Постанова

від 24.06.2020 по справі 904/1766/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2020 року м.Дніпро Справа № 904/1766/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)

суддів: Паруснікова Ю.Б., Вечірка І.О.,

секретар судового засідання: Колесник Д.А.

представники сторін:

від позивача: Стеценко Андрій Вікторович адвокат, свідоцтво серії КС №6881/10 від 05.09.2018 року,

від відповідача - 2: Некрасова Аліна Миколаївна представник, довіреність №1 від 02.01.2020 року,

від позивача: Лаврушина Владлена Русланівна адвокат, свідоцтво серії КС №9053/10 від 29.05.2020 року,

інші представники сторін у судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2020 року у справі № 904/1766/20 (суддя Панна С.П.)

за позовом Спрощеного акціонерного товариства "Еліос Стратегія", м.Париж, Франція

до відповідача - 1 ОСОБА_1 , м.Дніпро

відповідача - 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліос Стратегія", м.Дніпро

відповідача-3 Чумаківської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, с.Чумаки, Дніпропетровська область

відповідача - 4 Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, м.Дніпро

третя особа, без самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів ОСОБА_2 , м.Дніпро

про визнання недійсним договору купівлі продажу частки, скасування рішень загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю, визнання недійсною редакції статуту та скасування реєстраційних дій,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2020 року у справі № 904/1766/20 заяву Спрощеного акціонерного товариства "Еліос Стратегія" від 26.03.2020 року про забезпечення позову задоволено частково.

Заборонено ОСОБА_1 , яка проживає за адресою АДРЕСА_1 , відчужувати на користь будь-яких осіб та вчиняти будь-які інші дії щодо частки в статутному капіталі ТОВ "Еліос Стратегія" (ідентифікаційний код 37807163), яке зареєстроване за адресою: 49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Княгині Ольги, 2, розміром 577 480,85 гривень, що становить 99,914% від загального розміру статутного капіталу ТОВ "Еліос Стратегія" (ідентифікаційний код 37807163), яке зареєстроване за адресою: 49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Княгині Ольги, 2.

Накладено арешт та заборонено відчужувати частку в статутному капіталі ТОВ "Еліос Стратегія" (ідентифікаційний код 37807163), яке зареєстроване за адресою: 49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Княгині Ольги, 2, в розмірі 577 981,00 гривень, що становить 100% від загального розміру статутного капіталу ТОВ "Еліос Стратегія" (Ідентифікаційний код 37807163), яке зареєстроване за адресою: 49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Княгині Ольги, 2, та належить на праві власності ОСОБА_1 , яка проживає за адресою АДРЕСА_1 .

Заборонено державним реєстраторам, в тому числі нотаріусам, іншим акредитованим суб`єктам, посадовим особам, які уповноважені відповідно до законодавства України здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проводити реєстраційні дії щодо, зокрема, але не обмежуючись, відчуження/передачі, обтяження або переходу права власності на частку у статутному капіталі ТОВ "Еліос Стратегія" (ідентифікаційний код 37807163), яке зареєстроване за адресою: 49000, Дніпропетровська обл.. місто Дніпро, вул. Княгині Ольги, 2, розміром 577 480,85 гривень, що становить 99,914% від загального розміру статутного капіталу ТОВ "Еліос Стратегія" (ідентифікаційний код 37807163), яке зареєстроване за адресою: 49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Княгині Ольги, 2.

В іншій частині заяви Спрощеного акціонерного товариства "Еліос Стратегія" від 26.03.2020 року про забезпечення позову відмовлено.

Суд зазначив, що виходячи з предмету заявленого спору, вимоги позивача про забезпечення позову обґрунтовані в частині, яка стосується заборони відчуження частки в статутному капіталі ТОВ "Еліос Стратегія", невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав і інтересів Спрощеного акціонерного товариства "Еліос Стратегія" до винесення судового рішення.

Суд зазначив, що вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, оскільки мета забезпечення позову - це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу.

Щодо вимог позивача накладення арешту на все майно, яке належить на праві власності відповідачу-2, суд зазначив, що позивачем не доведено належними та допустими доказами факт перебування нерухомого майна, земельних ділянок, транспортних засобів (за вказаним переліком) у власності ТОВ "Еліос Стратегія".

