Рішення

від 18.06.2020 по справі 910/12463/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.06.2020Справа № 910/12463/18

Господарський суд міста Києва в складі судді Привалова А.І. , за участю секретаря судового засідання Мазура В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження

справу № 910/12463/18

за позовом Заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 6 в інтересах

держави в особі Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аларіт Ф"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову на стороні позивача - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Червоноарміська 17 Б"

про витребування майна

за участю представників сторін:

від прокуратури: Константинова І.В.;

від позивача: Коновальчук Я.С.;

від відповідача: Слуцька Н.С.;

від третьої особи: Скляров В.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернувся Заступник керівника Київської місцевої прокуратури № 6 з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю "Аларіт Ф" на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради квартири АДРЕСА_1, загальною площею 99,8 кв. м.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскільки Київською міською радою рішення щодо відчуження спірної квартири, в тому числі в рамках приватизації не приймалося, квартира АДРЕСА_1 загальною площею 99,8 кв. м. є об`єктом комунальної власності територіальної громади міста Києва та підлягає витребуванню у відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/12463/18 від 25.09.2018 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

03.10.2018 прокуратурою усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.10.2018 відкрито провадження у справі № 910/12463/18 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 08.11.2018.

19.10.2018 через канцелярію суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній проти позову заперечив та зазначив, що ТОВ Аларіт Ф є власником оспорюваного майна на підставі рішення Святошинського районного суду м. Києва від 03.04.2007 року по справі №2-1796. Вказаним рішенням суду було визнано право власності на оспорюване майно за відповідачем. Дане рішення набрало законної сили та не ким не скасоване. Таким чином, відповідач вважає, що позивачу, для звернення до суду з позовом про витребування у ТОВ Аларіт Ф оспорюваного майна, необхідно надати докази про скасування рішення Святошинського районного суду м. Києва від 03.04.2007 року по справі №2-1796. Також, відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності.

08.11.2018 через канцелярію суду від прокурора надійшла відповідь на відзив, у якій останній зазначив, що право особи на власність підлягає захисту протягом усього часу наявності у особи титулу власника, а тому, на його думку, положення про позовну давність до заявлених позовних вимог про витребування майна у порядку ст.ст. 387, 388 ЦК України не застосовуються.

В підготовчому засіданні 08.11.2018 відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 22.11.2018.

21.11.2018 через канцелярію суду від КМР надійшла відповідь на відзив.

В підготовчому засіданні 22.11.2018 відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 06.12.2018.

22.11.2018 через канцелярію суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2018 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 910/12463/18 на 30 днів та оголошено перерву у підготовчому засіданні на 18.12.2018.

В підготовчому засіданні 18.12.2018 судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст. 182,185 Господарського процесуального кодексу України, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 17.01.2019.

В судовому засіданні 17.01.2019 відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 29.01.2019.

В судовому засіданні 29.01.2019 відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 07.02.2019.

В судовому засіданні 07.02.2019 відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 14.02.2019.

Відповідачем 13.02.2019 до суду подано клопотання, в порядку ст. 227 Господарського процесуального кодексу України, про зупинення провадження у справі № 910/12463/18 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 757/14930/18-ц.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/12463/18 від 14.02.2019 суд дійшов висновку про необхідність повернутися до розгляду справи № 910/12463/18 у підготовчому провадженні

22.02.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Реєстратор-Капітал Плюс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аларіт Ф" про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Реєстратор-Капітал Плюс".

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/12463/18 від 25.02.2019 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Реєстратор-Капітал Плюс" і додані до неї документи повернуто без розгляду.

25.02.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю "Реєстратор-Капітал Плюс" подано апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду міста Києва № 910/12463/18 від 25.02.2019.

