Постанова

від 25.06.2020 по справі 904/4470/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2020 року м.Дніпро Справа № 904/4470/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Антоніка С.Г., Березкіної О.В.,

при секретарі судового засідання : Логвіненко І.Г.

представники сторін:

від позивача: Лампіка Т.В., витяг з ЄДР б/н від 03.10.2019 р., керівник;

від відповідача - 1: Донець С.О., ордер серія АЕ № 1005006 від 25.05.2020 р., адвокат;

інші учасники процесу в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Громадського формування з охорони громадського порядку "Екологічний патруль" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2020 , ухвалене суддею Загинайко Т.В., повний текст якого складений 30.01.2020, у справі №904/4470/19

за позовом Громадського формування з охорони громадського порядку "Екологічний патруль", м. Дніпро

до відповідача-1: Малого приватного підприємства "Оріль", м. Перещепине Новомосковського району Дніпропетровської області

відповідача-2: Магдалинівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, смт. Магдалинівка Магдалинівського району Дніпропетровської області

відповідача-3: Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, с. Личкове Магдалинівського району, Дніпропетровської області

про розірвання договору від 01.08.2003 №4 оренди земельної ділянки; визнання недійсним договору від 01.08.2003 №4 оренди земельної ділянки, скасування державної реєстрації договору від 01.08.2003 №4 оренди земельної ділянки; зобов`язання повернути орендовану земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Громадське формування з охорони громадського порядку "Екологічний патруль" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Відповідача-1: Малого приватного підприємства "Оріль", Відповідача-2: Магдалинівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області та Відповідача-3: Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області в якій просить суд:

- розірвати договір від 01.08.2003 №4 оренди земельної ділянки, укладений між Малим приватним підприємством "Оріль" (Відповідач-1) та Магдалинівською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області (Відповідач-2), засвідчений 01.08.2003 приватним нотаріусом Магдалиніського районного нотаріального округу Кудрявцевим О.О. у зв`язку із його істотним порушенням відповідачем-1;

- визнати недійсним договір від 01.08.2003 №4 оренди земельної ділянки, укладений між Малим приватним підприємством "Оріль" (Відповідач-1) та Магдалинівською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області (Відповідач-2), засвідчений 01.08.2003 приватним нотаріусом Магдалинівського районного нотаріального округу Кудрявцевим О.О.;

- скасувати державну реєстрацію договору від 01.08.2003 №4 оренди земельної ділянки, укладеного між Малим приватним підприємством "Оріль" (Відповідач-1) та Магдалинівською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області (Відповідач-2), засвідченого 01.08.2003 приватним нотаріусом Магдалинівського районного нотаріального округу Кудрявцевим О.О.;

- зобов`язати Відповідача-1 протягом 10 днів з дати набуття чинності судовим рішенням у цій справі повернути у первісному стані земельну ділянку, орендовану за договором від 01.08.2003 №4 оренди земельної ділянки, укладеним між Малим приватним підприємством "Оріль" (Відповідач-1) та Магдалинівською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області (Відповідач-2), засвідченим 01.08.2003 приватним нотаріусом Магдалинівського районного нотаріального округу Кудрявцевим О.О.

В обґрунтування позовних вимог Позивач послався на те, що:

- при укладенні Відповідачем-1 та Відповідачем-2 Договору оренди землі та подальшої реєстрації зазначеного договору Відповідачем-3 були порушені законні права Позивача на безпечне для життя і здоров`я довкілля, а також інтереси Позивача щодо сподівання на дотримання та забезпечення державними та іншими особами реалізації цього права;

- Позивачем та Державною екологічною інспекцією у Дніпропетровській області було встановлено факт розорювання Відповідачем-1 в порушення закону та умов Договору оренди землі значної кількості орендованої земельної ділянки.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2020 у справі №904/4470/19 у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся позивач - Громадське формування з охорони громадського порядку "Екологічний патруль", в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин, ненадання належної правової оцінки наявним у справі доказам, просить рішення суду від 20.01.2020 скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

При цьому, заявник апеляційної скарги посилається на те, що відмовляючи в позові суд першої інстанції застосував обмежене тлумачення чинного законодавства, частиною якого є Орхуська конвенція, проігнорувавши, що право на захист порушеного конституційного права на безпечне довкілля та порушеного інтересу щодо сподівання на реалізацію такого права належить кожному і може реалізовуватися як особисто, так і шляхом участі представника громадськості, яким у цьому випадку є Громадське формування з охорони громадського порядку "Екологічний патруль".

Згідно графічних матеріалів, наданих Позивачу Департаментом екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації, можна зробити висновок, що передана в оренду Відповідачу-1 Відповідачем-2 земельна ділянка знаходиться на території вищезазначеного заповідного об`єкту "Ландшафтний заказник "Приорільський".

Таким чином, передача в оренду та використання земельної ділянки території вищезазначеного заповідного об`єкту "Ландшафтний заказник "Приорільський" повинні були відбуватися з дотриманням закону, зокрема, зазначенням у договорі відповідних обмежень, що в той же час, повинні відповідати обмеженням, встановленим законом.

Позивачем, а також Державною екологічною інспекцією у Дніпропетровській області було встановлено факт розорювання Відповідачем-1 значної кількості орендованої земельної ділянки, що є прямим грубим порушенням закону та умов зазначеного договору оренди земельної ділянки № 4 від 01.08.2003.