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржила її в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що:

- суд першої інстанції виніс ухвалу про забезпечення позову до відкриття провадження у справі без виклику сторін, з порушенням вимог ст. ст. 138, 145, 176 ГПК України;

- позивачем не доведено належними і допустимими доказами обставини, які свідчать про необхідність вжиття заходів забезпечення позову;

- господарський суд задовольнив заявлені вимоги позивача керуючись лише на припущеннях позивача, що відповідач-1 - ОСОБА_1 може перепродати належну їй частку в статутному капіталі відповідача - 2 ТОВ "Еліос Стратегія";

- ОСОБА_1 є власником ТОВ "Еліос Стратегія" і не має наміру вчиняти жодних дій щодо продажу частки статутного капіталу ТОВ "Еліос Стратегія", отже, заходи забезпечення позову вжиті судом безпідставно.

Просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану ухвалу, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

У відзиві на апеляційну скаргу Спрощене акціонерне товариство "Еліос Стратегія" вважає доводи скаржника необґрунтованими та просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради надіслав клопотання, в якому просив прийняти рішення на розсуд суду та розглянути справу за відсутності його представника.

Виконавчий комітет Чумаківської сільської ради Дніпровського району повідомив апеляційний суд про те, що у зв`язку з відсутністю потреби для громади, економічною недоцільністю та ознаками протиправних дій у діяльності державних реєстраторів виконавчого комітету Чумаківської сільської ради Дніпровського району, 13.11.2019 на 25 сесії VII скликання Чумаківської сільської ради прийнято рішення про внесення змін до штатного розпису виконавчого комітету Чумаківської сільської ради Дніпровського району про ліквідацію посад державних реєстраторів виконавчого комітету Чумаківської сільської ради у встановленому законом порядку. За розпорядженням сільського голови державних реєстраторів відділу державної реєстрації виконавчого комітету Чумаківської сільської ради звільнено з посади державного реєстратора.

Відповідач-2 - ТОВ "Еліос Стратегія" у відзиві на апеляційну скаргу поділяє доводи апелянта, вважає оскаржувану ухвалу незаконною та просить суд апеляційної інстанції вимоги скаржника задовольнити, ухвалу суду про забезпечення позову скасувати.

Відповідач - 2 звертає увагу суду, що:

- згідно відкритих даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань, а також оригіналів установчих документів ТОВ "Еліос Стратегія" Україна (код ЄДРПОУ 37807163) - Спрощеному акціонерному товариству "Еліос Стратегія" (75116, Франція, місто Париж, проспект Ейло, будинок 14. реєстраційний номер 505 100 719) належала частка розміром 50,00 % в статутному капіталі, що еквівалентна 577 481.00 гривень, а не 99,914% ,як зазначено в позовній заяві та заяві про забезпечення позову;

- спірні рішення прийнято 08.12.2014 та 24.03.2017, державну реєстрацію змін до статуту ТОВ "Еліос Стратегія" було проведено 29.03.2017, а з відповідним позовом за захистом порушеного права позивач звернувся до суду лише 31.03.2020, тобто поза межами 3- річного строку позовної давності, без наведення доказів поважності причин її пропуску, першої інстанції повинен був повернути позовну заяву з мотивів спливу позовної давності;

- судом не врахована вимога ст. 258 ЦК України, відповідно до якої по давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог щодо визнання недійсними ріш загальних зборів товариства;

- твердження позивача з причин його обізнаності з незаконністю спірного рішення лютому 2020 року, після отримання відповідей на адвокатські запити, відповідач -2 вважає такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та не відповідають фактичним обставинам справи.

У додатковому поясненні до відзиву на апеляційну скаргу Спрощене акціонерне товариство "Еліос Стратегія" надало інформацію про майно, яке знаходилось у власності відповідача-2 на момент подачі заяви про забезпечення позову.

Просить відмовити в задоволені вимог ОСОБА_1 , викладених в апеляційній скарзі, залишити ухвалу суду першої інстанції без змін.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

З матеріалів справи вбачається, що Спрощене акціонерне товариство "Еліос Стратегія", м.Париж, Франція, в особі представника АО "Саєнко Харенко", звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до відповідача - 1 ОСОБА_1 , відповідача - 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліос Стратегія", відповідача-3 Чумаківської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, відповідача - 4 Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів ОСОБА_2 , про визнання недійсним договору купівлі продажу частки статутного капіталу ТОВ "Еліос Стратегія", визнання недійсними рішень загальних зборів учасників ТОВ "Еліос Стратегія", що оформлені протолом №08/12-14 від 08.12.2014 та №24/03-17 від 24.03.2017, визнання недійсним статуту ТОВ "Еліос Стратегія", затвердженого рішенням загальних зборів №24/03-17 від 24.03.2017 та скасування державної реєстрації змін до установчих документів, яка була внесена 29.03.2017 державним реєстратором Комунального підприємства "Реєстраційий центр "Коммунітас" Чумаківської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області Єрохіною Катериною Сергіївною.

