Рішення

від 01.07.2020 по справі 916/499/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" липня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/499/20

Господарський суд Одеської області у складі суді Демешина О. А., при секретарі судового засідання Рибці Ю. Е. розглянувши справу № 916/499/20

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЕМТРАНС ТРАНЗИТ» (код: 38865713; 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 77-А)

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ХІМТЕК-ІМПЕКС» (код: 38573053; 65091, м. Одеса, вул. Миколи Боровського, буд. 37)

про стягнення 3 363 276,70 грн.

з підстав заборгованості та штрафних санкцій за договором транспортного експедирування

та

за зустрічною позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІМТЕК-ІМПЕКС» (код: 38573053; 65091, м. Одеса, вул. Миколи Боровського, буд. 37)

до Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЕМТРАНС ТРАНЗИТ» (код: 38865713; 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 77-А)

про визнання частково недійсним договору

з підстав порушення вимог законодавства України

За участю представників сторін:

від позивача (відповідача за зустрічним позовом): Апостолова В.В. - за ордером

від відповідача (позивача за зустрічним позовом): Спектор Ю.І. - за наказом в порядку самопредставництва

Суть спору: 24.02.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЕМТРАНС ТРАНЗИТ» (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до

Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІМТЕК-ІМПЕКС» (далі - Відповідач) про стягнення 3363276,70 грн., з яких: 2324973,69 грн. основного боргу, 834381,46 грн. пені, 82054,15 грн. процентів та 121867,40 грн. інфляційних.

25.02.2020 року суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, справу ухвалив розглядати за правилами загального позовного провадження та встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

23.03.2020 року Відповідач надав суду зустрічний позов до Позивача, яким просить суд визнати частково недійсним Договор транспортного экспедирования №48-2016/Р від 19.08.2016р., укладений між ТОВ ЛЕМТРАНС ТРАНЗИТ та ТОВ ХІМТЕК-ІМПЕКС , в частині положення пункту 5.3.3 цього Договору.

Також 23.03.2020 року суд отримав відзив - Відповідач позов не визнав.

02.04.2020 року після усунення Відповідачем недоліків зустрічного позову, суд прийняв зустрічну позовну заяву до спільного розгляду з первісним позовом по цій справі та встановив позивачу строк для надання суду відзиву на зустрічний позов, в строк не більше п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про прийняття зустрічного позову.

06.04.2020 року суд отримав відповідь на відзив - Позивач заперечив проти доводів Відповідача викладених у відзиві.

10.04.2020 року Відповідач звернувся до суду з клопотанням про призначення судово-економічної експертизи.

Суд не вбачає підстав для задоволення клопотання, оскільки окреслені питання не потребують спеціальних знань та базуються на відомостях які є загальновідомими, зокрема індекс інфляції не є таємницею, а публікується офіційно Державної службою статистики України. Крім того, перевірка розрахунку суми боргу та штрафних санкцій на відповідність умовам Договору та вимог Законодавства України - не потребує спеціальних знань.

06.05.2020 року Позивач надав суду відзив на зустрічний позов - зустрічні позовні вимоги позивачем не визнано.

Під час розгляду справи представник позивача позов підтримав, проти зустрічного позову заперечив, представник відповідача проти позову заперечив, зустрічний позов підтримав.

В С Т А Н О В И В :

19.08.2016 р. між Позивачем (Експедитор) та Відповідачем (Клієнт) було укладено договір транспортного експедирування № 48-2016/Р. На виконання умов Договору та у відповідності до п. 1.1., 2.2.4. Договору Відповідач протягом травня 2018 - травня 2019 р. замовляв у Позивача послуги з організації перевезень вантажів Відповідача залізничним транспортом.

Позов ґрунтується на тому, що послуги з організації перевезення вантажів на виконання умов вказаного Договору, надавались Позивачем Відповідачу вчасно та якісно, що підтверджується відповідними актами наданих послуг та відсутністю будь-яких заперечень на вказані акти чи претензій з боку Відповідача.

В той же час надані послуги Відповідач оплатив не в повному обсязі.

Тому, посилаючись на умови Договору та ч. 2 ст. 12 Закону України Про транспортно- експедиторську діяльність , ст. 525, 526, 530, 626, 629,929 Цивільного кодексу України, ст. 173- 175, 193, 316 Господарського кодексу України Позивач просить суд стягнути з Відповідача на його користь: 3363276,70 грн., з яких: 2324973,69 грн. основного боргу, 834381,46 грн. пені, 82054,15 грн. процентів та 121867,40 грн. інфляційних.

Відповідач у відзиві на позовну заяву послався на: необґрунтованість позову в розумінні ст. 74-80, 91 ГПК України; не підписаний Відповідачем акт звірки взаємних розрахунків за період 10.05.2018 року по 14.02.2020 року; відсутність у Відповідача Гарантійних листів від 23.04.2019 року, від 25.07.2019 року, від 16.08.2019 року; розрахунок пені зроблений Позивачем суперечить вимогам чинного Законодавства України; невідомо звідки Позивачем взяті індекси інфляції; крім того, частину доказів не забезпечених перекладом на українську мову Відповідач просить виключити з числа доказів.

