Рішення

від 07.07.2020 по справі 300/333/20

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" липня 2020 р. справа № 300/333/20

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Матуляка Я.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області до комунального некомерційного підприємства "Калуський міський центр первинної медико-санітарної допомоги Калуської міської ради", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Калуська міська рада про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю), -

ВСТАНОВИВ:

Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області звернулося до суду з позовом до комунального некомерційного підприємства "Калуський міський центр первинної медико-санітарної допомоги Калуської міської ради" про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю).

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.02.2020 року, судова справа № 300/333/20 передана головуючому судді Грицюку П.П. (а.с.39).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.02.2020 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.40-41).

02.03.2020 року представником відповідача подано суду клопотання про ознайомлення з матеріалами справи (а.с.45).

14.03.2020 року представником комунального некомерційного підприємства "Калуський міський центр первинної медико-санітарної допомоги Калуської міської ради" подано клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та залучення до участі у справі Калуську міську раду у якості співвідповідача (а.с.51).

18.03.2020 року ухвалою суду в задоволенні клопотання комунального некомерційного підприємства "Калуський міський центр первинної медико-санітарної допомоги Калуської міської ради" про розгляд справи № 300/333/20 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін - відмовлено (а.с.52-53).

Ухвалою суду від 18.03.2020 року у задоволенні клопотання комунального некомерційного підприємства "Калуський міський центр первинної медико-санітарної допомоги Калуської міської ради" про залучення співвідповідача від 16.03.2020 - відмовлено. Залучено Калуську міську раду, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача (а.с.56-57).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.04.2020 року відкладено розгляд справи та продовжено строки визначені пунктом 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України у справі № 300/333/20 на строк дії карантину (а.с.70-71).

Розпорядженням в.о. керівника апарату Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.06.2020 року за № 69, згідно наказу № 121-ОС від 19.06.2020 року про відрахування зі штату суду судді Грицюка П.П., призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 300/333/20 (а.с.77).

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.06.2020 року, судову справу № 300/333/20 передано головуючому судді Матуляку Я.П. (а.с.78).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.06.2020 року постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.79-80).

Позовні вимоги мотивовані тим, що при проведені перевірки відповідача щодо додержання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки виявлено порушення вимог законодавства за наслідками яких створюється реальна загроза життю та здоров`ю людей. З метою усунення порушень та забезпечення безпеки життю та здоров`ю людей, позивач просить суд застосувати заходи реагування у вигляді зупинення та заборони експлуатації будівель (споруд, приміщень) комунального некомерційного підприємства "Калуський міський центр первинної медико-санітарної допомоги Калуської міської ради" за адресами: вул. Богдана Хмельницького, 32; вул. Дзвонарська, 5; вул. Будівельників, 5, м. Калуш, Івано-Франківська область шляхом опечатування вхідних дверей, окрім виконання робіт пов`язаних з усуненням порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 16.03.2020 року. Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві, який міститься в матеріалах справи (а.с.47-50). Просив суд в задоволенні позову відмовити, з урахуванням тієї обставини, що позивачем не доведено належним чином того, що перелічені в акті перевірки порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки створюють реальну загрозу життю та здоров`ю людей (персоналу підприємства і особам, які будуть здійснювати гасіння виниклої пожежі). Окрім того зазначив, що оскільки приміщення комунального некомерційного підприємства "Калуський міський центр первинної медико-санітарної допомоги Калуської міської ради" є комунальною власністю та рахуються на балансі Калуської міської ради, для усунення порушень виявлених під час перевірки, відповідач звернувся до міського голови м. Калуша з проханням виділення коштів.

23.03.2020 року управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області подало на адресу суду відповідь на відзив, де представник позивача вказав на те, що порушення правил пожежної безпеки, які становлять загрозу для життя і здоров`я людей та слугували підставою для звернення до суду продовжують мати місце, а факти усунення частини таких порушень належним чином не доведені відповідачем (а.с.63-67).

03.07.2020 року відповідач подав заперечення , згідно якого просив суд в задоволенні позову відмовити з підстав, наведених у відзиві (а.с.83-84).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача правом на подання пояснень щодо позову не скористалась.