В підготовчому засіданні 26.02.2019 судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, відповідно до ст. ст. 119, 227 Господарського процесуального кодексу України, про поновлення відповідачу пропущеного строку для подачі клопотання про зупинення провадження у справі та про відмову в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Аларіт Ф" про зупинення провадження у справі № 910/12463/18 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 757/14930/18-ц.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2019 зупинено провадження у справі № 910/12463/18 до перегляду ухвали Господарського суду міста Києва № 910/12463/18 від 25.02.2019 в порядку апеляційного провадження.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Реєстратор-Капітал Плюс" залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.02.2019 у справі №910/12463/18 - без змін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2019 поновлено провадження у справі № 910/12463/18 та підготовче засідання призначено на 06.06.2019.

В підготовчому засіданні 06.06.2019 судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст. 182,185 Господарського процесуального кодексу України, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 20.06.2019.

Відповідачем 20.06.2019 подано до суду заяву про відвід судді Сівакової В.В. від розгляду справи № 910/12463/18.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2019 зупинено провадження у справі № 910/12463/18 до вирішення питання про відвід судді Сівакової В.В.; заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Аларіт Ф" про відвід судді Сівакової В.В. від розгляду справи № 910/12463/18 передано для визначення судді в порядку, встановленому частиною першою статті 32 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно до витягу з протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 25.06.2019 для розгляду заяви про відвід визначено суддю Бойко Р.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2019 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Аларіт Ф" про відвід судді Сівакової В.В. у справі № 910/12463/18.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2019 поновлено провадження у справі № 910/12463/18, судове засідання призначено на 18.07.2019.

18.07.2019 відповідачем подано до суду клопотання про зупинення провадження у справі № 910/12463/18. Клопотання мотивоване тим, що відповідачу стало відомо, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Реєстратор - Капітал Плюс" подано касаційну скаргу на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.02.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2019 у справі № 910/12463/18.

В судовому засіданні 18.07.2019 відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 23.07.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.2019 провадження у справі № 910/12463/18 зупинено до перегляду ухвали Господарського суду міста Києва від 25.02.2019 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2019 у справі №910/12463/18 в порядку касаційного провадження.

01.08.2019 Заступником прокурора міста Києва подано до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на об`єкт нерухомого майна та шляхом заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (в т.ч. Міністерству юстиції України та його територіальним органам, Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській міській, районним у місті Києві державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень") вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів, щодо об`єкту нерухомого майна.

19.08.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла ухвала Верховного Суду №910/12463/18 від 08.08.2019, відповідно до якої відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Реєстратор - Капітал Плюс" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2019 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.02.2019 у справі № 910/12463/18 та витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/12463/18.

23.08.2019 справу № 910/12463/18 було скеровано до Верховного Суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.2019 відкладено вирішення питання про розгляд заяви Заступника прокурора міста Києва про вжиття заходів забезпечення позову до повернення матеріалів справи № 910/12463/18.

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду № 910/12463/18 від 09.09.2019 постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2019 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.02.2019 у справі № 910/12463/18 скасовано.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2019 поновлено провадження у справі № 910/2463/18, повернуто до розгляду справи № 910/12463/18 у підготовчому провадженні та підготовче засідання призначено на 17.10.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/12463/18 від 01.10.2019 заяву Заступника прокурора міста Києва про забезпечення позову задоволено повністю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/12463/18 від 01.10.2019 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Реєстратор-Капітал Плюс" залишено без руху та встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

15.10.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю "Реєстратор-Капітал Плюс" усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2019 підготовче засідання у справі № 910/12463/18 відкладено до 12.11.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/12463/18 від 17.10.2019 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Реєстратор-Капітал Плюс" прийнято для спільного розгляду з первісним позовом у справі № 910/12463/18 та об`єднано вимоги за позовом третьої особи в одне провадження з первісним позовом; залучено до участі у справі за позовом третьої особи з самостійними вимогами третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Київську міську раду.

11.11.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю "Реєстратор-Капітал Плюс" подано до суду заяву про відвід судді Сівакової В.В. від розгляду справи № 910/12463/18.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2019 зупинено провадження у справі № 910/12463/18 до вирішення питання про відвід судді Сівакової В.В.; заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Реєстратор-Капітал Плюс" про відвід судді Сівакової В.В. від розгляду справи № 910/12463/18 передано для визначення судді в порядку, встановленому частиною першою статті 32 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно до витягу з протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 15.11.2019 для розгляду заяви про відвід визначено суддю Чеберяка П.П.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2019 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Реєстратор-Капітал Плюс" про відвід судді Сівакової В.В. у справі № 910/12463/18.

