Постанова

від 21.12.2020 по справі 916/499/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2020 року

м. Київ

Справа № 916/499/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Булгакової І.В.,

за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,

представників учасників справи:

позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕМТРАНС ТРАНЗИТ" (далі - ТОВ "ЛЕМТРАНС ТРАНЗИТ", позивач, скаржник) - не з`явилися,

відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМТЕК-ІМПЕКС" (далі - ТОВ "ХІМТЕК-ІМПЕКС", відповідач) - Спектор Ю.І. (самопредставництво),

розглянув касаційну скаргу ТОВ "ЛЕМТРАНС ТРАНЗИТ"

на рішення Господарського суду Одеської області від 01.07.2020 (суддя Демешин О.А.)

постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.09.2020 (головуючий - суддя Колоколов С.І., судді: Разюк Г.П., Савицький Я.Ф.)

у справі № 916/499/20

за позовом ТОВ "ЛЕМТРАНС ТРАНЗИТ"

до ТОВ "ХІМТЕК-ІМПЕКС"

про стягнення 3 363 276,70 грн

та за зустрічною позовною заявою ТОВ "ХІМТЕК-ІМПЕКС"

до ТОВ "ЛЕМТРАНС ТРАНЗИТ"

про визнання частково недійсним договору.

1. Історія справи

1.1. У лютому 2020 року ТОВ "ЛЕМТРАНС ТРАНЗИТ" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до ТОВ "ХІМТЕК-ІМПЕКС" про стягнення 3 363 276,70 грн, з яких: 2 324 973,69 грн - основний борг; 834 381,46 грн - пеня; 82 054,15 грн - проценти та 121 867,40 грн - інфляційні втрати.

1.2. Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору транспортного експедирування від 19.08.2016 №48-2016/Р у частині розрахунків у повному обсязі.

1.3. У березні 2020 року ТОВ "ХІМТЕК-ІМПЕКС" звернулось до Господарського суду Одеської області із зустрічним позовом до ТОВ ЛЕМТРАНС ТРАНЗИТ про визнання частково недійсним договору транспортного експедирування від 19.08.2016 №48-2016/Р (далі - Договір), укладеного між ТОВ "ЛЕМТРАНС ТРАНЗИТ" та ТОВ "ХІМТЕК-ІМПЕКС", у частині положення пункту 5.3.3 Договору.

1.4. Зустрічні вимоги обґрунтовані тим, що пункт 5.3.3 Договору суперечить чинному законодавству України, посилаючись на частину другу статті 343 ГК України та статтю 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , а тому вимагає визнати частково недійсним договір транспортного експедирування від 19.08.2016 № 48-2016/Р, саме у частині положень пункту 5.3.3.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 01.07.2020, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.09.2020: у задоволенні первісного позову відмовлено; у задоволені зустрічного позову відмовлено.

2.2. Відмовляючи в задоволені первісних позовних вимог, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивачем не доведено здійснення між сторонами господарських операцій щодо надання позивачем відповідачу послуг з транспортного експедирування на підставі договору транспортного експедирування № 48-2016р від 19.08.2016 у період з 01.05.2018 до 31.05.2018 на суму 2 324 973,69 грн.

2.3. Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, господарський суд дійшов висновку, що в договорі може бути передбачено будь-який розмір пені за прострочення грошового зобов`язання, що встановлюється за згодою сторін. Тобто, заборони встановлювати у договорі пеню у розмірі більшому ніж розмір подвійної облікової ставки НБУ - чинним законодавством не передбачено.

2.4. Судом апеляційної інстанції перегляд рішення суду першої інстанції здійснювався лише у частині вимог первісного позову.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. У касаційній скарзі до Верховного Суду, з урахуванням заяви про усунення недоліків касаційної скарги, ТОВ "ЛЕМТРАНС ТРАНЗИТ" просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 01.07.2020 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.09.2020 у справі № 916/499/20, ухвалити нове рішення суду, яким позовні вимоги ТОВ "ЛЕМТРАНС ТРАНЗИТ" задовольнити у повному обсязі .