Відповідач-1, Мале приватне підприємство "Оріль", відзив на апеляційну скаргу не надав, у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, просить Центральний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

Відповідач-2, Магдалинівська районна державна адміністрація Дніпропетровської області на виклик суду не з`явився, звернувся до апеляційного господарського суду з листом, в якому просив переглянути справу в апеляційному порядку без його участі.

Відповідач-3, Личківська сільська ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, на виклик суду не з`явився, звернувся до апеляційного господарського суду з листом, в якому просив переглянути справу в апеляційному порядку без його участі; вимоги апеляційної скарги не підтримує.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.03.2020 відновлено строк подачі апеляційної скарги; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Громадського формування з охорони громадського порядку "Екологічний патруль" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2020 у справі №904/4470/19; судове засідання з розгляду апеляційної скарги призначено на 23.03.2020.

Через запровадження постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року N211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", зі змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2020 року №215, на всій території України карантину із забороною, зокрема, проведення всіх масових заходів, та встановленням на період дії карантинних заходів на території України тимчасово особливого режиму роботи Центрального апеляційного господарського суду, на виконання рішення зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду, оформленого протоколом зборів суддів № 1 від 17.03.2020 та рішення зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду, оформленого протоколом зборів суддів № 3 від 31.03.2020, слухання справи не відбулось, а учасників справи попереджено, що про дату та час судового засідання вони будуть повідомленні додатково.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.05.2020 розгляд справи призначено в судовому засіданні на 25.05.2020.

В судовому засіданні 25.05.2020 оголошено перерву до 09.06.2020.

В судовому засіданні 09.06.2020 оголошено перерву до 25.06.2020.

В судовому засіданні 25.06.2020 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

01.08.2003 між Відповідачем-1 - Малим приватним підприємством "Оріль" та Відповідачем-2 - Магдалинівською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області було укладено Договір № 4 оренди земельної ділянки (надалі - Договір оренди землі, а.с.27-28, 91-92, т.1), відповідно до розділу "Предмет договору" якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку розміром 350,40 га, в тому числі ріллі - 16,18 га, пасовищ - 334,22 га, вартість якої станом на 01.08.2003 (з урахуванням коефіцієнта 2,465, який розрахований виходячи з середньорічного індексу інфляції та введений Постановою КМУ "Про проведення індексації грошової оцінки земель" №783 від 12.05.2000) згідно нормативної оцінки державного органу земельних ресурсів становить 931 660 грн. 56 коп.; місцезнаходження земельної ділянки та суміжні землекористувачі не визначені в плані (схемі).

Відповідно до пункту 2.1 Договору мета використання земельної ділянки: Земельна ділянка передається в оренду для сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільського господарського виробництва.

Пунктом 2.2 Договору оренди землі передбачено, що за користування вказаною у Договорі земельною ділянкою орендар сплачує орендодавцю орендну плату у грошовій формі (у гривнях) в розмірі 1 (один) % від вартості земельної ділянки з урахуванням щорічного коефіцієнту індексації відповідно до щорічних розрахунків, викладених в додатку, який є невід`ємною частиною договору; період виплати з 01 серпня по 31 грудня; Договір складено сторонами терміном на 25 років (пункт 2.3 Договору оренди землі).

Як вбачається вказаний Договір оренди землі посвідчено приватним нотаріусом Магдалинівського районного нотаріального округу Кудрявцевим О.О. та зареєстровано Магдалинівською районною філією Дніпропетровського регіонального центру ДЗК, про що у Книзі реєстрації договорів оренди земельних ділянок вчинено запис 01 серпня 2003 року №4мд4, про що здійснено відмітку на Договорі оренди землі. Також на зазначеному Договорі оренди землі мається відмітка про посвідчення факту державної реєстрації Договору відповідачем-3 - Личківською сільською радою.

Відповідно до Акту від 01 серпня 2003 року про прийом та передачу земельної ділянки в натурі (а.с 92, т.1 - зворотна сторона) передача та прийом земельної ділянки в натурі із земель запасу Магдалинівського району на території Личківської сільської ради Малому приватному підприємству "Оріль" здійснена на підставі розпорядження голови Магдалинівської райдержадмінастрації від 25 липня 2003 року №545-р; передано земельну ділянку в натурі орендарю - МПП "Оріль" в оренду терміном на 25 років в розмірі 350,40 га, в тому числі ріллі - 16,18 га, пасовищ - 334,22 га; межі земельної ділянки закріплені межовими знаками довгострокового зберігання, які передані під охорону орендарю земельної ділянки; спірних питань немає; передана земельна ділянка може бути використана тільки по прямому призначенню після державної реєстрації договору оренди.

Відповідно до Указу Президента України від 09 грудня 1998 року №1341/98 "Про території та об`єкти природно-заповідного фонду загальнодержавного значення" з метою збереження та відтворення цінних природних комплексів, генофонду рослинного і тваринного світу оголошено заказниками і пам`ятками природи загальнодержавного значення території та об`єкти, що мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну та пізнавальну цінність згідно додатку 1, у тому числі Ландшафтний заказник "Приорільський" (Новомосковський район: с. Орелька, с. Перещепине; Магдалинівський район: с. Великозирщина, с. Михайлівка, Котівське лісництво) (т. 1 а.с. 34-35).