У відповіді на відзив Позивач заперечує проти правової позиції Відповідача.

Зустрічний позов обґрунтовано тим, що підпункт 5.3.3. пункту 5.3. Договору прямо суперечить вимогам Законодавства України, оскільки розмір пені, встановлений вказаним підпунктом (0,5% від простроченої суми за кожен день прострочення), не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки НБУ.

У відзиві на зустрічний позов Позивач спростовує такий висновок Відповідача, стверджуючи, що можливість встановлення в договорі більшого розміру пені ніж розмір облікової ставки НБУ - не заборонено чинним законодавством.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позову та у задоволенні зустрічного позову - слід відмовити, виходячи з наступного:

Згідно п. 1, ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 3 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як було зазначено, 19.08.2016 р. між Позивачем (Експедитором) та Відповідачем (Клієнтом) було укладено договір транспортного експедирування № 48-2016/Р.

Згідно з п. 1.2. Договору Клієнт відшкодовує Експедитору всі витрати по перевезенню і транспортно-експедиційному обслуговуванню вантажів, виплачує ТОВ ЛЕМТРАНС ТРАНЗИТ плату за надані у відповідності із цим договором послуги.

П.2.2.10 Договору встановлено, що ТОВ ХІМТЕК-ІМПЕКС здійснює оплату в розмірі 100% від заявленого об`єму перевезень вантажів ТОВ ХІМТЕК-ІМПЕКС , якщо інше не узгоджено в додатках.

В п. 1. Додатків від 29.09.2017 р. № 5 і від 15.11.2018 р. № 6 до Договору вказано, що ТОВ ХІМТЕК-ІМПЕКС відшкодовує ТОВ ЛЕМТРАНС ТРАНЗИТ 100% всіх належних платежів при перевезеннях власних порожніх вагонів та соди кальцинованої.

В пункті 6.1. Договору вказано, що за надання послуг, передбачених цим Договором ТОВ ХІМТЕК-ІМПЕКС виплачує ТОВ ЛЕМТРАНС ТРАНЗИТ комісійну винагороду (у т.ч. ПДВ 20%).

У відповідності до п. 3.9. Договору остаточний розрахунок між сторонами здійснюється на протязі п`яти банківських днів із дати підписання акту-звіту (акту наданих послуг).

Як стверджує позивач, протягом травня 2018р. - травня 2019р. Відповідач, на виконання умов Договору та у відповідності до п. 1.1., 2.2.4. Договору замовляв у Позивача послуги з організації перевезень вантажів залізничним транспортом, а останній надавав Відповідачу такі послуги.

На підтвердження боргу Відповідача за надані послуги в розмірі 2324973,69грн. Позивач посилається на акти наданих послуг від 31.05.2018р. № 166, від 30.06.2018 р. № 202, від 31.07.2018 р. № 248, від 30.09.2018 р. № 328, від 31.10.2018р. № 367, від 30.11.2018 р. № 422, від 31.12.2018р. № 473, від 31.01.2019 р. № 4, від р. № 43, від 31.03.2019 р. №92, від 28.02.2019р. №43, від 30.04.2019 р. №132, від 31.05.2019 № 175 та на Акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.05.2018р. по 14.02.2020р.

Згідно ч.1 ст.77 ГПК України - обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як вбачається з вищевказаних актів наданих послуг, в період з 01.05.2018р. по 31.05.2019р. позивач надав відповідачу послуг на загальну суму 2 896 101,41грн.

Оплата відповідачем грошових коштів на суму більшу ніж заявлені позовні вимоги

(3 240 000грн.) не заперечується позивачем, з посиланням на, підписаний в односторонньому порядку, Акт звірки взаєморозрахунків станом на 14.02.2020р., та підтверджується в письмових поясненнях від 18.06.20р.(вх.№15690/20).

Між тим, відповідач заперечує проти, вказаного в зазначеному Акті звірки взаєморозрахунків, розміру боргу відповідача перед позивачем в сумі 2 668 872,28грн., який ніби-то виник в період з 01.05.2018р. по 31.05.2018р., тобто - до складання Акту наданих послуг від 31.05.2018р. і подальших, доданих до матеріалів справи, аналогічних актів.

Дійсно, позивачем взагалі не надано належних доказів надання відповідачу послуг транспортного експедирування в розмірі 2 668 872,28грн. за період з 01.05.2018р. по 31.05.2018р.

Статтею 1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» під господарською операцією розуміється дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.

Частинами 1, 2 вказаного Закону передбачено, що:

1. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

2. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до абзацу третього 3 статті 9 Закону - права і обов`язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції, оформленої первинним документом відповідно до вимог цього Закону, не залежать від факту відображення її в регістрах та на рахунках бухгалтерського обліку.

