МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 липня 2020 р. № 814/3801/15 м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
до відповідача:Головного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001
про:визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.03.2015 р. № 0000232202,
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Никос-Центр" (далі - позивач, платник, Товариство) звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі - контролюючий орган, ДПІ у Заводському районі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.
В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило про правильність визначення своїх податкових зобов`язань, правомірність формування податкового кредиту за результатами своїх господарських відносин із ТОВ "Даммара" у період липень-серпень 2014 року (період, що перевірявся). Позивач зазначає, що за результатами проведеної перевірки контролюючий орган неправомірно дійшов висновку про відсутність реальності господарських операцій з ТОВ Даммара , а як наслідок, Відповідачем безпідставно винесене оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Позивач просить суд скасувати ППР.
Справа вже розглядалася судами, так Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 березня 2016 року адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області № 0000232202 від 03.03.2015 р.; присуджено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Никос-Центр" за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області судовий збір у сумі 1915,65 грн.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2016 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області задоволено, постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 березня 2016 року скасовано та ухвалено у справі нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Никос-Центр до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовлено.
27.03.2010 року Постановою Верховного Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду (адміністративне провадження № К9901/28840/18) Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 березня 2016 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2016 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд суду першої інстанції.
Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд дійшов висновку, що внаслідок неповного з`ясування обставин справи суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку, не забезпечили повного і всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі, не вжили визначених законом заходів, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Окрім того, у своїй постанові Верховний Суд звернув увагу суду, на розгляд якого направляє справу, що під час нового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити обставини справи, належним чином їх оцінити, перевірити якими доказами вони підтверджуються, надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які містяться в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, дослідити зміст наданих позивачем первинних документів, встановити осіб, що виконували роботи, дослідити які саме роботи виконувались та в якій кількості. Перевірити чи наявні у контрагента позивача необхідне обладнання для виконання робіт, складські приміщення та інші основні засоби і трудові ресурси для виконання умов зазначених договорів у визначених договорами обсягах, тощо і в залежності від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, прийняти законне і обґрунтоване рішення.
Ухвалою від 27.04.2020 р. справу прийнято до свого провадження, допущено процесуальне правонаступництво в адміністративній справі, шляхом заміни Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС Миколаївської області її правонаступником - Головним управлінням ДПС у Миколаївській області.
З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами відповідача у період з 24.12.2014 р. по 30.12.2014 р. проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Фірми Никос-Центр з питань правомірності формування податкового кредиту з контрагентом ТОВ ДАММАРА за липень-серпень 2014 року та правомірності формування податкових зобов`язань при здійсненні правових відносин з контрагентами-покупцями товарів (робіт, послуг) по ланцюгу постачання від ТОВ ДАММАРА .
За результатами перевірки складено акт від 13.01.2015 р. №27/14-04-22-02/25375540 (а. с. 168-176).
Згідно з висновками Акта перевірки, контролюючий орган встановив порушення позивачем вимог п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість у сумі 127 710 грн, у тому числі за липень 2014 року - у сумі 84 000 грн, серпень - 43 710 грн.
На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.03.2016 р. № 0000232202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 191 565 грн, з яких за основним платежем 127 710 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 63 855 грн (а. с. 166).
За результатами адміністративного оскарження скаргу позивача залишено без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення без змін (а. с. 178-179).
Контролюючий орган дійшов висновку про відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ Даммара . Як зазначено у відзиві на позовну заяву (т. 2 а. с. 52-53), до висновку щодо відсутності реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ Даммара перевіряючі дійшли через недотримання Позивачем вимог діючого порядку заповнення товаро-транспортних накладних (ТТН), які були надані до перевірки (не зазначено конкретної адреси складу постачальника ТОВ Даммара , а відтак неможливо становити адресу складського приміщення). Окрім того, Відповідач у своєму Відзиві на позовну заяву проаналізував які товари ТОВ Даммара придбавало у перевіряємому періоді (шляхом проведення аналізу податкових накладних, що були зареєстровані постачальниками ТОВ Даммара ), та зробив висновки, що товари, які були придбані ТОВ Даммара (взуття, іграшки, сукня, трусики тощо), не могли бути використані на виконання господарської угоди з позивачем як замовником. На підтвердження своєї позиції, викладеної у Відзиві на позовну заяву, представником відповідача не було надано до суду жодних належних та допустимих доказів. Ані податкових накладних з переліком товарів (трусики, сукня, тканини… тощо), що були виписані на адресу ТОВ Даммара її постачальниками, ані договорів ТОВ Даммара на виконання інших робіт, відмінних від переліку робіт, що міститься в договорах на виконання угод з Позивачем. Відповідачем також не надано до суду докази щодо відсутності трудових ресурсів у ТОВ Даммара для виконання робіт за договорами з Позивачем. Проте, податкові накладні, які в перевіряємий період виписувало та реєструвало ТОВ Дамммара на адресу своїх контрагентів-покупців товарів та послуг, містять номенклатуру робіт та матеріалів, пов`язаних із виробництвом вузлів металоконструкцій, допоміжні роботи по укладці піску, гідроізоляції, переміщення граніту тощо.