Згідно охоронного зобов`язання, виданого Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області, передано під охорону землекористувачу - Магдалинівській райдержадміністрації заповідний об`єкт - ландшафтний заказник "Приорільський" загальнодержавного значення площею 5 823, га, створений Указом Президента України від 09.12.1998 №1341/98 (т. 1 а.с.30-32).

Позивач, як на порушення умов Договору оренди землі, посилався на лист Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області від 04.05.2018 №4-3467-5-3, підписаний виконувачем обов`язків начальника інспекції, відповідно до якого повідомлено, що Державною екологічною інспекцією у Дніпропетровській області відповідно до ухвали слідчого судді Магдалинівського районного суду у Дніпропетровській області від 27.10.2017 по справі №179/1790/17 (провадження №1-кс/179/173/17) в рамках кримінального провадження №12014040470000714, проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства України під час передачі в оренду МПП "Оріль" земельних ділянок загальною площею 350,40 га, в тому числі: ріллі - 16,18 га, пасовищ - 334,22 га для сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Личківської сільської ради Магдалинівського району та під час їх використання; за результатами проведеної перевірки надано припис Магдалинівській районній державній адміністрації, яким останню зобов`язано установити обмеження у використанні, тимчасовій забороні чи припиненні використання земельної ділянки МПП "Оріль" на території Личківської сільської ради Магдалинівського району загальною площею 350,40 га у зв`язку з порушенням вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони земель до 12.02.2018 (т. 1 а.с. 40).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що Договір оренди землі було укладено та зареєстровано 01 серпня 2003 року, а державну реєстрацію позивача - Громадське формування з охорони громадського порядку "Екологічний патруль" було здійснено 15.09.2017, тому доводи Позивача, що на момент укладення спірного Договору оренди землі були порушені його права та інтереси, є помилковими, оскільки Позивача, як юридичної особи не існувало на момент укладення Договору оренди землі. До того ж, доказів порушення прав Позивача, передбачених умовами його Статуту, виконанням спірного договору також не надано.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним Договору оренди земельної ділянки № 4 від 01.08.2003, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав, передбачених ч. 1, 3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним на момент його вчинення.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині розірвання Договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки, суд першої інстанції виходив з того, що лист Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області від 04.05.2018 №4-3467-5-3, на який посилається Позивач, як на доказ порушення умов Договору, не може бути належним доказом порушення Відповідачем-1 умов Договору оренди землі, оскільки містить лише посилання на проведення перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства України під час передачі в оренду МПП "Оріль" земельних ділянок загальною площею 350,40 га, в тому числі: ріллі - 16,18 га, пасовищ - 334,22 га для сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Личківської сільської ради Магдалинівського району та під час їх використання, в той час як акт, складений за результатами перевірки, позивачем не надано.

До того ж, суд послався на:

- лист від 29.05.2019 №3-5651-2-3 Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області, спрямований слідчому слідчого відділення Магдалинівського ВП Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області, яким повідомлено, що Державною екологічною інспекцією у Дніпропетровській області у період з 13.11.2017 по 23.11.2017 була проведена позапланова перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства України під час використання МПП "Оріль" земельних ділянок загальною площею 350,40 га на території Личківської сільської ради Магдалинівського району відповідно до ухвали слідчого судді Магдалинівського районного суду у Дніпропетровській області від 27.10.2017 по справі №179/1790/17 у провадженні №1-кс/179/173/17 на проведення позапланової перевірки в рамках кримінального провадження №12014040470000714. За результатами обстеження земельних ділянок №1 та №2, проведених під час перевірки, встановлено, що частина земель підприємством використовується для сінокосіння, частина використовується для вирощування сільгосппродукції (т. 1 а.с. 108);

- акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 12.07.2019 № 657-ДК/601/АП/09/01/-19, проведеної Управління з контролю за використанням та охороною земель, яким встановлено: - з виїздом на місце було здійснено огляд земельної ділянки із кадастровим номером 1222384000:02:180:0001 сільськогосподарського призначення державної форми власності площею 300 га на території Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, яка згідно з договором оренди земельної ділянки №4 від 01.08.2003 перебуває в оренді МПП "Оріль" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; - за результатами візуального обстеження встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 1222384000:02:180:0001 знаходиться поблизу річки Оріль; - водоохоронний режим МПП "Оріль" не порушується (т. 1 а.с. 109).

Через що суд прийшов до висновку про недоведеність факту розорювання Відповідачем-1 в порушення закону та умов Договору оренди землі значної кількості орендованої земельної ділянки.

Колегія суддів лише частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Відповідно до частини 1 рішення Конституційного суду України від 01.12.2004 у справі N 1-10/2004 поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл,що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Екологічні інтереси населення можуть підлягати судовому захисту на підставі частини сьомої статті 41 Конституції України, відповідно до якої використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі, а також приписів статті 66 Основного Закону, відповідно до якої ніхто не повинен заподіювати шкоду довкіллю.

Міжнародним документом, який закріпив зобов`язання держав у сфері доступу до правосуддя в екологічних справах, стала Орхуська конвенція.

