Рішення

від 06.07.2020 по справі 918/349/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" липня 2020 р. м. Рівне Справа № 918/349/20

Господарський суд Рівненської області у складі судді Андрійчук О., за участю секретаря судового засідання Рижого Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРАТ-2005"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "КАТОІЛ ПЛЮС"

про стягнення заборгованості, пені, інфляційних втрат та 3% річних,

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

УСТАНОВИВ:

У квітні 2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "КАРАТ-2005" звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "КАТОІЛ ПЛЮС", у якому просить стягнути 360 994,40 грн за договором поставки № 1/27-04 від 27.04.2017, пеню у розмірі 46 478,11 грн, 3% річних у розмірі 33 815, 05 грн та 78 889,35 грн інфляційних.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Згідно із з позовною заявою, 27.04.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "КАРАТ-2005" (позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КАТОІЛ ПЛЮС" (відповідач, покупець) укладено договір поставки №1/27-04 (договір), за умовами якого позивач зобов`язався передати у власність відповідача товар, а відповідач зобов`язався прийняти товар та оплатити нафтопродукти (товар) на умовах цього договору. На виконання умов зазначеного договору позивачем поставлено відповідачу товар на суму 1 297 944,40 грн, що стверджується видатковими накладними та рахунками - фактурами, у свою чергу, відповідачем отриманий товар оплачено частково, на суму 937 000,00 грн, відтак заборгованість останнього перед позивачем становить 360 994,40 грн. Крім того, за недотримання відповідачем умов договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача, крім основного боргу, 46 478,11 грн пені, 3% річних у розмірі 33 815,05 грн та 78 889,35 грн інфляційних.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст. 509, 510, 526, 527, 530, 536, 549, 553, 554, 611, 623, 624, 625 ЦК України та ст. 193, 202, 216-220, 224 - 226 ГК України.

Відповідач відзиву у строки і порядку, визначені ГПК України та ухвалою суду від 18.05.2020, не надав, а відтак розгляд справи здійснюється за наявними матеріалами.

Процесуальні рішення, заяви і клопотання сторін та результати їх розгляду.

Ухвалою суду від 17.04.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРАТ-2005" залишено без руху, запропоновано позивачу у 10-денний строк з дня отримання вказаної ухвали усунути недоліки позовної заяви, а саме надати суду: докази сплати судового збору в розмірі 7 802,65 грн та його зарахування до спеціального фонду Державного бюджету, а також докази відправлення копії позовної заяви і доданих до неї документів відповідачу (опис вкладення).

Ухвалою суду від 18.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 15.06.2020, запропоновано позивачу надати суду, зокрема обґрунтований розрахунок інфляційних втрат та докази часткової оплати за нафтопродукти за договором поставки № 1/27-04 від 27.04.2017.

03.06.2020 від представників позивача надійшли клопотання про проведення судового засідання у цій справі в режимі відеоконференції, у задоволенні яких відмовлено ухвалами суду від 09.06.2020.

15.06.2020 від представника позивача Павлюка І. надійшли клопотання про проведення судового засідання без його участі та про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 15.06.2020 у судовому засіданні оголошено перерву на 06.07.2020.

23.06.2020 на адресу суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРАТ-2005" надійшло клопотання про проведення судового засідання у цій справі в режимі відеоконференції, у задоволенні якого відмовлено ухвалою суду від 24.06.2020.

06.07.2020 від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі його представника.

Інших заяв і клопотань від сторін не надходило.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності та взаємозв`язку, оцінивши подані докази, суд установив таке.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

27.04.2017 між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки № 1/27-04 (договір), за п. 1.1. договору позивач (постачальник) бере на себе обов`язок протягом строку дії договору передати у власність відповідача (покупця), а покупець прийняти та оплатити на умовах, визначених цим договором, нафтопродукти (далі - товар).

Відповідно до п. 10.1.-10.3., 10.8. договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 10.1. цього договору, та закінчується 26.04.2018. По закінченню дії цього договору та при відсутності письмового повідомлення про розірвання договору, сторони погоджуються, що дія цього договору продовжена на кожен наступний календарний рік на тих самих умовах. Закінчення строку цього договору не звільняє від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

За підп. 1.1.1., 1.1.2. п. 1.1. договору конкретне найменування товару, його марка та вид, інші характерні ознаки, ціна і термін постачання визначаються у додаткових угодах до цього договору, підписаних уповноваженими представниками продавця та покупця, та скріплені їх печатками. Додаткові угоди та рахунки-фактури до цього договору мають містити в обов`язковому порядку посилання на цей договір. Одиниця виміру товару визначається у додаткових угодах, які є невід`ємної частиною цього договору.