Суддя Сівакова В.В. заявила самовідвід від розгляду справи № 910/12463/18у зв`язку з наявністю заяв учасників справи про відвід судді Сівакової В.В. від розгляду справи №910/12463/18, з метою усунення будь-яких можливих сумнівів учасників справи щодо об`єктивності та неупередженості судового складу під час розгляду вказаної справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2019 самовідвід судді Сівакової В.В. задоволено. Справу № 910/12463/18 передано для визначення складу суду (судді) у порядку, встановленому ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи у зв`язку із задоволенням самовідводу судді Сівакової В.В. справу № 910/12463/18 передано для розгляду судді Привалову А.І.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2019 справу № 910/12463/18 прийнято до свого провадження. Підготовче засідання призначено на 16.01.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2019 залишено позовну заяву третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору - ТОВ "Реєстратор-Капітал Плюс" без руху відповідно до ч. 11 ст. 176 ГПК України. Встановлено третій особі з самостійними вимогами на предмет спору - ТОВ "Реєстратор-Капітал Плюс" строк на усунення недоліків позовної заяви 10 (десять) днів з дня вручення цієї ухвали шляхом подання до суду платіжного доручення (в оригіналі) на підтвердження доплати судового збору на суму 116 192,00 грн. за реквізитами Господарського суду міста Києва, які розміщені на офіційному веб-сайті Судової влади.

10.01.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Аларіт Ф" подано до суду додаткові пояснення.

В підготовчому засіданні 16.01.2020 судом було встановлено, що у встановлений судом десятиденний строк з дня отримання ухвали позивач недоліки позову, встановлені ухвалою суду від 02.12.2019, не усунув, що підтверджується відомостями системи "Діловодство спеціалізованого суду", в якій відсутні зареєстровані будь-які документи від "Реєстратор-Капітал Плюс" після 02.12.2019 та станом на дату винесення даної ухвали.

Отже, суд на підставі п. 8 ч. 1 ст. 226 ГПК України заяву третьої особи з самостійними вимогами - ТОВ "Реєстратор-Капітал Плюс", залишив без розгляду.

Крім того, суд з власної ініціативи залучив до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову на стороні позивача - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Червоноарміська 17 Б", оскільки рішення у даній справі може вплинути на права та обов`язки останнього, як управителя будинку за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська (Червоноармійська) 17-Б, у зв`язку з чим підготовче засідання у справі було відкладено на 13.02.2020.

28.01.2020 через канцелярію суду від прокуратури надійшли докази направлення на адресу третьої особи копії позовної заяви.

10.02.2020 через канцелярію суду від представника відповідача надійшло клопотання про долучення до справи доказів направлення відзиву на позовну заяву на адресу третьої особи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2020 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 27.02.2020.

25.02.2020 через канцелярію суду від прокуратури надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

27.02.2020 через канцелярію суду від Київської міської ради надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 27.02.2020 оголошено відкладення на 19.03.2020.

19.03.2020 через канцелярію суду від Київської міської ради надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 19.03.2020 оголошено відкладення на 14.05.2020.

14.05.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 14.05.2020 оголошено відкладення на 28.05.2020.

В судовому засіданні 28.05.2020 оголошено перерву до 18.06.2020.

18.06.2020 через канцелярію суду від третьої особи надійшли заперечення.

Присутні в судовому засіданні 18.06.2020 представники прокурора та позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі.

Представники відповідача проти позову заперечував, посилаючись на сплив строку позовної давності.

Представник третьої особи підтримав позицію прокурора та позивача

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 18.06.2020, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

УСТАНОВИВ:

Згідно з додатком 7 до рішення Київської міської ради від 27.12.2001 № 208/1642 "Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва" житловий будинок на вул. Червоноармійська, 17Б площею 1200, 50 кв.м включено до переліку об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва.