Орхуську конвенцію ратифіковано Законом України № 832-ХІV від 06 липня 1999 року, тому її положення відповідно до статті 9 Конституції України є нормами прямої дії, а положення національного законодавства про процедури і механізми судового захисту порушених екологічних прав та інтересів можуть їх конкретизувати.

Відповідно до статті 9 Орхуської конвенції кожна зі Сторін у рамках свого національного законодавства гарантує кожній особі, яка вважає, що її запит з отримання інформації відповідно до умов Статті 4 було проігноровано, неправомірно відхилено частково чи повністю, неадекватно задоволено, або підхід до розгляду такого запиту не відповідав положення зазначеної статті, доступ до процедури розгляду прийнятого рішення в суді або іншому незалежному та неупередженому органі, заснованому згідно зі законом (пункт 1).

Кожна зі Сторін у рамках свого національного законодавства забезпечує, щоб відповідні представники зацікавленої громадськості, а) які проявляють достатню зацікавленість, або як альтернатива, б) які вважають, що мало місце порушення того чи іншого права, коли це обумовлено адміністративно-процесуальними нормами відповідної Сторони, мати доступ до процедури перегляду прийнятих рішень в суді та (або) іншому незалежному та неупередженому органі, заснованому згідно зі законом, з метою оскарження законності будь-якого рішення, дії або бездіяльності з правового та процесуального погляду за умови дотримання положень Статті 6, а також інших відповідних положень цієї Конвенції там, де це передбачено національним законодавством і без шкоди для пункту 3.

Наявність достатньої зацікавленості та факт порушення того чи іншого права визначаються згідно з положеннями національного законодавства і залежно від мети надання зацікавленій громадськості широкого доступу до правосуддя в рамках цієї Конвенції. В цьому контексті для цілей вищенаведеного підпункту а) достатньо зацікавленості будь-якої неурядової організації, що відповідає вимогам, зазначеним у пункті 5 Статті 2. Для цілей підпункту б), наведеного вище, така організація також має право заявляти про порушення своїх прав.

Положення даного пункту 2 не виключають можливості використання процедури попереднього перегляду адміністративним органом і не зачіпають вимоги щодо вичерпання адміністративних процедур перегляду перед зверненням до судових процедур перегляду в тих випадках, коли така вимога передбачена національним законодавством (пункт2).

Крім процедур перегляду, передбачених вище пунктами 1 і 2, і без їх порушення, кожна зі Сторін забезпечує представникам громадськості, коли вони відповідають передбаченим законодавством критеріям, якщо такі є, доступ до адміністративних або судових процедур для оскарження дій або бездіяльності приватних осіб і громадських органів, які порушують положення національного законодавства, що стосується навколишнього середовища (пункт 3).

Крім цього, і без порушення вищенаведеного пункту 1 процедури, згадані вище в пунктах 1, 2, 3, мають забезпечувати адекватні та ефективні засоби правового захисту, включаючи у разі потреби засоби правового захисту у формі судової заборони, і бути справедливими, неупередженими, своєчасними і не пов`язаними з непомірно великими витратами. Рішення, що приймаються відповідно до цієї Статті, надаються або реєструються у письмовій формі. Громадськість має доступ до рішень судів, а також, у міру можливостей, до рішень інших органів (пункт 4).

Отже, для забезпечення належної реалізації, зокрема, екологічних прав Орхуська конвенція передбачає у статті 9 право і гарантії доступу до судового й адміністративного оскарження рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені з порушенням права на доступ до інформації чи права на участь у процесі прийняття рішень з питань, що стосуються довкілля.

Пунктом 3 статті 9 Орхуської конвенції на її Договірні Сторони покладається зобов`язання, зокрема, забезпечувати доступ громадськості до процедур оскарження дій та бездіяльності державних органів і приватних осіб, що порушують вимоги національного екологічного законодавства.

При цьому відповідно до Орхуської конвенції представники громадськості мають право оспорювати порушення національного законодавства у сфері довкілля незалежно від того, належать такі порушення до прав на інформацію і на участь громадськості при прийнятті рішень, гарантованих Орхуською конвенцією, чи ні (згідно з Керівництвом із провадження Орхуської конвенції (ООН, 2000 рік), далі - Керівництво). Орхуська конвенція забезпечує доступ до правосуддя як на підставі власних положень, так і в порядку забезпечення дотримання національного природоохоронного законодавства.

Приписи нормативно-правових актів усіх рівнів щодо принципів, правил, вимог, обов`язків різноманітних суб`єктів, що стосуються утримання диких тварин, на усіх правових титулах (в усіх формах власності чи користування), в неволі чи в напіввільних умовах, є "національним законодавством, що стосується навколишнього середовища" у розумінні пункту 3 статті 9 Орхуської конвенції. Порушення приписів цих нормативно-правових актів може бути предметом судового оскарження відповідно до статті 9 Орхуської конвенції.

Згідно із Законом України "Про благодійну діяльність та благодійні організації" сферами благодійної діяльності є, зокрема, екологія, охорона довкілля та захист тварин (стаття 3). Благодійній організації, до статутних цілей якої включено діяльність у сфері екології, охорони довкілля та захисту тварин, Орхуська конвенція надає право на доступ до правосуддя з питань довкілля у розумінні пункту 4 статті 9 цієї Конвенції.

