Постанова

від 22.10.2020 по справі 814/3801/15

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2020 р.м.ОдесаСправа № 814/3801/15 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді - доповідача - Стас Л.В.

суддів - Турецької І.О., Шеметенко Л.П.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 липня 2020 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма Нікос -Центр до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ фірма Нікос -Центр , звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі - контролюючий орган, ДПІ у Заводському районі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 000232202 від 03.03.2016 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 191 565 грн., з яких за основним платежем 127 710 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 63 855 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначав про правильність визначення своїх податкових зобов`язань, правомірність формування податкового кредиту за результатами господарських відносин товариства із ТОВ Даммара у період липень-серпень 2014 року (період, що перевірявся). Також позивач зазначав, що за результатами проведеної перевірки контролюючий орган неправомірно дійшов висновку про відсутність реальності господарських операцій з ТОВ Даммара , у зв`язку з чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено відповідачем безпідставно.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 березня 2016 року задоволено позов ТОВ фірма Нікос -Центр . Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області № 0000232202 від 03.03.2015 р. Присуджено на користь ТОВ фірми "Никос-Центр" за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області судовий збір у сумі 1915,65 грн.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2016 року апеляційну скаргу ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області - задоволено. Скасовано постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 березня 2016 року та ухвалено у справі нову постанову, якою у задоволенні позову ТОВ фірма Никос-Центр - відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду (адміністративне провадження № К9901/28840/18) від 27 березня 2020 року постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 березня 2016 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2016 року - скасовано, а справу направлено на новий розгляд суду першої інстанції.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 липня 2020 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірма Нікос -Центр - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 03.03.2015 р. № 0000232202.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області судовий збір у сумі 2873,48 грн. на користь товариства з обмеженою відповідальністю фірма Никос-Центр .

В апеляційній скарзі, ГУ ДПС у Миколаївській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 липня 2020 року та прийняти нове про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що в даних спірних правовідносинах позивач, як платник ПДВ, не діяв добросовісно та з належною обачливістю у доведенні реальності господарської операції та обґрунтованості його вимог, натомість оскаржуване рішення було прийнято з належною метою, на підставі, у спосіб та у формі, що передбачені чинним законодавством, в тому числі ПК України, а тому правильне по суті рішення не може бути скасоване з мотивів викладених у позові.

Позивач, ТОВ фірма Никос-Центр , у відзиві на апеляційну скаргу посилаючись на доводи, які ідентичні доводам викладеним у позовній заяві, та які узгоджуються із висновками суду першої інстанції, наголошував на тому, що в порушення вимог ст.. 77 КАС України, ГУ ДПС у Миколаївській області не надало жодного доказу на підтвердження нереальності операцій за договорами підряду, укладеними між ТОВ фірма Нікос-Центр та ТОВ Даммара . У зв`язку з викладеним просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 липня 2020 року - залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Під час нового розгляду справи, судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами відповідача у період з 24.12.2014 р. по 30.12.2014 р. проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ фірми Никос-Центр з питань правомірності формування податкового кредиту з контрагентом ТОВ ДАММАРА за липень-серпень 2014 року та правомірності формування податкових зобов`язань при здійсненні правових відносин з контрагентами-покупцями товарів (робіт, послуг) по ланцюгу постачання від ТОВ ДАММАРА .

За результатами перевірки контролюючим органом складено Акт від 13.01.2015 р. №27/14-04-22-02/25375540 (т. 1 а. с. 168-176).

Згідно з висновками Акта перевірки, контролюючий орган встановив порушення позивачем вимог п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість у сумі 127 710 грн, у тому числі за липень 2014 року - у сумі 84 000 грн., серпень - 43 710 грн.

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.03.2016 р. № 0000232202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 191 565 грн., з яких за основним платежем 127 710 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 63 855 грн. (т. 1 а. с. 166).

За результатами оскарження вказаного акту до ДФС України, скаргу позивача залишено без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення без змін (т. 1 а. с. 178-179).

Вважаючи протиправними вищевказане податкове повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, вимоги ст. 71 КАС України (в редакції, чинній на час вирішення спору), що обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень, покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову. На думку суду перщої інстанції відповідачем не було доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а тому наявні підстави для задоволення позову ТОВ фірми Никос-Центр .

Так, під час розгляду справи у суді касаційної інстанції, Верховний Суд у постанові рекомендував суду при новому розгляді справи, витребувати з власної ініціативи документи та/або інші докази у контрагента позивача - ТОВ Даммара , на підтвердження фактичного реального виконання зобов`язань за договорами з позивачем. Але судом першої інстанції зазначено, що у зв`язку з припиненням фізичної особи ТОВ Даммара з 09.03.2016 року, що підтверджується записом в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб (т. 2 а. с. 92-93), відсутня можливість виконати рекомендації Верховного Суду.

Судом було встановлено, що господарська операція позивача із ТОВ Даммара відбувалася в липні-серпні 2014 року (6 років тому), натомість контролюючим органом протягом цього часу не було зроблено Акт зустрічної звірки за результатами проведеної перевірки в 2015 році на виконання своїх повноважень, закріплених у положеннях ст. 20, 98 ПК України (в редакції, що діяла на час виникненням спірних правовідносин).