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. У поданій заяві про усунення недоліків касаційної скарги скаржник, із посиланням на пункти 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України, з урахуванням приписів пункту 3 частини третьої статті 310, 311 ГПК України, вказує, що оскаржувані судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

4.2. Так, на думку скаржника, судові рішення ухвалені при неповному та упередженому дослідженні матеріалів справи, а висновки суду суперечать наданим документам. Також при ухваленні оскаржуваних судових рішень господарські суди порушили принцип змагальності сторін та стандарти доказування, чим порушили вимоги статті 79 ГПК України. Крім того, скаржник вказує, що колегія суддів апеляційної інстанції у порушення норм процесуального права (статті 165 ГПК України) залишила поза увагою та не розглянула клопотання апелянта про визнання причин неподання додаткових доказів поважними та поновлення пропущеного строку для подання додаткових доказів.

4.3. Скаржник вказує, що судами попередніх інстанцій не були враховані висновки Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 29.08.2018 у справі №909/105/15, від 27.02.2019 у справі №922/1163/18, від 31.01.2018 у справі №910/8763/17, від 21.08.2020 у справі №904/2357/20, від 11.09.2020 у справі №910/16505/19.

4.4. Щодо порушення норм матеріального права ТОВ "ЛЕМТРАНС ТРАНЗИТ" відзначає, що суди попередніх інстанцій неправильно витлумачили положення статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та не застосували до спірних правовідносин статтю 627 Цивільного кодексу України. Крім того, господарськими судами не враховано висновки Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 29.01.2020 у справі №916/922/19, від 04.11.2019 у справі №905/49/15, від 29.1.2019 у справі №914/2267/18, від 05.03.2019 у справі №910/1389/18, від 19.04.2018 у справі №905/1198/18, від 04.12.2019 у справі №916/1727/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18.

5. Позиція відповідача, викладена у відзиві на касаційну скаргу

5.1. 07.12.2020 ТОВ "ХІМТЕК-ІМПЕКС" направило засобами поштового зв`язку на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, який зареєстровано судом касаційної інстанції 09.12.2020.

5.2. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "ХІМТЕК-ІМПЕКС" заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх безпідставність та необґрунтованість і про правильне застосування судами норм матеріального та процесуального права у розгляді цієї справи, й просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

5.3. ТОВ "ХІМТЕК-ІМПЕКС" звертається до позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, у якій розтлумачено сутність принципу змагальності та неможливість застосування сторонами концепції негативного доказу для обґрунтування власної позиції. Так, Верховний Суд зазначив, що принцип змагальності полягає в обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі. Мається на увазі, що позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, які вважає більш переконливими. В свою чергу суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою виносить власне рішення. При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що їх позиція є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу втрачає сенс уся концепція принципу змагальності.

5.4. Відповідач вважає абсолютно безпідставними доводи скаржника щодо безпідставності залишення без розгляду клопотання про визнання причин неподання додаткових доказів поважними і поновлення пропущеного строку для їх подання, оскільки суд першої інстанції багато разів відкладав справу, надавав позивачу час на подання додаткових доказів. Відповідач наголошує, що перед закінченням підготовчого засідання у суді першої інстанції, суддя запитав представника позивача, чи всі докази подані, на що отримав ствердну відповідь під звукозапис.

5.5. Відповідач вказує, що не має нічого проти наявних у справі актів виконаних робіт, тільки загальна сума цих актів є недостатньою для обґрунтування суми позову. Інші названі документи або не підписані другою стороною (Акт звірки), або оригіналів таких документів (гарантійних листів) просто не існує в природі.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. ТОВ "ЛЕМТРАНС ТРАНЗИТ" та ТОВ "ХІМТЕК-ІМПЕКС" 19.08.2016 укладено договір транспортного експедирування № 48-2016/Р (далі - Договір), відповідно до умов якого експедитор приймає на себе зобов`язання за дорученням клієнта, за винагороду, здійснювати від свого імені і за рахунок клієнта організацію перевезень вантажів клієнта.