Згідно Статуту Громадського формування з охорони громадського порядку "Екологічний патруль" метою та завданнями громадського формування з охорони громадського порядку "Екологічний патруль" (Позивач) є, у тому числі:

- участь в практичній діяльності, спрямованій на вирішення локальних проблем охорони навколишнього природного середовища, збереження архітектурної спадщини, підтримання екологічного балансу регіону, розвиток культури, впровадження пріоритету екологічної безпеки, природного середовища; участь у вирішенні питань, пов`язаних з використанням і охороною природних ресурсів, та, зокрема, у встановленому чинним законодавством порядку вимагати від фізичних і юридичних осіб додержання правил екологічної безпеки й у встановленому чинним законодавством порядку покладати заборону на діяльність осіб, що завдають шкоди навколишньому природному середовищу;

- здійснення громадського контролю за забезпеченням державою, суб`єктами господарювання і громадянами охорони навколишнього природного середовища як важливої передумови життя і здоров`я людини шляхом охорони живої і неживої природи, захисту людей від негативного екологічного впливу, шляхом досягнення гармонійної взаємодії особи, суспільства та природи, раціонального використання і відтворення природних ресурсів;

- підтримка та захист громадян України та інших осіб, чиї права були порушені, зокрема підтримка у суді, звернення до органів місцевого самоврядування, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Верховної Ради України, Президента України, громадськості;

- виявлення фактів приховування, перекручення, надання недостовірної інформації стосовно: фактів незаконного використання природних ресурсів;

- оскарження у судовому порядку рішень, дій або бездіяльності органів державної влади і управління, органів місцевого самоврядування та інших державних органів, які порушують екологічні права членів громадського формування у порядку, передбаченому діючим законодавством;

- здійснення іншої діяльності, що не суперечить чинному законодавству, для реалізації мети організації.

Діяльність Позивача здійснюється на території, зокрема, м. Дніпра та Дніпропетровської області.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що Громадське формування з охорони громадського порядку "Екологічний патруль" є природоохоронною організацією, яка відповідно до положень Орхуської конвенції та Законів України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про громадські об`єднання", "Про благодійну діяльність та благодійні організації", а також відповідно до свого статуту, має право на представництво в суді екологічних інтересів суспільства та окремих його членів з метою захисту порушених екологічних прав людини та громадянина або з метою усунення порушень вимог екологічного законодавства.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 910/8122/17, відповідно до якого Велика Палата Верховного Суду погодилася з доводами скаржника про те, що, відмовляючи в позові в цій справі, суди застосували обмежене тлумачення чинного законодавства, частиною якого є Орхуська конвенція, проігнорувавши, що право на захист порушеного конституційного права на безпечне довкілля належить кожному та може реалізовуватися як особисто, так і шляхом участі представника громадськості, яким у цьому випадку є МБО "Екологія-Право-Людина".

При цьому, колегія суддів приймає до уваги, що Громадське формування з охорони громадського порядку "Екологічний патруль" у даній справі представляє в суді екологічні інтереси членів суспільства, права та інтереси яких були порушені протиправними діями Відповідачів. Тому те, що державна реєстрація Громадського формування з охорони громадського порядку "Екологічний патруль" відбулася пізніше, аніж було укладено та зареєстровано оскаржуваний договір, не є перешкодою представництва інтересів членів суспільства, екологічні права яких було порушено. До того ж, порушення прав та інтересів існує і станом на даний час.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з доводами заявника апеляційної скарги про те, що ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції застосував обмежене тлумачення чинного законодавства, частиною якого є Орхуська конвенція, проігнорувавши, що право на захист порушеного конституційного права на безпечне довкілля та порушеного інтересу щодо сподівання на реалізацію такого права належить кожному і може реалізовуватися як особисто, так і шляхом участі представника громадськості, яким у цьому випадку є Громадське формування з охорони громадського порядку "Екологічний патруль".

Відповідно до частини 1 статті 48 Цивільного кодексу України (у редакції, що діяла на момент укладення спірного Договору оренди землі) недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемляє особисті або майнові права неповнолітніх дітей

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, для визнання правочину недійсним потрібна наявність підстав передбачених ч. 1, 3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Як зазначено у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Отже, вирішуючи спір про визнання недійсним Договору оренди земельної ділянки № 4 від 01.08.2003, необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог Земельного кодексу України, Закону України "Про оренду землі" та інших норм законодавства під час укладання даного договору; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивача, який оспорює результати укладеного Договору.

Позивач посилається на те, що укладений Договір оренди землі не відповідає вимогам закону, а саме: вимогам статей 13, 14 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, що діяла на момент укладення Договору оренди землі).

Згідно з частиною 1 статті 7 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) орендарі набувають права на оренду земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, цим та іншими законами України та договором оренди землі.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, що діяла на момент укладення Договору оренди землі) договір оренди земельної ділянки укладається у письмовій формі; невід`ємною частиною договору оренди є план (схема) земельної ділянки; договір оренди земельної ділянки посвідчується нотаріально за її місцезнаходженням: на строк до 5 років - за бажанням однієї із сторін договору; на строк більше 5 років - в обов`язковому порядку.