31.03.2020 до господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява від 26.03.2020 про забезпечення позову.

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що позивач в ході процедури ліквідації Еліос Франція дізнався, що належна йому частка в статутному капіталі відповідача-2 в розмірі 99,914% с статутному капіталі відсутня, що в період з 2014 по 2017 років позивача неправомірно виключено зі складу учасників відповідача-2 з передачею його частки відповідачу-1 ОСОБА_1 , яка наразі є єдиним учасником товариства.

Позивач в поданій заяві вважав, що зважаючи на реальність спору, несумлінну поведінку відповідача-1, яка мала всі підстави знати про обмеження представника Еліос Франція на укладання договору купівлі-продажу 2014 року, невжиття заходів забезпечення позову може бути перешкодою для виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення позову, повернення належної позивачу частки в статутному капіталі товариства.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано вжив заходи забезпечення позову і вони є співмірними з заявленими вимогами, а доводи апеляційної скарги висновки оскаржуваної ухвали не спростовують.

Так, відповідно до ст.136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ст.137 ГПК України позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Отже, в силу вказаних норм права заява про забезпечення позову може подаватися на будь-якій стадії розгляду справи, у тому числі одночасно з пред`явленням позову.

Частина 1 статті 140 ГПК України прямо встановлює строк та порядок розгляду заяви про забезпечення позову судом, а саме - не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст.140 ГПК України суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням.

У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

Таким чином, твердження апелянта щодо того, що заява позивача про забезпечення позову, яка була подана одночасно з позовною заявою, повинна була бути вирішена одночасно із відкриттям провадження у справі та з викликом сторін є безпідставним, необґрунтованим та суперечить відповідним положенням ГПК України.

ГПК України не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи. Натомість, інститут забезпечення позову існує для уникнення ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, у разі задоволення позову (ч. 2 ст. 136 ГПК України). Таким чином, заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання майбутнього рішення суду.

В своїй заяві про забезпечення позову позивач детально обґрунтовує чому у випадку відчуження відповідачем - 1 частки у статутному капіталі відповідача -2 захист порушених прав позивача стане неможливим.

Колегія суддів поділяє доводи позивача щодо того, що у разі продажу належної відповідачу-1 частки у статутному капіталі ТОВ "Еліос Стратегія", новий покупець стане добросовісним набувачем, що утруднить можливість для позивача вчиняти дії, направлені на відновлення стану, який існував до допущення порушення.

Накладення арешту на частку, яка на час ухвалення оскаржуваного рішення суду належить відповідачу- 1, не завдає шкоди правам, свободам або інтересам відповідача- 1 та відповідача-2, який підтримує правову позицію апелянта.

Колегія суддів вважає, що виходячи з предмету спору, є обґрунтоване припущення про реальну та дійсну загрозу невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду, що було доведено позивачем у заяві про забезпечення позову.

Твердження відповідача -1 щодо не з`ясування господарським судом Дніпропетровської області, а також не доведення позивачем належними та допустимими доказами обставин, які свідчать про необхідність вжиття заходів забезпечення позову, про розмір належної позивачу частки, про відсутність наміру у відповідача-1 відчужувати належну їй частку у статутному капіталі ТОВ "Еліос Стратегія", а також твердження відповідача-2 щодо неврахування судом факту пропуску позивачем строку позовної давності та його доводи щодо розміру належної позивачу частки у статутному капіталі Товариства, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони стосуються суті спору і не підлягають дослідженню при перегляді ухвали про забезпечення позову.

Частиною першою статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з частиною першою статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Враховуючи обставини справи, колегія суддів вважає прийняті судом першої інстанції заходи забезпечення позову розумними, обґрунтованими і адекватними.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 281 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2020 року у справі № 904/1766/20 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст складено 06.07.2020 року.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя Ю.Б. Парусніков

Суддя І.О. Вечірко