6.2. На виконання умов Договору та у відповідності до пунктів 1.1, 2.2.4 Договору ТОВ "ХІМТЕК-ІМПЕКС" протягом травня 2018 року - травня 2019 року замовляло у ТОВ "ЛЕМТРАНС ТРАНЗИТ" послуги з організації перевезень вантажів ТОВ "ХІМТЕК-ІМПЕКС" залізничним транспортом.

6.3. Згідно з пунктом 1.2. Договору клієнт відшкодовує експедитору всі витрати по перевезенню і транспортно-експедиційному обслуговуванню вантажів, виплачує ТОВ "ЛЕМТРАНС ТРАНЗИТ" плату за надані у відповідності із цим договором послуги.

6.4. Пунктом 2.2.10 Договору встановлено, що ТОВ "ХІМТЕК-ІМПЕКС" здійснює оплату в розмірі 100% від заявленого об`єму перевезень вантажів ТОВ "ХІМТЕК-ІМПЕКС", якщо інше не узгоджено в додатках.

6.5. У пункті 6.1 Договору вказано, що за надання послуг, передбачених цим Договором ТОВ "ХІМТЕК-ІМПЕКС" виплачує ТОВ ЛЕМТРАНС ТРАНЗИТ комісійну винагороду.

6.6. У відповідності до пункту 3.9 Договору остаточний розрахунок між сторонами здійснюється протягом п`яти банківських днів із дати підписання акту-звіту (акту наданих послуг).

6.7. Пунктом 5.1.2 Договору обумовлено, що сторона, яка допустила порушення своїх зобов`язань цього договору, зобов`язана негайно їх усунути.

6.8. Відповідно до акта звірки взаємних розрахунків за період 01.05.2018 - 14.02.2020, наданого позивачем, борг ТОВ "ХІМТЕК-ІМПЕКС" перед ТОВ "ЛЕМТРАНС ТРАНЗИТ" склав 2 324 973,69 грн.

6.9. На підтвердження вказаного боргу ТОВ "ЛЕМТРАНС ТРАНЗИТ" посилається на такі акти наданих послуг: від 31.05.2018 №166, від 30.06.2018 № 202, від 31.07.2018 № 248, від 30.09.2018 № 328, від 31.10.2018 № 367, від 30.11.2018 № 422, від 31.12.2018 № 473, від 31.01.2019 № 4, від 28.02.2019 № 43, від 31.03.2019 №92, від 30.04.2019 №132, від 31.05.2019 № 175.

6.10. Відповідно до пункту 8.2. Договору всі спори та розбіжності, що виникають під час виконання цього Договору, сторони будуть намагатися врегулювати шляхом переговорів.

6.11. На виконання пункту 8.2. Договору ТОВ "ЛЕМТРАНС ТРАНЗИТ" неодноразово зверталося до ТОВ "ХІМТЕК-ІМПЕКС" із відповідними претензіями. Претензії направлялися засобами електронного зв`язку на відомі ТОВ "ЛЕМТРАНС ТРАНЗИТ" електронні адреси відповідача та поштовим відправленням рекомендованим листом з описом вкладення на юридичну адресу ТОВ "ХІМТЕК-ІМПЕКС" вказану останнім в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Претензія від 14.12.20187 №12/18-23 не була вручена ТОВ "ХІМТЕК-ІМПЕКС" та повернулася позивачу, у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання. Претензія від 31.05.2019 №05/19-41 направлялася відповідачу засобами електронного зв`язку. Претензія від 09.10.2019 №10/19-08 повернулася позивачу у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання.

6.12. В той же час, позивач зазначає, що факт отримання претензій відповідачем та дотримання сторонами переговорного порядку вирішення спорів підтверджується Гарантійними листами відповідача, що направлялися останнім на електронну пошту позивача, або поштовими відправленнями.