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 КАС України, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, судом встановлено наступне.

На підставі наказу управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області "Про проведення позапланових перевірок" від 12.12.2019 року за № 386 (а.с.8-13), посвідчення на проведення заходу державного нагляду (контролю) від 13.12.2019 року за № 619 (а.с.14), посадовими особами Калуського міськрайонного відділу управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області у період з 16.12.2019 року по 20.12.2019 року проведено позапланову перевірку додержання законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки комунальним некомерційним підприємством "Калуський міський центр первинної медико-санітарної допомоги Калуської міської ради", розташованого за адресою: Івано-Франківська область, м. Калуш, вул. Дзвонарська, 5, вул. Будівельників, 5, вул. Богдана Хмельницького, 32. За результатами проведеної перевірки встановлено ряд порушень, які висвітлені та зафіксовані в акті позапланово заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки від 20.12.2019 року за № 675 (а.с.15-24).

В ході здійснення перевірки виявлено порушення вимог законодавства у сферах пожежної та техногенної безпеки, а саме Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МВС України № 1417 від 30.12.2014 року, серед яких, зокрема:

- на території установи по вул. Богдана Хмельницького, 32 не встановлено пожежний щит з необхідним протипожежним інвентарем (вогнегасники - 3 шт., ящик з піском - 1 шт., протипожежне покривало - 1 шт., багор або лом та гак - 2 шт., лопати - 2 шт., сокири - 2 шт.) (п. 3.11 розділу V Наказу МВС від 30.12.2014 року № 1417);

- будівлю медичного закладу, гаражів по вул. Богдана Хмельницького, 32 та приміщень медичного закладу по вул. Будівельників, 5 не обладнано системами протипожежного захисту (п. 1.2 розділу V Наказу МВС від 30.12.2014 року № 1417);

- посадові особи не пройшли навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки (п. 16 розділу II Наказу МВС від 30.12.2014 року № 1417);

- в коридорі підвалу та відділення технічної майстерні (підвал) по вул. Богдана Хмельницького, 32 допускається використання тимчасових ліній електромережі (п. 1.8 розділу IV Наказу МВС від 30.12.2014 року № 1417);

- в відділенні технічної майстерні (підвал) по вул. Богдана Хмельницького, 32 електророзетки встановлено на горючу основу без підкладання під них суцільного негорючого матеріалу, що виступає за їх габарити не менше ніж на 0,01 м (п. 1.17 розділу IV Наказу МВС від 30.12.2014 року № 1417);

- працівники не забезпечені засобами індивідуального захисту органів дихання (ст. 20 Кодексу цивільного захисту України, п. 2 Порядку забезпечення населення і особового складу невоєнізованих формувань засобами радіаційного та хімічного захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2002 № 1200);

- в приміщеннях по вул. Богдана Хмельницького, 32; вул. Дзвонарська, 5; вул. Будівельників, 5 не розроблено та не вивішено на видних місцях інструкції про заходи пожежної безпеки (п. 4 розділу II Наказу МВС від 30.12.2014 року № 1417);

- у коридорі підвального приміщення по вул. Богдана Хмельницького, 32 шляхи евакуації захаращено сторонніми предметами (п. 2.37 розділу III Наказу МВС від 30.12.2014 року № 1417);

- тип прорізів у протипожежних перешкодах не відповідає вимогам (у підвальному приміщенні по вул. Богдана Хмельницького, 32 електрощитову та архівосховище рентгенівської плівки не відокремлено протипожежними дверима) (п. 2.3 розділ III; п.1.24 розділ IV Наказу МВС від 30.12.2014 року № 1417);

- приміщення по вул. Богдана Хмельницького, 32; вул. Дзвонарська, 5; вул. Будівельників, 5 не забезпечено відповідними знаками безпеки (п. 8 розділу II Наказу МВС від 30.12.2014 року № 1417);

- не визначено рішенням чи розпорядженням спеціальне місце для куріння (п. 1.19 розділу III Наказу МВС від 30.12.2014 року № 1417);

