованим.

Доводи апелянта про те, що позивач не звертався до відповідача з вимогою про сплату пені й річних та, як наслідок, суд не має права стягувати відповідні суми, відхиляються апеляційною інстанцією, оскільки відсутність доказів звернення особи до порушника з претензією в позасудовому порядку не позбавляє його права на звернення до суду з відповідними позовними вимогами.

При цьому суд, зокрема, враховує, що згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 №15-рп/2002 (справа №1-2/2002 про досудове врегулювання спорів) право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Щодо посилань апелянта на наявність в матеріалах справи листа ТОВ "АГРОСЕНС ГРУП" від 17.05.2019, до якого відповідачем було долучено графік погашення заборгованості до липня 2019 року (а.с. 30-31), судова колегія зазначає, що вказаний документ не може змінювати договірних правовідносин сторін в частині строків оплати вартості поставленого товару, оскільки він не містить підпису іншої сторони та погодження позивача з розстрочкою погашення відповідної заборгованості до вказаної дати.

Наведений лист також не може бути підставою для зменшення неустойки в порядку ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Виходячи з правового аналізу вищенаведених норм права, слід дійти висновку, що при вирішенні питання зменшення сум штрафних санкцій, оцінці підлягає те чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступінь виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків (аналогічну правову позицію викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 905/2135/17).

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені та штрафу, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Також, судова колегія звертає увагу на те, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

Так апелянт, посилаючись на наявність правових підстав для зменшення штрафних санкцій, вказує на наявність дебіторської заборгованості його контрагентів, що зумовила неможливість належного виконання договірних зобов`язань в строки визначені договором.

Однак вказані доводи не можуть бути безумовною підставою для звільнення боржника від відповідальності в порядку ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, оскільки в силу ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. А тому недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника не може бути винятковим випадком в контексті вищенаведених норм чинного законодавства.

З урахуванням вищенаведеного, судова колегія приходить до висновку, що відповідачем належними засобами доказування в порядку ст. 74 ГПК України не доведено наявності винятковості випадку, з яким закон пов`язує можливість зменшення штрафних санкцій.

Підстав для звільнення відповідача від відповідальності за результатами перегляду справи в апеляційному порядку судовою колегією не встановлено.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи Північним апеляційний господарським судом.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду Черкаської області від 12.02.2020 у справі № 925/1230/19 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Судові витрати, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта (відповідача у даній справі).

Керуючись ст. ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОСЕНС ГРУП" на рішення Господарського суду Черкаської області від 12.02.2020 у справі №925/1230/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 12.02.2020 у справі №925/1230/19 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОСЕНС ГРУП".

4. Справу №925/1230/19 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді А.І. Мартюк

Л.П. Зубець

Повний текст постанови складено 07.07.2020