6.13. Відповідно до пункту 10.4 Договору підписані сторонами електронні та факсимільні копії додатків до цього Договору, актів наданих послуг, заявок, рахунків, актів звірки взаєморозрахунків чи будь-яких інших документів пов`язаних з виконанням цього Договору мають юридичну силу та визнаються сторонами в якості доказів в судах, до моменту заміни таких документів оригіналами. Сторона, що не направила оригінали документів несе всі ризики, в тому числі збитки і шкоду, що були нанесені іншій стороні і пов`язані з відсутністю оригіналів документів.

6.14. Згідно із пунктом 5.3.3. Договору у випадку порушення клієнтом пункту 3.9 цього Договору експедитор має право вимагати оплату клієнтом штрафних санкцій за прострочку платежу в розмірі 0.5% від простроченої суми за кожен день прострочки.

6.15. Судове рішення першої інстанції оскаржувалося у суді апеляційної інстанції лише у частині вимог первісного позову.

7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1. Ухвалою Верховного Суду від 30.11.2020 відкрито касаційне провадження у справі № 916/499/20 за касаційною скаргою ТОВ "ЛЕМТРАНС ТРАНЗИТ" на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

7.2. Склад суду касаційної інстанції змінювався відповідно до наявного у справі витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 30.11.2020 №29.3-02/3209 у зв`язку з перебуванням судді Селіваненка В.П. у відпустці призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 916/499/20, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Малашенкова Т.М. (головуючий), Бенедисюк І.М., Булгакова І.В.

7.3. 21.12.2020 від ТОВ "ЛЕМТРАНС ТРАНЗИТ" на електронну пошту Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла заява про відкладення розгляду справи, підписане ЕЦП. Названа заява мотивована тим, що представник не може з`явитися у засідання у зв`язку з хворобою.

Розглянувши названу заяву, суд касаційної інстанції зазначає, що до заяви представником ТОВ "ЛЕМТРАНС ТРАНЗИТ" не надано жодного доказу на підтвердження тверджень, викладених у заяві про відкладення. До того ж, Верховний Суд зазначає, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони. Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення названої заяви про відкладення.

7.4. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.5. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Причиною виникнення спору за первісним позовом зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення на користь позивача заявленого ним боргу за Договором.

8.2. Суд касаційної інстанції здійснює перегляд рішень судів попередніх інстанцій лише в частині, що була оскаржена у суді апеляційної інстанції та у межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а відтак Верховний Суд здійснює перегляд рішень судів попередніх інстанцій у цій справі лише у частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог.

8.3. Відповідно до вимог статей 11, 509 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Згідно з статтею 526 ЦК України та статтею 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 903 ЦК України).

Відповідно до статті 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

8.4. Відмовляючи у задоволенні первісних позовних вимог, суди попередніх інстанції виходили з того, що на підтвердження своїх вимог про стягнення з відповідача суми заборгованості позивач надав акти наданих послуг: від 31.05.2018 № 166, від 30.06.2018 № 202, від 31.07.2018 № 248, від 30.09.2018 № 328, від 31.10.2018 № 367, від 30.11.2018 № 422, від 31.12.2018 № 473, від 31.01.2019 № 4, від 31.03.2019 №92, від 28.02.2019 №43, від 30.04.2019 №132, від 31.05.2019 № 175 та акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.05.2018 по 14.02.2020.

Відповідно до поданих позивачем актів наданих послуг, в період з травня 2018 року по травень 2019 року, позивач надав відповідачу послуг на загальну суму 2 896 101,41грн. До того ж, судами встановлено, а сторонами не заперечується, що відповідач оплатив позивачу 3 240 000 грн, тобто, суму більшу, ніж заявлена у позовній заяві.

Інших належних та допустимих доказів на підтвердження надання позивачем послуг за договором ТОВ "ЛЕМТРАНС ТРАНЗИТ" не надало .

За таких обставин , суди дійшли висновку про відсутність підстав для стягнення заявлених позивачем сум заборгованості, з огляду на недоведеність позивачем факту надання відповідних послуг у період з 01.05.2018 до 31.05.2018 на суму 2 324 973,69 грн.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Частиною четвертою статті 11 ГПК України і статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності в такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторін. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам доказів не збирає.