- по вул. Богдана Хмельницького, 32 та вул. Будівельників, 5 шляхи евакуації не обладнано евакуаційним освітленням (п. 2.31, п. 2.32 розділу III Наказу МВС від 30.12.2014 року № 1417);

- з`єднання, відгалуження та окільцювання жил проводів і кабелів не здійснено за допомогою опресування, зварювання, паяння або затискачів (гвинтових, болтових тощо) (п. 1.6 розділу IV Наказу МВС від 30.12.2014 року № 1417);

- в відділенні технічної майстерні (підвал) по вул. Богдана Хмельницького, 32 експлуатуються світильники з лампою розжарювання, без закритого плафона (ковпака) (п. 1.18 розділу IV Наказу МВС від 30.12.2014 року № 1417);

- в відділенні технічної майстерні (підвал) та кабінеті 2.26 по вул. Богдана Хмельницького, 32 біля холодильника використовується пошкоджений електропровід (п. 1.18 розділу IV Наказу МВС від 30.12.2014 року № 1417);

- будівлю по вул. Богдана Хмельницького, 32 не захищено від прямих попадань блискавки та вторинних її проявів (п. 1.21 розділу IV Наказу МВС від 30.12.2014 року № 1417);

- не проведено технічне обслуговування наявного первинного засобу пожежогасіння (вогнегасника) в приміщенні кабінету УЗД (п. 3.17 розділу V Наказу МВС від 30.12.2014 року № 1417);

- приміщення по вул. Будівельників, 5 та гаражні бокси не забезпечено первинними засобами пожежогасіння (вогнегасниками) згідно вимог (п. 3.3, п. 3.10 розділу V Наказу МВС від 30.12.2014 року № 1417);

- розподільчі коробки в кабінеті 2.16 та приміщенні стерилізації не закрито кришкою з негорючого або важкогорючого матеріалу (п. 1.18, п. 1.1 розділу IV Наказу МВС від 30.12.2014 року № 1417);

- по вул. Будівельників, 5 та вул. Дзвонарська, 5 не розроблено та не вивішено на видних місцях плани (схеми) евакуації людей на випадок пожежі (п. 5 розділу II Наказу МВС від 30.12.2014 року № 1417);

- в будівлях по вул. Будівельників, 5 та вул. Богдана Хмельницького, 32 під час перебування людей, двері на запасних шляхах евакуації зачинені на замок (п. 2.37 розділу III Наказу МВС від 30.12.2014 року № 1417);

- в підвальному приміщенні по вул. Богдана Хмельницького, 32 допущено куріння (п. 1.19 розділу III Наказу МВС від 30.12.2014 року № 1417);

- усі наявні пожежні кран-комплекти не укомплектовано протипожежним інвентарем (п. 2.2 розділу V Наказу МВС від 30.12.2014 року № 1417);

- не проведено перевірку на працездатність пожежних кран-комплектів шляхом пуску води з реєстрацією в спеціальному журналі обліку технічного обслуговування (п. 2.2. розділу V Наказу МВС від 30.12.2014 року № 1417);

- не укладено договір на технічне обслуговування та пожежне спостереження автоматичної пожежної сигналізації встановленої в рентгенівському відділенні по вул. Богдана Хмельницького, 32 (п. 1.3 розділу V Наказу МВС від 30.12.2014 року № 1417).

Як слідує з позовної заяви, наявність саме вказаних порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки стали підставою для звернення позивача з даним позовом.

Вказаний вище акт перевірки складено в присутності директора комунального некомерційного підприємства "Калуський міський центр первинної медико-санітарної допомоги Калуської міської ради" Гаврилишина М . Б. , про що свідчить підпис вказаної особи на копії акта перевірки. Будь-яких пояснень, зауважень або заперечень щодо проведеної перевірки та складеного акта перевірки зі сторони уповноваженої особи суб`єкта господарювання не було, про що зроблено відмітку (зворотній бік а.с.24).