Умови договору оренди земельної ділянки не можуть суперечити законам України; істотними умовами договору оренди земельної ділянки є: 1) об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); 2) термін договору оренди; 3) орендна плата (розмір, індексація, форми платежу, терміни та порядок внесення і перегляду); 4) цільове призначення, умови використання і збереження якості землі; 5) умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; 6) існуючі обмеження і обтяження щодо використання земельної ділянки; 7) сторона (орендодавець чи орендар), яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; 8) відповідальність сторін; відсутність у договорі оренди однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, порушення вимог статей 4, 5, 6, 7, 9, 13, 15 цього Закону є підставою для відмови у державній реєстрації договору оренди згідно зі статтею 18 цього Закону, а також для визнання договору недійсним відповідно до законів України (стаття 14 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, що діяла на момент укладення спірного Договору оренди землі).

Як вбачається спірний Договір оренди землі укладено у письмовій формі, нотаріально посвідчено та зареєстровано у Державному земельному кадастрі.

При досліджені доказів судом було досліджено оригінал Договору оренди землі, який було надано представником відповідача-1, та який у якості додатків має план розташування земельної ділянки. При складанні Договору оренди землі було допущено технічну описку, щодо невизначення в плані (схемі) місцезнаходження земельної ділянки та суміжних землекористувачів, оскільки такий план є у наявності.

Щодо розміру орендної плати, то умовами пункту 2.2 Договору оренди землі передбачено сплату орендної плати у грошовій формі (у гривнях) у розмірі 1% від вартості земельної ділянки з урахуванням щорічного коефіцієнту індексації відповідно до щорічних розрахунків. Як вбачається вартість земельної ділянки згідно Договору оренди землі станом на 01.08.2003 з урахуванням коефіцієнту 2,465 становить 931 660 грн. 56 коп.

Таким чином, доводи заявника апеляційної скарги щодо невідповідності умов укладеного Договору оренди землі чинному на момент укладання законодавству та порушення, у зв`язку з цим прав та інтересів позивача, матеріалами справи не підтверджені.

Отже, господарським судом вимоги Позивача про визнання Договору оренди землі недійсним правомірно визнано безпідставними та відмовлено в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Відповідно до частин 1, 3 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором. У разі односторонньої відмови від договору повністю або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно з частиною 1 статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

У пункті "ґ" статті 141 ЗК України використання земельної ділянки не за цільовим призначенням визначено як підставу припинення права користування земельною ділянкою.

Відповідно до частин 3, 4 статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Статтею 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди.

Цьому праву кореспондує обов`язок орендаря забезпечувати використання землі за цільовим призначенням (абзац "а" частини 1 статті 96 ЗК України).

Відповідно до п. 2.1 Договору оренди земельної ділянки № 4 від 01.08.2003 мета використання земельної ділянки:

- земельна ділянка передається в оренду до сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до розділу "Права та обов`язки сторін", Орендар (Відповідач-1), зобов`язується, зокрема:

- протягом дії договору не змінювати цільове призначення земельної ділянки, визначене в п. 2.1;

- не допускати погіршення екологічного стану й родючості земельної ділянки, відповідати;

- використовувати земельну ділянку та здійснювати комплекс заходів щодо охорони

орендованих земель згідно з чинним законодавством.

Згідно з абзацом 15 статті 1 Закону України "Про землеустрій" цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

За змістом частини 1 статті 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії :

а) землі сільськогосподарського призначення ;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі транспорту, промисловості, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 458 затверджено Класифікацію видів цільового призначення земель (далі - Класифікація).

Відповідно до пунктів 1.2, 1.4 цієї Класифікації код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у Державному земельному кадастрі.

Кожна категорія земель має узагальнене цільове призначення, що визначає специфіку її особливого правового режиму. Тому, земельні ділянки, віднесені до однієї категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення.

Відповідно до класифікації видів цільового призначення земель землі сільськогосподарського призначення (секція А) поділяються на 14 підрозділів: 01.01 - 01.14 , серед яких можна виділи землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код 01.01, в тому числі рілля ), землі для сінокосіння і випасання худоби (код 01.08, пасовища ).

Правовий режим земель для сінокосіння і випасання худоби окремо визначено у статті 34 ЗК України, згідно з якою громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища .

Оскільки предметом Договору від 01.08.2003 була передача в оренду земельної ділянки розміром 350,40 га, в тому числі ріллі - 16,18 га , пасовищ - 334,22 га , то колегія суддів вважає, що в оренду були передані землі сільськогосподарського призначення (секція А), з яких:

- 16,18 га - землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код 01.01 - рілля );

- 334,22 га - землі для сінокосіння і випасання худоби (код 01.08, пасовища ).

Відповідно до частин 1, 2 статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно з частиною 5 статті 20 ЗК України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

При цьому, оскільки категорія земель є основним цільовим призначенням земельної ділянки, і в законодавстві не передбачено окремого порядку для зміни категорії земель (виду використання), то на сьогоднішній день переведення земельної ділянки з однієї категорії до іншої, зміна виду використання здійснюється за процедурою зміни її цільового призначення.