8.5. Щодо доводів касаційної скарги про акти звірки взаєморозрахунків Верховний Суд зазначає таке.

Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій : поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом .

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа , яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, доказів (первинних документів) на підтвердження надання позивачем відповідачу послуг з транспортного експедирування на суму 2 668 872,28 грн в період з 01.05.2018 до 31.05.2018, позивачем не надано.

До того ж, суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що відповідно до статей 76 та 77 ГПК України докази мають бути належним та допустимими.

8.6. Крім того, Верховний Суд зазначає, що відповідно до статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

В свою чергу, пункт 5 частини третьої статті 162 ГПК України покладає саме на позивача обов`язок у позовній заяві викласти обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, зазначити докази, що підтверджують вказані обставини, а також вказати правові підстави позову.

Тобто, саме на позивача покладено обов`язок у позовній заяві викласти обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, зазначити докази, що підтверджують вказані обставини, а також вказати правові підстави позову, а суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, при розгляді справи повинен надати правильну правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, і вирішити спір відповідно до норм матеріального і процесуального права, що підлягають застосуванню у конкретному випадку з урахуванням принципів господарського судочинства, закріплених у статті 2 ГПК України, зокрема, диспозитивності, змагальності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом та судом.

Крім того, суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що відповідно до норм ГПК України всі докази, які підтверджують заявлені позивачем вимоги, мають бути подані ним одночасно з позовною заявою, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена позивачем до суду та належним чином обґрунтована.

Системний аналіз статей 80, 269 ГПК України свідчить про те, що докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на позивача покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Прийняття судом (у т.ч. апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку є можливим лише у разі наявності об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи.

З огляду на викладене, враховуючи те, що підготовче провадження у справі розпочато за ухвалою місцевого суду 25.02.2020 та закінчено 25.05.2020, а у межах підготовчого провадження ТОВ "ЛЕМТРАНС ТРАНЗИТ" не заявлялось клопотання про визнання причин неподання додаткових доказів поважними та поновлення пропущеного строку для подання додаткових доказів, позивачем не доведено існування поважних причин пропуску строку для подання клопотання у межах підготовчого провадження, суд касаційної інстанції не вбачає порушень норм процесуального права судом апеляційної інстанції та відхиляє доводи скаржника, викладені у пункті 4.2 цієї постанови.

Інші наведені в цій же частині доводи касаційної скарги є аналогічними доводам апеляційної скарги та були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який з дотриманням вимог статей 269, 275 ГПК України перевірив їх та спростував відповідними висновками.

Згідно з частиною другою статті 79 ГПК України питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. ….. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у цій справі, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню. Наведені у касаційній скарзі доводи щодо порушення норм процесуального права під час дослідження наявних у справі доказів і надання їм оцінки, правильності встановлення обставин справи зводяться до переоцінки доказів та обставин справи, що згідно з положеннями статті 300 ГПК України під час розгляду справи в касаційному порядку не допускається.

8.6. Щодо доводів касаційної скарги про ухвалення оскаржуваних рішень без урахування висновків Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах про, суд касаційної інстанції зазначає таке.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.

Щодо визначення подібності правовідносин Верховний Суд враховує правову позицію, викладену в мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду (справи № 305/1180/15-ц, № 922/2383/16, № 757/31606/15-ц).

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).

Отже, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що подібність правовідносин визначається за їхніми елементами, зокрема суб`єктами, об`єктами та змістом (правами й обов`язками суб`єктів правовідносин) у конкретній справі.

