Рішення

від 25.06.2020 по справі 902/1127/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" червня 2020 р. Cправа №902/1127/19

Суддя Господарського суду Вінницької області Нешик О.С., при секретарі судового засідання Шаравській Н.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Фізичної особи-підприємця Федорця Антона Віталійовича, м.Дніпро

до Відділу освіти Бершадської районної державної адміністрації, м.Бершадь Бершадського району Вінницької області

про стягнення 2526,51 грн заборгованості згідно договору купівлі-продажу

учасники процесу:

представник відповідача: Глимбовська О.І., діє на підставі довіреності № 01-18/211 від 27.01.2020.

В С Т А Н О В И В :

До Господарського суду Вінницької області 26.12.2019 надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Федорця Антона Віталійовича про стягнення з Відділу освіти, фізичної культури та спорту Бершадської районної державної адміністрації 2526,51 грн, в т.ч.: пені у розмірі 1558,02 грн, 3% річних у розмірі 182,94 грн та інфляційні витрати в розмірі 785,55 грн. Вказані вимоги нараховані з посиланням на неналежне виконання відповідачем зобов`язання за договором №8 від 10.10.2019 щодо вчасного проведення останнім розрахунків за отриманий товар.

Ухвалою суду від 02.01.2020 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/1127/19, вирішено її розгляд здійснити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

20.01.2020 до суду надійшов відзив Відділу освіти Бершадської районної державної адміністрації на позовну заяву, в якому останній зазначає, що визнає, що кінцевим терміном оплати коштів за товар є 22.10.2019, тоді як грошове зобов`язання було сплачено Управлінням Державної казначейської служби України у Бершадському районі Вінницької області та проведено банком 11.12.2019.

Одночасно відповідач зазначає, що невчасне виконання зобов`язання визначеного п.3.1 Договору № 8 від 10.10.2018 зумовлено призупиненням Управлінням Державної казначейської служби України у Бершадському районі Вінницької області здійснення видатків державного бюджету на здійснення заходів щодо соціально-економічного розвитку окремих територій, в тому числі на придбання обладнання і предметів дострокового користування - музичного обладнання для Бершадської школи ЗОШ І-ІІІ ступенів № 1 Бершадського району Вінницької області протягом більше 3 місяців. При цьому відповідач стверджує, що не був попереджений про зазначене призупинення видатків.

Таким чином, відповідач вважає, що на підставі п. 6.1 Договору , у зв`язку із діями обставин непереборної сили, а саме, актів органів державної влади, що роблять неможливим виконання даного Договору Відділ освіти Бершадської районної державної адміністрації не несе відповідальності за неналежне виконання Договору.

Також відповідач зазначає, що не погоджується з сумою витрат на правничу допомогу, зазначених позивачем та просить зменшити витрати, пов`язані з оплатою послуг адвоката.

03.02.2020 на електронну адресу суду надійшла заява позивача про зменшення позовних вимог від 30.01.2020 (а.с.55-56), якою останній просить суд постановити рішення, яким стягнути з відповідача 2152,74 грн, з яких: 1496,92 грн - пеня, 175,76 грн - 3% річних та 480,06 грн - сума, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів.

З огляду на те, що заява Фізичної особи-підприємця Федорця Антона Віталійовича про зменшення позовних вимог подана до закінчення підготовчого засідання, вона прийнята судом до розгляду як така, що складена з дотриманням положень ст.46 ГПК України, про що було оголошено відповідну ухвалу в судовому засіданні 05.03.2020.

06.04.2020 судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі №902/1127/19 та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 19.05.2020 відкладено розгляд справи на 25.06.2020.

На визначену судом дату (25.06.2020) представники сторін в судове засідання не з`явилися, хоча про місце, дату та час його проведення останні повідомлені належним чином, що підтверджується відносно відповідача наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Щодо позивача слід зазначити, що 23.06.2020 на електронну адресу суду надійшло клопотання його представника, в якому останній просить суд розгляд справи, призначений на 25.06.2020 провести за його відсутності, з огляду на призначений на території України карантин.

Таким чином, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

10.10.2018 між Відділом освіти, фізичної культури та спорту Бершадської районної державної адміністрації, назву якого змінено на Відділ освіти Бершадської районної державної адміністрації (далі по тексту також - покупець, позивач) та фізичною особою - підприємцем Федорцем Антоном Віталійовичем (далі по тексту також - постачальник, відповідач) укладено договір № 8 (далі по тексту також - Договір).

Згідно до предмету Договору постачальник зобов`язується передати у власність покупця наступний товар: код ОСНКУ ДК 021:2015-32340000-8-Мікрофони та гучномовці (Комплект музичної апаратури для Бершадської ЗОШ І-ІІІ ст.№ 1 (мікшерний пульт, активна акустична система, мікрофон провідний, стійка для акустичної системи, бездротова мікрофонна система, активний сабвуфер, мікрофонна стійка, комутація (перехідник, готові кабеля), що вказаний в специфікації Додаток № 1, що є невід`ємною частиною договору, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити його на умовах, визначених цих Договором (п.1.1 Договору).