За результатами перевірки, Калуським міськрайонним відділом управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області винесено припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки від 20.12.2019 року за № 286, яким вимагалось вжити заходи по усуненню порушень виявлених перевіркою (а.с.25-28).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Спірні правовідносини регулюються Кодексом цивільного захисту України, Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та Правилами пожежної безпеки в Україні, затвердженими наказом Міністерством внутрішніх справ України № 1417 від 30.12.2014 року, зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 05.03.2015 року за № 252/26697.

Згідно статті 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Виключно законами встановлюються: органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності; види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю); повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності; спосіб здійснення державного нагляду (контролю); санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа (частина 4 статті 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності").

Частиною 7 статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" визначено, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Згідно статті 64 Кодексу цивільного захисту України центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, уповноважений організовувати та здійснювати державний нагляд (контроль) щодо виконання вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту і діяльності аварійно-рятувальних служб.

Центральний орган виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, реалізує повноваження безпосередньо і через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення.

До складу центрального органу виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, і його територіальних органів входять: органи державного нагляду у сфері пожежного нагляду; органи державного нагляду у сфері цивільного захисту і техногенної безпеки; підрозділи забезпечення та інші структурні підрозділи.

У відповідності до статті 66 Кодексу цивільного захисту України центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону.

Згідно частини 1 статті 67 Кодексу цивільного захисту України до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить, зокрема: здійснення державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства органами та суб`єктами господарювання, аварійно-рятувальними службами, зазначеними у статті 65 цього Кодексу; складення актів перевірок, приписів про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки у разі виявлення таких порушень; звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

Відповідно до Указу Президента України від 16 січня 2013 року №20/2013 "Деякі питання Державної служби України з надзвичайних ситуацій" Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра оборони України (далі - Міністр).

ДСНС України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сферах цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, профілактики травматизму невиробничого характеру, а також гідрометеорологічної діяльності.

Основними завданнями ДСНС України є: реалізація державної політики у сферах цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, профілактики травматизму невиробничого характеру, а також гідрометеорологічної діяльності; здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням та виконанням вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки, цивільного захисту, за діяльністю аварійно-рятувальних служб.

ДСНС України здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення, а також міжрегіональні (повноваження яких поширюються на кілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи (у разі їх створення).

Таким чином, УДСНС в Івано-Франківській області є територіальним органом центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, а тому воно наділене повноваженнями здійснювати державний нагляд (контролю) за додержанням та виконанням вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки і звертатись до суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

Санкції за порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки визначені статтею 68 Кодексу цивільного захисту України, відповідно до якої посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, у разі порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, у тому числі невиконання їх законних вимог, зобов`язані застосовувати санкції, визначені законом.

У разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

Відповідно до статті 70 Кодексу цивільного захисту України підставами для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є: недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами; порушення вимог пожежної безпеки, передбачених стандартами, нормами і правилами, під час будівництва приміщень, будівель та споруд виробничого призначення; випуск і реалізація вибухопожежонебезпечної продукції та продукції протипожежного призначення з відхиленням від стандартів чи технічних умов або без даних щодо відповідності такої продукції вимогам пожежної безпеки; нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій; відсутність на виробництвах, на яких застосовуються небезпечні речовини, паспортів (формулярів) на обладнання та апаратуру або систем із забезпечення їх безперебійної (безаварійної) роботи; невідповідність кількості засобів індивідуального захисту органів дихання від небезпечних хімічних речовин нормам забезпечення ними працівників суб`єкта господарювання, їх непридатність або відсутність; порушення правил поводження з небезпечними речовинами; відсутність або непридатність до використання засобів індивідуального захисту в осіб, які здійснюють обслуговування потенційно небезпечних об`єктів або об`єктів підвищеної небезпеки, а також в осіб, участь яких у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації передбачена планом локалізації і ліквідації наслідків аварій; відсутність на об`єкті підвищеної небезпеки диспетчерської служби або її неготовність до виконання покладених на неї завдань, у тому числі через відсутність відповідних документів, приладів, обладнання або засобів індивідуального захисту; неготовність до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб`єктів господарювання; проведення робіт з будівництва будинків та споруд, розміщення інших небезпечних об`єктів, інженерних і транспортних комунікацій, які порушують встановлений законодавством з питань техногенної безпеки порядок їх проведення або проведення яких створює загрозу безпеці населення, суб`єктам господарювання, обладнанню та майну, що в них перебувають.