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, на якому лежить обов`язок доказування правомірності свого рішення, не надано до суду будь-яких інших доказів, окрім тих, що містяться в матеріалах справи. На підтвердження своєї правової позиції відповідачем наданий лише Акт проведення позапланової перевірки від 13.01.2015 року, інші докази правомірності прийняття оскаржуваного рішення у відповідача відсутні та не були надані до суду.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів виходить з таких мотивів.

Згідно з вимогами ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Абзацом 1 пункту 198.2 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Таким чином, господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Отже, наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій. Матеріалами справи підтверджується, що тозивачем після виконання договорів на адресу ТОВ Даммара відповідно до Актів виконаних робіт були сплачені кошти в безготівковому розрахунку, а рух коштів є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту і вказана обставина є визначальною для дослідження судом під час вирішення цієї справи.

Окрім того, судом встановлено, що позивачем отриманий прибуток внаслідок господарської операції з ТОВ Даммара , прибуток задекларований та сплачені до бюджету відповідні податки. Відповідачем не ставиться під сумнів отримання позивачем прибутку та сплату податку на прибуток до бюджету, а відтак в силу положень ч. 1 ст. 78 КАС України (в редакції, що діяла на час розгляду справи) обставини, що не заперечуються сторонами, не належать доказуванню.

Доводи контролюючого органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту, таких доказів під час розгляду справи в суді Відповідачем надано не було.

Як встановлено судом, 11.06.2014 р. між позивачем (Замовник) та ТОВ Даммара (Підрядник) було укладено договір підряду № 11/06, за умовами якого Підрядник зобов`язується виконувати за завданням Замовника роботи по виготовленню металоконструкцій, вузлів трубопроводів та деталей ізоляції, а Замовник зобов`язується прийняти виконані належним чином роботи та оплатити їх вартість відповідно до умов цього Договору (т. 1 а. с. 12-13). Види робіт зазначені у додатку № 1 до договору, згідно якого Підрядник має виготовити деталі ізоляції з оцинкованої сталі та вузли нержавіючих трубопроводів згідно зазначеного переліку (т. 1 а. с. 15).

Вказані у додатку № 1 товарно-матеріальні цінності 11.06.2014 р. передані позивачем контрагенту для цільового використання, а саме: виконання робіт згідно договору від 11.06.2014 р. № 11/06. Також позивачу для виконання умов зазначеного договору була надана сталь оцинкована 0,7 мм, згідно актів, товарно-транспортних накладних, подорожніх листів вантажних автомобілів (т. 1 а. с. 16-21).

Також 20.06.2014 р. між позивачем (Замовник) та ТОВ Даммара (далі - Підрядник) укладено договір № 20/06, за яким Підрядник зобов`язується виконувати за завданням Замовника роботи по виготовленню металоконструкцій, вузлів трубопроводів та деталей ізоляції, а Замовник зобов`язується прийняти виконані належним чином роботи та оплатити їх вартість відповідно до умов цього Договору. Види робіт зазначені у додатку № 1 до договору, згідно якого Підрядник має виготовити деталі ізоляції з оцинкованої сталі, відводи з ізоляцією, вузли нержавіючих металоконструкцій та куточки (т. 1 а. с. 30-31).

Вказані у додатку № 1 до договору від 20.06.2014 р. № 20/06 товарно-матеріальні цінності були передані позивачем для виконання робіт згідно умов вказаного договору (т. 1 а. с. 34-42).

Крім того, 04.07.2014 р. між позивачем (Замовник) та ТОВ Даммара (Підрядник) укладено договір підряду № 04/07, за умовами якого Підрядник зобов`язується виконувати за завданням Замовника роботи по виготовленню металоконструкцій, вузлів трубопроводів та деталей ізоляції, а Замовник прийняти виконані належним чином роботи та оплатити їх вартість відповідно до умов цього Договору. Склад робіт зазначено у додатку № 1 до договору, згідно з яким Підрядник зобов`язується виготовити деталі ізоляції з нержавіючої сталі, відводи з ізоляцією, вузли нержавіючих металоконструкцій та кабельні лотки (т. 1 а. с. 48-49).

Вказані у додатку № 1 товарно-матеріальні цінності були передані позивачем Підряднику для виконання робіт згідно договору від 04.07.2014 р. № 04/07.

На підтвердження фактичного виконання робіт за вказаними вище договорами, позивачем були надані копії актів приймання-передачі робіт, податкової накладної та банківської виписки.

На думку колегії суддів, судом першої інстанції було обґрунтовано зазначено про те, що під час вирішення спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, згідно вимог ст. 71 КАС України (в редакції, чинній на час вирішення спору), обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

При цьому, слід зазначити, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, ані в суді першої інстанції ані в суді апеляційної інстанції, не було доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, доводів в обґрунтування апеляційної скарги щодо наявності підстав для скасування рішення суду першої інстанції також не надано, а тому колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

З урахуванням викладеного, на думку колегії суддів, судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення про задоволення позову ТОВ фірма Нікос -Центр , при цьому, на думку колегії суддів, доводам позивача, якими він обґрунтовував правомірність своїх дій у наданому позові, судом першої інстанції була надана належна правова оцінка, а доводи апеляційної скарги зазначені на спростування вказаного, не знайшли свого підтвердження.

Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст.ст. 315, 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Враховуючи, що суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду - без змін.

Оскільки, справа віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції, згідно ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області - залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 липня 2020 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма Нікос -Центр до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Дата складення повного тексту судового рішення 22.10.2020р.

Головуючий суддя Стас Л.В. Судді Шеметенко Л.П. Турецька І.О.