Загальна сума Договору складається з суми вартості товару, поставленого постачальником протягом строку дії цього Договору та вказаного у накладних на такий товар та становить: 43642,00 грн (п.2.1 Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору оплата за товар здійснюється покупцем за визначеною в п.2.2 цього Договору ціною та у строк, що не перевищує 7 (семи) календарних днів від дати отримання товару покупцем (дати вказаної в накладній) шляхом банківського переказу покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Оплата, зроблена протягом зазначеного терміну, вважається своєчасною.

Датою постачання і моментом переходу до покупця права власності на товар за цим Договором вважається дата підписання видаткової накладної покупцем (п.4.1 Договору).

Пунктом 7.2 Договору сторони узгодили, що за порушення зобов`язань визначених п.3.1 цього Договору покупець сплачує на користь постачальника штрафні санкції в розмірі 10% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не нижче облікової ставки НБУ.

На виконання умов Договору постачальником було поставлено покупцю товар узгоджений в специфікації, загальною вартістю 43642,00 грн, що підтверджується обопільно підписаною та скріпленою печаткою сторін видатковою накладною № 1 від 15.10.2019.

Поряд з тим, вказаний товар, згідно платіжного доручення № 11 від 28.10.2019, був оплачений покупцем 11.12.2019, тобто з порушенням строків визначених п. 3. 1 Договору.

Вказана обставина зумовила нарахування постачальником до стягнення пені в розмірі 1496,92 грн, 3 % річних в розмірі 175,76 грн, інфляційних втрат в розмірі 480,06 грн та відповідно звернення до суду з даною позовною заявою.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України (далі по тексту також - ГК України) господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З моменту укладення сторонами Договору між ними виникли зобов`язання, які мають правову природу договору поставки.

Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.ч.1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України - далі по тексту також - ЦК України).

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст. 632 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України)

Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України та ст. 230 ГК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст. 548 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Як зазначалось раніше, сторони в пункті 7.2 Договору визначили міру відповідальності покупця за прострочення останнім обумовлених строків оплати товару, а саме: "штраф у розмірі 10 % від суми заборгованості за кожен день прострочки, але не нижче облікової ставки НБУ".

Відповідно до ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Беручи до уваги викладене, а також те, що матеріалами справи підтверджується факт прострочення покупцем оплати вартості отриманого товару суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та нормам чинного законодавства.

Оцінюючи визначений позивачем період нарахування штрафних та компенсаційних нарахувань суд зазначає, що останнім здійснено розрахунок також і щодо дня фактичної сплати відповідачем коштів. Однак день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені (п. 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013).

Поряд з тим, суд враховує, що позивачем не надано докази зарахування Банком сплачених відповідачем коштів у інший день, ніж зазначено в платіжному дорученні №11 від 28.10.2019 - 11.12.2019. Таким чином, у суду відсутні підстави для висновку, що дані кошти отримані позивачем 12.12.2019.

З огляду на викладене, здійснивши перевірку правильності розрахунку штрафних та компенсаційних нарахувань судом встановлено, що заявлена позивачем сума пені не перевищує розмір визначений судом, тоді як інфляційні втрати становлять 43,64 грн. В розрахунку 3% річних судом не виявлено арифметичних помилок.

З огляду на викладене, обґрунтованими вимогами позивача є стягнення пені в розмірі 1496,92 грн, 3% річних в розмірі 175,76 грн та інфляційних втрат в розмір 43,64 грн.

При цьому суд критично оцінює заперечення відповідача, що на підставі п.6.1 Договору Відділ освіти Бершадської районної державної адміністрації не несе відповідальності за неналежне виконання Договору з огляду на дії обставин непереборної сили, а саме, актів органів державної влади.

Так, відповідно до п.6.1 Договору сторони звільняються за невиконання або неналежне виконання зобов`язань по Договору, якщо воно було результатом дії обставин непереборної сили, таких як: стихійні лиха, війни й воєнні дії, страйки, масові безладдя, хвилювання, аварії, катастрофи, так само акти органів державної влади, що робить неможливим виконання Договору. У разі, коли дія зазначених обставин триває більш ніж два місяці, кожна з Сторін має право на розірвання договору і не несе відповідальності за таке розірвання за умови, що вона письмове повідомить про це іншу сторону не пізніше як за 20 днів до розірвання.

Настання непереборної сили має бути засвідчено компетентним органом, що визначений чинним в Україні законодавством (п.6.2 Договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Поряд з тим, згідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Таким чином, як належним доказом підтвердження форс-мажорної обставини є сертифікат торгово-промислової палати, який в матеріалах справи відсутній.

Також судом розглянуто клопотання відповідача від 05.02.2020, в якому останній просить суд зменшити розмір (неустойки) пені на 90 %, заявленої у позовній заяві з огляду на наступне:

"Відділ освіти, фізичної культури та спорту Бершадської райдержадміністрації орган державної влади, який є неприбутковим, фінансування витрат здійснюється за рахунок районного бюджету, на балансі Відповідача знаходяться 33 заклади загальної середньої освіти та 3 позашкільні заклади. Відповідач також зазначає, що він не мав можливості на власний розсуд користуватися коштами, що розташовані на рахунках, у тому числі перераховувати на рахунок Позивача, розрахунок здійснювався незалежно від волі Відповідача, шляхом перерахування коштів Державною казначейською службою у Бершадському районі. Тому, Відповідач об`єктивно не мав можливості вплинути на строк та порядок розрахунків з Позивачем.