В Акті позапланової перевірки (т. 1 а. с. 168-176), як в єдиному належному та допустимому письмовому доказі, відсутнє будь-яке конкретне зазначення документу бухгалтерського та/або податкового обліку (що є підставою для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту), який би не відповідав Закону України Про бухгалтерський облік .
Акт перевірки містить загальні фрази незадоволення перевіряючих станом наданих Позивачем на перевірку документів, але відсутній перелік та/або посилання хоч би на один документ, який не відповідає Закону України Про бухгалтерський облік . На аркуші акту перевірки 10-14 (т. 1 а. с. 177-179) перевіряючі ретельно описують ТТН, а саме відсутність чіткого зазначення місця навантаження, розвантаження ТМЦ, та зазначають, що саме відсутність у ТТН цих даних і призводить до висновку про відсутність реальності господарської операції.
Однак, суд не може погодитися з такою позицією Відповідача та вважає її хибною, зокрема з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у Постанові по справі № 340/422/19. Так, Верховний Суд дійшов висновків, що відсутність у ТТН конкретної адреси пункту навантаження, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції.
Під час розгляду цієї справи у касаційній інстанції Верховний Суд у Постанові рекомендував суду при новому розгляді справи, витребувати з власної ініціативи документи та/або інші докази у контрагента Позивач ТОВ Даммара на підтвердження фактичного реального виконання зобов`язань за договорами з Позивачем. Але виконати рекомендації Верховного Суду неможливо через те, що 09.03.2016 року ТОВ Даммара припинено, що підтверджується записом в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб (т. 2 а. с. 92-93).
Суд звертає увагу, що господарська операція Позивача з ТОВ Даммара відбувалася в липні-серпні 2014 року (6 років тому) та контролюючий орган на протязі всього цього часу не зробив Акт зустрічної звірки за результатами проведеної перевірки в 2015 році на виконання своїх повноважень, закріплених у положеннях ст. 20, 98 ПК України (в редакції, що діяла на час виникненням спірних правовідносин).
Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, на якому лежить обов`язок доказування правомірності свого рішення (ч. 2 ст. 77 КАС України), не надано до суду будь-яких інших доказів, окрім тих, що містяться в матеріалах справи. На підтвердження своєї правової позиції Відповідачем наданий лише Акт проведення позапланової перевірки від 13.01.2015 року, інші докази правомірності прийняття оскаржуваного рішення у відповідача відсутні та суду надані не були.
Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, в редакції, що діяла до 15.12.2017 р.) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з вимогами ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Абзацом 1 пункту 198.2 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).
Таким чином, господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.
Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Отже, наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій. Матеріалами справи підтверджується, що Позивачем після виконання договорів на адресу ТОВ Даммара відповідно до Актів виконаних робіт були сплачені кошти в безготівковому розрахунку, а рух коштів є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту і вказана обставина є визначальною для дослідження судом під час вирішення цієї справи.
Окрім того, Позивачем отриманий прибуток внаслідок господарської операції з ТОВ Даммара , прибуток задекларований та сплачені до бюджету відповідні податки. Відповідачем не ставиться під сумнів отримання Позивачем прибутку та сплату податку на прибуток до бюджету, а відтак в силу положень ч. 1 ст. 78 КАС України (в редакції, що діяла на час розгляду справи) обставини, що не заперечуються сторонами, не належать доказуванню.
Доводи контролюючого органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту, таких доказів під час розгляду справи в суді Відповідачем надано не було.