Відповідно до розпорядження голови Печерської районної у місті Києві ради від 20.06.2002 № 49 "Про закріплення майна, що належить до комунальної власності територіальної громади Печерського району м. Києва, за підприємствами, організаціями і установами району" будинок 17Б по вул. Червоноармійські в м. Києві був закріплений на праві оперативного управління за комунальним підприємством УЖГ "Печерськжитло".

Рішенням Київської міської ради від 02.12.2010 № 284/5096 "Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва" будинок 17Б по вул. Великій Васильківській (колишня Червоноармійська), також включено до переліку об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва.

У подальшому, відповідно до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.12.2010 № 1112 "Про питання організації управління районами в місті Києві", зазначений будинок переданий до сфери управління Печерської районної в місті Києві державної адміністрації.

У вказаному будинку розташована квартира № 16, яка знаходиться у власності територіальної громади міста Києва.

Так, відповідно до інформації Печерської районної в місті Києві державної адміністрації та Департаменту комунальної власності м. Києва приватизація квартири № 16 на вул. Великій Васильківській (колишня Червоноармійська), 17 Б не здійснювалася (листи № 105/01-2020 від 27.04.2017, 062/06/90-4201 від 25.04.2017).

Відповідно до інформації Київського міського бюро технічної інвентаризації № 062/14-6698 (И-2017) від 02.06.2017 первинна реєстрація права власності на квартиру АДРЕСА_1 проведена за ОСОБА_1 на підставі рішення Зарічного районного суду м. Суми, від 04.11.2005, ухвали Зарічного районного суду м. Суми від 24.01.2006.

Зокрема, рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 04.11.2005 по справі № 2-5534/05-р визнано за ОСОБА_2 право власності на чотирикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 99, 8 кв. м.

В подальшому, рішенням Апеляційного суду Сумської області від 20.07.2006 вказане рішення скасовано.

Разом із тим, встановлено, що ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 03.03.2006 відчужив квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_4 .

При цьому, згідно листа комунального підприємства Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації" № 062/14-2789 (И-2018) від 12.03.2018 адреса будинку зазначена в різних документах як "вул. Велика Васильківська, 17 літера Б" відноситься до одного й того ж об`єкту нерухомого майна, що й "вул. Велика Васильківська, 17".

У подальшому, право власності на спірну квартиру від ОСОБА_4 перейшло до ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 29.05.2006, далі до ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 22.06.2006, та до ТОВ "Васильківське КСМ" на підставі договору купівлі-продажу від 21.08.2006.

Також, згідно інформації комунального підприємства Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації" остання реєстрація права власності на квартиру АДРЕСА_1 проведена за ТОВ "Аларіт Ф" на підставі рішення Святошинського районного суду м. Києва від 03.04.2007.

Зокрема, рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 03.04.2007 у справі № 2-1796 за позовом ТОВ "Аларіт Ф" до ОСОБА_7 про визнання права власності та зобов`язання вчинення дій, визнано право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Аларіт Ф" на квартиру АДРЕСА_1.

Звертаючись до суду з позовом у даній справі, прокурор зазначає, що оскільки Київською міською радою рішення щодо відчуження спірної квартири, в тому числі в рамках приватизації, не приймалося, квартира АДРЕСА_1, в м. Києві загальною площею 99,8 кв. м є об`єктом комунальної власності територіальної громади міста Києва та підлягає витребуванню у відповідача.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Згідно положень статей 4, 5 Житлового кодексу Української РСР Жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд. Державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих рад народних депутатів (житловий фонд місцевих Рад).

Статтею 15 Житлового кодексу Української РСР визначено, що управління житловим фондом місцевих Рад здійснюють виконавчі комітети селищних, сільських Рад народних депутатів у межах і в порядку, встановлених законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР, на території відповідної Ради.

Порядок здійснення приватизації державного житла в Україні закріплюється Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду".

Відповідно до статті 1 вказаного Закону приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень державного житлового фонду на користь громадян України.

Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

За змістом статті 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача квартир у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" розподіл та надання відповідно до законодавства житла, що належить до комунальної власності, вирішення питань щодо використання нежилих приміщень, будинків і споруд, що належать до комунальної власності є повноваженням виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

В матеріалах справи відсутні рішення Київської міської ради щодо відчуження спірної квартири, в тому числі в рамках приватизації.

Таким чином, оскільки Київською міською радою рішення щодо відчуження спірної квартири, в тому числі в рамках приватизації не приймалося, обґрунтованим є твердження прокурора, що квартира АДРЕСА_1 в м. Києві загальною площею 99, 8 кв.м є об`єктом комунальної власності територіальної громади міста Києва.

Відповідно до п. 7 ст. 92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законами України.

Згідно зі ст. 143 Конституції України встановлено, що територіальні громади безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є у комунальній власності.

Приписами ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до статті 41 Конституції України та ст. 319 Цивільного кодексу України право власності є непорушним і право розпоряджатися майном належить лише власникові майна.

Стаття 321 Цивільного кодексу України, встановлює принципи непорушності права власності. Відповідно до цієї норми, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Разом з цим, у даному випадку право власності на квартиру перейшло до фізичної особи, а в подальшому до товариства в обхід встановленого законодавством порядку приватизації державного житлового фонду.

Тобто, враховуючи, що дійсний власник майна - територіальна громада м. Києва в особі Київської міської ради рішень про приватизацію спірної квартири не приймала, є підстави для витребування цього майна у відповідача.

Положеннями статті 327 ЦК України визначено, що у комунальній власності є майно, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що воля територіальної громади м. Києва як власника спірного майна повинна бути виражена шляхом прийняття Київрадою відповідного рішення, яке відповідає вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.

Однак, волевиявлення дійсного власника спірного майна на його відчуження відсутнє, а спірна квартира вибула з комунальної власності без відома та згоди власника майна - територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.

В силу ст. ст. 317, 319 ЦК України право власності є непорушним і право розпоряджатися майном належить лише власникові майна.

Приписами ст. 658 ЦК України передбачено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Відповідно до положень статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно з п. 25 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав набувач визнається добросовісним, якщо при вчиненні правочину він не знав і не міг знати про відсутність у продавця прав на відчуження майна, наприклад, вжив усіх розумних заходів, виявив обережність та обачність для з`ясування правомочностей продавця на відчуження майна.

Водночас, судом встановлено, що особа, за якою здійснено первинну реєстрацію права власності на спірну квартиру - Сподін С.Ю. є керівником ТОВ "Васильківське КСМ" та єдиним засновником, і керівником ТОВ "Аларіт Ф", що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який додано до позову.

При цьому, з тексту рішення Апеляційного суду Сумської області від 20.07.2006 вбачається, що в судовому засіданні під час перегляду рішення від 04.11.2005 був присутній представник ОСОБА_3 - ОСОБА_8 , що свідчить про його обізнаність щодо скасування рішення, на підставі якого було проведено первинну реєстрація права власності на спірну квартиру.

Тобто, з огляду на викладене, ТОВ "Аларіт Ф" не є добросовісним набувачем, оскільки засновнику товариства було достовірно відомо про відсутність у попереднього продавця права на його відчуження.

Крім того, не є правовою підставою для набуття права власності на майно й рішення суду, яке набрало законної сили і є чинним та не було скасоване, у разі якщо дійсні власники не були учасниками відповідних судових процесів.

Беручи до уваги, що територіальна громада м. Києва в особі Київради не була учасником справи № 2-1796, що розглядалася Святошинським судом м. Києва, наявність судового рішення у цій справі не може бути належною правовою підставою для набуття ТОВ "АЛАРІТ Ф" права власності на спірне майно.

На наявність права власника на майно не впливає також і та обставина, що воно було предметом угод відчуження, укладених іншими особами, оскільки дійсний власник не був стороною цих угод, а ст. 346 ЦК України не передбачає припинення права власності дійсного власника в зв`язку з реєстрацією договорів купівлі продажу за іншими особами під час його неодноразового перепродажу, що відбувалося без участі та поза межами волі дійсного власника.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі №6-1203 цс 15.