Відповідач станом на дату подачі позову виконав зобов`язання по Договору від 10.10.2019 в повному обсязі.

Період прострочення також є незначний та складає 48 (23.10.2019 - 11.12.2019) днів. При цьому причини прострочення виконання зобов`язання не залежали від волі Відповідача через встановлений порядок розрахунків.

До того ж, розмір пені є неспіврозмірним із розміром завданих йому збитків, пов`язаних з порушенням строків виконання зобов`язання Відповідачем.

Позивачем не надано жодних доказів наявності у нього збитків, у зв`язку з порушенням зобов`язання Відповідачем та не обґрунтовано розміру таких збитків".

06.04.2020 позивачем подано заперечення щодо зменшення розміру пені та зменшення витрат на оплату правової допомоги, в яких останній зазначає, що відповідачем не доведено існування обставин, які стали би підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення суми пені.

Окрім того, позивач вказує, що відповідач при здійсненні господарської діяльності мав усвідомлювати, що така діяльність здійснюється ним на власний ризик, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших його дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій. Водночас позивач вказує, що відповідач порушуючи умови договору, жодним чином не вжив, та, навіть де намагався-вжити необхідних заходів, щодо, запобігання збиткам Позивача, конкретний перелік таких заходів відсутній.

При розгляді вказаного клопотання відповідача суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 233 ГК України, суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

В п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 роз`яснено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому слід зазначити, що висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ст. 3 ЦК України).

Окрім того, за своєю правовою природою штрафні санкції, виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов`язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягується в разі порушення такого зобов`язання.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України N 7-рп/2013 від 11.07.2013.

В даному випадку суд враховує ступінь виконання відповідачем основного зобов`язання. Як зазначалось раніше: відповідачем сплачено суму основного боргу в повному обсязі. При цьому період прострочення зобов`язання є незначним.

Також, суд наголошує, що заявлений до стягнення розмір пені є неспівмірним із наслідками, заподіяними порушенням відповідачем умов договору.

З огляду на викладене, та врахувавши позицію позивача і обставину погодження нарахування пені в умовах укладеного сторонами Договору, які в силу закону є обов`язковими для виконання, суд вважає за можливе зменшити розмір пені на 50 %, у зв`язку із чим стягненню з відповідача підлягає пеня у розмірі 748,46 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлені до стягнення нарахування.

З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.

Вирішуючи питання стосовно відшкодування витрат зі сплати судового збору, суд враховує наступні положення.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 129 ГПК України: у разі задоволення позову витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача. Таким чином, в зв`язку із встановленою обставиною щодо правомірного звернення позивача з позовними вимогами про стягнення штрафних та компенсаційних нарахувань сплачений судовий збір покладається на відповідача в сумі 1921,00 грн.

Вирішуючи питання щодо розподілу витрат на правову допомогу, суд враховує, що 15.05.2020 від представника позивача на електронну адресу суду надійшла заява про розгляд вказаного питання шляхом прийняття додаткового рішення відповідно до ч.8 ст. 129 ГПК України у зв`язку із тим, що докази на підтвердження понесення витрат на правову допомогу будуть надані суду протягом 5 днів після прийняття рішення по суті спору.

Так, приписами ч. 1 ст. 221 ГПК України визначено: "Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог."

Таким чином, з метою вирішення питання стосовно розподілу витрат на правову допомогу слід призначити судове засідання.

На підставі викладеного та керуючись ч. 1 ст. 221 ст. ст. 7, 8, 13, 14, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327, 333 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відділу освіти Бершадської районної державної адміністрації (вул.Героїв України, буд.23, м.Бершадь, Бершадський р-н, Вінницька обл., код ЄДРПОУ 02141294) на користь фізичної особи-підприємця Федорця Антона Віталійовича ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) 748,46 грн - пені; 175,76 грн - 3% річних; 43,64 грн - інфляційних втрат, 1921,00 грн - відшкодування судового збору.

3. В позові в частині стягнення 748,46 грн пені, 436,42 грн - інфляційних втрат відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Призначити судове засідання для вирішення питання стосовно розподілу витрат позивача на правову допомогу, яке відбудеться 21 липня 2020 року о 12 год. 30 хв. в приміщенні Господарського суду Вінницької області (вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, 3-й поверх), про що повідомити сторони в тому числі шляхом направлення їм телефонограм.

6. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштових відправлень.

7. Дане судове рішення направити на електронні адреси (представника позивача (ls@legal.net.ua), а також відповідача (osvita_bershad@ukr.net)).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. ст. 256, 257 ГПК України). Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 06 липня 2020 р.

Суддя Нешик О.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу ( АДРЕСА_1 );

3 - відповідачу (вул.Героїв України, буд.23, м.Бершадь, Бершадський р-н, Вінницька обл.)