Саме такий висновок, щодо застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 915/47/17, відповідно до якого з урахуванням положень частини 5 статті 20 ЗК України зміна виду використання земельної ділянки в межах її цільового призначення можлива , але порядок вирішення цього питання не встановлено. Виходячи із встановленого ЗК України принципу раціонального використання та охорони земель, зміна виду використання землі у межах її цільового призначення має проводитися у порядку, встановленому для зміни цільового призначення землі (п. 52).

Тож, у випадку зміни виду використання земельної ділянки в межах земель сільськогосподарського призначення необхідні проект землеустрою та подальша процедура, яка відповідно до земельного законодавства України застосовуються при зміні цільового призначення (розробки проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, його затвердження, тощо).

Така позиція закріплена і постанові Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 806/5308/15.

Підпунктом 10 пункту 24 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, визначено, що до Державного земельного кадастру вносяться відомості про земельні ділянки, зокрема про цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель), що включає такі складові: категорія земель згідно з підпунктом 6 пункту 22 цього Порядку; цільове призначення згідно з документацією із землеустрою; вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель згідно з частиною 5 статті 20 ЗК України.

Матеріали справи містять Витяги від 11.05.2018 №№123536569, 123529177 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, які містять актуальну інформацію про об`єкт нерухомого майна - земельні ділянки (землі сільськогосподарського призначення) відповідно площею 50,4 га (кадастровий номер 1222384000:02:181:0001) та площею 300,00 га (кадастровий номер 1222384000:02:180:0001) разом площа земельних ділянок становить 350,4 га; орендар - Приватне підприємство "Мале приватне підприємство "Оріль", орендодавець: держава в особі Магдалинівської районної державної адміністрації; підстава виникнення іншого речового права - договір оренди землі, виданий 01.08.2003; реєстраційний номер іншого речового права - 4мд4, 01.08.2003 (а.с. 106, 107).

Також, матеріали справи місять Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 18.04.2018 НВ-1206033662018, згідно якого Відповідача-1 зазначено орендарем земельної ділянки з датою її реєстрації 01.08.2003 відповідно площею 50,4 га (кадастровий номер 1222384000:02:181:0001) (за угіддями рілля 50,4 га ).

Цільове призначення земельної ділянки - 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Категорія земель - землі сільськогосподарського призначення.

Вид використання земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Державна реєстрація земельної ділянки здійснена на підставі такої документації - проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, розробленого ФОП Секрет Л. Є . (а.с. 98-100, т.1).

Таким чином, згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку площею 50,4 га (кадастровий номер 1222384000:02:181:0001) змінено вид використання земельної ділянки з 16,1791 га - рілля та 34,2209 га - пасовища (загалом 50,4000 га) на 50,4 га рілля .

При цьому, фактично державна реєстрація земельної ділянки здійснена не на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок (як зазначено у Витягу з Державного земельного кадастру), затвердженого органом виконавчої влади, а на підставі проекту землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, який відповідно до ч. 8 ст. 186 ЗК України не погоджувався і не затверджувався відповідним органом виконавчої влади.

Також, матеріали справи місять Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 03.05.2018 НВ-1206089592018, згідно якого Відповідача-1 зазначено орендарем земельної ділянки з датою її реєстрації 01.08.2003 відповідно площею 300,0000 га (кадастровий номер 1222384000:02:180:0001) (за угіддями рілля - 190,9086 га, пасовища - 109,0914 га ).

Цільове призначення земельної ділянки - 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Категорія земель - землі сільськогосподарського призначення.

Вид використання земельної ділянки - для сінокосіння та випасу худоби, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Державна реєстрація земельної ділянки здійснена на підставі такої документації - проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, розробленого ФОП Проценко В .І. , Проценко В.І. (а.с. 101-105, т.1).

Таким чином, згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку площею 300,0000 га (кадастровий номер 1222384000:02:180:0001) змінено вид використання земельної ділянки з 300,0000 га - пасовища на 190,9086 га рілля та 109,0914 га пасовища .

При цьому, фактично державна реєстрація земельної ділянки здійснена не на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок (як зазначено у Витягу з Державного земельного кадастру), затвердженого органом виконавчої влади, а на підставі проекту землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, який відповідно до ч. 8 ст. 186 ЗК України не погоджувався і не затверджувався відповідним органом виконавчої влади.

Представник Малого приватного підприємства "Оріль" у судовому засіданні пояснив, що Відповідачем-1 земельні ділянки використовуються у відповідності до відомостей, зазначених у Витягах з Державного земельного кадастру про земельні ділянки, а саме земельна ділянка площею 50,4 га (кадастровий номер 1222384000:02:181:0001) повністю використовується під рілля; земельна ділянка площею 300,0000 га (кадастровий номер 1222384000:02:180:0001) використовується під рілля - 190,9086 га, під пасовища - 109,0914 га.

Вищенаведеним підтверджується доводи заявника апеляційної скарги про те, що Державною екологічною інспекцією у Дніпропетровській області було встановлено факт розорювання Відповідачем-1 значної кількості орендованої земельної ділянки.