Застосування вказаного способу захисту порушених інтересів узгоджується також з роз`ясненнями, наведеними в пунктах 21-26 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав".

Зокрема, згідно з вказаними роз`ясненнями, коли майно придбане за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право звернутися до суду з позовом про витребування майна, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів.

Таким чином, враховуючи, що Київською міською радою приватизація спірної квартири не здійснювалася і волевиявлення законного власника на відчуження вказаного майна не було, наявні правові підстави для витребування спірної квартири у ТОВ АЛАРІТ Ф на підставі ст. 387 Цивільного кодексу України на користь територіальної громади міста Києва.

Відповідно до ст. 13 Конституції України право власності від імені народу України здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Статтею 140 Конституції України визначено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Згідно статей 142-144 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об`єктів, належить рухоме і нерухоме майно, управління яким здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Статтею 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

З аналізу вказаних норм законодавства вбачається, що державою гарантується належне функціонування місцевого самоврядування, матеріальною основою якого є, у тому числі, нерухоме майно, правомочності власника щодо якого від імені територіальної громади виконує відповідна рада.

Таким чином, порушення прав територіальної громади беззаперечно свідчить про порушення державних інтересів, оскільки таке порушення суперечить конституційному обов`язку держави щодо забезпечення прав людини.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частиною 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві чи іншій заяві, обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 3 ст. 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Водночас, інтереси держави закріплюються як нормами Основного Закону, так і нормами інших правових актів. Вони відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основу перших покладено потребу в здійсненні загальнодержавних, політичних, економічних, соціальних та інших дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Таким чином, з урахуванням вищезазначеного законодавства порушення інтересів територіальної громади співпадає з порушенням інтересів держави, а прокурор, в силу вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", наділений правом захищати вказані інтереси, якщо їх захист не здійснює, зокрема і орган місцевого самоврядування.

В даному випадку прокурор зазначив, що порушення інтересів держави полягає в тому, що квартира АДРЕСА_1 в м. Києві незаконно вибула з комунальної власності міста, що позбавляє Київську міську раду ефективно та виключно в інтересах територіальної громади розпоряджатись нею, чим завдається шкода державі.

Крім того, порушено встановлений державою порядок відчуження житлового фонду, що також свідчить про порушення інтересів держави.

Зважаючи на те, що здійснення правомочностей власника стосовно комунального майна у м. Києві на теперішній час належать до виключної компетенції Київської міської ради, даний позов подано в її особі.

З урахуванням зазначеного, Київська міська рада визначається органом уповноваженим виконувати функції держави в спірних правовідносинах.

Разом з цим, прокуратурою встановлено, що Київська міська рада неналежним чином виконує повноваження щодо контролю за використанням комунального майна, а також не використовує власних повноважень, спрямованих на захист своїх інтересів у судовому порядку.

Зокрема, прокурор зазначив, що Київській міській раді стало відомо про вибуття майна із власності територіальної громади з 2011 року, як учаснику справи № 2-244/11 за позовом Комунального підприємства Печерської районної у м. Києві ради по утриманню житлового господарства "Хрещатик" до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ОСОБА_7 , товариства з обмеженою відповідальністю "Васильківське КСМ", Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, треті особи: Печерська районна у м. Києві рада, Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва "Печерськжитло", Київська міська рада про визнання договорів купівлі-продажу квартири недійсними та витребування майна із чужого незаконного володіння.

За результатами розгляду якої Печерським районним судом м. Києва від 11.04.2011 прийнято рішення про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладеного 03.03.2006 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та про відмову щодо витребування квартири, з тих мотивів, що комунальне підприємство не є власником спірного комунального майна.

Крім того, Київській міській раді про факт вибуття спірної квартири також було відомо із запитів прокурора від 11.05.2017 № 4022; 06.04.2018 № 2844вих-18, 20.08.2018 № 6587вих-18, однак жодних заходів цивільно-правового характеру не вжито.

