Рішення

від 01.07.2020 по справі 918/384/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2020 р. м. Рівне Справа № 918/384/20

Господарський суд Рівненської області у складі судді Заголдної Я.В. при секретарі судового засідання Васильєвій О.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТУРА УА" (Брест-Литовське шосе, буд. 7-А, оф. 421, м. Київ 179, 03179, код ЄДРПОУ 38271802) до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДПРОДАКТ ЛТД" (провулок Робітничий, буд. 1, м. Рівне, 33009, код ЄДРПОУ 32733574) про стягнення у розмірі 388 045 грн 20 коп.

у судовому засіданні з розгляду справи по суті брали участь:

- від позивача: Петченко Інна Володимирівна (довіреність № б/н від 30.01.2019 року) - в режимі ВКЗ;

- від відповідача: не з`явився

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 01.07.2020 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ч. 14 ст. 8, ст. 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".

Для архівного зберігання оригіналу звукозапису надано диск DVD-R, серійний номер MAP6B2WKO1145029.

ВСТАНОВИВ:

29 квітня 2020 року на поштову адресу Господарського суду Рівненської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТУРА УА" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДПРОДАКТ ЛТД" (далі - відповідач) надійшов позов, в якому позивач просить суд, посилаючись на ст. ст. 1, 2, 12, 35, 54-57, 61, 64, 82 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 193, 222 Господарського кодексу України, ст. ст. 526, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача 388 045 грн 20 коп. заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "ТУРА УА" посилається на невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю "БУДПРОДАКТ ЛТД" зобов`язань за Договором оренди № 83, укладеного між позивачем та відповідачем 11.12.2019 року в частині повного та своєчасного виконання зобов`язань.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 29.04.2020 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТУРА УА" залишено без руху, встановлено заявнику строк на усунення недоліків позовної заяви - 10 (десять) днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху та спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду: належним чином завірених копій документів, доданих до позовної заяви, у порядку, встановленому ст. 91 ГПК України та пунктами 5.26, 5.27 Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації, Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації "Вимоги до оформлення документів (ДСТУ 4163-2003, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 року № 55).

12.05.2020 року на поштову адресу Господарського суду Рівненської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТУРА УА" надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи документів на виконання вимог ухвали суду від 29.04.2020 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 14.05.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 918/384/20, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначити на "03" червня 2020 р. на 14:30 год.; визначити відповідачу строк для подання заяви з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - десять днів з дня вручення даної ухвали; запропонувати сторонам:

а) позивачу: подати суду будь-які додаткові докази в обґрунтування позовних вимог (у разі їх наявності);

б) встановити відповідачу строк для подання відзиву на позов суду з урахуванням вимог ст.ст. 165, 178 ГПК України, одночасно надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду;

в) позивачу: відповідно до ст. 166 ГПК України подати суду відповідь на відзив у 5-денний строк з дня отримання відзиву; одночасно надіслати відповідь на відзив відповідачу та надати суду докази такого скерування відповідачу.

г) відповідачу: у строк протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив подати до суду заперечення на відповідь на відзив з урахуванням вимог ст. 167 ГПК України, одночасно надіслати заперечення позивачу та надати суду докази такого скерування позивачу.

Крім того, ухвалою Господарського суду Рівненської області від 14.05.2020 року задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ТУРА УА" про проведення судового засідання з розгляду справи в режимі відеоконференції, доручено забезпечення проведення судового засідання з розгляду справи по суті в режимі відеоконференції Господарському суду міста Києва.

У судовому засіданні 03.06.2020 року судом встановлено, що відповідач у судове засідання не з`явився, відзиву або пояснень по суті спору не подав.

На адресу суду від відповідача повернувся конверт із ухвалою суду від 14.05.2020 року із зазначенням причин "за закінченням терміну зберігання".

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 03.06.2020 року розгляд справи по суті відкладено в межах строку, встановленого ГПК України, на 01.07.2020 року.

05.06.2020 року від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ТУРА УА" адвоката Петченко Інни Володимирівни надійшло клопотання № 19 від 03.06.2020 року про участь у судовому засіданні з розгляду справи по суті в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 05.06.2020 року задоволено клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ТУРА УА" адвоката Петченко Інни Володимирівни № 19 від 03.06.2020 року про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, доручено забезпечення проведення судового засідання з розгляду справи по суті в режимі відеоконференції Господарському суду міста Києва (01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-в).

У судовому засіданні 01.07.2020 року судом встановлено, що відповідач у судове засідання не з`явився, відзиву або пояснень по суті спору не подав.

На адресу суду від відповідача повернувся конверт із ухвалою суду від 03.06.2020 року із зазначенням причин "адресат відсутній".

При цьому, ухвали господарського суду від 14.05.2020 року та від 03.06.2020 року по справі № 918/384/20 направлялися судом на адресу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДПРОДАКТ ЛТД", зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме - провулок Робітничий, буд. 1, м. Рівне, 33009 та є неврученими.

Будь-якої іншої адреси для листування з відповідачем господарському суду Рівненської області не відомо.

Згідно ч. 7 ст. 120, п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місце проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, Господарським судом вчинено всі можливі заходи для повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДПРОДАКТ ЛТД" про час, дату та місце проведення судового засідання з розгляду справи № 918/384/20 по суті.

Отже, неотримання судової повістки (листа з ухвалою суду) відповідачем є наслідками діяння (бездіяльності) Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДПРОДАКТ ЛТД" щодо її належного отримання.

З огляду на викладене, Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДПРОДАКТ ЛТД" вважається повідомленим про засідання з розгляду справи по суті належним чином, оскільки судом виконано всі покладені на нього обов`язки, а відповідач проявив протиправну процесуальну бездіяльність.

Явка представників сторін у судове засідання 01.07.2020 року обов`язковою не визнавалася.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч.1 ст.202 ГПК України).

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами, при цьому виходячи з наступного.

Відповідач у справі не скористався своїм процесуальним правом на подання письмового відзиву на позовну заяву у строки, встановлені ГПК України та ухвалою Господарського суду Рівненської області від 14.05.2020 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 року "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 року № 215 (постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 року № 215 цю постанову викладено у новій редакції), від 20.03.2020 року № 242,від 25.03.2020 року № 239, від 29.03.2020 року № 241, від 02.04.2020 року № 255 (постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2020 року № 255 цю постанову викладено у новій редакції), від 08.04.2020 року № 262, від 15.04.2020 року № 284, від 22.04.2020 року № 291, від 29.04.2020 року № 313, від 04.05.2020 року № 332, від 04.05.2020 року № 343, від 14.05.2020 року № 377, від 20.05.2020 року № 392) з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу, з 12.03.2020 року до 22.05.2020 року на всій території України встановлено карантин. (Дію карантину, встановленого цією постановою, продовжено на всій території України згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 року № 392. З урахуванням епідемічної ситуації в регіоні з 22.05.2020 року до 22.06.2020 року на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя установлено карантин згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 року № 392).

Постановою Кабінету Міністрів України № 394 від 20.05.2020 року Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (назва із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 р. № 500) (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 29 травня 2020 року № 424, від 3 червня 2020 року № 435, від 12 червня 2020 року № 477, від 12 червня 2020 року № 480, від 17 червня 2020 року № 500) відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" постановлено установити з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 22 травня 2020 р. до 31 липня 2020 р. на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. N 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., N 23, ст. 896, N 30, ст. 1061).

Законом України від 30.03.2020 року № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), внесено зміни в тому числі до Господарського процесуального кодексу України, зокрема, розділ X "Прикінцеві положення" доповнено пунктом 4 такого змісту: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Водночас, відповідно до п. 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Отже, законом № 540-ІХ визначено, що процесуальні строки у визначених ним випадках не зупиняються, не поновлюються, а автоматично продовжуються.

Разом з тим, відповідно до статті 114 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

При цьому у статті 116 ГПК України визначено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

У відповідності до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

З зазначеного вбачається, суду слід розрізняти строки, тривалість яких наперед визначена законом, і строки, тривалість яких визначається судом з урахуванням обставин кожної конкретної справи та особливостей кожної конкретної процесуальної дії.

Суд враховує, що ст. 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та нарівні з протилежною стороною користуватися правами, передбаченими принципом рівності сторін. Пункт 1 ст. 6 Конвенції надає Державам можливість на власний розсуд обирати засоби гарантування цих прав сторонам провадження. Отже, питання особистої присутності, форми здійснення судового розгляду, усної чи письмової, а також представництва у суді є взаємопов`язаними та мають аналізуватися у більш ширшому контексті «справедливого суду» , гарантованого ст. 6 Конвенції. Суд повинен встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, та представити свою справу в умовах, що не ставлять його у явно гірше становище порівняно з опонентом протилежною стороною (рішення у справі "Лопушанський проти України").

З матеріалів справи вбачається, що провадження у справі відкрите 14.05.2020 року, розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, відповідачу забезпечене право на відзив, яким він станом на 01.07.2020 року не скористався.

Частинами 1-4 ст. 161 ГПК України передбачено, що при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Приписами ч.ч. 1, 2, 6, 8, 9 ст. 165 ГПК України унормовано, що у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Відзив підписується відповідачем або його представником. До відзиву додаються, зокрема докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем. Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч.ч. 3-5, 8 ст. 80 ГПК України).

У свою чергу, як вбачається за матеріалів справи, відповідач станом на 01.07.2020 року не надав суду жодних заперечень, письмових пояснень, доказів, своїми процесуальними правами за вказаний період не скористався.

За таких обставин відповідач мав достатньо часу для ефективного представлення своєї справи в суді, а тому розгляд справи може здійснюватися за наявними у справі матеріалами.

У силу вимог ч.ч. 4, 5 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки (ч. 2 ст. 42 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд вважає за необхідне також зазначити, що у справі "Смірнова проти України" зазначено, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції. У справі "Union Alimentaria Sanders SA v. Spain" зазначено, що передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

Зважаючи на викладене суд вважає за необхідне розглядати справу за наявними матеріалами.

Присутній у підготовчому засіданні 01.07.2020 року в режимі ВКЗ представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві № 16 від 27.04.2020 року.

Господарський суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 11.12.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ТУРА УА (Орендодавець по Договору) та Товариством з обмеженою відповідальністю Будсервіс 2000 (Орендар по Договору) було укладено Договір оренди № 83 (надалі за текстом Договір), п. 1.1 якого передбачено, що Орендодавець передає, а Орендар приймає у тимчасове володіння та користування (оперативну оренду) рухоме майно - опалубку перекриття Ргоms&Веаms.

Згідно з п. 1.2. Договору найменування складових частин та вартість обладнання, що передається в оренду, зазначено у специфікаціях та в актах прийому-передачі обладнання до цього Договору. Технічний стан обладнання , яке передається в оренду, зазначається в актах прийому-передачі обладнання. Специфікації та акти приймання передачі є невід`ємними частинами цього Договору.

На підставі п. 1.3. Договору адреса об`єкту, де буде розміщене обладнання для його використання орендарем: Івано-Франківська область, м. Коломия, вул. Богдана Хмельницького, 67.

У відповідності до п. 2.1. Договору передача-приймання обладнання в оренду від орендодавця до орендаря здійснюється уповноваженими представниками сторін згідно з актом прийому-передачі обладнання в оренду та з оренди на складі орендодавця за адресою: Київська область, с. Святопетрівське, вул. Індустріальна, 29.

Згідно з п. 2.2. Договору обладнання вважається переданим орендодавцем та прийнятим орендарем з дати підписання акту прийому-передачі обладнання в оренду уповноваженими представниками сторін.

Крім того, згідно з п.2.3. підписання належним представником орендаря акту прийому-передачі обладнання засвідчує: факт передачі орендодавцем орендарю технічно справного обладнання, факт ознайомлення орендаря із всіма особливими властивостями роботи обладнання, а також факт проведення інструктажу з використання обладнання в роботі та правил безпеки при його застосуванні.

Сторони договору погодили, що початок перебігу строку оренди обладнання, за який нараховується орендна плата, відраховується з дня підписання акту прийому-передачі обладнання в оренду і закінчується в день підписання сторонами акту приймання-передачі обладнання з оренди від орендаря до орендодавця, яким фіксується дата повернення обладнання з оренди. (п. 4.1. Договору).

Строк оренди обладнання за цим Договором складає до 31.12.2020 року.

Пунктом 5.1 договору встановлено, що орендар здійснює оплату за оренду обладнання за весь час фактичного знаходження обладнання у орендаря, починаючи з дати підписання акту прийому-передачі обладнання в оренду і закінчуючи датою підписання акту повернення обладнання орендодавцю згідно з умовами цього договору, у т.ч. після закінчення терміну дії договору та/або оренди, якщо це не пов`язано із діями орендодавця, чи після закінчення строку, коли обладнання мало бути повернуто орендодавцю у визначений Сторонами строк.

Як вбачається із п. 5.3. договору вартість оренди обладнання за 1 добу (тариф на добу) зазначається без ПДВ та складає: комплект № 1 опалубка перекриття Ргоms&Веаms - 5 063 грн 85 коп., та додатково сплачується ПДВ у розмірі 20 % - 1 012 грн 77 коп.

Згідно з п. 5.4. договору сума орендної плати за обладнання за певний термін оренди вказується в додаткових угодах до договору, та може зазначатися в актах приймання-передачі, та/або рахунках-фактурах на оплату оренди обладнання та в інших документах, в яких сторони вважають за потрібне зазначити цей показник.

Відповідно до п. 5.5. Договору орендар здійснює оплату за оренду обладнання відповідно до п. 5.7. Договору.

Згідно з п. 5.6. договору орендна плата за оренду обладнання нараховується на основі тарифу за добу (п.5.3. договору).

Відповідно до п. 5.7 договору орендна плата сплачується шляхом передплати в безготівковому порядку за перші 30 календарних днів та останні 41 день оренди обладнання на поточний рахунок орендодавця на підставі наданого орендодавцем рахунку-фактури протягом 3 робочих днів з дати отримання від орендодавця рахунку-фактури на оплату. За кожний наступний строк оренди обладнання орендар здійснює передоплату за 5 робочих днів до настання цього чергового строку оренди обладнання на підставі наданого орендодавцем рахунку-фактури протягом 3 робочих днів з дати отримання від орендодавця рахунку-фактури на оплату, але не пізніше дня початку наступного чергового строку оренди.

Сторони договору погодили, що неотримання орендарем рахунку орендодавця не позбавляє його обов`язку сплати орендної плати за весь час фактичного користування обладнанням. В разі неотримання рахунку на оплату орендної плати, орендар самостійно вираховує суму орендної плати за певний термін оренди обладнання шляхом множення кількості діб оренди обладнання на тариф за 1 добу. (п. 5.10 Договору).

Відповідно до пункту 5.11 Договору орендар зобов`язується протягом 5 робочих днів відшкодувати Орендодавцю всі витрати, понесені Орендодавцем під час дії цього Договору оренди внаслідок втрати та/або пошкодження Обладнання, якщо це було пов`язано з винними діями Орендаря, у т.ч. відшкодувати вартість пошкодженого, втраченого, неповерненого Обладнання, сплатити пеню, штрафи, що виникли в зв`язку з несвоєчасною сплатою орендних та інших платежів, передбачених цим Договором.

Відповідно до пункту 5.12 Договору по кожному платежу орендодавець зобов`язується підготувати рахунок-фактуру на оплату, в якому зазначається сума до сплати, та своєчасно (у строк, що забезпечує виконання орендарем платіжних зобов`язань відповідно до п. 5.7. цього договору/) надати його орендарю для оплати шляхом направлення рахунку-фактури будь-яким засобом зв`язку: поштою, кур`єром, електронною поштою, факсом або іншим способом.

Як вбачається із п. 5.14. договору орендна плата та інші платежі вважаються сплаченими орендарем з дня їх надходження на поточний рахунок орендодавця, зазначений у цьому договорі.

Пунктом 5.17. Договору встановлено, що Орендар зобов`язаний підписати та повернути Орендодавцю один підписаний примірник (оригінал) Акту здачі-прийняття робіт /надання послуг) до 5-го числа місяця, наступного за звітним.

У випадку неповернення (несвоєчасного повернення) підписаного Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) і відсутності письмової мотивованої відмови Орендаря від підписання цього Акту, такий Акт вважається визнаним Орендарем, а послуга вважається прийнятою без будь-яких зауважень та претензій в повному обсязі (на вказану в Акті суму).

Згідно з п. п. 20 сторони погоджуються, що незалежно від того, що написано, що написано у платіжному дорученні орендаря, суми, отримані орендодавцем за цим договором, будуть зараховуватися у такій послідовності:

а) заборгованість за орендними платежами за попередні періоди (в хронологічному порядку, починаючи з найдавніших), про що орендодавцем направляється письмове повідомлення орендарю;

б) орендні платежі за поточний період;

в) інші витрати, незалежно від характеру, що виставлені орендодавцем в рахунках-фактурах/письмових вимогах до сплати орендарем.

Додатком до Договору є:

- додаток № 1 - каталоги по використанню переданого в оренду обладнання;

- додаток № 2 - специфікація до Договору;

- додаток № 3 "Критерії рівня зносу та пошкодження обладнання".

Зазначений договір з додатками підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відтисками печаток останніх, на час розгляду справи доказів недійсності договору, зокрема відповідних судових рішень, суду не надано.

Судом встановлено, що орендарю було передано об`єкти оренди відповідно умов Договору, що підтверджується підписаним та скріпленим печатками сторін Актом прийому-передачі Обладнання в оренду від 18.12.2019 року.

В подальшому, як вбачається із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, отриманого господарським судом 14.05.2020 року, а саме - 21.02.2020 року Товариством з обмеженою відповідальністю Будсервіс 2000 , зокрема, було проведено державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи, а саме - зміну повного найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДПРОДАКТ ЛТД", зміну скороченого найменування на ТОВ "БУДПРОДАКТ ЛТД" та зміну місцезнаходження на провулок Робітничий, буд. 1, м. Рівне, 33009.

Суд враховує, що зміна найменування юридичної особи проявляється в її зовнішній літеральній корекції. Така корекція впливає на ідентифікацію юридичної особи в цивільному обороті. В результаті зміни найменування юридичної особи структура цивільних правовідносин не змінюється. Зміна найменування юридичної особи тягне лише правовий наслідок проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, пов`язаних зі зміною назви.

Таким чином, зміна найменування юридичної особи не тягне за собою процесуального правонаступництва в зв`язку з відсутністю сукцесора (правонаступника) - нового учасника цивільних відносин якому мають перейти права та обов`язки особи, яка вибула) та юридичної незмінності ауктора (правопопередника) - учасника цивільних відносин, який вибуває зі складу учасника цивільного відношення.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 27 ГПК України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Таким чином, позивачем додержано правила підсудності та вірно зазначено відповідачем Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДПРОДАКТ ЛТД" (провулок Робітничий, буд. 1, м. Рівне, 33009, код ЄДРПОУ 32733574), яке відповідно є орендарем за договором оренди № 83 від 11.12.2019 року.

Судом встановлено, що передане за Актом приймання-передачі від 18.12.2019 року майно знаходиться у використанні Орендаря, у зв`язку з чим складено Акти надання послуг № 393 від 31.12.2019 року на суму 85 072 грн 68 коп., № 25 від 31.01.2020 року на суму 188 375 грн 22 коп., № 57 від 29.02.2020 року на суму 176 221 грн 98 коп., № 59 від 01.04.2020 року на суму 188 375 грн 22 коп.

Крім того, орендодавцем виписано рахунок № 103 від 30.03.2020 року на суму 182 298 грн 60 коп.

Також судом встановлено, що позивач належним чином надав відповідачу послуги за Договором, виставив рахунок та надіслав акти надання послуг на загальну суму 820 343 грн 70 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.04.2020 року акти надання послуг та рахунок направлено для орендаря супровідним листом № 14 від 14.04.2020 року.

Однак, всупереч взятих на себе зобов`язань за договором, Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДПРОДАКТ ЛТД" не виконало свої зобов`язання та оплатило лише частину послуг оренди в сумі 432 298 грн 50 коп., що підтверджується випискою по рахунку позивача від 16.12.2019 року.

Із вказаної виписки вбачається, що 16.12.2020 року на рахунок позивача від відповідача надійшло 182 298 грн 50 коп. за документом № 2696 та 250 000 грн 00 коп. за документом №2699.

Залишок заборгованості у сумі 388 045 грн 20 коп. залишається непогашеним, у зв`язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.

Судом встановлено, що акти надання послуг зі сторони відповідача залишаються не підписаними.

Позивач зазначає, що в силу умов договору оренди акти надання послуг вважаються визнаними відповідачем.

Господарський суд, дослідивши умови договору, встановив, що згідно з п. 5.10 договору неотримання орендарем рахунку орендодавця не позбавляє його обов`язку сплати орендної плати за весь час фактичного користування обладнанням. В разі неотримання рахунку на оплату орендної плати, орендар самостійно вираховує суму орендної плати за певний термін оренди обладнання шляхом множення кількості діб оренди обладнання на тариф за 1 добу.

Крім того, абз. 2 п. 5.17. договору встановлено, що у випадку неповернення (несвоєчасного повернення) підписаного Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) і відсутності письмової мотивованої відмови Орендаря від підписання цього Акту, такий Акт вважається визнаним Орендарем, а послуга вважається прийнятою без будь-яких зауважень та претензій в повному обсязі (на вказану в Акті суму).

Таким чином, судом встановлено, що дії відповідача з добровільного підписання Договору та часткової оплати заборгованості за Договором свідчать про те, що договір фактично був укладений.

Також як свідчать матеріали справи, орендар не відмовився прийняти товар, заперечень щодо ціни, кількості, якості чи комплектності товару Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДПРОДАКТ ЛТД" не має.

Оскільки за кожну добу орендарю нараховується вартість оренди в сумі 5 063 грн 85 коп. та додатково ПДВ (разом 6 076 грн 62 коп. за 1 добу), орендарем товар прийнято в користування та станом на дату подання позовної заяви не повернуто, сплачено лише частину заборгованості за договором у сумі 432 298 грн 50 коп., відтак основна заборгованість відповідача за Договором становить 388 045 грн 20 коп.

Судом встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного правочину, який за своєю правовою природою є договором оренди рухомого майна.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 ГК України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 3, ст. 627 ЦК України принцип свободи договору передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписом ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно - правовими актами щодо окремих видів договорів.

Однією з загальних засад цивільного законодавства згідно зі ст. 3 ЦК України є свобода договору.

Сторони Договору на підставі вільного волевиявлення домовилися, погодили та зафіксували у п. 5.1. Договору, що орендар здійснює оплату за оренду обладнання за весь час фактичного знаходження обладнання у орендаря, починаючи з дати підписання акту прийому-передачі обладнання в оренду і закінчуючи датою підписання акту повернення обладнання орендодавцю згідно з умовами цього договору, у т.ч. після закінчення терміну дії договору та/або оренди, якщо це не пов`язано із діями орендодавця, чи після закінчення строку, коли обладнання мало бути повернуто орендодавцю у визначений Сторонами строк.

Як вбачається із п. 5.3. договору вартість оренди обладнання за 1 добу (тариф на добу) зазначається без ПДВ та складає: комплект № 1 опалубка перекриття Ргоms&Веаms - 5 063 грн 85 коп., та додатково сплачується ПДВ у розмірі 20 % - 1 012 грн 77 коп.

Відповідно до п. 5.7 договору орендна плата сплачується шляхом передплати в безготівковому порядку за перші 30 календарних днів та останні 41 день оренди обладнання на поточний рахунок орендодавця на підставі наданого орендодавцем рахунку-фактури протягом 3 робочих днів з дати отримання від орендодавця рахунку-фактури на оплату. За кожний наступний строк оренди обладнання орендар здійснює передоплату за 5 робочих днів до настання цього чергового строку оренди обладнання на підставі наданого орендодавцем рахунку-фактури протягом 3 робочих днів з дати отримання від орендодавця рахунку-фактури на оплату, але не пізніше дня початку наступного чергового строку оренди.

Відтак, судом встановлено, що сторонами узгоджено порядок оплати за Договором.

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). (ч. 1 ст. 760 ЦК України).

Як вбачається із ч. ч. 1, 2 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.

Крім того, згідно з ч. 5 ст. 762 ЦК України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Поряд з цим слід зазначити, що у відповідності до п. 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Поняття і види доказів викладені у ст. 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 року).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 року зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Принцип належності доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Слід зазначити, що правило належності доказів обов`язкове не лише для суду, а й для осіб, які є суб`єктами доказування (сторони, треті особи), і подають докази суду. Питання про належність доказів остаточно вирішується судом. Питання про прийняття доказів спершу повинно вирішуватися під час їх представлення суду. Однак остаточно може з`ясуватися неналежність доказу і на подальших стадіях, під час їх оцінки судом, аж до проголошення рішення.

Мета судового дослідження полягає у з`ясуванні обставин справи, юридичній оцінці встановлених відносин і у визначенні прав та обов`язків (відповідальності) осіб, які є суб`єктами даних відносин. Судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому. Повнота судового пізнання фактичних обставин справи передбачає, з одного боку, залучення всіх необхідних доказів, а з іншого, - виключення зайвих доказів. З усіх поданих особами, що беруть участь у справі, доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню. Отже, належність доказів нерозривно пов`язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини.

Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об`єктивного зв`язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об`єктом судового пізнання.

Частиною 1 с. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.

Враховуючи вимоги процесуального законодавства, належними та допустимими доказами, які підтверджують факт заборгованості, можуть бути первинні документи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 17 Закону України 23.02.2006 року № 3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі Гарсія Руїз проти Іспанії , від 28 жовтня 2010 року в справі Трофимчук проти України , від 9 грудня 1994 року в справі Хіро Балані проти Іспанії , від 1 липня 2003 року в справі Суомінен проти Фінляндії , від 7 червня 2008 року в справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії ) свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідачем доводи позивача не спростовані, відзиву не надано, докази сплати заборгованості за надані позивачем послуги та докази повернення орендованого майна або оплати його вартості відсутні.

Відтак, оцінюючи подані позивач докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

У позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, що складаються із судового збору у сумі 5 820 грн 68 коп.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТУРА УА" до позовної заяви долучило платіжне доручення № 5102 від 27.04.2020 року, що підтверджує сплату судового збору у більшому розмірі, а саме - 5 820 грн 69 коп.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Предметом спору було стягнути з відповідача 388 045 грн 20 коп. заборгованості.

На підставі п. 2 ч. 1 с. 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" установлено у 2020 році прожитковий мінімум на одну особу для працездатних осіб: з 1 січня 2020 року - 2 102 грн. 00 коп.

Відтак, за подання даної позовної заяви судовий збір підлягав сплаті у розмірі 5 820 грн 68 коп.

Суд роз`яснює, що надлишок сплаченого судового збору за позов у розмірі 00 грн 01 коп. підлягає поверненню Товариству з обмеженою відповідальністю "ТУРА УА" в разі подання відповідної заяви.

Отже, судовий збір відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України у розмірі 5 820 грн 68 коп. покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДПРОДАКТ ЛТД" (провулок Робітничий, буд. 1, м. Рівне, 33009, код ЄДРПОУ 32733574) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТУРА УА" (Брест-Литовське шосе, буд. 7-А, оф. 421, м. Київ 179, 03179, код ЄДРПОУ 38271802) 388 045 (триста вісімдесят вісім тисяч сорок п`ять) грн 20 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДПРОДАКТ ЛТД" (провулок Робітничий, буд. 1, м. Рівне, 33009, код ЄДРПОУ 32733574) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТУРА УА" (Брест-Литовське шосе, буд. 7-А, оф. 421, м. Київ 179, 03179, код ЄДРПОУ 38271802) 5 820 (п`ять тисяч вісімсот двадцять) грн 68 коп. судового збору.

4. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повний текст рішення складено та підписано 06.07.2020 року

Суддя Заголдна Я.В.