Наведене у касаційній скарзі посилання на постанови Верховного Суду: від 23.10.2019 у справі №917/1307/18 (предметом спору є зобов`язання здійснити поставку товару і стягнення з неустойки у розмірі 1 000 000 грн, спір в якій стосується різного тлумачення сторонами спору дати укладення Договору поставки сої № 903 КЗ, з яким безпосередньо пов`язаний момент виникнення зобов`язання щодо поставки товару);

від 02.10.2018 у справі №910/18036/17 (предметом спору є зобов`язання відповідача звільнити з під арешту та закрити рахунки та визнання договору припиненим);

від 29.08.2018 у справі №909/105/15 (предметом спору є визнання недійсним рішення міської ради в частині продажу земельної ділянки; визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та державного акту про право власності на земельну ділянку);

від 27.02.2019 у справі №922/1163/18 (предметом спору є стягнення з відповідача плати за користування вагонами);

від 31.01.2018 у справі №910/8763/17 (предметом спору є виділення в натурі майна, яке належить позивачу на праві спільної часткової власності, як учаснику спільної діяльності за договором про спільну діяльність; зобов`язання відповідача-1 передати позивачу природний газ; зобов`язання відповідача-1 сплатити з балансу спільної діяльності на користь позивача належну йому частку прибутку);

від 21.08.2020 у справі №904/2357/20 (предметом спору є стягнення коштів, які компенсують частину вартості предметів лізингу, до того ж предметом оскарження у суді касаційної інстанції була ухвала про забезпечення позову, а не вирішення справи по суті);

від 11.09.2020 у справі №910/16505/19 (предметом спору є відшкодування збитків, заподіяних порушенням ексклюзивного права позивача згідно з Контрактом та Додатковою угодою до цього Контракту), -

судом касаційної інстанції не беруться до уваги, оскільки зазначені постанови прийняті Верховним Судом за різного предмету спору, іншого матеріально-правове регулювання спірних правовідносин, інших фактичних обставин, установлених судами, залежно від яких суд і застосував норми матеріального і процесуального права.

Таким чином, зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження у цій частині касаційної скарги ТОВ "ЛЕМТРАНС ТРАНЗИТ".

8.7. Доводи позивача, викладені в касаційній скарзі, вже спростовано судами попередніх інстанцій. Водночас, зазначаючи про порушення цими судами норм процесуального та матеріального права, скаржник насправді фактично вдається до заперечення обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями під час розгляду справи, та перегляду вже здійсненої названими судами оцінки доказів зі справи.

Інші доводи скаржника, які наведені в касаційній скарзі, зводяться до власного тлумачення норм законодавства, принципу змагальності сторін у господарському процесі та безпосередньо пов`язані із встановленням фактичних обставин справи та оцінкою доказів у ній, тоді як суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним. Тому пов`язані з наведеним аргументи скаржника не можуть бути прийняті Касаційним господарським судом.

Саме лише прагнення скаржника здійснити нову перевірку обставин справи та переоцінку доказів у ній не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки згідно з імперативним приписом частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Касаційний господарський суд бере до уваги доводи, викладені у відзиві ТОВ "ХІМТЕК-ІМПЕКС" на касаційну скаргу, як такі, що узгоджуються з обставинами справи, встановленими судом апеляційної інстанції, у залежності від яких (обставин) і прийнято судове рішення по суті спору.

8.7. Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

8.8. Разом з тим Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

8.9. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, яких у цьому випадку немає.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, Суд відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у зазначеній частині.

9.2. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

9.3. Звертаючись з касаційною скаргою, ТОВ "ЛЕМТРАНС ТРАНЗИТ" не спростувало висновків попередніх судових інстанцій та не довело неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень.

9.4. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи, викладені у касаційній скарзі з посиланням на приписи пункту 4 частини другої статті 287 та статті 310 ГПК України не отримали свого підтвердження під час касаційного провадження, у зв`язку з чим підстави для скасування судових рішень попередніх інстанцій - відсутні.

9.5. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу ТОВ "ЛЕМТРАНС ТРАНЗИТ" в частині підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України залишити без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін за відсутності визначених процесуальним законом підстав для їх скасування.

10. Судові витрати

10.1. Понесені ТОВ "ЛЕМТРАНС ТРАНЗИТ" у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 129, 296, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Закрити касаційне провадження у справі № 916/499/20 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕМТРАНС ТРАНЗИТ" в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕМТРАНС ТРАНЗИТ" в частині підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду Одеської області від 01.07.2020 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.09.2020 у справі № 916/499/20 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Булгакова