Факт розорювання Відповідачем-1 значної кількості орендованої земельної ділянки додатково підтверджується актом № 133, складеним Державною екологічною інспекцією у Дніпропетровській області за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду щодо додержання Малим приватним підприємством "Оріль" законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, відповідно до якого за результатами обстеження земельних ділянок № 1 та № 2 встановлено, що частина земель підприємством використовується для сінокосіння, частина розорена та використовується для вирощування сільськогосподарської продукції; межові знаки відсутні. Дані факти не відповідають умовам Договору оренди земельної ділянки від 01.08.2003. Підприємством порушуються правила використання земель, а саме: не забезпечується додержання режиму використання земель природоохоронного призначення (прибережної захисної смуги). На час проведення перевірки частина прибережної захисної смуги земельної ділянки № 2 підприємством розорена.

Даний акт підписано керівником Малого приватного підприємства "Оріль" ОСОБА_1 без заперечень.

За порушення природоохоронного законодавства керівника Малого приватного підприємства "Оріль" ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 53 КУпАП. Останнім 23.22.2017 сплачено відповідний штраф у розмірі 510 грн.

Саме на цей акт перевірки було посилання у листі Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області від 04.05.2018 №4-3467-5-3, яким Позивач доказував порушення умов Договору з боку Відповідача-1, та який господарський суд передчасно не взяв до уваги.

Вищевказані додаткові докази були надані суду апеляційної інстанції під час розгляду апеляційної скарги, після того, як сторонам було запропоновано надати додаткові пояснення щодо притягнення керівника відповідача-1 до адміністративної відповідальності за порушення природоохоронного законодавства, що заперечував представник відповідача-1.

Поняття "використання земельної ділянки не за цільовим призначенням" стосується тих випадків, коли на земельній ділянці з певним цільовим призначенням проводиться діяльність, яка виходить за межі цільового призначення та передбачає фактичне використання такої ділянки.

Отже, нецільовим використанням земельної ділянки з категорії земель - землі сільськогосподарського призначення, вид використання земельної ділянки - для сінокосіння та випасу худоби, є її використання за іншим видом використання - під рілля, тобто всупереч земельному законодавству України.

Відповідно до пункту "ґ" статті 141 ЗК України наслідком використання земельної ділянки не за цільовим призначенням є припинення права користування земельною ділянкою.

На підставі викладеного позовні вимоги про розірвання договору оренди земельної ділянки № 4 від 01.08.2003, укладеного між Малим приватним підприємством "Оріль" та Магдалинівською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області, у зв`язку з його істотним порушенням Малим приватним підприємством "Оріль" та зобов`язання Мале приватне підприємство "Оріль" повернути земельну ділянку, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Наведене свідчить про неповне з`ясування господарським судом обставин, що мають значення для справи (в частині наявності підстав для розірвання договору та повернення земельної ділянки), невідповідність висновків, викладених у рішенні господарського суду, обставинам справи та про порушення вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З урахуванням наведеного, апеляційна скарга в цій частині підлягає задоволенню.

Оскільки апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, по справі приймається нове рішення, яким частково задовольняються позовні вимоги немайнового характеру, то судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на сторони пропорційно задоволених позовних вимог, виходячи із задоволення двох немайнових вимог.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 277, 282, 283 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Громадського формування з охорони громадського порядку "Екологічний патруль", м. Дніпро на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2020 у справі № 904/4470/19 - задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2020 у справі №904/4470/19 - скасувати.

Прийняти у справі нове рішення, яким позовні вимоги Громадського формування з охорони громадського порядку "Екологічний патруль", м. Дніпро до відповідача-1: Малого приватного підприємства "Оріль", м. Перещепине Новомосковського району Дніпропетровської області, відповідача-2: Магдалинівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, смт. Магдалинівка Магдалинівського району Дніпропетровської області, відповідача-3: Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, с. Личкове Магдалинівського району, Дніпропетровської області про розірвання договору від 01.08.2003 №4 оренди земельної ділянки; визнання недійсним договору від 01.08.2003 №4 оренди земельної ділянки, скасування державної реєстрації договору від 01.08.2003 №4 оренди земельної ділянки; зобов`язання повернути орендовану земельну ділянку - задовольнити частково.

Розірвати договір оренди земельної ділянки № 4 від 01.08.2003, укладений між Малим приватним підприємством "Оріль" та Магдалинівською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області, засвідчений 01.08.2003 приватним нотаріусом Магдалинівського районного нотаріального округу Кудрявцевим О.О., у зв`язку з його істотним порушенням Малим приватним підприємством "Оріль".

Зобов`язати Мале приватне підприємство "Оріль" протягом 10 (десяти) днів з дати набуття чинності судовим рішенням у цій справі повернути земельну ділянку, орендовану за договором оренди земельної ділянки №4 від 01.08.2003, укладеним між Малим приватним підприємством "Оріль" та Магдалинівською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області, засвідченим 01.08.2003 приватним нотаріусом Магдалинівського районного нотаріального округу Кудрявцевим О.О.

Стягнути з Малого приватного підприємства "Оріль", м. Перещепине Новомосковського району Дніпропетровської області на користь Громадського формування з охорони громадського порядку "Екологічний патруль", м. Дніпро 3 842,00 грн витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Малого приватного підприємства "Оріль", м. Перещепине Новомосковського району Дніпропетровської області на користь Громадського формування з охорони громадського порядку "Екологічний патруль", м. Дніпро 5 763,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу відповідних наказів, з урахуванням необхідних реквізитів, покласти на Господарський суд Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 06.07.2020.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя О.В. Березкіна

Суддя С.Г. Антонік