Вказане підтверджується і листом Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 056/08/95-15243 від 30.08.2018, згідно якого інформація про незаконне відчуження спірної квартири до виконавчого органу Київської міської ради також надходила від ОСББ "Червоноармійська, 17-Б" у 2016 року, проте заходи щодо витребування нерухомого майна з незаконного володіння не вживалися.

Таким чином, нездійснення захисту у даному випадку виявляється в усвідомленій пасивній поведінці Київської міської ради, оскільки вона усвідомлює порушення своїх інтересів, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернулась.

При цьому, ті обставини, що Київською міською радою не вжито жодних заходів щодо повернення спірного майна у судовому порядку, свідчать про бездіяльність Київської міської ради, що є підставою для вжиття представницьких заходів органами прокуратури, а тому Київською місцевою прокуратурою №6 пред`явлено даний позов в інтересах держави.

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи встановлені вище обставини та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛАРІТ Ф" на користь територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради квартири АДРЕСА_1, загальною площею 99, 8 кв. м є обґрунтованими.

Разом з тим, аналізуючи заявлене відповідачем клопотання про застосування спливу строку позовної давності у спорі, суд зазначає наступне.

Так, згідно зі статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 Цивільного кодексу України).

За загальним правилом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, за змістом статей 256, 261 Цивільного кодексу України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому і в разі пред`явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою, уповноваженою на це, особою, позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів або інтересів територіальної громади.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 359/2012/15-ц (провадження № 14-101цс18).

Це правило пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.

Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 Цивільного кодексу України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України). Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (частина перша статті 388 ЦК України).

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 ЦК України).

Відсутність спрямованого на відчуження майна рішення відповідного органу місцевого самоврядування (зокрема, його підроблення) означає, що власник волю на відчуження не виявляв.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

На віндикаційні позови держави та територіальних громад (в особі органів державної влади та місцевого самоврядування відповідно) поширюється загальна позовна давність.

Зміна правовідносин, які стали остаточними внаслідок спливу позовної давності або мали би стати остаточними, якби позовна давність була застосована без дискримінації на користь держави, є несумісною з принципом правової визначеності.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (частина четверта статті 56 ЦПК України).

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (абзац 1 частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру ).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16 (провадження № 12-122гс18) та від 17 жовтня 2018 року по справі № 362/44/17 (провадження No 14-183цс18).

Враховуючи вищенаведене, оскільки прокурор пред`явив позов в інтересах держави, указавши особі Київську міську раду як орган уповноважений виконувати функції держави в спірних правовідносинах, то в даному випадку необхідно з`ясувати, коли саме Київська міська рада довідалась або могла довідатися про порушення свого права, тобто коли почався перебіг позовної давності, без установлення чого ухвалити законне й обґрунтоване рішення неможливо.

Як зазначає прокурор у позовній заяві та встановлено судом вище, Київській міській раді стало відомо про вибуття майна із власності територіальної громади з 2011 року, як учаснику справи № 2-244/11 за позовом Комунального підприємства Печерської районної у м. Києві ради по утриманню житлового господарства "Хрещатик" до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ОСОБА_7 , товариства з обмеженою відповідальністю "Васильківське КСМ", Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, треті особи: Печерська районна у м. Києві рада, Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва "Печерськжитло", Київська міська рада про визнання договорів купівлі-продажу квартири недійсними та витребування майна із чужого незаконного володіння.

За результатами розгляду якої Печерським районним судом м. Києва від 11.04.2011 прийнято рішення про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладеного 03.03.2006 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та про відмову щодо витребування квартири, з тих мотивів, що комунальне підприємство не є власником спірного комунального майна.

Таким чином, перебіг строку позовної давності розпочався у квітні 2011 року, а закінчився в квітні 2014 року.

Отже, звернувшись з позовом у даній справі у 2018 році прокурор пропустив строк позовної давності, встановлений законом.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст. 267 ЦК України).

При цьому, під час розгляду справи прокурором та позивачем клопотання про поновлення строку позовної давності не заявлялось.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, у зв`язку із пропуском строку позовної давності на звернення з заявленими позовними вимогами.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на прокуратуру.

Керуючись статтями 129 236-238 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 07.07.2020.

Суддя А.І. Привалов