Судом встановлено, що 11.06.2014 р. між позивачем (Замовник) та ТОВ ДАММАРА (Підрядник) укладено договір підряду № 11/06, за умовами якого Підрядник зобов`язується виконувати за завданням Замовника роботи по виготовленню металоконструкцій, вузлів трубопроводів та деталей ізоляції, а Замовник зобов`язується прийняти виконані належним чином роботи та оплатити їх вартість відповідно до умов цього Договору (т. 1 а. с. 12-13). Види робіт зазначені у додатку № 1 до договору, згідно якого Підрядник має виготовити деталі ізоляції з оцинкованої сталі та вузли нержавіючих трубопроводів згідно зазначеного переліку (т. 1 а. с. 15).
Вказані у додатку № 1 товарно-матеріальні цінності 11.06.2014 р. передані позивачем контрагенту для цільового використання, а саме: виконання робіт згідно договору від 11.06.2014 р. № 11/06. Також позивачу для виконання умов зазначеного договору була надана сталь оцинкована 0,7 мм, згідно актів, товарно-транспортних накладних, подорожніх листів вантажних автомобілів (т. 1 а. с. 16-21).
Також 20.06.2014 р. між позивачем (Замовник) та ТОВ ДАММАРА (далі - Підрядник) укладено договір № 20/06, за яким Підрядник зобов`язується виконувати за завданням Замовника роботи по виготовленню металоконструкцій, вузлів трубопроводів та деталей ізоляції, а Замовник зобов`язується прийняти виконані належним чином роботи та оплатити їх вартість відповідно до умов цього Договору. Види робіт зазначені у додатку № 1 до договору, згідно якого Підрядник має виготовити деталі ізоляції з оцинкованої сталі, відводи з ізоляцією, вузли нержавіючих металоконструкцій та куточки (т. 1 а. с. 30-31).
Вказані у додатку № 1 до договору від 20.06.2014 р. № 20/06 товарно-матеріальні цінності були передані позивачем для виконання робіт згідно умов вказаного договору (т. 1 а. с. 34-42).
Крім того, 04.07.2014 р. між позивачем (Замовник) та ТОВ ДАММАРА (Підрядник) укладено договір підряду № 04/07, за умовами якого Підрядник зобов`язується виконувати за завданням Замовника роботи по виготовленню металоконструкцій, вузлів трубопроводів та деталей ізоляції, а Замовник прийняти виконані належним чином роботи та оплатити їх вартість відповідно до умов цього Договору. Склад робіт зазначено у додатку № 1 до договору, згідно з яким Підрядник зобов`язується виготовити деталі ізоляції з нержавіючої сталі, відводи з ізоляцією, вузли нержавіючих металоконструкцій та кабельні лотки (т. 1 а. с. 48-49).
Вказані у додатку № 1 товарно-матеріальні цінності були передані позивачем Підряднику для виконання робіт згідно договору від 04.07.2014 р. № 04/07.
На підтвердження фактичного виконання робіт за вказаними вище договорами, позивач надав копії актів приймання-передачі робіт, податкової накладної та банківської виписки.
При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно врахувати, вимоги ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору), обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.
Відповідач не довів правомірності оскаржуваних постанови та припису, що є підставою для задоволення позову.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивач надав платіжні доручення про сплату судового збору в загальній сумі 2873,48 грн (т. 1 а. с. 3, 188), що й підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. 2, 19, 241, 244, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Никос-Центр" (вул. Червоних Майовщиків, 17-Б, м. Миколаїв, 54058, ідентифікаційний код 25375540) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 43144729) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.03.2015 р. № 0000232202 - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 03.03.2015 р. № 0000232202.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 43144729) судовий збір у сумі 2873,48 грн (дві тисячі вісімсот сімдесят три грн 48 коп.) на користь товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Никос-Центр" (вул. Червоних Майовщиків, 17-Б, м. Миколаїв, 54058, ідентифікаційний код 25375540).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.
Дата складення повного судового рішення 07.07.2020 р.
Суддя Н.В. Лісовська
Суд | Миколаївський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 07.07.2020 |
Оприлюднено | 08.07.2020 |
Номер документу | 90233029 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Миколаївський окружний адміністративний суд
Лісовська Н. В.
Адміністративне
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Гончарова І.А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні