Постанова

від 02.07.2020 по справі 906/456/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2020 року

м. Київ

Справа № 906/456/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І.М. (головуючий), Колос І.Б., Малашенкової Т.М.

за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,

представників учасників справи:

позивача - Слівінського А.О., Привіденцева В.М.

відповідача - Сірої А.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанії Телеінформаційні технології

на рішення Господарського суду Житомирської області від 20.09.2019 та

постанову Південно- західного апеляційного господарського суду від 09.01.2020

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю телерадіокомпанії Телеінформаційні технології

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Лесі Українки 38

про зобов`язання вчинити певні дії.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Стислий зміст позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія Телеінформаційні технології (далі - ТОВ ТРК Телеінформаційні технології ) звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом про зобов`язання ОСББ Лесі Українки 38 (далі - ОСББ):

укласти з позивачем господарський договір щодо доступу до елементів інфраструктури житлового багатоквартирного будинку № 38 на вул. Лесі Українки в місті Житомирі для забезпечення надання позивачем телекомунікаційних послуг мешканцям будинку з урахуванням пунктів 3, 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 07.02.2017 № 1834-VIII Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж (далі - Закон № 1834-VIII);

не чинити перешкоди ТОВ ТРК Телеінформаційні технології у наданні телекомунікаційних послуг мешканцям багатоквартирного будинку № 38 на вул. Лесі Українки в місті Житомирі та обслуговуванні телекомунікаційного обладнання позивача, забезпечивши безперешкодний доступ позивачу до всіх належних йому технічних засобів телекомунікацій.

2. Стислий виклад судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Житомирської області (суддя Кудряшова Ю.В.) від 20.09.2019 у задоволенні позову відмовлено.

2.2. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.01.2020 (колегія суддів: Петухов М.Г., Грязнов В.В., Олексюк Г.Є.) рішення суду першої інстанції залишено без змін.

3. Стислий виклад вимог касаційної скарги

3.1. 03.02.2020 (згідно з поштовою відміткою на конверті) ТОВ ТРК Телеінформаційні технології звернулося з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 20.09.2019 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.01.2020 та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

4. Аргументи учасників справи

4.1. Аргументи касаційної скарги

Відповідно до змісту касаційної скарги оскаржувані судові рішення ухвалені внаслідок помилкового застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону № 1834-VIII дія цього Закону не поширюється на відносини з доступу до споруд електрозв`язку, будинкової розподільної мережі та кабельної каналізації електрозв`язку, що перебувають у власності операторів, провайдерів телекомунікацій.

У касаційній скарзі зазначені такі аргументи:

попередні судові інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, незаконно посилаються на те, що немає доказів недопущення працівників позивача до обладнання та доказів чинення перешкод у проходженні цифрового сигналу до власників квартир відповідного багатоквартирного будинку. Всупереч зазначеному висновку до матеріалів справи долучені акти про недопущення ремонтних бригад позивача до обладнання, численні скарги абонентів щодо неодержання цифрових послуг та документи ОСББ, які підтверджують протиправне відключення позивача від електропостачання, яке він оплачує кожного місяця на підставі договору, а також звукозапис розмови техпрацівника із забезпечення діяльності комунальної системи Безпечне місто безпосередньо з керівником ОСББ, яка відмовила у доступі для проведення техобслуговування обладнання;

в матеріалах справи наявні заяви трьох співвласників будинку - абонентів позивача, які долучаючи правовстановлюючі документи на квартири та договори абонентського обслуговування просили суд апеляційної інстанції залучити їх до участі в справі як третіх осіб без самостійних вимог щодо предмету спору. Керівництво ОСББ своїми протиправними діями перешкоджає позивачу виконувати зобов`язання щодо надання телекомунікаційних послуг та позбавляє абонентів таких послуг, тобто порушує права абонентів, зокрема, гарантоване Конституцією України право на доступ до інформації. Отже, справа стосується прав та охоронюваних законом інтересів абонентів. Відповідно до пункту 8 частини першої статті 310 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) незалучення таких осіб до участі в справі є самостійною підставою для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд. Відмова в судовому захисті прав позивача як власника мережі та ліцензованого оператора з телеінформаційних послуг, який водночас є стороною договору абонентського обслуговування, беззаперечно впливатиме на права та інтереси абонентів - споживачів інформаційних послуг;

суди, відмовляючи в задоволенні позову, безпідставно посилаються на те, що на момент розгляду справи обладнання позивача працювало, оскільки відповідач увімкнув обладнання лише після звернення позивача до суду, на момент першого засідання у справі, але наступного дня відповідач обладнання знову вимкнув. У пункті 33 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України від 07.02.2014 №5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав зазначено, що відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння. Позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню незалежно від того, на своїй чи земельній ділянці або іншому об`єкті нерухомості відповідач в (бездіяльність), що порушують право позивача;

суди допустили зворотну дію Закону № 1834-VIII у часі - застосували його до відносин з розміщення телекомунікаційних мереж у 2001 році. Доказом того, що

технічні умови узгоджуються лише провайдерами, що розміщують свої мережі після прийняття Закону № 1834-VIII або використовують для надання своїх послуг загальнобудинкову розподільчу мережу (що перебуває у власності ОСББ) є зареєстрований у Верховній Раді України та підготовлений до другого читання проект Закону від 03.09.201 № 2042. Про внесення змін до деяких законів України щодо доступу до інфраструктури об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики , яким конкретизуються положення Закону № 1834-VIII задля уникнення можливості їх подвійного трактування. Законопроектом, зокрема, передбачено, що якщо технічні засоби електронних комунікацій, розміщені в/на елементах інфраструктури об`єкта доступу за згодою попереднього власника інфраструктури, то новий власник інфраструктури об`єкта доступу забезпечує безперешкодний доступ до них оператору електронних комунікацій до укладення/переукладення з ним договору з доступу. Але суди, вирішуючи спір у справі, застосували інший підхід, який може призвести до негативних наслідків на телекомунікаційного ринку послуг в цілому, де переважна більшість цифрових кабельних мереж будувались за десятиріччя до прийняття Закону.

4.2. Аргументи, зазначені у відзиві на касаційну скаргу

ОСББ у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

У відзиві зазначено:

позивач не долучив до матеріалів справи жодних належних та допустимих доказів того, що він є співвласником внутрішній комунікацій будинку, отже до спірних відносин мають застосовуватися загальні норми Закону № 1834-VIII;

відповідно до вимог Закону № 1834-VIII отримання та виконання технічних умов є обов`язковими умовами здійснення доступу до елементів інфраструктури відповідного об`єкта. Невиготовлення та ненадання технічних умов з доступу позбавляє відповідача можливості визначити яке майно має встановлюватися позивачем, яка його потужність та яку кількість електроенергії обладнання споживає;

посилання позивача щодо незастосування судами статей 369, 104 ЦК України є безпідставними, оскільки реалізація прав співвласників багатоквартирних житлових будинків регламентується нормами Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку ;

позивач не надав жодних документів на підтвердження того, що він укладав із балансоутримувачем багатоквартирного житлового будинку чи ОСББ належний договір щодо доступу до мереж;

згідно зі змістом касаційної скарги та її прохальної частини, позивач оскаржує рішення суду першої інстанції в повному обсязі, але із прохальної частини його апеляційної скарги вбачається, що позивач просив суд: скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 20.09.2019 та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково: зобов`язати ОСББ не чинити перешкод ТОВ ТРК Телеінформаційні технології у наданні телекомунікаційних послуг мешканцям житлового багатоквартирного будинку №38 по вул. Лесі Українки в місті Житомирі, а також в обслуговуванні телекомунікаційного обладнання, забезпечивши безперешкодний доступ позивачу до всіх належних йому технічних засобів телекомунікацій . Отже, позивач не оскаржував рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволені позовних вимог щодо зобов`язання ОСББ на виконання вимог Закону № 1834-VIII з урахуванням пунктів 3, 4 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону укласти господарський договір з позивачем щодо доступу до елементів інфраструктури зазначеного житлового багатоквартирного будинку для забезпечення надання товариством телекомунікаційних послуг мешканцям будинку;

до касаційної скарги долучені докази, які відповідно до статті 300 ГПК не можуть бути враховані у вирішенні спору зі справи.

5. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

5.1. Як зазначає позивач, він здійснює ліцензійний вид діяльності з надання населенню міста Житомира телекомунікаційних послуг, в тому числі, мешканцям житлового багатоквартирного будинку № 38 на вулиці Лесі Українки. З усіма своїми абонентами, позивач має укладені письмові договори на абонентське обслуговування та дозвіл співвласника будинку у формі заяви на безоплатне та безперешкодне використання оператором приміщень загального користування житлового будинку (горище, дах, сходовий майданчик, підвал, технічний поверх, міжповерхові сходи тощо) для забезпечення надання абоненту телекомунікаційних послуг.

5.2. Позивач зазначає, що з постачальником електричної енергії в житловий будинок № 38 на вулиці Лесі Українки у місті Житомирі укладено договір від 28.09.2007 № 642 про постачання електричної енергії, а відповідним актом до договору розмежовано балансову належність електромереж та експлуатаційну відповідальність сторін. Цього акта, зокрема підписано попередником відповідача (попереднім балансоутримувачем будинку) - КВЖРЕП-15, електрики якого здійснювали підключення обладнання ТОВ ТРК Телеінформаційні технології до електричної мережі будинку. Щомісячна сплата спожитої електричної енергії відбувається Житомирському РЕМ.

5.3. 10.08.2016 співмешканцями багатоквартирного житлового будинку № 38 на вулиці Лесі Українки у місті Житомирі створено юридичну особу - ОСББ, яка стала новим балансоутримувачем цього будинку.

5.4. Позивач пояснив, що у зв`язку із набранням 04.06.2017 чинності, спеціальним у спірних правовідносинах Закон України Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж (Закон № 1834-VIII) щоб оформити правовідносини з доступу оператора телекомунікаційних послуг до об`єктів інфраструктури будинку з новим балансоутримувачем - ОСББ неодноразово надсилав йому пропозицію щодо укладення відповідного договору та долучав текст такого договору. Однак відповідач вимагав надати: звернення до власника інфраструктури відповідного об`єкта доступу щодо отримання доступу до інфраструктури об`єкта доступу з пропозицією укладання договору доступу; перелік обладнання, розміщеного в будинку та потужності цього обладнання; проектну документацію з доступу; технічні умови з доступу; кількість використовуваних елементів розподільної мережі та відомості про потужність кожного з елементів. Відповідач також вимагав від позивача погасити заборгованість перед ОСББ за раніше отримані в користування елементи інфраструктури об`єкта доступу, де самовільно, без укладання договору, було розміщено обладнання ТОВ ТРК Телеінформаційні технології , та погасити заборгованість перед ОСББ за використану обладнанням TOB ТРК Телеінформаційні технології електроенергію через лічильник ОСББ.

5.5. Позивач зазначає, що 25.03.2019 на телефон гарячої лінії оператора позивача почали поступати повідомлення від мешканців будинку по вул. Лесі Українки, 38 в місті Житомирі про те, що немає сигналу телебачення та Інтернет з`єднання з цим провайдером.

Аналогічні повідомлення надходили від КП Міський інформаційний центр Житомирської міської ради , який використовує потужності мережі позивача для функціонування системи Безпечне місто (50 камер зовнішнього спостереження та З0 камер відео спостереження у навчальних закладах). На місце події було направлено ремонтну бригаду для з`ясування причин, але робітники позивача не були допущені відповідачем до обладнання. На місце події було невідкладно викликалася слідчо-оперативна група, яка зафіксувала відповідні неправомірні дії посадових осіб відповідача. Отримавши доступ до обладнання, представники позивача виявили, що його виведено з ладу внаслідок імпульсного перепаду напруги, електричні кабелі було перерізано.

За таких обставин позивач, щоб захистити свої порушені права, звернувся з позовом до суду.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА

6. Господарський кодекс України

6.1. Стаття 187

Спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

7. Господарський процесуальний кодекс України від 6 листопада 1991 року №1798-XII у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII (ГПК)

7.1. Частина перша статті 74

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

7.2. Частина дев`ята статті 238

У спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір - умови, на яких сторони зобов`язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.

7.3. Частина перша статті 300

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.4. Частина друга статті 300

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

7.5. Стаття 309

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Оцінка аргументів учасників справи та висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15.01.2020 № 460-IX касаційна скарга розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

8.2. Касаційний господарський суд переглядає оскаржені судові рішення відповідно до положень статті 300 ГПК.

8.3. Попередні судові інстанції відмовляючи в задоволенні позову виходили, зокрема, з того, що позивач в прохальній частині позовної заяви не зазначив умови, на яких сторони зобов`язані укласти відповідний договір, а в судовому засіданні представник позивача, не підтвердив, що договір, має бути укладений саме на тих умовах, що викладені в проекті, який надсилався відповідачу.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (статті 15,16 Цивільного кодексу України, далі - ЦК).

Орієнтовний перелік способів захисту прав та інтересів визначений у статті 16 ЦК якими можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави, отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Суд вправі застосовувати способи захисту цивільних прав, які випливають із характеру правопорушень, визначених спеціальними нормами права, а також повинен ураховувати критерії ефективності таких засобів захисту та вимоги частин 2-5 статті 13 ЦК щодо недопущення зловживання свободою при здійсненні цивільних прав особою.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити реальне поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Предмет позову у вигляді зобов`язання відповідача до вчинення дій (укладення Договору) є примушенням особи до вчинення дії, яка є її правом, а не обов`язком, та носить декларативний характер. У разі ухвалення такого судового рішення, останнє не може бути виконане шляхом звернення до державних виконавчих органів, оскільки не може відбутись шляхом зобов`язання особи виконати такі дії, які неможливо присудити виконати в натурі, в даному випадку зобов`язати укласти Договір, що фактично лежить в площині її (особи) особистого волевиявлення.

З огляду на те, що нездійснення судами попередніх інстанцій оцінки обраного позивачем способу захисту не призвели до прийняття неправильної по суті постанови, Верховний Суд вважає, що відсутні підстави для її скасування, позаяк згідно з частиною другою статті 309 ГПК не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Верховний суд вважає, що зазначені обставини щодо обрання позивачем неналежного способу захисту є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову, тому арґументи позивача, які пов`язані із застосуванням Закону № 1834-VIII під час укладення договору про надання доступу до елементів інфраструктури житлового багатоквартирного будинку не беруться до уваги.

8.4. Касаційний господарський суд дійшов висновку, що аргументи позивача стосовно незастосування судами першої та апеляційної інстанцій положення статті 391 ЦК необґрунтовані з огляду на таке.

Відповідно до цієї статті власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Наведеною нормою передбачено, що власник майна має право шляхом подання негаторного позову вимагати захисту свого права від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном. Позивачем за негаторним позовом може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю. Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Ця норма регулює захист права власності не у будь-якому випадку, а в разі його порушення шляхом чинення перешкод у здійсненні власником його правомочностей з користування та/або розпорядження майном. Цей спосіб захисту спрямований на усунення порушення прав власника, які не пов`язані із позбавленням володіння майном.

Зі змісту оскаржуваних судових рішень, зокрема ухваленої апеляційним судом постанови, вбачається, що позивач не надав жодних документів на підтвердження того, що він укладав із ОСББ або КВЖРЕП, як управителями багатоквартирного житлового будинку належний договір на доступ. Апеляційний суд зазначив, що на момент звернення позивача з позовом немає доказів, що відповідач чинить перешкоди в користуванні відповідним обладнанням, а позивач у судовому засіданні підтвердив, що на день розгляду справи у суді його обладнання підключено і здійснює свою діяльність у відповідному режимі. Перешкод доступу до обладнання немає.

Водночас суд апеляційної інстанції зазначив, що згідно зі статтею 1 Закону №1834-VIII доступ до інфраструктури об`єкта доступа - це право замовника на користування елементами інфраструктури об`єкта доступа для розміщення, модернізації, експлуатації та технічного обслуговування засобів телекомунікації відповідно до законодавства на підставі договору про доступ, тому відсутність договору про доступ унеможливлює звернення за захистом права позивача на підставі цього Закону.

Верховний Суд зауважує, що згідно з установленими у справі на підстави наявних у справі доказів фактичними обставинами перешкоджання відповідачем у реалізації позивачем повноважень із розпорядження та користування майном у розумінні положень статті 391 ЦК не встановлено.

Водночас зі змісту судових рішень не вбачається, що позивач звернувшись із вимогою не чинити йому перешкоди у наданні телекомунікаційних послуг мешканцям багатоквартирного будинку та обслуговуванні його телекомунікаційного обладнання, забезпечивши безперешкодний доступ позивачу до всіх належних йому технічних засобів телекомунікацій, посилався на положення статті 391 ЦК.

Відхиляються аргументи касаційної скарги щодо наявності підстав для скасування оскаржуваних судових рішень відповідно до пункту 8 частини першої статті 310 ГПК у зв`язку з незалученням до участі у справі фізичних осіб - мешканців багатоквартирного будинку, які є споживачами послуг позивача. Суд прийняв відповідне рішення - відмовив у задоволенні клопотання про залучення відповідних осіб, як третіх осіб без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, в межах визначеної процесуальним законом компетенції.

З огляду на викладене попередні судові інстанції дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Викладені в касаційній скарзі доводи про порушення та неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права не отримали підтвердження.

10. Судові витрати

Оскільки справа суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом не здійснюється згідно з частиною 14 статті 129 ГПК.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Житомирської області від 20.09.2019 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.01.2020 зі справи № 906/456/19 залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанії Телеінформаційні технології - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос

Суддя Т. Малашенкова