Таким чином, в даному спорі, належним доказом надання позивачем відповідачу послуг з транспортного експедирування на суму 2 668 872,28грн. в період з 01.05.2018р. до 31.05.2018рн. і виникнення у відповідача обов`язку сплатити вказану суму позивачу, повинні бути відповідні акти надання послуг за цей період або ж Акт звірки взаєморозрахунків (як зведений обліковий документ), складений на підставі відповідних актів надання послуг.

Однак, в доданому до матеріалів справи, Акті звірки взаєморозрахунків станом на 14.02.2020р. відсутні посилання на будь-які акти наданих послуг, що надавались позивачем відповідачу в період з 01.05.2918р. по 31.05.2018р. на суму 2 668 872,28грн.

Тобто, цей зведений обліковий документ не можна віднести до такого виду бухгалтерських документів, що складені на підставі первинних бухгалтерських документів.

Додана до письмових пояснень від 18.06.2020р. копія Акту звірки взаєморозрахунків між сторонами за травень 2018р., судом не приймається, оскільки вона була надана позивачем під час розгляду справи по суті без клопотання про поважність причин ненадання цього доказу під час підготовчого провадження. Крім того, в цьому акті звірки також відсутні посилання на акти надання послуг в травні 2018р. на суму 2 668 872,28грн.

Також, суд критично відноситься до гарантійних листів, яким відповідачем визнавався борг перед позивачем, оскільки за відсутності актів надання послуг на вищевказану суму, такі гарантійні листи не є належним доказом по справі, приймаючи до уваги право відповідача на заперечення проти позовних вимог під час розгляду справи.

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позивачем не доведено здійснення між сторонами господарських операцій щодо надання позивачем відповідачу послуг з транспортного експедирування на підставі договору транспортного експедирування № 48-2016р. від 19.08.2016р. в період з 01.05.2018р. до 31.05.2018р.

Вказане є підставою для відмови у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 2 324 973,69грн.

Оскільки позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 834 381,46грн. пені за порушення зобов`язання та 82 054,15грн. сплати 3% річних і 121 867,4грн. інфляційних за прострочення по грошовому зобов`язанню, відповідно до ст.625 ЦК України - є похідними від вимог про стягнення основного боргу, існування якого не доведено позивачем, суд вважає, що у задоволенні цих позовних вимог, також, слід відмовити.

За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні первісного позову в повному обсязі з покладенням на позивача витрат по сплаті судового збору.

Що стосується зустрічного позову про визнання недійсним Договору транспортного експедирування №48-2016/Р від 19.08.2016ор. в частині пункту 5.3.3. цього Договору.

Вказаним пунктом договору встановлено, що в разі порушення відповідачем пункту 3.9. (яким встановлено строки оплати за надані послуги) позивач має право вимагати сплати штрафних санкцій за прострочення платежу в розмірі 0,5% від простроченої суми за кожен день прострочення.

Відповідач у зустрічному позові стверджує, що такий розмір штрафних санкцій не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки ч.2 ст.343 ГК України та ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання» розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до ст. 611 ЦК України - у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, за своєю правовою природою, передбачені пунктом 5.3.3. штрафні санкції у розмірі 0,5% від простроченої суми за кожен день прострочення - є пенею.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 вказаного Закону зазначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, у договорі може бути передбачено будь-який розмір пені за прострочення по грошовому зобов`язанню, що встановлюється за згодою сторін. Тобто, заборони встановлювати у договорі пеню у розмірі більшому ніж розмір подвійної облікової ставки НБУ - чинним законодавством не передбачено.

Але, обчислюючи пеню, що нараховується на прострочений платіж - слід виходити з вимог ст.3 вищевказаного Закону про обмеження такого обчислення розміром подвійної облікової ставки НБУ. Тобто, Законом обмежено розмір пені при її обчисленні, а не при встановленні її розміру за згодою сторін у відповідному договорі.

До речі, позивачем при розрахунку пені, заявленої до стягнення по первісному позову, не дотримано цих вимог Закону і, якщо б прийняти до уваги доведеність існування боргу відповідача перед позивачем, на який нараховувалась пеня, то її розмір, враховуючи обмеження подвійною обліковою ставкою НБУ, мав становити не 836 381,46грн., а 156 174 грн. 02 коп.

Таким чином, суд вважає що у задоволенні зустрічного позову про визнання недійсним Договору транспортного експедирування №48-2016/Р від 19.08.2016ор. в частині пункту 5.3.3. цього Договору, також, слід відмовити з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

На підставі викладеного у задоволенні позову та зустрічного позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 238, 240 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. У задоволенні позову відмовити.

2. У задоволені зустрічного позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України

та може бути оскаржено в порядку ст..ст.253-259 ГПК України.

Повний текст складено 07 липня 2020 р.

Суддя О.А. Демешин