Згідно з частиною 2 цієї статті повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.

Аналіз викладених правових норм дає підстави для висновку, що застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг можливе лише за рішенням адміністративного суду, прийнятим за зверненням центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки. Такі заходи можуть бути застосовані на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки і ці порушення створюють загрозу життю та здоров`ю людей.

Згідно з частиною 2 статті 51 та частиною 3 статті 55 Кодексу цивільного захисту України забезпечення пожежної та техногенної безпеки суб`єкта господарювання покладається на власників та керівників таких суб`єктів господарювання.

Застосовуючи у спірних правовідносинах поняття "порушення вимог законодавства у сфері пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей" суд зазначає наступне.

Ні Кодекс цивільного захисту України, ні Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" не містить в собі юридичне визначення "конкретних обставин, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей", переліку відповідних "небезпечних чинників", "порушень вимог законодавства у сфері пожежної безпеки", наявність яких створює загрозу життю та здоров`ю людей.

Дана категорія понять є оціночною, у зв`язку з чим трактування "загрози життю та здоров`ю людей", що створюється певним порушенням у сфері пожежної безпеки, повинно визначатися контролюючим органом і судом в кожному конкретному випадку окремо.

За визначенням, наведеним у пункті 33 частини 1 статті 2 Кодексу цивільного захисту України пожежна безпека - це відсутність неприпустимого ризику виникнення і розвитку пожеж та пов`язаної з ними можливості завдання шкоди живим істотам, матеріальним цінностям і довкіллю.

Відповідно до пункту 43 частини 1 статті 2 Кодексу цивільного захисту України вказаної статті техногенна безпека - відсутність ризику виникнення аварій та/або катастроф на потенційно небезпечних об`єктах, а також у суб`єктів господарювання, що можуть створити реальну загрозу їх виникнення. Техногенна безпека характеризує стан захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного характеру. Забезпечення техногенної безпеки є особливою (специфічною) функцією захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій.

Згідно з пунктом 26 частини 1 статті 2 Кодексу цивільного захисту України небезпечний чинник - це складова частина небезпечного явища (пожежа, вибух, викидання, загроза викидання небезпечних хімічних, радіоактивних і біологічно небезпечних речовин) або процесу, що характеризується фізичною, хімічною, біологічною чи іншою дією (впливом), перевищенням нормативних показників і створює загрозу життю та/або здоров`ю людини.

Суд зазначає, що в контексті вищенаведених норм настання реальної загрози життю та здоров`ю людей слід пов`язувати з обставинами, які можуть призвести до займання, розповсюдження вогню, виникнення аварій (катастроф) та з впливом небезпечних факторів, які породжують вказані явища.

Враховуючи те, що заходи реагування застосовуються судом за позовом органу державного нагляду, останній повинен обґрунтувати наявність підстав для цього, тобто вказати та довести, що виявлені порушення створюють загрозу життю та здоров`ю людей, а також необхідність застосування конкретного заходу реагування залежно від характеру порушень та ступеню їх небезпеки.

Разом з тим, суд звертає увагу, що частиною 1 статті 8 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

У рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив, що верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Одним із елементів верховенства права є принцип пропорційності, який означає, зокрема, що заходи, передбачені в нормативно-правових актах, повинні спрямовуватися на досягнення легітимної мети та мають бути співмірними з нею.

Основоположні принципи здійснення правомочностей власника сформульовані у статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року), що набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року та є складовою її правової системи відповідно до вимог статті 9 Конституції України.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право власності набувається у порядку, визначеному законом. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Під правом володіння власністю визнається юридично забезпечена можливість фактичного панування власника над майном, не пов`язана з використанням його властивостей.

Право користування власністю - це юридично забезпечена можливість власника добувати з належного йому майна корисні властивості.

Під правом розпорядження розуміють юридично забезпечену можливість власника визначати долю майна.

Враховуючи наведене, право відповідача на експлуатацію будівель та приміщень можна вважати "майном" в сенсі статті 1 Першого протоколу, при цьому захід реагування у вигляді повної заборони експлуатації цього майна, який позивач вимагає застосувати до відповідача, є обмеженням такого права, а тому воно повинно застосовуватись з урахуванням принципів обґрунтованості та пропорційності.

Також, оцінюванню підлягає питання, чи є захід реагування співрозмірним до мети його застосування і що таке втручання у права відповідача буде пропорційним і, таким чином, буде досягнуто справедливий баланс між інтересами відповідача та публічними інтересами.

Метою застосування цього заходу є відвернення ймовірного настання для прав та інтересів невизначеного кола осіб негативних наслідків виявлених порушень. Такі негативні наслідки полягають у завданні шкоди життю та здоров`ю людей, але їх настання є вірогідною подією.

У зв`язку з цим, суд вважає обраний позивачем захід реагування таким, що не в повній мірі відповідає критеріям пропорційності, так як обґрунтування застосуванню заходів реагування у вигляді зупинення та заборони експлуатації будівель (споруд, приміщень) комунального некомерційного підприємства "Калуський міський центр первинної медико-санітарної допомоги Калуської міської ради" з врахуванням характеру вчинених порушень, позивачем належними доказами не доведено, а отже не дає підстав для висновку, що саме у такий спосіб буде досягнуто справедливого балансу між публічними інтересами та інтересами відповідача.

Системно аналізуючи положення частини 5 статті 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та статтей 68, 70 Кодексу цивільного захисту України, суд також приходить до висновку, що цими правовими нормами установлена можливість застосування як органом державного нагляду, так і судом різних заходів реагування за одні й ті самі порушення, при цьому критерієм їх розмежування є створення такими порушеннями загрози життю та здоров`ю людей і саме наявність такої загрози надає можливість для застосування адміністративним судом заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень.

У контексті спірних правовідносин загрозу життю та здоров`ю людей створюють такі порушення суб`єктом господарювання вимог законодавства, які можуть призвести до виникнення пожежі як неконтрольованого процесу знищування або пошкодження вогнем майна, під час якого виникають чинники, небезпечні для істот та навколишнього природного середовища (пункт 32 частини 1 статті 2 Кодексу цивільного захисту України).

Саме такі порушення вимагають вжиття заходів реагування адміністративним судом у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень.

Суд звертає увагу на те, що у даному випадку виявлені позивачем порушення установлених законодавством вимог пожежної безпеки самі по собі не створюють безпосереднього ризику виникнення і розвитку пожеж, але можуть створювати небезпеку завдання шкоди життю та здоров`ю людей у процесі самої пожежі.

Проте, оскільки ризик виникнення пожежі має вірогідний характер і він безпосередньо не виникає внаслідок виявлених порушень, то позивач вправі на підставі положень статтей 68, 69 Кодексу цивільного захисту України самостійно вжити заходи реагування шляхом видачі приписів, постанов і розпоряджень щодо усунення таких порушень.

Крім того, судом не встановлено, що виявлені порушення викликають необхідність застосування саме судом заходів реагування у вигляді повного зупинення експлуатації певних будівель, споруд і приміщень відповідача.

Підсумовуючи викладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими і не підлягають задоволенню, оскільки обраний позивачем захід реагування, який має бути застосований судом до відповідача не відповідає критеріям законності і пропорційності у зв`язку із надлишковим характером способу захисту публічного інтересу та вчинення відповідачем дій на усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 38555228, вул. Франка, 6, м. Івано-Франківськ, 76018) до комунального некомерційного підприємства "Калуський міський центр первинної медико-санітарної допомоги Калуської міської ради" (код ЄДРПОУ 26482717, вул. Богдана Хмельницького, 32, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Калуська міська рада (код ЄДРПОУ 33578261, вул. Івана Франка, 1, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300) про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Згідно пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України строк апеляційного оскарження продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Матуляк Я.П.