У розділі 2 договору передбачено, що кожна додаткова угода є окремою угодою, укладеною в рамках цього договору. Кожна наступна додаткова угода не відміняє і не призупиняє дію попередніх додаткових угод не повністю, не в частині, якщо тільки в ньому не вказано інше. Умови цього договору викладені відповідно до вимог Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів Інкотермс (в редакції 2010 року), які застосовуються із урахуванням особливостей, пов`язаних із внутрішньодержавним характером цього договору, а також тих особливостей, що випливають із умов цього договору.

Згідно з п. 3.2. договору кількість товару, що поставляється, визначається в актах прийому - передачі та видаткових накладних до цього договору. Загальна кількість товару, що поставлена покупцю за цим договором, визначається сукупною кількістю всіх партій товару згідно з актами прийому - передачі та видатковими накладними до цього договору.

Розділом 4 договору передбачено умови поставки. Поставка товару здійснюється продавцем у порядку, партіями, в строки та на умовах, погоджених сторонами у додаткових угодах до цього договору. Базис поставки узгоджується сторонами у додаткових угодах до цього договору. Транспорт поставки - залізничний або автомобільний. У разі поставки партії товару на умовах ЕХW (місце вивезення товару покупцем), покупець самостійно та за свій рахунок організовує та забезпечує вивезення та перевезення товару. Зобов`язання у зв`язку з поставкою товару визначаються в додаткових угодах до цього договору. Реквізити і адреси вантажоодержувачів товару повідомляються покупцем в заявці, що направляється продавцю (у т. ч. в факсимільному або електронному вигляді). Датою поставки товару вважається дата підписання уповноваженими представниками сторін акта прийому - передачі товару та (або) видачі продавцем видаткової накладної.

Крім того, право власності на товар та всі ризики на нього переходять від продавця до покупця з дати поставки, визначеної за правилами п. 4.7. договору.

Судом установлено, що на виконання умов договору позивач здійснив поставку товару на загальну суму 1 297 994, 40 грн, про що свідчать видаткові накладні № ДО - 0000000001 від 29.04.2017 на суму 813 427,20 грн та № ДО - 0000000002 від 06.05.2017 на суму 484 567,20 грн.

За п. 5.1. - 5.4., 5.9. договору ціна за одиницю товару, загальна вартість кожної партії товару визначаються в додаткових угодах або рахунках - фактурах до цього договору, які виставляються продавцем після отримання заявки від покупця. Покупець зобов`язаний оплатити товар у порядку, на умовах та в строки, визначенні в додаткових угодах та рахунках - фактурах до цього договору. Оплата здійснюється в національній валюті Україні - гривні, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця, що визначений в п. 12 договору, або в рахунках - фактурах до цього договору, якщо продавець письмово не повідомить покупцю інші реквізити для оплати. Датою платежу вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця, платіжні документи повинні містити посилання: на призначення платежу, номер та дату рахунку - фактури продавця на оплату, або номер та дату договору, найменування товару. Загальна вартість товару, що постачається за цим договором (загальна сума договору), визначається сумою вартості всіх партії товару згідно з актами прийому - передачі та видатковими накладними до цього договору.

У матеріалах справи відсутні докази складання актів у зв`язку з наявністю претензій відповідача по кількості чи якості товару.

Судом установлено, що відповідач, отримавши товар, розрахувався за нього частково, сплативши 937 000,00 грн, про що свідчать банківські виписки та акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.04.2017 по 26.09.2018, відтак заборгованість відповідача перед позивачем складає 360 994,40 грн (1 297 994,40 грн - 937 000,00 грн).

Окрім того, за недотримання відповідачем умов договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення 46 478,11 грн пені, 33 815,05 грн 3% річних та 78 889,35 грн інфляційних.

Нарахування пені передбачено п. 7.2. договору, згідно з яким у випадку порушення строків оплати покупець сплачує неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період зазначеного порушення, за кожен день такого порушення строків, від вартості товару, що має бути оплачений.

Нарахування 3% річних та інфляційних врегульовано ст. 625 ЦК України.

З урахуванням викладеного судом установлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов`язані із несвоєчасною оплатою товару за договором поставки та відповідальністю за порушення строків оплати за поставлений товар, регулювання яких здійснюється ГК України та ЦК України.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Статтею 655 ЦК України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

У силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як установлено судом із фактичних обставин справи, відповідач вартості поставленого позивачем товару у повному обсязі не провів, відтак вимога про стягнення боргу в сумі 360 994,40 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач, посилаючись на ст. 625 ЦК України, за прострочення грошового зобов`язання за накладною № ДО - 0000000002 від 06.05.2017 на суму 484 567,20 грн здійснив нарахування 33 815,05 грн 3% річних та 78 889,35 грн інфляційних.

За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Нарахування інфляційних втрат за наступний період здійснюється з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання.

Вказана правова позиція щодо порядку нарахування інфляційних викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 916/190/18 від 04.06.2019 та у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у справі № 905/600/18 від 05.07.2019.

Суд, здійснивши перерахунок 3% річних (з урахуванням святкових та неробочих днів, як це передбачено приписами ч. 5 ст. 254 ЦК України) та інфляційних, установив, що розмір перших складає 33 645,61 грн (при заявленому - 33 815,05 грн), а других - 92 258,89 грн (при заявленому - 78 889,35 грн) (розрахунок додається), отже 3% річних підлягають частковому задоволенню, а інфляційні - у заявленому розмірі.

Стосовно нарахування позивачем пені, то слід зазначити таке.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України).

За ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 2 ст. 232 ГК України).

За змістом наведених норм можна зробити висновок про те, що особливість пені у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та доти, поки зобов`язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, обмежується правила ч. 2 ст. 232 ГК України, якщо інше не встановлено договором. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання (зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі.

Пеню належить рахувати з наступного дня після дати, в яку зобов`язання мало бути виконано, і по переддень фактичного виконання грошового зобов`язання, або по відповідний день через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, але в межах періоду, визначеного позивачем.

Судом із розрахунку, долученого позивачем до позовної заяви, установлено, що нарахування пені за товар, поставлений за накладною № ДО - 0000000002 від 06.05.2017 на суму 350 994,00 грн, проводилося за період з 10.10.2019 по 10.04.2020, тобто поза межами строку, установленого ч. 2 ст. 232 ГК України (договором іншого не установлено), а тому підстав для стягнення пені за період, обраний позивачем, немає.

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та про стягнення з відповідача на користь позивача 360 994,40 грн основного боргу, 33 645,61 грн 3% річних та 78 889,35 грн інфляційних.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

У позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 7 802,65 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи, що позов задоволено частково, відтак судовий збір в розмірі 7 102,75 грн покладається на відповідача, а решта - на позивача.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРАТ-2005" до Товариства з обмеженою відповідальністю "КАТОІЛ ПЛЮС" про стягнення 520 176,91 грн задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КАТОІЛ ПЛЮС" (35322, Рівненська область, Рівненський район, с. Кустин, вул. Шевченка, буд. 100, ідентифікаційний код 36332535) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРАТ-2005" (04071, м.Київ, вул. Гончарна, буд. 9, ідентифікаційний код 33465706) 360 994,40 грн основного боргу, 33 645,61 грн 3% річних та 78 889.35 грн інфляційних.

У задоволенні позовних вимог про стягнення 169,44 грн 3% річних та 46 478,11 грн пені відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КАТОІЛ ПЛЮС" (35322, Рівненська область, Рівненський район, с. Кустин, вул. Шевченка, буд. 100, ідентифікаційний код 36332535) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРАТ-2005" (04071, м.Київ, вул. Гончарна, буд. 9, ідентифікаційний код 33465706) 7 102,75 грн судового збору.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "КАРАТ-2005" (04071, м.Київ, вул. Гончарна, буд. 9, ідентифікаційний код 33465706).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "КАТОІЛ ПЛЮС" (35322, Рівненська область, Рівненський район, с. Кустин, вул. Шевченка, буд. 100, ідентифікаційний код 36332535).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повне судове рішення складене та підписане 07.07.2020.

Суддя О.Андрійчук